Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/19659/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службова недбалість.
Надіслано судом: 05.02.2020. Зареєстровано: 06.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/521/135/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017160000001123

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВИРОК
		ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30.01.2020                              м. Одеса
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; 
		прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		обвинуваченого ОСОБА_9 , його захисника ОСОБА_10 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження №521/19659/17 по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вінниці, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_12 , він обвинувачується в наступному.
		Перебуваючи на посаді начальника Державної установи «Одеська установа виконання покарань №21», не виконуючи свої службові обов`язки, нехтуючи своїми службовими правами, ставлячись до служби на займаній посаді несумлінно та недбало, грубо порушуючи вимоги Закону України «Про попереднє ув`язнення», Інструкції начальника УВП, Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДКВС України, будучи обізнаним про порушення режиму утримання ув`язненим ОСОБА_13 , не вжив жодних заходів щодо негайного припинення факту такого порушення з боку ув`язненого та підлеглих службових осіб, які допустили ОСОБА_13 до проживання у господарському дворі, не організував проведення обшуку його фактичного місця мешкання, вилучення заборонених для зберігання колючо-ріжучих предметів, не вжив заходів щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності.
		Указана бездіяльність начальника ДУ «ОУВП (№21)» ОСОБА_12 призвела до того, що 17.08.2017 приблизно о 16 годині, ув`язнений ОСОБА_13 , перебуваючи на території господарського подвір`я, маючи умисел на вбивство інспектора відділу режиму і охорони ДУ «ОУВП (№21)» ОСОБА_14 , використовуючи заборонені колючо-ріжучі предмети, які зберігав при собі, наніс їй колюче поранення ножем в область грудної клітині зліва та одне в область живота, від яких ОСОБА_14 померла, а в подальшому, з метою приховування вбивства, за допомогою сокири здійснив розтин тіла ОСОБА_14 , помістивши його до сміттєвого баку.
		Службовою недбалістю начальника ДУ «ОУВП (№21)» ОСОБА_12 державним інтересам завдано тяжких наслідків у вигляді майнової шкоди, яка виражається у виплаті з Державного бюджету України одноразової грошової допомоги при загибелі (смерті), співробітника державної кримінально- виконавчої служби у розмірі 500 тисяч гривень, що становить 625 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
		Дії ОСОБА_12 кваліфіковані органом досудового слідства за частиною 2 статті 367 КК України - службова недбалість, тобто невиконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
		З приводу зазначеного обвинувачення ОСОБА_12 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що 17.08.2017р.дозвіл навиведення ув`язненого ОСОБА_13 ним ненадавався. Вивід ув`язненихне забороненийзаконом тане порушуєйого норм,проте заявипро вивідув`язнених,які містятьсяв матеріалахсправи неє дійсними,так якбули вилученіпрацівниками прокуратуриОдеської областів смітникупідсобного приміщення,де зберігалисядля розпалудров.З невідомихйому причин,у матеріалахсправи відсутнійпротокол вилученняданих заяв,хоча такийпротокол бувскладений працівникамипрокуратури іпідписаний власноручним.Даний фактпідтверджується тим,що данізаяви булинаписані начальникоммайстерні ОСОБА_15 ,якого завказівкою начальникауправління ОСОБА_16 не допускалидо виконанняпокладених нанього службовихобов`язків,не пропускалина територіюустанови з09.08.2017р.,таким чиномостанній фізичноне мавможливості написатидані заяви. Обвинувачення ґрунтуєтьсялише наоснові службовоїперевірки Міністерстваюстиції,де вказується,що ув`язнений ОСОБА_13 постійно проживавна територіїсвинарника.Даний фактпостійного йогопроживання спростовується,так як,протягом серпнямісяця 2017року,щоденно представникомміжрегіонального управлінняОдеської областіБрикульою проводиласяперевірка дільницісамого свинарника.Систематичні нічніта денніперевірки булипроведені відповідальнимипо управліннюта черговимиміжрегіонального управлінняобласті.Практично щодняпроводились перевіркита відвідуванняпредставниками міжрегіональногоуправління області,працівниками режимногота оперативноговідділу.Протягом травня-серпня місяців2017року проводилисьперевірки представникамиМіністерства юстиціїУкраїни.Практично щодняслідчий ізоляторвідвідувався таперевірявся представникамипрокуратури Одеської області. Жодною з вищевказаних службових перевірок факту проживання на території свинарника ув`язненого ОСОБА_13 виявлено не було. В жодному номенклатурному журналі не було внесено жодних зауважень та заперечень щодо перебування ОСОБА_13 на території свинарника та вільного його пересування установою. 
