Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2104/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2020. Зареєстровано: 21.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2020.
Дата набрання законної сили: 05.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05.02.2020 року          м.Дніпро         Справа №  904/2104/19
		 
		          Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Кузнецова В.О.,                                                                                                
		суддів Чус О.В., Вечірка І.О.
		секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод", приватного акціонерного товариства "Український графіт",  публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED), ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA), PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ),  VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.),   ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів", ОСОБА_2 , ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH), публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний комбінат", компанії LANDMONT LIMITED, Антонова Юрія Григоровича  на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (ухвала підписана 19.11.2019, суддя Владимиренко І.В.) у справі
		за заявою  товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУДМОНТАЖ ГРУП", м.Київ 
		до боржника публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", Дніпропетровська область, м.Кам`янське
		про визнання банкрутом 
		ВСТАНОВИВ:
		          І.  Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі усне клопотання представника ТОВ "Російська гірничо - металургійна компанія" про залишення без розгляду клопотання про призначення експертизи задоволено.
		          Клопотання представника ТОВ "Російська гірничо - металургійна компанія" № 1 від 28.10.2019 про призначення експертизи залишено без розгляду.
		          Клопотання ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" про зобов`язання боржника надати суду для огляду оригінали фінансової звітності за 2018 з висновками незалежного аудитора та фінансовий звіт за 2017 рік залишено без задоволення.
		          Клопотання ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) про оголошення перерви від 24.10.2019 залишено без задоволення.
		          Клопотання ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) про оголошення перерви від 24.10.2019 залишено без задоволення.
		          Клопотання FLODINAL LIMITED про витребування доказів від боржника, клопотання представника ТОВ "Російська гірничо - металургійна компанія" №4 від 28.10.2019 про витребування у боржника доказів залишено без задоволення.
		          Клопотання представника ТОВ "Російська гірничо - металургійна компанія" №2 від 28.10.2019 про повернення до підготовчого засідання та про колегіальний розгляд справи №904/2104/19 залишено без задоволення.
		          Клопотання представника ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) про оголошення перерви від 29.10.2019 залишено без задоволення.
		           Клопотання представника ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) про оголошення перерви від 29.10.2019 залишено без задоволення.
		          Клопотання представника ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" № б/н від 28.10.2019 про витребування доказів у АТ "Укрзалізниця" залишено без задоволення. 
		          Клопотання представника ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" № б/н від 29.10.2019 про зобов`язання боржника надати для огляду в судовому засіданні оригінали фінансових звітів за 2017 рік, за 2018 рік з висновками незалежного аудитора, зобов`язати боржника розшифрувати підрозділ "Інформація про основних клієнтів" розділу "Примітки до фінансової звітності за рік, що закінчився 31.12.2018" та надати назви контрагентів, зазначених у цьому розділі залишено без задоволення.
		          Клопотання представника ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" про відкладення розгляду справи залишено без задоволення.
		          Клопотання представника Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" про відкладення розгляду справи залишено без задоволення.
		          Клопотання представника LANDMONT LIMITED про відкладення розгляду справи залишено без задоволення.
		          Клопотання представника ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" про розгляд заяви про відвід судді Владимиренко І.В. від 29 жовтня 2019 року, яка була подана представником публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" залишено без задоволення.
		          Клопотання представника кредитора Компанії "Інтернешнл Транзит С.А.Л." про відкладення розгляду справи залишено без задоволення.
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Єлизаветівський механічний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 624 524,90 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Денасмаш" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 81 600,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 772 827,02 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив Дизель Сервіс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  1 420 425,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Павлівські Мінерали" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 408 002,40 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудремонт" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 733 901,72 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Техкомплекс"  у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  833 316,56 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДОМНАБУД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 537  862,57 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "Союз" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 13 764,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РУСМЕТАЛІ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 6 937 976,08 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "НПО "ІЗОЛЯТОР" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  287 100,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "СИНТОП" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  739 101,76 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "ЕЛНА" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  17 020,80 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнати частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фєматек - Україна" у сумі 7 684,00 грн. (1 черга задоволення);  8 333 926,37 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматизація ТераВатт Груп" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 369056,50 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатний валків" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  1 554    995,43 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  8  862  650,18 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Енергореле" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  273 900,58 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Принтмарк" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  59  100,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги Державного агентства резерву України у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 39 151 153,12 грн. (3 черга задоволення); 96 514 554,92 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті-Трейд" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 76 284,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 380 410,42 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СІАЛ ДЖЕТ Україна" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 406 808,64 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 861 155,31 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 1 788  592,92 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія ПРОМІМПЕКС" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 138                                   407,46 грн. (4 черга задоволення).  
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРИОРИТЕТ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 240 051 815,27 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Дніпробуд ЛТД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 768 918,77 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги Компанії "Eurolinex GmbH" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 6 682  607,14 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект, ЛТД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 3 694 367,85 грн.  (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги фізичної особи - підприємця Мінай Валерія Леонідовича у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 91 276,80 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 39 073,31 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СІТРОНІКС ТЕЛЕКОМ СОЛЮШНС УКРАЇНА" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 4 040 222,23 грн. (4 черга задоволення), 358 214,52 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодський машинобудівний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 441 674,40 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбілдінгцентр" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 628 492,15 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 16 086,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнати грошові товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМДЖИ РТ ГАЗ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 1 031 928,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові товариства з обмеженою відповідальністю "Електроконтактні технології" у сумі 3      842,00 грн. (1 черга задоволення), 27 005,40 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові товариства з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош Лтд" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення), 35 901,42 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнати грошові товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ПРОМ-КОМ" у сумі 3           842,00 грн. (1 черга задоволення) та 2 963    828,98 грн.  (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові товариства з обмеженою відповідальністю "ES ПОЛІМЕР" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення), 1 069 884,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" в сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 20 692,62 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК РЕСУРС" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 513 414,69 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Підшипник Груп" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 065 571,22 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно - виробниче багатопрофільне підприємство "ОРГХІМПРОМ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 819     938,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "БРІТА" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 356 048,00  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги колективного підприємства "Електроніка" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  56     495,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДГМ Груп" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  1 440    180,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 411 358,01 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Дніпродонкомпанія" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 434                                   950,56 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Світлотехнічна Компанія" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 90 882,53 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім СПЗ-Груп" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 71 433,63 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-М Інжиніринг" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 666 316,80 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СПРІД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 147 144,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство Агрінол" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 5 518 200,81 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метал - Трейд Україна" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 040 460,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги приватного виробничо-технічне підприємство "УКРПРОМАВТОМАТИКА" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 449 355,39 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги обласного комунального підприємства "Дніпродзержинська друкарня" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 92 654,88 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно - виробнича компанія "Промгруп" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 2 851 200,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного підприємства "Промподшипник" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 363 272,29 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промекспертиза" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 323 969,52 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" у сумі 7 684,00 грн. (1 черга задоволення); 6 247 154,23 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Метал Лінк" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 65 520,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 319 096,80 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 117    334,06 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватне акціонерне товариство "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 491 845,39 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Ізоляційного Обладнання" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 59 004,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сервіс Компані" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 7 830  308,20 грн. (4 черга задоволення); 23 270,65 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерпідшипник" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 59 140,22 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги акціонерного товариства "Объединение заводов прокатных валков" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 852 892,84 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 17 747 245,35 грн.  (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги ТОВ "КОМПЛЕКСНІ ІНДУСТРІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 372 821,28 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 718 260,95 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 73 121 553,56 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спецінструменту" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 157 384,62 грн.  (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 3 528                                 000,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО МОНТАЖ" у сумі 11 526,00 грн. (1 черга задоволення), 7 208146,07 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" у сумі 3  842,00 грн. (1 черга задоволення), 313 881,84 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги фізичної особи-підприємця Кайданович Л.В. у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 518 148,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги фізичної особи-підприємця Біленко Андрія Володимировича у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 1 652 295,25 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "МЕТАЛУРГСПЕЦРЕМОНТ-2" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 905                                948,44 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 245 645,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "ЕЛЕТЕХ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 1 510 981,20 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 184 051,17 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство промислового залізничного транспорту" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 503 371,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "МСК" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 52 529,23 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Електросервіс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 103 944,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Підшипник-Дніпро" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 653 070,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РТИ" у сумі 3           842,00 грн. (1 черга задоволення), 531 201,61 грн.  (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 525 475,94 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення),  2 478 600,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "ХАРКІВЕНЕРГОРЕММОНТАЖ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 555 778,57 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод електротехніки та металоконструкцій" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 51                                   744,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги Puyang Refractories Group Co Ltd у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 422 499,96 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Гидропневмоапарат" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 564 360,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укртоп-Партнер" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 33 180,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасперліт" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  183 168,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  131 538,18 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 584 982,08 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Пайпсістем" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 146 232,64 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд - 2000" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 178 042,26 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МІА Україна" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 118 870,60 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Промарматура" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 41 238,13 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного підприємства "Підшипникзбут" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 922 585,11 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Дніпроремонт-АГ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 850 549,17 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кераліт" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 8 160     433,33 грн. (4 черга задоволення), 455 288,40 грн.  (6 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 737 486,40 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЛИТ" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення); 57 321,60 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Електроексім" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 53 903,32 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Феротехнології" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 843 331,08 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЄПК Україна" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);      131 446,74 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 513 864,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги Компанія "Prumyslova keramika, spol. s r.o" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення);  3    577 440,14 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ватра - Дніпро" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 50 510,94 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 386 400,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк - Україна" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 76 478,40 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Релеекспорт" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 20 166,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги Компанії "ІНТЕРНЕШНЛ ТРАНЗИТ С.А.Л. (ОФШОР)" (INTERNATIONAL TRANZIT S.A.L. (OFFSHORE) у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) 1 008 587 965,80 грн. (4 черга задоволення); 147 913 995,60 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАМЕТ Україна" у сумі 3  842,00 грн. (1 черга задоволення); 6 520  926,84 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "АЗОВЕНЕРГОМАШ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 23 772,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "МІГ МЕТАЛУРГІЯ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 1 679 673,24 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "ДНІПРОКРАНСЕРВІС" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 182 880,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕНТ ГРУП"  у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 5 611 969,98 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Металургпромжитлобуд" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 502 113,86 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙІНДУСТРІЯ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 992 143,84 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги асоціації "Багатопрофільна компанія "СПЕЦМЕТАЛУРГМОНТАЖ" у сумі 3    842,00 грн. (1 черга задоволення), 3 164 458,03 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю  "ТОРГОВИЙ ДІМ "СВІТЛОПРИЛАД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 73 155,60 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Восточний експрес" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 386 670,77 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги іноземного підприємства "АГБОР ІНЖИНІРІНГ ЛТД"  у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 1 352 952,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-ТЕХНІК" у сумі 3    842,00 грн. (1 черга задоволення), 966    720,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 18 050 811,93 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги приватного підприємства "Торговий дім "Тензор" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення), 147 799,99 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАР" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення), 122 376,76 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 336 558,95 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ІНВЕСТ ГРУП" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 361 935,19 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОАД-ТЕХ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 17 999,62 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-Ресурс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 671 846,40 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВРЕМНАЛАДКА" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 588 740,97 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДУСТРІЯ, ЛТД" у сумі 3    842,00 грн. (1 черга задоволення), 3 472 138,18 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 19 279 290 266,88 грн. (4 черга задоволення); 1 410 325 280,78 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю  "СП Юкойл" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 118 417,27 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано  грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Леарт" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 44 160,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 20 452 414 274,09 грн. (4 черга задоволення), 459 752 569,73 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 18 164 779 007,52 грн. (4 черга задоволення), 688             966 412,01 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 2 160 214,33 грн. (4 черга задоволення), 3                                696,13 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Міжнародного Співробітництва "Фінанси і Розвиток" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 286     594,06  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Хераеус Електро - Найт Україна" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 2 088 972,26 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Блок ЛТД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 767        520,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги Концерну "Союзенерго" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 2 457 009,72 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано  частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс Трейдинг" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 194 341 046,43 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метспецрем" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 051 455,51 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги фізичної особи - підприємця Шарлай Дмитра Олексійовича у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 608 574,76 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кромекс - Промгруп" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 339  407,25 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Карсал" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 475 355,40 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Котломонтаж Запоріжжя" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 61 200,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітика" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);        113 368,08 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Трейдінг" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);18 217 146,66 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Технології України" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 12 378 206,79 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Український графіт" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 19 201 345,41 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Новотех" у сумі 3 842,00 грн (1 черга задоволення); 47 880,00  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано  частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Форест - Будекспорт" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 534 544,80 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  9 963 085,53 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно - технічний центр Варіус" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 36  492,48 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дон Ферум Групп" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 69 300,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Новек - Україна" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 100 668,00 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 1 140 180,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" у сумі 3   842,00 грн. (1 черга задоволення), 648 628,44 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 10 970  900  714,16 грн. (4 черга задоволення); 187 119  570,54 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 128 691                       947,90 (4 черга задоволення); 13 879 266,00 грн.  (6 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Промсервіс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 2 634 708,16 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги компанії NERSELIA HOLDING LTD у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 901 088  254,26 грн. (4 черга задоволення); 9 760 925,80 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 8 514  275  507,87 грн. (4 черга задоволення); 265 066,10 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ВІТЛЮС" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 982 800,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Поліколор" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 406   826,40 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги KUMAS MANYEZIT SANAYI A.S. у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 52 107   701,94 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке рудоуправління" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 19 159 095,86 грн. (4 черга задоволення), 116 157,09 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово - транспортне підприємство" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення); 2 344 287,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги Наукового-виробничого підприємства "ЕЛЕКТРОДИНАМІКА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у сумі 3 842,00 грн. ( 1 черга задоволення) та 101   596,01 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Електро" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 53 988,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано  грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Промпоставка" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення),  74 400,00 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 3 936 000,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СИМТЕК" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 475 009,92  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "СПЕЦСПЛАВ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 257 903,77 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 975 666,64 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" в сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 99 494,64 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).
		          Визнано частково грошові вимоги Компанії TECHCOM GmbH у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 4 630 284,80 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-Укрснабпром" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 609 693,72 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 252 576,00  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 258 858,24 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги "Sheffild Hi-Tech Refractories Germany" Gmbh у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 4 296 549,07 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сибірський електротехнічний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 630 747,54  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 166 981 375,22 грн. (4 черга задоволення); 23 413  620,55 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 309   599 071,03 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги VESUVIUS POLAND SPУЈKA Z ORGANICZONА ODPOWIEDZIALNOЊCIА у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 960    324,61 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 5 234 217,71 грн. (4 черга задоволення); 8        387,67 грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Компані" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  7 511 632,38 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Екоенергія" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 417 398,80 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпроменергосервіс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  2 206 793,68 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АБР Електрик" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 448 292,84 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "ТРІБО" у сумі 3    842,00 грн. (1 черга задоволення);  343 806,36 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення);  215 862,74 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інтрейдпром" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  4 217,88 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано частково грошові вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпровські Електромережі" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  9 265 538,10 грн. (4 черга задоволення); 19 519 652,18  грн. (6 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Савекс Мінералс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 434 165,12 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Запоріжсклофлюс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  583 113,60 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Керамплюс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  3    316 410,86  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги фізичної особи - підприємця Щербань Ігоря Михайловича у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  300   598,28 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ - Трейд" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  175 592,32  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги SHIJIAZHUANG VITURE IMPORT&EXPORT TRADING CO., LTD у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  12 473 056,60  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро стандартних зразків" у сумі 3   842,00 грн. (1 черга задоволення);  18 240,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича компанія "Енергоощадні Технології" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  164 897,33 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" у сумі 3  842,00 грн. (1 черга задоволення);  3 605 176,11  грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги приватного підприємства "Наукове промислово - комерційне об`єднання "ТАТА" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  73 920,00  грн. (4 черга задоволення, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Філ Гуд Інкорпорейтед" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 2 056 335,95 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробнича фірма "Нафтогазмаш" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  202 948,20 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш - Україна" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  45 844,80 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технічне підприємство "Техмет" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 682 614,77 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "Флексін - Україна" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 158 584,66 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 2 128 281,67 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги VGH Viktoria Garten Hьttenindustriebedarf GmbH  у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 579    739,73 грн. (4 черга задоволення), 684 525,67 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано частково грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 10 640,61 грн. - (4 черга задоволення), 3 477,47 грн. - пеня  (6 черга).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВСК" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 293 607,75 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" у сумі у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 345 764,00  грн. (4 черга задоволення).          
		          Визнано частково грошові вимоги ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) у сумі  3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 2 761 844 741,48 грн. (4 черга задоволення), 8 755 838,97 грн. (6 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Промлісекспорт" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 142 140,60 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано грошові вимоги приватного підприємства "Метас" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 300 559,22 грн. (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів). 
		          Визнано частково грошові вимоги Calderys Deutchland GmbH (Кальдерис Дойчленд ГмбХ") у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 8 598 188,92 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 20 069 293,54 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ УКРПРОМСЕРВІС" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 2 019 122,40 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛЬДЕРІС УКРАЇНА"  у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 24 072 563,48 грн. (4 черга задоволення).
		          Визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ШКІРЯНИЙ ЗАВОД "ПЛАТАН ЛТД" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 220 548,00 грн. (4 черга задоволення). 
		          Визнано та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" вимоги ОСОБА_2 по авторській винагороді у розмірі 2 948 250,00  грн.
		          Визнано та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" вимоги ОСОБА_1 по авторській винагороді у розмірі 3 303 000,00   грн. 
		          Визнано та окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" вимоги ОСОБА_3 по авторській винагороді у розмірі 3 529 939,12  грн. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудтехніка" у загальній сумі 8 052 444,00 грн. (поточні вимоги); 3  842,00 грн. (судовий збір) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ" у загальній сумі 2 298 664,66 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фєматек - Україна" у загальній сумі 931 991,38 відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РУСМЕТАЛІ" у сумі 546,24 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Техкомплекс"  у загальній сумі 1 354 531,46 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудремонт" у загальній сумі 776 835,00 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Форвардінг" у загальній сумі 931 656,25 грн. (поточні вимоги); 3 842,00 грн. (судовий збір) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті-Трейд" у сумі 1000,00 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "СІАЛ ДЖЕТ Україна" у загальній сумі 35 280,00 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ОМД-ІНЖИРІНГ" загальній сумі 740 000,00 грн. (поточні вимоги); 3 842,00 грн. (судовий збір) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Дніпробуд ЛТД" у загальній сумі 180 800,08 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпроект, ЛТД" у розмірі 54 941,06 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда" у загальній сумі 64 344,00 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична група" у загальній сумі 1 417 500,00 грн. (поточні вимоги), 3 842,00 грн. (судовий збір) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК РЕСУРС" у загальній сумі 219    147,60 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-К" у загальній сумі 1 928    737,80 грн. (поточні вимоги); 3    842,00 грн. (судовий збір) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно - виробниче багатопрофільне підприємство "ОРГХІМПРОМ" у загальній сумі 215 494,98 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метал - Трейд Україна" у сумі 5 957,70 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Столична фондова компанія" у загальній сумі 930 124,80 грн. (поточні вимоги); 3 842,00 грн. (судовий збір) відхилено. 
		          Грошові вимоги приватного виробничо - технічне підприємство "УКРПРОМАВТОМАТИКА" у загальній сумі 453 690,66 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги Обласного комунального підприємства "Дніпродзержинська друкарня" у загальній сумі 118        524,00 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Промекспертиза" у загальній сумі 335    652,73 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" у загальній сумі 255    585,36 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Сервіс Компані" у загальний сумі 7 670 881,36 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ"  у сумі 67 705 859,32 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" у сумі 384 800,11 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Міжнародного Співробітництва "Фінанси і Розвиток" у сумі 468,82 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "ТРАНССТРОЙІНВЕСТ"" у загальній сумі 5 448 915,00 грн. та 3 842,00 грн. судового збору відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Дніпровський завод спецінструменту" у сумі 1 153,43 грн.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ДНІПРО МОНТАЖ" у розмірі 4 444 520,97 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги фізичної особи-підприємця Біленко Андрія Володимировича у загальному розмірі 1 146 429,58 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" у розмірі 53 790,00 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "РТИ" у сумі 242                               949,10 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ" у сумі 1 543    200,00 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ХАРКІВЕНЕРГОРЕММОНТАЖ" у сумі 980 369,24 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" у загальній сумі 1 825    130,88 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Промарматура" у сумі 1 553,59 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Дніпроремонт-АГ" у загальній сумі 1 082 396,20  грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кераліт" у сумі 160                135,92 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Феротехнології" у загальній сумі 419 953,56 грн. (поточні вимоги) відхилено.
		          Грошові вимоги Компанія "Prumyslova keramika, spol. s r.o" у сумі 745 784,83 грн. (301,76 грн. - курсова різниця, 745 483,07 грн. - пеня) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" у загальній сумі 3    230    370,00 грн. (поточні вимоги); 3 842,00 грн. (судовий збір) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ватра - Дніпро" у сумі 22 885,20 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк - Україна" у загальній сумі 17 596,80 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги Компанії "ІНТЕРНЕШНЛ ТРАНЗИТ С.А.Л. (ОФШОР)" (INTERNATIONAL TRANZIT S.A.L. (OFFSHORE) у розмірі 2 580,15 грн.  - відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАМЕТ Україна" у розмірі 202 139,83 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Восточний експрес" у розмірі 29  847,33 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВРЕМНАЛАДКА" у розмірі 153 847,84  грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" у сумі 65 766 644,78 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Полюс Трейдинг" у загальній сумі 31 229 185,96 грн. (поточні вимоги+курсова різниця) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метспецрем" у сумі 332 547,01 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Карсал" у загальній сумі 68                                   947,20 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні Технології України" у загальній сумі 750 988,87 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Форест - Будекспорт" у загальній сумі 183 664,80  грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ МЕЙНТЕНЕНС" у загальній сумі 1 314 557,27 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ СЕРВІС" у загальній сумі 2 493 851,10 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ"  у загальній сумі 1 749 756,52 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Керамет" у загальній сумі 7                               403 740,90 грн. (поточні вимоги); 3 842,00 грн. (судовий збір) відхилено. 
		          Грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"  у сумі 758 505,83 грн.  (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Промсервіс" у загальній сумі 14 157        904,86 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке рудоуправління" у загальній сумі 345 260,17 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаське промислово - транспортне підприємство" у загальній сумі 9    084 164,58 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СИМТЕК" у сумі 79 833,60 грн. (поточні вимоги) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОІНВЕСТ" у розмірі 3 947 070,62 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Російська гірничо - металургійна компанія" у сумі 400 361 147,89 грн. (з яких  400 357    305,89 грн. основний борг, 3842,00 грн. - судовий збір) відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод "ТРІБО" у сумі 37 982,28 грн. (поточні вимоги) відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпроменергосервіс" у сумі 739 563,32 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги ПрАТ "Екоенергія" у розмірі 10 991,48 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс Компані" у сумі 7          318     677,60 грн. (поточні вимоги) відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМЕХАНОМОНТАЖ" у розмірі 102,72 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" у розмірі 93 399 444,48 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сибірський електротехнічний завод" у розмірі 5 676 727,86  грн. відхилено.
		          Грошові вимоги "Sheffild Hi-Tech Refractories Germany" Gmbh у розмірі 4 707 721,23 грн. (пеня) відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" у розмірі 22 794,00 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги Компанії TECHCOM GmbH у розмірі 2 580 035,67 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Інтрейдпром" у сумі 35 881,60 грн. (поточні вимоги) відхилено.
		          Грошові вимоги акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпровські Електромережі" у сумі 6 872 780,96 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Савекс Мінералс" у сумі 20,07 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ - Трейд" у сумі 3                  065,21 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича компанія "Енергоощадні Технології" у розмірі 29 807,96 грн. (пеня) за період 10.07.2018 по 10.01.2019 відхилено.
		          Грошові вимоги  ТОВ "Філ Гуд Інкорпорейтед" у розмірі 1 519 040,02 грн. (пеня) відхилено.
		          Грошові вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у сумі 3 842,00 грн. (судовий збір) та 21 512 289,15 грн. (адміністративно-господарські санкції) відхилено. 
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш - Україна" у сумі 1      921,00 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - технічне підприємство "Техмет" у розмірі 325 645,78 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" у сумі 4 045,00 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги VGH Viktoria Garten Hьttenindustriebedarf GmbH у сумі 107 449,79 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 3 655 662,64 грн. (авторська винагорода) відхилено.
		          Грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 7 945 967,56 грн. (авторська винагорода) відхилено.
		          Грошові вимоги ОСОБА_3 у сумі 20 161 119,15 грн. (авторська винагорода) відхилено.
		          Грошові вимоги VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.) у сумі 29 533                                   567,00 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" у сумі 357 384,12 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги  ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) у сумі 13 808 570 110,16 грн.  відхилено.
		          Грошові вимоги ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) у сумі 23 640 414 290,40 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги публічного акціонерного товариства "АЛЧЕВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" у сумі 927 566 503,93 грн. відхилено. 
		          Грошові вимоги Calderys Deutchland GmbH (Кальдерис Дойчленд ГмбХ") у сумі 12 557,95 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛЬДЕРІС УКРАЇНА" у сумі 645 039,66 відхилено.
		          Грошові вимоги FLODINAL LIMITED у сумі 1 141 818 094,77 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги LANDMONT LIMITED у сумі 1 311 753 729,54 грн. відхилено.
		          Грошові вимоги ПРОМЕРІТУМ Фанд ЕсПіСі (Promeritum Fund SPC) у сумі 1 700 804 461,74 грн. відхилено. 
		          Зобов`язано розпорядника майна арбітражного керуючого Сокола О.Ю. вчинити певні дії. Призначено підсумкове засідання суду.
		          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 виправлено описку в мотивувальній частині ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019, вказано вірну суму відхилених вимог ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED), а саме: "Решта вимог кредитора у загальній сумі 13 808 610 110,16 грн. підлягають відхиленню." Виправлено описку в резолютивній частині ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019, вказавши вірну суму відхилених вимог ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED), а саме: "Грошові вимоги ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) у сумі 13 808 610 110,16 грн. відхилити". 
		         ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
		          2.1 Доводи осіб, які подали апеляційні скарги
		          Не погодившись із ухвалою господарського суду товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу господарського суду за результатами попереднього засідання в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" до боржника; визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"  за договорами № 14-2084-02 від 16.12.2014, № 14-2179-02 від 29.12.2014, № 16-0695-02 від 24.05.2016, № 17-0750-02 від 19.10.2017 і № 15-1679-02 від 21.10.2015 у розмірі 1 703 148 (один мільйон сімсот три тисячі сто сорок вісім) гривень 12 копійок (4 черга задоволення), з відшкодування судових витрат у розмірі 9 605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп. (1 черга задоволення).
		          В обґрунтування своєї правової позиції товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" посилається на те, що у порушення вимог ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.2,7,11,13,210,236,237 Господарського процесуального кодексу  України господарським судом першої інстанції під час розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" з вимогами до боржника були враховані лише необґрунтовані і неправомірні пояснення публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" і розпорядника майна про нібито сплив позовної давності за вимогами на суму 357 384,12 грн. та не враховано надані кредитором докази, які підтверджують вчинення боржником дій, що свідчать про визнання ним боргу у повному обсязі, та переривання перебігу позовної давності.
		          Звертає увагу суду, що листом від 20.11.2018 № 01МБ/1831 публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" визнало заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" за зазначеними у заяві кредитора договорами №14-2084-02 від 16.12.2014, № 14-2179-02 від 29.12.2014, № 16-0695-02 від 24.05.2016 і № 15- 1679-02 від 21.10.2015 у повному обсязі.
		          Визнана боржником заборгованість включала неправомірно відхилену публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" і розпорядником майна суму боргу за договорами № 14-2084-02 від 16.12.2014, № 14-2179-02 від 29.12.2014 і № 15-1679-02 від 21.10.2015 - 357 384,12 грн.
		          Зазначений лист було підписано уповноваженою особою боржника - директором комерційним ПАТ "ДМК" Березіним Максимом Миколайовичем, повноваження якого підтверджуються довіреністю № 65 від 06.04.2017. 
		          На думку апелянта, господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду його вимог не застосовано ст.264 Цивільного кодексу України та не враховано, що листом від 20.11.2018 № 01МЕ/1831 ПАТ "ДМК" визнало суму боргу перед ТОВ "ПМЗ" за договорами №14-2084-02 від 16.12.2014, № 14-2179-02 від 29.12.2014 і № 15-1679-02 від 21.10.2015 у повному обсязі, наслідком чого стало переривання перебігу позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості.
		          За твердженням скаржника, оскільки його грошові вимоги розглядаються у справі про банкрутство боржника, а не у справі про стягнення з нього заборгованості  і ґрунтуються на підтверджених належними доказами зобов`язаннях публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" по сплаті боргу, сплив позовної давності не може бути підставою для  відхилення цих вимог.
		          Приватним акціонерним товариством "Український графіт" подано апеляційну скаргу, в якій заявник просить ухвалу господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині; стягнути з боржника на користь  приватного акціонерного товариства "Український графіт"  понесені судові витрати.
		          Приватне акціонерне товариство "Український графіт" вважає, що здійснюючи розгляд спору по суті та постановляючи ухвалу від 14.11.2019, господарський суд дійшов невірних висновків щодо віднесення кредитора до конкурсних кредиторів боржника, чим допустив грубе порушення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		          Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що зобов`язання боржника перед приватним акціонерним товариством "Український графіт" виникло вже після постановлення господарським судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, а відтак він є поточним кредитором у справі.
		          Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині: визнання грошових вимог INDUMET LIMITED в розмірі 2 761 844 741,48 грн. (четверта черга), 8 755 838,97 грн. (шоста черга), а також 3 842,00 грн. (перша черга) та внесення до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" вимог INDUMET LIMITED в розмірі 2 761 844 741,48 грн. (четверта черга), 8 755 838,97 грн. (шоста черга), а також 3 842,00 грн. (перша черга) - та ухвалити в цій частині нове рішення про відхилення грошових вимог компанії INDUMET LIMITED у загальній сумі 16 579 214 532,61 грн.;  визнання грошових вимог ОСОБА_2 в сумі 2 948 250,00 грн. та внесення їх окремо до реєстру вимог кредиторів - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відхилення грошових вимог ОСОБА_2 у повному обсязі; визнання грошових вимог ОСОБА_3 в сумі 3 529 939,12 грн. та внесення їх окремо до реєстру вимог кредиторів - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відхилення грошових вимог ОСОБА_3 у повному обсязі; визнання грошових вимог ОСОБА_1 в сумі 3 303 000,00 грн. та внесення їх окремо до реєстру вимог кредиторів - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відхилення грошових вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
		          На переконання апелянта господарським судом не було з`ясовано обставини спливу строків позовної давності щодо вимог кредитора - компанії INDUMET LIMITED, які ґрунтуються на договорі 3, договорі 4, договорі 5 та договорі 6.
		          Судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам боржника в частині спливу строків позовної давності за вимогами, що ґрунтуються на договорі 3, договорі 4, договорі 5 та договорі 6.
		          На думку скаржника, суд першої інстанції, встановивши строки припинення зобов`язань за договорами 3-6, не встановив обставини спливу строків позовної давності за відповідними договорами і як наслідок допустив безпідставне визнання грошових вимог кредитора в тій частині, що обґрунтовується договорами 3-6.
		          Боржник вважає необґрунтованим, та таким, що не відповідає приписам діючого законодавства України висновок суду першої інстанції про часткове визнання грошових вимог кредитора у сумі 2 761 844 741,48 грн. (четверта черга), 8 755 838,97 грн. (шоста черга), а також 3 842,00 грн. (перша черга). В цій частині оскаржувана ухвала має бути скасована, а грошові вимоги кредитора до боржника - відхилені у повному обсязі. В частині відхилення решти грошових вимог кредитора у сумі 13 808 570 110,16 грн. оскаржувану ухвалу апелянт вважає законною та обґрунтованою.
		          Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове визнання грошових вимог ОСОБА_2 , оскільки кредитором не надано належних та допустимих доказів схвалення договору 1 та договору 4. При цьому, дії боржника щодо одержання патенту НОМЕР_6 та патенту № 103289 вчинено боржником у зв`язку з вимогами Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Договір 1 та договір 4 не породжує для боржника будь-яких правових наслідків, оскільки вказані договори було укладено з перевищенням повноважень, а докази прийняття боржником зазначених договорів до виконання кредитор не надав.
		          За твердженням скаржника помилковими є висновки суду, що укладені договір 1 та договір 4 є правомірними в силу ст.204 Цивільного кодексу України, оскільки публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" заперечив проти їх правомірності з тих обставин, що договір 1 та договір 4 було вчинено боржником з перевищенням повноважень.
		          На переконання боржника вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню у сумі 90 000,00 грн. за договором 1 та у сумі 90 000,00 грн. - за договором 4.
		          Суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи боржника щодо невикористання у виробництві корисної моделі за договором 5 з 2015 року і як наслідок частково визнав вимоги ОСОБА_2 за договором 5 у сумі 140 000,00 грн. Решта вимог були правомірно відхилені у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
		          Корисна модель за договором 5 та корисна модель за договором 6 не використовувалась боржником у зв`язку із припиненням експлуатації обладнання глиномяльного відділення з 2015 року у зв`язку з чим відсутні правові підстави для виплати відповідної винагороди винахідникам (авторам) корисної моделі за 2015 та подальші роки.
		          Боржник зауважує, що умови договору 5, договору 6, обумовлюють виплату авторської винагороди винахіднику в залежності від факту використання корисної моделі. В даному випадку корисні моделі, визначені договором 5 та договором 6, боржником не використовувались, відтак правові підстави для виплати відповідної винагороди згідно договору 5 та договору 6 відсутні.
		          Договір 8 не породжує для боржника будь-яких правових наслідків, оскільки вказаний договір було укладено з перевищенням повноважень, а докази прийняття боржником зазначеного договору до виконання кредитор не надав. На переконання скаржника вимоги ОСОБА_2 за договором 8 підлягають частковому задоволенню у сумі 90 000,00 грн.
		          Судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що умовою виплати авторської винагороди за договором 10 є не лише факт використання винаходу, але й отримання комбінатом економічної вигоди (ефекту) від такого використання. Оскільки ОСОБА_2 не надано документального підтвердження досягнення комбінатом будь-якої економічної вигоди від використання корисної моделі за договором 10, відтак, на думку скаржника, відсутні підстави для часткового визнання вимог ОСОБА_2 по виплаті авторської винагороди за договором 10.
		          Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове визнання грошових вимог ОСОБА_3 за договорами 3,6,11,13,14,16,22.  
		          Щодо вимог кредитора за договорами 6,14,16, вважає, що суд першої інстанцій дійшов необґрунтованого висновку про визнання вимог кредитора за другий - третій роки використання корисної моделі у розмірі 924 750,00 грн.
		          В даному випадку ціна договорів 6,14,16 є вищою 700    000,00 грн., а тому ці договори підписані від імені боржника директором з економіки Нагорняк В.В. з перевищенням повноважень, а тому, на думку апелянта, не породжують для боржника будь-яких правових наслідків.
		          Наголошує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам боржника, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували отримання ПАТ «ДМК» доходу (чи іншого економічного ефекту) від використання корисної моделі за патентом НОМЕР_9. Оскільки умови договору 11 передбачають виплату авторської винагороди за умов досягнення комбінатом економічного ефекту від використання винаходу, то за недоведеності кредитором цього факту, вимоги ОСОБА_3 за договором 11 у сумі 760 000,00 грн. підлягають відхиленню.
		          Винахід, зазначений у договорі 22 боржником не використовувався, відтак відсутні правові підстави для визнання вимог кредитора по виплаті авторської винагороди за цим договором.
		          Стосовно часткового задоволення господарським судом грошових вимог ОСОБА_1 , звертає увагу, що судом було проігноровано відсутність доказів досягнення економічного ефекту боржником від використання корисних моделей за договором 12 та договором 16.                               Також суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи боржника відносно укладення договору 1, договору 6 та договору 11 з перевищенням повноважень, що матеріали справи не містять належних доказів схвалення зазначених договорів боржником у подальшому.
		          ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині відхилення грошових вимог ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" в розмірі 13 808 570 110,16 грн. та прийняти нове рішення у цій частині, а саме: визнати вимоги ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" у розмірі 13 808 570 110,16 грн. як вимоги четвертої черги. 
		          Кредитор не погоджується із оскаржуваним рішенням (в частині власних вимог до боржника, що були відхилені), вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що було винесене з порушенням господарського процесуального законодавства України.
		          Зазначає про неналежне повідомлення кредитора про час судового засідання у справі, що відбулось 14.11.2019, у зв`язку з чим порушено конституційне право кредитора на участь у судовому розгляді.
		          Скаржником вказано на порушення ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо неупередженості та об`єктивного розгляду справи судом. 
		          Судом не враховано, що значна кількість кредиторів заявляли клопотання про колегіальний розгляд справи, оскільки справа є надзвичайно складною та вимагає необхідності дослідження великої кількості доказів та з`ясування значного обсягу обставин. 
		          Апелянт звертає увагу на те, що суд не реалізував свого обов`язку, передбаченого Законом України "Про міжнародне приватне право" та не вжив всіх передбачених цим законом заходів для встановлення змісту норм англійського права згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у Великобританії.
		          Суд не витребував необхідні письмові докази від банківських установ України, які здійснювали обслуговування кредитних договорів, права вимоги за якими були набуті кредитором від попередніх кредиторів, хоча суду надавалися документи, що підтверджують неможливість отримання доказів від українських банків через ненадання боржником згоди на це.
		          Резолютивна частина оскаржуваного рішення не відповідає вимогам ст.238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить адрес місцезнаходження юридичних осіб (місце проживання чи перебування фізичних осіб), ідентифікаційних кодів юридичних осіб, реєстраційних номерів облікової картки платника податків (для фізичних осіб), учасників справи про банкрутство боржника.
		          Судове засідання, що відбулось 14 листопада 2019 року було проведене з порушенням положень ч. 8 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.196 Господарського процесуального кодексу України, оскільки проведено поза межами приміщення суду. 
		          Щодо розгляду заявлених грошових вимог по суті, скаржник зазначає про неправильне встановлення дійсних обставин виникнення грошових вимог до боржника, а також помилкове застосування строку позовної давності.
		          ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду в частині відхилення вимог ОСОБА_2 за договором №2/15 від 26.03.15 (7) в розмірі 495 000,00 грн., за договором №3/14 від 10.07.2014 (9) у розмірі 162 678,08 грн., за договором №3/13 від 17.12.2013 (10) у розмірі 52 500,00 грн.; постановити нову ухвалу про визнання грошових вимог ОСОБА_2 в розмірі 365 828,08 грн. та включення їх до другої черги задоволення вимог кредиторів.
		          Скаржник зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також невірне визначення черговості вимог кредиторів.
		          ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині  відхилення грошових вимог ІНДУМЕТ СА до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в розмірі 23 640 414 290,90 грн. та прийняти нове рішення у цій частині, а саме визнати вимоги ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" у розмірі 23 640 410 448,40 грн., як вимоги четвертої черги. 
		          В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що апелянт не був належним чином повідомлений про час судового засідання, що відбулось 14.11.2019. 
		          Судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань значної кількості кредиторів про колегіальний розгляд справи.
		          Оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.238 Господарського процесуального кодексу України в частині викладення резолютивної частини рішення.
		          Судове засідання, що відбулось 14 листопада 2019 було проведене з порушенням положень ч.8 ст.11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки приміщення актової зали Соборної районної у місті Дніпрі ради не є приміщенням суду, у судді Владимиренко І.В. була відсутня правомірна можливість використовувати це приміщення як нарадчу кімнату.
		          Стверджує про неправильне застосування судом положень колізійного законодавства України та невжиття судом всіх належних заходів для з`ясування змісту норм англійського права. Застосування судом норм українського права щодо договорів, що регулюються іноземним правом, на думку скаржника, є помилковим та таким, що не відповідає положенням колізійних норм законодавства України.
		          PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині відхилення вимог PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ). Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким включити до реєстру вимог ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" вимоги PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ) на загальну суму 1 700 800 619  гривень 74 копійки за офіційним курсом НБУ на дату подання заяви), з яких: 1) четвертої черги задоволення: основний борг за неповернутим кредитом - 45 000 000 доларів США (1 186 650 000 гривень на дату подання заяви), відсотки за користування кредитом - 12 081 953 доларів США (318 601 100,61 гривень на дату подання заяви), витрати в арбітражній справі - 447 034 (чотириста сорок сім тисяч тридцять чотири) фунти стерлінги 63 пенси (14 953 308,37 гривень на дату подання заяви), що разом становить 1 520 204 408,98 гривень; 2)  шостої черги задоволення: відсотки за прострочення - 6 848 548  доларів США (180 596 210,76 гривень на дату подання заяви), а також вимоги першої черги задоволення 3        842,00 грн. (судовий збір за подання заяви).
		          Скаржник вважає, що ухвала господарського суду щодо його вимог повністю заснована на невірному застосуванні матеріального права України - як в частині самого вибору права у відносинах з іноземним елементом, так і в частині безпосередніх відносин між боржником та кредитором. Посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
		          ОСОБА_1  звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду в частині відхилення вимог ОСОБА_1 : за договором № 11/15 від 09.07.2015 (4) у розмірі 570 821,92 грн.; за договором №10/15 від 09.07.2015 (5) у розмірі 799 150,68 грн.; за договором №9/15 від 02.07.2015р. (7) у розмірі 904 438,36 грн.; за договором №4/15 від 24.04.2015 (8) у розмірі 126 191,78 грн.; за договором №1/15 від 26.03.2015 (9) у розмірі 270 000 грн.; за договором №2/15 від 26.03.2015 (10) у розмірі 495 000 грн.; за договором №2/14 від 28.03.2014 (14) у розмірі 177                       739,73 грн.; за договором №6/13 від 23.12.13 (15) у розмірі 35 902,46 грн.; за договором №3/14 від 10.07.2014 (12) у розмірі 180 753,42 грн. Постановити нову ухвалу про визнання грошових вимог ОСОБА_1 в розмірі 6 862 998,35 грн. та включення їх до 2 (другої) черги задоволення вимог кредиторів.
		          Товариство з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині відхилення грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" у розмірі 252 679,33 грн. та задовольнити грошові вимоги кредитора у розмірі 252 679,33 грн.
		          Апеляційна скарга вмотивована посиланням на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
		          На думку скаржника, матеріалами справи підтверджено, що боржник на час розгляду справи заборгував кредиторові інфляційні 252 626,69 грн. та 52,64 грн. процентів за період з 20.01.2017 по 17.05.2018, інфляційні 152 420,82 грн. та 52 370,06 грн.  процентів за період 18.05.2018 по 28.01.2019, витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. та судовий збір 3071,86 грн., всього 468 542,07 грн.
		          ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині  визнання грошових вимог: приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" в сумі 73 121 553,56 гривень та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" в сумі 73 121 553,56 гривень.; товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" в повному обсязі; товариства з обмеженою відповідальністю "ТАФФІ ПЛЮС" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні всіх грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ТАФФІ ПЛЮС" в повному обсязі; компанії "Nerselіa Holding LTD" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні всіх грошових вимог компанії "Nerselіa Holding LTD" в повному обсязі; товариства з обмеженою відповідальністю "ОптималТрейд" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ОптималТрейд" в повному обсязі; товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс" в повному обсязі; товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" в повному обсязі; товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" в повному обсязі; публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" в повному обсязі; приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" в повному обсязі; приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" в повному обсязі; приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в повному обсязі; товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз" в повному обсязі; товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-УКРСНАБПРОМ" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-УКРСНАБПРОМ" в повному обсязі; товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" в повному обсязі; товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет" та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових  вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет" в повному обсязі.
