Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14918/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2020. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2020.
Дата набрання законної сили: 28.09.2020
Результат оскарження 28.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		1/549
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		10 лютого 2020 року                               м. Київ                              № 640/14918/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративну справу за позовом 
		  товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Україна»
		до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «МСК Україна» (надалі - позивач, ТОВ «МСК Україна»), адреса: 03189, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, офіс 3/6, із позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2019 №0534491206.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
		Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення та їх невідповідністю дійсним обставинам справи, оскільки, позивачем вчинені всі належні дії щодо своєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Крім того, позивач наголошує на порушенні з боку контролюючого органу встановлених п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України строків надіслання податкових повідомлень-рішень у зв`язку із чим, складання акта камеральної перевірки, з посиланням на таке порушення, як несвоєчасна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування, і як наслідок, складання податкового повідомлення-рішення є незаконним.
		У відзиві на позовну заяву відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
		Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивача за березень 2017- березень 2019.
		Перевіркою встановлено порушення ТОВ «МСК Україна» граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за березень 2017 - березень 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
		На підставі вказаних висновків, відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2019 №0534491206, яким до позивача застосовано штраф за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на загальну суму 37 849,66 грн., а саме:
		- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 306 222,61 грн. - застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 30 622,26 грн.
		- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 120,33 грн. - застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 7203,33 грн.
		Вважаючи висновки контролюючого органу щодо застосування штрафу незаконними, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що має бути скасованим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність висновків контролюючого органу, щодо порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31.03.2017 року № 11 на 3 дні; від 28.09.2018 №38 на 15 днів; від 16.02.2018 №39 на 9 днів; від 18.12.2018 №82 на 6 днів; від 07.08.2018 №25 на 3 дні; від 07.08.2018 №49 на 3 дні; від 07.08.2018 №50 на 3 дні; від 11.09.2018 №17 на 79 днів; від 18.12.2018 №56 на 2 дні; від 29.10.2018 №67 на 1 день; від 22.10.2018 №45 на 1 день; від 25.10.2018 №72 на 1 день; від 19.10.2018 №71 на 1 день; від 25.10.2018 №74 на 1 день; від 23.10.2018 №58 на 1 день; від 24.10.2018 №54 на 1 день; від 23.10.2018 №39 на 1 день; від 29.10.2018 №68 на 1 день; від 26.10.2018 №69 на 1 день; від 30.10.2018 №66 на 1 день; від 23.10.2018 №46 на 1 день; від 18.12.2018 №49 на 29 днів; від 15.02.2019 №48 на 1 день; від 15.03.2019 №54 на 2 дні; від 15.03.2019 №58 на 2 дні; від 14.01.2019 №16 на 13 днів, з огляду на те, що податкові накладні та розрахунки коригування до них були направлені на реєстрацію вчасно.
		Зауважує, що відповідно до відомостей з кабінету платника податків, податкові накладні від 07.08.2018 року №25, від 07.08.2018 року №49, від 07.08.2018 №50 були надіслані вчасно - 31.08.2018, однак квитанції про їх реєстрацію надійшли лише 03.09.2018.
		Разом з тим, позивач наголошує на суттєві відмінності між інформацією, зазначеною в акті перевірки та застосованому податковому повідомленні-рішенні, котрі зумовлені тим, що податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2019 року №0534491206 встановлено порушення граничних строків реєстрації податкової накладної від 19.10.2018 №71, від 25.10.2018 №74, від 25.10.2018 №72, від 29.10.2018 №67, від 29.10.2018 №68, від 26.10.2018 №69, від 24.10.2018 №54, від 23.10.2018 № 58, від 23.10.2018 № 46, від 23.10.2018 №39, від 22.10.2018 № 45, від 30.10.2018 № 66, від 11.09.2018 № 17, від 28.09.2018 № 38, від 07.08.2019 № 49, від 07.08.2018 № 25, від 07.08.2018 № 50, від 18.12.2018 № 82, від18.12.2018 №49, від 18.12.2018 № 56, від 17.07.2018 № 72, від 15.02.2019 № 48, від 15.03.2019 № 54, від 15.03.2019 № 58, від 14.01.2019 № 16, в той час, як акт перевірки містить посилання на інші податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних.
		Таким чином, прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.07.2019 року №0534491206 не містить податкової накладної №11 від 31.03.2017 та №39 від 16.02.2018, котрі зазначені в акті. 
