Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/3394/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2020. Зареєстровано: 20.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2020.
Дата набрання законної сили: 19.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/30203/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №607/3394/17
		адміністративне провадження №К/9901/30203/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                         Бевзенка В.М., 
		                                                                Шевцової Н.В., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року (головуючий суддя - Кунцьо С.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року (головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Глушко І.В., Гуляк В.В.)
		у справі №607/3394/17
		за позовом ОСОБА_1 
		до Управління патрульної поліції в м. Тернополі Департаменту патрульної поліції , Інспектора роти №2 батальйону УПП в м. Тернополі ДПП лейтенанта поліції Алімова Степана Вікторовича
		про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача Управління патрульної поліції в м. Тернополі ДПП, інспектора роти №2 батальйону УПП в м. Тернополі ДПП лейтенанта поліції Алімова Степана Вікторовича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 589067 від 08.03.2017.
		Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою інспектора роти №2 батальйону УПП в м. Тернополі ДПП лейтенанта поліції Алімова С.В. від 08.03.2017 на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 грн. Відповідно до цієї постанови гр. ОСОБА_1 08 березня 2017 року о 18 год. 25 хв. в м. Тернополі на перехресті вулиць Острозького - Пирогова, керуючи автомобілем марки «Renault SANDERO», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора, а саме червоний, чим порушив вимоги п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України. Із зазначеною постановою позивач не згідний, вважає її незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки стверджує, що ПДР України не порушував, адже проїжджав вказане перехрестя на зелений сигнал світлофора, що підтверджується відео із відеореєстратора встановленого у його автомобілі.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Тернополі ДПП, інспектора роти №2 батальйону УПП в м. Тернополі ДПП лейтенанта поліції Алімова Степана Вікторовича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовлено.
		Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що до матеріалів справи у якості доказу долучено аудіовізуальний диск, з якого вбачається порушення     ОСОБА_1     вимог п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, а саме: останній, керуючи автомобілем марки «Renault SANDERO» та проїжджаючи регульоване перехрестя вулиць Острозького - Пирогова, продовжив рух в напрямку вул. Острозького в м. Тернополі на заборонений сигнал світлофора - червоний, після чого призупинив свій автомобіль вже на самому перехресті, таким чином не виконав вимог п.8.10 ПДР у якому зазначено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 стоп лінія дорожнім знаком стоп 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Відтак, суд дійшов висновку, що розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі,    в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    України та КУпАП, а постанову серії АР№589067 від 08.03.2017 виніс    з дотриманням вимог    ст. 280 КУпАП.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року у справі №607/3394/17 без змін.
		Підтримуючи судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.    
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		04 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, в якій позивач просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що у спірній в цій справі постанові відсутній запис про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис вчиненого порушення та дані про свідків, які могли підтвердити вчинення правопорушення. Скаржник вказує, що відповідачем розглянуто справу без його присутності у своєму службовому автомобілі, проігнорувавши заявлене ним клопотання про відкладення такого розгляду для забезпечення права на правову допомогу. Посилається на те, що всі ці аргументи були зазначені ним у позовній заяві, проте проігноровані та не досліджені судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи. 
		Відповідачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Вважає, що відсутність у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності запису про пристрій, яким ведеться відеофіксація, не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено зазначення свідків у постанові про адміністративне правопорушення. Крім того, вказує, що клопотання про перенесення розгляду справи позивач заявив вже після винесення постанови, що підтверджується відеозаписом з відеореєстратора поліцейського. Зазначає, що судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено, що камера була установлена в службовому автомобілі, що відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а отже відеофіксація правопорушення працівником поліції є правомірною. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що    відповідно до постанови серії АР№589067 від 08.03.2017 інспектора роти №2 батальйону УПП в м. Тернополі ДПП лейтенанта поліції Алімова С.В. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. 
		Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР№589067 від 08.03.2017, ОСОБА_1 08 березня 2017 року о 18 год 25 хв в м. Тернополі на перехресті вулиць Острозького - Пирогова, керуючи автомобілем марки «Renault SANDERO», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора, а саме червоний, чим порушив вимоги п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України.
		З долученого до матеріалів справи аудіовізуального диску, судами встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України, а саме: останній, керуючи автомобілем марки «Renault SANDERO» та проїжджаючи регульоване перехрестя вулиць Острозького - Пирогова, продовжив рух в напрямку вул. Острозького в м. Тернополі на заборонений сигнал світлофора - червоний, після чого призупинив свій автомобіль вже на самому перехресті, таким чином не виконав вимог п.8.10 ПДР у якому зазначено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 стоп лінія дорожнім знаком стоп 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Як встановлено частиною 2 статті 122 Кодексу України про    адміністративні правопорушення порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		Відповідно до п. 8.7 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту - ПДР України), світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні. 
		Відповідно до п. 8.7.3 «ґ», «е» ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
		Пунктом 8.10 ПДР України передбачено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
		Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати:    чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо    виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		За приписами ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані    встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
		Стосовно недотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в частині незазначення технічного засобу, яким здійснено відеозапис, що долучений відповідачем до матеріалів справи, Суд зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається та не оспорювалось сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
		Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.  
		У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
		Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
		Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності винесенні оскаржуваної в цій справі постанови, адже відповідачем не дотримано передбачений законом порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
		У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень КУпАП.
		З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.
		Згідно ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються. 
		Керуючись статтями 139, 341,    345,    349-354,    356,    359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову    Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Тернополі Департаменту патрульної поліції, Інспектора роти №2 батальйону УПП в м. Тернополі ДПП лейтенанта поліції Алімова Степана Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР№589067 від 08.03.2017.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                           В.М. Бевзенко
		                                                                                          Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...