		          Щодо кредиторських вимог приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" зазначає, що судом першої інстанції неправомірно визнані кредиторські вимоги компанії приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".
		          Так, на думку апелянта, заява приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь про грошові вимоги до боржника № 09-5/59 від 25.06.2019 підписана неуповноваженою особою. Судом першої інстанції безпідставно визнано вимоги за договором поставки № 0103192/02/402 від 15.03.2019, оскільки кредитором не надано переклад цього договору на українську мову. Також не надано переклад довідки №02-2256 від 12.06.2019, яка складена російською мовою.
		          Скаржник стверджує, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" про грошові вимоги до боржника № б/н від 20.06.2019 підписана неуповноваженою особою, що є підставою для повернення цієї заяви.
		          З аналогічних підстав (підписання заяви неуповноваженою особою) заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції неправомірно визнані кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТАФФІ ПЛЮС".
		          Щодо кредиторських вимог компанії "Nerselіa Holding LTD" апелянт вказує на те, що до заяви не додано належних доказів в підтвердження сплати судового збору, що є підставою для залишення заяви без розгляду. Судом визнано вимоги компанії "Nerselіa Holding LTD" при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи,  а тому  заявлені грошові вимоги за контрактами № PLM-DMK-18C/17-1030-12 від 26.12.2017, № PLM-DMK-18MT/17-1032-12 від 26.12.2017, № PLM-DMK- 19NTMK/19-0461-12 від 05.04.2019, 18-1397-12 від 10.12.2018 в сумі 619 435,96 доларів США, що дорівнює 68 980 897,14 грн., підлягали відхиленню.
		          До заяви про визнання кредиторських вимогтовариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" не надано належних доказів сплати судового збору, що на думку скаржника, є  підставою для залишення заяви без розгляду. 
		          Судом не надано оцінку укладеним між сторонами договорам, а також не прийнято до уваги, що договори  17-0835-02 від 01.11.2017, №17-0959-02 від 01.12.2017, №17-0990-02 від 14.12.2017, №19-0024-02 від 01.01.2019, №19-0554-02 від 01.04.2019, №17-0910-02 від 01.11.2017, №17-0739-02 від 29.09.2017, № 17-0741-02 від 01.10.2017, №17-0836-02 від 01.11.2017, № 17-0909-02 від 01.11.2017, №17-0745-02 від 01.10.2017, №17-0744 від 01.10.2017, надані суду на іноземній мові, що суперечить положенням діючого законодавства України.
		          Наведені обставини, на думку скаржника, є підставою для відхилення кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" у повному обсязі.
		          Щодо кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс" апелянт вважає, що господарським судом Дніпропетровської області було безпідставно визнані вимоги товариства за договором № 18-0583-02/1644 від  01.06.2018  на суму 2 634 708,16 грн., які підтверджуються актами виконаних підрядних робіт від 30.05.2019.
		          На переконання скаржника, суд першої інстанції невірно визначив дату з якої у кредитора виникає право вимоги, оскільки ним не враховані положення ст.530,610,612 Цивільного кодексу України та умови договору №18-0583-02/1644 від 01.06.2018.  Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс" за договором № 18-0583-02/1644 від 01.06.2018  на суму 2 634 708,16 грн., які підтверджуються актами виконаних підрядних робіт від 30.05.2019, є вимогами поточного кредитора, а тому господарський суд  повинен був їх відхилити.
		          В обґрунтування доводів щодо грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" апелянт зазначає, що лише за грошовими вимогами, які виникли на підставі договору №3 ці вимоги є такими, зобов`язання за якими настали до дня відкриття провадження у цій справі, а відтак просить визнати вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг"  в сумі 619 283,00 грн.
		          Щодо кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг", апелянт вказує, що  в порушення положень статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви про визнання кредиторських вимог заявником не надано  належних доказів сплати судового збору.     Крім того, відсутній документ, який посвідчує повноваження особи, яка підписала заяву про визнання кредиторських вимог.
		          Наведені обставини, на думку заявника апеляційної скарги, є підставою для відхилення кредиторських вимог  товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг".
		          Скаржник стверджує, що судом першої інстанції неправомірно визнані кредиторські вимоги компанії публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат".
		          Так, до заяви про визнання грошових вимог до боржника № 53-02/2047 від 12.06.2019 додано неналежний доказ сплати судового збору. Зазначена заява підписана неуповноваженою особою.
		          В апеляційній скарзі заявник зазначає, що ухвала господарського суду є незаконною і необґрунтованою також в частині визнання грошових вимог приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив". При розгляді заявлених кредитором грошових вимог судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для розгляду справи, в наслідок неправильного дослідження та оцінки доказів по справі, доказами по справі не були доведені обставини, що мають значення для справи та які суд визнав встановленими, а також неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
		          Наголошує, що всі копії документів, які були надані на підтвердження кредиторських вимог приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" та які були покладені в основу оскаржуваного рішення, були подані з порушенням ст.91 Господарського процесуального кодексу України.
		          До заяви з кредиторськими вимогами приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" не було надано жодного обґрунтованого розрахунку сум, на які претендує кредитор у даній справі про банкрутство, що є грубим порушенням вимог закону.
		          Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на дану обставину та безпідставно визнав кредиторські вимоги приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", за відсутності обґрунтованого розрахунку заявлених кредиторських вимог, адже з наданих кредитором документів не можливо чітко встановити суму його вимог.
		          На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно визнано вимоги приватного акціонерного "Запоріжвогнетрив" за договорами поставки №183/15-0246-02 від 31.12.2014, №17-0510-02 від 17.07.2017, адже в якості підтвердження заборгованості за цими договорами заявником не надано жодного первісного документу.
		          Зазначає, що приватним акціонерним товариством "Запоріжвогнетрив" не надано переклад на українську мову договорів поставки №183/15-0246-02 від 31.12.2014 та №17-0510-02 від 17.07.2017, а також жодних додаткових договорів та специфікацій до вказаних договорів. Всі копії вказаних документів викладені іноземною мовою та не повинні були прийматися судом першої інстанції в якості доказів по справі за відсутності їх перекладу державною мовою.
		          Щодо кредиторських вимог приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", апелянт звертає увагу, що до заяви з кредиторськими вимогами не було надано жодного обґрунтованого розрахунку сум, на які претендує кредитор у даній справі про банкрутство, що є грубим порушенням вимог закону. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на дану обставину та безпідставно визнав кредиторські вимоги приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", за відсутності обґрунтованого розрахунку заявлених кредиторських вимог, адже з наданих кредитором документів не можливо чітко встановити суму його вимог.
		          В порушення ч.3 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви не надано належних доказів сплати судового збору, що є підставою для залишення заяви без розгляду.
		          Кредитором не надано переклад на українську мову договору оренди рухомого майна  №17-0581-02 від 01.08.2017, жодної додаткової угоди до нього, а також інших документів, які є невід`ємною частиною договору.
		          Приватним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" не надано жодного доказу (довіреності) на підтвердження повноважень комерційного директора - Березіна М.Н. щодо укладення договору оренди рухомого майна №17-0581-02 від 01.08.2017  від імені ПАТ "Дніпровський Меткомбінат", а також доказів надання послуг за цим договором боржнику. Таким чином, апелянт вважає, що господарський суд безпідставно визнав грошові вимоги за договором оренди рухомого майна №17-0581-02 від 01.08.2017.  
		          З аналогічних підстав скаржник просить відхилити грошові вимоги кредитора за договором поставки №17-0522-02 від 26.07.2017.
		          Зазначає, що кредитором не надано переклад на українську мову акту звірки між кредитором та боржником від 30.04.2019. Крім того, вказаний акт звірки з боку кредитора підписано невстановленими особами.
		          Всі копії документів, які були надані на підтвердження кредиторських вимог приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" та які були покладені в основу оскаржуваного рішення, були подані з порушенням ст. 91 Господарського процесуального кодексу України , адже кредитор жодного разу в своїх заявах по суті справи не вказав про наявність у нього оригіналів письмових доказів, що ним подавались до суду.
		          Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправомірно визнані кредиторські вимоги  приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" .
		          Так, заява приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про грошові вимоги до боржника № 09/1567 від 24.06.2019  підписана неуповноваженою особою, що є підставою для повернення цієї заяви.
		          Судом першої інстанції безпідставно визнано вимоги за договором поставки № 1766/18-1061-02 від 13.09.2019 та віднесено заборгованість до конкурсних вимог.
		          Апелянт стверджує, що вимоги приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" № 92566699 від 31.05.2019  в сумі 11 380,81 грн. повинні бути відхилені, як поточні вимоги.
		          Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що до заяви приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" не надано належних доказів сплати судового збору.
		          Посилається на наявність підстав для відхилення вимог за договором МКЗ- 614572/08/17/334-0545-01 від 01.08.2017 та договором оренди №19-0140-02/106 від 15.02.2019.
		          Скаржник не погоджується із висновком місцевого господарського суду про визнання кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальність "Азов Контролз".
		          Так, судом першої інстанції не визначено дату, з якої у кредитора виникає право вимоги, оскільки ним не враховані положення ст.530,610,612 Цивільного кодексу України та умови договору № 19-0475-02 від 15.02.2019.
		          Вважає, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю  "Азов Контролз" за договором № 19-0475-02 від 15.02.2019 на суму 513 864,00 грн., які підтверджуються актом надання послуг № 110 від 14.05.2019, є вимогами поточного кредитора та господарський суд  повинен був їх відхилити.
		          Скаржником в апеляційній скарзі вказано, що судом першої інстанції неправомірно визнані кредиторські вимоги компанії товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-УКРСНАБПРОМ".
		          До заяви про визнання грошових вимог до боржника № 27/06-4 від 27.06.2019  додано неналежний доказ сплати судового збору. Вказана заява подана з пропуском тридцятиденного строку на подання заяв з грошовими вимогами.
		          Таким чином, апелянт наполягає, що суд помилково визнав вищевказані вимоги та включив їх до 4 черги задоволення вимог кредиторів по справі.
		          Скаржник зазначає, грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю  "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" в сумі 525 475,94 грн. виникли у зв`язку з наданням послуг, які прийняті на підставі актів від 31.05.2019 №173 та №182. Таким чином, лише з 10.06.2019 у ТОВ "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" виникло право вимоги до боржника на суму 525 475,94грн.
		          У зв`язку з цим, оскільки право вимоги виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" в сумі 525 475,94 грн. є поточними та не підлягають визнанню як конкурсні кредиторські вимоги.
		          Щодо кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет"  заявник апеляційної скарги вважає, що господарським судом не враховано, що заяву кредитора подано з порушенням положень статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		          Всупереч приписам п.2 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення не зазначено, перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність кожної обставини.
		          З огляду на зазначене, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет", на думку апелянта, повинні бути відхилені у повному обсязі.
		          Крім того, скаржник зазначає про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та норм статті 39 Господарського процесуального кодексу України в частині порядку вирішення заявленого відводу.
		          Господарський суд не вирішив по суті клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Російська гірничо - металургійна компанія" щодо колегіального розгляду справи, не надав йому належної правової оцінки та взагалі проігнорував доводи кредитора, що свідчить про порушення судом п.10 ч.2 статті 182 Господарського процесуального кодексу  України та недотримання судом зобов`язань та гарантій за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
		          Резолютивна частина ухвали не містить ані зазначення місцезнаходження юридичних осіб, ані ідентифікаційні коди юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін, що є порушенням ч.5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в частині викладення резолютивної частині рішення.
		          Апелянт вважає, що постановляючи ухвалу від 14.11.2019 господарським судом було порушено норми статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині порядку проведення судових засідань, а також порушено порядок постановления ухвали, передбачений статтею 233 Господарського  процесуального кодексу України.
		          Скаржник не був повідомлений про судове засідання, яке відбулося 14.11.2019.
		          VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.) звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині відхилення грошових вимог компанії VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.)   у сумі 29 533 567,00 гривень. Ухвалити нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги конкурсного кредитора - компанії VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.) до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" в розмірі 29 533 567  гривень в тому числі: 28 096 502,51 грн - основний борг; 1 078 443,50 грн - 3% річних; 358 620,99 грн - відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору.
		          Апелянт не погоджується із висновком господарського суду, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25 квітня 2018 року у справі АС № 323у/2017 не набрало законної сили, оскільки кредитор не надав відповідну ухвалу, яка набрала законної сили, про визнання та надання дозволу на виконання рішення.
		          Зазначає, що як вбачається з рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду та довідки Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 23 липня 2018 року № 1205/14-6, рішення набрало законної сили 25 квітня 2018 року, є остаточним та підлягає негайному виконанню.
		          Згідно із ч.2 ст.35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" компанія ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с., як сторона, що спирається на арбітражне рішення, зобов`язана надати лише оригінал або засвідчену копію арбітражного рішення, оригінал або засвідчену копію арбітражної угоди.
		          Скаржник наголошує, що до заяви про грошові вимоги до боржника приєднано усі документи, визначені ч.2 ст.35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", із перекладом українською мовою.
		          Суд  безпідставно не врахував докази на підтвердження обставин, які входять до предмета доказування. Зазначені дії суду призвели до неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи. Крім того, вимога компанії ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а. с. до боржника від 23 червня 2017 року про повернення переплачених грошових коштів за контрактом № DMKD/Vitkovice від 28 січня 2016 року та докази її отримання боржником взагалі не були оцінені судом, що безумовно свідчить також про неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи.
		          У доповненні на апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду від 20.09.2019 у справі № 824/131/19 заяву "Вітковіце Стіл а.с." (Vitkovice Steel, a.s.) про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25 квітня 2018 року задоволено. Визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25 квітня 2018 року в справі АС№323у/2017, ухваленого в складі одного арбітра Селівона М.Ф., відповідно до якого стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Вітковіце Стіл, а.с. (Vitkovice Steel, a.s.) 1073763,37 доларів США основного боргу, 4147,96 доларів США - 3% річних, а також 13705,41 доларів США як відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 1091616 доларів США та 74 цента. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Вітковіце Стіл, а.с. (Vitkovice Steel, a.s.) 960,50 грн. судового збору.
		          Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 824/131/19 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" залишено без  задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 20.09.2019 - без змін.
		          Отже, ухвала Київського апеляційного суду про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду набрала законної сили.
		          Публічне акціонерне товариство "Алчевський коксохімічний завод" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині  відхилення грошових вимог публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в розмірі 927 562 661,93 грн. основного боргу та 3842,00 грн. судового збору. Ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в розмірі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 927 562 661,93 грн. (4 черга задоволення). Скасувати ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині вимог усіх кредиторів у зв`язку із допущеними процесуальними порушеннями, а саме: проведенням судового засідання 14 листопада 2019 року за межами приміщення суду, не в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду, а також постановлення ухвали за відсутності уповноваженого представника кредитора, не повідомленого належним чином про місце засідання.
		          Апеляційна скарга вмотивована посиланням на те, що господарський суд Дніпропетровської області провів судове засідання 14 листопада 2019 року за межами приміщення суду, не в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань, що є порушенням законодавства, а саме ч.4 ст.196 Господарського процесуального кодексу України, ч.8 ст.11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
		          Господарський суд постановив ухвалу від 14 листопада 2019 року за відсутності уповноваженого представника кредитора, не повідомивши його про зміну місця засідання, чим порушив право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		          Скаржником вказано, що господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, безпідставно відхилив зібрані у справі докази та не надав оцінки аргументам кредитора на підтвердження його вимог.
		          Господарським судом безпідставно відхилено клопотання кредитора про призначення і  проведення судово-економічної  експертизи.
		          Компанія LANDMONT LIMITED звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині відхилення грошових вимог компанії LANDMONT LIMITED в розмірі 1 311 753 729,54 грн. Ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги компанії LANDMONT LIMITED в розмірі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 1 311 749 887,54 грн. (4 черга задоволення). Скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області за результатами попереднього засідання від 14 листопада 2019 року у справі №904/2104/19 в частині вимог усіх кредиторів у зв`язку із допущеними процесуальними порушеннями (проведення судового засідання з порушенням статті 196 Господарського кодексу України поза приміщенням суду).
		          Заявник апеляційної скарги стверджує, що господарський суд постановив ухвалу від 14 листопада 2019 року за відсутності уповноваженого представника кредитора, не повідомивши його про зміну місця засідання, яке відбулось 14 листопада 2019 року, чим порушив право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		          Здійснивши розгляд справи 14 листопада 2019 року в актовому залі Соборної районної у місті Дніпрі ради за адресою: місто Дніпро, площа Шевченка, 7 без повідомлення представника LANDMONT LIMITED про дату, час і місце судового розгляду справи, та за відсутності представника LANDMONT LIMITED постановивши ухвалу від 14 листопада 2019 року, суд порушив основоположні засади здійснення господарського судочинства, визначені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу  України, а саме принципи верховенства права (пункт 1), рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2), змагальності сторін (пункт 4).
		          Вважає, що у суду відсутня правомірна можливість використовувати приміщення Соборної районної у місті Дніпрі ради як  нарадчу кімнату для винесення рішення по справі.
		          Звертає увагу, що господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали не здійснив повного та всебічного дослідження обставин справи, безпідставно відхилив зібрані у справі докази та не надав оцінки аргументам Кредитора на підтвердження його вимог.
		          Боржником не надано жодного доказу на спростування вимог, заявлених кредитором.
		          Суд першої інстанції неправильно застосував позовну давність до грошових вимог  LANDMONT LIMITED та не вжив заходів для встановлення норм англійського права.
		          ОСОБА_3 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у даній справі, в якій просить ухвалу господарського суду в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" у розмірі 15 795 637,11 грн. скасувати; прийняти в цій частині нову ухвалу, якою визнати та окремо внести до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ОСОБА_3 у розмірі 15 795 637,11 грн. В іншій частині ухвалу господарського суду від 14.11.2019, що стосується розгляду кредиторських вимог ОСОБА_3 до боржника залишити без змін.          
		          Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		          Вважає, що розмір невиконаного зобов`язання комбінату перед ОСОБА_3 по виплаті авторської винагороди за використання у виробництві корисних моделей, автором яких останній є згідно договорів про уступку права на отримання патенту України та отриманих на підставі них патентів, визначена з урахуванням повідомлених боржником дат припинення дії патентів, становить 19 325 576,23 грн.
		          Звертає увагу на те, що як приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство комбінату та подання ОСОБА_3 заяви про визнання його грошових вимог до боржника), так і положення Кодексу України з процедур банкрутства не визначають такої підстави для відмови у визнанні вимог щодо виплати заробітної плати, а відтак, і виплати авторської винагороди, які є прирівняними законодавцем, зі збігом строків позовної давності.
		          Окрім цього, в поданих до суду поясненнях кредитором було наведено причини поважності пропуску строку позовної давності.
		           2.2 Доводи інших учасників справи
		          Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" подано відзив на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод", в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
		          У відзиві на апеляційну скаргу зазначається, що господарським судом було повно з`ясовано обставини спливу строків позовної давності щодо вимог кредитора, які ґрунтуються на договорі 1, договорі 2 та договорі 5, в результаті чого було прийнято обґрунтоване рішення щодо відхилення вимог кредитора за вказаними договорами з підстав пропуску строків позовної давності. 
		          У відзиві на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український графіт", боржник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
		          Вважає, що господарським судом було повно з`ясовано обставини виникнення у кредитора вимог до боржника на суму 19 201 345,41 грн., зокрема, вірно встановлено, що зазначені вимоги є поточними, оскільки поставка продукції за договором мала місце до моменту порушення провадження у справі, тобто до 31.05.2019.
		          У поданому відзиві на апеляційну скаргу компанії INDUMET LIMITED, боржником вказано про те, що господарським судом вимоги кредитора було розглянуто з дотриманням норм матеріального та процесуального права (за виключенням вимог у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 2 761 844 741,48 грн. (4 черга задоволення), 8 755 838,97 грн. (6 черга задоволення) щодо яких боржником подано апеляційну скаргу), на підставі поданих заявником письмових доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		          Арбітражним керуючим Сокол О.Ю. подано відзив на апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод", приватного акціонерного товариства "Український графіт", компанії INDUMET LIMITED, публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", в якому просить апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод", приватного акціонерного товариства "Український графіт", компанії INDUMET LIMITED залишити без задоволення; апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" в  частині оскарження грошових вимог компанії INDUMET LIMITED задовольнити, ухвалу господарського суду в частині визнання грошових вимог компанії INDUMET LIMITED у сумі 3 842,00 грн. (1 черга), 2 761 844 741,48 (4 черга), 8                                 755 838,97 грн. (6 черга) - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги компанії INDUMET LIMITED у загальній сумі 16 579 214      532,61 грн. - відхилити; апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" в  частині оскарження грошових вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 розглянути у відповідності до норм діючого законодавства та прийняти рішення по даній апеляційній скарзі на власний розсуд.
		          У запереченні щодо відзиву на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" зазначає, що повноваження комерційного директора ПАТ "ДМК" Березіна М.М. щодо вчинення дій від імені боржника, у тому числі підписання листів щодо визнання чи розстрочення боргу, підтверджується належним чином оформленою довіреністю № 65 від 06.04.2017.
		          Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" подано відзив на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів", в якому заявник просить відмовити у задоволенні цієї апеляційної скарги, оскільки вважає її безпідставною.
		          Боржник зазначив, що грошові зобов`язання боржника щодо виплати  товариству з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" сум інфляційних та 3% річних за договором поставки №14-2120-02 від 15.12.2014 за період з 20.01.2017 по 17.05.2018, що стягнуті на користь кредитора з боржника на підставі рішення суду у справі №904/2262/18 станом на час розгляду заяви з грошовими вимогами є припиненими у відповідності до ст.599 Цивільного кодексу України в силу їх виконання.
		          У відзиві на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну та необґрунтовану. Вважає, що ухвалу господарського суду в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		           ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" просить зазначену апеляційну скаргу залишити без задоволення, наголошує, що ухвала господарського суду в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		          Боржник у відзиві на апеляційну скаргу VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.) просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Стверджує, що діюче процесуальне законодавство, яким регулюється провадження у справі про банкрутство покладає саме на кредитора, а не на суд, або інших учасників справи, у тому числі боржника, обов`язок доведення обставин, які підтверджують факт виникнення заборгованості, її розмір. У даній справі судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні заяви про визнання грошових вимог до боржника, у тому числі з тих підстав, що заявником не доведено належними та допустимими доказами заявлені грошові вимоги.
		          Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" подано відзив на апеляційну скаргу ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA), в якому боржник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін. Вважає, що господарським судом вимоги ІНДУМЕТ СА було розглянуто з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі поданих заявником письмових доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. В результаті повного та всебічного дослідження обставин справи, судом першої інстанції було прийнято обґрунтоване рішення щодо відхилення вимог ІНДУМЕТ СА.
		          У відзиві на апеляційну скаргу PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ), боржник вважає ухвалу господарського суду в частині відхилення вимог PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ) законною та обґрунтованою, постановленою місцевим господарським судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		          ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) у поданому відзиві на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" зазначає, що скарга боржника щодо вимог  ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) є безпідставною та такою, що не ґрунтується на дійсних обставинах справи, а оскаржувана ухвала в частині визнання вимог в розмірі 3 842,00 (перша черга), 2 761844 741,48 (четверта черга) та 8                                 755        838,97 грн. (шоста черга), є законною та обґрунтованою.
		          Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Сокол О.Ю. подав відзив на апеляційну скаргу  ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA), в якому наголошує, що скаржником за змістом апеляційної скарги не спростовані висновки суду першої інстанції в частині відхилення заявлених вимог ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA), просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині - без змін.
		          У відзиві на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH), товариство з обмеженою відповідальністю  "Метінвест-Промсервіс" просить ухвалу господарського суду в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю  "Метінвест-Промсервіс" залишити без змін.
		          Заявник зазначає, що провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" було відкрито ухвалою господарського суду від 31.05.2019 та, враховуючи практику Верховного Суду, всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до 31.05.2019 незалежно від настання строку виконання зобов`язань.
		          Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет" подано відзив на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH), в якому  кредитор просить відхилити апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет" виніс вмотивоване рішення, яке містить відповіді на головні аргументи учасників справи та надають відповідь на питання чи підтверджуються грошові вимоги кредитора до боржника та у якій сумі.
		          При цьому, судом враховані доводи розпорядника майна боржника та боржника про наявність підстав для визнання грошових вимог товариства.
		          Недоречним є посилання апелянта на порушення вимог ст.238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вищевказана стаття встановлює вимоги до судового рішення (окремого процесуального документа, а не до ухвал суду), в той час, як за результатами попереднього судового засідання у справах про банкрутство приймається ухвала.
		          Наголошує, що таємницю нарадчої кімнати було забезпечено шляхом видалення з залу судового засідання усіх присутніх учасників справи, вільних слухачів, представників засобів масової інформації, в результаті чого у приміщенні залишився головуючий суддя Владимиренко І.В. 
		          Дії суду щодо проведення судового засідання у приміщенні актової зали районної ради вказують на дотримання основних принципів європейського рівня правосуддя, оскільки суд вжив усіх заходів для створення комфортних  умов для проведення судового засідання та дотримання принципу рівності сторін, оскільки кожний учасник справи мав рівні можливості користуватись своїми процесуальними правами та виконувати свої процесуальні обов`язки.  
		          У поданому відзиві на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH), товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, оскільки вважає її безпідставною, такою, що не ґрунтується на приписах законодавства.
		          Кредитор зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо віднесення грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" у сумі 20 452 414 274,09 грн. до вимог 4 черги є обґрунтованим.
		          Заявник вважає, що заяву публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" від 29.10.2019 про відвід судді Владимиренко І.В. було розглянуто з дотриманням вимог процесуального законодавства, відтак доводи скаржника про допущені судом процесуальні порушення під час розгляду зазначеної заяви є необґрунтованими. В даному випадку скаржником не наведено обґрунтованих доводів, які свідчать про допущення судом першої інстанції суттєвих порушень процесуального законодавства, які б могли призвести до постановлення помилкової ухвали.
		          Арбітражним керуючим Сокол О.Ю. подано відзив на апеляційну скаргу PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ), в якому заявник просить ухвалу господарського суду в частині прийнятого рішення по грошовим вимогам PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ) залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, як безпідставну та необґрунтовану.
		          Розпорядник майна вважає, що судом першої інстанції при розгляді заяви PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ), надано кредитору достатньо часу (з серпня по листопад 2019 року) для доведення власних грошових вимог, у тому числі доведення необхідності застосування норм матеріального права Англії, надання висновків експертів тощо.  Кредитором не наведено жодної норми міжнародного договору, відповідно до якої арбітражне рішення від 05.12.2018 Лондонського міжнародного арбітражного суду не потребує легалізації на території України та є належним/допустимим доказом в розумінні Господарського процесуального кодексу України для прийняття його до уваги під час судового розгляду.
		          У відзиві на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів", розпорядник майна зазначає, що з 28.01.2019 жодних зобов`язань боржника перед скаржником за період з 20.01.2016 по 17.05.2018 не існує, а тому господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про часткове задоволення грошових вимог товариства. 
		          Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАФФІ ПЛЮС» у відзиві на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, такою, що не підлягає задоволенню.  
		          Заявник вважає, що не відповідають дійсності твердження скаржника про підписання заяви неуповноваженою особою. В даному випадку, на підтвердження у адвоката Бордюга С.Д. повноважень щодо підписання процесуальних документів по суті справи та здійснення без обмежень усіх процесуальних прав згідно чинного законодавства, представником товариства з обмеженою відповідальністю «ТАФФІ ПЛЮС» було надано до суду першої інстанції як відповідну копію довіреності, так і оригінал ордеру. 
		          Приватним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» подано відзив на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH), в якому кредитор проти задоволення апеляційної скарги заперечує. 
		          Стверджує, що є безпідставними твердження апелянта, що заява про грошові вимоги до боржника не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки до змісту такої заяви застосовувались приписи ч.3 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не відповідні вимоги до позовної заяви.
		          При поданні заяви з грошовими вимогами кредитором надано належні докази сплати судового збору, а саме платіжне доручення, яке містить всі обов`язкові реквізити.
		          Грошові вимоги приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до боржника підтверджено належними та допустимими доказами.
		          У відзиві на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH), товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» просить ухвалу господарського суду в частині визнання грошових вимог товариства - відхилити, а апеляційну скаргу у відповідній частині залишити без змін.
		          Зазначає, що заява конкурсного кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» з грошовими вимогами до боржника була подана з дотриманням приписів ч.3 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у тому числі до неї було додано докази сплати судового збору у розмірі 3 842,00 грн., відтак суд першої інстанції обґрунтовано прийняв зазначену заяву до розгляду.
		          Доводи скаржника про відсутність у представника товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» адвоката Омельченка О.О. повноважень на підписання заяви про грошові вимоги, на думку заявника, не заслуговують на увагу, оскільки до заяви кредитором додано ордер КС №014977 від 20.12.2018 на надання правової допомоги, який було оформлено на підставі договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180316-МІХ від 01.06.2018 зі змінами та доповненнями.
		          Товариство з обмеженою відповідальністю «Зета Інвест» у відзиві на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) вважає ухвалу господарського суду в частині визнання його грошових вимог обґрунтованою та зазначає, що у відповідності до договору про надання правової допомоги та довіреності від 11.04.2019 представник товариства з обмеженою відповідальністю «Зета Інвест» адвокат Масляний О.В. був уповноважений підписувати будь-які заяви по суті спору, будь-які інші заяви, діяти від імені та в інтересах товариства, як кредитора у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, виконувати інші дії, передбачені чинним законодавством та/або необхідні для виконання повноважень за цією довіреністю, отже заява конкурсного кредитора підписана уповноваженою особою. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
		          Приватним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» подано відзив на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH), в якому вказано, що заява конкурсного кредитора з грошовими вимогами до боржника була подана з дотриманням приписів ч.3 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв зазначену заяву до розгляду.
		          На виконання ухвал суду першої інстанції від 13.06.2019 та від 07.08.2019, приватним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» було надано для огляду та дослідження в судових засіданнях 07.08.2019 та 23.09.2019 оригінали усіх первинних та інших документів, якими останній обґрунтовує свої вимоги до боржника, що спростовує відповідні доводи скаржника. 
		          Розпорядник майна боржника у відзиві на апеляційну скаргу просить розглянути апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) з урахуванням цього відзиву.
		          Щодо грошових вимог приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» зазначає, що заява із грошовими вимогами була підписана уповноваженою особою кредитора адвокатом Чайкіною К.О. на підставі відповідної довіреності. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено імперативної норми щодо необхідності подання сторонами документів виключно українською мовою, даних обмежень не визначено і іншими нормативно правовими актами України. Позиція скаржника щодо неналежності наданих кредитором доказів в підтвердження заявлених вимог, зокрема, договору поставки №0103192/02/402  від 15.03.2019 російською мовою без надання перекладу на українську мову, є надмірним формалізмом.
		          Стосовно грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Зета Інвест» розпорядник майна звертає увагу, що відповідність поданої заяви вимогам Закону про банкрутство та процесуального закону встановлена ухвалою господарського суду від 26.07.2019, якою заяву кредитора було прийнято та призначено до розгляду, а отже дана обставина не підлягає додатковому доказуванню. Заява кредитора підписана адвокатом Бордюгом С.Д. на підставі довіреності, виданої кредитором. При цьому, довіритель не зазначив жодного застереження щодо права представника на подання заяви про грошові вимоги до боржника.
		          Щодо кредиторських вимог NERSELIA HOLDING LTD, арбітражний керуючий вважає висновки апелянта безпідставними. Так, до заяви із грошовими вимогами надані належні докази сплати судового збору. Стосовно сплати судового збору товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд» від імені NERSELIA HOLDING LTD, зазначає, що відповідні дії вчинені на підставі договору доручення № 21.05./19 від 30.05.2019. Позиція скаржника щодо неналежності наданих NERSELIA HOLDING LTD доказів в підтвердження заявлених вимог російською мовою без надання перекладу на українську, є надмірним формалізмом. Договір відступлення права вимоги №01-12.06.19 від 12.06.2019 є чинним, не визнаним у судовому порядку недійсним у зв`язку з чим будь-які сумніви скаржника щодо відсутності повноважень у підписантів на укладання даного правочину - є необґрунтованими.
		          З приводу грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд» розпорядник майна наголошує, що норми ст.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» пов`язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника, а не зі строком його виконання. У зв`язку з чим вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними не залежно від строку виконання відповідних зобов`язань боржника, а також наявності чи відсутності судового рішення про примусове стягнення боргу. Перевірка відповідності поданої кредитором заяви вимогам Закону про банкрутство та процесуального закону і як наслідок перевірка факту сплати відповідного збору, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Господарським судом належним чином досліджені докази, надані кредитором в підтвердження заявлених вимог. Водночас скаржником не було доведено необґрунтованість або безпідставність заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд» вимог.
		          Відносно грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Промсервіс» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. зазначає, що вимоги кредитора у розмірі 2 634 708,16 грн. за актами виконання підрядних робіт від 30.05.2019 - є конкурсними вимогами та правомірно визнані судом першої інстанції. 
		          Розпорядник майна боржника вважає, що господарським судом були дотримані вимоги процесуального та матеріального права при розгляді грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шиппінг». Водночас, скаржником не було доведено необґрунтованість або безпідставність заявлених вимог, не надано жодних доказів, які б спростували визнання судом першої інстанції заборгованості, з огляду на що, підстави які покладені в обґрунтування апеляційної скарги зводяться до висловлення незгоди із прийнятим судовим актом, що не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
		          Щодо грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» та публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. звертає увагу, що скаржником не було доведено необґрунтованість або безпідставність заявлених вимог, порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті до розгляду заяв наведених кредиторів.
		          З приводу грошових вимог приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» розпорядник майна зазначає, що надані кредитором копії документів засвідчені належним чином. Зміст заяви кредитора свідчить про те, що заявником надано обґрунтований розрахунок заявлених сум. Судом першої інстанції були дотримані вимоги процесуального та матеріального права при розгляді грошових вимог товариства.
		          Стосовно грошових вимог приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. наголошує, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними рідної мови або мови, якою вони володіють. Будь яких заперечень зі сторони скаржника щодо подання кредитором документів, які підтверджують грошові вимоги до боржника російською мовою без перекладу на українську мову, під час розгляду справи судом першої інстанції, оголошено не було. Заява кредитора відповідає вимогам ст.23 Закону про банкрутство, містить інформацію про розмір основного зобов`язання та витрати по сплаті судового збору, інших вимог, зокрема щодо суми неустойки - кредитором не було заявлено. Заява містить детальний опис правовідносин між боржником та кредитором із зазначенням розміру заборгованості по кожному договору. Закон про банкрутство не вимагає від кредитора надання розрахунку суми боргу, в даному випадку розмір суми боргу не є необхідним, адже складається лише із суми заборгованості по двом договорам. Кредитором належними та достатніми доказами підтверджені заявлені до боржника грошові вимоги, а заперечення скаржника є необґрунтованими.    
		          Щодо грошових вимог приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» розпорядник майна вважає, що скаржником не доведено необґрунтованість або безпідставність заявлених вимог, порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті до розгляду заяви кредитора. Закон про банкрутство пов`язує статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання, а не зі строком його виконання. На думку розпорядника майна, грошові вимоги приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» підлягають визнанню у розмірі 2 156 371,65 грн., 3        842,00 - витрати по сплаті судового збору, 2        147        215,60 грн. - основний борг, 310,55 грн. - 3% річних, 1         307,37 грн. - інфляційні втрати, 3        696,13 грн. - пеня.
		          Відносно грошових вимог приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» арбітражний керуючий Сокол О.Ю. наголошує, що частина вимог кредитора у загальному розмірі 8 514        275        507,87 грн. обґрунтовані низкою судових рішень, які набрали законної сили та наявність яких залишена поза увагою скаржника. Господарським судом були дотримані вимоги матеріального та процесуального права при розгляді грошових вимог приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод».
		          З приводу грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Контролз» розпорядник майна зазначає, що наявність у кредитора грошових вимог до боржника у розмірі 513 864,00 грн. підтверджена кредитором належними доказами, наведені вимоги є конкурсними та правомірно визнані судом першої інстанції.   
		          Щодо грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС - Укрснабпром» звертає увагу, що заява кредитора про грошові вимоги до боржника направлена до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 27.06.2019, що прямо вбачається із відмітки органу поштового зв`язку на описі вкладення у цінний лист та відомостей конверту поштового відправлення №69000505380455. Тобто заява подана в межах строку, встановленого ч.1 ст.23 Закону про банкрутство.
		          Стосовно грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Діджитал» розпорядник майна погоджується зі скаржником щодо необхідності віднесення до поточних вимог товариства у розмірі 525 475,94 грн.
		          Відносно грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приоритет» наголошує, що скаржником не було доведено необґрунтованість або безпідставність заявлених вимог, не надано жодних доказів, які б спростували розмір вказаної судом першої інстанції заборгованості, з огляду на що, підстави які покладені в обґрунтування апеляційної скарги зводяться до висловлення незгоди із прийнятим судовим актом.  
		          Арбітражний керуючий Сокол О.Ю. у поданому відзиві на апеляційну скаргу VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.)  просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду в частині прийнятого рішення по грошовим вимогам  VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.) - залишити без змін.
		          Зазначає, що рішення міжнародного комерційного суду, без ухвали про надання дозволу на примусове виконання такого рішення, не є самостійною підставою для звільнення кредитора від доказування обставин на які він посилається. Відтак, заява кредитора розглядалася розпорядником майна та судом без врахування рішення Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25 квітня 2018 року по справі АС №323у/2017. Крім того, навіть при наявності зазначеного рішення, скаржник не звільнений від обов`язку доводити у загальному порядку свої вимоги до боржника в силу ч.8 ст.75 Господарського  процесуального кодексу України.
		          Вважає, що кредитором не доведено наявність грошових вимог у розмірі 1 073 763,37 доларів США. При цьому, недоведеність факту наявності основної заборгованості виключає можливість заявлення вимог по 3% річних та інфляційним, нарахованим на таку заборгованість.
		          У відзиві на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH),    NERSELIA HOLDING LTD просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
		          Кредитор зазначає, що судовий збір за подання заяви із грошовими вимогами від імені NERSELIA HOLDING сплачено товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд» на підставі договору доручення №21.05./19, що доданий до заяви кредитора про грошові вимоги до боржника від 21.06.2019.
		          Кредитором подано повний пакет документів на підтвердження заборгованості боржника та в судовому засіданні 16.08.2019 представником NERSELIA HOLDING  подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи перекладу додатків до заяви про грошові вимоги до боржника. Окрім того оригінали усіх документів, якими підтверджуються грошові вимоги було оглянуто судом під час розгляду грошових вимог. При цьому боржник, не заперечував проти достовірності відповідних письмових доказів.
		          Судом першої інстанції досліджено належним чином всі обставини, які підтверджують грошові вимоги до боржника та зроблено вірний висновок про визнання грошових вимог кредитора.
		          NERSELIA HOLDING звертає увагу, що господарським судом було дотримано таємницю нарадчої кімнати, а доводи апелянта в частині порушення судом принципу таємниці нарадчої кімнати також є надуманими та не підтверджуються будь-якими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях апелянта.
		          Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Діджитал» у відзиві на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) стверджує, що оскільки господарські операції з надання послуг за договором відбулися до 31.05.2019, про що сторонами були складені відповідні акти приймання-здачі послуг, відтак з урахуванням приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги кредитора до боржника є конкурсними. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
		          Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» у відзиві на апеляційну скаргу INDUMET LIMITED стверджує, що кредитором не підтверджено належними та допустимими доказами переривання, зупинення чи встановлення за згодою кредитора та боржника нового строку позовної давності за зобов`язаннями, що ґрунтуються за договором №DNI-22-734/13 від 06.08.2013 та договором про внесення змін до договору №DNI-22-734/13 від 06.08.2013, а також за кредитним договором № К-DNI-15 від 07.07.2014 та договором про внесення змін до кредитного договору № К-DNI-15 від 07.07.2014.
		          В даному випадку подання боржником заяви про застосування строків позовної давності до вимог INDUMET LIMITED є добросовісною поведінкою боржника, що спростовує доводи кредитора про зловживання заявником процесуальними правами внаслідок подання заяви про застосування строків позовної давності до вимог кредитора. 
		          Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у відзиві на апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) вказано, що представник товариства адвокат Грильова Г.К. мала повне право підписувати заяву про грошові вимоги до боржника, оскільки жодних обмежень, щодо підписання вказаного процесуального документу, не було зазначено в довіреності № 379 від 27.12.2018. З огляду на те, що 31.05.2019 було порушено провадження у даній справі, відтак вважається таким, що настав строк сплати орендної плати за користування майном у травні 2019 року згідно з договором оренди. У зв`язку з чим, на думку заявника, господарський суд правомірно визнав його грошові вимоги.  
		          Компанією «Інтернешнл Транзит С.А.Л. (Офшор)» надано пояснення щодо апеляційних скарг ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH, товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» та публічного акціонерного товариства «Український графіт». 
		          Заявник стверджує, що грошові вимоги публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», товариства з обмеженою відповідальністю «Зета Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Таффі Плюс», компанії "Nersella Holding LTD", товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд», товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Промсервіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шиппінг», товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг», публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча», товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Контролз», товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-УКРСНАБПРОМ", товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет", товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод», публічного акціонерного товариства «Український графіт» визнані господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		          У відзиві на апеляційну скаргу LANDMONT LIMITED, публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.
		          Боржник вважає, що LANDMONT LIMITED належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, яке відбулося 14.11.2019.
		          Доводи апелянта про порушення вимог ст.ст.196, 220 Господарського процесуального кодексу України, ст.160 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не відповідають дійсності на не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної ухвали. 
		          На думку боржника, під час розгляду кредиторських вимог LANDMONT LIMITED, господарським судом у повному обсязі досліджено всі обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
		          ІІІ. Апеляційне провадження
		           3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
		          Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2019 для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині вимог товариства   з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод"); призначено справу до розгляду на 18.12.2019.
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.12.2019 для розгляду апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Український графіт" визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Верхогляд Т.А.
		          Розпорядженням керівника апарату суду від 06.12.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2019 для розгляду апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Український графіт" визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Український графіт" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства "Український графіт"); призначено  справу до розгляду на 18.12.2019; об`єднано розгляд даної апеляційної скарги разом із розглядом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод". 
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2019 для розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ); призначено справу до розгляду на 18.12.2019; об`єднано розгляд даної апеляційної скарги разом із розглядом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод".
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.12.2019 для розгляду апеляційної скарги ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., судді Вечірко І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED); призначено  справу до розгляду на 18.12.2019; об`єднано розгляд даної апеляційної скарги разом із розглядом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод".
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2019 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA); призначено справу до розгляду на 15.01.2020.
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2019 для розгляду апеляційної скарги PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ) визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ); призначено справу до розгляду на 15.01.2020.
		           Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2019 для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		       Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2019 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 залишено без руху, надано товариству з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів боржнику та розпоряднику майна, листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		       17.12.2019 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява  товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів боржнику та розпоряднику майна.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині відхилення грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів"); призначено справу до розгляду на 15.01.2020.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 розгляд справи відкладено до 15.01.2020.
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2019 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019; відкрито  апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог ОСОБА_1 ) призначено  справу до розгляду на 15.01.2020;  об`єднано розгляд даної апеляційної скарги разом із розглядом інших апеляційних скарг у даній справі. 
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 розгляд справи відкладено до 15.01.2020; об`єднано розгляд апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод", приватного акціонерного товариства "Український графіт", публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ",  ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED),  ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA), PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ), VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВИЦЕ СТІЛ, а.с.), ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод неформованих вогнетривів»  в одне апеляційне провадження.
