Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/3245/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2020. Зареєстровано: 06.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2020.
Дата набрання законної сили: 27.01.2020
Номер судового провадження: 11-кп/811/661/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017070120001217

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 303/3245/18                    Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/661/19                Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Львівського апеляційного суду в складі: 
		головуючого-судді  ОСОБА_2 , 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2019 року відносно ОСОБА_8 , 
		з участю прокурорів  ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_10 ,
		виправданої ОСОБА_8 , 
		встановила:
		цим вироком
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Болград, Одеської області, жительку АДРЕСА_1 , 
		визнано невинуватою за ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення.
		Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 не застосовувався.
		ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачувалась у тому, що вона у період з 02.10.2017 по 09.11.2017, обіймаючи посаду заступника директора Агропромислового торгового підприємства «Бобовище» (надалі АПТП «Бобовище»), відповідно до наказу директора вказаного підприємства №12/к від 30.09.2017, а також в період з 10.10.2017 по 09.11.2017 виконувачем обов`язків директора даного підприємства у зв`язку із відпусткою ОСОБА_11 , таким чином, являючись службовою особою цього державного підприємства, що наділена адміністративно-господарськими функціями з правом підпису документів, і яка, відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІУ (із змінами та доповненнями), зобов`язана не порушувати права та законні інтереси громадян, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, і яка, згідно п.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 року (далі Закон № 996) є відповідальною за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, на яку, згідно п.6 ст. 8, п.8 ст. 9 Закону № 996, покладено обов`язок створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; а також покладено відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, недостовірність відображених у них даних, грубо порушуючи вимоги п.4.4 статуту АПТП «Бобовище», яким передбачено що відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління, яким є Міністерство Аграрної політики України, достовірно знаючи, що згідно ст.1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» Агропромислове торгове підприємство «Бобовище» включено до переліку підприємств, що не підлягають приватизації та, в порушення статей 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», якими встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 %, в першу чергу щодо підприємств, що відповідно до закону не підлягають приватизації, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, ігноруючи вимоги наказу Фонду державного майна України № 1954 від 29.12.2010 «Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства», зареєстрованого в Мінюсті 24.01.2011 за №109/18847, яким встановлено порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства спеціалізовані необоротні активи (основні засоби, незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, необоротні активи) і запаси, які безпосередньо використовуються в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), який визначає загальнодержавне значення підприємства, в обсязі, передбаченому технологічною документацією; активи, що тимчасово не використовуються у виробничому процесі, законсервовані об`єкти - за наявності на підприємстві проекту плану розвитку підприємства (інвестиційної програми) з обґрунтуванням економічної доцільності їх подальшого ефективного використання в основній діяльності підприємства; активи, які не задіяні в технологічному процесі, але віднесені до об`єктів загальнодержавного значення, - у період із 12.10.2017 по 09.11.2017, шляхом зловживання своїм службовим становищем, умисно, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження), переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого незаконного збагачення, вчинила дії направлені на протиправне заволодіння державним майном, яке входить до складу цілісного майнового комплексу АПТП «Бобовище», ринковою вартістю 2 888 546 грн., однак довести їх до кінця не змогла, з причин, що не залежали від її волі, оскільки 09.11.2017 була викрита та затримана працівниками поліції.
