Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2149/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2020. Зареєстровано: 19.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2020.

Номер судового провадження: К/9901/5732/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		 
		29 січня 2020 року
		 
		Київ
		справа № 822/2149/18
		провадження № К/9901/5732/19
		 
		 
		суддів Верховного Суду Коваленко Н.В., Берназюка Я.О., Саприкіної І.В. щодо постанови Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі за позовом виконавчого комітету Славутської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від               6 вересня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року.
		 
		1. Постановляючи таке рішення, Верховний Суд виходив з того, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.
		 
		2. У рішенні Суду вказано, що за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
		 
		3. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи провести перебудову може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
		 
		4. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, ст. 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. 
		 
		5. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).
		 
		6. В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Такий підхід є виправданим, оскільки зазначені види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови. 
		 
		7. У справі, яка розглядається, встановлено, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту.
		 
		8. Це означає, що у спірних правовідносинах має місце такий вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює вимоги про те, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.
		 
		9. Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
		 
		10. Отже, у розглянутій справі, враховуючи її фактичні обставини, не має підстав для застосування частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України та відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду за наслідками розгляду справ № 820/3183/16, № 813/6426/14,                 № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14.
		 
		11. На підставі статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України вважаємо за необхідне висловити окрему думку щодо даного рішення.
		 
		12. Передаючи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав справу № 822/2149/18, колегія судів виходила з необхідності відступити від висновків, викладених у справах № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14, і необхідності застосовувати правову позицію, при якій позову про знесення самочинного будівництва, що подається органом будівельного контролю, не повинно передувати рішення суду про приведення перебудови об`єкту самочинного будівництва до легітимного стану.
		13. Спільним для вказаних п`яти справ є те, що:
		o за результатами виявлених порушень суб`єктом владних повноважень було винесено приписи про їх усунення;
		o доказів виконання приписів не було надано, у зв`язку з чим суб`єкти   владних повноважень звернулись до суду з позовами про знесення об`єктів самочинного будівництва.
		 
		14. Так, у справах № 813/6426/14, № 813/6423/14 та № 814/2645/15 встановлено, що відповідачі здійснили будівництво без документів, що дають право на це та без належно затвердженого проекту, а тому згідно висновку, викладеному у справі № 822/2149/18, має місце той вид самочинного будівництва, в якому стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
		 
		15. При цьому, у справах № 813/6426/14, № 813/6423/14 та № 814/2645/15 суд, фактично встановивши, що відповідачі здійснили будівництво без документів, що дають право на це та  без належно затвердженого проекту, дійшов висновку про те, що 
		- відповідно до вимог частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій категорії справ необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови;
		- у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє;
		- знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		16. У судовому рішенні (щодо якого висловлюємо окрему думку) по справі №    822/2149/18 є висновки про наступне: за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі:                         (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи провести перебудову може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
		17. Висновки про застосування статті 376 Цивільного кодексу України відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 15 листопада 2016 року у справі                  № 802/1318/15-а (провадження № 21-1959а16). 
		 
		18. У вказаному рішенні Верховного Суду України було обґрунтовано необхідність застосування до спірних правовідносин статті 376 Цивільного кодексу України при визначенні юрисдикції спорів за позовами суб`єктів владних повноважень про знесення об`єктів самочинного будівництва. І юрисдикція була визначена як цивільна.
		 
		19. Однак, Велика Пала Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі                      № 161/14920/16-а (провадження № 11-125 апп18), навівши відповідні обґрунтування, відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15 листопада 2016 року у справі             № 802/1318/15-а. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі          № 161/14920/16-а вказано, що спір не має ознак приватно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		 
		21. Оскільки, як у справах № 813/6426/14, № 813/6423/14 та № 814/2645/15, так і у справі          № 822/2149/18 встановлено, що відповідачі здійснили будівництво без документів, які дають право на це або без належно затвердженого проекту, що не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови, судом було ухвалено протилежні рішення (у справах № 813/6426/14, № 813/6423/14 та № 814/2645/15 - відмовлено у задоволенні позовних вимог про знесення самочинного будівництва, а у справі  № 822/2149/18 - задоволено позов), а отже, на нашу думку, суд безпідставно не відступив від правових висновків, висловлених у справах № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15,                            № 813/6423/14.
		22. Задовольняючи позовні вимоги про знесення самочинного будівництва у справі                       №    822/2149/18 з мотивів, викладених у рішенні, без відступу від попередньо сформованої правової позиції ВС, суд вніс елемент правової невизначеності у правозастосування.
		23. Також, правову позицію про те, що в ситуації в якій є істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, зверненню до суду з позовом про знесення самочинного будівництва передує рішення про проведення відповідної перебудови об`єкту самочинного будівництва, згідно частини 7 статті 376 ЦК України вважаємо такою, що ускладнює ефективність роботи органів державного архітектурно-будівельного контролю, адже рішенням Великої Палати Верховного Суду було визначено, що така категорія спорів вирішуються в поряду адміністративного судочинства.
		24. Процедуру за якої після невиконання припису є необхідним ще й отримання судового рішення (згідно статті 376 Цивільного кодексу України) ускладнює забезпечення законності у сфері містобудівної діяльності та  протирічить засадам адміністративного судочинства, однією з яких є ефективність судового захисту. 
		 
		25. Повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» і серед таких повноважень відсутнє повноваження звернення до суду з вимогою приведення до відповідності об`єкту самочинного будівництва вже після того, як було видано (та не виконано особою) припис.
		 
		26. З урахуванням того, що суб`єкти владних повноважень, згідно статті 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, подання позовів, про які зазначено у судовому рішенні Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, є ускладненим.
		 
		27. З висновком судів попередніх інстанцій та Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудоване нерухоме майно у цій справі погоджуємось.
		 
		28. Зазначаємо також, що відповідно до частини 3 статті 355 КАСУ постанова суду касаційної інстанції оформлюється іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою.
		 
		 
		           Судді                                                                                         Н.В.    Коваленко           
		 
		                                                                                          Я.О.    Берназюк
		 
		                                                                                          І.В.    Саприкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...