Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/2240/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2020. Зареєстровано: 13.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2020.

Номер судового провадження: 22-ц/816/410/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ОКРЕМА ДУМКА 
		 
		05 лютого 2020 року                                                                                        м.Суми
		Справа №583/2240/16-ц 
		Провадження № 22-ц/816/410/20
		судді Сумського апеляційного суду Ткачук С.С. щодо постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, за результатами перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Охтирська районна державна нотаріальна контора Сумської області, про визнання права власності, -
		 
		У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на ? частину вартості здійснених поліпшень в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , за час шлюбу з ОСОБА_3 , в період часу з 12.11.2007 до сьогодення. Також просила визнати право власності на частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , здійснених за час шлюбу з ОСОБА_3 , в період часу з 12.11.2007 року до сьогодення.  Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу вони мають спільну доньку ОСОБА_4 , яка є дитиною - інвалідом. Вказувала, що вона має сина від першого шлюбу ОСОБА_5 , а її чоловік ОСОБА_3 має сина від першого шлюбу ОСОБА_1 , який є відповідачем по справі. Зазначила, що її чоловік ОСОБА_3 , відповідно до складеного заповіту від 12.11.2007 року, успадкував після смерті його матері житловий будинок з прибудовою, тамбуром, жилою площею 61 кв.м., загальною площею 97,4 кв.м., який згорів у 1999 році. На день прийняття її чоловіком у спадщину вказаного будинку, він не був вкритий дахом, там не було ні вікон, ні дверей, в будинку не було полів та не були зроблені внутрішні роботи. Вказувала, що зазначені роботи були здійснені за рахунок грошових коштів її сина від першого шлюбу ОСОБА_5 . Крім того, за спільні кошти вони з чоловіком здійснили добудову та переобладнання житлового будинку, добудували літню кухню в два поверхи, в зв`язку з чим вартість домоволодіння збільшилася. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , а тому у неї виникла необхідність визначення належної їй частки спільного сумісного майна подружжя. 
		Рішенням  Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину вартості поліпшень в домоволодінні АДРЕСА_1 , що складає 39/100. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 39/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , що відповідає вартості ? частини виконаних поліпшень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 552 грн. судового збору та 4100 грн. витрат за проведення судової оціночно - будівельної експертизи, а всього 4652 грн. 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив того, що чоловік позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, успадкував спірний будинок після смерті своєї матері, однак вартість успадкованого ним будинку значно збільшилася, внаслідок їх спільних з позивачем трудових та грошових затрат. В результаті здійснення таких затрат у позивача виникло право на половину вартості здійснених поліпшень.  
		Рішенням Сумського апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2019 року - залишено без змін.
		Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо того, що чоловік позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, успадкував спірний будинок після смерті своєї матері, однак вартість успадкованого ним будинку значно збільшилася, внаслідок їх спільних з позивачем трудових та грошових затрат. В результаті здійснення таких затрат у позивача виникло право на половину вартості здійснених поліпшень.   
		Проте з висновком суду першої інстанції та колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Сумського апеляційного суду не погоджуюсь, виходячи з наступного. 
		З матеріалів справи, вбачається, що 20.02.2019 року приватним нотаріусом Багацькою О.М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого майно, що належало померлому спадкодавцю ОСОБА_3 і яке складалося з житлового будинку з господарчими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було успадковане дружиною покійного ОСОБА_2 та його дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у рівних частинах, а саме по 1/3 частині кожним спадкоємцем. (том. 2 а.с. 90). 
		З огляду на викладені обставини справи, можна дійти висновку, що фактично між позивачем та відповідачем виник спір з приводу розміру належних їм часток у спірному домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало покійному ОСОБА_3 , а отже, спірні правовідносини безпосередньо стосуються прав трьох осіб, що успадкували спірне домоволодіння, а саме: позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_1 та неповнолітньої доньки померлого спадкодавця ОСОБА_4 .   
		Згідно з ч. 1 ст. 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
		Відповідно до ч. 1,2 ст. 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
		Враховуючи, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на день подання позову не досягла 14 років то, відповідно, інтереси ОСОБА_4 повинен представляти її законний представник, яким є її мати ОСОБА_2 . 
		Разом з тим, за правилами ч. 2 ст. 61 ЦПК України ОСОБА_2 не може бути представником у цій справі, з огляду на те, що вона у ній представляє свої інтереси як позивач, які суперечать інтересам її малолітньої доньки, оскільки в разі задоволення її позовних вимог розмір успадкованої частки ОСОБА_4 зменшиться, що вплине на її майнові права.
		За правилами ч. 3 ст. 63 ЦПК України у разі, якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника.
		За таких обставин, приходжу до висновку, що  судом першої інстанції при вирішенні справи, порушено норми процесуального права, оскільки суд першої інстанції, з врахуванням позовних вимог, встановлених обставин справи, наявних у справі доказів та положень ст.ст. 51-54 ЦПК України, зобов`язаний був вирішити питання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 та  її представником орган опіки та піклування Виконавчого комітету Охтирської міської ради.