		Також позивач звертає увагу на відмінність між загальною сумою штрафних санкцій, що визначена у податковому повідомленні-рішенні від 01.07.2019 року №0534491206 та становлить37 849,66 грн, та суми, зазначеній у акті перевірки, а саме 37 624,04 грн.
		Відповідач у своєму відзиві обмежився цитуванням норм чинного законодавства, жодним чином не спростувавши позицію позивача, щодо відмінностей між ПН/РК, що були зазначені у акті перевірки та податковому повідомленні-рішення та не надавши пояснень або доказів з-приводу строків прийняття та надіслання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
		Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.10.2010 № 2755-VI.
		Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		За нормами п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Підпунктом 75.1.1 п.75.1 ст. Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
		Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
		Тобто, предметом камеральної перевірки охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №803/1315/17.
		Згідно з п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
		Відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
		Згідно з абз.1 п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Згідно із п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
		Абзацом 1 пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п.201.10 ст. 201 ПК України).
		Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз.3 п.201.10 ст. 201 ПК України).
		Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз.4 п. 201.10 ст.201 ПК України).
		Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз.5 п.201.10 ст.201 ПК України).
		З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного, реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем (абз.6 п. 201.10 ст.201 ПК України).
		Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (абз.7 п.201.10 ст. 201 ПК України).
		Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції (абз.9 п.201.10 ст.201 ПК України ).
		Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 ст. 201та/або п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абз.10 п.201.10 ст.201 ПК України).
		Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку (абз.12 п.201.10 ст.201 ПК України).
		Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз.13 п.201.10 ст.201 ПК України).
		Відповідно до абзаців 14-16 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
		для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
		для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
		У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (абз.18 п.201.10 ст.201 ПК України).
		Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений  постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246).
		Згідно визначення термінів у пункті 2 Порядку №1246 встановлено, що операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.
		Згідно з п.3 Порядку №1246 операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.
		Відповідно до п.4 Порядку №1246 до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.
		Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200 1.3, 200 1.9 статті 200 1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування (п.5 Порядку №1246).
		Пункт 10 Порядку №1246 визначає порядок накладення електронного цифрового підпису посадових осіб постачальника (продавця) після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі.
		Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог  Законів України "Про електронний цифровий підпис", «;Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/ або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку (п.11 Порядку №1246).
		Відповідно до п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
		відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
		чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
		реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
		дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
		наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
		наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
		наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
		факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
		наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
		дотримання вимог  Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг"  та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
		Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/ або розрахунку коригування (далі - квитанція).
		Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (п.14 Порядку №1246).
		Отже, законодавством чітко визначено порядок складання, підписання, подачі, прийняття та реєстрації податкових накладних.
		З матеріалів справи вбачається, а відзивом не спростовано того, що податкові накладні від 07.08.2018 №25, від 07.08.2018 №49, від 07.08.2018 №50 дійсно були надіслані позивачем 31.08.2018 р.
		Судом встановлено, що подача на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних спірних податкових накладних відбувалась за допомогою програмного комплексу «M.E.DOC».
		На підтвердження відправлення на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних за допомогою програмного комплексу «M.E.DOC» податкових накладних від 07.08.2018 №75, від 07.08.2018 №49, від 07.08.2018 №50, позивачем надано протоколи руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень-квитанцій, отриманих з комп`ютерної програми «M.E.DOC», з яких слідує, що датою відправлення податкової накладної від 07.08.2018 № 25, №49, №50 є 31.08.2018, в проміжок часу з 21:44 год. по 21:51 год.
		Натомість, до закінчення операційного дня 31.08.2018 відповідні квитанції про прийняття або неприйняття спірних податкових накладних позивачу не надійшли.
		При цьому, квитанція №1 про прийняття вказаних податкових накладних надіслана лише 03.09.2018, тобто з порушенням законодавчо встановлених строків для надіслання відповідної квитанції.
		Разом з цим, суд враховує, відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		При цьому, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачена лише за умови вчинення платником податків порушень, визначених законами з питань оподаткування.
		З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної за наявності його вини.
		Матеріалами справи підтверджується, що позивач вчинив всі дії відповідно до податкового законодавства з реєстрації податкових накладних у встановлений термін.
		Отже, наведене дає підстави суду зробити висновок про те, що позивачем виконано покладений на нього податковий обов`язок, як платника податків, у відповідності до вимог, встановлених чинним податковим законодавством України на момент вчинення відповідних дій.
		Відповідно до абзацу десятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №813/815/18.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 по справі №804/5153/17, зазначено, що у разі вчинення платником податку з метою своєчасної реєстрації податкової накладної всіх необхідних дій, натомість її реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, то в такому разі відсутні підстави для застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної.
		Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Москаль проти Польщі»).
		На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).
		Разом з тим, позовна заява не містить обґрунтування щодо порушення граничних строків реєстрації інших податкових накладних/розрахунки коригування податкових накладних за березень 2017 - березень 2019.
		Однак, судом враховано порушення контролюючим органом п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, відповідно до якого, відповідачем, з порушенням встановленого чинним законодавством строку винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.07.2018 р. № 0534491206.
		Так, відповідно до п. 86.8 ст.86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
		Судом встановлено, що за наслідками проведеної камеральної перевірки ТОВ «МСК України» контролюючим органом складено акт перевірки від 31.05.2019 р. № 5237/26-15-12-06-16/40994719, а податкове повідомлення-рішення № 0534491206 винесене аж 01.07.2018 р., тобто з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку із чим, суд доходить висновку про протиправність спірного рішення та наявності правових підстав для його скасування.    
		Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
		Відповідно до ч. 2  ст. 2 названого Кодексу  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.
		Крім того, 08.11.2019 через канцелярію Окружного адміністративного суду м.  Києві надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат.
		Розглянувши зазначену заяву, суд зазначає наступне.
		На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 70 000 грн. позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №08/05-19 від 07.05.2019, копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №07/05-19 від 26.07.2019, засвідчену копію ордеру, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Приходька А.А., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Кубова А.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Перепельченка А.О., копію наказу про створення групи адвокатів №34/07-19 від 20.07.2019, копію договору суборенди №14/72-18 від 18.01.2018, копію договору позички нежитлового приміщення №21/01-18 від 19.01.2018, копію наказу про затвердження штатного розпису підприємства, копію розрахунку витрат на професійну правничу допомогу №24/07-19 від 30.072019, копію довідки щодо аналізу чинного законодавства, копію аналізу судової практики, копію акту надання послуг №31/07-19 від 31.07.2019 року.
		Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
		При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
		Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатським об`єднанням «Приходько та партнери» на підставі договору від 08 травня 2018 року№08/05-19, відповідно до якого адвокатом надаються такі види правової допомоги як консультаційні та правові послуги по захист прав та інтересів, в т.ч. підготовці позову до суду та здійсненню представництва інтересів клієнта в судових інстанціях, правоохоронних органах, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, на умовах і в порядку, шо визначені договором.
		Судом встановлено, що розгляд справи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2019 №0534491206 здійснено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про виклик сторін до суду подано не було. 
		Позивачем надано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, з якого, зокрема, вбачається, що такі послуги як детальний аналіз чинного законодавства України щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, аналіз судової практики щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, написання позовної заяви надавались загальною тривалістю 44 години, однак з позовної заяви вбачається, що вона викладена всього на семи сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів, що також свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу тривалістю 44 годин є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.
		Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що ряд послуг, як-то: детальний аналіз чинного законодавства щодо особливостей розподілу судових витрат, аналіз судової практики щодо повернення витрат на правову допомогу, зокрема, застосування судами ст. 16, 132, 139 КАС України, написання та подача заяви про розподіл судових витрат отримання рішення суду та виконавчого документу, не мали впливу на хід розгляду справи, а частина з них, як отримання виконавчого документу, на час постановлення рішення, здійснено не було.
		Також, позивачем не доведено повністю обставин надання йому адвокатом правової допомоги саме за даною справою та обставин здійснення ним оплати послуг по наданню правової допомоги саме в зазначеному розмірі, саме в якості оплати послуг адвоката, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що зазначені вище витрати в частині не є судовими витратами в розумінні ст.132 КАС України. 
		Таким чином, заявлене клопотання позивача про розподіл судових витрат є документально необґрунтованим в частині, та підлягає задоволенню лише в частині, а саме щодо співмірної із предметом позову на обсягом позовної заяви суми за підготовку позовної заяви в сумі 9000 грн. В іншій частині суд дійшов висновку про неспівмірність та необґрунтованість витрат на правову допомогу. 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Україна» (код ЄДРПОУ 40994719, 03189, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, оф. 3/6) задовольнити повністю.
		2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2019 №0534491206.
		3.          Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МСК Україна» (код ЄДРПОУ 40994719, 03189, м. Київ, вул. Деревообробна, 5, оф. 3/6) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19). 
		4.          Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.  33/19) розмір витрат на правову допомогу у сумі 9 000, 00 грн.
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення. 
		 
		Суддя                                                                                                          Н.В. Клочкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...