Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/1500/13-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2020.
Дата набрання законної сили: 04.02.2020
Номер судового провадження: 51-2235км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12012250020000276

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		04 лютого 2020 р.
		м. Київ
		Справа № 712/1500/13-к
		Провадження № 51-2235км19
		Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника 
		виправданого ОСОБА_6 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року в межах кримінального провадження по обвинуваченню 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в смтБабанка, Уманського району, Черкаської області та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368, ч. 2 ст.15, ч. 3 ст.368КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України за недоведеністю, що в його діянні є склад вказаних кримінальних правопорушень. Поновлено ОСОБА_6 в правах, обмежених під час кримінального провадження.
		Органами досудового розслідування, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він працюючи згідно наказу № 76-ст від 13.03.2012 року на посаді першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Черкаській області, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання хабара, з використанням свого службового становища, з початку листопада 2012 року вимагав та отримав від директора ДП «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою» ОСОБА_7 хабар у розмірі 21500 гривень за погодження землевпорядної документації з нормативної грошової оцінки землі СТОВ «Лан», ФОП ОСОБА_8 , ТОВ СП «НІБУЛОН», ФГ «Нива» та ПП «НК Лідер».
		Так, 05.12.2012 року ОСОБА_6 під час зустрічі з ОСОБА_7 в його службовому кабінеті, розташованому за адресою: м. Черкаси вул. Смілянська, 131, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання через сторонніх осіб хабара від ОСОБА_7 , надав останньому банківський рахунок № НОМЕР_1 , який попередньо отримав в тимчасове користування від начальника Черкаського відділення №17 ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_9 , яку не поставив до відома про справжній характер своїх намірів щодо використання вказаного рахунку та яка не була обізнана про його злочинний умисел, поставив ОСОБА_7 вимогу перерахувати вказану суму коштів за позитивне вирішення ним вищевказаних питань, а саме за погодження землевпорядної документації з нормативної грошової оцінки землі СТОВ «Лан», ФОП ОСОБА_8 , ТОВСП«НІБУЛОН», ФГ «Нива» та ПП «НК Лідер».
		В подальшому 06.12.2012 року під час проведення спеціального слідчого експерименту ОСОБА_7 в приміщенні ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» перерахував кошти в сумі 21500гривень на наданий ОСОБА_6 банківський рахунок № НОМЕР_1 .
		Крім того ОСОБА_6 працюючи згідно наказу №76-ст від 13.03.2012 року на посаді першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Черкаській області, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання хабара, з використанням свого службового становища, починаючи з 11листопада 2012 року вимагав від засновника ТОВ «Геоприват» ОСОБА_7 хабар за неперешкоджання виконанню робіт по договорам № 44-12 і №45-12 від 25.06.2012 року, укладених між ТОВ «Геоприват» і Службою автомобільних доріг у Черкаській області, пов`язаних із інвентаризацією земель під існуючими автошляхами на території Черкаської області та виготовленням відповідної технічної документації, а саме у розмірі 20% від встановленої даними договорами ціни, що становить 164123 гривень і у 306 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є у великому розмірі. Свій злочинний умисел направлений на отримання вказаного хабару від ОСОБА_7 , ОСОБА_6 не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі так як 06.12.2012 року він був затриманий під час отримання хабара від ОСОБА_7 , у розмірі 21500 гривень за погодження землевпорядної документації з нормативної грошової оцінки землі СТОВ «Лан», ФОП ОСОБА_8 , ТОВ СП «НІБУЛОН», ФГ «Нива» та ПП«НКЛідер».
		Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_6 , у вироку зазначив, що матеріали кримінального провадження не вказують на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.368КК України через те, що не містять жодних даних, які б вказували на одержання чи замах на одержання службовою особою хабара.
		Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги, доводи особи, яка її подала, 
		заперечення проти касаційної скарги
		У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення відносно ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції упереджено підійшов до оцінки доказів, а рішення про недоведенність побудував на суперечливих та неперевірених доводах, не навів достатніх обґрунтувань, з яких взяв до уваги одні докази, а інші відкинув. Вказується, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги. Зазначається, що судами безпідставно залишено поза увагою показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , надано упереджену оцінку показанням свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не надано оцінки протоколам за результатами проведення оперативно-розшукового заходу, за результатами проведення негласних слідчих дій.
