Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/2897/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2020.
Дата набрання законної сили: 23.01.2020
Номер судового провадження: 61-21641ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		23 січня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 705/2897/16-ц
		провадження № 61-21641св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - Уманська міська державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Пономаренка В. В., Храпка В. Д., від 01 лютого 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 
		ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину.
		 
		Позов мотивовано тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_3 , після смерті якого залишилася спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після померлого також були його мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , сини померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , та дружина померлого ОСОБА_6 .Вказував, що він з дружиною продали належний їм будинок, щоб сплатити за внуків гроші за частку квартири, на яку мала право дружина померлого, та маючи намір залишити квартиру своїм внукам, позивач та покійна ОСОБА_4 подали заяви до нотаріуса про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які обіцяли здійснювати за ними постійний догляд, однак своїх обіцянок не дотримались. 
		Вважаючи односторонню відмову від прийняття спадщини договором дарування, ОСОБА_1 , з врахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: визнати недійсним договір дарування, що посвідчений односторонньою заявою про відмову від права спадкування на користь ОСОБА_2 з підстав, встановлений статтею 229 ЦК України; скасувати частково свідоцтво про право на спадщину за законом 
		від 07 травня 2013 року в частині оформлення права власності 
		ОСОБА_2 на 1/15 частини квартири 
		АДРЕСА_1 ; визнати за ним в порядку спадкування після померлого сина ОСОБА_3 право власності на 1/15 частину цієї квартири, одночасно припинивши право власності на зазначену частину ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області у складі судді Ребрини К. Г. від 14 грудня 2017 року позов задоволено.
		Визнано недійсним договір дарування, що посвідчений односторонньою заявою ОСОБА_1 про відмову від права спадкування на користь ОСОБА_2 .
		Скасовано частково свідоцтво про право на спадщину за законом 
		від 07 травня 2013 року, видане державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори в частині оформлення права власності ОСОБА_2 на 1/15 частини квартири 
		АДРЕСА_1 .
		Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлого сина ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений між позивачем та ОСОБА_2 договір дарування у вигляді односторонньої заяви про відмову від прийняття спадщини є недійсним, оскільки позивач у подальшому сплатив за внука гроші за частку квартири, на яку мала право дружина померлого, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на безоплатну передачу майна.
		 
		 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 01 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив заяву про відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи із договором дарування, оскільки це є різними за своєю правовою природою правочинами, у зв`язку із чим помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 717 ЦК України. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підписуючи заяву про відмову від спадщини, він помилився щодо обставин, які мають істотне значення.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, підписуючи заяву про відмову від спадщини, вважав, що фактично укладає договір довічного утримання, а тому цей правочин підлягає визнання недійсним.
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/3 частини квартири 
		АДРЕСА_1 .
		 
		Спадкоємцями майна померлого є його дружина ОСОБА_6 , діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , а також батьки: позивач 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_4 
		 
		28 липня 2012 року ОСОБА_1 подав до Уманської міської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини за померлим сином на користь сина спадкодавця ОСОБА_2 . Цього ж дня аналогічну заяву подала ОСОБА_4 , якою відмовилась від прийняття спадщини на користь іншого сина спадкодавця - 
		ОСОБА_5 .
		 
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори спадкоємцями майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: його дружина ОСОБА_6 у 1/5 частці квартири, його син 
		ОСОБА_2 у 2/5 частках квартири, в тому числі з урахуванням 
		1/5 частки від якої відмовився батько померлого ОСОБА_1 , його син ОСОБА_5 у 2/5 частках, в тому числі з урахуванням 
		1/5 частки від якої відмовилась мати померлого ОСОБА_4 .
		 
		Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про припинення права на частку в спільному майні затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за умовами якої ОСОБА_6 сплачено кошти в сумі 40 000 грн за компенсацію належної їй 1/15 частки в квартирі     
		АДРЕСА_1 .
		 
		Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що  ОСОБА_2 у зв`язку з відмовою на його користь від спадщини, зобов`язався утримувати та доглядати позивача.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		 
		Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270                          ЦК України).
		Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 1273 ЦК Україниспадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
		 
		Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина п`ята статті 1274 ЦК України).
		 
		Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на вчинення 28 липня 2012 року відмови від прийняття спадщини (після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ) під впливом помилки, визначив правовою підставою позову правила статті 229 ЦК України.
		 
		Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 
		 
		Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
		 
		Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
		 
		За змістом статті 229 ЦК України, під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не  відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. 
		 
		Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК Україниповинна довести наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
		 
		Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. 
		 
		Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
		 
		Не є істотною помилка в мотивах правочину, тобто, в причинах, які спонукали до його укладення, крім випадків, встановлених законом.
		 
		У справі, яка переглядається, встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2012 року, поданої до Уманської міської державної нотаріальної контори, він, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для нього істотне значення, без застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, відмовляється від прийняття спадщини після померлого сина 
		ОСОБА_3 на користь сина спадкодавця - ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_1 роз`яснено, що його відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана у строк, встановлений для її прийняття.
		 
		При прийнятті заяви ОСОБА_1 державним нотаріусом роз`яснено юридичні наслідки такої відмови та зміст статей 225, 229-231, 233, 1273-1275 ЦК України. 
		 
		Вказані обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї. 
		Правом на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини позивач не скористався.
		 
		При цьому зміна думки щодо відмови від спадщини у зв`язку з невиконанням певних домовленостей у подальшому особою (майже через чотири роки), на користь якої здійснена така відмова, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання такої відмови недійсною.
		 
		Недійсність правочину є тією рисою, що притаманна правочину у момент його вчинення, а не у зв`язку з обставинами, що виникли пізніше.
		 
		При цьому, на виконання загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, процесуального обов`язку щодо подання доказів та доведеності перед судом їх переконливості, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, що заява про відмову від прийняття спадщини була складена ним внаслідок помилки щодо природи вказаного правочину, його прав та обов`язків, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні його позову.
		 
		Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною з наведених у позові підстав ґрунтується на законі та узгоджується з матеріалами справи.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, 
		а постанову Апеляційного суду Черкаської області від 01 лютого 2018 року - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		                                                                                                        
		    О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...