Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/847/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання служб. становищем.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2020. Зареєстровано: 19.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2020.
Дата набрання законної сили: 10.02.2020
Номер судового провадження: 11-кп/811/942/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013150400000039

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 462/847/14-к            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1  
		Провадження № 11-кп/811/942/19      Доповідач:   ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		   10 лютого 2020 року м. Львів 
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
		головуючої ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 42013150400000039 від 30.10.2013 року про обвинувачення
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше не судженого,-
		за ч. 2 ст. 410 КК України,
		 
		за участю прокурора ОСОБА_7 
		захисника ОСОБА_8 
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		 
		за апеляційною скаргою прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 серпня 2019 року щодо ОСОБА_6 , - 
		 
		встановила:
		 
		даним вироком ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.410КК України та виправдано за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.
		Цивільний позов заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави Міністерства оборони України до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням  залишено без розгляду.
		Вирішено питання з речовими доказами.
		Відповідно до вироку, згідно обвинувального акту, 05 червня 2003 року наказом Командувача Західного оперативного командування № 107 обвинувачений ОСОБА_6 призначений на посаду помічника начальника центру - начальника фінансово-економічного відділу 124 Центру забезпечення продовольством і зберігання техніки та майна продовольчої служби та проходив службу у цій посаді у військовому званні «майор». У відповідності до вимог ст.ст. 82-84, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник фінансово-економічного відділу зобов`язаний організувати та вести фінансове господарство, додержуватись фінансової дисципліни, забезпечити контроль за витрачанням коштів, забезпечити збереження грошових документів та ін. Згідно своїх посадових обов`язків, затверджених наказом начальника 124 ЦЗП від 24 листопада 2008 року № 24 та відповідно до «Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України» затвердженого наказом Міністра оборони України від 28 жовтня 2006 року № майор ОСОБА_6 несе відповідальність за стан фінансового господарства, забезпечення коштами потреб 124 ЦЗП, своєчасне виконання зобов`язань перед державним бюджетом. Він повинен знати: Закони України, Укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України, розпорядження, рішення, нормативно-правові акти органів державної влади та керівні документи фінансових, контрольно-ревізійних та податкових органів з питань організації бухгалтерського обліку і складання звітності, а також інших питань фінансово- господарської діяльності; обов`язки та права посадових осіб Центру щодо організації та ведення військового господарства; організацію управління бухгалтерським обліком та звітності; положення та інструкції з організації бухгалтерського обліку, правила його ведення; порядок оформлення операцій і організацію документообігу за розділами обліку; форми і порядок фінансових розрахунків; порядок приймання, оприбуткування, зберігання і витрати коштів; порядок забезпечення коштами потреб Центру та їх норми; знати і правильно застосовувати у практичній роботі законодавство з фінансово-господарських питань, знати організацію та порядок ведення військового господарства у Збройних Силах України. Крім того, згідно із вимогами п. 3.3.2 Положення про фінансове господарство та своїх службових обов`язків ОСОБА_6 зобов`язаний: організувати і вести фінансове господарство Центру, забезпечити своєчасне і правильне планування та витребовування коштів, дотримуватись фінансової дисципліни, ощадливо ставитись до державних коштів, організувати облік виконання кошторисів доходів та видатків; підписувати чеки та доручення до органу казначейства та установи банку, заявки на грошові кошти, платіжні, розрахунково-платіжні відомості, вести службове листування з фінансових питань; доповідати начальнику Центру про одержання готівки; вживати заходи щодо недопущення нестач, незаконного використання грошових коштів, порушень чинного законодавства; здійснювати контроль за дотриманням касової, фінансової дисципліни Відповідно до вимог п. 3.3.4 Положення про фінансове господарство та розділу 4 п.п. 2, 6 службових обов`язків, ОСОБА_6 несе відповідальність за прийняття до виконання і оформлення документів по операціях, які суперечать вимогам законодавчих та інших нормативних актів, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним особам і громадянам та встановленому порядку приймання.
		13 лютого 2009 року Департаментом фінансів Міністерства оборони України для 124 ЦЗП на 2009 рік затверджений кошторис, у якому не передбачалось видатків на виплату грошової компенсації за продовольче забезпечення. Кредиторської заборгованості у 124 ЦЗП по виплаті компенсації за продовольчий пайок перед військовослужбовцями та колишніми військовослужбовцями Центру та іншими військовослужбовцями не було. У травні-червні 2009 року до ОСОБА_6 в приватному порядку, звернулись сторонні особи, які не проходили військову службу у 124 ЦЗП і не перебували на продовольчому забезпеченні, не мали жодного відношення до центру і повідомили про нібито наявність у них судових рішень щодо стягнення з Центру компенсації за неотриманий продовольчий пайок. Знаючи порядок виплати грошових коштів за судовими рішеннями, ОСОБА_6 використав зазначену інформацію з метою в подальшому викрасти військове майно - грошові кошти 124 ЦЗП. З цією метою, 02 червня 2009 року ОСОБА_6 , в порушення вимог п.п. 5.25, 5.26 Положення про фінансове господарство направив заявку на збільшення кошторису 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування», маючи на меті у подальшому привласнити військове майно - грошові кошти 124 ЦЗП. У зазначеній заявці ОСОБА_6 надав недостовірну інформацію, що виконавча служба м. Львова нібито зобов`язує 124 ЦЗП на виконання рішень судів у червні 2009 року виплатити компенсацію за неотриманий продовольчий пайок, а в іншому разі, в липні 2009 року буде накладено арешт на рахунки Центру для примусового виконання судових рішень. 
		На цей час ОСОБА_6 було достовірно відомо, що у 124 ЦЗП рішень суду з приводу стягнення компенсації за неотриманий продовольчий пайок, позовних заяв та викликів до суду з даного приводу, не надходило, рахунки Центру органами державної виконавчої служби не арештовувались та виконавчі провадження про примусове виконання рішень суду не відкривались.
		У подальшому, порушуючи вищенаведені вимоги п. 5.26 Положення про фінансове господарство, ОСОБА_6 направив виготовлену ним заявку не до виконавця програми «Продовольче забезпечення» - Центрального управління продовольчого забезпечення тилу Командування сил підтримки Збройних Сил України, як це передбачено, а у Головне фінансово-економічне управління Збройних Сил України, вказавши визначену ним на власний розсуд суму 2780460,00 грн., яка не була підтверджена будь-якими документами чи розрахунками фінансово-економічної служби Центру. 14 липня 2009 року Головним фінансово-економічним управлінням Збройних Сил України відповідно до розподілів № 170 та № 174 Державного департаменту закупівель Міністерства оборони України на підставі поданої ОСОБА_6 заявки від 02 червня 2009 року, на розрахунковий рахунок Центру перераховано грошові кошти у сумі 950000,00 грн. по КЕКВ 1133 «Продукти харчування» майор ОСОБА_6 , як помічник начальника центру - начальник фінансово-економічного відділу 124 ЦЗП відповідно до вимог п. 5.6 Положення про фінансове господарство, у процесі фінансового планування відповідно до своїх повноважень, зобов`язаний забезпечити законне та ефективне використання виділених у його розпорядження коштів. Натомість, у липні 2009 року, реалізуючи свій умисел на привласнення військового майна 124 ЦЗП - грошових коштів в сумі 950000,00 грн. ОСОБА_6 отримав у приватному порядку на території Центру від сторонніх осіб, які не проходили службу в Центрі, не перебували на продовольчому забезпеченні і не мали жодного відношення до Центру та підстав для стягнення коштів, судові документи - постанову суду від 19 січня 2009 року № 2-а,-59/2009р. та виконавчий лист від 12 лютого 2009 року № 2-а-59/2009р., які у передбаченому законом порядку судовими органами на території України не приймались та не видавались. Про отримання вказаних судових документів ОСОБА_6 доповів ТВО начальника 124 ЦЗП ОСОБА_9 та за рішенням останнього, був визначений відповідальним виконавцем цих документів і відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, як службова особа, зобов`язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Проте, ОСОБА_6 в порушення вимог ц.п. 1.4, 4.5, 4.7 Інструкції з організації представництва інтересів військової частини під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14.12.2007 №686 (далі - Інструкція), зловживаючи службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, діючи в особистих інтересах отримані судові документи не зареєстрував, від юрисконсульта Центру приховав, жодних заходів для оскарження не вжив та ОСОБА_9 про можливість оскарження даного рішення в апеляційному порядку, не доповів. Вчиняючи дії щодо привласнення військового майна 124 ЦЗП - грошових коштів в сумі 950000,00 грн. ОСОБА_6 надав вказівку бухгалтеру ОСОБА_10 виготовити платіжне доручення від 31 липня 2009 року № 274 та заявку на видачу готівки, які він разом з вказаним судовим рішенням та виконавчим листом, які у передбаченому законом порядку судовими органами на території України не приймались та не видавались, подав до Управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова, як підставу для отримання готівки. 31 липня 2009 року ОСОБА_6 разом з касиром ОСОБА_11 отримав в установі обслуговуючого банку готівку в сумі 950000,00 грн., які були поміщені в касу 124 ЦЗП. Цього ж дня, ОСОБА_6 усунув підлеглу-касира ОСОБА_11 від видачі готівки шляхом надання їй вказівки щодо залишення приміщення каси та повідомивши останню про намір особисто здійснити нібито видачу цих коштів, проте в порушення вимог п. 4.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, акт про результати перерахування і передавання цінностей, не склав і ТВО начальника Центру про це не повідомив, військове майно 124 ЦЗП - грошові кошти в сумі 950000,00 грн. ОСОБА_6 привласнив, розпорядившись ними на власний розсуд. Тоді ж, з метою приховати цей факт ОСОБА_6 склав роздавальну відомість № 64 про нібито видачу грошових коштів в сумі 950000,00 грн. стороннім особам, які не проходили службу у 124 ЦЗП і не перебували на продовольчому забезпеченні і жодного відношення до Центру не мали. З метою надання вигляду законності нібито проведеній фінансовій операції ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог п. 1.18 Положення з бухгалтерського обліку в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 червня 2007 року № 363, без належно оформлених первинних документів, які повинні містити достовірні дані, надав вказівку підлеглій йому касиру ОСОБА_11 провести списання суми у касовій книзі та інших фінансово-звітних документах, що засвідчив своїм підписом. Тим самим, ОСОБА_6 , безпідставно списав з обліку бюджетні кошти за КПКВ 2101020/3 КЕКВ 1133 ст. 0430 у сумі 950000,00 грн. як такі, що виплачені по судовому рішенню від 19 січня 2009 року № 2-а-59/2009р. та виконавчому листу від 12 лютого 2009 року № 2-а-59/2009р., оскільки офіційно таке рішення суду та виконавчий лист до Центру не надходило та судами України не приймались.
