Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 439/946/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2020. Зареєстровано: 12.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2020.
Дата набрання законної сили: 04.02.2020
Номер судового провадження: 11-кп/811/1009/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014140160001032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 439/946/15-к            Головуючий у 1 інстанції:  ОСОБА_1  
		Провадження № 11-кп/811/1009/19     Доповідач:                 ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 лютого 2020 року  м. Львів
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги начальника Бродівського відділу Радехівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Торжок Калінінської області Російської Федерації, яка проживає по АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 КК України,
		з участю прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
		виправданої ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_9 , 
		 
		встановила:
		 
		цим вироком ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні зач. 2 ст. 191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.382КК України визнано невинною та виправдано за відсутністю в її діях складу злочинів.
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що працюючи у відповідності до рішення Бродівської районної ради № 474 від 11.12.2013 року «Про призначення директора комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» та контракту найму керівника комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» від 30.01.2014 року на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими і організаційно-розпорячими функціями, в період листопада-грудня 2014 року, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах керівника Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що остання в період 22-28 листопада 2014 року та з 1-14 грудня 2014 року, 30-31 грудня 2014 року не виконувала обов`язки керівника колективу, внесла у табелі обліку використання робочого часу працівників Бродівського районного Народного дому завідомо неправдиві відомості про кількість відпрацьованих годин ОСОБА_10 у вказані періоди часу та подала їх в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати.
		На підставі поданих ОСОБА_7 завідомо неправдивих офіційних документів (табелів обліку використання робочого часу) з бюджету незаконно використано на виплату заробітної плати ОСОБА_10 грошових коштів в загальній сумі 2470 грн.
		Окрім цього, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що працюючи, у відповідності до рішення Бродівської районної ради № 474 від 11.12.2013 року «Про призначення директора комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» та контракту найму керівника комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» від 31.01.2014 року на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, в період січня-листопада 2014 року умисно, знаючи, що керівник Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_10 працювала у вихідні і святкові дні, зокрема, 05 січня 2014 року, 08 березня 2014 року, 09 березня 2014 року, 06 квітня 2014 року, 18 травня 2014 року, 23 серпня 2014 року, 24 серпня 2014 року, 07 вересня 2014 року, 14 вересня 2014 року, 05 жовтня 2014 року, 12 жовтня 2014 року, 19 жовтня 2014 року, 02 листопада 2014 року, 09 листопада 2014 року, внесла в табелі обліку робочого часу завідомо неправдиві відомості про те, що у вказані дні ОСОБА_10 не працювала, була вихідна, а 25 травня 2014 року, 27 червня 2014 року перебувала у черговій відпустці. Табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_7 подала в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати.
		Також, у період листопада-грудня 2014 року ОСОБА_7 , умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах керівника Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що остання в період 22-28 листопада 2014 року та 1-14 грудня 2014 року, 30-31 грудня 2014 року не виконувала обов`язки керівника колективу, внесла у табелі обліку використання робочого часу працівниками Бродівського районного Народного дому завідомо неправдиві відомості про кількість відпрацьованих годин ОСОБА_10 , зазначивши, що остання працювала у ці періоди часу, та подала їх в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати.
		На підставі поданих ОСОБА_7 завідомо неправдивих офіційних документів (табелів обліку використання робочого часу) з бюджету незаконно використано на виплату заробітної плати ОСОБА_10 грошових коштів в загальній сумі 2470 грн.
		Крім того, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що працюючи у відповідності до рішення Бродівської районної ради № 474 від 11.12.2013 року «Про призначення директора комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» та контракту найму керівника комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» від 31.01.2014 року на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорячими функціями, будучи зобов`язаною дотримуватись Законів України, інших нормативно-правових актів та рішень судів, 13 січня 2015 року отримала для виконання ухвалу слідчого судді Бродівського районного суду ОСОБА_11 від 06.01.2015 року «Про тимчасовий доступ до документів» в межах кримінального провадження № 12014140160001032 від 17.12.2014 року, згідно якої ОСОБА_7 зобов`язана надати тимчасовий доступ до документів, згідно визначеного в ухвалі переліку. ОСОБА_7 , маючи реальну можливість виконати вказану ухвалу суду, відмовилась від її виконання і на вимогу працівників міліції не надала доступу з можливістю вилучення оригіналів документів, зокрема: книг наказів, наказів про відпустки працівників, особових справ працівників ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 .