		Зокрема, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду заступника директора АПТП «Бобовище», а з 10.10.2017 посаду виконувача обов`язків директора даного підприємства з правом першого підпису на документах, таким чином являючись службовою особою, наділеною на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, достовірно знаючи, що відповідно до п.87.3.5 Податкового кодексу України не може бути використане як джерелами погашення податкового боргу платником податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в порушення вимог п.п.4-7 розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 в частині установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку та виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, наказ про проведення обов`язкової інвентаризації на підприємстві не видала, надсилання відповідних листів-заперечень, скарг до контролюючих та правоохоронних органів щодо незаконної передачі такого майна в податкову заставу не забезпечила, а навпаки переслідуючи злочинний намір на незаконне збагачення, шляхом протиправного відчуження обладнання державного підприємства, а саме оцінки його як металобрухту з подальшим демонтажем та реалізацією його суб`єктам підприємницької діяльності, які проводять заготівлю металобрухту, зокрема наступного обладнання загальною ринковою вартістю 2 888 546 гривень, а саме: двох фільтр-пресів (1992 року випуску), інвентарні номери 2415, 2419 - ринковою вартістю 290 000 гривень; шість сталевих резервуарів вертикальних, об`ємом 20 т кожний (1980 року випуску), інвентарні номери 2407, 2408, 2409, 2410, 2411, 2412 - ринковою вартістю 127 000 гривень; сім сталевих резервуарів горизонтальних, об`ємом 50 т кожний (1981 року випуску), інвентарні номери 2553, 2554, 2555, 2556, 2557, 2558, 2559 - ринковою вартістю 469 000 гривень; двадцять сталевих резервуарів вертикальних, об`ємом 20 т кожний (1980 року випуску), інвентарні номери: 2533, 2534, 2535, 2536, 2537, 2538, 2539, 2540, 2541, 2542, 2543, 2544, 2545, 2546, 2547, 2548, 2549, 2550, 2551, 2552 - ринковою вартістю 423333,34 гривень; двадцять дев`ять металевих (сталевих) цистерни об`ємом 16 т кожна (1987 року випуску) в інвентарні номери: 2561, 2562, 2563, 2564, 2565, 2566, 2567, 2568, 2569, 2570, 2571, 2572, 2573, 2574, 2575, 2576, 2577, 2578, 2579, 2580, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 2586, 2587, 2588, 2589 - ринковою вартістю 543750 гривень; двадцять металевих (сталевих) горизонтальних цистерни об`ємом 18 т кожна (1989 року випуску) інвентарні номери: 2591, 2592, 2593, 2594, 2595, 2596, 2597, 2598, 2599, 2600, 2601, 2602, 2603, 2604, 2605, 2606, 2607, 2608, 2609, 2610 - ринковою вартістю 423333,34 гривень; дванадцять металевих (сталевих) горизонтальних цистерн, об`ємом 7 т кожна (1989 року випуску) інвентарні номери 2612, 2613, 2614, 2615, 2616, 2617, 2618, 2619, 2620, 2621, 2622, 2623 - ринковою вартістю 120 000 гривень; вісім металевих горизонтальних цистерн, об`ємом 25 т кожна (1989 року випуску), інвентарні номери: 2624, 2625, 2626, 2627, 2628, 2629, 2630, 2631 - ринковою вартістю 220 000 гривень; п`яти сталевих резервуарів вертикальних, об`ємом 20 т кожний (1978 року випуску), інвентарні номери: 2457, 2458, 2459, 2460, 2461 - ринковою вартістю 105 833,33; та металічного горизонтального резервуара №85, об`ємом 80,516 кубічних метрів (висотою наливу 280,0 см, виготовленого ДП «Південмаш» із корпусу ракети), ринковою вартістю 35 000 гривень; металічного горизонтального резервуара №86, об`ємом 82,926 кубічних метрів (висотою наливу 293,0 см, виготовленого ДП «Південмаш» із корпусу ракети), ринковою вартістю 56 333 гривень; металічного горизонтального резервуара №б/н, об`ємом 101,98 кубічних метрів (виготовленого із сплавів нержавіючих металів, внутрішнім діаметром 2,979 м, довжиною 14,190 м), ринковою вартістю 74 966 гривень.
		Для реалізації вказаного злочинного наміру, ОСОБА_8 , будучи виконувачем обов`язків директора АПТП «Бобовище», діючи умисно, 12.10.2017, знаходячись на території даного підприємства, що за адресою Мукачівський район, с. Бобовище, вул. Леніна, 103, власним підписом та печаткою АПТП «Бобовище» затвердила акт огляду та технічного стану обладнання, відповідно до якого, обладнання в кількості 98 найменувань, частково розукомплектоване та пошкоджене корозією, доцільність подальшого використання його не можлива, копію якого передала ТОВ «Стоун Брідж» для здійснення оцінки, відповідно до підписаного нею цього ж дня договору № 41.
		В подальшому, після отримання від ТОВ «Стоун Брідж» звіту про незалежну оцінку майна в кількості 98 одиниць на загальну суму 467 279,78 гривень, ОСОБА_8 , переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, з метою доведення злочину до кінця, зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що в АПТП «Бобовище» бухгалтерський облік ведеться неефективно, інвентарні картки основних засобів на підприємстві відсутні, маючи намір без відома, згоди органу управління (Мінагрополітики України) та Фонду державного майна України, реалізувати державне майно нібито як погашення податкового боргу, яке перебуває в податковій заставі, в порушення встановленого порядку, 06.11.2017 організувала та забезпечила прибуття за місцем фактичного знаходження АПТП «Бойовище», що за адресою Мукачівський район, с. Бобовище, вул. Леніна, 103, будівельної бригади із Хмельницької області для демонтажу та вивезення обладнання за межі підприємства, при цьому, не укладаючи відповідних договорів демонтажу, допустила на територію даного підприємства бригаду, охоронцям надала вказівку здійснювати випуск автомобілів із демонтованим майном без зупинок, таким чином, виконавши необхідні дії направлені для досягнення злочинного наміру.