		Суд першої інстанції, визнаючи невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.410КК України ОСОБА_6 та виправдовуючи за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, мотивував наступним.
		   Оцінюючи покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , , суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються іншими доказами.
		Суд не бере до уваги покликання свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 .Ю, оскільки такі не підтверджують і не спростовують обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.
		З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 410 КК України, має три форми вчинення: викрадення, привласнення, або вимагання майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, з урахуванням кваліфікуючих ознак, за привласнення іншого військового майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. 
		За змістом ч. 2 ст. 410 КК України, у ній встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.
		Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив  спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета  збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
		Згідно обвинувачення 02 червня 2009 року обвинувачений ОСОБА_6 , в порушення вимог п. 5.25, 5.26 Положення про фінансове господарство, направив заявку на збільшення кошторису 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування», маючи на меті у подальшому привласнити військове майно  грошові кошти 124 ЦЗП. У зазначеній заявці обвинувачений ОСОБА_6 надав недостовірну інформацію, що виконавча служба м. Львова нібито зобов`язує 124 ЦЗП на виконання рішень судів у червні 2009 року виплатити компенсацію за не отриманий продовольчий пайок, а в іншому разі, в липні 2009 року буде накладено арешт на рахунки Центру для примусового виконання судових рішень. У подальшому, порушуючи вищенаведені вимоги п. 5.26 Положення про фінансове господарство, обвинувачений ОСОБА_6 направив виготовлену ним заявку не до виконавця програми «Продовольче забезпечення» - Центрального управління продовольчого забезпечення тилу Командування сил підтримки Збройних сил України, як це передбачено, а у Головне фінансово-економічне управління Збройних Сил України, вказавши визначену ним на власний розсуд суму 2 780 460 грн., яка не була підтверджена будь-якими документами чи розрахунками фінансово-економічної служби Центру.
		Однак, в ході судового розгляду, беззаперечного встановлено відсутність будь-яких належних та допустимих доказів виділення відповідних коштів 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування» саме на підставі листа від 02 червня 2009 року вих. №932 на адресу Головного фінансово-економічного правління ЗС України з інформацією про можливість незапланованих витрат, який підписаний не лише обвинуваченим ОСОБА_6 а і безпосереднім керівником установи - начальником 124 ЦЗП та МП ЗС України полковником ОСОБА_12 . 
		Також, згідно акту перевірки ТКРУ Зах ОК окремих питань фінансої господарської діяльності 124 ЦЗП від 12 січня 2011 року № 234/5/4, проведеної старшим інспектором ревізором ОСОБА_25 , документ від 02 червня 2009 року № 932, що наданий до забезпечуючого органу містив інформаційний характер, по суті наведеної інформації трактувати звернення, як заявку підстав не має, а також він не відповідає формі заявки, визначеної забезпечувальним фінансовим органом ГФЕУ ЗСУ та направлений адресату, який не являється відповідальним виконавцем зазначеної підпрограми. /т. 6, а.п 172-179/ Свідок ОСОБА_25 , безпосередньо в судовому засіданні, вказаний акт підтримав та ствердив належність викладеної у ньому інформації.
		Окрім того, на переконання суду, резолюція «облік узагальнення», яка міститься на даному листі від 02 червня 2009 року вих. №932, жодним чином не свідчить про необхідність виділення відповідних коштів 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування» саме на його підставі. 
		А також зазначений лист датований 02 червня 2009 року, натомість судом досліджено рішення про виділення коштів 124 ЦЗП у розмірі саме 2 780 460 грн., яке датоване 26 березня 2009 року та прийняте на підставі довідки про зміни до кошторису на 2009 рік за бюджетною програмою затвердженою наказом МО України № 60 від 20 лютого 2008 року та повідомлення № 13 від 26 березня 2009 року про зміни асигнувань, а не листа 02 червня 2009 року № 932 за підписом обвинуваченого ОСОБА_6 та командира військової частини ОСОБА_12 . 
		Також лист директора департаменту фінансів ОСОБА_61 на адресу директора Департаменту державних закупівель ОСОБА_62 від 19 березня 2009 року та лист Департаменту постачання матеріальних ресурсів МОУ на адресу управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ від 08 червня 2010 року, у якому чітко вказано, що кошти були виділенні у розпорядження Головного фінансово економічного управління ГШ ЗСУ та підставою для погодження розподілів було звернення директора Департаменту фінансів МОУ з цього приводу від 19 березня 2009 року № 248/3/180, на думку суду свідчить, що усі зміни до кошторису та виділення коштів відбувались безпосередньо в департаменті державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України, та департаменті фінансів МО України і ними ж було визначено утримувача цих коштів 124 ЦЗП з МП ЗС України, які були скеровані останньому через Головне фінансово  економічне управління ЗС України. 
		14 липня 2009 року Головним фінансово-економічним управлінням збройних Сил України на підставі проведених розподілів №170 та №174 Державного департаменту закупівель Міністерства оборони України по КЕКВ 133 «Продукти харчування», було внесено зміни до кошторисних призначень 124 ЦЗП та МП ЗС України на друге півріччя 2009 року, та на розрахунковий рахунок центру перераховано грошові кошти у сумі 950 тис. грн. виділені саме Державним департаментом закупівель Міністерства оборони України. /том 1 а.п. 75-76/
		Зазначені докази, на думку суду, свідчать про те, що кошти у сумі 950 тис. грн., по КЕКВ 1133 «Продукти харчування» надійшли до 124 ЦЗП та МП від Департаменту фінансів МО України та Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України на підставі рішень прийнятого значно раніше ніж обвинуваченим ОСОБА_6 та начальником 124 ЦЗП та МП ЗС України полковником ОСОБА_12 було складено та підписано лист від 02 червня 2009 року вих. №932, який покладений в основу обвинувачення, як підстава неправомірного виділення коштів 124 ЦЗП та МП внаслідок злочинних, на думку сторони обвинувачення, дій обвинуваченого ОСОБА_6 / т.1 а.п. 67-78, т. 3 а.п. 225-243/
		Також свідок ОСОБА_23 , безпосередньо під час судового розгляду зазначив, що у 2008-2010 роках посадовими особами Департаменту фінансів МО України було прийнято рішення у добровільному порядку виплачувати компенсації за не отримані виплати військовослужбовцями по рішеннях судів щоб не сплачувати додаткову плату виконавчій службі у розмірі 10 % від сум, що підлягали до виплати, а посадові особи 124 ЦЗП та МП ЗС України до них з інформацією про збільшення кошторисних призначень по КЕКВ 1133 «Продукти харчування» у зазначений період, не звертались.
		Свідок ОСОБА_63 теж безпосередньо в суді зазначив, що розподіл коштів був ініційований саме керівництвом Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України, а від 124 ЦЗП та МП ЗС України жодних документів для збільшення кошторисних призначень на 2009 рік, не надходило.