		В мотивах прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що у діях обвинуваченої відсутня суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено, що вона переслідувала прямий умисел і корисливий мотив розтратити ввірених їй коштів (заробітної плати ОСОБА_10 ), в тому числі збагатити ОСОБА_10 за рахунок державних коштів. На думку суду, відсутні наслідки у вигляді реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які носять характер нестачі, оскільки виплата ОСОБА_10 заробітної плати здійснювалася за попередньо виконану нею роботу, тобто, відпрацьований необхідний норматив праці або у святкові, або у вихідні дні. Крім цього, суд першої інстанції зазначає, що табелі обліку робочого часу в даному випадку, не можуть вважатися офіційним документом, оскільки не відповідають критеріям офіційного документу, а відтак і предметом злочину, що виключає об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Зазначає, що у діях обвинуваченої відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки у неї був відсутній обов`язок виконувати ухвалу слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 06.11.2015 року про тимчасовий доступ до речей та документів, з огляду на те, що таку слідчу дію повинен був проводити виключно слідчий ОСОБА_15 , а не працівник оперативного підрозділу, крім того, дана ухвала в оригіналі їй не вручалася.
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_16 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-гоподарських і організаційно розпорядчих функцій на строк до 1 року, визнати винною у вчиненні злочину, передабченого ч. 1 ст. 366 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1700 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-гоподарських і організаційно-розпорядчих функцій на строк до 1 року, визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 12750 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-гоподарських і організаційно розпорядчих функцій на строк до 2 років. 
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглиненням менш суворого покарання більш суворим обрати ОСОБА_7 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-гоподарських і організаційно-розпорядчих функцій на строк до 2 років.
		Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на неї обов`язків, згідно з вимогами п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно з табелями обліку використання робочого часу по Бродівському районному Народному домі за період листопад-грудень 2014 року, ОСОБА_10 перебувала на роботі, проте з інформації Західного Регіонального Управління ДПС України, долученої до матеріалів судової справи та оглянутої судом, ОСОБА_10 у вказаний період часу перебувала за кордоном та отримала заробітну плату у розмірі 2470 гривень. Зазначене підтвердили свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_18 , а також спеціаліста ОСОБА_19 . Вказує, що акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА за період з 01.01.2012 року по 21.12.2014 року від 02.03.2015 року №25-38/1 суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом. Зазначає, що слідчий суддя мав право давати дозвіл на проведення ревізій та перевірок. Крім того, відповідно до п. 2 Постанови КМ України №408 від 13.08.2014 року «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», надання дозволу КМ України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках передбачених Кримінальним процесуальним законом України. Поряд з цим, зазначає, що в першому кварталі 2015 року прокуратура була позбавлена можливості на проведення вказаних перевірок та ревізій. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав вказаний доказ недопустимим під час судового розгляду, а не у нарадчій кімнаті під час оцінки доказів при постановленні остаточного рішення, як це вимагає ст. 89 КПК України. Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки табелі обліку робочого часу , у підробці яких обвинувачується ОСОБА_7 не відповідають вимогам офіційних документів, оскільки такі містять усі ознаки офіційних документів згідно з типовою формою, яка діяла на момент 2014 року. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про виклик та допит свідків сторони обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_20 . Вказує на необґрунтованість рішення суду першої інстанції про виправдання обвинуваченої за ч. 2 ст. 382 КК України, оскільки остання умисно не виконала ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів, будучи службовою особою. Зазначене підтверджується її письмовою відмовою, а також показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_15 .
		Захисник ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуваний вирок  без змін. 
		В обґрунтування поданого заперечення захисник покликається на те, що у діях обвинуваченої відсутня суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки в ході судового розгляду не було встановлено, що вона переслідувала прямий умисел і корисливий мотив розтратити ввірені їй кошти (заробітну плату ОСОБА_10 ), в тому числі збагатити ОСОБА_10 за рахунок державних коштів. Вказує, що відсутні наслідки у вигляді реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які носять характер нестачі, оскільки виплата ОСОБА_10 заробітної плати здійснювалася за попередньо виконану нею роботу, так як необхідний норматив праці вона все ж відпрацювала або у святкові, або у вихідні дні. Зазначає, що кошти на заробітну плату ОСОБА_10 не перебували у віданні обвинуваченої та не були їй ввірені. Захисник погоджується із висновком суду першої інстанції про очевидну недопустимість акта позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА від 02.03.2015 року №25-38/1, як доказу, оскільки ухвала слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 17.02.2015 року про тимчасовий доступ до речей і документів ухвалена всупереч нормам КПК України. Крім того, ревізор, окрім осіб, зазначених в ухвалі слідчого судді здійснював перевірку правильності нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_10 , вийшовши за межі дослідження предмету фінансово-господарської діяльності. Вказує, що у діях обвинуваченої відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки на момент вчинення злочину вона не була службовою особою, на яку покладено обов`язок заповнення, підписання чи затвердження табелів обліку використаного робочого часу. Вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що табель обліку робочого часу не відповідає вимогам до офіційного документа. Зазначає, що у діях обвинуваченої відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки вона вправі була не виконувати ухвалу слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 06.11.2015 року про тимчасовий доступ до речей та документів, з огляду на те, що таку слідчу дію повинен був проводити виключно слідчий ОСОБА_15 , а не працівник оперативного підрозділу, крім того, дана ухвала в оригіналі їй не вручалася.