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.12.2019 для розгляду апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., судді Вечірко І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання) у справі №904/2104/19 залишено без руху; надано ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом доплати судового збору в розмірі  86 445,00 грн., тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		           27.12.2019 скаржником ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) надіслано на адресу Центрального апеляційного господарського суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги шляхом сплати судового збору та доповнення прохальної частини апеляційної скарги вимогою: "скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання кредиторських вимог ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" та прийняти нову ухвалу, якою відхилити вимоги ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" у повному обсязі. 
		          Розпорядженнями в.о. керівника апарату суду від 08.01.2020 № 10/20 та №14/20 призначено повторний автоматизованої розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням у відпустках головуючого судді Кузнецова В.О. та судді Вечірка І.О.
		          Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020 для розгляду апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чус О.В., Мороза В.Ф.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2020 поновлено ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог: приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"; товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ"; товариства з обмеженою відповідальністю "ТАФФІ ПЛЮС"; компанії "Nersella Holding LTD"; товариства з обмеженою відповідальністю "ОптималТрейд"; товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс"; товариства з обмеженою відповідальністю "Ментінвест-Шіппінг"; товариства з обмеженою відповідальністю "Ментінвест Холдінг"; публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"; приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив"; приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод"; приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"; товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз"; товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-УКРСНАБПРОМ";  товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ"; товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет"; приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод". Призначено справу до розгляду на 15.01.2020.  
		          Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи  між суддями від 14.01.2020 для розгляду апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH)  визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Вечірка І.О.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2020 колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Вечірка І.О. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH).
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.12.2019 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2019 поновлено ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019; відкрито  апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог ОСОБА_2 ); призначено  справу до розгляду на 15.01.2020. 
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2019 для розгляду апеляційної скарги VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВИЦЕ СТІЛ, а.с.) визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВИЦЕ СТІЛ, а.с.) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог  VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВИЦЕ СТІЛ, а.с.); призначено справу до розгляду на 15.01.2020. 
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2019 для розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., судді Вечірко І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою  Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2019 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 залишено без руху. Надано публічному акціонерному товариству "Алчевський коксохімічний завод" строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом доплати судового збору в розмірі 1 509 906,00 грн., тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		           13.01.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод".
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2020 поновлено публічному акціонерному товариству "Алчевський коксохімічний завод" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод"); об`єднано розгляд апеляційної скарги разом із розглядом інших апеляційних скарг; які було призначено до розгляду  на 15.01.2020. 
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2020 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (в частині оскарження ухвали в цілому щодо визнання вимог кредиторів) повернуто скаржнику.
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2019 для розгляду апеляційної скарги LANDMONT LIMITED визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою  Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2019 апеляційну скаргу компанії LANDMONT LIMITED на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання)  залишено без руху. Надано компанії LANDMONT LIMITED строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом доплати судового збору в розмірі 1 509 906,00 грн., тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		           13.01.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання компанії LANDMONT LIMITED про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою компанії LANDMONT LIMITED.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2020 поновлено компанії LANDMONT LIMITED пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою компанії LANDMONT LIMITED на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог компанії LANDMONT LIMITED). Об`єднано розгляд апеляційної скарги разом із розглядом інших апеляційних скарг, які  було призначено на 15.01.2020.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2020 апеляційну скаргу компанії LANDMONT LIMITED на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (в частині оскарження ухвали в цілому щодо визнання вимог кредиторів) повернуто скаржнику.
		          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.12.2019 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Чус О.В.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від  20.12.2019 апеляційну скаргу   ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_3 ) у справі № 904/2104/19 залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку, тривалістю 10 днів з дня  вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		           15.01.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_3 про поновлення строку на подання апеляційної скарги
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 поновлено ОСОБА_3 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (за результатами попереднього засідання в частині грошових вимог ОСОБА_3 ); об`єднано  апеляційну скаргу разом із розглядом інших апеляційних скарг, які було призначено до розгляду  на 15.01.2020. 
		           15.01.2020 до суду апеляційної інстанції надійшли заяви LANDMONT LIMITED та публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" про відвід судді Кузнецова В.О.
		          Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 визнано   подання публічним акціонерним товариством "Алчевський коксохімічний завод" та компанією LANDMONT LIMITED заяв про відвід судді Кузнецова В.О. у справі №904/2104/19 зловживанням процесуальними правами. Заяви публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" та компанії LANDMONT LIMITED про відвід судді Кузнецова В.О. у справі №904/2104/19 залишено без розгляду.
		           15.01.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.01.2020, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
		          Приймаючи до уваги, що апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" прийнято судом до розгляду 14.01.2020, а апеляційні скарги ОСОБА_3 та LANDMONT LIMITED - 15.01.2020, з метою надання зазначеним особам можливості скористатися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні,  ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2020 розгляд апеляційних скарг  публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний комбінат", компанії LANDMONT LIMITED та ОСОБА_3 було призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2020.
		           Ухвалою від 17.01.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2020.
		           22.01.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2020. Про час та місце судового засідання учасники справи були повідомлені ухвалою від 22.01.2020.
		          Крім того, представники LANDMONT LIMITED та публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний комбінат" були додатково повідомлені про проведення судового засідання 05.02.2020 телефонограмами 03.02.2020 та 04.02.2020 відповідно.
		           05.02.2020 у судове засідання з`явилися розпорядник майна арбітражний керуючий Сокол О.Ю., ОСОБА_1 ., ОСОБА_2., прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області,  представники: ТОВ "Придніпровський механічний завод", ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат", PROMERITUM FUND SPC, VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВИЦЕ СТІЛ, а.с.), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розпорядника майна, ПАТ "Дніпропетровський коксохімічний завод",ТОВ "Зета Інвест", ТОВ "Технобудмонтаж груп", ТОВ "Таффі Плюс", компаніїї Інтернешенл Транзит С.А.Л. "Офшор", ТОВ "ВКФ" Техкомплекс".
		          Інші учасники справи наданими їм процесуальними правами не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
		           05.02.2020 до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) та ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання повноважних представників.
		         Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України                                передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		          Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що неявка представників ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) та ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання та відкладення розгляду справи.
		               При цьому, колегія суддів враховує, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
		          У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
		          Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційних скарг, враховуючи те, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників справи.
		      05.02.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
		3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій. Позиція апеляційного господарського суду у справі
		Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про її часткове задоволення, враховуючи таке.
		Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що заявник оскаржує ухвалу господарського суду в частині відмови у задоволенні грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» за договорами №14-2084-02 від 16.12.2014, №14-2179-02 від 29.12.2014, №16-0695-02 від 24.05.2016 у загальному розмірі 357                              476,12 грн.
		Відповідно до приписів ч.1 ст.269  Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод».
		Матеріали грошових вимог свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1703 148,12 грн. та 3 842,00 грн. судового збору.
		В обґрунтування заявлених вимог товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» зазначає, що 16.12.2014 між кредитором та боржником було укладено договір №14-2084-02 (надалі договір 1), заборгованість за яким заявлено у розмірі 262 800,00 грн.
		Відповідно до п.1.1. договору 1 продавець (кредитор) зобов`язується поставити, а покупець (боржник) прийняти та оплатити продукцію. Кількість, номенклатура, ціна, термін поставки і умови оплати товару визначені в специфікаціях, що додаються до договору.
		Пунктом 4.2 договору 1 встановлено, що розрахунки за товар по даному договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку зазначеному в специфікаціях.
		Між сторонами було підписано додаткову угоду №5 до договору 1 з наступними умовами: найменування товару - фільтр інерційного осадження VaV - 250- АФК, вартістю 1                              314 000,00 грн.; умови оплати - 50% - попередня оплата після надання рахунку на попередню оплату: 30% - оплата по факту поставки товару протягом 5-ти банківських днів на підставі наданого рахунку; 20 % - протягом 5-ти банківських днів на підставі наданого рахунку після підписання двостороннього акту введення фільтру інерційного осадження в промислову експлуатацію; термін поставки - протягом 45-календарних днів з моменту здійснення покупцем 50% попередньої оплати.
		Відповідно до видаткової накладної №76 від 25.09.2015, боржник отримав товар 25.09.2015, двосторонній акт підписано 23.12.2015.
		Боржником було частково сплачено за поставлений товар грошову суму у розмірі 1 051 200,00 грн., що дорівнює 80% від вартості товару.
		За результатами розгляду грошових вимог за договором 1, розпорядником майна зазначені вимоги не визнано у зв`язку із спливом строку позовної давності, про яку заявлено боржником, оскільки з огляду на вищезазначені положення та пункту 3 специфікації до договору 1, боржник повинен був здійснити оплати протягом 5-ти банківських днів після підписання відповідного акту, тобто 24.12.2015, а отже перебіг строку (терміну) оплати боржником 20% вартості поставленого обладнання за договором 1 останньої частини оплати товару розпочався з 25.12.2015 та сплинув 31.12.2015.  
		29.12.2014 між кредитором та боржником було укладено договір №14-2179-02  (надалі договір 2), заборгованість за яким заявлено у розмірі 47 476,27 грн.
		Відповідно до п.1.1. договору 2 продавець (кредитор) зобов`язується поставити, а покупець (боржник) прийняти та оплатити продукцію. Кількість, номенклатура, ціна, термін поставки і умови оплати товару визначені в специфікаціях, що додаються до договору.
		Пунктом 4.2 договору 2 встановлено, що розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунка, на умовах зазначених у специфікаціях.
		Між сторонами 29.12.2014 підписано специфікацію №1 до договору 2 з наступними умовами: найменування товару - фланець ст.20, загальною вартістю 94 952,54 грн.; умови оплати - 100 % - попередня оплата в два етапи: 1 етап -50% після отримання рахунку на оплату, 2-й етап - 50% - на протязі 3-х банківських днів з моменту одержання повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження. Повідомлення про готовність, продавець направляє покупцю впродовж 30-ти календарних днів з моменту оплати перших 50% попередньої оплати, термін поставки - 30 календарних днів з моменту перерахування перших 50% попередньої оплати.
		Відповідно до долученої видаткової накладної №9 від 11.02.2015 боржник отримав товар - 11.02.2015.
		Боржником було частково сплачено за поставлений товар грошову суму у розмірі 47 4760,00 грн., що дорівнює 50% від вартості товару.
		Розпорядником майна, з посиланням на результати розгляду заявлених вимог боржником, грошові вимоги кредитора за договором 2 не визнано у зв`язку із спливом строку позовної давності, про яку заявлено боржником, оскільки поставка товару здійснена кредитором  протягом 30 календарних днів з дати перерахування перших 50% попередньої оплати, - до моменту здійснення 100% попередньої оплати боржником за товар, кредитором відповідно до п.8.3. договору 2 виставлено рахунок № 9 від 11.02.2015 на оплату фактично поставленого товару.
		Приймаючи до уваги, що умовами договору 2 та специфікацію № 1 до цього договору  не визначено  строків оплати товару після його поставки, при обрахуванні строку (терміну) виконання зобов`язання боржника по оплаті поставленого товару в сумі несплаченого залишку застосовуються приписи ст.530 Цивільного кодексу України.
		За приписами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що виставленням рахунку № 15 від 11.02.2015  на оплату поставленого товару кредитор заявив вимогу боржнику про виконання грошового зобов`язання, а тому перебіг строку виконання грошового зобов`язання боржником по оплаті залишку несплаченої вартості поставленого товару в сумі 47 476,27 грн. розпочався з 12.02.2015 та сплинув 18.02.2015.
		21.10.2015 між кредитором та боржником було укладено договір на виконання робіт №15-1679-02 (надалі договір 5), заборгованість за яким заявлено у розмірі 47 107,85 грн.
		У п.1.1. договору 5 сторони дійшли згоди, що  замовник (боржник) доручає, а виконавець (кредитор) зобов`язується при капітальному ремонті агломашини №12 виконати монтаж фільтру інерційного осадження "VAV-250-АФК" в газовому колекторі агломераційного цеху замовника.
		Пунктом 3.2 договору 5 встановлено, що загальна вартість робіт по договору на момент укладання складає - 253 268,00 грн.
		Умови оплати за надані послуги погоджено пунктами 3.3.1-3.3.4, зокрема в частині останнього платежу: виконавець протягом/не пізніше 14 календарних днів з дати отримання 3-го етапу попередньої оплати має виконати БМР та фільтри та на закритому етапі ПНР на фільтрі власними спеціалістами з наданням акту виконаних робіт (за ПКД, БМР та ПНР) який замовник при відсутності зауважень та недопрацювань має підписати та на підставі якого виконати повний розрахунок за повний комплекс робіт (після виставлення рахунку) в об`ємі - 18,6% - 47 107,85 грн. з урахуванням ПДВ протягом 5 банківських днів.
		Згідно п.3.3. договору 5 перебіг строку здійснення повного розрахунку згідно виставленого кредитором рахунку на оплату №54 від 24.05.2016, розпочався 25.05.2016 та сплинув 31.05.2016.
		Отже, кредитор дізнався про порушення його права з 01.06.2016.
		Господарським судом зазначено, що заява кредитора про грошові вимоги до боржника подана 21.06.2019 (згідно поштового штемпеля на конверті), тобто після спливу 3-х років з дати, коли кредитор дізнався про порушення його права на отримання повної оплати за виконані роботи за договором 5.
		Зважаючи на пропуск строку позовної давності за договорами 1,2,5, про який заявлено боржником, грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» у розмірі 357 384,12 грн. були відхилені судом першої інстанції.
		Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про застосування позовної давності щодо вимог, які виникли за договорами 1 та 5, передчасними, враховуючи таке.
		За приписами ст.256 Цивільного кодексу України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до частин 2-5        статті 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		          Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» заявлено про застосування позовної давності  до грошових вимог кредитора за договорами 1,2,5.
		          Згідно із        ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		           Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.
		У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
		До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
		Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
		Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.
		Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
		Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
		          Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» зазначено про переривання позовної давності, в підтвердження чого надано лист публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 20.11.2018 №01МБ/1831, з якого вбачається, що боржник визнає наявну заборгованість, зокрема, за договорами №14-2084-02 від 16.12.2014 у розмірі 262 800,00 грн., №14-2179-02 від 29.12.2014 у розмірі 47 476,27 грн., №16-0695-02 від 24.05.2016 у розмірі 47 107,85 грн. 
		          Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково не прийнято зазначений вище лист до уваги, як підписаний неуповноваженою особою - комерційним директором боржника Березіним М.М., з урахуванням наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
		          Згідно ст.244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст.246 Цивільного кодексу України).
		          В матеріалах грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» наявна довіреність № 65 від 06.04.2017 на ім`я Березіна Максима Миколайовича, відповідно до якої останній уповноважений представляти інтереси публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» в органах державної влади та управління, а також  в організаціях, установах, підприємствах усіх форм власності, у тому числі в органах нотаріату та державної виконавчої служби. Для цього Березіну М.М. надається право підписувати всі необхідні документи, пов`язані з проведенням претензійної роботи (претензії, відповіді на претензії та інше), а також підписувати всі види договорів та зовнішньоекономічних контрактів, а також додаткові угоди (угоди, зміни тощо), додатки, специфікації і будь-які інші документи, що є невід`ємною частиною таких договорів (контрактів); акти прийому-передачі продукції, сировини, послуг, подавати заяви, пов`язані з цією довіреністю, які не суперечать чинному законодавству України.
		          Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії (ч.1 ст.247 Цивільного кодексу України).
		          Підстав для припинення довіреності відповідно до приписів ст.248 Цивільного кодексу України, судом апеляційної інстанції не встановлено.
		          Приймаючи до уваги, що строк довіреності № 65 від 06.04.2017 не встановлений, а тому вона зберігає чинність до припинення її дії. 
		          Отже, підписавши лист від 20.11.2018 № 01МБ/1831, Березін М.М. діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до довіреності № 65 від 06.04.2017, а тому лист боржника від 20.11.2018 № 01МБ/1831 свідчить про переривання позовної давності
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).
		          Строк позовної давності за договором №14-2084-02 від 16.12.2014 спливає 31.12.2018,  за договором №14-2179-02 від 29.12.2014 - 18.02.2018, №16-0695-02 від 24.05.2016 - 01.06.2019. 
		Таким чином, за договорами №14-2084-02 від 16.12.2014 та №16-0695-02 від 24.05.2016 боржником визнано свій борг до спливу позовної давності, що свідчить про переривання перебігу такої давності.
		          Встановивши наведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод» та визнання грошових вимог за договорами №14-2084-02 від 16.12.2014 у розмірі 262 800,00 грн. та №16-0695-02 від 24.05.2016 у розмірі 47                              107,85 грн.
		       За договором №14-2179-02 від 29.12.2014 суд відхиляє  доводи апеляційної скарги щодо грошових вимог у розмірі 47 476,27 грн., як таких, що заявлені зі спливом строку позовної давності. 
		          Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод», шляхом викладення в наступній редакції: "Визнати частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" у сумі  3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 655                   671,85,00  грн. (4 черга); грошові вимоги у сумі 47 476,27 грн. - відхилити".      
		Щодо вимоги скаржника про покладення на боржника суми судових витрат у розмірі 5                              763,00 грн., які були понесені заявником при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розгляд справи про банкрутство не завершено.                              
		Щодо вимог апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Український графіт», колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги наступне.
		          Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство "Український графіт" звернулось до господарського суду з грошовими вимогами до боржника на суму 19 201              345,41 грн. та 3 842,00 грн. судовий збір.
		В обґрунтування заявлених вимог кредитор зазначає, що 20.03.2019 між приватним акціонерним товариством "Український графіт" (продавець, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 804/1910038/15/19-0510-02 (далі - договір).
		Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов`язується поставити на умовах CPT склад покупця - Дніпропетровська область, м. Кам`янське, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним договором.
		Найменування, асортимент, ціна, кількість, якість, умови й період поставки товару вказуються у специфікаціях (п.1.2 договору).
		Пунктом 2.3 договору погоджено, що оплата за партію товару здійснюється покупцем у національній валюті України, на підставі рахунку продавця шляхом перерахування коштів на р/р продавця протягом 40 календарних днів від дати поставки партії товару покупцеві, якщо інше не передбачено в специфікації.
		Датою поставки вважається: при відвантаженні залізничним транспортом - дата штемпеля відправлення в залізничній накладній; при відвантаженні автотранспортом - дата зазначена у видатковій накладній.
		20.03.2019 між сторонами підписано специфікацію до договору, якою погоджено поставку товару на загальну суму 39 397          209,60 грн.
		На виконання умов договору кредитором поставлено товар на загальну суму 19 201 345,41 грн., що підтверджується видатковими накладними №1/1905100, 1/1905110, 1/1905109, 1/1905101 від 29.05.2019.
		Заборгованості боржника перед кредитором становить 19 201 345,41грн.
		Розпорядник майна та боржник визнали грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Український графіт" на загальну суму 19 201 345,41 грн.
		Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд правомірно визнав грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Український графіт" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 19 201 345,41 грн. (4 черга задоволення). 
		Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд дійшов невірних висновків щодо віднесення кредитора до конкурсних кредиторів боржника.
		Так, відповідно ст.1 Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на момент звернення кредитора з вимогами до боржника), кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
		Частинами 1,4 ст.23 наведеного Закону встановлено, що кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявления грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
		21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
		У відповідності до ст.1 вищезазначеного Кодексу кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
		Згідно ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
		Аналіз приписів ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов`язаннями зобов`язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, так як протилежне матиме наслідком втрату такими вимогами статусу конкурсних і їх включення до реєстру як вимог шостої черги. Зазначене не виключає можливості подання конкурсним кредиторами своїх грошових вимог у ліквідаційній процедурі, однак матиме наслідком їх включення до вимог шостої черги.
		          Апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, то фактично настав, строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання (аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.01.2019 по справі №909/722/14).
		          З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Український графіт» без задоволення, а ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині розгляду грошових вимог приватного акціонерного товариства «Український графіт» - без змін.
		Розглянувши апеляційну скаргу ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA), колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, враховуючи таке.
		З матеріалів грошових вимог вбачається, що ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) звернувся до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 23 640 410 448,40 грн. та 3       842,00 грн. судового збору.
		Вимоги  ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) (надалі - кредитор) до боржника обґрунтовані тим, що 14.08.2007 між компанією "ЛЕНДМОНТ ЛІМІТЕД", як позичальником (надалі позичальник або компанія), боржником, ВАТ "АЛЧЕВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", ВАТ "АЛЧЕВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД", Корпорація "ІНДУСТРІАЛЬНА СПІЛКА ДОНБАСУ", як поручителями,   Банком Каліон (CALYON BANK), як організатором, початковим кредитором, кредитним агентом та Банком Креді Свісс Інтернешнл (CREDIT SUISSE INTERNATIONAL), як організатором, початковим кредитором укладено угоду стосовно кредиту (надалі за текстом угода), за яким позичальник (компанія "ЛЕНДМОНТ ЛІМІТЕД") мав отримати кредит на суму 300       000       000,00 доларів США.
		У відповідності до умов угоди (п.2.1.) сторони погодили, що в порядку та на умовах цієї угоди, кредитори надають компанії строковий кредит на загальну суму, що дорівнює сумі загальних кредитних зобов`язань.
		При цьому, сума загальних кредитних зобов`язань підлягає визначенню шляхом оформлення належним чином додатку 1 до угоди, який містить, зокрема, найменування поручителя (перелік всіх  поручителів); "назву Початкового кредитора" та розмір зобов`язань кожного початкового кредитора та розмір "загальних кредитних зобов`язань". У додатку 1 біля назви початкового кредитора вказується сума позики.
		Відповідно до додатку 1 до угоди сума зобов`язання складає 300 000 000,00 доларів США, з яких 150 000       000,00 доларів США надається "КАЛІОН" та 150 000       000,00 доларів США надається "КРЕДІТ СВІСС ІНТЕРНЕШНЛ".
		Враховуючи, що умовами п.2.1. угоди не визначено конкретний розмір загальних кредитних зобов`язань, тобто основну умову угоди, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що істотна умова угоди визначена сторонами лише в додатку 1 до угоди.
		Водночас, кредитором не надано господарському суду додатку 1 до угоди, яким сторони цієї угоди повинні були узгодити істотну умову - суму позики.
		Кредитор ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) не є первісним кредитором за угодою. На підтвердження факту набуття права нового кредитора за угодою кредитором до заяви про визнання грошових вимог надано копії Свідоцтв про передачу .
		З`ясовуючи наявність у кредитора права вимоги за угодою на заявлену кредитором суму основного боргу в розмірі  255 000       000,00 доларів США, суд першої інстанції встановив наступне.
		Відповідно до підпункту (а) пункту 27.2. статті 27 договору 2 на умовах положень цієї статті, кредитор (діючий кредитор) може у будь-який час: (і) уступити будь-яке із своїх прав; або (іі) передати шляхом новації будь-які свої права або обов`язки за цією угодою, іншій особі/будь-якому іншому банку або фінансовій установі або трасту, фонду або іншій організації, яка регулярно залучається або створена для надання закупівлі або інвестування або надання захисту щодо ризику в запозичення, цінних паперів та інших фінансових засобів (новий кредитор).
		Умовами п. 27.3 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) передбачена процедура уступки прав. 
		Відповідно до п. 27.4 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) встановлена процедура передачі за свідоцтвом щодо передачі. 
		Відповідно до підпункту "b" п. 27.4 Угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) передача прав або обов`язків за свідоцтвом щодо передачі буде дійсною, якщо: (і) діючий кредитор та новий кредитор передадуть кредитному агенту належним чином оформлене свідоцтво про передачу; та (іі) кредитний агент укладе його.
		Додатком № 5 до угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) сторони погодили форму свідоцтва щодо передачі.
		З  матеріалів грошових вимог вбачається, що перехід до ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) прав вимоги до боржника за угодою на суму 255 000 000 доларів США не підтверджується належними та допустимими доказами. 
		Зокрема, у Свідоцтвах про передачу від 24.09.2007, 24.09.2007, 02.12.2011, 08.11.2012, 16.11.2012, 27.02.2013, 2013 (без дати), 25.09.2013, 30.09.2013, 28.10.2013, 10.07.2014, 03.06.2015 відсутні найменування сторони правочину, а саме найменування кредиторів, які відступили свої права вимоги компанії ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA), що не дає можливості встановити безперервність правочинів щодо передачі прав вимоги та їх реальність, ідентифікувати сторони правочинів. 
		Отже, кредитором не доведено факт набуття прав вимоги до ПАТ "ДМК" за вищезазначеними Свідоцтвами про передачу прав.
		Статтею 6 Угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) визначено, що компанія (тобто Лендмонт Лімітед (Landmont Limited)) повинна повністю погасити запозичення на остаточну дату погашення.
		Статтею 1 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) надано тлумачення терміну "дата остаточного погашення": означає дату, яка настає через 3 (три) роки після дати підписання.
		"Дата підписання": означає дату, на яку підписується ця угода її сторонами.
		Угоду підписано 14.08.2007, а 21.09.2007 підписана відповідна додаткова угода до угоди. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що дата остаточного погашення визначена сторонами як дата, яка настає через 3 (три) роки після дати підписання, тобто 14.08.2010. Зазначена кінцева дата погашення (14.08.2010) визначена в наявній в матеріалах справи вимозі Креді Агріколь Корпорейт Енд Інвестмент Банк від 25.01.2018 до ПАТ "ДМК". 
		Кредитором до матеріалів справи не надано доказів отримання зазначеної вимоги ПАТ "ДМК", внаслідок чого відсутня можливість встановити факт отримання зазначеної вимоги боржником - ПАТ "ДМК", однак враховуючи зміст зазначеної вимоги, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що кредитним агентом дата остаточного погашення визначена саме як 14.08.2010. 
		Статтею 1.1. угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) надано тлумачення терміну "внутрішній кредитний договір", що означає внутрішній кредитний договір групи для поручителя або внутрішній кредитний договір групи для Стілхолд.
		Крім того, зазначеною статтею надано тлумачення терміну "внутрішній кредитний договір групи для поручителя", що означає кожен кредитний договір, складений українською та англійською мовами, що повинен бути укладений час від часу між компанією, в якості кредитора, та поручителем, в якості позичальника, який в істотних аспектах складений за формою частини 1 додатку 7 (форма внутрішнього кредитного договору групи для поручителя), а також в будь-якому іншому аспекті за формою та змістом, прийнятними для кредитного агента, відповідно до якого компанія надає в кредит надходження від запозичення, які будуть використані задля однієї або більше потреб, що зазначені в пункті 3.1 (b)".  
		Відповідно до пункту 3.1. статті 3 (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) угоди кожне запозичення може бути використане компанією лише з метою (а) оплати витрат, комісій та інших додаткових до них витрат, що були понесені у зв`язку із фінансовими документами як погоджено між кредитним агентом та компанією та (b) з метою його подальшого надання в запозичення за внутрішніми кредитними договорами групи з метою, у разі відповідності, (і) рефінансування деякої існуючої фінансової заборгованості групи відповідно до наявних двосторонніх домовленостей щодо фінансування в рамках групи; (іі) фінансування капітальних витрат групи; або (ііі) використання надходжень для задоволення загальних корпоративних потреб групи". 
		Підпунктом "а" статті 4.1 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) попередні умови, документи, що є попередніми умовами, сторони визначили, що запит не може бути наданий допоки кредитний агент не повідомить компанію і кредиторів про те, що він отримав усі документи і підтвердження, викладені в частині 1 додатку 2 (документи, що є попередніми умовами), які по формі і по суті задовольняють кредитного агента. Підпункт "b" зазначеної статті визначає, що запит не може бути наданий по відношенню до кредитору, надходження якого повинні бути надалі надані в запозичення відповідно до внутрішніх кредитних договорів групи, доки кредитний агент не повідомить компанію і кредиторів про те, що він отримав усі документи і підтвердження, викладені в частині 2 додатку 2. 
		Частина 1 додатку 2, який погоджений сторонами та є додатком до угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007)  передбачає надання корпоративних документів (в тому числі копії рішень уповноваженого корпоративного органу кожного боржника, щодо затвердження умов цієї угоди, зразки підписів кожної особи, уповноваженої укладати договорів та інші корпоративні документи детально перелічені в п.1-6), фінансові документи, що детально перелічені в п.7, юридичні висновки, перелічені в п. 8-11 та інші документи та засвідчення, що детально відображені в п. 12-16. 
		Частина 2 додатку 2 який погоджений сторонами та є додатком до угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007)  передбачає, що до подання заявки стосовно внутрішнього кредитного договору групи подається оригінал відповідного внутрішнього кредитного договору групи, належним чином укладеного його відповідною стороною або сторонами, реєстраційне свідоцтво з підтвердженням реєстрації кожного внутрішнього кредитного договору групи для поручителя в НБУ, копії рішень/протоколів або інших корпоративних рішень ради директорів або іншого уповноваженого корпоративного органу компанії та кожного позичальника у відповідності до внутрішнього кредитного договору групи, які були прийняті у відповідності до установчих документів компанії, щодо затвердження умов кожного внутрішнього кредитного договору групи та трансакцій, передбачених ним. 
		Як вбачається із наданої кредитором копії угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007)  сторони в якості додатку № 7 до зазначеної угоди погодили форму внутрішнього кредитного договору групи для поручителя відповідно до умов якого кредитором зазначена компанія Лендмонт Лімітед (Landmont Limited).
		Умовами підпункту "а" статті 16.4 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) сторони визначили, що кожен документ щодо операцій, стороною якого він є, є законним, обов`язковим для виконання, дійсним та здатним до виконання зобов`язанням, за умови, що кожен внутрішній кредитний договір групи для поручителя набуватиме чинності в момент його реєстрації в Національному банку України. 
		Враховуючи вищезазначені умови, що погоджені сторонами в угоді (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007), а також приймаючи до увагу ту обставину, що кредитором до заяви про визнання грошових вимог на підтвердження заявлених кредиторських вимог не надано внутрішній кредитний договір групи для поручителя, не надано належних, достатніх та допустимих доказів укладання між компанією Лендмонт Лімітед (Landmont Limited), як кредитором та ПАТ "ДМК", як позичальником внутрішнього кредитного договору групи для поручителя та його реєстрації в НБУ, суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку, що кредитором не доведений достатніми, належними та допустимими доказами факт настання умов, передбачених умовами угоди які б свідчили про те, що зазначена угода є законною, обов`язковою для виконання, та дійсною саме для боржника - ПАТ "ДМК", оскільки такі умови настають лише у разі отримання коштів за внутрішнім кредитним договором групи для поручителя, факт укладання якого кредитором не доведено. 
		Згідно пункту 15.2. статті 15 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) ця порука, є порукою з необмеженим строком, й буде діяти до остаточного врегулювання балансу всіх сум, що підлягають сплаті будь-яким боржником відповідно до фінансових документів, незалежно від будь-якої проміжної оплати або звільнення від зобов`язань повністю або частково.
		Крім того, 15.02.2011 між компанією, Лендмонт Лімітед (Landmont Limited), поручителями, ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", ВАТ "Алчевський коксохімічний завод", Корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу", в якості поручителів та Креді Агріколь Корпорейт Енд Інвестмент Банк, як кредитним агентом укладено договір про зміни від 15.02.2011 стосовно кредитного договору від 14 серпня 2007 року (зі змінами та в новій редакції від 21 вересня 2007 року та зі змінами та/або в новій редакції, які в подальшому укладались в будь-який час). Зазначеним договором про внесення змін від 15.02.2011 (надалі договір від 15.02.2011) до первісного кредитного договору, тобто угоди  (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007), доданий новий пункт 15.10 "строк дії поруки", який викладено в наступній редакції " 15.10. строк дії поруки. поруки, надані згідно з пунктом 15.1 (порука та гарантія відшкодування), діють строком до 16 серпня 2022 року та  (2) дати, коли агент по кредиту надав підтвердження поручителям, що всі зобов`язання компанії погашені. 
		Посилаючись на те, що жодна з умов передбачених п. 15.1 в редакції договору від 15.02.2011 не настала, кредитор зазначав, що доводи боржника щодо припинення чинності договору поруки є безпідставними, а строк дії поруки не припинився, внаслідок чого у боржника є зобов`язання по сплаті основного боргу за угодою на користь кредитора в розмірі заявлених кредитором сум основного боргу.
		Господарським судом встановлено, що підпунктом 1.1 пункту 1 договору від 15.02.2011 сторони узгодили визначення термінів, та визначили термін "дата набрання чинності" як дату, в яку кредитний агент підтверджує кредиторам та компанії про те, що він отримав кожний з документів, перелік яких надається в додатку (попередні умови) за формою та за змістом, прийнятними для кредитного агента.
		Як свідчить додаток "попередні  умови", який є невід`ємною частиною договору від 15.02.2011, сторони погодили ряд попередніх умов, від виконання яких настає "дата набрання чинності" договором від 15.02.2011.
		Умовно вказані попередні умови розділені на 3 групи, а саме, на умови, які необхідно виконати компанії Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) (розділ 1, пункти "а"-"е"), умови які повинні виконати поручителі (розділ 2 пункти "а"-"d") та юридичні висновки (розділ 3 підпункти "а"-"с"). 
		Умовами розділу 2 зазначеного додатку "попередні умови" сторони погодили, що поручителі повинні надати кредитному агенту (надання кредитному агенту документів зазначених в вищевказаному додатку передбачено терміном "дата набрання чинності" за умовами якого кредитний агент повідомляє, про отримані документи) Положення про затвердження Наглядовою Радою кожного поручителя (за винятком ІСД) умов цього договору та транзакцій, передбачених цим договором (підпункт "а"); копії установчих документів кожного поручителя, або лист-підтвердження особи, уповноваженої на підписання, від кожного відповідного поручителя, яким підтверджується, що до установчих документів, які були раніше надані кредитному агенту, не було внесено жодних змін та вони залишаються чинними у повному обсязі (підпункт "с"); по відношенню до кожного поручителя - лист підтвердження особи, уповноваженої на підписання, що підтверджує, що копія кожного документа, зазначеного у цьому додатку, що стосується такого поручителя, є вірною, повною та чинною у повному обсязі станом на дату, яка наступає не раніше дати підписання цього договору (підпункт "d").
		Враховуючи ту обставину, що кредитором не надано доказів виконання ПАТ "ДМК" умов розділу 2 зазначеного додатку "Попередні умови", в тому числі не надано затвердженого Наглядовою Радою ПАТ "ДМК" Положення про умови договору від 15.02.2011, яким збільшено строк дії поруки, чим в свою чергу змінено (збільшено) зобов`язання поручителя, в залежність від настання яких сторони погодили набрання чинності договором від 15.02.2011, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що кредитором не доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що договір від 15.02.2011 набув чинності, а також не доведеною є дата набрання чинності вказаним договором, яку суд позбавлений можливості встановити самостійно внаслідок відсутності вищевказаних доказів та повідомлення кредитного агента.
		Отже, приймаючи до уваги, що положення пункту 15.2. статті 15 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) змінені або виключені не були, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що строк дії поруки необхідно розглядати за умовами підпункту 15.2. пункту 15 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007). Таким чином, ця порука, є порукою з необмеженим строком, й буде діяти до остаточного врегулювання балансу всіх сум, що підлягають сплаті будь-яким боржником відповідно до фінансових документів, незалежно від будь-якої проміжної оплати або звільнення від зобов`язань повністю або частково.
		Відповідно до приписів ч. 6 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.
		Як  встановлено господарським судом, сторонами в угоді (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) "дата остаточного погашення" визначена, як дата, яка настає через 3 (три) роки після дати підписання, тобто зазначеною датою є 14.08.2010. Зазначена дата визначалась кредитним агентом, як дата остаточного погашення.
		Щодо припинення поруки внаслідок спливу її строку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №490/5224/14-ц зробила правовий висновок, що порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків. Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з огляду на умови угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) та приписи ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що судом встановлено, що датою остаточного погашення сторонами в угоді (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) визначено - 14.08.2010, у зв`язку з чим порука ПАТ "ДМК" за зобов`язаннями компанії Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) перед кредитором за угодою (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) є припиненою.
		Крім того, кредитором не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт виконання первісними кредиторами (компаніями  Каліон та Кредіт Свісс Інтернешнл, які були організаторами фінансування) своїх зобов`язань щодо надання компанії Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) грошових коштів, надання яких було передбачено умовами угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007). Так, надані кредитором документи на підтвердження факту перерахування грошових коштів за угодою не підтверджують зазначений факт.
		У зв`язку з недоведеністю кредитором факту набуття права вимоги за основним боргом, є також недоведеними і вимоги кредитора щодо сплати відсотків, нарахованих кредитором. 
		Щодо рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 25.03.2019 у справі № 173823 необхідно зазначити наступне.
		Відповідно до ст.35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"                               арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та       статті 36 Закону.
		Згідно ч. 3 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються: 1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу; 2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
		У відповідності до ч.1 ст.482 Цивільного процесуального кодексу України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.
		Згідно ч.1 ст.479 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
		Всупереч наведеному, кредитором не надано доказів визнання та надання компетентним судом України дозволу на виконання арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду у справі № 173823 відповідно до приписів законодавства України.
		Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір понесених кредитором витрат за арбітражний розгляд справи в Лондонському міжнародному арбітражному суді, суд першої інстанції правомірно зазначив, що кредитором вказані вимоги не доведені, внаслідок чого зазначені вимоги відхиляються судом. 
		З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов умотивованого висновку, що грошові вимоги ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) у розмірі 255 000 000 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 96 319 148,22  доларів США, арбітражні відсотки у розмірі 3       013       403,40 доларів США, юридичні витрати у розмірі 107       764,73 доларів США,  14 070,60 євро та 6 561,60 фунтів стерлінгів та арбітражні витрати на суму 93 053,08 фунтів стерлінгів підлягають відхиленню у повному обсязі.
		Господарським судом встановлено, що 14.01.2008 між Міжнародною Фінансовою Корпорацією (МФК), як кредитором, компанією Лендмонт Лімітед (Landmont Limited), як позичальником, поручителями: відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", відкритим акціонерним товариством "Алчевський коксохімічний завод", корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", та Каліон та Кредіт Свісс Інтернешнл та Каліон до Кредитної як організаторами кредитування укладено кредитний договір на суму 350 000       000,00 доларів США (надалі - договір 4). 
		15.01.2008 між Міжнародною Фінансовою Корпорацією, корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", відкритим акціонерним товариством "Алчевський Металургійний Комбінат", відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", відкритим акціонерним товариством "Алчевський коксохімічний завод" укладено договір поруки (надалі - договір 5).
		13.02.2018 між Міжнародною Фінансовою Корпорацією та ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) укладено договір про відступлення за формою асоціації кредитного ринку (банківський борг) (надалі - договір 6).
		Посилаючись на договір 4, договір 5 та договір 6 кредитор заявив до боржника вимоги на суму 350 000 000,00 доларів США непогашеної суми основного боргу та процентів у розмірі 157 984 493,94 доларів США.
		Відповідно до розділу 2.06. "Погашення (а)" договору 4 позичальник має сплатити кредити А в наступні дати сплати процентів траншами наступних розмірів: 15 грудня 2011 - 12 500 00,00 доларів США; 15 червня 2012 - 12 500 00,00 доларів США; 15 грудня 2012 - 12 500 00,00 доларів США; 15 червня 2013 - 12 500 00,00 доларів США; 15 грудня 2013 - 12 500 00,00 доларів США; 15 червня 2014 - 12 500 00,00 доларів США; 15 грудня 2014 - 12                              500 00,00 доларів США; 15 червня 2015 - 12 500 00,00 доларів США.
		Таким чином, кінцевий строк погашення кредиту за договором 5 встановлений 15.06.2015.
		Окрім того, ПАТ "ДМК" заявило про застосування до вимог ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) строків позовної давності, подавши до господарського суду відповідну заяву та зазначивши про застосування строків позовної давності у заяві, якою розглянуто та відхилено вимоги кредитора.
		Відповідно до підпункту (b) розділу 2.01. договору 5 кожен з поручителів, спільно та окремо, цим безвідклично, абсолютно та безумовно зобов`язуються перед МФК, що в будь-який час, коли Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) своєчасно не сплатять будь-яку суму забезпечених зобов`язань, то поручителі негайно та у будь-якому випадку одразу після того як МФК висуне відповідну вимогу, сплатять таку суму МФК у доларах, як визначено в кредитному договорі Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) або у відповідному документі Фінансування МФК, та інакше в такий самий спосіб в усіх відношеннях, як забезпечені зобов`язання мають бути сплачені Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) за кредитним договором Лендмонт Лімітед (Landmont Limited).
		Згідно розділу 2.03. договору 5 як порука, так і гарантії відшкодування, які містяться в договорі є триваючими зобов`язаннями поручителів, які незалежно від проведення будь-яких розрахунків та виникнення будь-яких інших подій або обставин, зберігають повну юридичну силу та чинність до того часу, поки забезпечені зобов`язання не будуть сплачені в повному обсязі та у повній відповідності до положень документів фінансування МФК, без врахування будь-яких проміжних платежів або виплат, що здійснюються у повному обсязі або частково та поручителі не будуть звільнені від виконання зобов`язань МФК та зобов`язання поручителів не будуть остаточно припинені МФК.
		Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
		Частиною четвертою ст.559 Цивільного кодексу України (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Колегія суддів приймає до уваги, що строки, встановлені у частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України є преклюзивними, із їх спливом суб`єктивне право кредитора вимагати виконання зобов`язання у поручителя (у тому числі звертаючись до суду) перестає існувати (аналогічні правові висновки викладено у постановах ВСУ від 31.01.2018 209/3779/15-ц; від 06.09.2017 № 6-623цс17; від 17.09.2014 № 6-53цс14).
		Водночас, умова договорів поруки про їхню дію до повного припинення усіх зобов`язань боржника за основним договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки це суперечить приписам ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №913/320/18; від  26.02.2019 у справі № 926/2154/16).
		Зі змісту договору поруки (договір 5) вбачається, що в ньому не встановлено строку, після закінчення якого порука припиняється. Відтак умова договору поруки (договір 5) про його дію до повного припинення усіх зобов`язань боржника за основним договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки. 
		Оскільки відповідно до договору 4 позичальник зобов`язався повернути кредит до 15.06.2015, то відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука ПАТ "ДМК" за договором поруки від 15.01.2008 (договір 5) припинилась після спливу шестимісячного строку, а саме - 15.12.2015.
		Окрім того, суд погоджується з розпорядником майна, що повідомлення №IFC/66514, відповідно до якого отримувачем коштів є ЛЕНДМОНД Лімітед, а призначення платежу: "IFCFIRSTANDFINALA-LOAN ВИДАЧА КРЕДИТУ PRGNO 26396UKR"; повідомлення №IFC/66886, відповідно до якого одержувач коштів є відмінна від позичальників та боржника особа, а у передостанньому рядку вбачається текст: "…для подальшого зарахування…"; повідомлення №IFC/66909, відповідно до якого одержувач коштів є відмінна від позичальників та боржника особа, а у перед останньому рядку вбачається текст: "…для подальшого зарахування…" не є належними доказами, що підтверджують факт отримання кредиту, його розмір, дату отримання кредиту тощо оскільки не є платіжними або обліковими банківськими документами, не є документами первинного бухгалтерського обліку. 
		Із змісту аркушу другого "ДОДАТОК" українського перекладу договору 6 вбачається наявність договорів забезпечення за кредитним договором від 14.01.2008, серед яких відсутнє посилання на договір поруки від 15.01.2008 (договір 5), що укладено з боржником. Тобто, договір поруки від 15.01.2008 відсутній в даному переліку та за змістом договору відступлення прямо не вбачається відступлення прав вимоги за таким договором 5. 
		Колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду, що надані кредитором копія листа про отримання коштів № 1 без дати від Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) щодо отримання 100 000 000,00 доларів США за кредитним договором від 14.01.2008 та копія листа про отримання коштів № 2 від 30.05.2008 від Лендмонт Лімітед щодо отримання 250 000 000,00 доларів США за кредитним договором від 14.01.2008 не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки вказані документи не є документами первинного обліку.