		Окрім того свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_63 ствердили, що Головним розпорядником коштів у ЗС України є Департамент фінансів МО України, а Департамент державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України є виконавцем програми 2101020/3 по КЕКВ 1133 «Продукти харчування», і рішення про фінансування військових частин по даній програмі було прийнято Департаментом фінансів МО України № 248/3/180 від 19 березня 2009 року. Збільшення кошторисних призначень на друге півріччя 2009 року відбулось на підставі вказаного рішення та розподілів №170 та №174, де відповідним виконавцем бюджетної програми 2101020/3 виступав Департамент державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України, яким і було виззначено отримувача коштів у сумі 950 тис.грн. особовий рахунок № НОМЕР_1 , що належить  124 ЦЗП та МП ЗС України, а також дані розподіли були підписані представниками Департаменту державних закупівель та ресурсного Зебезпечення МО України свідком ОСОБА_23 та затверджені особисто свідком ОСОБА_64 .
		Свідок ОСОБА_27 , безпосередньо в судовому засіданні теж ствердив, що інформаційний лист начальника 124 ЦЗП та МП ЗС України від 02 червня 2009 року про потребу коштів в розмірі 2780460 грн. надійшов до Головного фінансово-економічного департаменту ЗС України. Жодни рішень зі зміні та збільшення кошторисних видатків на друге півріччя 2009 року за даним листом департаментом не здійснювалось. Такі рішення приймаються виключно Департаментом фінансів МО України та Міністром оборони України.
		Окрім того, не знайшли свого ствердження в ході судовому розгляду висновки сторони обвинувачення щодо незаконного використання обвинуваченим ОСОБА_6 судових документів - постанови суду від 19 січня 2009 № 2-а-59/2009 та виконавчого листа від 12 лютого 2009 № 2-а-59/2009, які у передбаченому законом порядку судовими органами на території України не приймались та не видавались, їх приховування, не вжиття заходів апеляційного оскарження та безпідставне списання з обліку бюджетних коштів, виходячи з наступного.
		31 липня 2009 року, кошти в банку отримувались бухгалтером ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_6 , з участю прапорщика ОСОБА_65 . Отримані ними кошти були доставлені у фінансовий відділ 124 ЦЗП та МП і були оприбутковані в касовій книзі безпосередньо бухгалтером ОСОБА_14 . Факт їх оприбуткування засвідчено підписом т.в.о. начальника 124 ЦЗП та МП підполковнику ОСОБА_9 , що зокрема стверджується дослідженим у справі речовим доказом - касовою книгою. /т. 4 а.п. 3-4/
		Вказані обставини, безпосередньо в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , зокрема свідок ОСОБА_9 підтвердив ознайомлення з наданими йому обвинуваченим рішенням суду та виконавчим листом, а також накладення необхідної резолюції на їх виконання.
		31 липня 2009 року, ОСОБА_6 за участю бухгалтера ОСОБА_14 згідно виконавчого листа та рішенням Замостянського районного суду м Вінниці, видав кошти чотирнадцятьом особам на загальну суму 950 тис. грн. До відомості на видачу коштів обвинувачений ОСОБА_6 долучив копії паспортів громадян, які отримували кошти, а в кінці дня бухгалтер ОСОБА_14 та т.в.о. начальника 124 ЦЗП та МП підполковник ОСОБА_9 провели списання цих коштів по книгах обліку.
		Суд відхилив доводи сторони обвинувачення про неправомірність видачі саме обвинуваченим ОСОБА_6 коштів та відсторонення бухгалтера ОСОБА_14 від видачі коштів, яка касира, оскільки штатним розписом 124 ЦЗП та МП ЗС України, станом на липень 2009 року, який безпосередньо досліджено судом, посада касира у фінансовому відділі 124 ЦЗП та МП відсутня. 
		На переконання суду, жоден нормативно-правовий акт про фінансово господарську діяльність та статут внутрішньої служби Збойних сил не містить заборони начальнику фінансової служби особисто проводити виплату коштів у касі фінансового відділу військової частини.
		Не підтвердила своє відсторонення від видачі коштів 31 липня 2009 року і свідок ОСОБА_14 . 
		Крім того згідно актів комплексної ревізії фінансово - господарської діяльності 124 ЦЗП та МП за період з 09 квітня 2008 року по 28 грудня 2009 року від 26 січня 2010 року № 234/5/8, проведеної заступником начальника ТЗ КРУ КРД МОУ полковником ОСОБА_22 , та акту ревізії окремих питань від 02 січня 2011 року № 234/5/4, проведеної старшим інспектором  ревізором відділу контролю за фінансово - господарською діяльністю військових структур Територіального Західного контрольно  ревізійного управління підполковником ОСОБА_25 , виплата коштів обвинувачеим ОСОБА_6 проведена законно та порушень не встановлено. 
		Свідок ОСОБА_22 підтвердив безпосередньо суду, що під час перевірки рішення суду та виконавчий лист мали всі необхідні реквізити та були скріплені печатками суду, сумніву щодо їх належності не виникало. До відомості про видачу чотирнадцятьом особам коштів на загальну суму 950 тис. грн. було прикріплено копії паспортів осіб,які отримувала кошти згідно рішення суду, підпис у паспорті і відомості співпадали. Порушень чинного законодавства України по виплаті 950 тис. грн. обвинуваченим ОСОБА_6 , він під час перевірки, не встановив.
		Свідок ОСОБА_19 , в суді теж ствердив, що станом на 2009-2012 роки він обіймав посаду начальника територіального контрольно-ревізійного управління ЗС України у Західному регіоні та під час ревізії дії обвинуваченого ОСОБА_6 по виплаті 950 тис. грн. за рішенням суду визнані правомірними і законними. За наслідками ревізії нестач у 124 ЦЗП по обліку ТКРУ ЗС у Західному регіоні не зареєстровано.
		Також і свідок ОСОБА_25 підтвердив, що списання коштів у сумі 950 тис. грн. з обліку 124 ЦЗП ЗС України, проведено вірно та перевіркою в діях ОСОБА_6 не встановлено порушень фінансового обліку.
		Окрім того свідки ОСОБА_14 , Сеньковська, ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , в суді ствердили, що 31 липня 2009 року до фінансового відділу приходили певні особи, які цікавились місцезнаходженням начальника фінансового відділу для отримання ними коштів.
		Наявність у розпорядженні обвинуваченого ОСОБА_6 , на час видічі коштів, відповідного рішення суду та виконавчого листа стверджується протокол огляду документів, згідно якого 07 серпня 2009 року представником військової прокурати ОСОБА_21 зі 124 ЦЗП та МП ЗС України отримано рішення № 2а-59/2009 від 19 січня 2009 року Замостянського районного суду м. Вінниці, виконавчий лист №2а-59/2009 від 12 лютого 2009 року, справа №93 меморіальний ордер №1 т. 2 на 217 арк., із видатковим касовим ордером №78 від 31 липня 2009 року, роздавальна відомість № 64 та роздавальні відомості по касових операціях за травень-липень 2009 року /т.4 а.п. 54-56, 57-61/; а також протоколом огляду бухгалтерських документів, які подавались 31 липня 2009 року бухгалтером ОСОБА_14 за підписом т.в.о.начальника 124 ЦЗП та МП підполковника ОСОБА_9 до відділення Державного казначейства у Залізничному районі м.Львова та, які не місять письмових застережень щодо проведення фінансових операцій з отримання даних коштів та їх подальшої виплати за рішенням суду. /т.2 а.п.203-208/
		Окрім того пояснення обвинуваченого підтверджують і свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_17 , які зазначили, що рішення суду та виконавчий лист були надані 31липня 2009 року до відділення державного казначейства у Залізничному районі м. Львова представниками 124 ЦЗП та МП ЗС України, безпосередньо бухгалтером ОСОБА_14 і жодних сумнівів не виникало.
		Досліджений судом протокол огляду реєстру судових рішень, згідно якого у Замостянському районному районому суді м. Вінниці, суддею ОСОБА_66 та секретарем ОСОБА_67 видавались рішення суду, які у Замостянському районному суді м. Вінниці не обліковувались.
		Суд не взяв до уваги висновок економічної експертизи № 6349 від 28 липня 2011 року та висновок акту ревізії КРУ Департаменту МО України від 31 березня 2011 року №234/40 оскільки в судовому засіданні експерт ОСОБА_68 , який проводив вказану економічну експертизу та свідок ОСОБА_28 , який готував зазначений акт ревізії чітко вказали, що свої висновки вони викладали на підставі виключно документів, які надав їй слідчий та письмового повідомлення про те, що рішення суду №2а-59/2009 року від 19 січня 2009 року та виконавчий лист №2а-59/2009 від 12 лютого 2009 року, судовими органами України не видавались. 
		Окрім того, свідок ОСОБА_69 вказав на проведення ним перевірки без первинних документів, що суперечило вимогам керівних документ, і тому ним вказано, що на момент перевірки, коштів в розмірі 950 тис.грн., була виключно на його думку, списано безпідставно.