		У письмових запереченнях виправданий і його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, указували на законність оскаржених судових рішень, вважали, що винуватість ОСОБА_6 не була доведена поза розумним сумнівом, а суд касаційної інстанції не уповноважений здійснювати переоцінку доказів.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор підтримала частково касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора, вважаючи судові рішення законними та обґрунтованими.
		Мотиви Суду
		У відповідності з вимогами ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
		За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку, окрім іншого, мають бути зазначені «підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення».
		Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України передбачено, що в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, серед іншого, має міститися виклад «мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався», а ч.2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Проте вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року цим вимогам не відповідають. 
		Так, у вироку суду першої інстанції міститься перелік досліджених судом доказів, але уцьому судовому рішенні відсутній належні аналіз і оцінка, як кожного з них окремо, так іїх сукупності. Суд першої інстанції обмежився загальними фразами про те, що вказані докази «не вказують на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення» та «не містять жодних даних, які б вказували на одержання чи замах на одержання службовою особою хабара».
		Окрім іншого, суд першої інстанції у своєму вироку навів показання допитаних свідків, утому числі свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що ОСОБА_6 вимагав у нього хабар, а також дав йому аркуш паперу із номером рахунку, на який потрібно було перерахувати кошти, що він і зробив. Однак виклавши показання всіх свідків, місцевий суд не надав жодної оцінки цим показанням, зазначивши лише, що «покази допитаних свідків не вказують на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 368 КК України через те, що не містять жодних даних, які б вказували на одержання чи замах на одержання службовою особою хабара». 
		На іншій сторінці суд першої інстанції зазначив, що «посилання обвинувачення на свідка ОСОБА_7 , як на доказ вини підсудного у вчиненні злочину  отримання хабара не може бути прийняте судом як доказ в розумінні ст. 86 КПК України». Будь-які пояснення, чому показання свідка ОСОБА_7 не можуть бути прийняті як докази «в розумінні ст.86 КПК України» у вироку суду відсутні. Беручи до уваги, що ст. 86 КПК України містить загальне визначення допустимості доказів («Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом»), не зрозуміло, чому суд вважає показання свідка ОСОБА_7 недопустимими і в чому саме полягало порушення порядку їх отримання.
		Суд першої інстанції зазначив, що висновки державної експертизи землевпорядної документації з нормативної грошової оцінки землі СТОВ «Лан», ФОП ОСОБА_8 , ТОВ СП «НІБУЛОН», ФГ «Нива» та ПП «НК Лідер» були виконані в період серпня-жовтня 2012року, а тому вимагати хабар для погодження даної документації у обвинуваченого ОСОБА_6 не було підстав. Однак суд першої інстанції не зазначив у вироку, коли ці висновки були фактично видані замовникам, не з`ясував, чи не було невиправданих затримок із видачею цих висновків замовникам, які власне і могли бути приводом для вимагання хабара. 
		Місцевий суд також визнав недоведеною винуватість ОСОБА_6 по епізоду вимагання хабара від ОСОБА_7 як засновника ТОВ «Геоприват» з указівкою на те, що останній працює в ТОВ «Геоприват» на посаді провідного інженера-землепорядника за сумісництвом та не є службовою особою даного товариства, тоді як «посилання органу досудового слідства на те, що він є засновником не має законного обґрунтування того, що він міг виконувати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції». Такі висновки суду не узгоджуються зі змістом ст. 368 КК України, яка не містить жодної вказівки на те, що особа, від якої вимагається хабар, обов`язково повинна виконувати «організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції».
		В обґрунтування наведеного вище висновку суд першої інстанції послався також на показання свідка ОСОБА_7 про те, що договори № 44-12 і № 45-12 від 25.06.2012 року були укладені між ТОВ «Геоприват» та Службою автомобільних доріг у Черкаської області і перший заступник начальника Головного управління Держземагенства у Черкаській області ОСОБА_6 ніякого відношення до даних договорів не має. Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право постійного користування, згідно даних договорів повинні погоджувати районні відділи Держземагенства. 