		У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
		Таким чином, якщо справа, у якій судом першої інстанції не вирішено питання про залучення усіх належних сторін, без участі яких її вирішення є неможливим, перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому обґрунтованість позовних вимог не перевіряється, оскільки позивач не позбавлений права на звернення із відповідними вимогами до суду.
		За правилами п.4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України (в редакції на час апеляційного перегляду справи),  порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		Розглянувши позов за відсутністю іншого спадкоємця, який успадкував 1/3 частину спірного житлового будинку та не з`ясувавши його думки з приводу заявленого позову, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що безпосередньо вплинуло на права іншої особи, яка не брала участі в розгляді справи і є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, 
		апеляційний суд також припустився порушень норм процесуального права та переглянув справу без участі ОСОБА_4 , яка успадкувала 1/3 частину спірного житлового будинку і права якої було порушено в зв`язку із задоволенням позовних вимог.
		Також вважаю за необхідне звернути увагу на таке:
		Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався висновком експерта № 71 від 31.10.2019 року, в якому зазначено, що виконання будівельно - технічних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції, перебудови, облаштування, переобладнання комунікаційних мереж, благоустрою території) за адресою: АДРЕСА_1 в житловому будинку, господарських спорудах та надвірних будівлях за період з 12.11.2007 по 06.01.2016 вплинули на їх ринкову вартість, зокрема, збільшили ринкову вартість з 233 900 грн. (до поліпшення) до 694 400 грн. (після поліпшення) в розмірі 460 500 грн. (приріст ринкової вартості) або в 2,97 рази або на 197 %. Частка виконаних поліпшень у вартості всієї садиби складає 78,87 %, що дорівнює 79/100, а ? частина виконаних поліпшень складає 39,435%, або 39/100. Разом з цим, вказані експертні висновки не можуть бути вважатися обґрунтованими, оскільки призначаючи проведення вказаної експертизи, суд першої інстанції не з`ясував обставин того, в який саме період часу було зроблено зазначені в експертному висновку поліпшення, що має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки матеріали справи відповідних висновків не містять, а тому експертні висновки про те, що вказані поліпшення були зроблені саме в період часу з 12.11.2007 по 06.01.2016 року ґрунтуються на припущеннях і підлягають доведенню з боку позивача. 
		Таким чином, ґрунтуючись на припущеннях, що поліпшення домоволодіння були зроблені саме в період з 12.11.2007 по 06.01.2016 року суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми сімейного права. Так, відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте дружиною, чоловіком за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування є особистою приватною власністю подружжя.
		Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що об`єктом спільної сумісної власності подружжя може бути визнано не поліпшення, як таке, а саме майно, вартість якого збільшилася за рахунок вкладу другого з подружжя. 
		Разом з цим, вважаю, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було взято до уваги того, що фактично поліпшення на які посилається позивач проводилися і до  12.11.2007 року, що підтверджується долученими відповідачем до матеріалів справи судовими рішеннями, якими вирішено спір між першою дружиною ОСОБА_3 ОСОБА_6 (правонаступник ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з приводу визнання права власності на 1/3 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, матеріалами справи, а саме,  довідкою видана службою держпожежнагляду СГПЧ - 14 від 13.05.1999 року засвідчується факт того, що у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 трапилася пожежа (том. 1, а.с. 9) і  що в результаті вказаної пожежі згоріли особисті речі позивача, її сина від першого шлюбу та померлого ОСОБА_3 ,  При цьому повний обсяг пошкоджень домоволодіння, що настали внаслідок пожежі, матеріали справи не містять.
		Показаннями свідків підтверджується факт проведення ремонтних робіт по відновленню житлового будинку та будівельних  робіт щодо забудови господарських споруд  не тільки після  смерті  матері  чоловіка ОСОБА_7 , а і за її життя.  
		Крім того, в період проведення зазначених позивачем поліпшень ні позивач ні її чоловік ОСОБА_3 не були власниками спірного майна, оскільки позивач фактично лише проживала разом зі своїм чоловіком та титульним власником спірного домоволодіння ОСОБА_7 , після смерті якої, домоволодіння разом із поліпшеннями успадкував чоловік позивача ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_7 будучи титульним власником домоволодіння не входила до складу подружжя, а тому і зроблені в цей період поліпшення належного їй майна, також не можуть бути визнані об`єктом спільної сумісної власності подружжя. 
		Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність» (який діяв на день виникнення спірних правовідносин), майно придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Пленум Верховного Суду України в постанові від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок» зазначив, що згідно зі статтями 16 і 17 Закону України «Про власність» право приватної власності на жилий будинок, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв`язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім`ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь в будівництві житлового будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. З огляду на викладене, вважаю, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту свого права, оскільки законодавством не передбачено такий спосіб захисту порушеного права, як визнання права особи на зроблені поліпшення, а передбачено можливість ставити питання про відшкодування понесених нею витрат на поліпшення майна. 
		 
		 
		 
		Суддя Сумського апеляційного суду                                                            С.С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...