		Свідок ОСОБА_70 вказав, що суми нестач в Департаменті аудиту рахується та Директором контрольно-ревізійного департаменту МО України на ім`я начальника 124 ЦЗП і ЗТ та МП надіслано лист щодо виключення даних сум з обліку нестач від 07 липня 2011 року. 
		Лист директора департаменту КРУ МО України від 04 липня 2011 року №234/1151 згідно якого списання коштів у сумі 950 тис. грн. з бухгалтерського обліку 124 ЦЗП та МП ЗС України не відноситься до фінансових порушень і в департаменті КРУ МО України такі порушення не обліковано, та в Департаменті КРУ МО України по обліку за 124 ЦЗП та МП нестача коштів на суму 950 тис. грн. не облікована та за частиною не значиться.
		Довідкою начальника 124 ЦЗП та МП ЗС України та командира в/ч НОМЕР_2 теж підтверджено, що у військовій частині за 2009-2018 роки нестача коштів на суму 950 тис.грн. не облікована і за частиною не значиться. 
		Зазначені обставини, в ході розгляду справи, стороною обвинувачення спростовані не були жодними належними та допустимими доказами.
		Що ж стосується дослідження судом рішення № 2а-59/2009 від 19 січня 2009 року Замостянського районного суду м. Вінниці, виконавчого листа №2а-59/2009 від 12 лютого 2009 року, справи №93 меморіальний ордер №1 т. 2 на 217 арк., із видатковим касовим ордером №78 від 31 липня 2009 року, роздавальної відомість № 64 та роздавальної відомості по касових операціях за травень-липень 2009 року, які на переконання суду мали б бути ключовими та основоположними доказами як для можливого підтвердження обвинувачення так і для ймовірного ствердження позиції сторони захисту то судом беззаперечно встановлено наступне.
		07 серпня 2009 року на вимогу представника військової прокуратури Західного регіону України полковника юстиції ОСОБА_21 , зазначені вище документи були вилучені для проведення перевірки.
		Згідно доповідної записки начальника слідчого відділу ВП ЗРУ полковника юстиції ОСОБА_24 про втрату документів від 24 березня 2010 року, вказані документи безпідставно зберігались полковником ОСОБА_71 , встановлено відсутність належного контролю за зберіганням документів та запропоновано розпочати службове розслідування щодо втрати документів. /т.1 а.п. 82-84/
		За результатами проведеного службового розслідування у військовій прокуратурі 17 вересня 2010 року встановлено факт втрати вищевказаних документів та запропоновано полковника юстиції ОСОБА_21 звільнити за втрату документів 124 ЦЗП і ЗТ та МПС. /т.3 а.п. 48-52/
		Окрім того, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 щодо наявності вказаних документів на час виплати коштів фактично пілтвердив свідок ОСОБА_21 , який зазначив, що дійсно 07 серпня 2009 року з 124 ЦЗПтаМП ЗС України, було витребувано та отримано згідно супровідного листа 124 ЦЗПтаМП ЗС України первинні бухгалтерські документи, рішення суду та виконавчий лист по виплаті у липні 2009 року коштів з каси фінансово-економічного відділу 124 ЦЗП та МП ЗС України, для перевірки. В витребуваних документах дійсно було рішення Замостянського районного суду м. Вінниці, виконавчий лист, відомість на виплату коштів у сумі 950 тис. грн., копії паспортів осіб, які отримували кошти та інші документі фінансово  господдарської діяльності за липень 2009 року.
		Свідок ОСОБА_20 в суді пояснив, що у ході прокурорської перевірки, яку він проводив на початку лютого 2010 року було встановлено, що 07 серпня 2009 року на підставі письмового запиту представника військової прокуратури Західного регіону України полковника юстиції ОСОБА_21 від 07 серпня 2009 року, було передано останньому рішення №2а-59/2009 від 19 січня 2009 року Замостянського районного суду м. Вінниці, виконавчий лист суду №2а-59/2009 від 12 лютого 2009 року, справа №93 меморіальний ордер №1 т. 2 на 217 аркушах у якій знаходився видатковий касовий ордер №78 від 31 липня 2009 року, роздавальна відомість № 64 та роздавальні відомості по касових операціях за 2009 рік. 
		Однак, стороною обвинувачення не встановлено місцезнаходження даних документів, не надано такі для безпосереднього дослідження суду, що також викликає сумнів у покликанні сторони обвинувачення на використанням обвинуваченим ОСОБА_6 судових документів, які не видавались та неналежне заповнення ним бухгалтерських документів при видачі коштів в сумі 950 тис.грн., оскільки наведені вище обставини свідчать про дійсну наявність таких документів у розпорядженні обвинуваченого ОСОБА_6 на час виплати коштів та втрата таких документів саме стороною обвинувачення фактично позбавляє обвинуваченого можливості довести у суді правомірність своєї позиції та порушує рівність сторін кримінального провадження.
		Окрім того, стороною обвинувачення не виконано вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 24 версня 2013 року у вказаному провадження де чітко вказано, що під час нового розслідування справи належить вчинити слідчі дії для встановлення для встанволення осіб, яким було виплачено кошти та з`ясувати питання чи мали вони стосунок до війської частини, де і за яких обставин отримали постанову суду та виконавчий лист.
		Стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу, в тому числі і висновків експерта, які б чітко та безсумнівно висвітлювали зазначені судом питання, доводили порушення яких саме конкретних норм чи положень обвинуваченим ОСОБА_6 перебуває у причинному зв`язку із наслідками, що настали, тобто з незаконною, на думку сторони обвинувачення, виплатою коштів в розмірі 950 тис. грн..
		Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Севтап Везнедароглу проти Туреччини).
		Докази, тобто фактичні дані, зібрані у відповідності з вимогами кримінально процесуального закону, вказують на відстутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.
		На вирок суду прокурор відділу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить дослідити під час розгляду даної апеляційної у судовому засіданні усі докази, а саме матеріали кримінального провадження, у тому числі аудіофіксацію судових засідань, які мають значення для ухвалення справедливого рішення, допитати обвинуваченого та свідків у кримінальному провадженні.
		Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 серпня 2019 про визнання невинуватим та виправдання ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.410 КК України  скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.410 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з позбавленням займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та фінансово-господарських обов`язків на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності на строк 3 роки.
		Цивільний позов в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_2 до підсудного ОСОБА_6 на суму 950 тис. грн., задоволити у повному обсязі. 
		В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги вказує,що суд проігнорував частину показань свідків та обвинуваченого, а також не надав оцінки або відхилив низку доказів - документів (висновки службових розслідувань, ревізій, перевірок, економічної експертизи) і при ухваленні вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, тому його висновки є невмотивованими та непереконливими, оскільки не прийнято до уваги усі обставини, у тому числі - у сукупності. 
		Так, у своєму рішенні суд навів зміст показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , проте значну частину з наданих ними свідчень проігнорував та оцінки їм не надав, у зв`язку з чим наведені у вироку показання є такими, що фактично вилучені з контексту коментованих ними документів та описані лише в тій частині, що, на думку суду, ставлять під сумнів вину обвинуваченого ОСОБА_6 . 
		Апелянт, вважає, що показання цих же свідків, у сукупності з іншими доказами, містять достатні підстави для винесення судом обвинувального вироку відносно ОСОБА_6 .
		Висновками інших вказаних ревізій та перевірок встановлено підстави та обставини, дату перерозподілу 124 ЦЗП коштів у сумі 950 тис. грн., а також досліджені питання отримання у 2007 році у судовому порядку командуванням 124 ЦЗП та безпосередньо ОСОБА_6 коштів за неотриманий продовольчий пайок. 
		Між тим, продовжуючи викладати мотивувальну частину вироку, суд зазначає, що не бере до уваги показання свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_35 , ОСОБА_39 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_55 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_72 , «оскільки такі не підтверджують і не спростовують обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України».
		Не погоджуючись з висновком суду, вважає, що усі вищевказані свідки, під час судового розгляду надали свідчення, які мають значення для встановлення істини у справі, а на показання деяких з них, зокрема, свідків ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_32 суд у подальшому спирається для обгрунтування певних тез.
		Стверджує, що суд дійшов абсолютно необгрунтованого та хибного висновку про виділення коштів 124 ЦЗП ще у березні 2009 року. Як зазначено у вироку «судом досліджено рішення про виділення коштів 124 ЦЗП у розмірі 2780460 грн., яке датовано 26 березня 2009 року» та прийнято на підставі низки документів Департаментів МО України, датованих березнем 2009 року.
		Вважає аргументацію, яку суд застосував з даного приводу (стор. вироку 14-15), безпідставною та такою, що суперечить інформативному змісту перелічених у вироку документів, їх призначенню, а також містить логічні невідповідності.
