Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 263/8607/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.02.2020. Зареєстровано: 04.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.02.2020.
Дата набрання законної сили: 02.03.2020
Номер судового провадження: 2/263/255/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 263/8607/19
		Провадження № 2/263/255/2020
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		31 січня 2020 року                                                        м. Маріуполь
		Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
		головуючого судді Музики О.М.,
		за участю секретаря Налісної Ю.О ., 
		позивача - ОСОБА_1 , 
		представника позивача - адвоката Молчанова Р.Е., 
		представника Органу опіки та піклування - Кісель С.М., 
		третьої особи - ОСОБА_2 , 
		представника третьої особи - адвоката Констинтинової О.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до Маріупольської міської ради, Центральної районної в м. Маріуполі Комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Маріупольської міської ради, Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказу протиправним та недійним, скасування протоколу та висновку органу опіки та піклування, 
		ВСТАНОВИВ:
		До Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області 10 червня 2019 року надійшла указана позовна заява, в якій позивач просить суд: визнати протиправним та недійсним наказ від 15 квітня 2019 року № 19-7т; скасувати наказ від 15 квітня 2019 року № 19-7т; скасувати протокол Ради опіки в частині рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 ; скасувати висновок органу опіки та піклування у цивільній справі № 263/638/19. 
		Вимоги позову мотивовані тим, що 15 квітня 2019 року винесений наказ № 19-7т, відповідно до якого донька позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передана бабці - ОСОБА_2 , однак цей наказ не містить жодних правових підстав для передачі дитини бабці, що є порушенням ст. 151 СК України. Позивачка постійно проживає разом з дитиною, тому дитину, яка постійно проживає з матір`ю та яку не позбавлено батьківських прав, не можливо передати іншій особі. 19 квітня 2019 року орган опіки та піклування у цивільній справі № 263/638/19 (головуючий суддя Киян Д.В.) подав до суду висновок, про який позивачці стало відомо лише 28 травня 2019 року, який прийнятий на засіданні ради та відповідно вівся протокол. Однак, висновок органу опіки та піклування, хоч і містить посилання на доцільність позбавлення позивачки батьківських прав щодо своєї малолітньої дитини, однак така міра є крайнім заходом впливу на особу, яка саме ухиляється від батьківських обов`язків. Підстави для позбавлення батьківських прав вичерпно викладені у ч. 1 ст. 164 СК України, однак із наявного висновку таких підстав не вбачається. Свій висновок орган опіки та піклування обґрунтовує актом КСН «Маяк» від 27 вересня 2018 року, довідкою ЦПМСП від 02 жовтня 2018 року, довідкою КДУУ № 134 «Журавлик» від 28 вересня 2018 року, відомостями із Центрального районного центру соціальних служб для дітей, сім`ї та молоді Маріупольської міської ради від 07 липня 2018 року про низький материнський потенціал, що мати ігнорує рекомендації спеціалістів, не відвідує батьківський клуб, актами обстеження житлово-побутових умов від 17 вересня 2018 року та 31 листопада 2018 року, поясненнями ОСОБА_2 , відомостями від 06 грудня 2018 року про звернення позивачки до ССД Центрального району м. Маріуполя. Отже висновок органу опіки та піклування обґрунтовується на відомостях піврічної давності, а також поясненнями ОСОБА_2 , однак вона є заінтересованою особою, тому її пояснення не можуть прийматися до уваги. Позивачка вказує, що дійсно у неї наявна донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька доньки записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, вона ніколи не ухилялася від материнських обов`язків та продовжує їх виконувати, доводи органу опіки та піклування нічим не підтверджуються, пояснення ОСОБА_2 також нічим не підтверджені, щодо актів про обстеження житлових та побутових умов, то вони складені 17 вересня та 31 жовтня, відповідно сім та вісім місяців до висновку, позивачка проживає з донькою та відповідно не проживає з будь-яким співмешканцем окремо від доньки, акти складені за відсутності позивачки. Мати позивачки, з якою у неї склалися неприязні відносини, ввела в оману органи опіки та піклування, безпідставно стверджуючи про проживання позивачки в іншому місці, окремо від дитини, відсутність у неї доходів та роботи, тому у матері позивачки особистий інтерес до позбавлення її материнських прав. Мати позивачки переслідує мету виселення її з квартири, де вона постійно проживає. За таких обставин, позивач вважає висновки органу опіки та піклування необґрунтованими. ОСОБА_1 постійно перебуває на роботі, що не може бути приводом для позбавлення її материнських прав. Посилаючись на наведені обставини та положення ст. ст. 19, 141, 164 - 167, 179, 180, 257 СК України, позивачка просила позовні вимоги задовольнити. 
		 