		17.08.2017 р. на території установи, а саме майстерень та свинарника, овочесховища, представник Міністерства юстиції України, здійснював протягом дня перевірку за напрямом комунально-побутового забезпечення, який також не виявив факту перебування або вільного переміщення ув`язненого ОСОБА_13 на території свинарника. Жодного разу, чергові помічники начальника установи, не виявляли факт відсутності ОСОБА_13 у камерному приміщенні.
		Як начальник установи він кожного дня проводив наради із заступниками, та кожному із них надавав план роботи, та після кожного робочого дня він вимагав від них доповіді про виконання даних робіт, та особисто здійснював перевірки їх виконання. Він щоденно проводив інструктажі чергових змін, де в першу чергу наголошував на особисту безпеку співробітників установи. В журналах прийому-здачі чергувань чергового помічника начальника установи, а також в журналі рапортів виконуючого обов`язки відповідального по установі він надавав своїм заступникам вказівки з конкретним терміном виконання щодо усунення виявлених недоліків по установі.
		Провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до наступного.
		Під час судового розгляду, судом були досліджені наступні докази сторони обвинувачення:
		- витяг з ЄРДР за № 42017160000001123, зареєстрованого 19.10.2017 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. 
		- рапорт слідчого в ОВС О. Сментини від 17.08.2017 про виявлене правопорушення;
		- спецповідомлення начальника Одеської установи виконання покарань №21 ОСОБА_12 від 17.08.2018 року;
		- протокол огляду місця події від 17.08.2018;
		- заяви начальника майстерні ОСОБА_17 на адресу начальника установи виконання покарань на дозвіл на вивід осіб взятих під варту (без дат);
		- протокол огляду камери утримання ув`язнених №128 Одеської установи виконання покарань №21 від 18.08.2018;
		- відповідь Суворовського районного суду міста Одеси від 18.08.2017 року щодо надання дозволу на виведення ув`язненого ОСОБА_13 (дозвіл не надавався);
		- копія особової справи ув`язненого ОСОБА_13 ;
		- фотокопія Наказу МЮ України №445/22977 від 20.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДКВС України»;
		- посадова інструкція начальника Одеської установи виконання покарань №21;
		- лист ОСОБА_18 секретаря, керівника Секретаріату Державного Секретаря ОСОБА_19 ОСОБА_20 від 18.09.2018 року про надання роз`яснень щодо питань порядку, розмірів, строків, умов здійснення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті);
		- копія платіжного доручення №1934 від 10.12.2017 року на суму 500000 грн.;
		- копії матеріалів кримінального провадження №12017160470003390 (витяги з ЄРДР, копії протоколів огляду місця події від 17.08.2017 року, копії клопотань про проведення обшуків, про арешт майна; копія повідомлення ОСОБА_13 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч.2 п.13 КК України);
		- висновок за результатами службового розслідування за фактом загибелі молодшого інспектора відділу режиму та охорони Державної установи «Одеська установа виконання покарань №21» ОСОБА_14 від 08.09.2017 року з пропозицією звільнити начальника «Одеська установа виконання покарань №21» ОСОБА_12 за невиконання ним посадових обов`язків у частині організації та проведення роботи з попередження злочинів, а також в зв`язку із порушеннями особами, взятими під варту порядку відбування покарання, невжиття своєчасних заходів щодо приведення організації установи у відповідність до нормативно-правових актів.
		За клопотанням прокурора у судовому засіданні були допитані свідки обвинувачення:
		- свідок ОСОБА_21 повідомив, що він проходить службу в Одеській установі виконання покарань №21 на посаді чергового помічника начальника слідчого ізолятора. Начальник слідчого ізолятора має право надавати дозвіл на вивід ув`язнених для виконання господарчих робіт. Це рішення узгоджується з заступниками начальника слідчого ізолятора і керівниками відповідних служб. До господарчих робіт не залучаються ув`язнені, засуджені чи підозрювані у вчиненні тяжких злочинів. Рапорт на виведення ув`язнених подається на кожен день їх робіт, в рапорті визначається відповідальна особа. Про те, що ОСОБА_13 працює на свинарнику йому відомо не було. Його перебування там повинен був курирувати заступник начальника ізолятора по режиму. Колюче-ріжуче приладдя видається ув`язненим відповідальною особою після їх інструктажу з техніки безпеки, як правило це інспектор, який видає інструмент вранці, а ввечері його забирає. Ці інструменти зберігаються у сейфі чергового. З яких причин ОСОБА_22 залучався до господарчих робіт йому невідомо, проте він вважає це протизаконним. Факти перебування ОСОБА_22 в нічний час поза камерою йому не відомі, скарг від підлеглих про порушення режиму йому не надходило. ОСОБА_23 проводив наради кожного дня, особисто був присутній на розводах, доводив вимоги техніки безпеки, доводив до підлеглих оперативну інформацію, вимагав таврування небезпечного інструменту. ОСОБА_23 як особисто так і оперуповноваженими проводив обшуки у камерах ув`язнених, ці обшуки від проводив за власною ініціативою.