		   Так, в розвиток тези щодо підстав виділення додаткових коштів 124 ЦЗП, суд зазначає: «14 липня 2009 року Головним фінансово-економічним управлінням ЗС України на підставі проведених розподілів № 170 та № 174 було внесено зміни до кошторисних призначень 124 ЦЗП на друге півріччя 2009 року та на розрахунковий рахунок центру перераховано грошові кошти у сумі 950 тис. грн. /том 1 а.с.75-76/».
		Отже, висновки, що наведені у вищевикладених двох абзацах вироку, є такими, що по суті протирічать один одному.
		Відсутність прийняття рішень щодо додаткового фінансування 124 ЦЗП у березні 2009 року підтверджують також наведені у вироку показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_58 (стор. вироку 15), які обидва, кожен окремо, показали, що у Департамент фінансів та Департамент державних закупівель МО України, які були виконавцями відповідних фінансових програм, у першій половині 2009 року від 124 ЦЗП будь яких документів про збільшення кошторисних призначень не надходило, а відтак, підстав здійснювати додаткове фінансування на суму 950 тис. грн. не було. 
		Отже, з наведених у вироку показань ОСОБА_6 не вбачається, що судом зафіксовано та відображено навіть сам факт складання та підписання обвинуваченим вказаного листа, якими фактичними даними він керувався, визначивши у ньому неіснуючу заборгованість військової частини у сумі понад 2 млн. грн.
		Однак, суд не навів показань ОСОБА_6 , які були дані ним у судовому засіданні про те, що, зі слів обвинуваченого, начальник Головного фінансово-економічного управління МО України ОСОБА_27 у телефонному режимі у першій половині 2009 року поінформував його, як начальника фінансового органу військової частини, про те, що 124 ЦЗП буде надано додаткове цільове фінансування та нібито, він ОСОБА_6 , «повинен очікувати цих грошей».
		Вказує, щопорядок витребування додаткових кошторисних призначень не був дотриманий ні службовими особами ГФЕУ, ні службовими особами 124 ЦЗП.
		Зазначає, що лист від 02.06.2009 вих. №932, підписаний ОСОБА_6 та скерований на адресу саме Головного фінансово-економічного управління ЗУ України, тобто його начальнику  ОСОБА_27 . 
		Вважає, що під час судового розгляду даного кримінального провадження були досліджені усі наведені стороною обвинувачення докази, якими підтверджується, що зазначений лист містив повністю недостовірну інформацію, ініціатива його складання виходила від обвинуваченого ОСОБА_6 , а для начальника Головного фінансово-економічного управління ЗУ України ОСОБА_27 вищевказана заявка - лист мала реальне значення, свідчила про нібито наявність у 124 ЦЗП заборгованості перед певними особами за неотриманий продовольчий пайок. На підставі саме цього листа, який є взагалі єдиним документом, який був створений з приводу нібито наявності у 124 ЦЗП заборгованості та знаходився у розпорядженні ОСОБА_27 , останній у липні 2009 року і профінансував 124 ЦЗП на суму 950 тис. грн. Проте, належної оцінки суд вищевказаним доказам не надав. 
		Вважає висновок суду щодо ймовірного існування вищезазначеного судового рішення, помилковим та необгрунтованим, оскільки протоколом огляду Єдиного державного реєстру судових рішень України (том 10 а. с. 175-214) встановлено, що рішення за № 2-а-59/2009 про стягнення з відповідача 124 ЦЗП грошових коштів на задоволення позову з грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок не виносилось.
		Також згідно відповідей, отриманих з районних, міжрайонних, районних в містах судів загальної юрисдикції з усіх областей України та м. Києва і Севастополя, рішення за номером № 2-а-59/2009 про стягнення компенсації за неотриманий продовольчий пайок з 124 ЦЗП не виносилось.
		Крім того, відсутність судових рішень про стягнення з відповідача 124 ЦЗП грошових коштів на задоволення позову з грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок на суму 950 тис. грн. підтверджується також актом службового розслідування МО України, 7.04.2010 затвердженого Міністром оборони України, показаннями свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , повідомленням УДК у Залізничному районі м. Львова, тобто усією сукупністю зібраних у справі доказів.
		На підставі цього, вважає, що судом безпідставно не взято до уваги висновок економічної експертизи №6349 від 28 липня 2011 року та висновки, викладені в акті ревізії КРУ Департаменту МО України від 31 березня 2011 року № 234/40. 
		Також, як вбачається з вироку, суд дійшов хибного висновку про відсутність заподіяння державі матеріальної шкоди на суму 950 тис. грн. 
		При цьому, судом повністю проігноровані висновки, викладені у дослідженому у судовому засіданні документі  акті службового розслідування, 27.12.2013 затвердженого т.в.о. Міністра оборони України ОСОБА_73 (т. 18 а. с. 251-257). В акті, зокрема, наведені пояснення директора контрольно-ревізійного департаменту МО України ОСОБА_74 , з яких вбачається, що підписаний ним у 2011 році лист, на який посилається у вироку суд (т. 18 а.с. 133), є помилковим та неправомірним. Також у акті службового розслідування зазначено, що збитки у сумі 950 тис. грн. станом на грудень 2012 року були відображені в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_2 (124 ЦЗП), а зняті з обліку лише у грудні 2013 року на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження відносно ОСОБА_6 .
		Отже, ОСОБА_6 і не обвинувачується у тому, що за будь-яких обставин не мав права видавати гроші з каси. Проте фактичне усунення ним бухгалтера ОСОБА_14 (матеріально відповідальної особи) від видачі готівки шляхом надання їй вказівки щодо залишення приміщення каси, вважаю очевидним, а порушення, допущені при цьому, доведеними. Відтак, обвинувачення ОСОБА_6 у цій частині в обвинувальному акті викладені коректно та обгрунтовано, відповідно, висновки суду з даного приводу вважаю помилковими.
		Крім того, наведені судом документи щодо результатів розслідування, складені військовою прокуратурою регіону у 2010 році, не містять висновків щодо втрати зазначених документів безпосередньо працівником прокуратури ОСОБА_21 .
		Однією з головних тез, які обргунтовувала сторона обвинувачення під час судового розгляду даного провадження, є те, що у платіжному дорученні № 274 від 31 липня 2009 року на отримання готівки у сумі 950 тис. грн. зазначено, що підставою для виплати коштів є постанова суду №2-а-59/2009 р від 19.01.2009 р та виконавчий лист №2-а-59/2009 р, від 12.02.2009.
		Як зазначило Управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова у листі № 02-13/42 від 11.03.2010 року, який досліджений у судовому засіданні, підставою для проведення цих видатків були виконавчий лист, виданий Шевченківським районним судом м. Львова від 12.02.2009 №2-а-59/2009 р та постанова Шевченківського районного суду м. Львова від 19.01.2009 р.
		У документах кримінального провадження відносно ОСОБА_6 (не враховуючи клопотань обвинуваченого) немає словосполучення: «рішення №2а-59/2009 від 19 січня 2009 року Замостянського районного суду м. Вінниці, виконавчий лист №2а-59/2009 від 12 лютого 2009 року».
		З акту вищенаведеної ревізії фінансово-господарської діяльності 124 Центру, проведеної ревізором ОСОБА_22 , вбачається, що ним був встановлений факт здійснення касових видатків на суму 950 тис. грн. чотирнадцяти особам, які не належали до особового складу 124 Центру та не знаходились у ньому на відповідних видах забезпечення.
		Так, з акту від 2.07.2011 № 234 перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності 124Центру забезпечення продовольством і зберіганням техніки та майна продовольчої служби, проведеної контрольно-ревізійним департаментом МО України, який досліджений під час судового розгляду, вбачається, що впродовж 2007 -2008 року у 124 ЦЗП здійснені згідно рішень суду виплати за неотриманий продовольчий пайок: підполковнику ОСОБА_12  45040,00 грн.; підполковнику ОСОБА_9  30840,00 грн.; майору ОСОБА_6  45040,00 грн. та іншим особам.
		Ревізією встановлено, що записи про надходження рішень суду, виконавчих листів щодо стягнення компенсації за не отриманий продовольчий пайок на вказаних осіб у 124 ЦЗП відсутні.
		Протоколами огляду судових справ Самбірського міськрайонного суду Львівської області щодо задоволення позовів вказаних посадових осіб 124 ЦЗП до своєї ж військової частини, у тому числі і обвинуваченого ОСОБА_6 , встановлено, що у кожній з цих справ наявний запит голові суду за підписом обвинуваченого ОСОБА_6 про видачу дубліката рішення та виконавчого листа, «у зв`язку із втратою оригіналів даних документів та проведенням оперативно-слідчих дій».
		Також у вказаних справах наявні відповідні розрахунки щодо сум заборгованостей за продовольчий пайок, складені особисто ОСОБА_6 та інші документи, необхідні для розгляду судом подібних позовів (том. 12 а.с.1-165).
		Вищевказані докази (судові справи ) не були судом визнані неналежними доказами та досліджені під час судового розгляду.