		Після цього, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду виконувача обов`язків директора АПТП «Бобовище», зловживаючи своїм службовим становищем у порушення встановленого законодавством порядку, без дозволу органу управління майном (Мінагрополітики України) та Державної фіскальної служби України, із невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали щодо якої виділені в окреме провадження), організувала демонтаж та порізку металічного горизонтального резервуара № б/н, об`ємом 101,98 кубічних метрів (виготовленого із сплавів нержавіючих металів, внутрішнім діаметром 2,979 м, довжиною 14,190 м), ринковою вартістю 74 966 гривень та металічного горизонтального резервуара №86, об`ємом 82,926 кубічних метрів (висотою наливу 293,0 см, виготовленого ДП «Південмаш» із корпусу ракети), ринковою вартістю 56 333 гривень, які перебували на позабалансовому рахунку даного підприємства, не були предметом експертної оцінки, та на які не було дозволу на демонтаж та реалізацію, метал із яких ОСОБА_8 разом із невстановленою особою попередньо зваживши, надала вказівку робітникам завантажити на автомобіль марки ТАТА бортовий LPT 613/38, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, однак вчинити усіх дій, які ОСОБА_8 вважала необхідними для доведення злочину до кінця не змогла з причин, які не залежали від її волі, так як про ці обставини стало відомо правоохоронним органам, які припинили злочинні дії на місці злочину 09.11.2017 о 19.00 годині і вилучили металічні листи з порізаних резервуарів.
		В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 покликається на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з допущеними судом істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, допущеною неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і як наслідок, безпідставним виправданням обвинуваченої.
		Зазначає, що судом покладено в основу виправдувального вироку безпосередньо показання ОСОБА_8 , які не узгоджуються з показаннями допитаних у суді свідків обвинувачення, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
		Окрім цього наголошує, що частина викладених у вироку суду показаннях згаданих свідків обвинувачення, є перекрученими і неповними.
		Вважає, що не надано належної оцінки явним суперечностям у самих показах ОСОБА_8 . 
		Стверджує, що судом при ухваленні вироку не надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_8 свідомо допустила протиправні дії щодо демонтажу ємностей, які є державним майном, хоча здійснення такого демонтажу повинно відбуватися з дотримання визначених законом процедур, посилання на які містяться в обвинувальному акті. Про існування таких вимог закону та їх порушення, у свою чергу, зауважила свідок ОСОБА_13 , яка є головним бухгалтером підприємства.
		Акцентує, що допит ОСОБА_8 та ряду свідків проведено неповно та з порушенням вимог законодавства і без з`ясування всіх обставин, які підлягали дослідженню.
		Зазначає, що не відповідають дійсності також викладені у вироку суду твердження про повну узгодженість показів підсудної з матеріалами кримінального провадження.
		Наголошує, що судом при ухваленні виправдувального вироку стосовно ОСОБА_8 допущено явні суперечності в частині обґрунтування мотивів прийняття саме такого рішення.
		Покликається на те, що в оскаржуваному вироку суд навів безпідставні і такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи, висновки про неналежність та недопустимість поданих прокурором письмових доказів, хоча такі зібрані у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, порушень прав будь-кого з учасників кримінального провадження не допускалося, дії слідчих під час досудового розслідування не оскаржувалися.
		Вважає безпідставними, як мотиви виправдання ОСОБА_8 , твердження сторони захисту щодо не відкриття всіх матеріалів провадження та порушення права на захист.
		Акцентує, що під час прослуховування аудіозаписів (звукозаписів) судових засідань 25.02.2019 та 18.03.2019, в яких допитано свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , встановлено, що такі переважно не прослуховуються, за виключенням окремих слів, а покази свідка ОСОБА_18 не прослуховуються взагалі, що, на думку апелянта, свідчить про фактичну відсутність у матеріалах провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Зазначає, що надані стороною обвинувачення докази підтверджують вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України.
		Просить скасувати вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2019 року та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України і призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на 3 роки, з конфіскацією майна.