		Отже, на підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що грошові вимоги кредитора за договором 4, договором 5 та договором 6 у розмірі у 350       000       000,00 доларів США непогашеної суми основного боргу та процентів у розмірі 157 984 493,94 доларів США підлягають відхиленню у повному обсязі.
		Також, ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) заявлено вимоги до ПАТ "ДМК" на суму 25                              000 000,00 доларів США основного  боргу та заборгованість за процентами 15 047                              404,00 доларів США, що ґрунтуються на кредитному договорі від 04.04.2008, укладеному між Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) та EUROBANK EFG CYPRUS LTD.
		Відповідно до пункту 1.1. статті 1 кредитного договору від 04.04.2008 (в редакції листа про внесення змін від 02.04.2013) "дата припинення" означає 30.08.2013 (договір 7).
		На підставі договору поруки від 03.10.2011, укладеного між EUROBANK EFG CYPRUS LTD (ЄВРОБАНК ЕФГ КІПР ЛТД) та ПАТ "ДМК" останній поручився за виконання компанією Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) зобов`язань за кредитним договором від 04.04.2008, виступивши за цим договором поруки в якості поручителя (надалі - договір 8).
		Відповідно до пункту 4.2. стаття 4 договору 8 порука за цим договором набирає чинності з моменту підписання сторонами цього договору і діє в строк до 01.01.2019 або до дати надання кредитором поручителю письмового підтвердження про виконання в повній мірі всіх зобов`язань позичальника за основним договором, що забезпечується такою порукою, в залежності від того, що станеться раніше. Сторони договору поруки встановили, що цей договір регулюється законодавством України (пункт 5.9 статті 5 договору поруки).
		Між EUROBANK EFG CYPRUS LTD та EUROBANK ERGASIAS S.A. 30.09.2013 було укладено договір, відповідно до якого було відступлено право вимоги до позичальника на користь EUROBANKRGASIAS S.A.
		Між EUROBANK ERGASIAS S.A. та ERB NEW EUROPE FUNDING III LIMITED 30.09.2013 укладено договір, відповідно до якого було відступлено право вимоги до позичальника на користь ERB NEW EUROPE FUNDING III LIMITED.
		Між ERB NEW EUROPE FUNDING III LIMITED (особа яка передає) та DEUTSCHE BANK AG, LONDON BRANCH (особа яка приймає) та ЛАНДМОНТ ЛІМІТЕД (як позичальник) укладено договір відступлення від 23.03.2015.
		Також між DEUTSCHE BANK AG, LONDON BRANCH (особа яка передає) та кредитором (особа яка приймає) та ЛАНДМОНТ ЛІМІТЕД (як позичальник) укладено договір відступлення від 23.03.2015, відповідно до пункту 3.4. статті 3 якого, у дату відступлення особа, що приймає зобов`язується сплатити розмір платежу на користь особи, що відступає відповідно до підтвердження угоди. Якщо особа, що приймає не виконає даного обов`язку, цей договір вважається припиненим та відступлення, передбачене цим договором, вважатиметься скасованим та не матиме юридичної (або іншої) сили.
		Згідно п.4.2. договору 8, порука за цим договором набирає чинності з моменту підписання сторонами цього договору і діє в строк до 1 січня 2019 року або до дати надання кредитором письмового підтвердження про виконання в повній мірі всіх зобов`язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою, в залежності від того, що станеться раніше.
		Щодо припинення поруки внаслідок спливу її строку Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №490/5224/14-ц зробила правовий висновок, що порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належать до преклюзивних строків. Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
		З огляду на умови договору поруки від 03.10.2011 та приписи ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука ПАТ "ДМК" за зобов`язаннями компанії Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) перед ІНДУМЕТ СА за кредитним договором від 04.04.2008 є припиненою.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами місцевого господарського суду про відхилення у повному обсязі грошових вимог кредитора у розмірі 25 000 000,00 доларів США основного боргу та заборгованість за процентами 15 047 404,00 доларів США, що ґрунтуються на договорі 7, договорі 8.
		З урахуванням наведеного господарським судом правомірно відхилено грошові вимоги ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) до ПАТ "ДМК" у загальному розмірі 23 640 410 448, 40 грн. основного боргу та 3 842,00 грн. суового збору.
		          Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про час судового засідання, що відбулося 14.11.2019.
		          Так, в апеляційній скарзі заявник зазначає, що його представник з`явився у судове засідання, проте не дочекавшись його початку, залишив залу судового засідання.
		З ухвали господарського суду від 14.11.2019 вбачається, що у судове засідання з`явився представник ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) Кучанський О.В. (довіреність б/н від 04.06.2019).
		          Отже, апелянт був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
		          З приводу доводів апелянта про необгрунтовану відмову судом у задоволенні клопотань значної кількості кредиторів про колегіальний розгляд справи, колегія суддів вважає їх безпідставними, приймаючи до уваги наступне.
		          Відповідно до п.17 ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи.
		За приписами ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.
		Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала (ч. 10 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
		Законом не визначено, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду, а складність справи може визначатися залежно від складності спірних правовідносин, доказового наповнення матеріалів справи, неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, тощо.
		Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду призначати колегіальний розгляд справи лише з певним колом обставин, які на думку сторін свідчать про складність справи. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про призначення колегіального розгляду справи, та зробити мотивований висновок щодо складності справи.
		          З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає порушень суду першої інстанції при вирішенні питання щодо відмови у задоволенні клопотань про колегіальний розгляд справи.
		          Суд апеляційної інстанції вважає недоведеними посилання скаржника про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги до змісту ухвали передбачені ст.234 Господарського процесуального кодексу України.
		          Щодо твердження апелянта про порушення господарським судом приписів ч.8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів враховує таке.
		          Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.
		          Враховуючи велику кількість учасників справи та приймаючи до уваги відсутність у приміщенні господарського суду Дніпропетровської області зали судового засідання для розміщення значної кількості представників, господарський суд отримав у тимчасове користування приміщення актової зали Соборної районної у місті Дніпрі ради, за адресою: площа Шевченка, 7, м.Дніпро. 
		          Колегія суддів приймає до уваги, що  приміщення актової зали Соборної районної у місті Дніпрі ради знаходиться у пешій доступності від приміщення господарського суду Дніпропетровської області.
		          Отже, приймаючи до уваги місцерозташування приміщення актової зали Соборної районної у місті Дніпрі ради, апелянт не був позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні, яке відбулося 14.11.2019.
		          Таким чином, господарським судом було забезпечено баланс інтересів всіх учасників провадження у справі, гарантування права кожного на участь у судовому засідання, що узгоджується із приписами ст.ст.8,9 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також завданням та основним засадам господарського судочинства, закріпленим у ст.2 Господарського процесуального кодексу України.
		Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення судом таємниці нарадчої кімнати.
		Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантією об`єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості та справедливості суду. 
		Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання.
		Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом, і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні. Важливість дотримання такої таємниці не підлягає оспорюванню, а в разі її порушення нівелюється сам процес ухвалення законного судового рішення незалежним судом.
		У п.3.17.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, роз`яснено, що у разі відсутності спеціально призначеного для цього приміщення як нарадча кімната може використовуватися зал судових засідань, службовий кабінет судді, інші службові приміщення суду, - за обов`язкової умови, щоб під час прийняття судового рішення у відповідному залі чи іншому приміщенні не перебували інші особи, крім судді чи суддів, який (які) здійснює (здійснюють) розгляд даної справи.
		У даному випадку, скаржником не доведено, що під час прийняття судового рішення у приміщенні актової зали Соборної районної у місті Дніпрі ради, перебували інші особи, крім судді, який здійснював розгляд цієї справи.
		Суд вважає невмотивованими посилання скаржника про неправильне застосування судом положень колізійного законодавства України та невжиття судом заходів для з`ясування змісту норм англійського права.
		Так, провадження у справі про банкрутство є особливою формою господарського судочинства, яке регулюються виключно нормами процесуального та матеріального права України.
		Зі змісту заяви ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) з вимогами до боржника не вбачається обґрунтування кредиторських вимог нормами права Англії, до цієї заяви не надавались будь-які документи, що дають можливість встановити зміст норм права Англії.
		Крім того, тягар доведення у справах про банкрутство покладено на кредитора, а не на суд. В даному випадку заявником не надано в розумні строки перекладу нормативно-правових актів Англії, відомості про судові прецеденти тощо. 
		Колегія суддів враховує, що за змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про міжнародне приватне право» з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.
		Отже, звернення судом до компетентних органів та установ є правом, а не обов`язком суду. Крім цього суд враховує особливості правового регулювання відновлення неплатоспроможності в Україні та зокрема, встановоені строки здійснення процедур банкрутства.
		Встановивши наведені обставини, колегія суддів залишає апеляційну скаргу ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) без задоволення, а ухвалу господарського у відповідній частині - без змін.
		          Дослідивши апеляційну скаргу ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) колегія суддів апеляційного господарського суду враховує таке.
		ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) оскаржує ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині відхилення його грошових вимог в розмірі 13 808 570 110,16 грн. Таким чином, відповідно ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду переглядається судом апеляційної інстанції в наведеній частині.
		З матеріалів грошових вимог вбачається, що 20.02.2009 між відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як позичальником, Сітібанк Н.А., Бахрейнська філія, комерційний банк, як кредитором та Акціонерним комерційним банком "Сітібанк (Україна)" як обслуговуючим банком укладено угоду про відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5 000       000,00 доларів США (надалі - договір 1).
		30.04.2013 між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як позичальником, Сітібанк Н.А., Бахрейнська філія, комерційний банк, як початковим позичальником та публічним акціонерним товариством "Сітібанк (Україна)" в якості початкового Українського обслуговуючого банку та Індумет Лімітед, приватною компанією з обмеженою відповідальністю, створеною у Республіці Кіпр, як новим позикодавцем укладено договір про внесення змін та передачу прав від 30.04.2013 (стосовно угоди про відновлювальну кредитну лінію від 20.02.2009)  (надалі - договір 2).
		Згідно п. 2.1. договору 1 відповідно до умов і положень, викладених у цій угоді, в тому числі з урахуванням пункту 2.2. цієї угоди, кредитор надає позичальнику, та позичальник відповідно до цього документу, погоджується одержати кредит у кредитора, що надається одним або декількома частинами кредиту, загальна сума яких становить 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) доларів США (ліміт заборгованості).
		Відповідно до п. 1.1. договору 1 дата припинення дії означає 30 вересня 2010 року.
		За умовами договору 2 кредитор набуває прав вимоги до боржника за угодою про відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5 000       000,00 доларів США.
		Пунктом 3.1. договору 2 передбачено, що початковий позикодавець передає шляхом новації всі свої фінансові зобов`язання, права та інші зобов`язання за позиковими документами таким чином, щоб новий позикодавець став позикодавцем за угодою про позикову лінію зі змінами, а зобов`язання початкового позикодавця припиняється, і початковий позикодавець більше не виступає як позикодавець.
		Відповідно до пункту В преамбули договору 2 позичальник планує повернути у повному обсязі суми, які належать до сплати від нього за початковою угодою про позикову лінію не пізніше 24 липня 2013 року.
		Посилаючись на укладення договору 1 та договору 2 Індумет Лімітед  заявив до ПАТ "ДМК" кредиторські вимоги, які включають основну заборгованість у розмірі 5 000 000 доларів США та заборгованості за відсотками у розмірі 3 667 866,00 доларів США. 
		           27.06.2006 між Міжнародною Фінансовою Корпорацією, як позикодавцем, позичальниками: Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" (Корпорація "ІСД"), відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", відкритим акціонерним товариством "АЛЧЕВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (ВАТ "АЛЧЕВСЬККОКС"), відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", укладено кредитний договір на суму 350 000 000,00 доларів США (надалі - договір 7).
		27.06.2006 Міжнародною Фінансовою Корпорацією та відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, як поручителем було укладено договір поруки (надалі - договір 8).
		13.02.2018 Міжнародна Фінансова Корпорація та Індумет Лімітед уклали договір відступлення за формою асоціації кредитного ринку (банківський борг) (надалі - договір 9).
		Відповідно до розділу 2.01. договору 7 МФК погоджується надати, а позичальники погоджуються запозичити кредит, що складається з кредиту А на суму до ста мільйонів доларів США, кредиту Б на суму до двохста п`ятдесяти мільйонів доларів США. За умовами цього договору, позичальники мають право взяти кредит на окремій основі наступним чином: стосовно ІСД - суму до сорока мільйонів доларів; стосовно АМК - суму до двохста двадцяти мільйонів; стосовно ДМК - суму до п`ятдесяти мільйонів доларів, стосовно АКХЗ - суму до сорока мільйонів доларів.
		Згідно розділу 2.06 договору 7 позичальники зобов`язані були повернути основну суму кредиту та сплатити відсотки по кредиту по 15 грудня 2012 року включно, що вбачається з відповідного графіку погашення.
		За умовами договору 8 боржник мав гарантувати сплату забезпечених зобов`язань корпорації "ІСД", ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ВАТ "АЛЧЕВСЬККОКС" за кредитним договором від 27.06.2006. 
		Відповідно до розділу 2.01. статті ІІ Договору 8 поручитель гарантує МФК належну і вчасну сплату забезпечених зобов`язань на дату їх погашення, після прискорення або в іншому випадку; домовляється з МФК, що якщо співпозичальники (або будь-хто з них) не сплатить будь-яку суму забезпечених зобов`язань, коли вони стануть такими, що підлягають сплаті, то поручитель негайно і в будь-якому випадку на вимогу МФК сплатить МФК цю суму в доларах, як передбачено кредитним договором або відповідним операційним документом або в інший спосіб у такій самій манері в усіх аспектах, як мають бути сплачені співпозичальниками забезпечені зобов`язання за кредитним договором.
		Згідно п.п. (і) та (іі) розділу 2.03. статті ІІ договору 8 поручительство і відшкодування, передбачені цим договором, є триваючими зобов`язаннями поручителя, не зважаючи на будь-які розрахунки або настання будь-якої іншої події чи обставини, і мають залишатися чинними у повному обсязі доки забезпечені зобов`язання не будуть сплачені точно у відповідності до положень операційних документів незалежно від будь-якого проміжного платежу або повного або часткового припинення; або зобов`язання поручителя не будуть нарешті припинені МФК.
		Відповідно до п.п. (d) 2.03. статті ІІ договору 8 зобов`язання поручителя за цим договором можуть бути припинені лише шляхом виконання і навіть тоді, коли в міру такого виконання ці зобов`язання не обумовлені жодним завчасним попередженням, вимогою або дією проти співпозичальників (або будь-кого з них) або жодного повідомлення поручителю стосовно будь-якого дефолту співпозичальників (або будь-кого з них).
		За умовами договору 9 Міжнародна Фінансова Корпорація відступила на користь компанії Індумет Лімітед свої права за договором 7 та договором 8. 
		На підставі договору 7, договору 8 та договору 9 кредитором заявлено вимоги до боржника у розмірі 246 666 666,62 доларів США основного боргу та заборгованість за відсотками у розмірі 120       060       486,46 доларів США. 
		28.08.2006 між Корпорацією "ІСД" (Компанія), як позичальником та ABN AMRO BANK N.V.Амстердамська філія, як організатором кредитування та початковим кредитором траншу А, початковим кредитором траншу В та кредитним агентом укладено договір про кредитну лінію на суму 50       000 000 доларів США для корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" організований ABN AMRO BANK N.V. Амстердамська філія (надалі - договір 10).
		05.09.2006 між відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як поручителем та ABNAMRO BANK N.V., як кредитним агентом, укладено договір поруки (надалі - договір 11).
		20.11.2013 між Корпорацією "ІСД", як позичальником, The ROYAL BANK OF SCOTLAND N.V., як початковим позикодавцем та Індумет Лімітед, як новим позикодавцем  укладено договір про внесення змін та передачу прав стосовно договору про кредитну лінію від 28 серпня 2006 року про кредитну лінію на суму 50 000       000 доларів США (надалі - договір 12).
		Згідно умов договору 10 Корпорація "ІСД" мала отримати кредит у розмірі 50 000 000,00 доларів США.
		За умовами п.2.1. статті 2 договору 10 кредитори надають компанії не зобов`язану кредитну лінію за траншем А, що в сукупності дорівнює сумі кредитної лінії траншу А; та автоматично поновлювальну кредитну лінію за траншем В, що в сукупності дорівнює загальним зобов`язанням траншу В. 
		Відповідно до пункту 1.1. статті 1 договору 10 кредит означає кредити траншу А та кредити траншу В; дата погашення означає дату, що настає через 120 днів після дати використання кредиту; дата використання траншу А означає дату, на яку транш А був використаний; остаточна дата погашення траншу В означає дату, що наступає після 3 років після дати підписання цього договору.
		У пункті 1.1. статті 1 договору 10 зазначено "визначення термінів", остаточна дата погашення траншу А означає дату, що настає після 364 дня після дати підписання цього договору, а остаточна дата погашення траншу В означає дату, що настає після 3 років після дати підписання цього договору. 
		Згідно умов договору 11 боржник поручився за виконання корпорацією "ІСД" зобов`язань за договором 11.
		Відповідно до умов договору 12 сума неповернутого кредиту станом на 20.11.2013 року склала 35 000 000,00 доларів США, компанія Індумет Лімітед набула всі права та зобов`язання кредитора за договором про кредитну лінію від 28.08.2006. 
		Посилаючись на договір 10, договір 11 та договір 12 кредитор заявив вимоги до боржника у розмірі 35 000 000,00 доларів США, а також заборгованість за нарахованими, але повністю не погашеними процентами, 11 827 769,79 доларів США.
		           20.02.2009 між CITIBANK N.A. Бахрейнська філія, як кредитором, акціонерним комерційним банком "СітіБанк (Україна)", як Українським обслуговуючим банком та корпорацією "ІСД", як позичальником укладено угоду про відновлювальну кредитну лінію (надалі - договір 13).
		20.02.2009 між відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, як поручителем та CITIBANK N.A. Бахрейнська філія ("Банк"), як кредитором, укладено договір поруки (надалі договір 14).
		30.04.2013 року між СІТІ Банк Бахрейнська філія, як початковим позикодавцем, публічним акціонерним товариством "Сітібанк", як Початковим Українським Обслуговуючим Банком, Корпорацією "ІСД", як позичальником та Індумет Лімітед, як новим позичальником укладено договір про внесення змін та передачу прав (надалі - договір 15). 
		За умовами договору 13 передбачалося надання Корпорації "ІСД" кредиту в розмірі 5                      000 000,00 доларів США.
		Згідно п. 2.1. статті 2 договору 13 кредитор надає позичальнику, а позичальник відповідно до цього договору, погоджується одержати кредит у кредитора, що надається одним або декількома частинами кредиту, загальна сума яких становить 5       000       000,00 доларів США (ліміт заборгованості).
		Відповідно до п.1.1. статті 1 договору 13 дата припинення дії означає 30 вересня 2010 року.
		У пункті 1.2. договору 14 визначено, що поручитель за цим договором зобов`язується перед банком нести повну (солідарну із боржником) відповідальність за невиконання боржником своїх зобов`язань за угодою, у випадку неспроможності боржника виконати свої зобов`язання згідно з угодою, зокрема зобов`язань щодо сплати банку основної суми кредиту, згідно угоди у сумі, що не перевищує 5 000       000,00 доларів США та у терміни, визначені Угодою (кінцева дата остаточного погашення основної суми кредиту згідно з угодою має бути не пізніше 30 вересня 2010 року); сплати нарахованих відсотків, що нараховані на основну суму кредиту у розмірі та у терміни, що обумовлені в угоді; сплати банку будь-яких компенсацій, штрафів, пені та інших платежів передбачених угодою; виконання інших умов угоди. 
		Відповідно до пункту 9.1. статті 9 договору 14 цей договір регулюється чинним законодавством України.
		За умовами договору 15 неповернута сума кредиту станом на 30.04.2013 складала 5                      000 000,00 доларів США, СІТІ Банк Бахрейнська філія передав свої права та зобов`язання за угодою про відновлювальну кредитну лінію та договором поруки на користь Індумет Лімітед. 
		Згідно п.3.1. договору 15 початковий позикодавець передає шляхом новації всі свої фінансові зобов`язання, права та інші зобов`язання за позиковими документами таким чином, щоб новий позикодавець став позикодавцем за угодою про позикову лінію зі змінами, а зобов`язання початкового позикодавця припиняється, і початковий позикодавець більше не виступає як позикодавець.
		Посилаючись на договір 13, договір 14 та договір 15 кредитором заявлено вимоги до боржника у розмірі 5 000 000,00 доларів США основного боргу та 3       356 730,38 доларів США - заборгованість за нарахованими, але повністю не погашеними процентами.
		10.03.2009 між Корпорацію "ІСД", як позичальником, та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (надалі - ЗАТ "ОТП Банк" або банк), як кредитором (позикодавцем) укладено договір про надання кредитної лінії №CR  09-23/28-4 (надалі - договір 16). 
		10.03.2009 між відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, як поручителем та ЗАТ "ОТП Банк", як кредитором укладено договір поруки №09-016/28-4 (надалі - договір 17).
		11.07.2013 між Корпорацією "ІСД", як позичальником, публічним акціонерним товариством "ОТП Банк", як початковим кредитором та компанією ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED), як новим кредитором, укладено договір про викладення у новій редакції договору про надання кредитної лінії №09-23/28-4 від 10 березня 2009 року (надалі - договір 18).
		Відповідно до пункту 1.1. статті 1 договору 16 ЗАТ "ОТП Банк" (банк) надає Корпорації "ІСД" (позичальник) кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов`язується належним чином використовувати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов`язання, встановлені у цьому договорі.
		Пунктом 1.6. статті 1 договору 16 в редакції договору №46 від 29.03.2013  визначено, що позичальник зобов`язаний виконати боргові зобов`язання в повному обсязі в строк не пізніше 19.04.2013 включно.
		За умовами договору 17, боржник поручився за належне виконання корпорацією "ІСД" умов договору 16.
		Згідно п. 1.1. договору 17 ВАТ "ДМКД" приймає на себе зобов`язання відповідати перед кредитором за повне, своєчасне та належне виконання боржником зобов`язання, у повному обсязі та зобов`язується перед кредитором у випадку не виконання та/або неналежного виконання боржником зобов`язання. Протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора виконати таке зобов`язання  на користь кредитора, якщо інше не буде вимагатись кредитором у письмовій формі.
		Відповідно до п. 6.2. договору 17 він регулюється законодавством України, а згідно п. 8.2. договору 17 термін дії зазначеного договору поруки встановлено до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, в тому числі за основним зобов`язанням.
		За умовами розділу А преамбули договору 18 компанія Індумет Лімітед отримала всі права кредитора за договором 16, на підставі договору 18 внесено зміни до договору 16 шляхом викладення його в новій редакції .
		У пункті 1.6. договору 16 в редакції договору 18  передбачено, що позичальник зобов`язаний виконати боргові зобов`язання в повному обсязі в строк до 19 квітня 2013 року включно.
		Посилаючись на договір 16, договір 17 та договір 18, кредитор заявив вимоги до боржника у розмірі 50 000       000,00 доларів США - основна заборгованість та 27 573 936,20 доларів США - заборгованість за нарахованими, але повністю не погашеними процентами, а також 2 234 138,47 доларів США - неустойка.  
		20.02.2009 між CITIBANK N.A. Бахрейнська філія, як кредитором, акціонерним комерційним банком "СітіБанк (Україна)", як Українським обслуговуючим банком та відкритим акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", як позичальником укладено Угоду про відновлювальну кредитну лінію (надалі - договір 19).
		20.02.2009 між відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, як поручителем та CITIBANK N.A. Бахрейнська філія (Банк), як кредитором, укладено договір поруки (надалі договір 20).
		30.04.2013 між СІТІ Банк Бахрейнська філія, як початковим позикодавцем, публічним акціонерним товариством "Сітібанк", як Початковим Українським Обслуговуючим Банком, публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", як позичальником та Індумет Лімітед, як новим позичальником укладено договір про внесення змін та передачу прав стосовно 10 000 000 доларів США угоди про відновлювальну кредитну лінію від 20 лютого 2009 року (надалі - договір 21). 
		За умовами договору 19 передбачалося надання Корпорації "ІСД" кредиту в розмірі 10 000       000,00 доларів США.
		Згідно п.2.1. статті 2 договору 19 кредитор надає позичальнику, а позичальник відповідно до цього договору, погоджується одержати кредит у кредитора, що надається одним або декількома частинами кредиту, загальна сума яких становить 10 000 000,00 (десть мільйонів) доларів США (ліміт заборгованості).
		Відповідно до п.1.1. статті 1 договору 19 дата припинення дії означає 30 вересня 2010 року.
		Пунктом 9.1. статті 9 договору 19 сторони дійшли згоди, що цей договір регулюється чинним законодавством України.
		У пункті 1.2. договору 20 визначено, що поручитель за цим договором зобов`язується перед банком нести повну (солідарну із боржником) відповідальність за невиконання боржником своїх зобов`язань за угодою, у випадку неспроможності боржника виконати свої зобов`язання згідно угоди, зокрема зобов`язань щодо сплати банку основної суми кредиту, згідно угоди у сумі, що не перевищує 10 000       000,00 доларів США та у терміни, визначені угодою (кінцева дата остаточного погашення основної суми кредиту згідно з угодою має бути не пізніше 30 вересня 2010 року); сплати нарахованих відсотків, що нараховані на основну суму кредиту у розмірі та у терміни, що обумовлені в угоді; сплати банку будь-яких компенсацій, штрафів, пені та інших платежів передбачених угодою; виконання інших умов угоди.
		За умовами розділу С преамбули договору 21 кредитор має намір передати всі свої права та зобов`язання за кредитними документами на користь нового кредитора згідно з договором про передачу, який датовано датою укладення цього договору або близькою до неї датою. Згідно розділу D преамбули договору 21 сторони досягли згоди про внесення змін до початкової угоди про позикову лінію на умовах встановлених у цьому договорі.
		Відповідно до п.3.1. договору 21 початковий позикодавець передає шляхом новації всі свої фінансові зобов`язання, права та інші зобов`язання за позиковими документами таким чином, щоб новий позикодавець став позикодавцем за угодою про позикову лінію зі змінами, а зобов`язання початкового позикодавця припиняється, і початковий позикодавець більше не виступає як позикодавець.
		Посилаючись на договір 19, договір 20 та договір 21 кредитором заявлено вимоги до боржника у розмірі 10 000 000,00 доларів США основного боргу та суму заборгованості за відсотками у розмірі 7 335       731,00 доларів США.
		Розпорядником майна та боржником вимоги кредитора було відхилено у повному обсязі з підстав не доведення заявлених вимог належними та допустимими доказами, припиненням поруки та пропуском кредитором строків позовної давності.
		Згідно ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. (ч. 1). З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. (ч. 2). Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. (ч. 3). Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України. (ч. 4).
		Зі змісту заяви ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) з грошовими вимогами до боржника вбачається, що вона містить лише посилання на законодавство України.
		Отже, господарським судом правомірно розглянуто вимоги кредитора з застосуванням національного права.
		Частиною 1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (дійсна на момент звернення із кредиторськими вимогами) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
		Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
		При цьому, обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
		Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредиторами, або рішення юрисдикційного органу до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
		Всупереч наведеному кредитором не надано доказів (документів первинного бухгалтерського обліку), що підтверджують грошові вимоги кредитора до боржника за договором 1 та договором 2 на суму 5 000 000,00 доларів США основного боргу та 3                      667 866,00 доларів США заборгованості за відсотками, у зв`язку з чим господарський суд дійшов умотивованого висновку про недоведеність зазначених вимог та їх відхилення з зазначених підстав. 
		               За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України        позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		          Приймаючи до уваги відсутність підстав для задоволення грошових вимог за договорами 1,2, колегія суддів не вбачає підстав для застосування позовної давності, про яку було заявлено боржником.
		          Суд першої інстанції помилково надав оцінку обставинам щодо застосування строку позовної давності.
		Стосовно вимог кредитора до боржника за договорами 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 та 21 суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.
		Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Строки, встановлені у частині 4 статті 559 ЦК України є преклюзивними, із їх спливом суб`єктивне право кредитора вимагати виконання зобов`язання у поручителя (у тому числі звертаючись до суду) перестає існувати (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 31.01.2018 209/3779/15-ц; від 06.09.2017 № 6-623цс17; від 17.09.2014 № 6-53цс14).
		Водночас, умова договорів поруки про їхню дію до повного припинення усіх зобов`язань боржника за основним договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки це суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (правова позиція Верховного Суду, наведена у постановах від 23.05.2019  у справі №913/320/18; від 26.02.2019 у справі № 926/2154/16).
		Зі змісту договорів поруки (договори 8,11,14,17 та 20) вбачається, що в них не встановлено строку, після закінчення якого порука припиняється. 
		Отже умова наведених договорів поруки щодо їх дії до повного припинення усіх зобов`язань боржника за основним договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки. 
		Враховуючи строки виконання основних зобов`язань, забезпечених порукою згідно договорів 8,11,14,17 та 20 та у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи належних та допустимих доказів пред`явлення кредитором до ПАТ "ДМК" вимог за договорами поруки протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання за відповідними договорами, господарський суд дійшов умотивованого висновку про припинення поруки, встановленої договорами 8,11,14,17 та 20 після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
		Таким чином, порука за договором 8 припинилась 15.06.2013, за договором 11 - 28.02.2010, за договором 14 - 30.03.2011, за договором 17 - 19.10.2013, а за договором 20 - 30.09.2010.
		Щодо першої додаткової угоди від 15.11.2007, укладеної між корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" та ABN AMRO BANK N.V. Амстердамська філія, якою сторони внесли зміни до договору про кредитну лінію на суму 50        000        000 доларів США для корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" організований ABN AMRO BANK N.V. Амстердамська філія від 28.08.2006 (надалі - перша додаткова угода) колегія суддів враховує таке.
		     Згідно пункту В декларативної частини першої додаткової угоди сторони, зокрема, погодили, що дата набуття чинності договору 10 повинна бути "до 15 листопада 2007 року".
		      Суд апеляційної інстанції вважає, що зміна дати набрання чинності суттєво вливає на права та обов`язки ПАТ "ДМК", як поручителя за договором 11, оскільки зміна дати набрання чинності за договором 10 змінює строки повернення позики, збільшуючи ці строки, відтак збільшує обсяг відповідальності ПАТ "ДМК", як поручителя за договором 11. 
		З приводу договору про визнання заборгованості від 12.04.2012, укладеного між The Royal Bank of Scotland N.V., як позикодавцем, Корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу", публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського", як поручителями, то зазначений договір не встановлює будь-яких додаткових прав та обов`язків для сторін договору 10 та договору 11, не змінює строки виконання зобов`язань за договором 10, відтак не змінює того факту, що порука надана боржником за договором 11 припинилася відповідно до приписів ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, тобто після спливу шести місяців від дня укладення договору поруки.
		Стосовно укладеного 10.12.2015 між  корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу", як позичальником та The Royal Bank of Scotland N.V. (правонаступник ABN AMRO BANK N.V. Амстердамська філія), як первинним кредитором траншу А, траншу В та первинним кредитним агентом укладено договір про підтвердження кредитної лінії на суму 50 000        000 доларів США від 10.12.2015 (надалі - договір про підтвердження), колегія суддів приймає до уваги, що цей договір не підписано Індумет Лімітед, як новим позикодавцем, який набув прав та обов`язків за договором 10 відповідно до умов договору 12. Окрім того, договір про підтвердження не укладено та не підписано боржником, відтак зазначений договір не створює для нього будь-яких прав та обов`язків.
		Щодо договору 19, то умови зазначеного договору боржником не приймались, останній не є стороною цього договору, відтак умовами договору 19 не може бути збільшено обсяг відповідальності ПАТ "ДМК", як поручителя за договором 20.
		Зміст  п.3.1. договору 21 свідчить про те, що CITIBANK N.A. Бахрейнська філія шляхом новації передає всі свої фінансові зобов`язання, права та інші зобов`язання за договором 19 компанії ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED).
		Відповідно до визначення "маржа" договору 19 маржа означає 6 відсотків річних.
		У п. 5.1.4 встановлено, що у пункті 1.1. початкової угоди про позикову лінію (договір 19) вилучається повністю та замість нього вноситься новий текст: маржа означає 7,54 відсотків річних. 
		За умовами п. 5.1.8. договору 21 пункт 4.1. початкової угоди про позикову лінію (договір 19) вилучається повністю та замість нього вноситься такий текст: « 4.1.Відсоткова ставка, що застосується по відношенню до частини позики, для кожного періоду нарахування відсотків, який стосується до відповідної частини позики, є річною відсотковою ставкою, що дорівнює сумі діючої маржі та ставки LIBOR».
		Водночас, за попередньою редакцією пункту 4.1. договору 19: " 4.1. Відсоткова ставка, яка застосується до частини кредиту для кожного періоду нарахування відсотків, стосовно цієї угоди, становитиме відсоткову річну ставку, яка дорівнює сукупності застосованих (а) маржі, та (b) Лондонської міжбанківської ставки пропозиції, та (с) витрати запозичення".
		Таким чином, внаслідок укладення договору 21 відбулося збільшення маржі та, відповідно, збільшення розміру процентної ставки за користування позичальником кредитними коштами за договором 19, і як наслідок відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя (ПАТ "ДМК"), оскільки збільшення розміру процентної ставки тягне за собою збільшення розміру нарахованих процентів.
		За приписами ст.553 Цивільного кодексу України договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України       у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
		Частиною 1  статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		Тобто, закон пов`язує припинення договору поруки, на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, зі зміною основного зобов`язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов`язання, забезпеченого порукою.
		Виходячи з аналізу приписів законодавства порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов`язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, від 17.02.2016 у справі № 6-3176цс15, від 23.12.2014 у справі № 3-196гс14, від 20.02.2013 у справі № 6-172цс12, від 21.05.2012 у справі № 6-18цс11, від 10.10.2012 у справі № 6-112цс12); постанові Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 910/11429/18). 
		Встановивши наведені обставини, приймаючи до уваги приписи ст.559 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення у повному обсязі наступних грошових вимог Індумет Лімітед: вимоги у розмірі 246 666 666,62 доларів США основного боргу та заборгованість за відсотками у розмірі 120 060 486,46 доларів США за договорами 7,8,9; вимоги у розмірі 35 000 000,00 доларів США основного боргу, а також заборгованість за нарахованими, але повністю не погашеними процентами у розмірі 1 1827 769,79 доларів США; вимоги у розмірі 5 000 000,00 доларів США основного боргу та 3 356 730,38 доларів США заборгованості за нарахованими, але повністю не погашеними процентами, які ґрунтуються на договорах 13,14,15, вимоги у розмірі 50    000       000,00 доларів США основної заборгованості, 27 573    936,20 доларів США заборгованості за нарахованими, але повністю не погашеними процентами, а також 2 234 138,47 доларів США неустойки за договорами 16,17,18; вимоги у розмірі 10 000 000,00 доларів США основного боргу та суму заборгованості за відсотками у розмірі 7 335 731,00 доларів США, які ґрунтуються на договорах 19,20,21.
		Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив вимоги кредитора про визнання грошових вимог у розмірі 13 808 570 110,16 грн.
		          Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо відхилення грошових вимог не спростовують.
		Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, неналежне повідомлення скаржника про час та місце розгляду справи, неврахування клопотання кредиторів про колегіальний розгляд справи, невитребування необхідних письмових доказів від банківських установ, невідповідність резолютивної частини ухвали приписам ст.238 Господарського процесуального кодексу України, порушення положень ч.2 ст.11 Закону України «Про судоустрій та статус судді» та ст.196 Господарського процесуального кодексу України, незастосування норм права Англії та колізійного законодавства, а також порушення норм матеріального права щодо помилкового застосування строку позовної давності. 
		Підстави для відхилення викладених скаржником обставин щодо порушення судом норм процесуального права, наведені судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA) на ухвалу господарського суду від 14.11.2019.
		Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів", колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, враховуючи таке.
		Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що заявник оскаржує ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині відмови у задоволенні грошових вимог товариства у розмірі 252 679,33 грн. 
		За приписами ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 600                       662,85 грн., з врахуванням зменшення вимог, та 3 842,00 грн. судового збору.
		Зазначена заява умотивована посиланням на те, що 15 грудня 2014 року між ТОВ "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів" (далі - кредитор) та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (далі-боржник) був укладений договір поставки №14-2120-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору кредитор поставив продукцію, підтверджується видатковими накладними: №238 від 28 грудня 2016 року на загальну суму 579 420,00 грн.; №239 від 28 грудня 2016 року на загальну суму 540 000,00 грн.; №1 від 13 січня 2017 року на загальну суму 324 000,00 грн.; №5 від 20 січня 2017 року на загальну суму 23 486,40 грн.; №15 від 14 березня 2017 року на загальну суму 1 163 184,00 грн.
		Приймаючи до уваги строк спати за останньою видатковою накладною, термін виконання грошового зобов`язання скінчився 10 березня 2017 року.
		Оскільки, термін грошового зобов`язання за вказаними видатковими накладними боржником було порушено, тому кредитор звернувся до суду з позовною заявою, в якій було висунуто вимоги про стягнення з боржника основної суми боргу, три проценти річних та інфляційні витрати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2018, яке залишено без змін Центральним апеляційним господарським судом від 10.12.2018 у справі №904/2262/18, з врахуванням ухвали господарського суду від 27.09.2019, позовні вимоги були задоволені в повному обсязі та стягнуто з боржника па користь кредитора основний борг 2 498 702,32 грн., три проценти річних 90 717,21 грн. та інфляційні витрати 131 047,13 грн., які були нараховані з 20.01.2016 по 17.05.2018. 
		Факт встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили, тому має преюдиційне значення і відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини повторному доведенню не підлягають.
		На виконання рішення суду грошові кошти кредитором були сплачені у повному обсязі лише 28.01.2019 у примусовому порядку, про що свідчить постанова приватного виконавця від 28.01.2019.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 по справі 904/792/19 було стягнуто з боржника на користь кредитора три проценти річних та інфляційні витрати, які були нараховані з 18.05.2018 по 28.01.2019 на загальну суму 215 862,74 грн., з яких 152 420,82 грн. інфляційні витрати та 3% річних у розмірі 52 370,06 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн., судовий збір 3 071,86 грн.
		Заявою від 09.09.2019 про зменшення кредиторських вимог кредитор просив вимоги про стягнення 50     000,00 грн. залишити без розгляду.
		Як вбачається із змісту розрахунку кредиторських вимог, кредитором зазначені відомості про заборгованість у розмірі 127 331,13 грн. - заборгованість за нарахованими 3% річних за період з 18.05.2017 по 28.01.2019; у розмірі 462 259,86 грн. - заборгованість за інфляційними витратами за період з травня 2017 по січень 2019 року. Кредитором було зазначено про заборгованість у розмірі 8    000,00 грн. - витрати на правову допомогу та 3 071,86 грн. судового збору у справі №904/792/19.
		Розпорядником майна та боржником визнані грошові вимоги кредитора у загальному розмірі 215 862,74 грн., яка підтверджується судовим рішенням у справі №904/792/19 (з яких: 52 370,06 грн. заборгованість за нарахованими 3% річних за період з 18.05.2018 по 28.01.2019, заборгованість за інфляційними витратами за період з травня 2018 по січень 2019 року; 11 071,86 судових витрат) та 3 842,00 грн. - витрати за сплату судового збору з подання заяви із грошовими вимогами.
		Встановивши наведені обставини, господарський суд дійшов правильного висновку про відхилення грошових вимог у розмірі 252 679,33 грн., у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни ухвали в оскаржуваній частині. 
		          Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.
		          Дослідивши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», колегія суддів враховує таке.
		          Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що боржник оскаржує ухвалу господарського суду в частині визнання грошових вимог ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) за договорами 3,4,5,6, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Матеріалами грошових вимог ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) підтверджено, що 06.08.2013 між публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (ПАТ "ПУМБ", банк), як кредитором та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як позичальником, укладено кредитний договір № DNI-22-734/13 (надалі - договір 3).
		           31.10.2013 між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як позичальником, ПАТ "ПУМБ", як початковим кредитором та ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) укладено договір про внесення змін до кредитного договору № DNI-22-734/13 від 6 серпня 2013 року (надалі - договір 4).
		          Банк зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 13    398 210,30 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використовувати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строк, обумовлені цим договором (п.1.1 договору 3).
		Згідно п. 6.1. статті 6 договору 3 позичальник зобов`язується повернути кредит та виконати боргові зобов`язання за кредитом в повному обсязі в строк не пізніше 05 вересня 2013 року.
		За умовами договору 4 кредитора замінено з ПАТ "ПУМБ" на компанію ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД. 
		Відповідно до п. 2.1. договору 4 початковий кредитор і новий кредитор погоджуються на передачу у дату набуття чинності початковим кредитором до нового кредитора (або іншої особи, що може бути визначена новим кредитором шляхом повідомлення початкового кредитора та позичальника; така третя особа, визначена новим кредитором надалі іменується як "особа, якій передаються права") всіх прав початкового кредитора за договором позики.
		          За п. 14.2. договору 3 та п.9.1. договору 4 відносини сторін регулюється правом України. 
		Посилаючись на укладення договору 3 та договору 4 ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED) заявив до публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» кредиторські вимоги у розмірі 13 398    210,30 доларів США основного боргу, 7    578    027,75 доларів США заборгованість за нарахованими, але повністю не погашеними процентами, а також неустойку у розмірі 334 621,69 доларів США. 
		З матеріалів грошових вимог (а.с. 166 т.3) вбачається, що компанія "Loucas&Loucas Auditor Ltd" звернулась  до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" з листом від 27.03.2017, в якому просила, для цілей проведення аудиту фінансової звітності компанії ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED), підтвердити залишок заборгованості станом на кінець року (31.12.2015), який був відображений в бухгалтерських книгах компанії, зокрема, за договором №DNI-22-734/13 від 06.08.2013 у розмірі 3 460 870,76 доларів США. 
		У відповідь на зазначене звернення, боржник підтвердив інформацію щодо залишку коштів на рахунку за договором №DNI-22-734/13 від 06.08.2013 у розмірі 3 460 870,76 доларів США.
		Приймаючи до уваги, що станом на 31.12.2015 заборгованість боржника перед кредитором за договором №DNI-22-734/13 від 06.08.2013 становила 3 460 870,76 доларів США, колегія суддів вважає необгрунтованим наданий кредитором розрахунок відсотків у розмірі 7 231 460,71 доларів США (а.с.204 т.3 грошових вимог).  
		Здійснивши власний розрахунок заборгованості по відсоткам за кредитним договором DNI-22-734/13 від 06.08.2013 за формулою: відсотки = розмір основного боргу х відсоткова ставка/360 х кількість днів прострочення, за період з 01.01.2016 по 31.05.2018, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість за вказаний період по відсоткам становить 1 149    931,99 доларів США. 
		Приймаючи до уваги, що боржником частково сплачена заборгованість станом на 31.12.2015, а матеріали грошових вимог не містять розмір та дату сплати такої заборгованості, суд позбавлений можливості перевірити розрахунок відсотків здійснений за період 14.11.2013 по 01.01.2016.  
		Також кредитором заявлено вимогу щодо неустойки у розмірі 334 621,69 грн., проте відповідного розрахунку щодо цієї заборгованості не надано, що позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити правильність нарахування кредитором наведеної суми.
		Встановивши наведені обставини, колегія суддів вважає, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором DNI-22-734/13 від 06.08.2013 становить 4 610 802,75 доларів США або 120    648    026,08 грн. (офіційний курс НБУ станом на день подання заяви - 27.06.2019, становить 2616,6382 грн.).
		Водночас, боржником заявлено про застосування строку позовної давності.
		За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України   загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша         статті 261 Цивільного кодексу України).
		За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес особи, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам почався 06.09.2013 та закінчився 06.09.2016. Тобто вимоги за кредитним договором DNI-22-734/13 від 06.08.2013 заявлені з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відхилення цих вимог.
