Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 431/6416/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано судом: 19.02.2020. Зареєстровано: 20.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2020.
Дата набрання законної сили: 01.12.2020
Результат оскарження 30.11.2021 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції не набрало законної сили
Номер судового провадження: 2/431/115/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		10.02.2020
		 
		 
		                                           Справа № 431/6416/19
		Провадження №2/431/115/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(Повний текст)
		10 лютого 2020 року Старобільський районний суд Луганської області 
		в складі: головуючого судді         Пелиха О.О.,
		за участю секретаря с/з Чесалової О.Є.,
		        позивача                                         ОСОБА_1 ,
		представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кільмухаметова В.Н.,
		        відповідача ОСОБА_2 ,
		представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Алєксандрової А.Є.,
		 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Старобільську Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Замарь Олена Олександрівна про поновлення строку позовної давнини для звернення до суду, визначення не відбуття переводу прав і обов`язків на покупця, визнання правочину недійсним, вчиненого під впливом обману,-
		ВСТАНОВИВ:
		        
		       Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Замарь О.О. про поновлення строку позовної давнини для звернення до суду, визначення не відбуття переводу прав і обов`язків на покупця, визнання правочину недійсним, вчиненого під впливом обману, в якому просила суд поновити строк позовної давнини для звернення до суду, визначити не відбуття переводу прав і обов`язків на покупця ОСОБА_2 , визнати правочин недійсним, вчинений нею під впливом обману, посвідчений приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Замарь О.О., зареєстрований в реєстрі №431.
		В обґрунтування посилалась на те, що відповідач є її донькою. З 1982 року вона перебувала на Півночі СРСР. Після розпаду СРСР у 1991 році приїхала жити у с. Підгорівка Старобільського району Луганської області. Донька залишилася жити і працювали на півночі, а згодом коли досягла пенсійного віку переїхала до м. Ростов Ярославської області РФ. Вона є громадянкою РФ. У жовтні 2013 року вона перенесла тяжку операцію, проходила тривалий курс лікування. Перебуваючи у тяжкому стані на прохання ОСОБА_2 оформила у приватного нотаріуса 19 грудня 2013 року договір купівлі - продажу житлового будинку, але фактично з донькою домовлялися про оформлення договору довічного утримання за яким би вона її доглядала і вона мала можливість проживати до моменту смерті у своєму житловому будинку, а після смерті відповідач отримала будинок з повним правом володіння, користування та розпорядження. У теперішній час ОСОБА_2 її не утримує, не надає матеріальної та іншої допомоги, намагається відправити в будинок пристарілих, погрожує. Разом з тим, у договорі зазначено, що вона отримала гроші в повній сумі до підписання договору, але фактично гроші не отримувала і не тільки за будинок, а і на її утримання. Зазначила, що не мала можливості своєчасно оскаржити укладений договір, оскільки після операції, яка мала місце 05.10.2013, тяжко хворіла, тривалий час лікувалася і не мала можливості звернутися до суду, а тому просила поновити їй строк позовної давнини. Оформлений договір купівлі - продажу вона не надавала до Старобільського БТІ та не зверталася також до реєстраційного органу щодо оформлення прав на придбаний будинок, а тому вважала, що відповідач не набула права власності на нього в розумінні ст.328 ЦК України. 
		У судовому засіданні позивач та її представник Кільмухаметов В.Н. позов та доводи викладені у ньому підтримали та просили суд його задовольнити. Позивач зазначила, що у жовтні 2013 року вона потрапила до лікарні. Її було прооперовано догляд за нею у лікарні здійснювала її донька ОСОБА_4 . Стан її був критичний, у зв`язку з чим ОСОБА_4 повідомила про це ОСОБА_5 - відповідача у справі. Вона приїхала і також стала доглядати за нею. Після лікарні вона прийняла рішення переоформити належний їй будинок на доньку ОСОБА_5 , оскільки та здійснювала догляд за нею у той час, і разом з тим, вона припустила, що фактично у подальшому відповідач буде її доглядати, забезпечувати всім необхідним - ліками, харчами та іншим. З цього приводу вони звернулися до нотаріуса де уклали договір, на тому який саме було укладено договір, вона увагу не акцентувала, але фактично бажала укласти договір довічного утримання. Ні якої купівлі - продажу будинку не відбувалося, гроші вона від відповідачки не отримувала, а стосунки між нею та донькою тільки погіршувалися, які до укладання договору так і після були складними. Коли відповідач приїжджала до неї влаштовувала скандали , ображала, хватала з руки, била по ногам, поводила себе так наче б то вона є для нею чужою людиною. Не сплачувала за комунальні послуги. Через поганий стан здоров`я вона часто хворіла, потребувала сторонньої допомоги, яку їй надавали соціальні працівники, через юридичну необізнаність, похилий вік, своєчасно не мала можливості підготувати позовну заяву та звернутися до суду, а тому пропустила строк позовної давнини для звернення до суду. 
		Відповідач ОСОБА_2 та її представник Алєксандрова А.Є. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали. ОСОБА_2 зазначила, що натпротязі життя у нею з матір`ю були напружені стосунки. Матір була власною жінкою. Вважала, що будинок у якому вона проживала повинен належати лише їй, хоча вона фінансово приймала участь у його будівництві. Ініціатором укладення договору купівлі - продажу між ними особисто була сама позивач, оскільки бажала, щоб у подальшому після її смерті її донька ОСОБА_4 була позбавлена права на його отримання. Грошей за придбаний будинок вона матері, на момент укладення договору, не передавала, але у подальшому маленькими частками виплачувала, скільки і коли уточнити не може, розписок з цього приводу та інших документів не має. Комунальні послуги за будинок не сплачує, оскільки не має можливості. 
		       Третя особа - приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Замарь О.О. до суду не з`явилася. Надала заяву в якій зазначила, що позов не визнає та просить суд розглянути справу без її участі (а.с.52).