		Заслухавши доповідача, доводи прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу, обвинувачену та її захисника, які заперечили проти задоволення такої, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у діях обвинуваченої ОСОБА_7 суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
		Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.23 КПК України безпосередньо дослідив усі докази у справі, вірно оцінив показання свідків, допитаних під час судового розгляду.
		Так, свідок ОСОБА_10 показала, що в період 2014 року вона була керівником Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому. Враховуючи ту обставину, що масові заходи проводяться у вихідні та святкові дні, вона мала право брати відгул за відпрацьований день, так як це передбачено у Колективному договорі. Однак, такі відгули вона не брала одразу. У зв`язку з сімейними обставинами, наприкінці листопада 2014 року ОСОБА_10 написала заяву на ім`я директора Бродівського районного Народного дому ОСОБА_7 про надання їй відгулів у кількості 21 день за попередньо відпрацьовані нею у вихідні та святкові дні впродовж 2014 року. Крім цього, вона наперед написала заяву про надання їй відпустки у кількості 14 днів без збереження заробітної плати, а пізніше на початку 2015 року заяву про надання їй чергової відпустки, які в подальшому подала її дочка - працівник Бродівського районного Народного дому ОСОБА_22 , оскільки сама вона перебувала за межами України. Коли вона повернулася з-за кордону, працівники Народного дому їй повідомили про проведення ревізії КРУ в установі та про виявлені ними ніби-то зайво нараховані їй грошові кошти у виді заробітної плати. Враховуючи те, що хоча і ці кошти були нараховані їй правомірно за відгули за попередньо відпрацьовані нею дні у вихідні та святкові, однак сподівалася, що у разі повернення цих коштів як помилково виплачених, для ОСОБА_7 не настане жодних негативних наслідків. Таким чином, ОСОБА_10 внесла кошти на банківський рахунок, який їй надали у бухгалтерії.
		Допитана судом свідок ОСОБА_23 суду повідомила, що впродовж 2014 року працювала у колективі «Благовіст» і за роботу у святкові чи вихідні дні можна було отримати відгул і для цього треба було написати заяву на ім`я керівника ОСОБА_7 .
		Із показів свідка ОСОБА_18 вбачається, що у 2015 році в народному домі за роботу у світкові чи вихідні дні можна було отримати відгул і для цього треба було написати заяву на ім`я керівника ОСОБА_7 .
		Поряд з цим, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом Відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА Львівської області, згідно з п. 17 якого компенсація у святкові та вихідні дні здійснюється відповідно до чинного законодавства.
		Статтею 72 КЗпП України передбачено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
		Судом першої інстанції під час судового розгляду безпосередньо досліджено журнал обліку масової роботи за 2014 рік Бродівського районного Народного дому, у якому зафіксована участь ОСОБА_10 в заходах, які проводились 05.01, 15.02, 08.03, 09.03, 06.04, 18.05, 25.05, 27.06, 23.08, 24.08, 07.09, 14.09.5.10, 12.10. 19.10, 31.10, 02.11, 09.11, 22.11.
		Зазначена інформація підтверджує показання обвинуваченої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_10 виконувала роботу у поза робочий час. Відтак, висновок суду про те, що ОСОБА_10 відпрацювала необхідний норматив праці або у святкові, або у вихідні дні є правильним, за що в подальшому отримала компенсацію у вигляді вихідних днів. 
		Відтак, лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.02.2015 р. № 5/390, згідно якого ОСОБА_10 в період часу з 22.11.2014 р. по 23.01.2015 р. перебувала за межами України не спростовує висновки суду першої інстанції.