		При цьому, колегія суддів враховує відсутність доказів переривання позовної давності за вимогами по кредитному договору DNI-22-734/13 від 06.08.2013.
		07.07.2014 між публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (ПАТ "ПУМБ". Банк), як кредитором та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", як позичальником, укладено кредитний договір №DNI-15 (надалі - договір 5).
		11.07.2014 між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як позичальником, ПАТ "ПУМБ", як початковим кредитором та ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED), як новим кредитором, укладено договір про внесення змін до кредитного договору № K-DNI-15 від 07 липня 2014 року (надалі - договір 6). 
		За умовами договору 5 ПАТ "ПУМБ" зобов`язався надати ПАТ "ДМК" кредит у розмірі 57   000 000 доларів США. 
		Згідно п. 6.1. договору 5 позичальник зобов`язується повернути кредит та виконати боргові зобов`язання за кредитом в повному обсязі в строк не пізніше 01 вересня 2014 року. 
		Відповідно до умов договору 6 замінено кредитора за договором 5 з ПАТ "ПУМБ" на ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED).
		Початковий кредитор і новий кредитор погоджуються на передачу у дату набуття чинності початковим кредитором до нового кредитора всіх прав початкового кредитора за договором позики (п.2.1 договору 6).
		Згідно п. 14.2. договору 5 та п. 9.1. статті 9 договору 6 зазначені договори регулюється правом України. 
		Посилаючись на договір 5 та договір 6 кредитор звернувся з вимогами до боржника у розмірі 57 000 000,00 доларів США основного боргу та 27 573 116,90 доларів США - заборгованість за нарахованими, але повністю не погашеними процентами.
		З матеріалів грошових вимог (а.с. 166 т.3) вбачається, що компанія "Loucas&Loucas Auditor Ltd" звернулась  до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" з листом від 27.03.2017, в якому просила, для цілей проведення аудиту фінансової звітності компанії ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED), підтвердити залишок заборгованості станом на кінець року (31.12.2015), який був відображений в бухгалтерських книгах компанії, зокрема, за договором  №К-DNI-15  від 07.07.2014 у розмірі 8 239 360,04 доларів США. 
		У відповідь на зазначене звернення, боржник підтвердив інформацію щодо залишку коштів на рахунку за договором №К-DNI-15 від 07.07.2014 у розмірі 8 239 360,04 доларів США.
		Приймаючи до уваги, що станом на 31.12.2015 заборгованість боржника перед кредитором за договором №К-DNI-15 від 07.07.2014 становила 8 239 360,04 доларів США, колегія суддів вважає необгрунтованим наданий кредитором розрахунок відсотків у розмірі  27   511 050,23 грн. (а.с.248 т.3 грошових вимог).  
		Здійснивши власний розрахунок заборгованості по відсоткам за кредитним договором №К-DNI-15 від 07.07.2014 за формулою: відсотки = розмір основного боргу х відсоткова ставка/360 х кількість днів прострочення, за період з 01.01.2016 по 31.05.2018, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість по відсоткам за вказаний період становить 2   794   695,98 доларів США. 
		Приймаючи до уваги, що боржником частково сплачена заборгованість станом на 31.12.2015, а матеріали грошових вимог не містять розмір та дату сплати такої заборгованості, суд позбавлений можливості перевірити розрахунок відсотків здійснений за період 23.07.2014 по 01.01.2016.  
		Також кредитором заявлено вимогу щодо відсотків у розмірі 62 066,67 грн., проте відповідного розрахунку щодо цієї заборгованості не надано, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості перевірити правильність нарахування кредитором наведеної суми.
		Встановивши наведені обставини, колегія суддів вважає, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором №К-DNI-15 від 07.07.2014 становить 11 034 046,02 долара США або 287 379  974,80 грн. 
		Боржником заявлено про застосування позовної давності.
		Відповідно до умов договору строк позовної давності по вимогам розпочинається 02.09.2014 та закінчується 02.09.2017.
		Водночас, згідно із ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
		Листом від 27.03.2017 публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» підтвердило наявність заборгованості перед кредитором за кредитним договором DNI-15 від 07.07.2014, що свідчить про переривання строку позовної давності, а тому колегія суддів не вбачає підстав для застосування позовної давності до даних правовідносин.
		          З урахуванням наведеного, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» та змінює ухвалу господарського суду в частині грошових вимог ІНДУМЕТ ЛІМІТЕД (INDUMET LIMITED), шляхом викладення в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги компанії INDUMET LIMITED" у сумі 3   842,00 грн. (1 черга задоволення), 287 379   974,80 грн. (4 черга); грошові вимоги у розмірі 16   283 074 876,84 - відхилити".
		          Щодо вимоги апеляційної скарги боржника про скасування ухвали господарського суду в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 , колегія суддів приймає до уваги наступне.
		          Боржник оскаржує ухвалу господарського суду в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 за договорами 1,4,5,6,8,10.
		          Відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з грошовими вимогами до боржника, зокрема, на суму 6 565 750,00 грн. (заява 3).
		Вимоги кредитора по заяві 3 ґрунтуються на: договорі № 8/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 02.07.2015 (далі - договір 1);  договорі №6/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 02.06.2015 (далі - договір 2); договорі № 5/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 24.04.2015 (далі - договір 3); договорі № 7/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 02.06.2015 (далі - договір 4) договорі № 4/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 24.04.2015 (далі - договір 5); договорі № 1/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 26.03.2015 (далі - договір 6); договорі №2/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 26.03.15 (далі - договір 7); договорі №4/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 10.07.2014 (далі - договір 8); договорі №3/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 10.07.2014 (далі - договір 9); договорі №3/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 17.12.2013 (далі - договір 10).
		02.07.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір 1 "Багатоструминна криволінійна машина безперервного лиття заготовок".
		Відповідно до п.5 договору 1 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4 755 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "Багатоструминна криволінійна машина безперервного лиття заготовок", патент НОМЕР_6 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 21.03.2016 до договору 1, передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 4 755 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2 377 500,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		До заяви 2 по договору 1 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності, який підтверджує, що патент НОМЕР_6 введено в експлуатацію - 19.05.2015; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_6) у другому році користування; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_6) у третьому році користування.
		Боржником у вересні 2016 року було здійснено часткову виплату винагороди за перший рік використання патенту у розмірі 40 000,00 грн.
		Таким чином, заборгованість боржника перед кредитором складає 1 148 750,00 грн.
		З 2018 року припинена дія договору № 8/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 02.07.2015 з дати припинення патенту НОМЕР_6 (п.12 договору).
		За другий рік використання корисної моделі (2016 рік), боржник згідно до п. 1 додаткового договору (угоди) № 1 від 21.03.2016 до договору № 8/15 та угоди про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі , повинен сплатити у визначений строк суму винагороди в розмірі 10% від 4755000 гривень, що дорівнює сумі 475                            500,00 гривень.
		За третій рік використання корисної моделі (2017 рік), відповідач згідно до п. 1 додаткового договору (угоди) № 1 від 21.03.2016 до договору № 8/15 та угоди про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі повинен сплатити у визначений строк суму винагороди в розмірі 10% від 237 750,00 гривень, що дорівнює сумі 237   750,00 грн.
		На підставі зазначеного загальна сума за договором №8/15 від 02.07.2015, додатковою угодою №1 від 21.03.2016 до цього договору, щодо зобов`язання по виплаті кредитору як автору (винахіднику) винагороди за використання корисної моделі - патент НОМЕР_6, становить: 475 500 + 237 750 = 713 250,00 грн.
		Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов умотивованого висновку про визнання грошових вимог ОСОБА_2 за договором 1 у розмірі 713 250,00 грн.
		02.06.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором, був укладений договір 4 ("ІНФОРМАЦІЯ_1").
		Згідно п. 5 договору 4 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4 800 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_1", патент НОМЕР_7 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 12.01.2015 до договору 4, передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 4 800 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2 400 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		До заяви по договору 4 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_7 введено в експлуатацію (15.06.2015); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_7) перший рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_7) у другому році користування; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_7) у третьому році користування.
		Приймаючи до уваги відсутність доказів сплати боржником кредитору заборгованості за договором 4, господарський суд правомірно визнав грошові вимоги за цим договором у розмірі 720 000,00 грн.
		Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що договори 1,4 є неправомірними в силу ст.204 Цивільного кодексу України, оскільки підписані представником з перевищенням повноважень.
		Так, статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину       презюмується.
		Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений                            представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
		Із аналізу змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18, від 20.03.2019 у справі № 910/2822/16).
		          У даному випадку, боржником були вчинені дії щодо схвалення договорів 1,4. Зокрема, на виконання умов зазначених правочинів боржником були подані заявки на отримання патентів та отримані патенти на корисну модель, підписані акти про використання об`єкта права інтелектуальної власності.  Крім того, боржником було частково сплачено ОСОБА_2 винагороду за договором 1 у розмірі 40    000,00 грн. 
		24.04.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір 5 ("ІНФОРМАЦІЯ_3").
		Згідно п.5 договору 5 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 1 400 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_3", патент НОМЕР_20 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Наказом №2156 від 07.10.2015 публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» було затверджено виплату винагороди кредитору в сумі 140                            000,00 грн. за перший рік використання зазначеної корисної моделі.
		Додатковою угодою до договору 5, передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 1 400 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 700 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		До заяви по договору 5 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_20 введено в експлуатацію (08.05.2015);  доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_20) перший рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_20) у другому році користування.
		В порушення умов договору 5 боржник не сплатив кредитору винагороду за другий рік використання моделі у розмірі 140   000,00 грн., а тому господарський суд обґрунтовано визнав грошові вимоги за цим правочином у зазначеному розмірі. 
		26.03.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір 6 ("ІНФОРМАЦІЯ_2").
		Згідно п.5 договору 6 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 2 700 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_2", патент НОМЕР_23 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Наказом №2059 від 17.09.2015 боржником було затверджено виплату винагороди ОСОБА_2 в сумі 270 000,00 грн. за перший рік використання корисної моделі.
		Додатковою угодою від 17.03.2016 до договору 6 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в 2 700 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 1 350 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		До заяви по договору 6 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_23 введено в експлуатацію (10.04.2015); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_23) перший рік використання ), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_23) у другому році користування.
		Приймаючи до уваги відсутність доказів оплати боржником кредитору винагороди за другий рік використання моделі за договором 6, суд першої інстанції правомірно визнав грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 270 000,00 грн. 
		Доводи апелянта про невикористання у виробництві корисної моделі за договорами 5,6 спростовуються відповідними актами, складеними, комісійно підписаними та затвердженими боржником.
		10.07.2014 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір 8 ("ІНФОРМАЦІЯ_4")
		Згідно п. 5 договору 8 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4 800 000,00 грн. не пізніше трьох місяців від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_4", патент НОМЕР_9 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 11.11.2015 до договору 8 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в 5 100 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2 500 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		Таким чином, враховуючи умови договору 8, угоди про розподіл авторської винагороди, додаткової угоди, боржник зобов`язаний сплатити кредитору винагороду за використання корисної моделі у 2016 році - 510 000,00 грн., у 2017 році - 250 000,00 грн.
		До заяви по договору 8 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_9 введено в експлуатацію (10.12.2014); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_9) перший рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_9) другий рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_9) третій рік використання), наказ №292 від 03.03.2015 щодо виплати винагороди за перший рік використання патенту.
		Боржником не надано докази сплати винагороди кредитору за другий та третій рік використання корисної моделі за договором 8, що є підставою для визнання грошових вимог ОСОБА_2 у розмірі 760 000,00 грн.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо підписання договору 8 директором з економіки Нагорняк В.Ф. з перевищенням повноважень, оскільки, як зазначено вище, статтею 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. 
		З наведених підстав не приймаються до уваги доводи боржника щодо обмеження розміру винагороди за третій рік використання корисної моделі у зв`язку з обмеженнями встановленими Положенням про організації патентно-ліцензійної, винахідницької та раціоналізаторської роботи на публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат".
		17.12.2013 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір 10 ("ІНФОРМАЦІЯ_7")
		Згідно п. 5 договору 10 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік використання в розмірі 560 000,000 грн. не пізніше 31 березня другого року використання.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_7", патент НОМЕР_11 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 12,5% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 29.12.2014 до договору 10 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 840 000,00 грн. та за кожен наступний рік використання у власному виробництві - 420 000,00 грн.
		До заяви по договору 10 додано: акт від 06.02.2014 про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_11 введено в експлуатацію (09.01.2014); наказ №60 від 15.01.2015 (про виплату винагороди за другий рік) у розмірі 840 000,00 грн.; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_11) третій рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_11) четвертий рік використання).
		В підтвердження використання корисної моделі у третьому році кредитором надано доповнення до акту про використання в конвертерному цехі корисної моделі за патентом № 89802. Дане доповнення затверджено в.о.директором технічним Ю.А.Волошиним . 
		Стосовно використання корисної моделі у четвертому році, кредитором надано доповнення до акту про використання в конвертерному цеху корисної моделі за патентом НОМЕР_11, яке не затверджено уповноваженою особою боржника. Крім того, кредитором не спростовані заперечення боржника стосовно не використання корисної моделі у власному виробництві.
		З урахуванням наведеного, господарським судом правомірно визнані вимоги вимоги ОСОБА_2 за договором 10 у розмірі 52 500,00 грн.
		          Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника посилання на необхідність встановлення факту отримання комбінатом економічної вигоду (ефекту) від такого використання. 
		          Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» (далі - Закон) роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.
		          У даному випадку, уклавши з кредитором відповідні договори, боржник передбачив в них розмір та умови виплати кредитору винагород, а відтак визнав наявність економічної цінності корисної моделі для підприємства.
		          Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на п.8.4 розділу Положення по організації патентно-ліцензійної, винахідницької та раціоналізаторської роботи на ПАТ «ДМК», яким визначено максимально допустимий розмір авторської винагороди за 3 та наступні роки використання - 20 000,00 грн., оскільки, у даному випадку, правовідносини між сторонами регулюються умовами укладених у встановленому порядку договорів. Боржником не надано доказів внесення відповідних змін до спірних договорів.
		          Встановивши наведені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» в частині оскарження ухвали господарського суду щодо грошових вимог ОСОБА_2 .
		          З приводу вимог апеляційної скарги боржника на ухвалу господарського суду в частині вимог ОСОБА_3 , колегія суддів приймає до уваги наступне.
		          Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду в частині визнання вимог ОСОБА_3 за договорами 3,6,11,13,14,16,22, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду переглядається судом апеляційної інстанції в наведеній частині. 
		          Відповідно до матеріалів грошових вимог ОСОБА_3 звернувся до суду з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 23 691 058,27 грн. (заява 1, заява 2).
		          31.07.2013 між групою авторів та боржником укладено договір №2/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 3).
		Згідно п. 5 договору 3 комбінат (боржник) зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 20% від собівартості віброзвантажувача сипких матеріалів, що змерзлися і/або залежалися при умові його використання у власному виробництві.
		За умовами додаткової угоди від 18.11.2014 до договору 3 визначено, що комбінат зобов`язується сплатити авторам винагороду за другий рік використання в розмірі 75 % від собівартості віброзвантажувача сипких матеріалів, що змерзлися і/або злежалися, а за третій та кожний наступний рік 20 % від собівартості віброзвантажувача.
		          На підтвердження вимог за договором 3 кредитором надано копії: договору про уступку права на отримання патенту України на корисну модель № 2/13 від 31.07.2013, додаткової угоди до договору 3, патенту на корисну модель № НОМЕР_31, угоди про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "Вібророзвантажувач сипких матеріалів, що змерзлися і/або злежалися", заявка №201312375; акту форми № ІВ-6 від 04.11.2013, розрахунку річної економічної ефективності, затверджений 12.11.2013, розрахунку річної економічної ефективності, розрахунку річної економічної ефективності, затвердженого 13.02.2015, постанови № 14 від 27.11.2014 про виплату винагороди від використання корисної моделі, патент №76654 по агломераційному цеху, наказу № 1467 від 27.11.2014 про виплату авторської винагороди за використання корисної моделі за патентом №88361.
		          Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджена заборгованість боржника перед кредитором за використання корисної моделі по договору 3 за третій год використання, а тому погоджується із висновком господарського суду про визнання грошових вимог ОСОБА_3 за цим договором у розмірі 17 189,12 грн.   
		           20.03.2014 між групою авторів та боржником укладено договір №1/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 6).
		          Відповідно до п.5 договору 6 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 800   000,00 грн. не пізніше трьох місяців після закінчення першого року використання шаблона для формування монолітних футерівок металургійних ємкостей у власному виробництві.
		          За умовами додаткової угоди № 1 від 29.12.2014 до договору 6 сторони дійшли згоди, що комбінат зобов`язується сплатити авторам винагороду за другий рік використання корисної моделі у власному виробництві у розмірі 1 000 000,00 грн., за третій на наступні роки використання - 500   000,00 грн. 
		           25.11.2014 боржником було отримано патент на корисну модель №94672 «Шаблон для формування футеревок металургійних ємкостей».
		          Відповідно до угоди про розподіл авторської винагороди за патентом №94672 ОСОБА_3 визначено винагороду у розмірі 12,5 %.
		          Відповідно до наказу №1499 від 03.12.2014 публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» встановлено оплату авторської винагороди авторам, у тому числі ОСОБА_3 , у розмірі 800 000,00 грн. за перший рік використання моделі за договором 6.
		          Постановою № 15 від 03.12.2014 боржником вирішено сплатити авторам винагороду за користування корисної моделі за договором 6 у розмірі 100    000,00 грн.
		          Наказом №56 від 15.01.2015 встановлено авторську винагороду по патенту №94672 у розмірі 1 000 000,00 грн. за другий рік використання корисної моделі.
		          Відповідно до постанови боржника № 5 від 12.01.2015 розмір грошової винагороди ОСОБА_3 за договором 6 становить 125   000,00 грн.
		           16.06.2014 публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» складено акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності (патент №94672), за формою 1В-б. 
		Згідно листа ДП "Укрпатент" від 14.07.2017 № 25047/ПУ/17 дія патенту № 94672 припинена  з 04.06.2017, відповідно з цієї дати припинились договірні зобов`язання боржника по виплаті авторської винагороди.
		Встановивши наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення грошових вимог ОСОБА_3 за договором 6 за третій та половину четвертого року використання  (2016,  першу половину 2017 року ) на загальну суму 94 750,00 грн.
		Твердження скаржника про те, що кредитором не надано будь-яких доказів, що подана боржником заявка на реєстрацію корисної моделі та одержання патенту НОМЕР_7 обумовлено саме договором 6, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки на виконання умов цього договору було отримано патент на корисну модель №94672 «Шаблон для формування футеревок металургійних ємкостей». 
		Звертає увагу скаржника, що патент НОМЕР_7 було отримано боржником на виконання умов договору №7/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 02.06.2016 (надалі- у тексті оскаржуваної ухвали- договір 15). 
		Ухвала господарського суду в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_3 скаржником не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції у наведеній частині не переглядається.
		           26.03.2015 між групою авторів та боржником укладено договір №2/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 11).
		          Комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 2 800   000,00 грн. не пізніше шести місяців від дати початку використання корисної моделі (п.5 договору 6).
		           17.03.2016 сторонам укладено додаткову угоду № 1 до договору 11, якою узгодили, що комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 3   300   000,грн. та за кожен наступний рік - 1 650   000,00 грн., не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалася корисна модель.
		           10.09.2015 боржником було отримано патент на корисну модель НОМЕР_12 «ІНФОРМАЦІЯ_8».
		          Відповідно до угоди про розподіл авторської винагороди ОСОБА_3 встановлена авторська винагорода по патенту НОМЕР_12 у розмірі 10%.
		          Наказом №2058 від 17.09.2015 боржником затверджено виплату авторської винагороди за використання корисної моделі по патенту НОМЕР_12  у розмірі 2    800 000,00 грн.
		          Постановою № 14 від 15.09.2015 комбінатом вирішено виплатити ОСОБА_3 винагороду за патентом НОМЕР_12 у розмірі 280 000,00 грн.
		Судом першої інстанції встановлено, що боржником згідно результатів  комплексної перевірки, проведеної на підставі  Наказу  ПАТ "ДМК" від 30.08.2019 № 1086 "Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів  інтелектуальної власності (корисних моделей)" не встановлено факту впровадження  у використання  в цеху  в квітні 2015 року холодильника для прокату, що за технічними характеристиками, конструкцією відповідає кресленню №253-23934 ВО, а саме у зазначений період: не встановлено факту введення в експлуатацію нового пристрою холодильнику для прокату, що відповідає всім ознакам формули корисної моделі; не встановлено факту здійснення поліпшень, конструктивних змін діючого обладнання підприємства.
		           Під час розгляду даної справи судом першої інстанції боржник зазначав, що в квітні 2015 року об`єктивно не могло бути запроваджено у промислове користування будь-яке обладнання сортопрокатного  стану, оскільки на той час сортопрокатній цех перебував на реконструкції в рамках  реалізації  інвестиційного проекту.       
		          В ході реконструкції боржником було закуплено цілий комплекс обладнання сортопрокатного стана у завода-виробника "Danieli", Італія. Поставка обладнання сортопрокатного стану здійснювалась  блоками та  відповідно його монтаж здійснювався частинами. В рамках даного проекту  було повністю демонтовано  старий сортопрокатний стан 350 до фундаменту, та замість нього збудовано комплексно новий сортопрокатний стан 400/200.Р.
		          Реконструкція цеху була завершена лише в 2016 році. Новозбудований сортопрокатний стан було введено в експлуатацію  в грудні 2016 року.
		          В ході капітального будівництва сортопрокатного стану № 400/200, проведеного протягом 2008-2016 років в рамках реконструкції сортопрокатного цеху  було також змонтовано та введено в експлуатацію новий  об`єкт  основних засобів  - "Холодильник", інвентарний № 05134226,  який введено в промислову експлуатацію 28.12.2016. Змін до базової конструкції Холодильника заводу-виробника "Danieli", Італія,  в ході капітального будівництва стану 400/200 не вносилось.
		Промислове використання (експлуатація) об`єкта основних засобів - "Холодильник", інв. № 05134226,  здійснюється   в комплектації та за технічним рішенням згідно  креслення заводу-виробника DPO 3G4-JE11-M1000-CD001, Danieli та наданого виробником паспорту.
		За даними бухгалтерського обліку та за фактичною наявністю відсутній  факт  впровадження у експлуатацію в сортопрокатному цеху 07.04.2015 іншого обладнання із найменуванням "Холодильник"/"ІНФОРМАЦІЯ_8" та функціональним призначенням, ідентичним об`єкту основних засобів за інв. № 05134226.
		Відсутність факту використання корисної моделі у виробництві підтверджується наступними документами, долученими до справи боржником: довідкою прокатного цеху; копією інвентаризаційної картки № 23751 обліку основних засобів  на холодильник, інв. №05134226%; копією акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів  №100  від 28.12.2016; копією паспорта № 23751; копією наказу ПАТ "ДМК" від 16.12.2016 №1700 "Про передачу завершених будівництвом  та реконструкцією  об`єктів  основних засобів цехам комбінату».
		Таким  чином, факт початку використання боржником у власній виробничій діяльності  корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_8" згідно опису формули корисної моделі № НОМЕР_13 та креслення  № 253-23934 ВО не підтверджено  за результатами  комплексної перевірки, проведеної на підставі Наказу  ПАТ "ДМК" від 30.08.2019 № 1086 "Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів  інтелектуальної власності (корисних моделей)".
		          Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги за другий-четвертий роки використання не підтверджені належними доказами, зокрема відсутні докази використання корисної моделі у виробництві боржника та відхилив ці вимоги у повному обсязі.
		          Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав грошові вимоги ОСОБА_3 за договором 11 у розмірі 760 000,00 грн. спростовується викладеним вище.
		          Водночас, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам боржника про відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували отримання ПАТ «ДМК» доходу (чи іншого економічного ефекту) від використання корисної моделі за патентом № 95913, що на думку заявника, є підставою для відхилення грошових вимог у сумі 760   000,00 грн.
		          Так, 10.07.2014 між групою авторів та боржником укладено договір №4/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 9).
		          Відповідно до додаткової угоди №1 від 11.11.2015 до договору 9, комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 5 100        000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання - 2 500    000,00 грн.
		           12.01.2015 боржником було отримано патент на корисну модель НОМЕР_9 «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		          Відповідно до угоди про розподіл авторської винагороди за патентом НОМЕР_9, авторська винагорода ОСОБА_3 становить 10%.
		          Наказом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 03.03.2015 №292 затверджено виплатити авторську винагороду за використання корисної моделі по патенту НОМЕР_9 у розмірі 4800000,00 грн.
		          Постановою № 7 від 14.01.2015 боржником вирішено сплатити ОСОБА_3 - 480                            000,00 грн.
		          Наказом від 24.12.2015 №2525 визначено розмір авторської винагороди по патенту НОМЕР_9 - 5 100 000,00 грн.
		          Постановою №18 від 14.12.2015 вирішено сплатити ОСОБА_3 авторську винагороду у розмірі 510   000,00 грн.
		           12.04.2015 боржником було складено акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності по патенту НОМЕР_9.
		          Дослідивши встановлені обставини, встановивши факт припинення патенту НОМЕР_9, місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку про часткове визнання грошових вимог ОСОБА_3 за другий та третій роки використання корисної моделі у розмірі 760                            000,00 грн.
		          Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність доказів отримання боржником доходу (чи іншого економічного ефекту) від використання моделі за патентом НОМЕР_9, оскільки з огляду на приписи частини третьої статті 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», уклавши з кредитором договір 9, боржник передбачив у ньому розмір та умови виплати кредитору винагороди, отже визнав наявність економічної цінності корисної моделі для підприємства.
		          Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянта оскаржує ухвалу господарського суду за договором від 20.03.2014 (Шаблон для формування монолітних футерівок металургійних ємкостей) (за текстом ухвали - договір -13), патент №94672 - у сумі 94                            750,00 грн.
		          Водночас, як свідчить мотивувальна частина оскаржуваної ухвали та підтверджено матеріалами справи, 20.03.2014 між авторами та боржником укладено договір №1/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 6).  На виконання саме цього договору боржником було отримано патент на корисну модель №94672 «Шаблон для формування футерівок металургійних ємкостей». Обставини щодо наявності заборгованості за договором 6 були встановлені судом вище.
		          Колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги, що вимоги кредитора за договором 13 відхилені місцевим господарським судом у повному обсязі.
		          Отже посилання скаржника на договір 13 не приймаються судом до уваги.
		           02.06.2015 між групою авторів та боржником укладено договір №6/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 14).
		          У п.п.5.1., 5.2 п.5 договору 14 сторони погодили, що комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 6   850 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів  від дати початку використання корисної моделі; за другий та кожен наступний рік - 10% від визначеної економії не пізніше трьох місяців після закінчення кожного року використання корисної моделі.
		           12.01.2016 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору 14, за умовами якої комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 6       850 000,00 грн. та за кожен наступний рік - 3   425 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовується корисна модель.
		           10.12.2015 боржником отримано патент на корисну модель НОМЕР_35 «ІНФОРМАЦІЯ_20».
		          Відповідно до угоди про розподіл авторської винагороди, ОСОБА_3 встановлена авторська винагорода у розмірі 9%.
		          Наказом від 24.12.2015 № 2524 боржником встановлено виплату авторської винагороди за використання корисної моделі по патенту НОМЕР_7 у розмірі 6   850 000,00 грн. за перший рік використання.
		          Постановою № 19 від 14.12.2015 передбачена виплата авторської винагороди ОСОБА_3 по патенту № НОМЕР_1 у розмірі 616 500,00 грн.  
		           18.06.2015 боржником складено акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності.
		          Приймаючи до уваги припинення патенту НОМЕР_35, встановивши факт використання боржником корисної моделі у власному виробництві, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання вимог кредитора за другий - третій роки використання корисної моделі у розмірі 924 750,00грн.
		           02.07.2015 між групою авторів та боржником укладено договір № 8/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 02.07.2015 (надалі - договір 16).
		          Відповідно до п.5 договору 16 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4                            755 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		          За умовами додаткової угоди № 1 від 21.03.2016 до договору 16 сторони дійшли згоди, що комбінат зобов`язується сплатити авторам винагороду за другий рік використання корисної моделі у власному виробництві у розмірі 4 755 000,00 грн., за третій на наступні роки використання - 2 377 500,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. 
		           10.12.2015 боржником було отримано патент на корисну модель НОМЕР_6 «Багатоструминна криволінійна машина безперервного лиття заготовок».
		          Відповідно до угоди про розподіл авторської винагороди за патентом НОМЕР_6 ОСОБА_3 визначено винагороду у розмірі 10 %.
		          Відповідно до наказу №2521 від 24.12.2014 публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» встановлено оплату авторської винагороди авторам у розмірі 4    755 000,00 грн. за перший рік використання моделі по патенту НОМЕР_6.
		          Постановою № 22 від 14.12.2014 боржником вирішено сплатити винагороду за користування корисної моделі по патенту НОМЕР_6 у розмірі 475 500,00 грн.
		Акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності підписано 09.07.2015.
		Дослідивши встановлені обставини, господарський суд дійшов умотивованого висновку про визнання вимог кредитора за другий - третій роки використання корисної моделі у розмірі 713 250,00грн.
		Доводи апелянта про те, що договори 6,14,16 є неправомірним в силу ст.204 Цивільного кодексу України, оскільки підписані представником з перевищенням повноважень, колегією суддів відхиляються з підстав, зазначених під час розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Дніпровський апеляційний комбінат» в частині оскарження грошових вимог ОСОБА_2 .
		          При цьому, враховує, що боржником були вчинені дії щодо схвалення наведених договорів, а саме, на виконання умов цих правочинів боржником було отримано патенти на корисну модель та підписано акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності. 
		           07.12.2015 між групою авторів та боржником укладено договір № 18/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 22).
		          У п.5 договору 22 сторони дійшли згоди, що при умові використання корисної моделі у власному виробництві, комбінат гарантує згідно зі ст.9 Закону України «Про охорону права на винаходи і корисні моделі» виплату авторської винагороди протягом строку дії патенту, а також винагороду особам (в тому числі непрацюючим на даному підприємстві), які сприяли створенню, одержанню, використанню корисної моделі. Умови виплати винагороди визначаються додатковою угодою.
		           07.12.2015 між групою авторів та боржником укладено договір № 18/15-1 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель.
		           10.06.2016 боржником отримано патент НОМЕР_8 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_21».
		           19.07.2016 між сторонам підписана додаткова угода № 1 до договору 22 та договору №18/15-1 від 07.12.2015, за умовами якої комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання в розмірі 3 000   000,00 грн., за другий та кожний наступний роки її використання у власному виробництві - 2   000   000,00 грн.
		          Відповідно до угоди про розподіл авторської винагороди, ОСОБА_3 визначена авторська винагорода у розмірі 7,7%.
		          Боржник наказом від 29.11.2016 №1621 затвердив виплату авторської винагороди в сумі 3 000   000,00 грн. За перший рік використання корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_21» по патенту НОМЕР_8. 
		Акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності підписано 13.06.2016.
		З 2018 року припинили свою дію договори № 18/15, № 18/5-1 про уступку  права на отримання  патенту на корисну модель  від 07.12.2015 - з дати припинення дії патенту НОМЕР_8.
		Заперечення боржника про використання корисної моделі на виробництві у першому році використання, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки наведене спростовується актом про використання об`єкта права інтелектуальної власності від 13.06.2016 та наказом боржника від 29.11.2016 про виплату винагороди авторам у розмірі  3 000 000,00 грн. 
		Твердження апелянта про відсутність доказів  отримання боржником доходу (чи іншого економічного ефекту) від використання корисної моделі за договором 22 колегією суддів не приймаються до уваги, з підстав викладених вище. 
		          З урахуванням наведеного місцевий господарський суд умотивовано зазначив про наявність підстав для визнання грошових вимог за договором 22 за перший рік використання корисної моделі. 
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на п.8.4 розділу Положення по організації патентно-ліцензійної, винахідницької та раціоналізаторської роботи на ПАТ «ДМК», яким визначено, що максимально допустимий розмір авторської винагороди за 3 та наступні роки використання складає 20 000,00 грн., оскільки, у даному випадку, правовідносини між сторонами регулюються умовами укладених у встановленому порядку договорів. Боржником не надано доказів внесення відповідних змін до спірних договорів.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на ухвалу господарського суду в частині вимог ОСОБА_3 без задоволення, а ухвалу суду у наведеній частині - без змін. 
		          Розглянувши доводи апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» в частині грошових вимог ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує таке.
		          Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 за договорами 1,6,11,12,16. За приписами ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.
		ОСОБА_1 звернувся до суду з грошовими вимогами до боржника, зокрема, на загальну суму 11 210 804,92 грн. (заява 2).
		В обґрунтування  вимог за заявою 2 кредитор посилається на те, що 02.07.2015 між боржником групою авторів був укладений договір №8/15 (надалі - договір 1).
		Згідно п.5 договору 1 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4     755 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "Багатоструминна криволінійна машина безперервного лиття заготовок", патент НОМЕР_6 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 21.03.2016 до договору 1, передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 4                            755 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2                            377 500,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		До заяви 2 по договору 1 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності, який підтверджує, що патент НОМЕР_6 введено в експлуатацію - 19.05.2015, доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_6) у другому році користування; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_6) у третьому році користування.
		Вимоги кредитора за договором 1 підтверджуються рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 28.05.2019 у справі №208/468/18, яким: позовні вимоги кредитора до боржника "про стягнення коштів" - задоволено частково. Стягнуто з боржника на користь кредитора: 1 188 750,00 грн., заборгованість за договором 1 - 212 393,40 грн. - пеню за період з 30.01.2017 року по 01.07.2018 року; 240 160,15 грн. - інфляційні втрати за період з 22.11.2015 по 01.07.2018; 618 27,80 грн. - 3 відсотки річних, за період з 22.11.2015 по 01.07.2018; всього: 1 703 131,35 грн.; стягнуто боржника на користь кредитора - 8                            810,00 витрат з оплати судового збору.
		З урахуванням приписів ст.ст.273,354 Цивільного процесуального кодексу України рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 28.05.2019 у справі №208/468/18  не набрало законної сили, оскільки боржником подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08.08.2019 призначено до розгляду.
		Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин, за перший рік використання корисної моделі (2015 рік), боржник згідно до п. 5 договору 1 та угоди про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі, повинен сплатити у визначений строк суму винагороди в розмірі 10% від 4 755 000 гривень, що дорівнює сумі 475500 гривень.
		За другий рік використання корисної моделі (2016 рік), боржник згідно до п. 1 додаткового договору (угоди) № 1 від 21.03.2016 до договору № 8/15 та угоди про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі , повинен сплатити у визначений строк суму винагороди в розмірі 10% від 4 755 000,00 грн., що дорівнює сумі 475 500 грн.
		За третій рік використання корисної моделі (2017 рік), відповідач згідно до п.1 додаткового договору (угоди) № 1 від 21.03.2016  до договору № 8/15 та угоди про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі повинен сплатити у визначений строк суму винагороди в розмірі 10% від 2 377 500,00 грн., що дорівнює сумі 237                        750,00 грн..
		На підставі зазначеного загальна сума за договором 1 щодо виплати кредитору як автору (винахіднику) винагороди за використання корисної моделі - патент НОМЕР_6, становить: 475 500 + 475 500 + 237 750 = 1 188    750,00 грн., які боржником не виплачені.
		Встановивши наведені обставини, господарський суд дійшов умотивованого висновку про визнання грошових вимог ОСОБА_10 за договором 1 у розмірі 1 188 750,00 грн.
		При цьому, судом першої інстанції підставно не застосовано позовну давність, про яку заявлено боржником, оскільки у даному випадку було перервано строк позовної давності подачею позову до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська.
		02.06.2015 між групою авторів та боржником був укладений договір №7/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (далі договір 6).
		Згідно п. 5 договору 6 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4 800   000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		10.12.2015 боржником отримано патент на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_22».
		12.01.2016 сторонам підписана додаткова угода № 1 до договору 6, якою сторони дійшли згоди, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 4 800 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2 400 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_1", патент НОМЕР_7 вирішено, що винагорода ОСОБА_1  дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		До заяви 2 по договору 6 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_7 введено в експлуатацію (15.06.2015); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_7) перший рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_7) у другому році користування; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_7) у третьому році користування.
		Приймаючи до уваги доведеність грошових вимог за договором 6 в частині наявності заборгованості по виплаті авторської винагороди за другий та третій рік використання корисної моделі, суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку про визнання цих вимог у розмірі 720       000,00 грн.
		10.07.2014 між групою авторів та боржником був укладений договір №4/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі договір 11)
		Згідно п. 5 договору 11 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4 800        000,00 грн. не пізніше трьох місяців від дати початку використання пристрою зони вторинного охолодження у власному виробництві.
		12.01.2015 боржником було отримано патент НОМЕР_9 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_4", патент НОМЕР_9 встановлено, що винагорода ОСОБА_1 дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 11.11.2015 до договору 11 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в 5 100 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2 500 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		До заяви 2 по договору 11 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_9 введено в експлуатацію (10.12.2014); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_9) перший рік використання ), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_9) другий рік використання ), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_9) третій рік використання).
		Боржником не надано доказів сплати заборгованості за другий та третій рік використання корисної моделі, що є підставою для визнання вимог кредитора у загальній сумі 760 000,00 грн.
		Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про перевищення представником боржника повноважень під час підписання договорів 1,6,11 з підстав, викладених під час розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог ОСОБА_2 
		10.07.2014 між групою авторів та боржником укладено договір №3/14 про уступку права на отримання патенту України про корисну модель (далі договір 12).
		Згідно п. 5 договору 12 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 5 950 000 грн. не пізніше трьох місяців від дати початку використання сталерозливального ковша у власному виробництві.
		12.01.2015 боржником отримано патент на корисну модель НОМЕР_10 «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		Відповідно до угоди про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_9", патент НОМЕР_10 розмір винагороди ОСОБА_1 становить 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 16.03.2015 до договору 12 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в 5 950 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві -   3   250 000 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель.
		До заяви 2 по договору 12 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_10 введено в експлуатацію (30.04.2014); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) перший рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) другий рік використання ), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) третій рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) четвертий рік використання ).
		Боржником (у січні 2017, грудні 2016) було частково виплачено винагороду за перший та другий роки використання патенту у розмірі 1 080   500,00 грн.
		Докази сплати заборгованості у розмірі 434 500,00 грн. за перший,  другий та третій роки використання в матеріалах справи відсутні, боржником не надано, у зв`язку з цим суд апеляційної інстанції погоджується із доводами місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання грошових вимог за договором 12 у наведеному розмірі.  
		Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на невикористання корисної моделі у виробництві.
		Так, відповідно до акту про використання об`єкта права інтелектуальної власності (заявка на корисну модель № u201408348, патент НОМЕР_10) 30.04.2014 розпочате використання «ІНФОРМАЦІЯ_5» в конвертерному цеху боржника.
		У доповненні до зазначеного акту від 30.04.2014, зазначено про підтвердження використання ознак формули корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_5» в повному обсязі.
		Наведені акти є належними доказами в підтвердження використання корисної моделі у виробництві.
		17.12.2013 між групою авторів та боржником укладений договір №3/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі договір 16).
		Згідно п.5 договору 16 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік використання в розмірі 560       000,000 грн. не пізніше 31 березня другого року використання.
		25.04.2014 боржником отримано патент на корисну модель НОМЕР_11 «ІНФОРМАЦІЯ_6»
		За умовами угоди про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_7", патент НОМЕР_11 вирішено, що винагорода ОСОБА_1 складає 12,5% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 29.12.2014 до договору 16 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 840 000,00 грн. та за кожен наступний рік використання у власному виробництві - 420                            000,00 грн.
		До заяви 2 по договору 16 додано: акт від 06.02.14 про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_11 введено в експлуатацію (09.01.2014); наказ №60 від 15.01.2015 (про виплату винагороду за другий рік) у розмірі 840   000,00 грн., доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_11) третій рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_11) четвертий рік використання).
		Боржником було виплачено винагороду за перший та другий роки використання патенту у розмірі 175 ь000,00 грн.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання грошових вимог ОСОБА_1 за договором 16 у розмірі 105   000,00 грн.
		          Колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта про відсутність доказів досягнення доказів досягнення економічного ефекту боржником від використання корисних моделей за договорами 12 та 16, з огляду на обставини, встановлені судом під час розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог ОСОБА_2 . 
		          Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на п.8.4 розділу Положення по організації патентно-ліцензійної, винахідницької та раціоналізаторської роботи на ПАТ «ДМК», яким визначено, що максимально допустимий розмір авторської винагороди за 3 та наступні роки використання складає 20 000,00 грн., оскільки, у даному випадку, правовідносини між сторонами регулюються умовами укладених у встановленому порядку договорів. Боржником не надано доказів внесення відповідних змін до спірних договорів.
		          Встановивши наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_1 .
		Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду від 14.11.2019, переглянувши ухвалу суду в оскаржуваній частині відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує таке.
		           26.03.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №2/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 7).
		          Згідно п.5 договору 7 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 2 800 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		          За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_8", патент НОМЕР_12 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		          Додатковою угодою від 17.03.2016 до договору 7 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в 3 300 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 1 650 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		В долученій до заяви копії акту за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 07.04.2015.
		          В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_12) перший рік використання) від 10.09.2015, доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_12) другий рік використання) від 31.03.2016,  доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_12) третій рік використання) без дати та затвердження уповноваженими особами боржника.
		Згідно наданого боржником листа ДП «Укрпатент» та роздруківки інформації бібліографічних даних  до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_13. 
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає докази, що спростовують використання корисної моделі у виробництві.
		Так, згідно результатів  комплексної перевірки, проведеної на підставі наказу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 30.08.2019 № 1086 "Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів  інтелектуальної власності (корисних моделей)" боржником не встановлено факту впровадження у використання в цеху в квітні 2015 року холодильника для прокату, що за технічними характеристиками, конструкцією відповідає кресленню № 253-23934 ВО; у зазначений період не встановлено факту введення в експлуатацію нового пристрою холодильнику для прокату, що відповідає всім ознакам формули корисної моделі; не встановлено факту здійснення поліпшень, конструктивних змін діючого обладнання підприємства.
		Боржник зазначає, що у квітні 2015 року об`єктивно не могло бути запроваджено у промислове користування будь-яке обладнання сортопрокатного стану, оскільки на той час сортопрокатній цех перебував на реконструкції в рамках реалізації інвестиційного проекту.       
		          В ході реконструкції боржником було закуплено цілий комплекс обладнання сортопрокатного стана у завода -виробника "Danieli", Італія. Поставка обладнання сортопрокатного стану здійснювалась  блоками та  відповідно його монтаж здійснювався частинами. В рамках даного проекту було повністю демонтовано старий сортопрокатний стан 350 до фундаменту, та замість нього збудовано  комплексно новий сортопрокатний стан 400/200. Реконструкція цеху була завершена лише в 2016 році. Новозбудовний сортопрокатний стан було введено в експлуатацію  в грудні 2016 року
		   В ході капітального будівництва сортопрокатного стану № 400/200, проведеного протягом 2008-2016 років в рамках  реконструкції сортопрокатного цеху  було також змонтовано та введено в експлуатацію новий  об`єкт  основних засобів  - "холодильник", інвентарний № 05134226,  який введено в промислову експлуатацію 28.12.2016р.. Змін до базової конструкції холодильника заводу-виробника "Danieli", Італія,  в ході капітального будівництва стану 400/200 не вносилось.
		Промислове використання (експлуатація) об`єкта основних засобів - "холодильник", інв. № 05134226,  здійснюється в комплектації та за технічним рішенням згідно  креслення заводу-виробника DPO 3G4-JE11-M1000-CD001, Danieli та наданого виробником паспорту.
