Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 698/762/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2020.
Дата набрання законної сили: 06.02.2020
Номер судового провадження: 61-45744ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		 
		Іменем України
		 
		06 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 698/762/17-ц
		 
		провадження № 61-45744св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати 
		Касаційного цивільного суду:
		 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01 червня 
		2018 року, ухвалене у складі судді Баранова О. І., та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист права власності шляхом його визнання.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що з 29 червня 1985 року по 05 березня 
		1997 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . 
		Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 .. Крім того від першого шлюбу ОСОБА_4 мав сина - ОСОБА_2 
		За час шлюбу подружжям було придбане майно, зокрема квартира 
		АДРЕСА_1 та житловий будинок по АДРЕСА_2 . За рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 березня 2000 року у справі про поділ майна подружжя їй була присуджена квартира, а ОСОБА_4 - житловий будинок. Позивач вважала вказане рішення суду незаконним, оскільки ним порушено права її малолітнього сина ОСОБА_3 . Вона не оскаржувала рішення суду і погодилася на розподіл майна через психологічний вплив на неї 
		ОСОБА_4 
		Стверджувала, що після ухвалення рішення суду 13 березня 2000 року вони помирились із ОСОБА_4 та ще тривалий час проживали разом. ОСОБА_4 відмовився виконувати рішення суду від 13 березня 
		2000 року, не отримував його копії, не реєстрував за собою право власності на житловий будинок на підставі цього рішення суду, чим визнавав її право
		на 1/2 частку житлового будинку. 
		Між нею та ОСОБА_4 було досягнуто усної згоди, що житловий будинок по АДРЕСА_2 залишатиметься спільною власністю подружжя. 
		09 серпня 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_2 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. 
		Позивач вважає, що складений ОСОБА_4 заповіт стосується 
		тільки 1/2 частки житлового будинку, оскільки спадкодавець розпорядився лише тим майном, яке належало йому на праві особистої власності, в той час як спірний будинок є спільною власністю подружжя.
		Відповідачі не визнають її права власності на частку у спільному майні подружжя.
		За таких обставин просила суд визнати за нею право власності на частку у праві спільної сумісної власності на будинковолодіння, що знаходиться в 
		АДРЕСА_2 в розмірі 1/2 частки будинковолодіння.
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області 
		від 01 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела наявності у неї права власності на спірне майно - частку житлового будинку по АДРЕСА_2 .
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01 червня 
		2018 року залишено без змін.
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що доводи позивача про існування в неї права на частку в спірному майні є необґрунтованими, оскільки з моменту набрання законної сили рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 березня 
		2000 року про поділ спільного майна подружжя, за ОСОБА_4 визнано право приватної власності на спірний житловий будинок, тому таке майно втратило статус спільної власності подружжя.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, 
		ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України 
		(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Катеринопільського районного суду Черкаської області.
		У лютому 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		02 жовтня 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 справу № 698/762/17 передано судді-доповідачеві.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що позивач та ОСОБА_4 своєю поведінкою засвідчили, що спірне майно є їх спільною сумісною власністю. Усвідомлюючи, що згідно з ухваленим рішенням від 13 березня 2000 року, поділ майна був несправедливим та значно обмежував права малолітнього сина сторін, ОСОБА_4 відмовився виконувати ухвалене рішення суду та з власної волі не набув права власності на нього, не зареєстрував його за собою, не припинив режим спільної власності. На думку позивача, спірний будинок залишився у спільній сумісній власності. 
		Також вказувала, що суди попередніх інстанцій, помилково застосувавши до спірних правовідносин статтю 77 Кодексу про шлюб та сім`ю України 
		(далі - КпШС України), дійшли безпідставного висновку про відсутність прав на майно у малолітнього ОСОБА_3 при поділі його батьками спільної власності подружжя, оскільки спірний житловий будинок краще міг задовольнити потреби малолітнього ОСОБА_3 , ніж квартира, яка внаслідок поділу дісталась позивачу.
		Крім того судами попередніх інстанцій не враховано положення статті 392 ЦК України та факт визнання позову відповідачем ОСОБА_3 .