		При цьому, на третій сторінці вироку викладені не показання ОСОБА_6 як обвинуваченого, я озвучення його зазделегідь підготовленого виступу в дебатах. У цій частині «показань» наведені загально-формальні тези обвинуваченого щодо невизнання ним вини, які не мають відношення до конкретних обставин та фактів інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Заслуговує на увагу, що суд, вважав за потрібне навести їх частину навіть від першої особи: «Сторона обвинувачення на вказала, в який спосіб я вчинив ці дії, якими доказами це підтверджено. Крім того, підтвердженням моїх доводів є постанови про відсутність у діях начальника центру… складу злочину». 
		Показання обвинуваченого ОСОБА_6 , викладені на сторінці 15 вироку також не містять відомостей, отримання яких входило у вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 24 вересня 2013 року, а саме: будь-які відомості про осіб, яким нібито виплачені кошти, де, коли, за яких обставин, від кого отримані ним ( ОСОБА_6 ) судові документи. Також не наведені показання щодо підстав відсутності реєстрації отриманих документів, та з інших питань, які мають значення для встановлення істини у справі.
		На більшість питань прокурора під час допиту обвинувачений ОСОБА_6 відповідей не надав.
		Натомість, як вказано у вироку, «суд надає віри показам обвинуваченого ОСОБА_6 ».
		Також суд у своєму рішенні стверджує, що «стороною обвинувачення не виконано вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 24 вересня 2013 року у вказаному провадженні, де чітко вказано, що під час нового розслідування справи належить вчинити слідчі дії для встановлення осіб, яким було виплачена кошти та з`ясувати питання чи мали вони стосунок до військової частини, де і за яких обставин отримали постанову суду та виконавчий лист».
		Під час досудового розслідування та під час судового розгляду у період 2010-2012 років ОСОБА_6 стверджував, що видав кошти за рішенням суду 14 особам, які не мали відношення до 124 ЦЗП, відтак, обвинувачення ОСОБА_6 щодо розтрати ним коштів ґрунтувалось виключно на його показаннях.
		При цьому, слід зазначити, що первинне обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні ним розтрати бюджетних коштів фактично грунтувалося на версії сторони захисту про те, що гроші обвинуваченим були видані невстановленим особам, які нібито ввели ОСОБА_6 в оману шляхом надання сфальсифікованого судового рішення та які, відповідно, підлягають встановленню та притягненню до відповідальності. Такої ж захисної позиції обвинувачений та його захисник, вочевидь, дотримуються і на даний час.
		У подальшому, під час додаткового досудового розслідування органом досудового розслідування було достеменно встановлено, що 31.07.2009 на територію військової частини  НОМЕР_3 ЦЗП не прибували сторонні особи для отримання коштів в бухгалтерії частини, інші достовірні відомості щодо виплати у цей з каси бюджетних коштів у сумі 950 тис. грн. особам, які не перебувають у штаті цієї військової частини, не здобуті, у зв`язку з чим протиправні дії ОСОБА_6 кваліфіковані як привласнення бюджетних коштів з використанням службового становища.
		Єдиним джерелом інформації щодо осіб, які нібито отримали кошти, є обвинувачений ОСОБА_6 , який будь яких даних про них не повідомив, як не надав відомостей про час, місце та інші обставини отримання ним судового рішення та виконавчого листа, а від проведення слідчого експерименту з даного приводу під час досудового розслідування відмовився.
		Крім того, під час досудового розслідування вжито вичерпних заходів щодо встановлення факту винесення судами України судових рішень щодо стягнення з 124 ЦЗП грошових коштів в сумі 950 тис грн. за неотриманий продовольчий пайок та було достеменно встановлено, що такі не виносилися.
		За таких обставин наявність сфальсифіковано рішення суду та виконавчого листа, відомості про виплату коштів на суму 950 тис. грн. , на які посилається обвинувачений та сторона захисту, не можуть бути документами, які б, на думку колегії суддів, «визначити цих осіб і з`ясувати питання, чи мали вони стосунок до військової частини», однак вони є засобами вчинення злочину, у прихованні яких зацікавлений обвинувачений.
		На апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 захисник ОСОБА_6 подав заперечення.
		Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, які апеляційну скаргу заперечили, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		За приписами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
		і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно 
		з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Положеннями ч. 1 ст. 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		При перевірці кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що висновок суду про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
		За змістом ч. 3 ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних та допустимих доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		У своїй апеляційній скарзі прокурор вказує на безпідставне виправдання ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України, що на думку колегії суддів є необґрунтованим.
		Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдальний вирок зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правильного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину. 
		Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме, оцінюючи покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , , суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються іншими доказами.
		Суд першої інстанції, слушно не взяв до уваги покликання свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 .Ю, оскільки такі не підтверджують і не спростовують обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.
		З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 410 КК України, має три форми вчинення: викрадення, привласнення, або вимагання майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, з урахуванням кваліфікуючих ознак, за привласнення іншого військового майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. 
		Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що специфіка цієї форми полягає у тому, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не перебуває у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою.
		За змістом ч. 2 ст. 410 КК України, у ній встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.
		Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив  спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета  збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
		Згідно обвинувачення 02 червня 2009 року обвинувачений ОСОБА_6 , в порушення вимог п. 5.25, 5.26 Положення про фінансове господарство, направив заявку на збільшення кошторису 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування», маючи на меті у подальшому привласнити військове майно  грошові кошти 124 ЦЗП. У зазначеній заявці обвинувачений ОСОБА_6 надав недостовірну інформацію, що виконавча служба м. Львова нібито зобов`язує 124 ЦЗП на виконання рішень судів у червні 2009 року виплатити компенсацію за не отриманий продовольчий пайок, а в іншому разі, в липні 2009 року буде накладено арешт на рахунки Центру для примусового виконання судових рішень. У подальшому, порушуючи вищенаведені вимоги п. 5.26 Положення про фінансове господарство, обвинувачений ОСОБА_6 направив виготовлену ним заявку не до виконавця програми «Продовольче забезпечення» - Центрального управління продовольчого забезпечення тилу Командування сил підтримки Збройних сил України, як це передбачено, а у Головне фінансово-економічне управління Збройних Сил України, вказавши визначену ним на власний розсуд суму 2 780 460 грн., яка не була підтверджена будь-якими документами чи розрахунками фінансово-економічної служби Центру.
		Судом першої інстанції вірно встановлено відсутність будь-яких належних та допустимих доказів виділення відповідних коштів 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування» саме на підставі листа від 02 червня 2009 року вих. №932 на адресу Головного фінансово-економічного правління ЗС України з інформацією про можливість незапланованих витрат, який підписаний не лише обвинуваченим ОСОБА_6 а і безпосереднім керівником установи - начальником 124 ЦЗП та МП ЗС України полковником ОСОБА_12 . Вказану обставину свідок ОСОБА_12 підтвердив безпосередньо у судовому засіданні.
		Згідно акту перевірки ТКРУ Зах ОК окремих питань фінансої господарської діяльності 124 ЦЗП від 12 січня 2011 року № 234/5/4, проведеної старшим інспектором ревізором ОСОБА_25 , документ від 02 червня 2009 року № 932, що наданий до забезпечуючого органу містив інформаційний характер, по суті наведеної інформації трактувати звернення, як заявку підстав не має, а також він не відповідає формі заявки, визначеної забезпечувальним фінансовим органом ГФЕУ ЗСУ та направлений адресату, який не являється відповідальним виконавцем зазначеної підпрограми. Свідок ОСОБА_25 , безпосередньо в судовому засіданні, вказаний акт підтримав та ствердив належність викладеної у ньому інформації.
		Окрім того, суд першої інстанції підставно зробив висновок, що резолюція «облік узагальнення», яка міститься на даному листі від 02 червня 2009 року вих. №932, жодним чином не свідчить про необхідність виділення відповідних коштів 124 ЦЗП за КЕКВ 1133 «Продукти харчування» саме на його підставі. Судом першої інстанції, взято до уваги рішення про виділення коштів 124 ЦЗП у розмірі саме 2 780 460 грн., яке датоване 26 березня 2009 року та прийняте на підставі довідки про зміни до кошторису на 2009 рік за бюджетною програмою затвердженою наказом МО України № 60 від 20 лютого 2008 року та повідомлення № 13 від 26 березня 2009 року про зміни асигнувань, а не листа 02 червня 2009 року № 932 за підписом обвинуваченого ОСОБА_6 та командира військової частини ОСОБА_12 . 