		За даними бухгалтерського обліку та за фактичною наявністю відсутній  факт  впровадження у експлуатацію в сортопрокатному цеху 07.04.2015 іншого обладнання із найменуванням "холодильник"/"ІНФОРМАЦІЯ_8" та функціональним призначенням, ідентичним об`єкту основних засобів за інв. № 05134226.
		Також боржник звертає увагу, що у зазначену  в акті  за ф. № 1В-6  дату початку  використання корисної моделі з 07.04.2015 сортопрокатний цех перебував на капітальному ремонті, тому інформація стосовно початку використання корисної моделі є неправдивою та спростовується наступними письмовими доказами: довідкою прокатного цеху; копією інвентаризаційної картки № 23751 обліку основних засобів  на холодильник, інв. №05134226; копією акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів  №100  від 28.12.2016; копією паспорта  № 23751; копією наказу боржника від 16.12.2016  № 1700 "Про передачу завершених будівництвом та реконструкцією об`єктів основних засобів цехам комбінату».
		Наведені боржником обставини, кредитором не спростовані.
		       Колегія суддів приймає до уваги, що Наказом Державного комітету статистики України від 10.08.2004 №469, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.08.2004 за №1054/9653 (надалі Наказ №469), затверджено форми первинної облікової документації з обліку об`єктів права інтелектуальної власності і введено їх в дію з момента затвердження, зокрема, акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності.
		    Даний акт підтверджує факт початку використання корисної моделі та використання корисної моделі у відповідному році.
		         Наказом №469 не затверджено такої форми фіксування використання корисної моделі у наступних роках як «доповнення до акту».
		          Кредитором в свою чергу не доведено, що відповідно до внутрішніх положень боржника затверджено форму «доповнення до акту» - як належного документа, що підтверджує факт використання корисної моделі у виробництві.
		          Отже, суд вважає, що за відсутності інших нормативних актів боржника, що регулюють дані правовідносини, належним доказом, підтверджуючим факт використання корисної моделі є акт використання об`єкта права інтелектуальної власності, форма якого затверджена Наказом №469.
		      Надавши оцінку доказам долученим кредитором до заяви в підтвердження факту використання корисної моделі у виробництві у наступних роках, суд приходить до висновку про неналежність доказів («доповнення до акту») в підтвердження відповідного використання боржником у власному виробництві корисних моделей.
		       В свою чергу наданий до заяви акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності підтверджує лише факт використання корисної моделі у першому році.
		          Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		          За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		          Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України       загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		          Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша             статті 261 Цивільного кодексу України).
		          За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		          Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес особи, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік  використання почався з 09.10.2015 (після спливу шести місяців з наступного дня після введення корисної моделі у виробництво) та закінчився 09.10.2018. Тобто вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		          Приймаючи до уваги що кредитором не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження використання корисної моделі у виробництві у наступних роках (після першого), колегія суддів відхиляє наведені вимоги з підстав недоведеності.
		          Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про відхилення вимог кредитора за договором 7 у розмірі 775 000,00 грн.
		       10.07.2014 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №3/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі договір 9).
		          Згідно п. 5 договору 9 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 5 950 000 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		          За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_9", патент НОМЕР_10 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 9% від загальної суми винагороди.
		          Додатковою угодою від 16.03.2015 до договору 9 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в 5 950 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 3 250 000 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		          До заяви по договору 9 додано: акт про використання об`єкта права інтелектуальної власності від б/н, який підтверджує, що патент НОМЕР_10 введено в експлуатацію (30.04.2014); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) перший рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) другий рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) третій рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) четвертий рік використання),  наказ №293 від 03.03.2015 щодо виплати винагороди у сумі 5 950 000 грн. за перший рік використання патенту.
		Боржником (у січні 2017, грудні 2016) було частково виплачено винагороду за перший та другий роки використання патенту у розмірі 915 500,00 грн.
		          Дія патенту № НОМЕР_25 припинена з 23.07.2017, відповідно з цієї дати припинились договірні зобов`язання  боржника по виплаті авторської винагороди за договором 9.
		           ОСОБА_2 оскаржує ухвалу в частині відмови в задоволенні вимог на суму 162 678,08 грн. за договором 9, що складає суму винагороди за 2017 рік за період з 01.01.2017 по 23.07.2017 (дата припинення патенту).
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає докази, що спростовують використання корисної моделі у виробництві.
		Колегія суддів вважає, що надане кредитором доповнення до акту про використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) четвертий рік використання) без дати та  без  затвердження уповноваженою особою боржника є неналежним доказом використання корисної моделі у спірний період.
		          Таким чином, господарським судом обґрунтовано відхилено вимоги ОСОБА_2 за договором 9 у розмірі 162 678,08 грн.  
		           17.12.2013 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №3/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 10).
		          Згідно п. 5 договору 10 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік використання в розмірі 560 000,000 грн. не пізніше 31 березня другого року використання.
		          За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_7", патент НОМЕР_11 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 12,5% від загальної суми винагороди.
		          Додатковою угодою від 29.12.2014 до договору 10 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити Авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 840 000,00 грн. та за кожен наступний рік використання у власному виробництві - 420 000,00 грн.
		В долученій до заяви копії акту за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 09.01.2014.
		          Дія патенту НОМЕР_11 припинена з 26.12.2017, відповідно з цієї дати припинилися договірні зобов`язання боржника по виплаті авторської винагороди.
		          В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №60 від 15.01.2015 (про виплату винагороди за другий рік) у розмірі 840 000,00 грн.; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_11) третій рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_11) четвертий рік використання).
		          Скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні 52             500,00 грн. за договором 10.
		 Місцевим господарським судом встановлено, що в підтвердження використання корисної моделі у четвертому році, кредитором надано доповнення до акту про використання в конвертерному цеху корисної моделі за патентом НОМЕР_11, яке не затверджено уповноваженою особою від боржника, не містить дати її складання -  є  неналежним доказом.
		           Крім того, кредитором не спростовані заперечення боржника стосовно невикористання корисної моделі у власному виробництві.
		          Отже, судом умотивовано відхилено вимоги за договором 10 у розмірі 52 500,00 грн.
		          Апелянтом не надано належних та допустимих доказів в спростування встановлених судом першої інстанції обставин.
		          Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про необхідність включення його грошових вимог до другої черги задоволення вимог кредиторів, оскільки ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників). 
		          Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню           не підлягає.
		          Таким чином, місцевим господарським судом обґрунтовано включено вимоги кредитора з виплати авторської винагороди до четвертої черги задоволення. 
		          Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та зміни ухвали господарського суду в оскаржуваній частині.
		          Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приймає до увагу наступне.
		ОСОБА_1 оскаржує ухвалу господарського суду в частині відхилення грошових вимог за договорами 4,5,7,8,9,10,12,14,15.
		Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду переглядається в оскаржуваній частині.
		09.07.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №11/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі договір 4).
		Згідно п. 5 договору 4 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 4        200 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_12", патент НОМЕР_14 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 21.03.2016 до договору 4, передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 4 500        000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2        250 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		      Згідно долученої до заяви копії акту за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 19.06.2015.
		   В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_14) перший рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_14) у другому році користування; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_14) у третьому році користування (без затвердження уповноваженою особою боржника).
		16.07.2017 припинив свою дію патент № НОМЕР_15, відповідно з цієї дати припинились договірні зобов`язання  боржника по виплаті авторської винагороди за договором 4.
		          Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить визнати грошові вимоги у розмірі 520 821,92 грн. за договором 4 за 2016 рік та за 2017 рік (період з 01.01.2017 по 16.07.2017).
		          Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві, в підтвердження чого надані відповідні докази.  
		          Так, згідно результатів комплексної перевірки, проведеної на підставі наказу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 30.08.2019 № 1086 «Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів  інтелектуальної власності (корисних моделей)» не встановлено факту впровадження у використання в агломераційному цеху в червні 2015 року корисної моделі за патентом НОМЕР_14.
		Дослідивши матеріали надані кредитором до заяви в підтвердження факту використання корисної моделі у виробництві у спірний період, суд приходить до висновку про неналежність доказів («доповнень до акту») в підтвердження відповідного використання боржником у власному виробництві корисних моделей (з підстав наведених під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 ), що є підставою для відхилення вимог у розмірі 520             821,92 грн.
		09.07.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №10/15 (надалі договір 5).  
		Згідно п.5 договору 5 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 3       450       000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_12", патент НОМЕР_16 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 21.03.2016 до договору 5, передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 6 300       000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 3 150             000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		Згідно долученої до заяви копії акту за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 17.06.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_16) перший рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_16) у другому році користування; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_16) у третьому році користування (без затвердження уповноваженою особою боржника).
		16.07.2017 припинена дія патенту № НОМЕР_17, відповідно з цієї дати припинились договірні зобов`язання  боржника по виплаті авторської винагороди за договором 5.
		ОСОБА_1 оскаржує ухвалу господарського суду в частині відхилення вимог за 2016 рік за період з 01.01.2017 по 16.07.2017 у загальному розмірі 799        150,68 грн.
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає відповідні докази.
		Так, згідно результатів комплексної перевірки, проведеної на підставі наказу  публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 30.08.2019 №1086 "Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів інтелектуальної власності (корисних моделей)" було документально підтверджено: відсутність факту впровадження в доменному цеху у використання корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_10", що підтверджується звітом про результати перевірки використання  об`єкта  права інтелектуальної власності  "ІНФОРМАЦІЯ_10" згідно патенту № НОМЕР_17 (додаток  № 4 до наказу № 1086 від 30.08.2016 ).
		За даними обліку  основних засобів в агломераційного цеху № 2 обліковується на балансі у складі обладнання будівлі приймальних бункерів  сірої руди, інв. 0110019 пристрій "розпушувач вібраційний", що за своїми технічними характеристиками є подібним вібророзвантажувачу транспортних засобів, описаному  в патенті № НОМЕР_17 на корисну модель. 
		Перевіркою встановлено, що промислова експлуатація розпушувача вібраційного була розпочата в період до червня 2013 року, що підтверджується технологічною документацією будівлі приймальних бункерів -кресленням №249-36603ТХ1, затвердженим проектно-конструкторським відділом Технічного управління  в червні 2013 року. В 2014 году в ході реконструкції будівлі  приймальних бункерів  ЦЛАМом (центральна лабораторія автоматизації та механізації) згідно замовлення  агломераційного цеху № 03.251.1 від 10.02.2014 були виконані роботи по монтажу механізму підйому розпушувача. Експлуатація обладнання розпушувача вібраційного, подібного  за технічним призначенням обладнанню вібророзвантажувача за патентом № НОМЕР_17, була розпочата  не менше, ніж за два роки до дати подання заявки u 2015 07100 від 16.07.2015 на корисну модель  "ІНФОРМАЦІЯ_11", що спростовує  ознаку новизни задекларованої корисної моделі, оскільки   факт експлуатації  розпушувача  вібраційного свідчить про те, що технічне рішення, за яким  дане обладнання було виготовлено, є загальновідомим рівнем техніки. Іншого обладнання, що за технічним вирішенням відповідає формулі корисної моделі  згідно патенту № НОМЕР_17, в агломераційному цеху № 2 не виявлено, таке обладнання відсутнє.
		          Встановивши наведені обставини, приймаючи до уваги спростування боржником факту використання корисної моделі у виробництві відповідними первинними документами, враховуючи, що доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі не є належним доказом такого використання (з підстав наведених під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 ), колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відхиленя вимог у розмірі 799        150,68 грн.
		02.07.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №9/15 (надалі договір 7).
		Згідно п.5 договору 7 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 7 200        000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_12", патент НОМЕР_18 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 15.01.2015 до договору 7, передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 7 200 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві -        3 600             000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		Згідно долученої до заяви копії акту за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 14.05.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_18) перший рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_18) у другому році користування; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_7) у третьому році користування (без затвердження уповноваженою особою боржника).
		З 07.07.2017 припинив дію патент № НОМЕР_19, відповідно з цієї дати припинились договірні зобов`язання  боржника по виплаті авторської винагороди за договором 7. 
		Кредитор оскаржує ухвалу господарського суду в частині відхилення грошових вимог в межах позовної давності за 2016 рік та за період з 01.01.2017 по 07.07.2017 у розмірі 904             438,36 грн.
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає відповідні докази.
		Так, згідно результатів  комплексної перевірки, проведеної на підставі наказу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 30.08.2019 №1086 "Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів  інтелектуальної власності (корисних моделей)" не встановлено факту впровадження  у використання  в цеху  в травні 2015 року  пробовідбірника  для сипких матеріалів, що за технічними характеристиками, конструкцією відповідає кресленню № 248-6741 ВО, а саме у зазначений період:не встановлено факту введення в експлуатацію нового пристрою, що відповідає всім ознакам формули корисної моделі;не встановлено факту  здійснення поліпшень, конструктивних змін діючого обладнання підприємства.
		Так, за даними обліку основних засобів  цеху підготовки виробництва  на балансі цеху  знаходиться один об`єкт основних засобів, що виконує функцію відбору проб сипкого матеріалу - установка для відбору  проб із залізничних напіввагонів, інв. № 05131069, 2003 року випуску, що введена в експлуатацію в 2004 року, реконструкція, модернізація якої  не проводилась.  Іншого  наявного обладнання, що за технічним вирішенням відповідає формулі корисної моделі  згідно патенту № НОМЕР_19, в цеху підготовки  виробництва не виявлено, таке обладнання відсутнє, факту введення в експлуатацію в  травні 2015 року такого обладнання не встановлено.
		          На підтвердження  факту відсутності  впровадження у використання  корисної моделі "Пробовідбірник для  сипких матеріалів" боржником надано до суду копії: звіту про результати перевірки використання  об`єкта  права інтелектуальної власності "Пробовідбірник для сипких матеріалів" згідно патенту № НОМЕР_19  від 08.10.2019  (додаток  № 4 до наказу №1086 від 30.08.2016); довідки цеху підготовки виробництва  від 08.10.2019 за вих. № 0791/1109; інвентарної картки № 21653 обліку основних засобів на установку для відбору проб із залізничних напіввагонів інв. №05131069 в паперовому та електронному варіанті ведення; акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів  № 37 від 09.2004 з додатком;  паспорту № 21653 на установку для відбору проб із залізничних напіввагонів; наказів  ВАТ "Дніпровський меткомбінат" від 27.05.2003 № 595, від 08.10.2004  №1444,  від 03.07.2003 № 812 з додатком; акту  робочої комісії про приймання в експлуатацію завершеної будівництвом  установки для відбору проб із залізничних напіввагонів з приміщенням для обігріву робітників з додатком від 17.09.2004.
		          Скаржником не надано належних та допустимих доказів в спростування наведених боржником обставин.
		          Встановивши наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання грошових вимог у розмірі 904 438,36 грн., заявлених кредитором за спірний період.
		24.04.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №4/15 (надалі договір 8)
		Згідно п.5 договору 8 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 1400 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_3", патент НОМЕР_20 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від б/д до договору 8, передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 1        400 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві -        700 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		Згідно долученої до заяви копії акту за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 08.05.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_20) перший рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_20) у другому році користування.
		З 25.11.2016 припинив свою дію договір № 4/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 24.04.2015, у зв`язку з припиненням дії патенту НОМЕР_20.
		Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду в частині відхилення вимог у розмірі 126             191,78 грн. за період з 01.01.2016 по 25.11.2016.
		Боржник заперечує факт використання моделі у виробництві та надає відповідні докази.
		Так, згідно результатів  комплексної перевірки, проведеної на підставі наказу  від 30.08.2019 № 1086 "Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів  інтелектуальної власності (корисних моделей)" боржником було документально підтверджено: описані у патентах НОМЕР_21, НОМЕР_22 корисні моделі  "ІНФОРМАЦІЯ_13", "ІНФОРМАЦІЯ_14", "ІНФОРМАЦІЯ_15" є конструктивно абсолютно ідентичними між собою, що видно на кресленнях  даних пристроїв.
		Крім того, описані у патентах вказані корисні моделі фактично повністю дублюють опис наявного у боржника обладнання, що було введено в експлуатацію в вересні 2014 року за результатами проведеної реконструкції обладнання глиномяльного відділення доменного цеху, а саме: пристосування для різання мішків, що були виготовлені в 2013 році в ЦЛАМ за замовленнями доменного цеху № 02.511.5 від 26.12.2013, №02.495.5, від 13.06.2012, №02.608.5 від 05.10.2012.   
		          За даними бухгалтерського обліку та технічної документації боржником не встановлено факту виготовлення та введення в експлуатацію в 2015 році інших пристроїв для розтарювання  одноразових контейнерів, мішків із сипким матеріалом чи пристроїв для розвантаження контейнерів.
		          Приймаючи до уваги недоведення кредитором факту використання корисної моделі у виробництві боржника, колегія суддів погоджується з висновком суду про відхилення грошових вимог у розмірі 126 191,78 грн.
		          Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що судом визнані вимоги ОСОБА_2 за договором №3/14 від 10.07.2014, оскільки предметом даного спору є договір №4/15 від 24.04.2015.
		26.03.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №1/15 (надалі договір 9).
		Згідно п. 5 договору 9 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 2 700       000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_2", патент НОМЕР_23 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 17.03.2016 до договору 9 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 2             700 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 1 350             000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 10.04.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_23) перший рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_23) у другому році користування).
		За ініціативою комбінату дію патенту НОМЕР_23 було припинено, внаслідок чого припинив свою дію договір №9.
		Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду в частині відхилення вимог у розмірі 270             000,00 грн. за 2016 рік використання корисної моделі.
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає відповідні докази.
		Так, відповідно до результатів  комплексної перевірки, проведеної на підставі наказу  від 30.08.2019 № 1086 "Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів  інтелектуальної власності (корисних моделей)" було документально підтверджено: описані у патентах НОМЕР_21, НОМЕР_22 корисні моделі "ІНФОРМАЦІЯ_13", "ІНФОРМАЦІЯ_16", "ІНФОРМАЦІЯ_17" є конструктивно абсолютно ідентичними між собою, що видно на кресленнях  даних пристроїв. Крім того, описані у патентах вказані корисні моделі фактично повністю дублюють опис наявного у боржника обладнання, що було введено в експлуатацію в вересні 2014 року за результатами проведеної реконструкції обладнання глиномяльного відділення доменного цеху, а саме: пристосування для різання мішків, що були виготовлені  в 2013 році в ЦЛАМ за замовленнями  доменного цеху № 02.511.5 від 26.12.2013 р., № 02.495.5. від 13.06.2012 р., №02.608.5 від 05.10.2012. 
		За наведених обставин не підтверджується факт впровадження у використання нових за рівнем техніки пристроїв з 10.04.2015 згідно акту про використання  об`єкта права інтелектуальної власності від 14.04.2015 р. по патенту № НОМЕР_24; "ІНФОРМАЦІЯ_15".
		          Крім того, за даними бухгалтерського обліку та технічної документації не встановлено факту виготовлення та  введення в експлуатацію  в 2015 році інших пристроїв для розтарювання одноразових контейнерів, мішків із сипким матеріалом чи пристроїв для розвантаження контейнерів.
		Також боржник зазначив, що у зв`язку із переходом  в 2015 році на покупну продукцію, що виготовлялась у глиномяльному відділенні, з 2015 року взагалі було припинено експлуатацію обладнання глиномяльного відділення, на даний час дане відділення знаходиться у консервації.
		          Наведені боржником обставини, скаржником не спростовані.
		          Приймаючи до уваги недоведення кредитором факту використання корисної моделі у спірний період, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про відхилення грошових вимог у розмірі 270         000,00 грн.
		26.03.2015 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №2/15 (надалі договір 10).
		Згідно п.5 договору 10 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 2 800        000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_8", патент НОМЕР_12 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 17.03.2016 до договору 10 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в 3        300 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 1 650 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 07.04.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_12) перший рік використання; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_12) другий рік використання; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_12) третій рік використання (без затвердження уповноваженою особою боржника).
		Згідно наданого боржником листа ДП «Укрпатент» та роздруківки інформації бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_12.
		Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду в частині відхилення грошових вимог у розмірі 495        000,00 грн. за 2016 та 2017 роки.
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає відповідні докази.
		Так, відповідно до результатів  комплексної перевірки, проведеної на підставі наказу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 30.08.2019 №1086 "Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів  інтелектуальної власності (корисних моделей)" не встановлено факту впровадження  у використання  в цеху  в квітні  2015 року  холодильника для прокату, що за технічними характеристиками, конструкцією відповідає кресленню № 253-23934 ВО, а саме у зазначений період: не встановлено факту введення в експлуатацію нового пристрою холодильнику для прокату, що відповідає всім ознакам формули корисної моделі; не встановлено факту здійснення поліпшень, конструктивних змін діючого обладнання підприємства. В  квітні 2015 року об`єктивно не могло бути запроваджено у промислове користування будь-яке обладнання сортопрокатного стану, оскільки на той час сортопрокатний цех перебував на реконструкції в рамках реалізації  інвестиційного проекту .       
		В ході реконструкції боржником було закуплено комплекс обладнання сортопрокатного стана у завода -виробника "Danieli", Італія. Поставка  обладнання сортопрокатного стану здійснювалась  блоками та  відповідно його монтаж здійснювався частинами. В рамках даного проекту  було повністю демонтовано  старий сортопрокатний стан 350 до фундаменту, та замість нього збудовано  комплексно новий сортопрокатний стан 400/200. Реконструкція цеху була завершена лише в 2016 році. Новозбудовний сортопрокатний стан було введено в експлуатацію в грудні 2016 року.
		          В ході капітального будівництва сортопрокатного стану № 400/200, проведеного протягом 2008-2016 років в рамках  реконструкції сортопрокатного цеху  було також змонтовано та введено в експлуатацію новий  об`єкт  основних засобів  - "Холодильник", інвентарний № 05134226,  який введено в промислову експлуатацію 28.12.2016. Змін до базової конструкції Холодильника заводу-виробника "Danieli", Італія,  в ході капітального будівництва стану 400/200 не вносилось.
		Промислове використання (експлуатація) об`єкта основних засобів - "Холодильник", інв. №05134226,  здійснюється   в комплектації та за технічним рішенням згідно  креслення заводу-виробника DPO 3G4-JE11-M1000-CD001, Danieli та наданого виробником паспорту.
		За даними бухгалтерського обліку та за фактичною наявністю відсутній  факт  впровадження у експлуатацію в сортопрокатному цеху 07.04.2015 іншого обладнання із найменуванням "Холодильник"/"ІНФОРМАЦІЯ_8" та функціональним призначенням, ідентичним об`єкту основних засобів за інв. № 05134226.
		Боржник вважає, що у ОСОБА_1  не виникало право на отримання винагороди  за користування корисною моделлю, оскільки відсутня подія використання  даної корисної моделі  у власному виробництві боржника взагалі.  
		У зазначену в акті за ф. № 1В-6 дату початку  використання корисної моделі з 07.04.2015 сортопрокатний цех перебував на капітальному ремонті, тому  інформація стосовно початку використання корисної моделі спростовується наступними письмовими доказами: довідкою прокатного цеху; копією інвентаризаційної картки № 23751 обліку основних засобів  на холодильник, інв.№051342265; копією акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів  №100  від 28.12.2016; копією паспорта  № 23751; копією наказу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 16.12.2016 №1700 "Про передачу завершених будівництвом та реконструкцією  об`єктів основних засобів цехам комбінату».
		Отже не підтверджено факт використання боржником у власній виробничій діяльності  корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_8».
		          Викладені апелянтом обставини, доводи боржника не спростовують.
		З огляду на зазначене, приймаючи до уваги недоведення кредитором факту використання корисної моделі на виробництві у спірний період, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відхилення грошових вимог у розмірі 495             000,00 грн.
		10.07.2014 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №3/14 (надалі договір 12).
		Згідно п.5 договору 12 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 5 950 000 грн. не пізніше 3х місяців від дати початку використання корисної моделі.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_9", патент НОМЕР_10 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 16.03.2015 до договору 12 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в 5 950 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 3 250 000 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась модель.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 30.04.2014.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) перший рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) другий рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) третій рік використання), доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) четвертий рік використання (без затвердження уповноваженою особою боржника).
		Боржником (у січні 2017, грудні 2016) було частково виплачено винагороду за перший та другий роки використання патенту у розмірі 1  080  500,00 грн.
		Дія патенту № НОМЕР_25 припинена з 23.07.2017, відповідно з цієї дати припинились договірні зобов`язання боржника по виплаті авторської винагороди за договором 12.
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві.
		Судом першої інстанції були визнані вимоги за перший, другий, третій роки використання корисної моделі, що не оскаржується кредитором. 
		Вимоги у розмірі 325  000,00 грн. - за четвертий рік використання корисної моделі не підлягають визнанню у зв`язку з недоведеністю факту використання корисної моделі у виробництві боржника (доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_10) четвертий рік використання  - не затверджено уповноваженою особою боржника, не є належним доказом), та припиненням дії патенту.
		28.03.2014 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений  договір №2/14 (надалі - договір 14).
		Згідно п.5 договору 14 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання у власному виробництві в розмірі 2  500 000 грн. не пізніше 31 березня після закінчення першого року використання вагоноперекидача у власному виробництві.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_18", патент НОМЕР_26 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 10% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 29.12.2014 до договору 14 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в 2 500 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві -   1  250 000,00 грн. 
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 05.06.2014.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_26) перший рік використання); наказ №57 від 15.01.2015 (про виплату винагороду за другий рік); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_26) третій рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_26) четвертий рік використання (без затвердження уповноваженою особою боржника).
		Боржником було виплачено винагороду за перший та другий роки використання патенту у розмірі 500 000 грн.
		04.06.2017 припинив свою дію договір № 2/14 про уступку  права на отримання  патенту на корисну модель  від 28.03.2014 - з дати припинення дії патенту № НОМЕР_27 (листа  ДП «Укрпатент» від 14.07.2017 № 3176/2 про припинення дії патенту).
		          Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду в частині відхилення грошових вимог щодо авторської винагороди у розмірі 177 739,73 грн. за 2016 рік та за період з 01.01.2017 по 04.06.2017. 
		          Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає відповідні докази.
		          Так, згідно результатів комплексної перевірки, проведеної на підставі наказу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» від 30.08.2019 №1086 "Про проведення  комплексної  перевірки (інвентаризації) використання об`єктів  інтелектуальної власності (корисних моделей)" було документально підтверджено: відсутність факту введення в експлуатацію нового пристрою вагоноперекидача, що відповідає всім ознакам формули корисної моделі; відсутність факту  здійснення поліпшень, конструктивних змін діючого обладнання  вагоноперекидача підприємства.
		За  даними обліку  основних засобів агломераційного цеху № 2 обліковується на балансі один об`єкт основних засобів - вагоноперекидач  вежовий № 1, що за своїми технічними характеристиками є подібним  вагоноперекидачу, описаному  в патенті НОМЕР_26 на корисну модель.
		Суть новизни корисної моделі, описаної в патенті № НОМЕР_27 полягає у конструктивному виконанні віброплити.
		Перевіркою встановлено, що промислова експлуатація об`єкту основних засобів  - вагоноперекидача вежового № 1, інв. №0511516,  була  розпочата в 1953 році, в 2001-2002 роках проведена модернізація  даного обладнання - встановлено віброустановку (що передбачає наявність вібратора та віброплити).
		З 2002 року реконструкція, модернізація вагонооперекидача не проводилась, конструктивних змін до  віброустановки не вносилось. З 2016 року в роботі вагоноперекидача припинено  використання вібратора, його демонтовано з технічних причин, наведених у  довідці  агломераційного цеху № 2  від 07.10.2019 № 013-1054.
		Іншого обладнання, що за технічним вирішенням відповідає формулі корисної моделі згідно патенту НОМЕР_26, в агломераційному цеху № 2 не виявлено, таке обладнання відсутнє.
		          На підтвердження факту відсутності впровадження боржником у використання корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_18" надано до суду копії: звіту  про результати перевірки використання  об`єкта  права інтелектуальної власності "ІНФОРМАЦІЯ_18" згідно патенту № НОМЕР_27 від 07.10.2019 (додаток № 4 до наказу № 1086 від 30.08.2016); довідки агломераційного цеху № 2 від 07.10.2019 за вих. № 013-1054; інвентарної картки № 1516 обліку основних засобів на  вагоноперекидач вежовий  №1, інв. №  0511516; паспорту на вагоноперекидач  вежовий  пересувний модернізований, 2001 (титульна сторінка та сторінка з відомостями про модернізацію); креслення вагоноперекидача №564.00.00.000 СБ від 10.12.2003; фото вагоноперекидача, місця установки вібратора на вагоноперекидачу, демонтованого вібратора.
		При цьому використання вагоноперекидача не має наслідком випуск продукції, не пов`язане безпосередньо із виробничим  процесом.
		          Кредитором не спростовані обставини наведені боржником, доказів використання корисної моделі у третьому та четвертому роках не надано.
		Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відхилення вимог у розмірі 177  739,73 грн.
		23.12.2013 між боржником та групою фізичних осіб, зазначених як автори, в тому числі кредитором був укладений договір №6/13 (надалі договір 15).
		Згідно п.5 договору 15 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 35% від собівартості змішувача, при умові його використання у власному виробництві, а також винагороду особам які сприяли створенню, одержанню правової охорони і використанню корисної моделі в розмірі 5% від собівартості змішувача.
		За угодою про розподіл авторської винагороди за використання на комбінаті корисної моделі "ІНФОРМАЦІЯ_19", патент НОМЕР_28 вирішено, що винагорода кожного автора корисної моделі дорівнює 11,1% від загальної суми винагороди.
		Додатковою угодою від 30.12.2014 до договору 15 передбачено, що боржник зобов`язується сплатити авторам моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 35% від собівартості змішувача та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві -       винагороду в розмірі 20% від собівартості змішувача.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 09.01.2014.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: розрахунок суми винагороди (4 рік використання) у розмірі 323  445,6 грн.; наказ №59 від 15.01.2015 (про виплату винагороди за другий рік) у розмірі 566 029,80 грн.; доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_28) перший рік використання); доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_28) четвертий рік використання (без затвердження уповноваженою особою боржника).
		Боржником було виплачено винагороду за перший та другий роки використання патенту у розмірі 125 658,62 грн.
		З 2018 року припинив свою дію договір № 6/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 23.12.2013, у зв`язку із припиненням дії патенту НОМЕР_28.
		У поданій апеляційній скарзі кредитор зазначає, що боржником не виконані зобов`язання з виплати авторської винагороди за четвертий рік використання корисної моделі у розмірі 35 902,46 грн.
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає відповідні докази.
		В підтвердження спростування боржником факту використання корисної моделі до суду надано  копії документів: звіту  про результати перевірки використання об`єкта права інтелектуальної власності  "ІНФОРМАЦІЯ_19" згідно патенту № НОМЕР_29 від 07.10.2019  (додаток № 4 до наказу № 1086 від 30.08.2016); інвентарної картки № 17649 обліку основних засобів на змішувач  ЗШ-2000НРУ  інв. № 05122874,  на обладнання глиномялки Q-16т/час,  інв. №0518228; акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів № 1 від 09.2014, акту  № 58 від 30.04.2013,  приймально-передавального акту 58-м1  від квітня 2013 ( про передачу підряднику  змішувача ЗШ-2000 НРУ за номенклатурним номером 372006113;  замовлення  ДЦ № 02.113.5 від 25.05.2010 на змішувач ЗШ-2000 НРУ, копію сторінки книги  замовлень із записами про замовлення № 02.113.5 від 25.05.2010; креслень 285-4885 СБ на змішувач ЗШ -2000 НРУ, № 239-6398 ТХ, фото змішувача.
		Колегія суддів вважає, що вимоги кредитора у розмірі 35       902,46 грн. за четвертий рік використання корисної моделі підлягають відхиленню з  підстав не надання належних доказів в підтвердження використання корисної моделі в 4 році, оскільки доповнення до акту щодо використання у конвеєрному цеху корисної моделі (патент НОМЕР_28) за четвертий рік використання - не затверджено уповноваженою особою боржника, не є належним доказом.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про необхідність включення його грошових вимог до другої черги задоволення вимог кредиторів з підстав, наведених судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 .
		Встановивши наведені обставини, колегія суддів залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині - без змін.
		З приводу апеляційної скарги ОСОБА_3 , колегія суддів, переглянувши ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині, приймає до уваги таке.
		11.11.2009 між кредитором та боржником укладено договір про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (далі - договір). 
		Пунктом 1 додаткової угоди від 28.11.2013 до договору 1 визначено, що боржник зобов`язаний сплатити авторам корисної моделі «Спосіб використання агломерату на агломераційній машині», патент № НОМЕР_30, винагороду у розмірі 10% (десять відсотків) від визначеної економії, згідно з п. 8.4. Положення про організацію патентно-ліцензійної, винахідницької та раціоналізаторської роботи та винагороду особам, що сприяли створенню, одержанню правової охорони і використанню корисної моделі у розмірі 5 % (п`яти відсотків) від визначеної економії, згідно з 2.9 вищезазначеного Положення. 
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 01.04.2011.
		Скаржником не надано будь-яких розрахунків суми боргу за період з 2013-2018 в розрізі розміру відсотків, що належить до сплати кредитору від визначеної економії згідно з п.2.9 вищезазначеного Положення. Лише зазначено про загальну суму боргу 1 504 426,94 грн.
		З доданих до заяви документів не вбачається обов`язок боржника здійснювати виплати авторської винагороди кредитору за договором 1 періодично. 
		Зокрема, кредитором документально не підтверджено обов`язок боржника здійснювати виплату авторської винагороди за договором 1 щорічно не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року використання, як про це зазначено у заяві. 
		На підтвердження заявлених вимог кредитором також надано: наказ від 27.10.2014 (щодо виплати винагороди за третій рік використання), постанову №11 від 28.10.2014 щодо виплати кредитору одноразової винагороди у розмірі 285       484,77 грн.
		Інших доказів в підтвердження обов`язку боржника здійснювати виплату винагороди в наступні роки - кредитором не надано, а також не підтверджено в які строки повинна бути здійснена виплата.
		Згідно листа ДП «Укрпатент» від 02.02.2017 № 3667/ПУ/17 дію патенту № НОМЕР_30 припинено з 07.12.2016.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		          За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		          Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша        статті 261 Цивільного кодексу України).
		          За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		          Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес особи, за захистом якого та звернулась до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		       Виплата винагороди за третій рік використання встановлена наказом Генерального директора боржника №1303 від 27.10.2014, відтак строк позовної давності почався з 28.10.2014 та закінчився 30.10.2017 (28.10.2017- вихідний день).
		З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення грошових вимог за третій рік використання у розмірі 285  484,77 грн., у зв`язку з пропуском строку позовної давності, та інших вимог у розмірі 1 218  942,17 грн. - як непідтверджених.
		           04.09.2012 між боржником та кредитором укладено договір № 1/12 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 04.09.2012 (надалі - договір 2).
		Згідно умов договору 2 боржник використовує корисну модель у власному виробництві протягом строку дії патенту. Винагорода гарантується згідно зі ст.9 договору 2 і умови її виплати визначаються додатковою угодою, яка після підписання є невід`ємною частиною цього договору. 
		Пунктом 1 додаткової угоди від 28.11.2013 до договору 2 визначено, що боржник зобов`язаний сплатити авторам корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_20», патент № 76654, винагороду у розмірі 10% (десять відсотків) від визначеної економії, згідно з п.8.4. Положення про організацію патентно-ліцензійної, винахідницької та раціоналізаторської роботи та винагороду особам, що сприяли створенню, одержанню правової охорони і використанню корисної моделі у розмірі 5 % (п`яти відсотків) від визначеної економії, згідно з п.2.9 вищезазначеного Положення. 
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 29.03.2012.
		Кредитором не надано будь-яких розрахунків суми боргу за період з 2012-2018 в розрізі розміру відсотків, що належить сплаті кредитору від визначеної економії згідно з п.2.9 вищезазначеного Положення. Лише зазначено про загальну суму боргу 982 860,56 грн.
		З доданих до заяви документів не вбачається обов`язок боржника здійснювати виплати авторської винагороди кредитору за договором 1 періодично. 
		Зокрема, кредитором документально не підтверджено обов`язок боржника здійснювати виплату авторської винагороди за договором 1 щорічно не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року використання, як про це зазначено у заяві. 
		На підтвердження винагороди кредитором також надано: наказ від 27.05.2015 (щодо виплати винагороди за третій рік використання), постанову №11 від 30.03.2015 щодо виплати кредитору одноразової винагороди у розмірі 148       038,42 грн.
		Інших доказів в підтвердження обов`язку боржника здійснювати виплату винагороди в наступні роки - кредитором не надано та не підтверджено в які строки повинна бути здійснена виплата.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора судом встановлено, що виплата винагороди за третій рік використання передбачена наказом Генерального директора боржника від 27.05.2015 №634, відтак строк позовної давності почався з 28.05.2015 та закінчився 28.05.2018.
		Тобто, вимоги кредитора за третій рік використання у розмірі 148  038,42 грн. повинні бути відхилені у зв`язку з пропуском строку позовної давності, інші вимоги 834 822,14 грн. - як непідтверджені.
		           31.07.2013 між боржником та кредитором укладено договір № 2/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 3). 
		Відповідно до п.5 договору 3 комбінат (боржник) зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 20% від собівартості вібророзвантажувача сипких матеріалів, що змерзлися і/або злежалися при умові його використання у власному виробництві.
		Згідно додаткової угоди від 18.11.2014 до договору 3 комбінат зобов`язується сплатити авторам винагороду за другий рік використання в розмірі 75 % від собівартості віброзвантажувача сипких матеріалів, що змерзлися і/або злежалися, а за третій та кожний наступний рік 20 % від собівартості віброзвантажувача.
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 04.11.2013.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: розрахунок суми винагороди від 12.11.2013 (перший рік використання); наказ №1467 від 27.11.2014 про виплату винагороди за другий рік використання; постанова №144 від 27.11.2014 про виплату кредитору винагороди за другий рік використання корисної моделі у розмірі 64 459,18 грн., розрахунок суми винагороди від (не визначено день та місяць) 2014; наказ від 23.03.2016 №352 про виплату винагороди за третій рік використання; постанова №7 від 04.02.2016 про виплату кредитору винагороди за третій рік використання корисної моделі у розмірі 17  189,11 грн. розрахунок суми винагороди від 13.02.2016.
		Інших доказів в підтвердження обов`язку боржника здійснювати виплату винагороди в наступні роки (2017-2018) - кредитором не надано та не підтверджено в які строки повинна бути здійснена виплата, та яка була собівартість вібророзвантажувача (розрахунок суми винагороди).
		З 2017 року припинив дію патент № НОМЕР_31, відповідно з цієї дати припинив свою дію договір № 2/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 31.07.2013.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені за 2013-2015 роки з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам за 2013-2015 роки встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався з 13.11.2013 (наступний день після підписання розрахунку суми винагороди від 12.11.2013) та закінчився 14.11.2016 (13.11.2016 - вихідний день); по вимогам за другий рік використання почався з наступного дня після підписання наказу №1467 від 27.11.2014 про виплату винагороди за другий рік використання, тобто з 28.11.2014 та закінчився 28.11.2017.
		З урахуванням наведеного, вимоги кредитора за перший - другий роки використання корисної моделі (2013-2015) - заявлені з пропуском строку позовної давності, вимоги за 2016-2018 - роки не підтверджені належними доказами, до того ж дія відповідного патенту є припиненою, у зв`язку з чим вимоги кредитора у розмірі 133 215,65 грн. - підлягають відхиленню.
		           17.12.2013 між кредитором та боржником укладено договір № 3/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 4).
		Згідно п.5 договору 4 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 560 000,00 грн. за перший рік використання не пізніше 31 березня другого року використання.
		За умовами додаткового договору № 1 від 29.12.2014 до договору 4 визначено, що комбінат зобов`язується сплатити авторам винагороду за другий рік використання в розмірі 840 000,00 грн. та за кожний наступний рік використання 420  000,00 грн. 
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 09.01.2014.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надані: наказ від 15.01.2015 №60 про виплату винагороди за другий рік використання; постанова №1 від 12.01.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 105 000,00 грн.; наказ №347 від 23.03.2016 про виплату винагороди за третій рік використання; постанова №01 від 26.01.2016 про виплату кредитору винагороди у розмірі 52 500,00 грн.
		Інших доказів в підтвердження обов`язку боржника здійснювати виплату винагороди в наступні роки (2017-2018) - кредитором не надано, а також не підтверджено факт використання корисної моделі у виробництві.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам за 2013-2015 роки встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався з 01.04.2015 (оскільки згідно п. 5 договору 4 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 560 000,00 грн. за перший рік використання не пізніше 31 березня другого року використання) та закінчився 02.04.2018 (01.04.2018- вихідний день); по вимогам за другий рік використання почався з наступного дня після підписання наказу 15.01.2015 №60 про виплату винагороди за другий рік використання, тобто з 16.01.2015 та закінчився 16.01.2018; по вимогам за третій рік використання почався з наступного дня після підписання наказу №347 від 23.03.2016 про виплату винагороди за третій рік використання, тобто з 24.03.2016 та закінчився 25.03.2019 (24.03.2019- вихідний день).
		Таким чином, вимоги кредитора за перший - третій роки використання корисної моделі - заявлені з пропуском строку позовної давності, вимоги за 2016-2018 роки - не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим вимоги кредитора у розмірі 332 500,00 грн. аргументовано відхилено  судом першої інстанції.
		           23.12.2013 між кредитором та боржником укладено договір № 6/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 23.12.2013 (надалі - договір 5).
		Відповідно до п.5 договору 5 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 35 % від собівартості змішувача, при умові його використання у власному виробництві.
		Згідно додаткового договору №1 до договору 5 комбінат зобов`язується сплатити авторам винагороду за другий рік використання моделі у власному виробництві в розмірі 35 % від собівартості змішувача, винагороду за третій та кожен наступний рік використання у власному виробництві в розмірі 20% від собівартості змішувача.
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 09.01.2014.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: розрахунок суми винагороди за 1 рік використання корисної моделі від 19.02.2014; наказ від 15.01.2015 №59 про виплату винагороди за другий рік використання; постанову №2 від 12.01.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 62829,31 грн., розрахунок суми винагороди за 2 рік використання корисної моделі від 09.01.2015; наказ №355 від 23.03.2016 про виплату винагороди за третій рік використання; постанову №04 від 27.01.2016 про виплату кредитору винагороди у розмірі 35902,46 грн., розрахунок суми винагороди за 3 рік використання корисної моделі від 22.01.2016
		Інших доказів в підтвердження обов`язку боржника здійснювати виплату винагороди в наступні роки (2017-2018) - кредитором не надано та не підтверджено факт використання корисної моделі у виробництві.
		З 2018 року припинив свою дію договір № 6/13 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 23.12.2013 у зв`язку із припиненням дії патенту НОМЕР_28. 
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався з 20.02.2014 (з наступного дня після підписання розрахунку суми винагороди від 19.02.2014) та закінчився 20.02.2017; по вимогам за другий рік використання почався з наступного дня після підписання наказу 15.01.2015 №59 про виплату винагороди за другий рік використання, тобто з 16.01.2015 та закінчився 16.01.2018; по вимогам за третій рік використання почався з наступного дня після підписання наказу №355 від 23.03.2016 про виплату винагороди за третій рік використання, тобто з 24.03.2016 та закінчився 25.03.2019 (24.03.2019- вихідний день).
		Отже, вимоги кредитора за перший- третій роки використання корисної моделі - заявлені з пропуском строку позовної давності, інші вимоги -не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим вимоги кредитора у розмірі 233 366,00 грн. правомірно відхилені господарським судом.
		           20.03.2014 між боржником та кредитором укладено договір № 1/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 20.03.2014 (надалі - договір 6).
		Згідно п.5 договору 6 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 800 000,00 грн. за перший рік використання не пізніше трьох місяців після закінчення першого року використання шаблона для формування монолітних футерівок металургійних ємкостей у власному виробництві.