		- свідок ОСОБА_24 пояснила, що вона приходиться рідною племінницею загиблої ОСОБА_14 по лінії брата. Їй відомо, що родичі ОСОБА_14 отримали грошові виплати, пов`язані з її смертю у розмірі 1 млн 200 тисяч грн. Гроші надходили частинами. Про скарги загиблої на керівництво слідчого ізолятора їй нічого не відомо, у смерті своєї родички вона вважає винуватим керівництво слідчого ізолятора;
		- свідок ОСОБА_25 повідомила суду, що вона є рідною сестрою загиблої ОСОБА_26 . Страховку за її смерть отримала ОСОБА_27 в сумі 1 млн 200 тис грн. Будь-яких скарг від ОСОБА_26 на дії керівництва слідчого ізолятора вона не чула;
		- свідок ОСОБА_28 пояснив, на час подій, що розглядаються він проходив служби на посаді старшого уповноваженого Установи виконання покарань №21. Йому відомо, що ув`язнені, які залучаються до виконання робіт, повинні мати не тяжкі статті обвинувачення, наявною повинна бути їх згода на участь у господарчих роботах. Залучення ув`язнених до робіт проводиться за їх згодою, рапорти на вивід визуються начальником ізолятору та його заступниками, без дозволу начальника вивід на роботи неможливий. За чиєю ініціативою до робіт залучався ОСОБА_22 йому не відомо. До подій, він працював раніше по 2-3 години, потім його перестали виводити на роботи. С червня 2017 року він постійно почав залучатися на роботу у свінарнику, були випадки, що він там перебував цілодобово. Свідок вважає, що загибель ОСОБА_29 відбулася з причин невиконання керівних інструкцій та наказів, ким конкретно йому невідомо; 
		- свідок ОСОБА_30 , колишній заступник начальника слідчого ізолятора з оперативної роботи, пояснив, що при ньому ОСОБА_22 ніде не працював, на господарчі роботи не виводився. Після того, як він пішов на лікарняний, ОСОБА_31 був виведений на роботи, це стало йому відомо з засобів масової інформації. За загальними правилами на господарчо-побутових об`єктах повинні працювати наймані працівники. В зв`язку з їх некомплектом, до цієї роботи залучалися ув`язнені. Для цих робіт вони підбиралися відділом соціально-психологічної служби та спецвідділом, за згодою самих ув`язнених. Клопотання про залучення на роботи надсилалося до органу, за яким рахувалися ув`язнені, до робіт як правило залучалися особи, обвинувачені у скоєнні нетяжких злочинів. Рапорти на ім`я начальника установи на вивід ув`язнених відносились до чергової частини. Про залучення ОСОБА_22 до робіт йому нічого не відомо, до призначення ОСОБА_23 на посаду начальника ОСОБА_22 до робіт залучався, коли він ( ОСОБА_32 ) дізнався про це, він надав розпорядження ОСОБА_22 більш до роботи не допускати. З ким ОСОБА_22 працював на свинарнику йому не відомо, контроль за зберіганням колюче ріжучих предметів входить до компетенції чергової частини слідчого ізолятора, режимної частини, контролерів. Начальник слідчого ізолятора самостійно контролювати роботу і місце їх перебування ув`язнених не повинен, якщо людину вивели на роботу їх роботу повинен контролювати співробітник ізолятора. Проведення позапланових перевірок діючими наказами та інструкціями передбачені, чи приймав ОСОБА_23 участь в їх проведені йому не відомо; 
		Аналізуючи перелічені докази сторони обвинувачення на предмет доведеності ними вини обвинуваченого, суд приходить до наступного.
		Диспозиція ч.2 ст. 367 КК України є бланкетною нормою права. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки. Для встановлення вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.367 КК України суд, перш за все, повинен встановити факт невиконання або неналежного виконання службовою особою конкретних норм, які регламентують його службову діяльність, після чого повинен встановити, яким чином невиконання чи неналежне виконання службовою особоюцих норм привело до тяжких наслідків. 
		Разом із тим, формулювання обвинувачення, яке викладене у обвинувальному акті що розглядається, не містить посилання на конкретні норми Закону України«Про попереднєув`язнення»,Інструкцію начальникаУВП,Правила внутрішньогорозпорядку слідчихізоляторів ДКВСУкраїни,обов`язковість виконанняяких покладаєтьсяна начальникаслідчого ізолятораі впорушення яких,на думкудосудового слідствадіяв ОСОБА_12 ,що всвою чергупозбавляє судпідстав длявизнання обвинуваченоговинним упорушені конкретнихслужбових обов`язків.  