		01 жовтня 2019 року від третьої особи - ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення на позов, які мотивовані тим, що позивачкою не представлено жодного доказу про те, що вона працює та може приводити та забирати свою донька із дитячого садочка, відвідувати з нею лікувальні заклади. Свою відсутність у дитячому садочку та у лікарні позивачка пояснює зайнятістю на роботі, однак нею не представлено довідки, де вона працює. Донькою повністю опікується ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_6 . Листом Комунальної лікувально-профілактичної установи «Дошкільний санаторій для дітей із захворюванням органів дихання не туберкульозної етіології» від 12 вересня 2019 року № 176 установлено, що ОСОБА_1 свою доньку ані у 2018 році, ані у 2019 році на лікування не супроводжувала та не відвідувала. 09 листопада 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 визнано виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з тим, що вона не виконує своїх батьківських обов`язків з догляду за дитиною ОСОБА_4 , яку залишила без догляду з 13 серпня 2018 року по 17 вересня 2018 року. З інформації щодо результатів проведеної діагностичної роботи з дитиною ОСОБА_3 . КНДЗ «Ясла-садок № 134 «Журавлик» від 24 вересня 2019 року № 75 установлено, що «спогади про матір взагалі приводять дитину до нервово тремера. Дитини погано відгукується про свою матір, називає її «мамаша», «тетя», «эта тетенька украла мои вещи - книжки, грушки», «она не хочет со мной быть, потому что пёт водку» та інше. Дитина хоче проживати з бабцею. ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а її твердження в цій частині не підтвердженні жодними доказами. Таким чином третя особа просила відмовити у задоволенні позову. 
		 