		Також лист директора департаменту фінансів ОСОБА_61 на адресу директора Департаменту державних закупівель ОСОБА_62 від 19 березня 2009 року та лист Департаменту постачання матеріальних ресурсів МОУ на адресу управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ від 08 червня 2010 року, згідно якого кошти були виділенні у розпорядження Головного фінансово економічного управління ГШ ЗСУ та підставою для погодження розподілів було звернення директора Департаменту фінансів МОУ з цього приводу від 19 березня 2009 року № 248/3/180, свідчить, що усі зміни до кошторису та виділення коштів відбувались безпосередньо в департаменті державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України, та департаменті фінансів МО України і ними ж було визначено утримувача цих коштів 124 ЦЗП з МП ЗС України, які були скеровані останньому через Головне фінансово  економічне управління ЗС України. 
		14 липня 2009 року Головним фінансово-економічним управлінням збройних Сил України на підставі проведених розподілів №170 та №174 Державного департаменту закупівель Міністерства оборони України по КЕКВ 133 «Продукти харчування», було внесено зміни до кошторисних призначень 124 ЦЗП та МП ЗС України на друге півріччя 2009 року, та на розрахунковий рахунок центру перераховано грошові кошти у сумі 950 тис. грн. виділені саме Державним департаментом закупівель Міністерства оборони України. 
		Зазначені докази, свідчать про те, що кошти у сумі 950 тис. грн., по КЕКВ 1133 «Продукти харчування» надійшли до 124 ЦЗП та МП від Департаменту фінансів МО України та Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення МО України на підставі рішень прийнятого значно раніше ніж обвинуваченим ОСОБА_6 та начальником 124 ЦЗП та МП ЗС України полковником ОСОБА_12 було складено та підписано лист від 02 червня 2009 року вих. №932. 
		Також свідок ОСОБА_23 , під час судового розгляду в суді першої інстанції підтвердив, що ОСОБА_6 не міг вплинути на виділення коштів, головним розпорядником коштів є Міністерство оборони, а розпоряджається коштами департамент фінансів Міністерства оборони.
		Свідок ОСОБА_27 , в судовому засіданні в суді першої інстанції, теж ствердив, що інформаційний лист начальника 124 ЦЗП та МП ЗС України від 02 червня 2009 року про потребу коштів в розмірі 2780460 грн. надійшов до Головного фінансово-економічного департаменту ЗС України. Жодни рішень зі зміні та збільшення кошторисних видатків на друге півріччя 2009 року за даним листом департаментом не здійснювалось. Такі рішення приймаються виключно Департаментом фінансів МО України та Міністром оборони України.
		Не знайшли свого ствердження в ході судового розгляду в суді першої інстанції та під час розгляду справи апеляційним судом, висновки сторони обвинувачення щодо незаконного використання обвинуваченим ОСОБА_6 судових документів - постанови суду від 19 січня 2009 № 2-а-59/2009 та виконавчого листа від 12 лютого 2009 № 2-а-59/2009, які у передбаченому законом порядку судовими органами на території України не приймались та не видавались, їх приховування, не вжиття заходів апеляційного оскарження та безпідставне списання з обліку бюджетних коштів, виходячи з наступного.
		На переконання колегії суддів, суд першої інстанції підставно надав віри показам обвинуваченого ОСОБА_6 , які в ході судового розгляду стороною обвинувачення спростовані не були, про надання йому рішення та виконання листа Золостинського районного суду м. Вінниці про стягнення на користь чотирнадцяти осіб зільнених з військової служби ЗС України, які не проходили службу у їхній військовій частині. Отримані документи, ОСОБА_6 передав т.в.о. начальника 124 ЦЗП та МП підполковнику ОСОБА_9 , який з ними ознайомився та наклав відповідну резолюцію з вимогою до виконання та передав їх обвинуваченому ОСОБА_6 для виконання. 
		31 липня 2009 року, кошти в банку отримувались бухгалтером ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_6 , з участю прапорщика ОСОБА_65 . Отримані ними кошти були доставлені у фінансовий відділ 124 ЦЗП та МП і були оприбутковані в касовій книзі безпосередньо бухгалтером ОСОБА_14 . Факт їх оприбуткування засвідчено підписом т.в.о. начальника 124 ЦЗП та МП підполковнику ОСОБА_9 , що зокрема стверджується дослідженим у справі речовим доказом - касовою книгою. 
		Вказані обставини, безпосередньо в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , зокрема свідок ОСОБА_9 підтвердив ознайомлення з наданими йому обвинуваченим рішенням суду та виконавчим листом, а також накладення необхідної резолюції на їх виконання.
		Так, допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_14 ствердила наявність, на час видачі коштів, рішення та виконавчого листа суду.
		Свідок ОСОБА_17 , в судовому засіданні в суді першої інстанції, зазначила, що під час перерахування коштів, ними перевірялись надані представниками 124 ЦЗП та МП, зокрема і рішення суду.
		31 липня 2009 року, ОСОБА_6 за участю бухгалтера ОСОБА_14 згідно виконавчого листа та рішенням Замостянського районного суду м Вінниці, видав кошти чотирнадцятьом особам на загальну суму 950 тис. грн. До відомості на видачу коштів обвинувачений ОСОБА_6 долучив копії паспортів громадян, які отримували кошти, а в кінці дня бухгалтер ОСОБА_14 та т.в.о. начальника 124 ЦЗП та МП підполковник ОСОБА_9 провели списання цих коштів по книгах обліку.
		Суд першої інстанції, правомірно відхилено твердження сторони обвинувачення про неправомірність видачі саме обвинуваченим ОСОБА_6 коштів та відсторонення бухгалтера ОСОБА_14 від видачі коштів, яка касира, оскільки штатним розписом 124 ЦЗП та МП ЗС України, станом на липень 2009 року, який безпосередньо досліджено судом, посада касира у фінансовому відділі 124 ЦЗП та МП відсутня. 
		Натомість згідно п. 5.6 Положення про фінансове господарство, начальники служб, одним з яких і був обвинувачений ОСОБА_6 , відповідно до своїх повноважень зобов`язані забезпечувати законне та ефективне використання виділених у їх розпорядження коштів.
		Відповідно до п. 88 Статуту внутрішньої служби ЗС України начальник фінансової служби відповідає за фінансове забезпечення полку і зобов`язаний: організовувати і вести фінансове господарство полку; забезпечувати планування, затребування необхідних коштів, вірогідність фінансового обліку і звітності; разом із затупниками командира полку і начальниками служб складати та подавати на затердження командира полку кошторис на наступний період; вживати заходів для своєчасного грошового забезпечення особового складу; забезпечувати контроль за витрачанням коштів, додержанням фінансової дисципліни посадовими особами полку, своєчасністю і повнотою відшкодування збитків, завданих внаслідок втрати, недостачі, крадіжки чи незаконного витрачання коштів і матеріальних цінностей; перевіряти підзвітність посадових осіб полку; забезпечувати збереження грошових документів, довірених коштів і матеріальних цінностей; щоденно проводити звіряння наявності коштів і матеріальних цінностей з даними обліку; організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій.
		Апеляційний суд згідний, що, жоден із зазначених нормативно-правових актів не містить заборони начальнику фінансової служби особисто проводити виплату коштів у касі фінансового відділу військової частини.
		Не підтвердила своє відсторонення від видачі коштів 31 липня 2009 року і свідок ОСОБА_14 . 
		Крім того згідно актів комплексної ревізії фінансово - господарської діяльності 124 ЦЗП та МП за період з 09 квітня 2008 року по 28 грудня 2009 року від 26 січня 2010 року № 234/5/8, проведеної заступником начальника ТЗ КРУ КРД МОУ полковником ОСОБА_22 , та акту ревізії окремих питань від 02 січня 2011 року № 234/5/4, проведеної старшим інспектором  ревізором відділу контролю за фінансово - господарською діяльністю військових структур Територіального Західного контрольно  ревізійного управління підполковником ОСОБА_25 , виплата коштів обвинувачеим ОСОБА_6 проведена законно та порушень не встановлено. 
		Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_22 підтвердив безпосередньо суду першої інстанції, що під час перевірки рішення суду та виконавчий лист мали всі необхідні реквізити та були скріплені печатками суду, сумніву щодо їх належності не виникало. До відомості про видачу чотирнадцятьом особам коштів на загальну суму 950 тис. грн. було прикріплено копії паспортів осіб,які отримувала кошти згідно рішення суду, підпис у паспорті і відомості співпадали. Порушень чинного законодавства України по виплаті 950 тис. грн. обвинуваченим ОСОБА_6 , він під час перевірки, не встановив.
		Свідок ОСОБА_19 , в суді першої інстанції теж ствердив, що станом на 2009-2012 роки він обіймав посаду начальника територіального контрольно-ревізійного управління ЗС України у Західному регіоні та під час ревізії дії обвинуваченого ОСОБА_6 по виплаті 950 тис. грн. за рішенням суду визнані правомірними і законними. За наслідками ревізії нестач у 124 ЦЗП по обліку ТКРУ ЗС у Західному регіоні не зареєстровано.
		Також і свідок ОСОБА_25 підтвердив, що списання коштів у сумі 950 тис. грн. з обліку 124 ЦЗП ЗС України, проведено вірно та перевіркою в діях ОСОБА_6 не встановлено порушень фінансового обліку.
