Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/6217/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2020. Зареєстровано: 20.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2020.
Дата набрання законної сили: 18.02.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/3297/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/3297/20 Справа № 205/6217/19   Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Доповідач - Макаров М. О.
		Категорія 27 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2020 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого  судді Макарова М.О.     
		суддів  Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
		 
		розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року по справі за позовом акціонерноготовариства комерційнийбанк ПриватБанкдо ОСОБА_1 про стягненнякредитної заборгованості,- 
		 
		В С Т А Н О В И Л А : 
		 
		У липні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Позивач у своєму позові посилався на те, що 25 березня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 537 гривень 46 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 01 липня 2019 року склав 12 264 гривні 29 коп. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у сумі 12 264 гривень 29 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 943 гривень 95 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 368 гривень 73 коп., пені за прострочене зобов`язання у розмірі 3 110 гривень 25 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень у розмірі 781 гривні 16 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 гривень 00 коп., штрафу (процентна складова) у розмірі 560 гривень 20 коп., а також судовий збір у розмірі 1 921 гривні. У своїй заяві до суду представник позивача просив справу розглядати за його відсутності, ухваливши заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк відмовлено в повному обсязі.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.
		В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на підтвердження своїх позовних вимог Банком було надано належні та допустимі докази, які відповідачем спростовані не були; відповідач своїм підписом підтвердив, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, а також те, що Заявою відповідача підтверджується факт того, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ ПриватБанк, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, а відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
		Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
		Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Так, в позовній заяві Банк посилається на те, що 25 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із наміром укласти кредитний договір, та нею було підписано анкету-заяву клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 13).
		Позивач стверджує, що відповідачем порушуються взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 01 липня 2019 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 12 264 гривень 29 коп. (а.с. 8-12).
		В матеріалах справи міститься анкета-заява відповідача від 25 березня 2013 року, з якої не простежується, що остання за нею отримав кредитні кошти в розмірі 5537,46 грн., так як вказаний документ містить анкетні дані відповідача. При цьому, інформацію про картку, суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної кредитної картки, її виду та строку вказана заява не містить, а тому, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог є законним та обґрунтованим.
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 25 березня 2013 року не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані Банком у позовній заяві. 
		Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог Банку за недоведеністю.
		Також, з матеріалів справи вбачається, що АТ КБ ПриватБанк видав відповідачці довідку від 26.09.2019 року за №39HULOA2G3VHCOIV, згідно якої У ОСОБА_2 відсутня прострочена заборгованість перед Банком (а.с. 44) 
		Доводи апелянта в скарзі про те, що відповідач своїм підписом підтвердив, що підписана заява разом з Пам`яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Апелянт вказує, що з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений кредитний договір, шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Крім того, апелянт зазначає, що користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку відповідача, яка є має статус первинного документу. Апелянт зазначає, що відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них, - є необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
		За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Проте доказів наявності заборгованості позивачем надано не було, а неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. 
		Зважаючи, що позивачем є юридична особа  банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ,- зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.
		Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
		В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
		 
		Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А : 
		 
		Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року  залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
		 
		Головуючий суддя М.О. Макаров
		 
		Судді Е.Л. Демченко
		 
		Т.Р. Куценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...