		Відповідно до змісту ч. 2 ст. 191 КК України, п. 23 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2003 року, правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України від 23.01.2014 року № 5-48к-13, за нормативним визначенням розтратою чужого майна визнається умисне, протиправне, безоплатне, безповоротне обернення (витрачання) на користь інших осіб шляхом споживання, безоплатної передачі, дарування, передачі у рахунок боргу тощо винною особою чужого майна, яке їй ввірено (надано на законних підставах для забезпечення зберігання, використання чи розпорядження ним) чи перебуває у її віданні (щодо якого особа наділена повноваженнями тільки по розпорядженню ним і його використанню).
		Розтрата чужого майна шляхом зловживання службовим становищем передбачає вчинення зазначених вище дій службовою особою з використанням всупереч інтересам служби при витрачанні чужого майна наданої їй влади, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, яке і виступає способом розтрати і утворює склад ч. 2 ст. 191 КК України. У результаті розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем для власника цього майна виникають наслідки у вигляді тільки реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які носять характер нестачі.
		Розтрата вчиняється шляхом активної поведінки, характеризується корисливим мотивом та виключно прямим умислом при її скоєнні, коли винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачає суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання, при цьому переслідує мету незаконно збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
		З огляду на те, що у ході судового розгляду не було встановлено, що обвинувачена переслідувала прямий умисел і корисливий мотив розтратити ввірені їй грошові кошти, а саме заробітну плату ОСОБА_10 , в тому числі збагатити ОСОБА_10 за рахунок державних коштів, колегія суддів приходить до переконання, що у діях обвинуваченої ОСОБА_7 відсутня суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
		Разом з цим, враховуючи те, що виплата ОСОБА_10 заробітної плати здійснювалася за попередньо виконану нею роботу, оскільки необхідний норматив праці вона відпрацювала або у святкові, або у вихідні дні, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність наслідків у вигляді реальної майнової шкоди, прямих майнових збитків, які носять характер нестачі.
		Не заслуговують на увагу доводи прокурора про безпідставність визнання акта позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА за період з 01.01.2012 року по 21.12.2014 року від 02.03.2015 року №25-38/1 недопустим доказом під час судового засідання всупереч вимогам ст.89 КПК України, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.2 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду. Суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
		Встановлено, що ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 20.01.2015 р., з метою забезпечення кримінального провадження, надано дозвіл на проведення позапланової виїзної документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА за період з 01.01.2012 року по 21.12.2014 року, а в подальшому ухвалою слідчого судді цього ж суду продовжено строк проведення перевірки.
		Ухвалою суду першої інстанції від 22.02.2019 р. за клопотанням сторони захисту, під час дослідження акта позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА за період з 01.01.2012 року по 21.12.2014 року від 02.03.2015 року №25-38/1 такий визнано очевидно недопустимим доказом та припиненого його дослідження.
		В мотивах прийнятого рішення суд першої інстанції покликається на те, що КПК України не відносить до компетенції слідчого судді вирішення питання щодо надання дозволу на проведення перевірки та ревізії, як і вихід ревізором за межі визначених питань щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст.87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого або з порушенням його суттєвих умов.
		 
		Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що табелі обліку робочого часу в даному кримінальному провадженні, не можуть вважатися офіційним документом, тому що не відповідають вимогам офіційного документа, а відтак і предметом злочину, що виключає об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України
		Згідно з приміткою до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
		Відповідно до постанови Верховного суду від 13.09.2018 у справі №607/10931/14-к, при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.
		Така ж правова позиція щодо ознак предмета службового підроблення викладена у постановах Верховного Суду України у справах № 5-10кс 13, № 5-50кс 15, яка зводиться до того, що офіційними документами визнаються ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити.
		Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
		На переконання колегії суддів, суд першої інстанції надав правильну оцінку документам - табелям обліку використання робочого часу, зокрема зазначив у вироку, що такі не відповідають вимогам до офіційного документа, а відтак не може вважатися предметом злочину, оскільки у ньому відсутній ідентифікаційний код юридичної особи, він підписаний лише обвинуваченою ОСОБА_7 , хоча мав би складатися та підписуватися відповідальною особою, керівником структурного підрозділу, працівником кадрової служби.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
		Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, колегія суддів зазначає наступне.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що працюючи у відповідності до рішення Бродівської районної ради № 474 від 11.12.2013 року «Про призначення директора комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» та контракту найму керівника комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» від 31.01.2014 року на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорячими функціями, будучи зобов`язаною дотримуватись Законів України, інших нормативно-правових актів та рішень судів, 13 січня 2015 року отримала для виконання ухвалу слідчого судді Бродівського районного суду ОСОБА_11 від 06.01.2015 року «Про тимчасовий доступ до документів» в межах кримінального провадження № 12014140160001032 від 17.12.2014 року, згідно якої ОСОБА_7 зобов`язана надати тимчасовий доступ до документів, згідно визначеного в ухвалі переліку. ОСОБА_7 , маючи реальну можливість виконати вказану ухвалу суду, відмовилась від її виконання і на вимогу працівників міліції не надала доступу з можливістю вилучення оригіналів документів, зокрема: книг наказів, наказів про відпустки працівників, особових справ працівників ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 .