		Частиною 2 ст. 367 КК України встановлена кримінальна відповідальність за допущену службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
		Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків.
		Поняття тяжких наслідків, які мають виключно матеріальний характер, закріплено у п.4 приміток до ст. 364 КК України.
		З об`єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв`язок між діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.
		З суб`єктивної сторони вказаний злочин характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов`язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити).
		Таким чином, для встановлення вини обвинуваченого у службовій недбалості, суд, крім інших ознаків складу злочину, повинен встановити один із ознаків об`єктивної сторони злочину, а саме наявність причинного зв`язку між бездіяльністю обвинуваченого та шкідливими наслідками.
		Як вбачається з викладу фактичних обставин справи злочину, які прокурор вважав встановленими та формулювання обвинуваченя, смерть ОСОБА_14 настала в результаті злочинних дій ув`язненого ОСОБА_13 , який наніс їй колюче поранення ножем в область грудної клітині зліва та одне в область живота, а в подальшому, з метою приховування вбивства, за допомогою сокири здійснив розтин тіла ОСОБА_14 , помістивши його до сміттєвого баку. Викладене свідчить, що смерть особи, при виконанні нею службових обов`язків настала, не в результаті невиконання ОСОБА_12 покладених на нього обов`язків, а в результаті умисних дій іншої особи.
		Відповідно до листа ОСОБА_18 секретаря, керівника Секретаріату Державного Секретаря ОСОБА_19 ОСОБА_20 від 18.09.2018 року порядок, розмірів, строків, умов здійснення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально- виконавчої служби України призначається відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», статей 97-101 «Про Національну поліцію» та в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України (наказ від 11.01.2016 №4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського». 
		Пункт 4 цього Порядку визначає коло осіб, які мають право на цю виплату та порядок звернення для здійснення виплати.
		Виходячи з змісту перелічених нормативних документів, звернення родичів до відповідних державних органів з вимогою про надання одноразової грошової допомоги є їх правом. 
		Крім того, суд приймає до уваги, що прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, покладається на відповідних посадових осіб Державної виконавчо-кримінальної служби України. 
		Враховуючи, що виплата одноразової грошової допомоги залежить від розсуду осіб, які мають право на виплату їм такої допомоги та за рішенням уповноваженої посадової особи, яка наділена правом вирішення цього питання, враховуючи що підстави для грошової допомоги перебувають у зв`язку із статусом осіб, на яких розповсюджується дія зазначеного Порядку, а розмір грошової допомоги залежить від ступеню тяжкості заподіяної шкоди, суд вважає, що виплата одноразової грошової допомоги за своєю природою не є безумовною та обов`язковою виплатою у випадку настання смерті, та вважає, що відповідальність обвинуваченого не може залежати від поведінки чи розсуду інших осіб. 
		З оглядуна викладене,суд приходитьдо висновку,що настаннятяжких наслідківу виглядімайнової шкоди,яка надумку органудосудового слідствавиразилася увиплаті родичамзагиблої сумиу розмірі500000грн.не перебувалоу прямомупричинно-наслідковомузв`язку збездіяльністю обвинуваченого,тобто судомне встановленоознаків об`єктивної сторони інкримінованого злочину. 
		Крім того, під час судового розгляду, стороною обвинувачення не було надано переконливих доказів того, що ОСОБА_12 , під час виконання службових обов`язків достеменно був обізнаний чи повинен бути обізнаним зі змістом нормативних документів, які регламентують підстави і розміри виплат грошової допомоги у випадку смерті працівника Державної кримінально-виконавчої служби, тому суд вважає, що обвинувачений не міг передбачати, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання ним своїх службових обов`язків може бути завдано істотну шкоду інтересам держави у формі соціальної виплати. Викладене свідчить про відсутність у діях обвинуваченого ознаків суб`єктивної сторони злочину.
		За відсутності будь-якого елементу складу злочину, особа підлягає виправданню.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Судом також враховано висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) позицію щодо визнання винуватості особи «поза розумним сумнівом» та визначення «стандартів доказування», а саме:
		«При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення. Відповідно до ч. 4 ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Положеннями ч. 2 ст. 91 КПК України передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на справедливий розгляд справи. Особа не може піддаватися кримінальному покаранню доки не буде визнана винною в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення. Всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь обвинуваченого.
		Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА_12 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 367 КК України не доведена.
		Прокурором, в інтересах держави заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_12 суми заподіяної шкоди у розмірі 500000 грн.
		Відповідно до п.3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Цивільний позов прокурора в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_9 суми заподіяної шкоди у розмірі 500000 грн.  залишити без розгляду.
		Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси.
		Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ: ОСОБА_33

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...