		15 жовтня 2019 року від Комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Маріупольської міської ради надійшли заперечення на позов, які мотивовані тим, що у м. Маріуполі створено єдину Комісію з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Маріупольської міської ради. До компетенції Маріупольської міської ради не належать питання, пов`язані з провадження діяльності організації роботи даної Комісії та органу опіки і піклування, тому Маріупольська міська рада є не належним відповідачем. Щодо вимог про визнання протиправним, недійсним та скасування наказу від 15 квітня 2019 року № 19-7т, яким тимчасово влаштовано малолітню ОСОБА_4 до родини ОСОБА_2 , то відповідно до п. 4 - 6, 31 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», службою у справах дітей зафіксований факт того, що малолітня ОСОБА_4 є дитиною, яка залишилася без батьківського піклування. При обстеженні умов проживання дитини підтверджено, що мати мешкає окремо. Бабуся дитини - ОСОБА_2 підтверджувала, що мати дитини не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, та з цього приводу наявне звернення до суду про позбавлення матері батьківських прав. Після підтвердження обставин, що дитина залишилася без батьківського піклування, відповідно до п. 31 наведеної Постанови, забезпечено тимчасове влаштування дитини до родини бабусі, на підставі оскаржуваного наказу. У зв`язку із установленими обставинами, відповідач вважає наказ законним, який виданий в найкращих інтересах дитини для забезпечення прав та захисту малолітньої на період з`ясування причин невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо доньки, при цьому процедура винесення наказу відповідає вимогам діючого законодавства та жодним чином не порушує прав позивача. Саме по собі скасування наказу не змінить факту того, що малолітня дитина проживала увесь час у родині бабусі, перебувала на її утриманні та під її наглядом, без отримання догляду та піклування зі сторони матері. Крім цього наказ - це нормативно-правовий акт індивідуальної дії, який уже виконаний та його відміна є фактично неможливою. Тимчасове влаштування дитини може бути припинене наказом служби у справах дітей при наявності відповідних правових підстав та необхідних документів, одним з яких є особисте звернення матері щодо повернення дитини, однак, оскільки на теперішній час у Жовтневому районному суді м. Маріуполя перебуває на розгляді справа про позбавлення позивачки батьківських прав відносно малолітньої доньки, орган опіки та піклування, структурним підрозділом якого є управління «Служба у справах дітей», відповідально до ст. 19 СК України не може розглянути питання до остаточного його вирішення в суді. Щодо протоколу та висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення позивачки батьківських прав, то відповідно до ст. 19 СК України саме суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Під час складання висновку не було порушено процедуру, тому підстави для його скасування відсутні. Щодо скасування протоколу засідання, то він лише є засобом фіксування події, обговорення, питання доцільності позбавлення батьківських прав позивачки. Протокол містить відомості про інформацію та доповіді присутніх на засіданні комісії, про питання, які були поставлені перед присутніми, про пропозиції, висловлені членами комісії. Скасування протоколу не відмінить факту засідання комісії, на якому надані відповідні пропозиції та інше. При цьому, сама позивачка у справі про позбавлення батьківських прав не позбавлена можливості довести факт належного виконання своїх обов`язків щодо доньки. Посилаючись на ці обставини, відповідач просив відмовити у позові. 
		 
		27 листопада 2019 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Молчанова Р.Е. надійшла заява на пояснення третьої особи, в якій він вказує, що позивачка працює за усним договором, що не суперечить КЗпП України, та обставина, що дитину на лікування у профілакторій супроводжувала бабуся, вказує лише на те, що позивачка працювала. Щодо постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, то позивачка про неї нічого не знає. Щодо роботи психолога, то третьою стороною не подано жодних відомостей про психолога ОСОБА_7 , що вказує на відсутність у неї кваліфікації психолога. 
		 
		Рух справи. 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 червня 2019 року позов ОСОБА_1 залишений без руху, установлений їй строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 липня 2019 року відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначені у справі підготовчі судові засідання, роз`яснено сторонам право та строки для подачі відзиву на позову, відповіді на відзив, письмових заперечень та письмових пояснень. 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до розгляду по суті. 
		 
		Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Молчанов Р.Е. у судовому засіданні вимоги в частині визнання наказу протиправним та недійним, скасування протоколу підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, вказавши, що наказ винесений без установлення усіх обставин, не з`ясовано позицію самої ОСОБА_1 , такий винесений лише на основі заяв ОСОБА_2 . Під час його винесення не враховано, що під час складення акту про обстеження умов проживання ОСОБА_1 перебувала на роботі, тому її фізично не було за адресою: АДРЕСА_1 . Вона намагається спілкуватися з дитиною, періодично надає їй допомогу, однак у неї неприязні стосунки з її матір`ю - ОСОБА_2 .
		Під час розгляду справи по суті, у судовому засіданні, після дослідження наявних у справі доказів, ОСОБА_1 та її представник - адвокат Молчанов Р.Е заявили клопотання про залишення без розгляду позовних вимог про скасування висновку Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради від 12 квітня 2019 року № 18-31-43 у межах цивільної справи № 263/638/19.
		Представник Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради - Кісел С.М. у судовому засіданні проти вимог позову заперечувала, вважала їх необґрунтованими, вказала, що орган опіки діяв у межах наданих йому повноважень, з метою захисту інтересів дитини. Органом опіки установлено, що дитина залишилися без материнської опіки, оскільки ОСОБА_1 фактично залишила її, не цікавиться її життям, розвитком та здоров`ям, вихованням дитини повністю займається її бабуся - ОСОБА_2 , яка і звернулася до органів опіки з метою захисту прав дитини, сама ОСОБА_1 неодноразово викликалася до органів опіки та піклування, їй рекомендовано змінити своє ставлення до дитини, виготовити відповідні документи, однак вона цього не зробила, дитиною не цікавиться, проживає із своїм співмешканцем, який не є батьком дитини. При цьому бабця дитини повністю влаштувала її побут, піклується про неї, займається лікуванням дитини, тому вважає, що позов не підлягає задоволенню. 
		Третя особа - ОСОБА_2 та її представник - адвокат Константинова О.М. у судовому засіданні проти вимог позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні, вказали, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, самостійно залишила дитину без догляду, у зв`язку з чим ОСОБА_2 вимушена була забрати дитини як онуку під своє піклування. Позивач жодного разу не поцікавилася про стан здоров`я дитини, не надає їй жодної допомоги, не здійснює догляд, у квартирі, де прописана, не проживає близько трьох років, мешкає з чоловіком, який негативно ставиться як до ОСОБА_1 , так і до дитини. Вважають, що орган опіки та піклування діяв у межах та спосіб, визначений законом, та відповідно як найкращих інтересах дитини. 
		Представники Маріупольської міської ради та Комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Маріупольської міської ради до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. 
		Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
		 
		Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено. 
		Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого. 
		Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є оскарження наказу про тимчасове влаштування малолітньої дитини до родини бабусі, протоколу засідання Виконавчого комітету Маріупольської міської ради та відповідно висновку органу опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 . 
		 
		Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження від 12 липня 2017 року серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що вчинений актовий запис № 1475, батьками є: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_8 , відомості про якого внесені до актового запису відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. 
		Наказом Служби у справах дітей по Центральному району Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради від 15 квітня 2019 року № 19-7т вирішено тимчасово влаштувати малолітню ОСОБА_3 до сім`ї ОСОБА_2 , на яку покладено відповідальність за життя та здоров`я дитини. 
		Підставами для винесення цього наказу указано, що мати дитини - ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовною заявою про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки. Відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. У результаті обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 , установлено, що вона проживає у 2-кімнатній квартирі, в якій створені добрі умови проживання. Малолітня ОСОБА_3 мешкає разом з бабусею, має окреме спальне місце, меблі у достатній кількості. Для дитини створені належні умови для повноцінного проживання, виховання та розвитку. 
		Так, 15 квітня 2019 року ОСОБА_2 написала заяву, в якій вказала, що приймає онуку ОСОБА_3 на тимчасове перебування. 
		Цього ж дня ОСОБА_6 надав письмову згоду на тимчасове влаштування у сім`ю малолітньої ОСОБА_4 . 
		15 квітня 2019 року виготовлено довідку про згоду дитини на встановлення опіки та піклування, яка підписана спеціалістом Служби у справах дітей ОСОБА_9 
		04 серпня 2018 року та 09 жовтня 2019 року складені акти обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до яких зазначено, що у квартирі чисто, малолітня ОСОБА_4 мешкає в одній кімнаті з бабусею, має окреме спальне ліжко, одяг у достатній кількості, книжки, іграшки. Будь-яких речей ОСОБА_1 у квартирі не вивалено. 
		До справи долучені письмові пояснення сусідки ОСОБА_2 - ОСОБА_10 від 09 жовтня 2019 року, яка підтвердила факт відсутності ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 більше трьох років. 
		Відносно ОСОБА_1 17 вересня 2018 року складений акт-роз`яснення про відповідальність батьків з утримання, виховання та навчання дітей. 
		Відповідно до Журналу обліку особистого прийому громадян Управління «Служба у справах дітей» ОСОБА_2 неодноразово була присутня на особистому прийомі у різних інспекторів та відповідно керівництва Служби з приводу описаних проблем з її донькою. 
		Висновком Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 12 квітня 2019 року № 13-31-43, який виготовлений у межах розгляду цивільної справи № 263/638/19 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно своєї малолітньої доньки. 
		Відповідно до інформації щодо результатів проведеної діагностичної роботи з дитиною ОСОБА_3 щодо вивчення дитячо-батьківських відношень від 24 вересня 2019 року № 75, виготовленої практичним психологом Комунального дошкільного навчального закладу «Ясла-садок № 134 «Журавлик» Маріупольської міської ради, емоційний стан дитини у ході спостереження нестійкий. Може бути присутня тривога, замкнутість. А спогади про матір взагалі призводять до нервового тремера. У ході бесіди виявлено, що дитина погано відгукується про свою матір. Дитина давно її не бачила, материнської турботи дитина не отримує. Для дитини бабуся виступає на першому місці. У ході ОСОБА_11 розповіла, що бабуся купує їй іграшки, грає з нею, вчить, готує смачну їжу. Мати, зі слів бабусі, веде аморальний спосіб життя, не цікавиться дитиною. У дитячому садку матір - ОСОБА_1 не з`являється, ніякої участі у житті дитини не приймає протягом року. Усі клопоти на себе взяла бабуся - ОСОБА_2 . Таким чином, дитина емоційно прив`язана до бабусі, цінує її турботливе відношення до себе, постійно тільки про неї говорить. 
		Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу. Із змісту постанови вбачається, що 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 не виконує обов`язку по догляду за своєю малолітньою дитиною ОСОБА_3 , яку залишила без догляду на тривалий час за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: з 13 серпня 2018 року по 17 вересня 2018 року. 
		У період з 06 листопада 2018 року по 20 грудня 2018 року та з 28 березня 2019 року по 16 квітня 2019 року малолітня ОСОБА_3 перебувала на санаторно-курортному лікуванні у санаторії, її супроводжувала бабуся - ОСОБА_2 , яка неодноразово відвідувала онуку у санаторії, мати дитини - ОСОБА_1 не відвідувала свою доньку та на лікуванні не супроводжувала, підтвердженням чого є лист КЛПУ «Дошкільний санаторій для дітей з захворюваннями органів дихання не туберкульозної етіології м. Маріуполя» від 12 вересня 2019 року № 176. 
		ОСОБА_2 неодноразово зверталася на Урядову гарячу лінію, а також до органів опіки та піклування, з приводу того, що за її адресою прописана, але фактично не проживає донька - ОСОБА_1 , яка з кінця липня 2018 року не виконує батьківські обов`язки щодо ОСОБА_3 , не здійснює догляд за дитиною, за місцем реєстрації не перебуває, веде неприпустимий спосіб життя. 
		ОСОБА_12 17 вересня 2018 року написала пояснення до начальника Служби у справах дітей, в яких вказала, що її донька на теперішній час проживає з бабусею, оскільки вона виїжджала за межі м. Маріуполя на роботу, після повернення бабуся відмовилася віддавати дитину, у них напружені відносини. 
		 
