Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/4978/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано судом: 12.02.2020. Зареєстровано: 13.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2020.
Дата набрання законної сили: 12.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№1340/4978/18
		У Х В А Л А
		з питань відстрочення виконання судового рішення
		12 лютого 2020 року
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Гулкевич І.З.,
		розглянувши у порядку письмового провадження заяву Міністерства оборони України про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії,-
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат з позовними вимогами :
		1) визнати відмову Міністерства оборони України, оформлену протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 19.06.2018 р №60 у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із встановленням групи інвалідності протиправною; 
		2) скасувати рішення Міністерства оборони України від 19.06.2018 р №60 у формі п.44 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, щодо відмови ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із встановленням групи інвалідності.
		3) зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року позов задоволено повністю, визнано відмову Міністерства оборони України, оформлену протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 19.06.2018 р №60 у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із встановленням групи інвалідності протиправною; скасовано рішення Міністерства оборони України від 19.06.2018 р №60 у формі п.44 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, щодо відмови ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із встановленням групи інвалідності; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року у даній справі без змін.
		17.01.2020 Міністерство оборони України подало до суду заяву про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року у справі №1340/4978/18. Дана заява обґрунтована тим, що у відповідача на даний час вкрай важке фінансове становище, а саме відсутня можливість своєчасної сплати у зв`язку з нагальною потребую у додаткових грошових коштах для укріплення обороноздатності країни, що пов`язано з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки і свідчить про незадовільний майновий стан.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. В задоволенні заяви просить відмовити.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд заяви про роз`яснення судового рішення без уповноваженого представника.
		Третя особа в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про дату та час розгляду заяви. Причини неявки суду не відомі.
		Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Розглянувши подану заяву, наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено таке.
		Згідно з частиною другою статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
		Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року позов задоволено повністю, визнано відмову Міністерства оборони України, оформлену протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 19.06.2018 р №60 у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із встановленням групи інвалідності протиправною; скасовано рішення Міністерства оборони України від 19.06.2018 р №60 у формі п.44 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, щодо відмови ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із встановленням групи інвалідності; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 року у даній справі без змін.
		Рішення набрало законної сили 28.11.2019 року.
		Згідно статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
		Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
		Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
		1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
		2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;
		3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
		Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
		Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.
		Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 КАС України. При цьому, обов`язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Суд звертає увагу, що заявником не наведено у заяві жодної обставини, яка істотно ускладнює виконання судового рішення у справі №1340/4978/18 або робить його неможливим та не надано жодного доказу на підтвердження існування таких обставин. У свою чергу, аргумент відповідача про важке матеріальне становище Міністерства оборони України, за відсутності будь-яких належних доказів на підтвердження даної обставини, не може бути підставою для відстрочення виконання судового рішення.
		Посилання заявника на необхідність відстрочення виконання рішення суду з зазначених підстав суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
		У свою чергу, суд звертає увагу, що відстрочення виконання судового рішення є правом суду, тому враховуючи відсутність доказів, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної заяви.
		Крім того, суд зазначає, що згідно частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
		Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
		У свою чергу, згідно з статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
		Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
		Крім того, з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
		Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
		Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
		Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
		Щодо вимоги Міністерства оборони України про залучення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
		З огляду на те, що рішення суду в даній справі набрало законної сили, суд вважає дану вимогу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.
		Керуючись статтями 243, 250, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ухвалив:
		 
		У задоволенні заяви Міністерства оборони України про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
		Копію ухвали направити учасникам справи.
		Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
		 
		 
		 
		 СуддяГулкевич І.З.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...