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу 
		Відповідач ОСОБА_3 у своєму відзиві поданому до Верховного Суду у лютому 2019 року, вважав доводи касаційної скарги законними та обґрунтованими.
		Іншими учасниками справи у встановлений судом строк відзив не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, посвідченого державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори Черкаської області за реєстровим № 1904 від 06 вересня 1995 року, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив житловий будинок з надвірними будівлями, загальною житловою площею 61,5 кв.м по АДРЕСА_2 . Вказаний житловий будинок 06 вересня 1995 року за № 1379 зареєстровано у Черкаському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 
		05 березня 1997 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та 
		ОСОБА_1 , якій було укладено 29 червня 1985 року.
		Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області 
		від 13 березня 2000 року у справі № 2-194, яке набрало законної сили 
		24 березня 2000 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. При цьому, за спільною згодою, відповідно до запропонованого позивачем порядку поділу з урахуванням проживання з позивачем малолітньої дитини, за 
		ОСОБА_1 визнано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_4 - право власності на житловий будинок по 
		АДРЕСА_2 .
		Заповітом, складеним 09 серпня 2016 року та посвідченим державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори, 
		ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів усе належне йому майно ОСОБА_2 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		З відповіді державного нотаріуса від 03 жовтня 2017 року № 1073/01-16 суди встановили, що Катеринопільською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини заведено спадкову справу щодо спадкового майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		У вказаній спадковій справі 08 листопада 2016 року надійшла заява про прийняття спадщини від ОСОБА_3 .
		Мотивувальна частина 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Статтею 22 КпШС України (в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_4 права власності на спірний будинок) визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
		Частиною першою статті 29 КпШС України встановлено, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому, суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
		Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що спір щодо поділу спільного майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було вирішено рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 березня 
		2000 року у справі № 2-194, що набрало законної сили, та яким визнано право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_4 . Позивач вказане рішення не оскаржувала та проти такого поділу спільного майна подружжя не заперечувала.
		Встановивши, що судовим рішення здійснено поділ майна подружжя, до складу якого входив спірний житловий будинок, та визнано за 
		ОСОБА_4 право власності на вказаний будинок, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на частку в спільному майні, оскільки з моменту набрання законної сили вказаним рішенням, таке майно втратило статус спільної власності подружжя.
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами того, що вона та ОСОБА_4 своєю поведінкою засвідчили, що спірне майно є їх спільною сумісною власністю, є безпідставними, оскільки спірний житловий будинок втратив статус спільного майна подружжя на підставі судового рішення, що набрало законної сили, а подальші усні домовленості колишнього подружжя не впливають на правовий режим такого нерухомого майна.
		Посилання заявника на те, що поділ майна був несправедливим, значно обмежував права малолітнього сина сторін ОСОБА_3 і суд не врахував права останнього на спірне майно не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13 березня 2000 року у справі № 2-194, набрало законної сили та не може бути переглянуто під час розгляду справи № 698/762/17-ц.
		Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у 
		будь-який спосіб судових рішень поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.
		При цьому судами вірно враховано, що поділ спільного майна подружжя здійснено судом у справі № 2-194 саме за позовом ОСОБА_1 та згідно запропонованого нею варіанта.
		Доводи заявника про неврахування судами факту визнання позову відповідачем ОСОБА_3 не впливають на правильність вирішення справи по суті, оскільки надавши оцінку вказаній обставині, апеляційний суд правильно не прийняв визнання позову одним із відповідачів, як підставу для задоволення позову, оскільки це призведе до порушення прав іншого відповідача - ОСОБА_2 , який позов не визнав.
		Безпідставними є посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанції статті 392 ЦК України, оскільки суди проаналізувавши предмет та підстави позову обґрунтовано застосували до спірних правовідносин положення КпШС України, який на час вирішення питання про поділ майна ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , регулював особисті і майнові відносини, що виникають між подружжям.
		Доводи касаційної скарги переважно аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка. Судовим рішенням апеляційного суду обґрунтовано відхилено ці доводи заявника та наведено мотиви на їх спростування, з якими погоджується і касаційний суд.
		Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі 
		Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального чи допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, оскаржених судових рішень без змін.
		Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01 червня 
		2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:В. В. Шипович  Є. В. Синельников С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...