		Вирішуючи позов, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
		 
		Мотиви суду. 
		Щодо вимог про визнання протиправним та недійсним наказу від 15 квітня 2019 року № 19-7т. 
		Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. 
		Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 
		Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
		Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.
		Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
		Відповідно до ст. 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан встановлено і ст. 150 СК України. 
		Рекомендацією Rec (2006) 19 Комітету Ради Європи «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками» від 13 грудня 2006 року визначено, що в програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обов`язків. Особливу увагу слід приділяти сім`ям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв`язання їхніх життєвих проблем; складні життєві обставини - обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров`я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті; тимчасовий притулок для неповнолітніх - організація тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей, позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорстокості, насильства та постраждали від торгівлі дітьми або з інших причин потребують соціального захисту.
		Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок), згідно з пунктом 4 якого особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов`язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини.
		Служба у справах дітей, а у разі, коли дитина виявлена на території міста, - виконавчий орган міської ради разом з працівниками органів внутрішніх справ та охорони здоров`я протягом доби після надходження повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, проводять обстеження умов її перебування, стану здоров`я та з`ясовують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування.
		За результатами обстеження умов перебування дитини складається акт, в якому зазначається дата, місце проведення обстеження, відомості про дитину, її батьків, інших осіб, з якими вона проживає, умови утримання дитини та стан її здоров`я, за яких обставин та з яких причин дитина залишилась без батьківського піклування, а також заходи, що були вжиті для захисту прав дитини.
		Згідно з пунктом 31 Порядку тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитини, розлученої із сім`єю, проводять у межах компетенції служба у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції за місцем виявлення дитини.
		Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитина, розлучена із сім`єю, тимчасово може бути влаштована, зокрема, у сім`ю родичів, знайомих.
		Дитина, в якої є родичі або інші особи, з якими в неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) та які бажають залишити її на виховання у своїй сім`ї, може перебувати в їх сім`ї до прийняття рішення про влаштування дитини. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім`ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки, є наказ служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини, виданий на підставі:
		заяви особи про надання згоди на тимчасове влаштування в її сім`ю дитини, а також копія паспортного документа або посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або довідки про звернення за захистом в Україні. У разі подання копії паспортного документа іноземця до неї додається копія посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання в Україні;
		акта обстеження умов проживання особи;
		згоди дитини (якщо вона може висловити свою думку) у вигляді її письмової заяви, написаної власноручно в присутності посадової особи, яка приймає документи, про що робиться відмітка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати.
		Якщо дитина не може дати письмової згоди, про форму та зміст такої згоди посадова особа, яка приймає документи, складає акт за формою, встановленою Мінсоцполітики.
		Отже саме на Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області покладений обов`язок із соціального захисту дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах та/або без батьківського піклування, в зв`язку з чим виконкому надано повноваження з тимчасового влаштування дитини до сім`ї - її родичів до вирішення питання про повернення дитини на виховання в сім`ю або надання їй статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.
		У справі судом установлено, що малолітня дитини - ОСОБА_4 потребувала соціальної допомоги, оскільки опинилася у складних життєвих обставинах, внаслідок неналежного виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, безпідставне залишення дитини, ОСОБА_2 , яка є бабою дитини, має з нею кровне споріднення, дитина постійно проживає з нею, вона повністю забезпечує дитину належним виховання, турботою, Службою у справах дітей у повному обсязі дотримано вимог п. 31 Порядку щодо отримання заяви від родичів, проведення обстеження місця проживання та отримання відповідної згоди, у той же час сторона позивача не представила жодних доказів, що за період перебування дитини з бабусею, а також до цього часу ОСОБА_1 намагалися спілкуватися з дитиною, виховувати її, турбуватися про неї, доглядати.
		Ураховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування, оскільки тимчасове поміщення дитини до сім`ї ОСОБА_2 здійснене службою в справах дітей з дотриманням установленого законом порядку та з метою якнайкращого захисту інтересів дитини, яка перебуває в складних життєвих обставинах та тимчасово позбавлена батьківського піклування.
		Тим більше дитини зареєстрована за адресою реєстрації баби та постійно проживала за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 , однак мати дитини її з місця реєстрації забрала та не забезпечила вимог ст. 150 СК України, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. 
		Доводи сторони позивача про те, що оспорюваний наказ винесений без дослідження усіх обставин, не врахування позиції ОСОБА_1 , судом відхиляються, оскільки не ґрунтуються на дійсним обставинах справи та не спростовують неправомірну поведінку ОСОБА_1 відносно своєї малолітньої доньки у період перебування дитини у складних життєвих обставинах, які саме і створені ОСОБА_1 .
		За своєю правовою природою тимчасове влаштування дитини до бабусі є екстреним заходом реагування Служби у справах дітей для захисту прав малолітньої дитини та застосовується до вирішення питання про повернення дитини в сім`ю або надання їй статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, а тому не потребує прийняття відповідного рішення, адже для тимчасового влаштування дитини до сім`ї родичів здійснюється за направленням служби у справах дітей. Після усунення умов, які слугували тимчасовому улаштуванню дитини до родини ОСОБА_2 , мати дитини не позбавлена можливості вимагати повернення дитини до її сім`ї. 
		 