		За умовами додаткового договору №1 від 29.12.2014 до договору 6 визначено, що комбінат зобов`язується сплатити авторам винагороду за другий рік використання в розмірі 1 000        000,00 грн. та за кожний наступний рік використання 500 000,00 грн. 
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 05.06.2014.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №1499 від 03.12.2014 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №15 від 03.12.2014 про виплату кредитору винагороди у розмірі 100 000 грн.; наказ №56 від 15.01.2015 про виплату винагороди за другий рік використання; постанову №05 від 12.01.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 125 000 грн.
		           Згідно листа ДП «Укрпатент» від 14.07.2017 № 25047/ПУ/17 дія патенту № 94672 припинена з 04.06.2017, відповідно з цієї дати припинились договірні зобов`язання боржника по виплаті авторської винагороди.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався з 07.09.2015 (з наступного дня після закінчення трьох місяців спливу першого року використання шаблона) та закінчився 07.09.2018; по вимогам за другий рік використання почався з наступного дня після підписання наказу №56 від 15.01.2015 про виплату винагороди за другий рік використання, тобто з 16.01.2015 та закінчився 16.01.2018.
		Таким чином, вимоги кредитора за перший - другий роки використання корисної моделі у розмірі 225 000 грн. - заявлені з пропуском строку позовної давності та підлягають відхиленню,  у розмірі 92 750,00 грн. - вимоги за другу половину 2017 та за 2018 рік - підлягають відхиленню так як заявлені за період припинення дії патенту.
		           28.03.2014 між кредитором та боржником укладено договір № 2/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 7).
		Згідно п.5 договору 7 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 2       500 000 грн. за перший рік використання не пізніше 31 березня після закінчення першого року використання вагоноперекидача у власному виробництві.
		Відповідно до додаткового договору № 1 від 29.12.2014 до договору 7 визначено, що комбінат зобов`язується сплатити авторам винагороду за другий рік використання в розмірі 2             500 000 грн. та за кожний наступний рік використання 1 250 000,00 грн. 
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 05.06.2014.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надані: наказ №57 від 15.01.2015 про виплату винагороди за другий рік використання; постанову №4 від 12.01.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 250  000,00 грн.
		З 04.06.2017 припинив свою дію договір № 2/14 про уступку права на отримання патенту на корисну модель від 28.03.2014 - з дати припинення дії патенту НОМЕР_26 (лист ДП «Укрпатент» від 14.07.2017 №3176/2 про припинення дії патенту).
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався з 01.04.2015 (не пізніше 31 березня після закінчення першого року використання вагоноперекидача у власному виробництві) та закінчився 02.04.2018 (01.04.2018- вихідний день).
		Отже, вимоги за перший рік використання корисної моделі - заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Вимоги за 2015-2018 роки - не підтверджені належними доказами, зокрема доказами використання корисної моделі у виробництві боржника. Крім того, з 04.06.2017 - припинено дію патенту.
		Таким чином, господарським судом обґрунтовано відхилено вимоги у розмірі 875             000,00 грн.
		          Між боржником та кредитором було укладено договір № б/н та без дати про уступку права на отримання патенту України на корисну модель без дати (надалі - договір 8).
		Згідно п.5 договору 8 боржник зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду в розмірі 5 950 000,00 грн. не пізніше трьох місяців від дати початку використання сталерозливного ковша у власному виробництві .
		            За умовами додаткового договору № 1 від 16.03.2015 пункт 5 цього договору викладено в новій редакції: а саме: «комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 5 950 000,00 грн. та за кожний наступний рік її використання у власному виробництві - 3  250 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель». 
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 30.04.2014.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надані: наказ №293 від 03.03.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанова №6 від 14.01.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 535 500,00 грн., наказ №381 від 26.03.2015 про виплату винагороди за другий рік використання; постанова №10 від 17.03.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 535 500 грн.
		Дія патенту № НОМЕР_25 припинена з 23.07.2017, відповідно з цієї дати припинились договірні зобов`язання боржника по виплаті авторської винагороди за договором № 3/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 10.07.2014.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався з 02.08.2014 (з наступного дня після спливу трьох місяців від дати початку використання сталерозливного ковша у власному виробництві) та закінчився 02.08.2017; строк позовної давності по вимогам за другий рік використання почався з 01.01.2016 та закінчився 01.01.2019.
		Отже, вимоги за перший та другий роки використання корисної моделі - заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Вимоги за 2016-2018 роки - не підтверджені належними доказами, зокрема доказами використання корисної моделі у виробництві боржника. Крім того, з 23.07.2017 - припинено дію патенту.
		З урахуванням наведеного підлягають відхиленню вимоги у розмірі 1  656  000,00 грн.
		           10.07.2014 між боржником та кредитором укладено договір №4/14 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 9).
		Згідно п.5 договору 8 боржник зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік використання в розмірі 4  800 000,00 грн. не пізніше трьох місяців від дати початку використання пристрою зони вторинного охолодження у власному виробництві.
		Відповідно до додаткового договору № 1 від 11.11.2015 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 5 100             000,00 грн. та за кожний наступний рік її використання у власному виробництві - 2 500             000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. 
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 10.12.2014.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №292 від 03.03.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №7 від 14.01.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 480 000,00 грн.; наказ №2525 від 24.12.2015 про виплату винагороди за другий рік використання; постанову №18 від 14.12.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 510 000 грн.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 12.03.2015 (не пізніше трьох місяців від дати початку використання пристрою зони вторинного охолодження у власному виробництві) та закінчився 12.03.2018. 
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент 95913.
		Отже вимоги за перший рік користування корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відхилення цих вимог. Вимоги за четвертий рік використання відхиляються у зв`язку з припиненням дії патенту та відсутністю доказів використання у наведеному періоді.
		Таким чином, господарським судом правомірно не визнано вимоги у загальному розмірі 730         000,00 грн.
		26.03.2015 між боржником та кредитором укладено договір № 1/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 10).
		Згідно п.5 договору 10 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 2             700 000,00 грн не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 17.03.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 2 700 000 грн та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 1 350 000 грн. не пізніше 31.12 кожного року, в якому використовувалась корисна модель.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 10.04.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №2059 від 17.09.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №15 від 15.09.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 270 000,00 грн.
		За ініціативою комбінату дію патенту № НОМЕР_32 було припинено, внаслідок чого з дати припинення дії патенту припинив свою дію договір 10.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 13.10.2015 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.) та закінчився 15.10.2018 (13.10.2018 - вихідний день). Отже вимоги за перший рік користування корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Боржником заперечується факт використання корисної моделі, в свою чергу кредитором не надано документів та доказів в підтвердження використання корисної моделі у другому-четвертому роках користування.
		Таким чином, господарським судом обґрунтовано не визнано вимоги у розмірі 270  000,00 грн. у зв`язку із пропуском строку позовної давності та у розмірі 540  000,00 грн. у зв`язку із відсутністю доказів використання корисної моделі у спірний період.
		           26.03.2015 між боржником та кредитором укладено договір № 2/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 11).
		Згідно п.5 договору 11 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 2             800       000 грн не пізніше шести місяців від дати початку використання корисної моделі.
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 17.03.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 3   300 000,00 грн та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 1 650 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель.
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 07.04.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №2058 від 17.09.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №14 від 15.09.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 280 000,00 грн.
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_12. 
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає докази, що спростовують використання корисної моделі у виробництві.
		В свою чергу, кредитором, окрім доказів використання корисної моделі у перший рік, інших доказів не надано.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 08.10.2015 (не пізніше шести місяців від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 08.10.2018. Отже вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що вимоги кредитора за договором 11 у загальному розмірі 940 000,00 грн. - підлягають відхиленню (у розмірі 280 000,00 грн. - у зв`язку із пропуском строку позовної давності, у розмірі 660  000,00 грн. - не підтверджені належними доказами).
		           24.04.2015 між кредитором та боржником укладено договір № 4/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 12).
		Згідно п.5 договору 12 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 1             400 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.04.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 1 400 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 700 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 08.05.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №2156 від 07.10.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №16 від 02.10.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 140 000,00 грн.
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_20.
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає докази, що спростовують використання корисної моделі у виробництві.
		В свою чергу, кредитором, окрім доказів використання корисної моделі у перший рік інших доказів - не надано.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 10.11.2015 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 12.11.2018 (10.11.2018 - вихідний день). Отже вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Таким чином правильним є висновок господарського суду про відхилення вимог кредитора за договором 12 у загальному розмірі 420 000,00 грн. (у розмірі 140 000,00 грн. - у зв`язку із пропуском строку позовної давності, у розмірі 280  000,00 грн. - не підтверджені належними доказами).
		           24.04.2015 між кредитором та боржником укладено договір № 5/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель  (надалі - договір 13).
		Згідно п.5 договору 13 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 2             600 000 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.12.2015 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 2  600 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 1  300 000 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель.
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 08.05.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №2155 від 07.10.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №17 від 02.10.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 260 000 грн.
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент №101790. 
		Боржник заперечує факт використання корисної моделі у виробництві та надає докази, що спростовують використання корисної моделі у виробництві.
		В свою чергу, кредитором, окрім доказів використання корисної моделі у перший рік, інших доказів - не надано.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 10.11.2015 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 12.11.2018 (10.11.2018-вихідний день). Отже вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		За наведених обставини, вимоги кредитора за договором 13 у загальному розмірі 780             000,00 грн. - підлягають відхиленню (у розмірі 260 000 грн. - у зв`язку із пропуском строку позовної давності, у розмірі 520 000,00 грн. - не підтверджені належними доказами).
		           02.06.2015 між кредитором та боржником укладено договір № 6/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (наділ - договір 14).
		Згідно п.5 договору 14 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 6             850 000 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі. 
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 12.01.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 6 850 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 3   425 000 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. Розмір винагороди кредитора - 9 % від загальної суми.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 16.06.2015
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №2524 від 24.12.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №19 від 14.12.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 616 500,00 грн.
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_35.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 19.12.2015 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 19.12.2018. Отже вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		          Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено вимоги за договором 14 за перший рік використання у розмірі 616 500,00 грн. (у зв`язку з пропуском строку позовної давності) та за четвертий рік використання у розмірі 308 250,00 грн. (у зв`язку із недоведеністю та припиненням дії патенту).
		           02.06.2015 між кредитором та боржником укладено договір № 7/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 15).
		Згідно п.5 договору 15 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 4             800 000 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі. 
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 12.01.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 4 800 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2 400 000 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. Розмір винагороди кредитора - 10 % від загальної суми.
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 15.06.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №2523 від 24.12.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №20 від 14.12.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 480   000,00 грн.
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_7. 
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 18.12.2015 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 18.12.2018. Отже вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Відтак підлягають відхиленню вимоги за перший рік використання - 480 000,00 грн. (у зв`язку з пропуском строку позовної давності), а також вимоги у розмірі 240 000,00 грн. - за четвертий рік використання (у зв`язку із недоведеністю та припиненням дії патенту).
		           02.07.2015 між кредитором та боржником укладено договір № 8/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 16).
		Згідно п.5 договору 16 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 4             755 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі.
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.03.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 4  755 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2   377 500 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. Розмір винагороди кредитора - 10 % від загальної суми.
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 19.05.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №2521 від 24.12.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанова №22 від 14.12.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 475 500,00 грн.
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_6. 
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам Кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 21.12.2015 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 21.12.2018. Отже вимоги за перший рік користування корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Отже господарським судом правомірно не визнано вимоги за перший рік використання - 475 500,00 грн. (у зв`язку з пропуском строку позовної давності), а також вимоги за четвертий рік використання у розмірі 237 750,00 грн. (у зв`язку із недоведеністю та припиненням дії патенту).
		           02.07.2015 між кредитором та боржником укладено договір №9/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель  (надалі - договір 17).
		Згідно п.5 договору 17 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 7             200 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі. 
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 14.01.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 7 200 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 3 600 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. Розмір винагороди кредитора - 10 % від загальної суми.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 14.05.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №2522 від 24.12.2015 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №21 від 14.12.2015 про виплату кредитору винагороди у розмірі 720 000,00 грн.
		Інших доказів використання корисної моделі у виробництві кредитором не надано. 
		Боржником заперечується факт використання корисної моделі у другому - четвертому роках. Боржником надані докази факту відсутності впровадження у використання корисної моделі «Пробовідбірник для сипких матеріалів»
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_18.
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 16.11.2015 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 16.11.2018. Отже вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Таким чином вимоги кредитора за договором 17 підлягають відхиленню у загальному розмірі 2  160  000,00 грн. ( 720 000,00 грн. - у зв`язку із пропуском строку позовної давності, 1 440 000,00 грн. - у зв`язку із недоведеністю факту використання корисної моделі у виробництві та припиненням дії патенту).
		           09.07.2015 між кредитором та боржником укладено договір № 10/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 18).
		Згідно п.5 договору 18 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 3             450 000 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі. 
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.03.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 6  300 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 3 150 000 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. Розмір винагороди кредитора - 10 % від загальної суми.
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 17.06.2015.
		В підтвердження заявлених вимог кредитором надано: наказ №617 від 17.05.2016 про виплату винагороди за перший рік використання; постанову №11 від 27.04.2016 про виплату кредитору винагороди у розмірі 345 000,00 грн.
		Інших доказів використання корисної моделі у виробництві боржником - кредитором не надано. 
		Боржником заперечується факт використання корисної моделі у другому - четвертому роках, про що надані докази факту відсутності використання корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_10». 
		З 16.07.2017 припинив свою дію договір № 10/15 про уступку права на отримання патенту на корисну модель від 09.07.2015, у зв`язку з припиненням дії патенту № НОМЕР_17 (лист ДП «Укрпатент» від 07.09.2017 № 29825/ПУ/17 про припинення дії патенту).
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 20.12.2015 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 20.12.2018. Отже вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Таким чином, вимоги кредитора за договором 18 підлягають відхиленню у загальному розмірі 1 605 000,00 грн. (345 000,00 грн. - у зв`язку із пропуском строку позовної давності, 1 260 000 грн. - у зв`язку із недоведеністю факту використання корисної моделі у виробництві та припиненням дії патенту).
		           09.07.2015 між кредитором та боржником укладено договір № 11/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 19).
		Згідно п.5 договору 19 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 4 200 000 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі. 
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.03.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 4 500 000 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2  250 000 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. Розмір винагороди кредитора - 10 % від загальної суми.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 19.06.2015.
		Інших доказів використання корисної моделі у виробництві боржником - кредитором не надано.
		Боржником заперечується факт використання корисної моделі у другому - четвертому роках. 
		Станом на 16.07.2017 припинив свою дію договір № 11/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель від 09.07.2015 (лист ДП «Укрпатент» від 07.09.2017 № 29826/ПУ/17).
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 22.12.2015 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 24.12.2018 (22.12.2018 - вихідний день). Отже вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відхилення вимог за договором 19 у загальному розмірі 1 320 000,00 грн. (420 000,00 грн. - у зв`язку із пропуском строку позовної давності, 9  000 000,00 грн. - у зв`язку із недоведеністю факту використання корисної моделі у виробництві та припиненням дії патенту).
		           15.10.2015 між боржником та кредитором укладено договір № 15/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель (надалі - договір 20).
		Згідно п.5 договору 20 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 4 200 000 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі. 
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.04.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 6 900 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 3  450 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. Розмір винагороди кредитора - 10 % від загальної суми.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 22.07.2015.
		Інших доказів використання корисної моделі у виробництві кредитором не надано.
		Боржником заперечується факт використання корисної моделі у другому - четвертому роках. Боржником надані докази факту відсутності використання корисної моделі «Вібротрамбовка для набивки футерівки жолобів доменної печі».
		          Станом на 16.07.2017 припинив дію договір № 15/15 про уступку права на отримання патенту на корисну модель від 15.10.2015  (з дати припинення дії патенту № НОМЕР_33).
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 24.01.2016 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 24.01.2019. Отже вимоги за перший рік користування корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		Таким чином, вимоги кредитора за договором 20 підлягають відхиленню у загальному розмірі 1  800 000,00 грн. (420 000,00 грн. - у зв`язку із пропуском строку позовної давності, 1  380 000 грн. - у зв`язку із недоведеністю факту використання корисної моделі у виробництві та припиненням дії патенту).
		           15.10.2015 між кредитором та боржником укладено договір № 16/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель  (надалі - договір 21).
		Згідно п.5 договору 21 за перший рік використання корисної моделі у власному виробництві комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду у розмірі 2 700 000,00 грн. не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі. 
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.04.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за другий рік її використання в розмірі 2 700 000,00 грн. та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 1 350 000,00 грн. не пізніше 31 грудня кожного року, в якому використовувалась корисна модель. Розмір винагороди кредитора - 10 % від загальної суми.
		У акті за формою № ІВ-6 зазначається про початок використання корисної моделі з 23.07.2015.
		Інших доказів використання корисної моделі у виробництві кредитором не надано.
		Боржником заперечується факт використання корисної моделі у другому - четвертому роках. 
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_34. 
		Відповідно до заяви боржника вимоги кредитора за перший рік використання заявлені з пропуском строку позовної давності.
		При перевірці додержання строків позовної давності по вимогам кредитора встановлено, що строк позовної давності по вимогам за перший рік використання почався 25.01.2016 (не пізніше 185 календарних днів від дати початку використання корисної моделі) та закінчився 25.01.2019. Отже вимоги за перший рік використання корисної моделі заявлені з пропуском строку позовної давності.
		З урахуванням наведеного, вимоги кредитора за договором 21 підлягають відхиленню у загальному розмірі 810 000,00 грн. (270 000,00 грн. - у зв`язку із пропуском строку позовної давності, 540 000,00 грн. - у зв`язку із недоведеністю факту використання корисної моделі у виробництві та припиненням дії патенту).
		           07.12.2015 між кредитором та боржником укладено договір № 18/15 про уступку права на отримання патенту України на корисну модель в (надалі - договір 22).
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 19.07.2016 комбінат зобов`язується сплатити авторам корисної моделі винагороду за перший рік її використання в розмірі 3 000 000,00 грн., за другий та за кожен наступний рік її використання у власному виробництві - 2  000  000,00 грн. Розмір винагороди кредитора - 7,7 % від загальної суми.
		У акті за формою № ІВ-6, зазначається про початок використання корисної моделі з 06.05.2015.
		Кредитором також надано наказ генерального директора боржника №1621 від 29.11.2016 про виплату винагороди за перший рік використання корисної моделі.
		Інших доказів використання корисної моделі у виробництві кредитором не надано.
		Згідно наданих боржником листів ДП «Укрпатент» та роздруківок інформації  бібліографічних даних до патенту на корисну модель з Спеціалізованої бази «Винаходи (корисні моделі) в Україні», станом на 01.01.2018 припинив свою дію патент НОМЕР_8. 
		Приймаючи до уваги, що кредитором не надано доказів використання корисної моделі у другому, третьому та четвертом роках, судом першої інстанції правомірно відхилено вимоги у розмірі 462  000,00 грн.
		Встановивши наведені обставини, колегія суддів відмовляє ОСОБА_3 у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині.
		Розглянувши апеляційну скаргу PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСі) колегія суддів приймає до уваги таке.
		Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що заявник оскаржує ухвалу господарського суду в частині відхилення вимог (Промерітум Фанд ЕсПіСі). З урахуванням норм ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів переглядає ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині.
		Вимоги кредитора PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСі) до боржника обґрунтовані тим, що 14.08.2007 між компанією "ЛЕНДМОНТ ЛІМІТЕД", як позичальником (надалі позичальник або компанія),  боржником, ВАТ "АЛЧЕВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", ВАТ "АЛЧЕВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД", корпорація "ІНДУСТРІАЛЬНА СПІЛКА ДОНБАСУ", як поручителями,   Банком Каліон (CALYON BANK), як організатором, початковим кредитором, кредитним агентом та Банком Креді Свісс Інтернешнл (CREDIT SUISSE INTERNATIONAL), як організатором, початковим кредитором укладено угоду стосовно кредиту (надалі за текстом угода), за яким позичальник (компанія "ЛЕНДМОНТ ЛІМІТЕД") мав отримати кредит на суму 300 000 000,00 доларів США.
		Відповідно до додатку 1 до угоди сума зобов`язання складає 300 000 000,00 доларів США, з яких 150 000 000,00 доларів США надається "КАЛІОН" та 150 000 000,00 доларів США надається "КРЕДІТ СВІСС ІНТЕРНЕШНЛ".
		Отже, кредитор Promeritum Fund SPC не є первісним кредитором за угодою. 
		Статтею 27 угоди визначений порядок зміни сторін.
		Умовами п. 27.3 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) передбачена процедура уступки прав. Так, уступка прав буде дійсною тільки за умови отримання кредитним агентом письмового підтвердження від нового кредитора (у формі та по суті достатніми для кредитного агента) в тому, що новий кредитор буде, щодо відступлення прав, брати в себе зобов`язання щодо інших фінансових сторін так, як він міг вчинювати, як би він був початковим кредитором.  
		Відповідно до п. 27.4 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) передбачена процедура передачі за свідоцтвом щодо передачі.
		Згідно підпункту "b" п. 27.4 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) передача прав або обов`язків за свідоцтвом щодо передачі буде дійсною, якщо: (і) діючий кредитор та новий кредитор передадуть кредитному агенту належним чином оформлене свідоцтво про передачу; та (іі) кредитний агент укладе його.
		Додатком № 5 до угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) сторони погодили форму свідоцтва щодо передачі.
		Отже, документом, що підтверджує право вимоги є свідоцтво. Крім того, обов`язковою умовою відступлення права вимоги є отримання кредитним агентом письмового підтвердження нового кредитора в тому, що новий кредитор буде, щодо відступлення прав, брати на себе зобов`язання щодо інших фінансових сторін так як він міг вчинювати, якби був початковим кредитором.
		Кредитором на підтвердження переходу права вимоги грошових коштів за угодою в сумі 15 000 000,00 доларів США повідомлення датовані 20.07.2017 від ВТБ Банк (Франція) СА (Цедент) та Джеферінс Інтернешнл Лімітед (Цесіонарій) адресовані відповідно Каліон (Calyon)  та основному боржнику за Угодою - Лендмонт Лімітед (Landmont Limited), повідомлення датовані 20.07.2017 від Джеферінс Інтернешнл Лімітед (Цедент) та Промерітум ЕМ Сегрегований портфель (Promeritum EM Segregated Portfolio) сегрегований портфель Промерітум Фанд Ес.Пі.Сі (Promeritum Fund SPC) (Цесіонарій) адресовані відповідно Каліон (Calyon)  та Лендмонт Лімітед (Landmont Limited).
		Зміст договору про внесення змін від 15.02.2011 до угоди, свідоцтво про передачу від 10.02.2017 від Коммерцбанк АГ до Дойче Банк АГ та свідоцтвом про передачу від 19.07.2017 від Дойче Банк АГ до кредитора, свідчать про те, що кредитним агентом у 2017 році був Корпоративний та інвестиційний банк «Креді Агріколь».
		Разом з цим, повідомлення від 20.07.2017 від ВТБ Банк (Франція) СА та Джефферіс Інтернешнл адресовані до кредитного агента Каліон.
		Скаржником не надано доказів в підтвердження, що корпоративний та інвестиційний банк «Креді Агріколь» є правонаступником Каліон.
		Колегія суддів вважає, що надані кредитором докази в підтвердження отримання права вимоги за кредитним договором не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу, оскільки повідомлення від первісних кредиторів та нових кредиторів, адресоване кредитному агенту не відповідає положенням угоди щодо форми та порядку здійснення переуступки права вимоги.
		Крім того, кредитором не надано до матеріалів справи свідоцтва щодо передачі укладеного за формою передбаченою додатком № 5 до угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007).
		З урахуванням наведеного, апелянтом не доведено перехід до нього права вимоги грошових коштів за угодою (основний борг) в розмірі 15 000 000,00 доларів США. 
		Таким чином, місцевий господарський суд дійшов умотивованого висновку, що вимоги  кредитора Promeritum Fund SPC за угодою на суму основного боргу в розмірі 15 000 000,00 доларів США, не доведені кредитором та підлягають відхиленню.
		Статтею 6 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) визначено, що компанія Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) повинна повністю погасити запозичення на остаточну дату погашення.
		Статтею 1 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) надано тлумачення терміну "дата остаточного погашення": означає дату, яка настає через 3 (три) роки після дати підписання.
		"Дата підписання": означає дату, на яку підписується ця угода її сторонами.
		Угоду підписано 14.08.2007, а 21.09.2007 підписана відповідна додаткова угода до угоди. 
		Таким чином, дата остаточного погашення визначена сторонами як дата, яка настає через 3 (три) роки після дати підписання, тобто 14.08.2010. Зазначена кінцева дата погашення (14.08.2010) визначена в наявних в матеріалах справи вимозі Креді Агріколь Корпорейт Енд Інвестмент Банк від 22.01.2018, що адресова компанії - Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) та вимозі Креді Агріколь Корпорейт Енд Інвестмент Банк від 25.01.2018 до ПАТ "ДМК". 
		Кредитором до матеріалів справи не надано доказів отримання зазначених вимог як компанією Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) так і ПАТ "ДМК", внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт отримання зазначеної вимоги боржником - ПАТ "ДМК", однак враховуючи зміст зазначених вимог суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку, що кредитним агентом дата остаточного погашення визначена саме як 14.08.2010. 
		Статтею 1.1. угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) надано тлумачення терміну "внутрішній кредитний договір", що означає внутрішній кредитний договір групи для поручителя або внутрішній кредитний договір групи для стілхолд.
		Також статтею надано тлумачення терміну "внутрішній кредитний договір групи для поручителя", що означає кожен кредитний договір, складений українською та англійською мовами, що повинен бути укладений час від часу між компанією, в якості кредитора, та поручителем, в якості позичальника, який в істотних аспектах складений за формою частини 1 додатку 7 (форма внутрішнього кредитного договору групи для поручителя), а також в будь-якому іншому аспекті за формою та змістом, прийнятними для кредитного агента, відповідно до якого компанія надає в кредит надходження від запозичення, які будуть використані задля однієї або більше потреб, що зазначені в пункті 3.1 (b)".  
		Відповідно до пункту 3.1. статті 3 (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) кожне запозичення може бути використане компанією лише з метою (а) оплати витрат, комісій та інших додаткових до них витрат, що були понесені у зв`язку із фінансовими документами як погоджено між кредитним агентом та компанією та (b) з метою його подальшого надання в запозичення за внутрішніми кредитними договорами групи з метою, у разі відповідності, (і) рефінансування деякої існуючої фінансової заборгованості групи відповідно до наявних двосторонніх домовленостей щодо фінансування в рамках групи; (іі) фінансування капітальних витрат групи; або (ііі) використання надходжень для задоволення загальних корпоративних потреб групи". 
		Підпунктом "а" статті 4.1 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) попередні умови, документи, що є попередніми умовами, сторони визначили, що запит не може бути наданий допоки кредитний агент не повідомить компанію і кредиторів про те, що він отримав усі документи і підтвердження, викладені в частині 1 додатку 2 (документи, що є попередніми умовами), які по формі і по суті задовольняють кредитного агента.  
		Підпункт "b" зазначеної статті визначає, що запит не може бути наданий по відношенню до кредитору, надходження якого повинні бути надалі надані в запозичення відповідно до внутрішніх кредитних договорів групи, доки кредитний агент не повідомить компанію і кредиторів про те, що він отримав усі документи і підтвердження, викладені в частині 2 додатку 2. 
		Частина 1 додатку 2, який погоджений сторонами та є додатком до угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007)  передбачає надання корпоративних документів (в тому числі копії рішень уповноваженого корпоративного органу кожного боржника, щодо затвердження умов цієї угоди, зразки підписів кожної особи, уповноваженої укладати договорів та інші корпоративні документи детально перелічені в п. 1-6), фінансові документи, що детально перелічені в п. 7, юридичні висновки, перелічені в п. 8-11 та інші документи та засвідчення, що детально відображені в п. 12-16. 
		Частина 2 додатку 2 який погоджений сторонами та є додатком до угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007)  передбачає, що до подання заявки стосовно внутрішнього кредитного договору групи подається оригінал відповідного внутрішнього кредитного договору групи, належним чином укладеного його відповідною стороною або сторонами, реєстраційне свідоцтво з підтвердженням реєстрації кожного внутрішнього кредитного договору групи для поручителя в НБУ, копії рішень/протоколів або інших корпоративних рішень ради директорів або іншого уповноваженого корпоративного органу компанії та кожного позичальника у відповідності до внутрішнього кредитного договору групи, які були прийняті у відповідності до установчих документів компанії, щодо затвердження умов кожного внутрішнього кредитного договору групи та трансакцій, передбачених ним. 
		          Як убачається із наданої кредитором копії угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) сторони в якості додатку № 7 до зазначеної угоди погодили форму внутрішнього кредитного договору групи для поручителя відповідно до умов якого кредитором зазначена компанія Лендмонт Лімітед (Landmont Limited).
		Умовами підпункту "а" статті 16.4 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) сторони визначили, що кожен документ щодо операцій, стороною якого він є, є законним, обов`язковим для виконання, дійсним та здатним до виконання зобов`язанням, за умови, що кожен внутрішній кредитний договір групи для поручителя набуватиме чинності в момент його реєстрації в Національному банку України". 
		Враховуючи вищезазначені умови, що погоджені сторонами в угоді (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007), а також приймаючи до увагу ту обставину, що кредитором до заяви про визнання грошових вимог на підтвердження заявлених кредиторських вимог не надано внутрішній кредитний договір групи для поручителя, не надано належних, достатніх та допустимих доказів укладання між компанією Лендмонт Лімітед (Landmont Limited), як кредитором та ПАТ "ДМК", як позичальником внутрішнього кредитного договору групи для поручителя та його реєстрації в НБУ, місцевий господарський суд дійшов умотивованого висновку, що кредитором не доведений достатніми, належними та допустимими доказами факт настання умов, передбачених умовами угоди які б свідчили про те, що зазначена угода є законною, обов`язковою для виконання, та дійсною саме для боржника - ПАТ "ДМК", оскільки такі умови настають лише у разі отримання коштів за внутрішнім кредитним договором групи для поручителя, факт укладання якого кредитором не доведено. 
		Відповідно до пункту 15.2. статті 15 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) ця порука, є порукою з необмеженим строком, й буде діяти до остаточного врегулювання балансу всіх сум, що підлягають сплаті будь-яким боржником відповідно до фінансових документів, незалежно від будь-якої проміжної оплати або звільнення від зобов`язань повністю або частково.
		Крім того, кредитором вказано, що 15.02.2011, між компанією, Лендмонт Лімітед (Landmont Limited), поручителями, ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", ВАТ "Алчевський коксохімічний завод", корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу", в якості поручителів та Креді Агріколь Корпорейт Енд Інвестмент Банк, як кредитним агентом укладено договір про зміни від 15.02.2011 стосовно кредитного договору від 14 серпня 2007 року (зі змінами та в новій редакції від 21 вересня 2007 року та зі змінами та/або в новій редакції, які в подальшому укладались в будь-який час). 
		Зазначеним договором про внесення змін від 15.02.2011 (надалі договір від 15.02.2011) до первісного кредитного договору, тобто угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007), доданий новий пункт 15.10 "строк дії поруки", який викладено в наступній редакції " 15.10. Строк дії поруки. Поруки, надані згідно з пунктом 15.1 (порука та гарантія відшкодування), діють строком до 16 серпня 2022 року та (2) дати, коли агент по кредиту надав підтвердження поручителям, що всі зобов`язання компанії погашені. 
		Посилаючись на те, що жодна з умов передбачених п. 15.1 в редакції договору від 15.02.2011 не настала, кредитор зазначав, що доводи боржника щодо припинення чинності договору поруки є безпідставними, а строк дії поруки не припинився, внаслідок чого у боржника є зобов`язання по сплаті основного боргу за угодою на користь кредитора в розмірі заявлених кредитором сум основного боргу.
		Підпунктом 1.1 пункту 1 договору від 15.02.2011 сторони узгодили визначення термінів, та визначили термін "дата набрання чинності" як дату, в яку кредитний агент підтверджує кредиторам та компанії про те, що він отримав кожний з документів, перелік яких надається в додатку (попередні умови) за формою та за змістом, прийнятними для кредитного агента.
		Додаток "попередні  умови", який є невід`ємною частиною договору від 15.02.2011 свідчить про те, що сторони погодили ряд попередніх умов, від виконання яких настає "дата набрання чинності" договором від 15.02.2011. Умовно вказані попередні умови розділені на 3 групи, а саме, на умови, які необхідно виконати компанії Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) (розділ 1, пункти "а"-"е"), умови які повинні виконати поручителі (розділ 2 пункти "а"-"d") та юридичні висновки (розділ 3 підпункти "а"-"с"). 
		Умовами розділу 2 зазначеного додатку "попередні умови" сторони погодили, що поручителі повинні надати кредитному агенту (надання кредитному агенту документів зазначених в вищевказаному додатку передбачено терміном "Дата набрання чинності" за умовами якого кредитний агент повідомляє, про отримані документи) Положення про затвердження Наглядовою Радою кожного поручителя (за винятком ІСД) умов цього договору та транзакцій, передбачених цим договором (підпункт "а"); копії установчих документів кожного поручителя, або лист-підтвердження особи, уповноваженої на підписання, від кожного відповідного поручителя, яким підтверджується, що до установчих документів, які були раніше надані кредитному агенту, не було внесено жодних змін та вони залишаються чинними у повному обсязі (підпункт "с"); по відношенню до кожного поручителя - лист підтвердження особи, уповноваженої на підписання, що підтверджує, що копія кожного документа, зазначеного у цьому додатку, що стосується такого поручителя, є вірною, повною та чинною у повному обсязі станом на дату, яка наступає не раніше дати підписання цього договору (підпункт "d").
		Приймаючи до уваги ту обставину, що кредитором не надано доказів виконання ПАТ "ДМК" умов розділу 2 зазначеного додатку "попередні умови", в тому числі не надано затвердженого Наглядовою Радою ПАТ "ДМК" Положення щодо умов договору від 15.02.2011, яким збільшено строк дії поруки, чим в свою чергу змінено (збільшено) зобов`язання поручителя, в залежність від настання яких сторони погодили набрання чинності договором від 15.02.2011, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що кредитором не доведено належними, достатніми та допустимими доказами набуття чинності договором від 15.02.2011. Крім того,  не доведеною є дата набрання чинності вказаним договором.
		Положення пункту 15.2. статті 15 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) змінені або виключені не були, у зв`язку з чим строк дії поруки необхідно розглядати за умовами підпункту 15.2. пункту 15 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) ця порука, є порукою з необмеженим строком, й буде діяти до остаточного врегулювання балансу всіх сум, що підлягають сплаті будь-яким боржником відповідно до фінансових документів, незалежно від будь-якої проміжної оплати або звільнення від зобов`язань повністю або частково.
		Частиною 4 ст.559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорів поруки.
		У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суд у постанові від 22.08.2018 по справі № 2-1169/11, Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 у справі №185/10176/14-ц).
		Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		За приписами ч.ч.1,2 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном.
		Враховуючи викладене, кредитор повинен був пред`явити позов до боржника протягом шести місяців з моменту порушення основного зобов`язання (кінцева дата повернення позики за угодою - 14.08.2010). Проте, відповідного позову кредитором до боржника пред`явлено не було.
		При цьому колегія суддів звертає увагу, що зміни до кредитного договору щодо збільшення терміну дії поруки не набрали законної сили, оскільки договір про внесення змін від 15.02.2011 не підписаний усіма учасниками цього договору.
		Таким чином, дія поруки боржника за кредитним договором є припиненою.
		Відповідно до приписів ч. 6 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Кредитор посилаючись на умови п.36 угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) зазначив, що угода регулюються правом Англії.
		Разом з цим,  в  заяві про визнання грошових вимог від 21.06.2019 кредитором не зазначено норм права Англії. 
		Подані кредитором пояснення від 19.09.2019 містять лише посилання на окремі пункти статті 29 Закону Англії та Уельсу "Про строки позовної давності", однак сам текст зазначеного Закону та його переклад на українську мову кредитором надано не було, незважаючи на те, що судом першої інстанції з метою дотримання права кредитора та балансу інтересів сторін неодноразово відкладався розгляд вимог вказаного кредитора та кредитор не був позбавлений можливості надати суду засвідчений переклад "Закону про позовну давність від 1980 року" інших іноземних Законів та офіційних документів, які б встановлювали точний зміст законодавства Англії щодо умов договорів поруки, строків позовної давності та практики застосування, а також правову доктрину у відповідній іноземній державі. 
		Також кредитором не виконано вимоги господарського суду щодо надання оригіналів документів, що підтверджують грошові вимоги боржника. 
		Статтею 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
		З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.
		          Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.
		Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.
		Приймаючи до уваги, що незважаючи на вжитті судом заходи, в тому числі неодноразові перерви, що оголошувались судом при розгляді грошових вимог зазначеного кредитора судом в розумні строки не встановлений зміст норм права Англії, судом першої інстанції при розгляді грошових вимог даного кредитора обґрунтовано застосовано право України, що узгоджується з позицією викладеною Вищим господарським судом України зокрема у постанові від 26.06.2014 у справі № 910/19022/13 .
		Господарським судом аргументовано прийнято до уваги, що оскільки кредитором на підтвердження заявлених грошових вимог та факту надання кредитних коштів за угодою (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007) надано копію запиту на запозичення від 23.08.2007, копію запиту на запозичення від 10.09.2007, лист Креді Агріколь Корпорейт Енд Інвестмент Банк від 13.09.2019 з додатками та свідоцтва про передачу, та зроблено висновок, що кредитором не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт виконання первісними кредиторами (компаніями Каліон та Кредіт Свісс Інтернешнл, які були організаторами фінансування) своїх зобов`язань щодо надання компанії Лендмонт Лімітед (Landmont Limited) грошових коштів надання яких було передбачено умовами угоди (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007).
		Так, надані кредитором вищевказані документи на підтвердження факту перерахування грошових коштів за угодою не підтверджують зазначений факт, оскільки запит на отримання кредиту не є доказом його фактичного отримання. 
		Лист Креді Агріколь Корпорейт Енд Інвестмент Банк від 13.09.2019 не є належним та допустим доказом який підтверджує факт надання коштів, оскільки він не є доказом визнання заборгованості ні основним позичальником (тобто компанією Лендмонт Лімітед), ні поручителем - ПАТ "ДМК", оскільки вказаний лист складений кредитним агентом, в той час як визнання заборгованості боржником передбачає вчинення відповідних дій з визнання боргу саме боржником.
		Лист Креді Агріколь Корпорейт Енд Інвестмент Банк від 13.09.2019 так як і витяг №001, витяг з рахунку компанії "Лендмонт Лімітед" № НОМЕР_2 , відкритого у компанії КАЛІОН за серпень 2007, який відображає надходження "Лендмонт Лімітед" 207 254 337,00 дол. США; витяг №002, витяг з рахунку компанії "Лендмонт Лімітед" № НОМЕР_2 , відкритого у компанії КАЛІОН за вересень 2007, який відображає надходження "Лендмонт Лімітед" 89 000 000,00 дол. США, не є належними доказами, що підтверджують факт отримання кредиту, його розмір, дату отримання кредиту тощо оскільки з них прямо не вбачається їх належність до платіжних або облікових банківських документів та документів первинного бухгалтерського обліку. 
		Крім того наведені документи на містять інформацію, яка надає змогу встановити надання грошових коштів саме на підставі та на умовах кредитного договору. Зокрема у наданих корпоративним та інвестиційним банком "Credit Agricole" витягах №001 та №002 не зазначено: особи, яка перераховувала грошові кошти на користь "Лендмонт Лімітед"; підстави перерахування або призначення платежу (у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати за яким правочином виконувалась дана фінансова операція).
		Свідоцтва про передачу надані кредитором також не є доказом існування заборгованості, оскільки відповідно до погоджених сторонами умов угоди, лише посвідчують факт передачі прав та обов`язків, проте не є документом, який засвідчує дійсність відповідних прав та обов`язків. 
		Факт надання кредитних коштів за угодою повинен бути підтверджений документами первинного обліку (повідомлення SWІFT, меморіальний ордер, платіжне доручення тощо), однак кредитором документи первинного обліку, які б підтверджували факт надання грошових коштів за угодою суду надані не були. 
		Приймаючи до уваги викладене місцевий господарський суд умотивовано зазначив, що кредитором не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт виникнення у ПАТ "ДМК", як поручителя обов`язків за угодою (в редакції додаткової угоди від 21.09.2007).
		В зв`язку з недоведеністю кредитором факту набуття права вимоги за основним боргом на суму 45 000 000,00 доларів США,  недоведеними також є і вимоги кредитора щодо сплати нарахованих відсотків.
		09.08.2019 боржником подано заяву про застосування строку позовної давності.
		Як встановлено судом датою остаточного погашення є - 14.08.2010, що визнається кредитором у заяві про визнання грошових вимог від 22.06.2019. 
		Відповідно до частини 6 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до приписів ст.14 Закону України "Про міжнародне приватне право" правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.  Суд, незалежно від права, що підлягає застосуванню відповідно до цього Закону, може застосовувати імперативні норми права іншої держави, які мають тісний зв`язок з відповідними правовідносинами, за винятком, встановленим частиною першою цієї статті. 
		Норми статей 256, 257 та 267 Цивільного кодексу України в частині строків позовної давності є імперативними нормами, тому підлягають застосуванню незалежно від того, правом якої держави регулюється зовнішньоекономічний контракт.
		Отже, оскільки в процедурах банкрутства, кредитори звертаються до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, то при розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов`язаннями у провадженні зі справ про банкрутство застосовується строк позовної давності, передбачений Цивільним кодексом України. 
		        Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлену судом дату остаточного погашення за угодою - 14.08.2010, господарський суд дійшов правомірного висновку, що строки позовної давності за вимогами по вказаній угоді сплинули. 
		Водночас, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес особи, за захистом якого особа звернулась до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Враховуючи викладене та приймаючи до уваги ту обставину, що кредитором не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним грошових вимог, тобто судом не встановлено наявність порушених прав кредитора, заява боржника про застосування строку позовної давності обґрунтовано не розглянута господарським судом. 
		Стосовно вимог кредитора про стягнення заборгованості за проміжним арбітражним рішенням в сумі 447 034,63 фунтів стерлінгів, що станом на дату подання заяви становить 14 953 308,37 грн., колегія суддів приймає до уваги наступне.
		 Зазначені вимоги кредитор обґрунтовує тим, що пункт 37.1 угоди містить арбітражне застереження, відповідно до якого спір, який виникає на підставі, по відношенню або у зв`язку з цієї угодою вирішується арбітражним судом відповідно до Арбітражного Регламенту Лондонського міжнародного арбітражу суду.
		05.12.2018 Лондонський міжнародний арбітражний суд виніс часткове рішення, щодо витрат у арбітражній справі, яким вирішив стягнути з боржника, в тому числі солідарно на користь кредитора: 226 539,04 фунтів стерлінгів юридичних витрат, 130 459,59 фунтів стерлінгів арбітражних витрат та 90 000,00 фунтів стерлінгів замісних платежів, що разом становить 447 034,63 фунтів стерлінгів, що станом на дату подання заяви становить 14 953 308,37 грн. 
		Посилаючись на те, що зазначене рішення не виконано, кредитор просив визнати грошові вимоги до боржника на зазначену суму. На підтвердження заявлених вимог кредитором надано суду копію рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду (арбітражна справа ЛСМА № 173760) від 05.12.2018 (часткове рішення щодо витрат).
		Відповідно до ч.8 ст.75 Господарського процесуального кодексу України  обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
		За приписами ст.35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону.
		Згідно п.2 ч.3 ст.23 Цивільного процесуального кодексу України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
		У відповідності до ст.474 Цивільного процесуального кодексу України, рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
		Кредитором не надано доказів визнання та надання компетентним судом України дозволу на виконання арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду у справі № 173823 відповідно до приписів законодавства України.  