		Однак суд першої інстанції у цьому контексті не надав жодної оцінки посадовим повноваженням ОСОБА_6 , який був першим заступником начальника Головного управління Держземагенства у Черкаській області, та його юридичним і фактичним можливостям впливати на вирішення відповідних питань підпорядкованими підрозділами Держземагенства.
		Місцевий суд визнав недопустимими протоколи оперативно-розшукових заходів з відповідними додатками, посилаючись на те, що «діючим КПК України доказами в кримінальному провадженні визнаються фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексу порядку, на підставі яких суди встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Такими процесуальними джерелами в розумінні ст.84 КПК України є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Ніяких особливостей та будь яких виключень для матеріалів оперативно-розшукових діяльності для визначення їх доказами норми КПК України не містять». Далі суд першої інстанції наголосив, що «стороною обвинувачення в ході розгляду даного кримінального провадження не надано доказів про належність та допустимість матеріалів оперативно-розшукових діяльності. Взагалі стороною обвинувачення ні до судових засідань, ні до клопотання експертів КНДІСЄ не було надано апаратури відео звукозапису, яка використовувалась для фіксації відео звукозапису на відеокасету». Інших аргументів щодо підстав визнання цих документів недопустимими у вироку суду не зазначено, зокрема, не вказано, які саме докази допустимості матеріалів оперативно-розшукових діяльності необхідно було надати стороні обвинувачення. 
		Таким чином, Верховний Суд приходить до переконання, що суд першої інстанції помилково визнав недопустимим матеріали оперативно-розшукових діяльності з підстав, які насправді стосуються не оцінки їх законності (тобто допустимості), а оцінки їх достовірності й переконливості, що є неправильним. Водночас КПК в цілому не виключає можливість визнання доказом матеріалів оперативно-розшукових діяльності (ч. 2 ст. 99, пункти 4, 7 розділ XІ «Перехідні положення» КПК України). У вироку суду відсутній будь-яка оцінка вказаних доказів на предмет їх відповідності цим або іншим нормам КПК.
		З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає, що вирок суду першої інстанції не містить належної оцінки доказів та не відповідає вимогам вмотивованості, обґрунтованості та законності, а зроблений судом висновок щодо недоведеності винуватості ОСОБА_6 є передчасними. 
		На вказані порушення суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув, як і не навів переконливих мотивів відхилення доводів апеляційної скарги прокурора.
		Так, в своїй апеляційній скарзі прокурор зазначав про порушення судом першої інстанції вимог ст. 374 КПК України, оскільки суд, виправдовуючи обвинуваченого, обмежився лише переліком доказів, не вдаючись до детального їх аналізу з точки зору підтвердження чи спростування обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_6 . Прокурор також указував на відсутність у вироку суду належної оцінки показань свідка ОСОБА_7 та протоколу за результатами негласних слідчих (розшукових) дій; на безпідставність визнання недопустимими матеріали за результатами негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів; на відсутність у вироку аналізу повноважень, якими був наділений обвинувачений та, відповідно, необґрунтованість категоричного висновку суду про відсутність у обвинуваченого підстав для вимагання хабаря тощо.
		Суд апеляційної інстанції обмежившись посиланням на окремі докази, які були інтерпретовані на користь версії сторони захисту, але не здійснивши належного аналізу ключових доказів і аргументів сторони обвинувачення, не перевіривши належним чином доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог КПК, зазначив, що «місцевий суд вірно встановив фактичні обставини по справі на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів по справі прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність, що в діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 ч.3 ст.368, ч.3 ст.368 КК України. При цьому суд у своєму вироку проаналізував кожен доказ, на який орган обвинувачення посилався у обвинувальному акті і дав їм належну оцінку з точки зору відносності, допустимості та достатності». 
		Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала апеляційного суд також не відповідає наведеним вище вимогам щодо вмотивованості, обґрунтованості та законності.
		Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції були допущені такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які не дозволили їм постановити законні та обґрунтовані рішення, а тому ці порушення є істотними в розумінні ст. 412 КПК України, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. 
		За таких обставин, керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		З цих підставСуд постановив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2019 року відносно ОСОБА_6  скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...