Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 595/1581/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2020. Зареєстровано: 19.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2020.
Дата набрання законної сили: 02.03.2020
Номер судового провадження: 2/595/15/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 595/1581/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29.01.2020
		Бучацький районний суд Тернопільської області
		 
		одноособово суддею                           Содоморою Р.О.,
		при секретарі                                       Пастушаку І.Д., 
		з участю  представника позивачки ОСОБА_1 ,
		відповідача ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бучач справу за  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину нерухомого майна, 
		ВСТАНОВИВ:
		           ОСОБА_3   звернулася до суду з позовом, в якому  просить розділити майно, яке належить їм з відповідачем ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, та визнати за нею право власності на Ѕ частину нерухомого майна у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що добровільно розділити спільне майно вони не можуть.
		       В судовому засіданні представник позивачка позовні вимоги підтримала.
		          Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав. 
		       Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного висновку. 
		       Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		       Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
		       Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		       Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
		       Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		       Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
		       Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. 
		       Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).
		       Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
		       Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
		       При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
		       При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
		       Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. 
		       Як встановлено в судовому засіданні, сторони з 08.09.1984 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 . 
		       Рішенням Пишківської сільської ради № 9 від 09.03.1994 року виділено ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,10 га для будівництва житлового будинку.
		       Рішенням Пишківської сільської ради № 74 від 02.02.1998 року надано дозвіл ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку.
		       Згідно рішення Трибухівської сільської ради № 27 від 27.04.2018 року, присвоєно адресний номер житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами, який належить ОСОБА_2 , на закріпленій земельній ділянці, площею 0,09 га за адресою АДРЕСА_1 . Також, вказаним рішенням визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
		Державна реєстрація житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, за адресою  АДРЕСА_1   в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно проведена 21 червня 2019 року, що підтверджується Витягом під номером 171200465 від 21.06.2019 року, реєстраційний номер 1855275661212. Реєстрація права власності на спірний житловий будинок проведена на ім"я відповідача ОСОБА_2 . 
		       Сторони визнають, що даний будинок є їх спільною сумісною власністю подружжя та не заперечують з приводу поділу його на дві рівні частини, а тому суд приходить до висновку про поділ майна подружжя, визнавши за позивачем право приватної власності на нерухоме майно - Ѕ частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
		       Керуючись ст.ст. 12,13,81, 258,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, суд,
		ВИРІШИВ:
		           Позов задоволити. 
		       Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину нерухомого майна у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 . 
		       На рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду безпосередньо, або через Бучацький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		 
		 
		 
		Суддя:  Р.  О.  Содомора

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...