		Окрім цього, просить допитати обвинувачену, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , слідчих у кримінальному провадженні ОСОБА_21 та ОСОБА_22 ; дослідити протоколи огляду місця подій від 09.11.2017, клопотання слідчого та ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, оглянуте (вилучене) під час огляду місця події 09.11.2017, протокол огляду місця події від 11.12.2017 (з відеозаписом слідчої дії), протоколи огляду та затримання транспортних засобів №№ 39,40 від 10.11.2017, акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 11.01.2018, розписку про передачу на збереження арештованого майна від 11.01.2018, копії калібровочних таблиць АПТП «Бобовище», протокол огляду інформації з відкритих джерел з фототаблицею від 30.11.2017, а також дослідити аудіозаписи (звукозаписи) судових засідань від 25.02.2019 та 18.03.2019, під час яких, допитувалися свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
		На апеляційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_24 подав заперечення, в яких покликається на те, що ухвалений вирок є законним, обґрунтованим, неупередженим, а зроблені у ньому висновки, в повній мірі відповідають встановленим фактичним обставинам кримінального провадження.
		Вважає апеляційну скаргу надуманою, безпідставною, необґрунтованою та просить відмовити в задоволенні такої, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2019 року у кримінальному провадженні №12017070120001217  залишити без зміни. 
		Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення виправданої ОСОБА_8 та виступ її захисника  адвоката ОСОБА_24 про заперечення такої та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За правилами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_8 були дотримані.
		Частиною 2 статті 91 КПК України визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Кримінальний процесуальний закон (ст. 92 КПК України) покладає на сторону обвинувачення обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.
		Відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України, ч.2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України та ч.4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, і це знайшло своє відображення у вироку суду, на обґрунтування винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.3ст.15,ч.5ст.191 КК України, сторона обвинувачення послалась, зокрема, на показання свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_27 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та письмові докази.
		В свою чергу, стороною захисту надано відповідні докази на спростування пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення.
		Згідно ч.1 ст.84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких, суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Положеннями ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення.
		На думку колегії суддів, виходячи із змісту вищезазначених норм закону, суд першої інстанції, встановивши порушення вимог КПК України під час досудового розслідування та при відкритті матеріалів кримінального провадження, підставно визнав ряд поданих стороною обвинувачення доказів неналежними та недопустимими, належним чином мотивувавши це у вироку, з чим погоджується і апеляційний суд.
		Так, місцевий суд вірно не взяв до уваги протокол огляду місця події (території та виробничих приміщень АПТП «Бобовище») від 09 листопада 2017 року з ілюстративними таблицями до нього (том 3, а.с.1-37), оскільки такий, складено з порушенням вимог п.3 ч.3 ст.104 КПК України і в його заключній частині відсутні відомості про ідентифікацію вилучених речей. 
		Окрім цього, ч.2 ст.290 КПК України передбачено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Таким чином встановлюється процедура, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд, тобто можливість сторонам судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними відстоюватись в ході судового розгляду.
		З огляду на такі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив як недопустимий доказ постанову слідчого від 10 листопада 2017 року про визнання предметів (автомобілів марок «ТАТА», модель LPT 613/38, н.з. НОМЕР_1 , «Opel Vivaro», н.з. НОМЕР_2 та інших предметів) речовими доказами (том 3, а.с.74-77), оскільки стороною обвинувачення не відкриті стороні захисту матеріали, на які посилається прокурор як на докази, порушуючи при цьому право обвинуваченої на захист. 
		Також, на думку колегії суддів, судом першої інстанції дано належну оцінку протоколу огляду місця події (автомобіля марки «Мерседес Бенц Віто») від 10 листопада 2017 року з фототаблицями до нього (том 3, а.с.57-61); протоколу огляду та затримання транспортного засобу №39 від 10 листопада 2017 року, а саме автомобіля марки «ТАТА», модель LPT 613/38, н.з. НОМЕР_1 (том 3, а.с. 72); протоколу огляду та затримання транспортного засобу №40 від 10 листопада 2017 року  автомобіля марки «Opel Vivaro», н.з. НОМЕР_2 (том 3, а.с. 73); протоколу огляду інформації з відкритих джерел в мережі Інтернет від 30 листопада 2017 року (том 3, а.с. 109-118); акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 11 січня 2018 року (том 4, а.с.133-184) і визнано їх неналежними доказами, оскільки такі, як вірно зазначено у вироку суду, не підтверджують існування чи відсутність обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні. 