		Наявність у розпорядженні обвинуваченого ОСОБА_6 , на час видічі коштів, відповідного рішення суду та виконавчого листа стверджується протокол огляду документів, згідно якого 07 серпня 2009 року представником військової прокурати ОСОБА_21 зі 124 ЦЗП та МП ЗС України отримано рішення № 2а-59/2009 від 19 січня 2009 року Замостянського районного суду м. Вінниці, виконавчий лист №2а-59/2009 від 12 лютого 2009 року, справа №93 меморіальний ордер №1 т. 2 на 217 арк., із видатковим касовим ордером №78 від 31 липня 2009 року, роздавальна відомість № 64 та роздавальні відомості по касових операціях за травень-липень 2009 року, а також протоколом огляду бухгалтерських документів, які подавались 31 липня 2009 року бухгалтером ОСОБА_14 .
		Окрім того пояснення обвинуваченого підтверджують і свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_17 , які зазначили, що рішення суду та виконавчий лист були надані 31липня 2009 року до відділення державного казначейства у Залізничному районі м. Львова представниками 124 ЦЗП та МП ЗС України, безпосередньо бухгалтером ОСОБА_14 і жодних сумнівів не виникало.
		Досліджений судом першої інстанції протокол огляду реєстру судових рішень, згідно якого у Замостянському районному районому суді м. Вінниці, суддею ОСОБА_66 та секретарем ОСОБА_67 видавались рішення суду, які у Замостянському районному суді м. Вінниці не обліковувались, що також не переконує суду у твердженні сторони обвинувачення щодо відсутності таких рішень на час виплати обвинуваченим ОСОБА_6 коштів. 
		Судом першої інстанції вірно не взято до уваги висновок економічної експертизи № 6349 від 28 липня 2011 року та висновок акту ревізії КРУ Департаменту МО України від 31 березня 2011 року №234/40 оскільки в судовому засіданні експерт ОСОБА_68 , який проводив вказану економічну експертизу та свідок ОСОБА_28 , який готував зазначений акт ревізії чітко вказали, що свої висновки вони викладали на підставі виключно документів, які надав їй слідчий та письмового повідомлення про те, що рішення суду №2а-59/2009 року від 19 січня 2009 року та виконавчий лист №2а-59/2009 від 12 лютого 2009 року, судовими органами України не видавались. Також експерт ОСОБА_68 підтвердила, що не досліджувала документів, які вказували на спричинення 124 ЦЗП та МП ЗС України матеріальної шкоди на суму 950 тис. грн., такі документи на дослідження слідчим їй не надавались, що, на думку суду, не може свідчити про безсторонність та об`єктивність зроблених висновків, які відображені виключно на підставі документів сторони обвинувачення та із констатуванням фактів, які міг дослідити лише суд при судовому розгляді.
		Окрім того, свідок ОСОБА_69 вказав на проведення ним перевірки без первинних документів, що суперечило вимогам керівних документ, і тому ним вказано, що на момент перевірки, коштів в розмірі 950 тис.грн., була виключно на його думку, списано безпідставно.
		Свідок ОСОБА_70 вказав, що суми нестач в Департаменті аудиту рахується та Директором контрольно-ревізійного департаменту МО України на ім`я начальника 124 ЦЗП і ЗТ та МП надіслано лист щодо виключення даних сум з обліку нестач від 07 липня 2011 року. 
		Підтверджує висновок суду лист директора департаменту КРУ МО України від 04 липня 2011 року №234/1151 згідно якого списання коштів у сумі 950 тис. грн. з бухгалтерського обліку 124 ЦЗП та МП ЗС України не відноситься до фінансових порушень і в департаменті КРУ МО України такі порушення не обліковано, та в Департаменті КРУ МО України по обліку за 124 ЦЗП та МП нестача коштів на суму 950 тис. грн. не облікована та за частиною не значиться.
		Довідкою начальника 124 ЦЗП та МП ЗС України та командира в/ч НОМЕР_2 теж підтверджено, що у військовій частині за 2009-2018 роки нестача коштів на суму 950 тис.грн. не облікована і за частиною не значиться. 
		Зазначені обставини, в ході розгляду справи, стороною обвинувачення спростовані не були жодними належними та допустимими доказами.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, досліджене в суді рішення № 2а-59/2009 від 19 січня 2009 року Замостянського районного суду м. Вінниці, виконавчого листа №2а-59/2009 від 12 лютого 2009 року, справи №93 меморіальний ордер №1 т. 2 на 217 арк., із видатковим касовим ордером №78 від 31 липня 2009 року, роздавальної відомість № 64 та роздавальної відомості по касових операціях за травень-липень 2009 року, не підтверджує обвинувачення так, як судом встановлено, що 07 серпня 2009 року на вимогу представника військової прокуратури Західного регіону України полковника юстиції ОСОБА_21 , зазначені вище документи були вилучені для проведення перевірки.
		Згідно доповідної записки начальника слідчого відділу ВП ЗРУ полковника юстиції ОСОБА_24 про втрату документів від 24 березня 2010 року, вказані документи зберігались полковником ОСОБА_71 , встановлено відсутність належного контролю за зберіганням документів та запропоновано розпочати службове розслідування щодо втрати документів. За результатами проведеного службового розслідування у військовій прокуратурі 17 вересня 2010 року встановлено факт втрати вищевказаних документів та запропоновано полковника юстиції ОСОБА_21 звільнити за втрату документів 124 ЦЗП і ЗТ та МПС. /т.3 а.п. 48-52/
		Окрім того, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 щодо наявності вказаних документів на час виплати коштів фактично підтвердив допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_21 .
		Свідок ОСОБА_20 в суді першої інстанції підтвердив, що проводячи перевірку 124 Центру, йому повідомили про те, що всі документи по виписці коштів знаходяться в ОСОБА_21 , які він віддав солдату для доставки в 124 Центр.
		Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, стороною обвинувачення не встановлено місцезнаходження даних документів, не надано такі для безпосереднього дослідження суду, що також викликає сумнів у покликанні сторони обвинувачення на використанням обвинуваченим ОСОБА_6 судових документів, які не видавались та неналежне заповнення ним бухгалтерських документів при видачі коштів в сумі 950 тис.грн., оскільки наведені вище обставини свідчать про дійсну наявність таких документів у розпорядженні обвинуваченого ОСОБА_6 на час виплати коштів та втрата таких документів саме стороною обвинувачення фактично позбавляє обвинуваченого можливості довести у суді правомірність своєї позиції та порушує рівність сторін кримінального провадження.
		Окрім того, як встановлено судом, стороною обвинувачення не виконано вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 24 версня 2013 року у вказаному провадження де чітко вказано, що під час нового розслідування справи належить вчинити слідчі дії для встановлення для встанволення осіб, яким було виплачено кошти та з`ясувати питання чи мали вони стосунок до війської частини, де і за яких обставин отримали постанову суду та виконавчий лист.
		Стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу, в тому числі і висновків експерта, які б чітко та безсумнівно висвітлювали зазначені судом питання, доводили порушення яких саме конкретних норм чи положень обвинуваченим ОСОБА_6 перебуває у причинному зв`язку із наслідками, що настали, тобто з незаконною, на думку сторони обвинувачення, виплатою коштів в розмірі 950 тис. грн..
		Докази, тобто фактичні дані, зібрані у відповідності з вимогами кримінально процесуального закону, вказують на відстутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.
		Отже, виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки сторони обвинувачення щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нею злочину є непереконливими, суперечливим та передчасними, обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях, а тому обвинуваченого ОСОБА_6 , слід виправдати, з чим погоджується колегія суддів.
		Також, відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд вірно залишав позов без розгляду.
		Як встановлено колегією суддів, з огляду на викладене, суд першої інстанції не порушив вимог засади безпосередності дослідження доказів (ст. 23 КПК), а винесений вирок відповідає вимогам законності та обґрунтованості. 
		Доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
		Крім того, як убачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, зазначені доводи по суті зводяться до незгоди з даною судом оцінкою доказів. Водночас на жодні нові докази, крім тих, які були досліджені судом першої інстанції та яким надана відповідна правова оцінка, прокурор не посилається, а фактично викладає власну оцінку обставин справи, відмінну від їх оцінки судом.
		Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		В своїй апеляційній скарзі прокурор просив дослідити усі докази, які мають значення для ухвалення справедливого рішення, допитати обвинуваченого та свідків.
		Так, повторне дослідження доказів можливе за наявності аргументованих доводів щодо необхідності цих дій, проте апелянтом не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності таких. 
		Зважаючи на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону допущених судом першої інстанції у кримінальному провадженні не виявлено, тому законних підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 , колегія суддів не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
		 
		       ухвалила:
		 
		   апеляційну скаргу прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 02 серпня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		       ОСОБА_2                     ОСОБА_3                ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...