		Щодо клопотання сторони позивача про залишення без розгляду позовних вимог про скасування висновку Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради від 12 квітня 2019 року № 18-31-43 у межах цивільної справи № 263/638/19, яке заявлено під час закінчення з`ясування обставин у справі (ст. 241 ЦПК України), розгляд якої проводився судом за правилами загального позовного провадження . 
		Відповідно до ч. 3 ст. 217 ЦПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. 
		У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. 
		Клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду подано позивачем та його представником після початку розгляду справи по суті, тому клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду не підлягає задоволенню, а заявлені вимоги підлягають перевірці на їх обґрунтованість на загальних підставах. 
		Щодо вимог про скасування протоколу Ради опіки в частині рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 та скасування висновку органу опіки та піклування у цивільній справі № 263/638/19.
		Судом установлено, що оскаржуваний протокол та відповідно висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , виготовлений у межах цивільної справи № 263/638/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, яка перебуває у провадженні судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_13 .
		Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України, главою 19 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за № 866.
		За приписами п. 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є (…) виконавчі органи міських рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
		Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо (…) позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		Отже, оскаржувані протокол та висновок органу опіки та піклування є дорадчими документами та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини, оскільки такі протокол та висновок не порушують прав та обов`язків батьків. У даному випадку правові наслідки для матері можуть виникнути виключно у результаті прийняття рішення судом, в процесі якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, у тому числі і оспорюваних протоколу і висновку органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод чи законних інтересів. 
		Здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). 
		Оскаржувані протокол та висновок органу опіки та піклування безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин (позивача) і не мають обов`язкового характеру, тому відсутні підстави вважати, що оскаржуваними протоколом та висновком порушені права позивача та відповідно інтереси, і саме під час вирішення цивільної справи про позбавлення батьківських прав суд, у провадженні якого перебуває така справ, повинен перевірити як обґрунтованість цього висновку, так і обставини чи не суперечить цей висновок інтересах малолітньої ОСОБА_4 . 
		За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. 
		 
		Розподіл судових витрат. 
		У відповідності до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає, у зв`язку із відсутністю підстав для задоволення позову. 
		Керуючись ст. ст. 19, 150 СК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», ст. ст. 1 - 5, 12, 13, 76-81, 84, 89, 217, 241, 247, 257, 263-265 ЦПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , та її представника - адвоката Молчанова Романа Едуардовича, про залишення без розгляду позовних вимог про скасування висновку Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради від 12 квітня 2019 року № 18-31-43 у межах цивільної справи № 263/638/19, - відмовити. 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до Маріупольської міської ради, Центральної районної в м. Маріуполі Комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Маріупольської міської ради, Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання наказу протиправним та недійним, скасування протоколу та висновку органу опіки та піклування, - відмовити. 
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду виготовлений 03 лютого 2020 року. 
		Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Відомості про сторін у справі: 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , засоби зв`язку - НОМЕР_6; 
		Маріупольська міська рада, юридична адреса: проспект Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 33852448, електронна адреса: mar.v@dn.gov.ua; www.marsovet.org.ua, засоби зв`язку НОМЕР_4; НОМЕР_5; 
		Центральна районна у м. Маріуполі Комісія з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітету Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ 41696732, юридична адреса: проспект Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87524; 
		Служба у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, адреса: проспект Миру, 29б, м. Маріуполь, Донецька область, 87500; 
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , інші відомості відсутні. 
		 
		Суддя                                                                                О.М. Музика

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...