		Необґрунтованими колегіясуддів вважаєпокликання прокурорав апеляційнійскарзі продопущену слідчимописку впостанові №1про призначеннясудової товарознавчоїекспертизи від06грудня 2017року танадання експерту протоколу огляду відкритих джерел в мережі Інтернет від 30 листопада 2017 року, здобутого в межах кримінального провадження №12017070120001217, а не протоколу огляду з фототаблицею від 30 березня 2017 року у кримінальному провадженні №12015070040002634, оскільки, як вбачається з висновку № 59 судової товарознавчої експертизи по кримінальному провадженні №12017070120001217 від 14 грудня 2017 року, в його примітці на а.с. 198 (зворот) том 3 зазначено, що повертаються подані на дослідження матеріали, серед яких копія протоколу огляду з фототаблицею від 30 березня 2017 року, проведеного у кримінальному провадженні №12015070040002634, що, на думку місцевого суду, свідчить про використання експертом у своєму висновку доказу з іншого кримінального провадження та спростовує доводи прокурора з цього приводу.
		Відтак, у відповідності до вимог ст. 89 КПК України місцевий суд підставно визнав недопустимими доказами постанову слідчого №1 про призначення судової товарознавчої експертизи від 06 грудня 2017 року (том 3, а.с. 188-191).
		Щодо висновку №59 судової товарознавчої експертизи по кримінальному провадженні №12017070120001217 від 14 грудня 2017 року, колегія суддів вважає, що такий вірно визнаний недопустимим доказом з тих підстав, що експертом використано доказ, здобутий поза межами даного кримінального провадження.
		З врахуванням наведеного доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині також є безпідставними.
		Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що прокурором, в порушення встановленого порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні, визначеному в судовому засіданні 23 червня 2018 року, під час дослідження судом письмових доказів, самовільно здійснено розкриття паперового пакету з речовими доказами, а саме документацією пов`язаною з фінансово-господарською діяльністю АТП «Бобовище», що були вилучені з кабінету адмінбудівлі АТП «Бобовище», відповідно до протоколу огляду місця події від 09 листопада 2017 року, і визнані речовими доказами постановою слідчого від 10 листопада 2017 року, та вибірково подані суду в якості письмових доказів.
		Щодо показань свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_27 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_8 , відповідають фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду і не підтверджують пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном, шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.
		При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції в повній мірі було забезпечено можливість сторонам кримінального провадження допитати кожного свідка, в тому числі і щодо ймовірних розбіжностей.
		Також колегія суддів зазначає, що надуманими є твердження прокурора про те, що суд першої інстанції не забезпечив рівних прав на збирання, відкриття і подання до суду доказів, та з явною упередженістю ухвалив виправдувальний вирок. 
		Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідальність за інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення настає за незакінчений замах на заволодіння чужим майно, шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.
		З цьогоприводу місцевийсуд проаналізувавпредставлені сторонамикримінального провадженнядокази таконстатував відсутністьосновних елементівскладу злочинуі недоведеністьйого кваліфікуючихознак, що виключає відповідальність за цією нормою закону, з чим погоджується і апеляційний суд. 
		Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність повторного дослідження доказів, виклику та допиту свідків, то колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з положень ст. 404 КПК України, оскільки всі ці докази повно та без порушень досліджені судом першої інстанції і їм дана належна правова оцінка у вироку суду.
		Повторне їх дослідження, на думку колегії суддів, має на меті не доведення певних обставин події кримінального правопорушення, а спростування висновків суду першої інстанції щодо оцінки таких.
		Також, не знайшло свого підтвердження і покликання прокурора в апеляційній скарзі про неякісний аудіозапис судових засідань 25 лютого та 18 березня 2019 року, в яких допитано свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , оскільки на витребуваній апеляційним судом архівній копії фонограми зазначених судових засідань, показання перелічених свідків чітко прослуховуються і такі дослівно відображені у вироку суду.
		Крім цього, на думку колегії суддів, різна оцінка доказів судом, у порівнянні з їх оцінкою стороною обвинувачення, не може свідчити про неправильність такої чи упередженість суду, а тому надуманими є доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності судового рішення у зв`язку з невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам справи. 
		Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд, розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.3ст.15,ч.5ст.191 КК України, за обставин, викладених органом досудового розслідування в обвинувальному акті, у відповідності до положень ч.1 ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, підставно виправдав ОСОБА_8 в інкримінованому їй злочині, що цілком відповідає фактичним обставинам, встановлених судом і не спростованих під час апеляційного розгляду.
		Отже, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.
		Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, 
		постановила:
		апеляційну скаргу прокурора прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від22травня 2019року відносно ОСОБА_8   без зміни.
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяцівз дня її проголошення.
		 
		Судді: 
		ОСОБА_2           ОСОБА_3      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...