		Свідок ОСОБА_7 у суді показала, що є сусідкою ОСОБА_1 їй відомо, що між матір`ю та донькою тривають напружені відносини. ОСОБА_1 показувала їй синці на руках, з її слів їй відомо, що її донька обманула, коли оформлювала договір купівлі - продажу замість договору довічного утримання.
		Свідок ОСОБА_8 у суді показала, що є племінницею ОСОБА_1 та відповідно двоюрідною сестрою ОСОБА_2 . Їй відомо, що донька завжди допомагала матері. З приводу обставин укладеного договору між матір`ю і донькою їй відомо не було. Проте, вона радила тітці укласти з донькою договір довічного утримання.
		Вислухавши позивача та її представника, відповідача та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у позові доводи, повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Виходячи з вищенаведеного, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
		Відповідно до положень ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Судом встановлено, що за договором купівлі - продажу від 09.12.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання прийняла належний позивачу на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
		       Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджено, що ОСОБА_2 є власником вище вказаного будинку (дата і час формування витягу 09.12.2013) (а.с. 7), що спростовує посилання позивача в позові на те, що оформлення договору купівлі - продажу фактично не відбулося, оскільки вона не надавала його копію до Старобільського БТІ та не зверталася до реєстраційного органу щодо оформлення прав на придбаний будинок за відповідачем, а тому суд вважає позовні вимоги про визначення не відбуття переводу прав і обов`язків на покупця є зайвими. 
		Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його волі (ч.3 ст.203 ЦК України), є однією з вимог, необхідних для чинності правочину. 
		Таким чином, відсутність вільного вираження внутрішньої волі особи є підставою для визнання недійсним правочину.
		Волевиявлення особи включає в себе вільне (без будь якого тиску) вираження її волі щодо укладення конкретного правочину (прояв ініціативи); висловлення змісту (умов) зазначеного правочину; вираження бажання щодо особливостей складання правочину; бажання настання наслідків, що обумовлені правочином; можливість ознайомитися зі змістом складено правочину; підписання правочину. Всі ці складові становлять повноцінний вияв волевиявлення особи.
		Відповідно до положень ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.
		За змістом ст.230 ЦК України, правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.
		Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. 
		Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. 
		Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України. Так, обман може стосуватися насамперед як елементів та обставин самого правочину, що мають істотне значення (природи правочину), так і прав та обов`язків сторін.
		Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підроблених документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину. Суб`єктом введення в оману може бути як сторона правочину, так і третя особа, яка діяла з відома або на прохання сторони правочину.
		В тексті позову ставиться питання у визнанні недійсним договору купівлі -продажу з підстав, встановлених ст. 230 ЦК України, при цьому, позивач виходить з того, що помилялася щодо природи укладеного правочину, а саме, звертаючись до суду з вказаним позовом, наголошує, що перед укладенням оспорюваного правочину, відповідач обіцяла позивачу утримання та догляд, а тому остання вважала, що укладає з відповідачем саме договір довічного утримання, а не договір купівлі - продажу.
		Тобто, суд приходить до висновку, що позивач помилялася щодо природи укладеного правочину.
		Крім цього, в судовому засіданні, зі змісту пояснень самої ОСОБА_1 , оспорюваний правочин остання вважає таким, що вчинено саме під впливом обману з боку відповідача ОСОБА_2 , яка обіцяла її доглядати та утримувати, а після укладеного договору це фактично не відбувається.
		Судова практика склалась таким чином, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.
		Таким чином, підставою для визнання недійсним правочину, який укладається під впливом обману, є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
		Позивачем у судовому засіданні доведено та надано належних та допустимих доказів того, що оскаржуваний договір купівлі - продажу вчинявся під впливом обману з боку відповідача, що позивачем неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на волевиявлення останньої, тобто було доведено обставини, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог.
		Ретельний аналіз встановлених в суді обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 не розуміла природу договору купівлі - продажу, а також права та обов`язки, що виникли після його укладення. Його виконання не відбулося, умови виконані на були, фактично гроші відповідачем позивачу не передавалися. 
		На підставі наданих суду доказів суд приходить до висновку, що укладений договір не відповідав внутрішній волі позивача щодо правової природи та змісту правочину, а тому він може бути визнаний судом недійсним.
		Згідно ч.ч.1,2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		 
		       Разом з тим, суд вважає, що причини за яких позивачем був пропущений строк для звернення до суду, а саме поганий стан здоров`я, юридична необізнаність, похилий вік є поважними, а тому поновлює його. 
		Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду, вона не порушує питання про стягнення його з відповідача, а з власної ініціативи суд не може вийти за межі позову.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 215, 216, 230, 258, 259, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.655 ЦК України суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Замарь Олена Олександрівна про поновлення строку позовної давнини для звернення до суду, про визнання не відбуття переводу прав і обов`язків на покупця та про визнання правочину недійсним, вчиненого під впливом обману задовольнити частково.
		Поновити строк позовної давнини для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
		Визнати правочин, а саме договір купівлі - продажу житлового будинку від 09.12.2013, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Замарь Оленою Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за № 431 - недійсним з моменту укладення. 
		В іншій частині позову відмовити. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		Суддя                                                        О.О.Пелих

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...