		Відповідно до положень ст. ст. 164, 165 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено: прізвище, ім`я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів.
		Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов`язана пред`явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 06.01.2015 року клопотання заступника начальника СВ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_15 про тимчасовий доступ до документів задоволено та надано заступнику начальника СВ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_15 по кримінальному провадженню № 12014140160001032 від 17 грудня 2014 року дозвіл на тимчасовий доступ до документів, які зберігаються у Бродівському районному Народному домі, за адресою: м. Броди, вул. Коцюбинського, 7, із можливістю вилучення оригіналів таких документів.
		Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_7 повідомила, що 12.01.2015 року на адресу відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА надійшла копія ухвали слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 06.01.2015 року, та була вручена начальнику відділу культури ОСОБА_18 , а їй була представлена для ознайомлення після закінчення робочого дня (о 19.00 год.) не слідчим ОСОБА_15 чи працівником оперативного підрозділу, а начальником відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської районної державної адміністрації ОСОБА_18 . Оригіналу ухвали слідчого судді вона не бачила. Після цього вона порадилася з юристом Бродівської РДА, а також з адвокатом з приводу вказаної ситуації, які пояснили їй, що згідно з вимогами КПК України вона не зобов`язана виконувати вказану ухвалу через порушення вимог закону, зокрема: право на отримання тимчасового доступу надається лише тій особі, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, тобто виключно ОСОБА_15 , а не працівнику оперативного підрозділу; дана ухвала суду в оригіналі (виготовлена судом) їй не вручалася взагалі, а була надана копія начальником відділу культури ОСОБА_18 , яка не має відношення до процесуальної дії.
		Допитана свідок ОСОБА_18 суду повідомила, що 12.01.2015 року працівником оперативного підрозділу поліції ОСОБА_21 їй було пред`явлено (вручено) копію ухвали, на якій вона поставила відмітку про отримання, а після закінчення робочого дня передала ОСОБА_7 .
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що він здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014140160001032 від 17.12.2014 року. Ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів, які зберігаються у Бродівському районному Народному домі, він отримав у суді і доручив виконати її працівникам оперативного підрозділу, а саме оперуповноваженій ОСОБА_21 .
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду повідомила, що працювала оперуповноваженим Бродівського відділу міліції і у січні 2015 року слідчий ОСОБА_15 дав їй доручення виконати ухвалу суду про доступ до документів у Бродівському районному народному домі і вона вручила ухвалу ОСОБА_18 . 
		Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ухвали слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 06.01.2015 року право на отримання тимчасового доступу було надано лише слідчому ОСОБА_15 , а не працівнику оперативного підрозділу, а також те, що дана ухвала суду в оригіналі обвинуваченій не вручалася взагалі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_7 обов`язку виконання вищевказаної ухвали слідчого судді, а відтак у її діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
		В суді апеляційної інстанції встановлено, що допит свідка ОСОБА_13 не проводився у зв`язку з відмовою прокурора про допит, а у допиті свідка ОСОБА_20 було відмовлено, у зв`язку з тим, що такий свідок не допитувався на досудовому засіданні, і як доказ, його показання не відкривались стороні захисту.
		Крім того, доводи прокурора про необхідність повторного дослідження усіх доказів у справі, є безпідставними. Прокурор ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції ствердив про те, що судом першої інстанції усі докази були досліджені повністю та без порушень. Тому колегія суддів вважає, що для повторного дослідження усіх доказів у справі відсутні правові підстави, передбачені ч.3 ст. 404 КПК України. 
		З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до ст.94 КПК України, всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а у сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку та прийняв правильне рішення про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.382КК України.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
		 
		постановила:
		 
		вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу начальника Бродівського відділу Радехівської місцевої прокуратури  без задоволення.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, та на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Судді :
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...