		Скаржником не надано належних та допустимих доказів понесення ним зазначених витрат та їх розміру, що в свою чергу унеможливлює встановлення судом факту понесення витрат кредитором, природу виникнення таких витрат та їх розмір.
		Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір понесених кредитором витрат за арбітражний розгляд справи в Лондонському міжнародному арбітражному суді, суд першої інстанції аргументовано відхилив ці вимоги. 
		Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про відхилення грошових вимог  кредитора PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСі) на загальну суму 1 700 800 619,74 грн. та 3 842,00 грн. судового збору.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.
		          З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає ухвалу господарського суду в частині відхилення грошових вимог PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСі) - без змін.
		Дослідивши апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH), колегія суддів враховує наступне наступне.
		Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH), скаржник оскаржує ухвалу господарського суду в частині вимог приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ", товариства з обмеженою відповідальністю "ТАФФІ ПЛЮС", компанії "Nerselia Holding LTD", товариства з обмеженою відповідальністю "ОптималТрейд",  товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг",   товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг", публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз", товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-УКРСНАБПРОМ", товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет", приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод".
		          З урахуванням приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувану ухвалу в межах доводів апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH).
		          Стосовно доводів апеляційної скарги про скасування ухвали господарського суду в частині вимог приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", суд апеляційної інстанції приймає до уваги таке.
		          Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 73 121 553,56 грн. та 3     842,00 грн. судовий збір.
		Заявлені грошові вимоги вмотивовані посиланням на те, що 15.03.2019 між приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець) укладено договір поставки № 0103192/02/402 (надалі договір поставки).
		Відповідно до п.1.1. договору поставки постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію, на умовах, визначених цим договором.
		Кількість та номенклатура продукції вказується в специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.1 договору поставки).
		Згідно п.5.1 договору поставки оплата продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі.
		Оплата продукції здійснюється на наступних умовах: протягом строку вказаного в специфікаціях, не рідше одного разу на місяць; не пізніше останнього дня місяця. За згодою сторін можливі інші форми оплати, що не протирічать діючому законодавству ( п. 5.2. договору поставки).
		08.04.2019 між сторонами була підписана специфікація № 3 на поставку слябів.
		Постачальник на виконання умов договору поставки та специфікації № 3 від 08.04.2019 здійснив на адресу покупця поставку відповідної продукції, про що свідчать залізничні накладні, сертифікати якості (наведені у додатках).
		За поставлену за специфікацією № 3 продукцію, покупцю були виставлені рахунки на загальну суму 69 315 512,98 грн.
		16.04.2019 між сторонами була укладена специфікація № 4 на поставку блюмів.
		За поставлену на підставі специфікації № 4 продукцію, покупцю були виставлені рахунки на загальну суму 3 806 040,58 грн.
		Доказів сплати заборгованості за поставлений товар матеріали справи не містять.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" у розмірі 73 121   553,56 грн. та 3   842,00 грн. судового збору. 
		          Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про підписання заяви про грошові вимоги неуповноваженою особою - адвокатом Чайкіною К.О.
		За приписами ст.60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України     "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		Відповідно до ст.61 Господарського процесуального кодексу України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
		          До заяви із грошовими вимогами представником кредитора адвокатом Чайкіною К.О. надано належним чином засвідчену довіреність №09-18/6939 від 27.12.2018, якою її уповноважено представляти інтереси приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», у тому числі, з усіма правами наданими кредитору в справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. В підтвердження здійснення адвокатської діяльності Чайкіною К.О. надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
		          Таким чином, заява із грошовими вимогами підписана уповноваженим представником  приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».
		          Доводи скаржника про відсутність перекладу на українську мову наданих кредитором до заяви договору поставки та довідки №02-2256 від 12.06.2019, не приймаються до уваги.
		          Згідно п.2 ч.3 ст.12 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського суду є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		          За нормами ст.7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
		Згідно ст.10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Скаржником не надано доказів, що під час розгляду справи судом першої інстанції він заперечував проти подання кредитором договору поставки та довідки, складені росіською мовою.
		          Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано прийнято до уваги договір поставки довідку, складені російською мовою.
		          Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду - без змін.
		          З приводу грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ", колегія суддів враховує наступне.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" звернулось до господарського суду з грошовими вимогами до боржника на суму 11 158 020   284,70 грн. та 3842,00 грн. судовий збір.
		Так, кредитором заявлено заборгованість у загальному розмірі 2 549 856 173,76 грн. (основної заборгованості), 616 700,00 грн. (судового судового збору за позовом), що виникла на підставі договору №ЗІ-ДКХЗ-18-07-30 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 30.07.2018 та яка підтверджується рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1484/18 від 04.10.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018.
		На основну суму заборгованості стягнутої за судовимирішенням, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, кредитором нараховані 3% річних у загальному розмірі 49 879 378,30 грн.
		Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" заявлено заборгованість у загальному розмірі 766 919 061,66 грн. (основної заборгованості), 616 700,00 грн. (судового судового збору за позовом), що виникла на підставі договору №ЗІ-МІХ-18-07-30 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 30.07.2018 та яка підтверджується рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1506/18 від 04.10.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018.
		На основну суму заборгованості стягнутої за судовим рішенням, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, кредитором нараховані 3% річних у загальному розмірі 15 002 197,53 грн.
		Кредитором заявлено заборгованість у загальному розмірі 1 134 261 243,78 грн. (основної заборгованості), 616 700,00 грн. (судового судового збору за позовом), що виникла на підставі договору №ЗІ-ОТ-18-07-30 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 30.07.2018 та яка підтверджується рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1485/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2018.
		На основну суму заборгованості стягнутої за судовим рішенням, на підставі статті 625 Цивільноого кодексу України, кредитором нараховані 3% річних у загальному розмірі 22 188 014,47 грн.
		Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" заявлено заборгованість у загальному розмірі 1 699 426 200,01 грн. (основної заборгованості), 616 700,00 грн. (судового судового збору за позовом), що виникла на підставі договору №ТП-2018-05-11 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 05.11.2018 та яка підтверджується рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/2118/18 від 17.12.2018,  залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019.
		На основну суму заборгованості стягнутої за судовими рішеннями, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявником  нараховані 3% річних у загальному розмірі 22 907 333,98 грн.
		Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" заявлено заборгованість у загальному розмірі 1 394 773 808,98 грн. (основної заборгованості), 616 700,00 грн. (судового судового збору за позовом), що виникла на підставі договору №ЗІ-ОТ-18-11-21 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 21.11.2018 та яка підтверджується рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/2290/18 від 17.01.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2019.
		На основну суму заборгованості стягнутої за судовим рішенням, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявником нараховані 3% річних у загальному розмірі 15 246 979,45 грн.
		Кредитором заявлено заборгованість у загальному розмірі 1 887 039 216,08 грн. (основної заборгованості), 672 350,00 грн. (судового судового збору за позовом), що виникла на підставі договору №ЗІ-ОТ-19-01-04 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 04.01.2019 та яка підтверджується рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/198/19 від 14.02.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019.
		На основну суму заборгованості стягнутої за судовими рішеннями, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявником нараховані 3% річних у загальному розмірі 16 285 406,93 грн.
		Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" заявлено заборгованість у загальному розмірі 395 316 249,26 грн. (основної заборгованості), 672 350,00 грн. (судового судового збору за позовом), 82 063 249,63 грн. (штрафу), що виникла на підставі договору №ЗІ-ДКХЗ-19-03-11 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 11.03.2019 та яка підтверджується рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/537/19 від 15.04.2019.
		На основну суму заборгованості стягнутої за судовим рішенням, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявником нараховані 3% річних у загальному розмірі 1 462 128,59 грн.
		Кредитором заявлено заборгованість у загальному розмірі 463 640 926,54 грн. (основної заборгованості), 672 350,00 грн. (судового судового збору за позовом), що виникла на підставі договору №ТП-2018-20-12 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 20.12.2018 та яка підтверджується рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/81/19 від 14.02.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019.
		На основну суму заборгованості стягнутої за судовим рішенням, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявником нараховані 3% річних у загальному розмірі 4 001 284,71 грн.
		Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" заявлено заборгованість у загальному розмірі 525 281 604,58 грн. (основної заборгованості), 672 350,00 грн. (судового судового збору за позовом), 105 056 320,91 грн. (штрафу), що виникла на підставі Договору №ТП-ЗІ-19-03-11 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 11.03.2019 та яка підтверджується рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/538/19 від 22.04.2019.
		На основну суму заборгованості стягнутої за судовими рішеннями, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, кредитором було нараховані 3% річних у загальному розмірі 1 640 605,56 грн.
		Доказів погашення наведеної вище заборгованості боржником не надано, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про визнання грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 10                     970    900    714,16 грн. (4 черга задоволення); 187   119   570,54 грн. (6 черга задоволення). 
		Розмір визнаних судом грошових вимог кредитора до боржника апелянтом не оскаржується.
		          Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про підписання заяви із грошовими вимогами неуповноваженою особою.
		          Так, до заяви із грошовими вимогами додано довіреність №11/04 від 11.04.2019 на ім`я адвоката Масляного О.В., за умовами якої товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" уповноважило адвоката Масляного О.В. представляти інтереси товариства з усіма правами, наданими кредитору у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Крім того, до заяви додано ордер про надання правової допомоги, договір про надання правової допомоги від 11.04.2019, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Обмежень щодо представництва наведеними документами не встановлено.
		          Отже заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ" з грошовими вимогами до боржника підписана уповноваженою особою.
		          З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення оскаржуваної ухвали та скасування ухвали господарського суду в оскаржуваній частині.
		          Щодо грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ТАФФІ ПЛЮС", колегія суддів приймає до уваги наступне.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" звернулось до господарського суду з грошовими вимогами до боржника на суму 18   853   749   261,53 грн. 
		В обгрунтування заявлених грошових вимог до боржника кредитором надано: 1. договір про відступлення права вимоги №БТС-18-05-04 від 04.05.2018; 2.договір про відступлення права вимоги №АТ-18-05-04 від 04.05.2018; 3.договір про відступлення права вимоги №ДЛ-18-05-04 від 04.05.2018; 4.договір про відступлення права вимоги №ГБХ-18-05-04 від 04.05.2018;  5.договір про відступлення права вимоги №ГДФП-18-05-04 від 04.05.2018; 6.договір про відступлення права вимоги № ЕІТС-18-05-04 від 04.05.2018; 7. договір про відступлення права вимоги №ТХГ-18-05-04 від 04.05.2018; 8. договір про відступлення права вимоги №ТБГ-18-05-04 від 04.05.2018; 9.договір про відступлення права вимоги №ВЛ-18-05-04 від 04.05.2018; 10.договір переведення боргу (заміни сторони у зобов`язанні) №ТП-18-04-27 від 27.04.2018; 11.договір про врегулювання заборгованості №ТП-18-10-12 від 12.10.2018; 12.договір переведення боргу (заміни сторони у зобов`язанні) №ТП-0Т-18-11-21 від 21.11.2018; 13.договір переведення боргу (заміни сторони у зобов`язанні) №ЗІ-ТП-19-03-11 від 11.03.2019; 14.договір переведення боргу (заміни сторони у зобов`язанні) №ОТ-ТП-19-03-11 від 11.03.2019, а також судові рішення.
		Так, рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2018 у справі №905/885/18 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 1 230 433 443,53 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2018 у справі №905/886/18 стягнуто з боржника на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 1 029 029 799,35 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2018 у справі №905/887/18 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 1 029 029 799,35 грн. 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2018 у справі №905/888/18 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 1 085 024 412, 33 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2018 у справі №905/889/18 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 1 248 881 315,56 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 03.07.2018 у справі №905/898/18 стягнуто з боржника на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 1 230 433 443,53 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2018 у справі №905/899/18 стягнуто з боржника на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 1 248 881 315,56 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2018 у справі №905/900/18 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 851 267 179,39 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2018 у справі №905/901/18 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 1 029 029 799,35 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2018 у справі №905/902/18 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 946 355 129,90 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 26.11.2018 у справі №905/1982/18 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 870 124 205,53 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2019 у справі №905/2291/18 стягнуто з боржника на користь товариства "Таффі Плюс" 2 571 325 763,54 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.19 у справі №905/539/19 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 2 417 151 351,26 грн. 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2019 у справі №905/540/19 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" 1 707 991 821,39 грн. 
		Штрафні санкції за рішеннями по договорам 1-12 - відступлені кредитором на користь третіх осіб, відступлено і право вимоги по основній заборгованості за рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.2019 у справі №905/539/19 у розмірі 10  000        000,00 грн.
		Заборгованість боржника перед товариством з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" за договорами 1-12, підтверджена рішеннями господарського суду Донецької області та становить 18 494 958,779,57 грн.
		На підставі ст.625 Цивільного кодексу України кредитором нараховано 3% річних на основну суму заборгованості - 358 786 639,96 грн.
		Встановивши наведені обставини, господарський суд визнав грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 18                     164 779 007,52 грн. (4 черга задоволення), 688   966   412,01 грн. (6 черга задоволення). 
		Розмір визнаних судом грошових вимог кредитора до боржника апелянтом не оскаржується.
		Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо підписання заяви із грошовими вимогами неуповноваженою особою, оскільки в матеріалах грошових вимог міститься довіреність б/н від 27.12.2018 видана товариством з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" на ім`я адвоката Бордюга С.Д. Наведеною довіреністю адвокату Бордюга С.Д. надається право від імені та в інтересах товариства з усіма правами наданими чинним законодавством кредиторам у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Також представником надано ордер на надання правової допомоги, договір про надання правової допомоги від 27.12.2018, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Обмежень щодо надання правової допомоги у даному випадку не встановлено.
		Таким чином заява товариства з обмеженою відповідальністю "Таффі Плюс" з грошовими вимога до боржника підписана уповноваженою особою.
		Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині залишає без змін.
		Щодо грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд", колегія суддів приймає до уваги наступне.
		Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт оскаржує ухвалу господарського суду в частині визнання грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" за договорами №17-0835-02 від 01.11.2017, №17-0959-02 від 01.12.2017, №17-0968-02 від 29.11.2017, №17-0990-02 від 14.12.2017, №18-0857-02 від 24.07.2018, № 19-0024-02 від 01.01.2019, №19-0130-02 від 31.01.2019, №19-0419-02 від 01.04.2019, № 19-0554-02 від 01.04.2019, №19-0591-02 від 23.04.2019, №19-0645-02 від 02.05.2019, №17-0910-02 від 01.11.2017, № 17-0739-02 від 29.09.2017, №17-0741-02 від 01.10.2017, №17-0836-02 від 01.11.2017, №17-0909-02 від 01.11.2017, №17-0745-02 від 01.10.2017, №17-0744-02 від 01.10.2017.
		Переглянувши ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції враховує таке. 
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
		Ухвалою господарського суду від 31.05.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат».
		Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. 
		До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
		Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Таким чином, на момент проведення попереднього засідання, розгляду та затвердження кредиторських вимог, господарський суд має керуватись положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
		Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
		Частиною 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
		Відповідно до частини 3 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.
		Таким чином, грошові вимоги кредитора, що виникли в день та/або після відкриття провадження у справі про банкрутство є поточними й відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
		З матеріалів грошових вимог вбачається, що 01.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0909-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується продати коксову продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплати вартість продукції на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього. 
		У підпункті 4.1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 02.04.2018), сторони погодили встановити еквівалент ціни продукції в іноземній валюті - доларах США, також узгодили, що еквівалент ціни продукції в доларах США вказується в специфікаціях (або інших додатках до договору). 
		У разі відсутності інформації про еквіваленті ціни продукції в специфікації (або інших додатках до договору) еквівалент ціни продукції визначається сторонами шляхом перерахунку (конвертації) ціни продукції в гривнях, зазначеної в рахунках (рахунках-фактурах) за офіційним курсом доларів США, який встановлений Національним банком Україна (НБУ) на день поставки продукції (курс UAH/USD).
		Оплата покупцем продукції і витрат, передбачених пунктами 2.3 та 2.4. договору або інших витрат, передбачених специфікацією здійснюється в порядку визначеному пунктом 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 02.04.2018).
		На виконання умов договору, кредитором протягом грудня 2018 року - лютого 2019 року було поставлено, боржнику продукцію на загальну суму, що еквівалентна 2 580 553,57 дол. США, що підтверджується наданими кредитором документами.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання заяви становить 67 523 750,48 грн.
		Кредитором також заявлено заборгованість за 3% річних, нарахованих в порядку визначеному договором на суму 712 091,88 грн.
		01.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0910-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язується продати коксову продукцію (товар, ресурси або продукція), а боржник зобов`язується прийняти та оплати вартість продукції на умовах, передбачених зазначеним договором та специфікаціями до нього. 
		Між сторонами укладено додаткову угоду від 02.04.2018 до договору №17-0910-02, дію якої сторони поширили на правовідносини, що виникли між ними з моменту підписання даного договору.
		Умови оплати та порядок розрахунку продукції встановлені пунктами 4.1.1.,3.4., 5.1.1 договору № 17-0910-02 (в редакції додаткової угоди від 02.04.2018) та в специфікаціях.
		На виконання умов договору протягом січня-лютого 2019 року кредитором поставлено продукцію на загальну суму, що еквівалентна 15 572 255,63 дол. США, що підтверджується наданими кредитором документами. 
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 407 469 589,42 грн.
		Крім того, кредитором заявлено заборгованість за 3% річних, нарахованих в порядку визначеному договором на суму 3 607 496,97 грн.
		29.09.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0739-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язується передати у власність покупця (продати) залізорудну сировину, а боржник зобов`язується прийняти та оплати вартість товару на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього. 
		Порядок визначення вартості та умови оплати визначені пунктом 6.2.1., 5.1, договору (в редакції додаткової угоди від 02.04.2018).
		На виконання умов договору протягом січня-лютого 2019 року, кредитором поставлено боржнику продукцію на загальну суму, що еквівалентна 15 245 918,06 дол. США, що підтверджується наданими кредитором документами. 
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 398 930 515,90 грн.
		Крім того, кредитором заявлено заборгованість за 3% річних, нарахованих в порядку визначеному договором на суму 3 108 844,71 грн.
		01.10.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0741-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця (продати) залізорудну сировину, а покупець зобов`язується прийняти та оплати вартість товару на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього. 
		Порядок визначення ціни та умови оплати встановлені пунктами 6.2.1., 5.1 договору (в редакції додаткової угоди від 02.04.2018).
		На виконання умов договору протягом травня 2019 року кредитором було поставлено боржнику продукцію на загальну суму, що еквівалентна 25 551 709,55 дол. США, що підтверджується наданими кредитором документами.
		При цьому, вимоги кредитора у розмірі 1 057 165,38 дол. США за поставлену продукцію боржнику 31.05.2019, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення процедури розпорядження майном (31.05.2019) є поточними, а отже конкурсні вимоги становлять 24 494 544,17 дол. США.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 640 933 599,67 грн.
		01.10.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0745-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржнику ресурси, а боржник зобов`язався прийняти та оплатити ресурси на умовах, визначених зазначеним договором. 
		Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначаються у відповідності до умов поставки, які вказані в специфікаціях та включають усі податки, збори та інші платежі, а також вартість тари упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою ресурсів. (п. 4.1. договору).
		Умови оплати, з урахуванням специфікації №20 від 02.05.2019 до зазначеного договору передбачають, що оплата поставленого товару проводиться в гривні шляхом оплати еквіваленту ціни товару в доларах США на дату поставки - за офіційним курсом долара США за 1 гривню, встановленим НБУ.
		На виконання договору у травні 2019 року кредитором поставлено боржнику продукцію на загальну суму, що на дату поставки складає еквівалент 119 304,62 доларів США, що підтверджується наданою кредитором документацією.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 3 121 770,26 грн.
		01.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0835-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржнику продукцію - карбід кальція, а боржник зобов`язалося прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором. 
		Умови, строки поставки продукції, а також за необхідності перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів та виробників зазначається у специфікаціях до договору. (п. 5.1. договору). 
		Умови оплати, з урахуванням специфікації №26 передбачають застосування коригувального коефіцієнту (курс євро на дату оплати поділити на курс євро, визначений специфікацією). 
		На виконання договору у травні 2019 року, кредитор поставив боржнику продукцію на загальну суму, що складає еквівалент 72 472,85 євро.
		При цьому, вимоги кредитора у розмірі 38 854,76 євро за поставлену продукцію боржнику 31.05.2019, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення процедури розпорядження майном (31.05.2019) є поточними, а отже конкурсні вимоги становлять 33 618,09 євро.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 999 473,98 грн.
		01.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публінчим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0836-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язується поставити боржнику продукцію з найменуванням визначеним специфікаціями (товар або продукція), а боржник зобов`язується прийняти та оплати вартість продукції на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього. 
		На виконання умов договору, кредитором протягом травня 2019 року було поставлено боржнику продукцію на загальну суму 5 002 967,75 грн., на підтвердження чого кредитором було надано документацію.
		01.12.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0959-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржнику продукцію - метали чорні вторинні (металобрухт), а боржник зобов`язалося прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором. 
		Відповідно до пункту 4.1. договору, ціни на металобрухт встановлюється в національній валюті.
		Порядок оплати продукції передбачено умовами додаткової угоди №9 від 30.04.2019.
		На виконання договору у травні 2019 року, кредитором поставлено продукції на загальну суму 461 092 173,48 грн., що підтверджується наданою ередитором документацією.
		29.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0968-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржника продукцію - руду залізну агломераційну, руду залізну доменну, а боржник зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором, при цьому умови оплати за специфікацією №29 до договору № 17-0968-02 передбачають, оплату поставленого товару в національній валюті шляхом оплати еквіваленту ціни товару в доларах США на дату поставки - за офіційним курсом НБУ на дату оплати.
		На виконання договору, кредитором у травні 2019 року було поставлено товар на загальну суму (з урахуванням коригувальних рахунків), що складає еквівалент 705 181,24 дол. США, на підтвердження чого кредитором надано відповідну документацію.
		При цьому, вимоги кредитора у розмірі 255 848,22 дол. США за поставлену продукцію боржнику 31.05.2019, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення процедури розпорядження майном (31.05.2019) є поточними, а отже конкурсні вимоги становлять 449 333,02 дол.США.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 11 757 419,45 грн.
		14.12.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0990-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржника продукцію згідно специфікацій до договору, а боржник зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором. 
		На виконання договору, кредитором у травні 2019 року поставлено продукцію на загальну суму 22 396 537,91 грн., на підтвердження чого кредитором було надано відповідну документацію.
		24.07.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 18-0857-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржнику продукцію згідно специфікацій до договору, а боржник зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором. 
		На виконання договору, кредитором у травні 2019 року було поставлено продукцію на загальну суму 1 475 685,00 грн., на підтвердження чого, кредитором надано відповідну документацію.
		01.01.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 19-0024-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржнику продукцію - карбід кальція, а боржник зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором.
		Умови оплати, з урахуванням специфікації №21 до зазначеного договору передбачають, що оплата поставленого товару проводиться в гривні шляхом оплати еквіваленту ціни товару в доларах США на дату поставки - за офіційним курсом НБУ на день відвантаження ресурсів.
		На виконання договору, кредитором у травні 2019 року було поставлено продукцію на загальну суму, що на дату поставки складає еквівалент 265697,70 дол. США, на підтвердження чого кредитором надано відповідну документацію.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 6 952 347,51 грн.
		31.01.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 19-0130-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов якого, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржника марганецьвмістну продукцію виробництва АТ "ПГЗК", а боржник зобов`язалося прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором. 
		Умови оплати, з урахуванням додатків до зазначеного договору передбачають, що оплата поставленого товару проводиться в гривні шляхом оплати еквіваленту ціни товару, визначеного в доларах США.
		На виконання договору, кредитором у травні 2019 року було поставлено продукцію на загальну суму, що на дату поставки складає еквівалент 559 656,63 дол. США, на підтвердження чого кредитором надано відповідну документацію.
		При цьому, вимоги кредитора у розмірі 51 545,75 дол. США за поставлену продукцію боржнику 31.05.2019, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення процедури розпорядження майном (31.05.2019) є поточними, а отже конкурсні вимоги становлять 508 110,88 дол. США.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 13 295 423,38 грн.
		01.04.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 19-0419-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржника продукцію, а кредитор зобов`язалося прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором. 
		На виконання договору кредитором було поставлено продукцію на загальну суму еквівалентну на дату поставки 52 262,63 дол. США, на підтвердження чого кредитором надано відповідну документацію.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 1 367 523,94 грн.
		02.05.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 19-0554-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржнику продукцію, а боржник зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором. 
		Умови оплати, з урахуванням додатків та додаткових угод до зазначеного договору передбачають, що оплата поставленого товару проводиться в гривні шляхом оплати еквіваленту ціни товару, визначеного в доларах США за офіційним обмінним курсом долару на дату поставки.
		На виконання договору, кредитором у травні 2019 року було поставлено продукцію на загальну суму, що складає еквівалент 1 225 243,35 дол. США, на підтвердження чого кредитором надано відповідну документацію.
		При цьому, вимоги кредитора у розмірі 570 410,83 дол. США за поставлену продукцію боржнику 31.05.2019, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення процедури розпорядження майном (31.05.2019) є поточними, а  отже конкурсні вимоги складають 654 832,52 дол. США.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 17 134 597,86 грн.
		23.04.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 19-0591-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржнику продукцію, а боржник зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором. 
		Умови оплати, з урахуванням специфікації №1 до зазначеного договору передбачають, що оплата поставленого товару проводиться в гривні шляхом оплати еквіваленту ціни товару, визначеного в доларах США за офіційним обмінним курсом долару на дату поставки.
		На виконання договору, кредитор у травні 2019 року поставив продукцію на загальну суму, що складає еквівалент 251 806,81 дол. США, на підтвердження чого кредитором надано відповідну документацію.
		Заборгованість за вказаним договором за офіційним курсом НБУ станом на день подання кредитором заяви становить 6 588 873,18 грн.
		02.05.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 19-0645-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язався поставити (передати у власність) боржнику продукцію, а боржник зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених зазначеним договором. 
		На виконання договору, кредитором у травні 2019 року було поставлено продукцію на загальну суму 897 804,00 грн., на підтвердження чого кредитором надано відповідну документацію.
		01.10.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (постачальник, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 17-0744-02 (далі - договір).
		Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язується поставити боржнику товарно-матеріальні цінності (товар або продукція), а боржник зобов`язується прийняти та оплати вартість товару на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього. 
		За умовами додаткової угоди від 01.05.2019 №3, розділ 5 договору було змінено та передбачено, зокрема, що оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті. 
		Умови зазначеної додаткової, дія якої поширена сторонами на відносини, що виникли з 01.05.2019, не передбачає визначення еквіваленту ціни поставленої продукції в іноземній валюті. 
		Таким чином, продукція, поставлена на умовах договору у період, починаючи з 01.05.2019 підлягає оплаті у національній валюті за ціною, визначеною сторонами у гривні.
		На виконання умов договору, постачальником у травні 2019 року було поставлено продукцію на загальну суму 1 178 125,72 грн., яку не було оплачено боржником.
		Розмір визнаних господарським судом кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд» скаржником не оспорюється. 
		Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що вимоги визнані судом першої інстанції за спірними договорами є поточними, оскільки Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» пов`язує статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання, а не зі строком його виконання.
		Тобто, якщо зобов`язання виникло до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, а строк виконання такого зобов`язання наступає після порушення провадження, то таке зобов`язання є конкурсним.
		Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду, що зобов`язання, які виникли до 31.05.2019 (відкриття провадження у справі про банкрутство) є конкурсними.
		Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника про відсутність доказів сплати судового збору за подання заяви із грошовими вимогами, оскільки наведене спростовується наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення №930 від 05.06.2019 про сплату судового збору за заявою кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд» у розмірі 3        842,00 грн.
		Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
		Частиною 1 статті 24 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону.
		Перевіривши подану заяву вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а такожє нормам Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд постановив ухвалу від 26.07.2019 про прийняття цієї заяви до розгляду. Зазначена ухвала скаржником в апеляційному порядку не оскаржувалсь та є чинною. 
		Таким чином, встановлення факту сплати судового збору за подання заяви із грошовими вимогами підтверджена відповідним судовим рішення та не підлягає додатковому доказуванню.
		          Доводи скаржника про відсутність перекладу на українську мову наданих кредитором до заяви договорів, не приймаються до уваги з підстав, викладених під час розгляду апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».
		          Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімал-Трейд» та залишає ухвалу суду у відповідній частині без змін.
		    Стосовно грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс", колегія суддів враховує наступне. 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Промсервіс" звернулось до господарського суду з грошовими вимогами до боржника на суму 16 792 613,02 грн. та 3                     842,00 грн. судового збору.
		З матеріалів грошових вимог вбачається, що 01.06.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Промсервіс" (кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (боржник) укладено договір №18-0583-02/1644 (далі - договір).
		Відповідно до пункту 1.1. договору кредитор зобов`язувався здійснити на свій ризик у порядку та на умовах договору роботи з технічного обслуговування та поточного ремонту технологічного обладнання боржника.
		Склад робіт, який має бути виконаний за даним договором, а також їх окремий об`єм (об`єкт, етап, вид) визначаються на підставі кошторису, калькуляцій, ремонтних (дефектних) відомостей та вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною дійсного договору (п.5.1. договору).
		Згідно п.4.1. договору оплата замовником виконаних робіт здійснюється щомісячно поетапно, протягом 30 календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в з додатками до актів, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.
		Між сторонами підписано 24 специфікації на загальну суму 146     427 35,17 грн. (№ 1 від 07.06.2018, № 2 від 01.07.2018, № 3 від 01.08.2018, № 4 від 01.09.2018, № 5 від 18.09.2018, № 6, 7 від 01.10.2018, № 8-11 від 29.11.2018, № 12, 13 від 22.01.2019, № 14, 15 від 24.01.2019, № 16, 17 від 25.01.2019, №18 від 13.02.2019, №19 від 28.02.2019, № 20-22 від 30.04.2019, №23 від 15.05.2019, №24 від 27.05.2019.
		Факт здійснення технічного обслуговування та поточного ремонту технологічного обладнання за договором на загальну суму 16 792 613,02 грн., в т.ч. ПДВ, з боку кредитора підтверджується актами виконаних підрядних робіт.
		Загальна сума робіт, виконаних 30.05.2019 (підтверджується актами за 30.05.2019) - 2                     634 708,16 грн.; загальна сума робіт, виконаних 31.05.2019 (підтверджується актами за 31.05.2019) - 15     717     904,86 грн.
		Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо визнання грошових вимог кредитора у розмірі 2 634 708,16 грн., які підтверджені актами виконаних робіт від 30.05.2019.
		Доводи апелянта про віднесення наведених вимог до поточних, колегією суддів не приймаються до уваги, з підстав наведених судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд».
		З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Промсервіс» без задоволення, а ухвалу господарського суду у відповідній частині - без змін.
		Відносно грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Ментінвест-Шіппінг", колегія суддів приймає до уваги таке.
		Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що скаржник не погоджується з ухвалою господарського суду в частині визнання грошових вимог за договорами №17-0662-02 від 25.09.2017 та № МШ 17-07/17МФ від 17.07.2017.
		Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2017 між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" було укладено договір № 17-0662-02 про надання послуг з митного декларування товарів (надалі договір 2). 
		Згідно з п.1.1. договору 2 його предметом є надання декларантом від імені та за рахунок замовника послуг з митного декларування.
		Відповідно до п.1.2 договору 2 замовник зобов`язується оплатити послуги декларанта в розмірі та на умовах передбачених договором. 
		За умовами п. 3.1. договору 2 розрахунки між сторонами здійснюються за фактом наданих послуг на підставі рахунку виставленого декларантом замовнику, після підписання між сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). 
		Оплата винагороди декларанту, а також відшкодування витрат понесених останнім у межах виконання зобов`язань за цим договором здійснюються замовником на протязі 15 банківських днів з моменту виставлення рахунку декларанта (п.3.5. договору 2).
		Декларантом замовнику відповідно до умов договору 2 були виставлені рахунки та сторонами були підписані акти прийомки-передавання наданих послуг на 37 900,00 грн., які не були сплачені замовником.
		17.07.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" (замовник) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (експедитор) укладений договір № МШ 17-07/17 МФ на транспортно-експедиторське обслуговування експортних генеральних вантажів (надалі договір 4).
		За п. 1.1 договору 4 експедитор від свого імені, але за рахунок замовника зобов`язується виконувати доручення (заявки) останнього з транспортно-експедиторського обслуговування та організації перевалки експортних генеральних вантажів номенклатури замовника у морських портах України, а замовник зобов`язується прийняти надані експедитором послуги, сплатити йому винагороду, а також відшкодувати усі витрати, понесені експедитором у здійснення зобов`язань, прийнятих на себе за цим договором.
		Згідно з п.1.3. договору 4 доручення замовника вважаються виконаними виконавцем з моменту підписання акту прийомки-передачі (наданих послуг) та направлення виконавцем замовнику підтверджуючих документів.
		Відповідно до п. 4.3.1.3 договору 4 остаточний платіж здійснюється замовником на користь експедитора на протязі 8 банківських днів з дати підписання сторонами актів прийомки-передавання виконаних робіт (наданих послуг) за цим договором.
		Виконавцем замовнику були виставлені рахунки та сторонами були підписані акти прийомки-передавання наданих послуг на 20 998 372,49 грн., які не були сплачені замовником.
		З наданих кредитором документів вбачається, що послуги з транспортно - експедиторського обслуговування експортних генеральних вантажів виконані з 26.05.2019 по 31.05.2019, що підтверджуються  актами виконаних робіт.
		На підтвердження вказаних вище сум заборгованості кредитором додано копії договорів, копії актів звірки розрахунків за цими договорами, копії зазначених рахунків та актів прийому-передачі виконаних робіт.
		Дослідивши наявні у справі докази, місцевий господарський суд визнав грошові вимоги за договорами №17-0662-02 від 25.09.2017 та № МШ 17-07/17МФ від 17.07.2017 в розмірі 17                     127          962,35 грн.
		Розмір визнаної судом суми заборгованості скаржником за наведеними договорами скаржником не оспорюється.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про необхідність віднесення наведеної вище суми заборгованості до поточних вимог, з підстав викладених судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимал Трейд».
		Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг»
		Переглянувши ухвалу господарського суду в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Ментінвест Холдінг", колегія суддів приймає до уваги наступне.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 20 689 619 389,66 грн.
		В обгрунтовані заявлених вимог кредитор посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1947/17 від 11.09.2017 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 6 195 683 598,61 грн.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2582/18 від 12.07.2018 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 150 025 495,54 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1985/18 від 20.11.18 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 389 206 086,73 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/2660/17 від 12.12.2017 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 259 764 482,24 грн.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/647/19 від 22.04.2019 стягнуто з боржника на користь    товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 143        611        397,28 грн.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2583/18 від 09.07.2018 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 121 516 049,92 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1948/17 від 11.09.2017 стягнуто з боржника на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 5 013         499 499,88 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/2661/17 від 19.12.2017 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 210 241        406,55 грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1984/18 від 26.11.2018 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 315 059        294,66грн.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/645/19 від 08.04.2019 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 116        336 493,88грн.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2525/18 від 12.07.2018 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 70        169        198,78грн.
		Рішенням господарського суду м.Києва у справі №910/2031/16 від 18.04.2016 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 5                     374        116        963,20 грн.
		Рішенням господарського суду м.Києва у справі №910/2581/17 від 26.04.2018 стягнуто з боржника на користь  товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 73                     269         566,76 грн.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/6984/17 від 19.09.2017 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 113        555        977,66грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/2915/17 від 27.02.2018 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 100        515        075,00грн.
		Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/1983/18 від 20.11.2018 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" 512 718  590,97грн.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/643/19 від 18.04.19 стягнуто з боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю  "Метінвест Холдинг" 1  530  326 370,00грн.
		Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Боржник та розпорядник майна визнали грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" у розмірі 20 689  619 389,66 грн. 
		Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив, визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 19 279 290 266,88 грн. (4 черга задоволення); 1 410 325 280,78 грн. (6 черга задоволення). 
		Розмір визнаних судом першої інстанції вимог кредитора скаржником не оспорюється.
		Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів сплати судового збору за подання заяви із горошовими вимогами, спростовуються наявним в матеріалах грошових вимог платіжним дорученням №4500015125 від 11.06.2019 про сплату судового збору у розмірі 3                     842,00 грн.
		Під час постановлення ухвали від 26.07.2019 про прийняття до розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг", господарським судом було перевірено відповідність поданої заяви вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарського процесуального кодексу України. 
		Зазначена ухвала є чинною, а тому встановлений цією ухвалою факт подання заявником належного доказу сплати судового збору не підлягає повторному доведенню. 
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на підписання заяви із грошовими вимогами неуповноваженою особою.
		Так, до заяви із грошовими вимогами в підтвердження повноважень особи, яка підписала заяву надано ордер серія КС №014977, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 01.06.2018, копію довіреності №001-19.12 18/4. Наведеними доказами не встановлено обмежень щодо понвноважень Омельченка О.О.
		          Відповідно до довіреності Омельченку О.О. надається право від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" брати участь у вирішенні питань, передбачених законодавством, що регулює відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
		          Отже заява товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" з грошовими вимогами до боржника підписана упоноваженою особою - авдокатом Омельченко О.О.
		          З урахуванням наведеного, колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає ухвалу господарського суду в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" без змін.
		Щодо грошових вимог публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" суд апеляційної інстанції приймає до уваги таке.
		Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 9   963 085,53 грн. та 3   842,00 грн. судового збору.
		Зазначена заява мотивована посиланням на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5108/18 від 12.02.2019 стягнуто з боржника на користь на користь публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" заборгованість у розмірі 7   579    513 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 476 524 грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 759   810 грн. 10 коп. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 147   237 грн. 72 коп. 
		Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Боржник та розпорядник майна визнали грошові публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" у розмірі 9   963 085,53 грн.
		Господарський суд дійшов висновку, що розпорядником майна правомірно визнані та внесені грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до реєстру вимог кредиторів.
		Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив, визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);    9    963   085,53 грн. (4 черга задоволення). 
		Розмір визнаних судом грошових вимог апелянтом не оскаржується.
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про відсутність доказів сплати судового збору за подання заяви із грошовими вимогами.
		Так, в матеріалах грошових вимог міститься платіжне доручення №9253 від 10.06.2019 про сплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн. за подання кредитором заяви до господарського суду.
		У відповідності до приписів ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» під час вирішення питання про прийняття заяви кредитора до розгляду, місцевим господарським судом було перевірено зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. 
		За результатами перевірки відповідності поданої заяви вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції було постановлено ухвалу від 26.07.2019 про прийняття заяви кредитора до розгляду.
		Зазначена ухвала є чинною, а тому перевірка факту сплати судового збору не підлягає додатковому доказуванню.
		Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо підписання заяви про грошові вимоги неуповноваженою особою.
		Заява про визнання грошових вимог до боржника підписана представником публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" адвокатом Каретною Є.В. на підставі довіреності №53-02/263 від 17.12.2018.
		Зі змісту наведеної довіреності вбачається, що публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" уповноважує адвоката Каретну Є.В. здійснювати представництво інтересів довірителя, зокрема, в місцевих судах при розгляді будь-яких господарських справ, подавати процесуальні документи правового характеру. Обмежень щодо подання представником заяв про визнання грошових вимог довіреністю не встановлено.
		Таким чином, заява про визнання грошових вимог до боржника підписана уповноваженою особою кредитора - адвокатом Каретною Є.В.     
		Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині залишає без змін.
		Що стосується грошових вимог приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", колегія суддів враховує наступне. 
		Заява приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" про визнання грошових вимог до боржника обґрунтована посиланням на те, що між приватним акціонерним товариством "Запоріжвогнетрив" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець) укладений договір поставки №183/15-0246-02 від 31.12.2014 та додаткові угоди до нього №№1,2,3.
		За умовами цього договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити за неї визначені договором грошові кошти.
		Відповідно до п.1.2 договору предметом поставки є продукція з найменуванням, вказаним у специфікаціях до цього договору. Згідно до п. 3.1 договору ціни на продукцію встановлюються в гривнях з врахуванням вартості пакування на умовах поставки (п.5.1 та п. 5.5 договору) і вказані в специфікаціях, які оформлені у вигляді додатків до цього договору, якщо інше не узгоджено у відповідній специфікації. 
		Покупець оплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з дати поставки на підставі рахунку на оплату, яких оформлений постачальником та наданий покупцю (п.4.1 договору).
		У зв`язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленої кредитором продукції, приватне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з боржника заборгованості за зазначеним договором, а також 3% річних, нарахованих за період з 24.02.2016 по 24.10.2016.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2016 року у справі №904/10026/16 позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" задоволено повністю та присуджено до стягнення з боржника основну суму боргу в розмірі 10 126 838,66 грн., 3% річних в розмірі 191 816,22 грн. та судовий збір у сумі 154 779,82 грн., усього - 10 473 434,70 грн. Виконання рішення суду від 19.12.2016 розстрочено на 4 місяці, починаючи з 01.01.2017 щомісячно рівними частками. На виконання даного рішення 06.01.2017 було видано наказ.
		Сума 10 473 434,70 грн., що підлягала стягненню за вказаним рішенням суду, сплачена боржником частково на суму 7 472 717,36 грн., а саме платіжними дорученнями: №  1517 від 27.01.2017 на суму 2 618 358,68 грн. (призначення платежу: сплата заборгованості згідно рішенню господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/10026/16, в т.ч. ПДВ - 20% - 436 393,11 грн.); № 2738 від 07.03.2017 на суму 2 618 358,68 грн. (призначення платежу: сплата заборгованості згідно рішенню господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/10026/16, в т.ч. судовий збір - 154 779,82 грн., в т.ч. ПДВ - 20% - 410 596,48 грн.); - № 432  від 27.04.2017  на суму 2 236 000,00 грн.  (призначення платежу: сплата заборгованості згідно рішенню господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/10026/16, в т.ч. ПДВ - 20% - 372 666,67 грн.).
		Залишок неоплаченої заборгованості становить 3 000 717,34 грн. (основна заборгованість та 3% річних).
		Кредитором також заявлено заборгованість за 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України: 219 094,29 грн. - 3% та  940 981,88 грн. - інфляційні витрати.
		Заявником нараховані 3% річних станом на 31.05.2019 включно, що суперечить вимогам як Закону про банкрутство так і Кодексу України з процедур банкрутства.
		Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
		Частиною 4 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Такими чином, ухвала господарського суду від 31.05.2019 набрала законної сили з моменту її винесення, а отже дія мораторію розпочинається саме з 31.05.2019.
		Приймаючи до уваги, що у 2016 році 366 днів, розпорядником майна здійснений перерахунок заявленої заборгованості станом на 30.05.2019, а саме: початок періоду з 25.10.2016 кінець період 31.12.2016 кількість прострочених днів 68 - 15   656,17 грн., початок періоду з 01.01.2017 кінець період 30.05.2019 кількість прострочених днів 880 - 203 164,35 грн.
		Крім того, 17.07.2017 між приватним акціонерним товариством "Запоріжвогнетрив" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець) укладений договір поставки №17-0510-02 (далі договір 2).
		Відповідно до пункту 2.1. статті 2 договору 2 найменування , кількість, асортимент товару вказуються сторонами в специфікаціях до договору 2. Специфікації на товар, оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, є невід`ємною частиною договору 2.
		Положеннями пункту 3.1. статті 3 договору 2 визначено, що поставка товару здійснюється партіями. Під партіями товару розуміється товар, поставлений на умовах даного договору по одному транспортному документу.
		Пунктом 3.2. статті 3 договору 2 встановлено, що умови поставки товару вказуються в специфікаціях до даного договору із застосуванням міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.
		Як передбачено умовами пункту 3.5. статті 3 договору 2, товар супроводжується таким пакетом документів: товарно-транспортна накладна, сертифікат якості, рахунок фактура, видаткова накладна - у разі поставки автомобільним транспортом; залізнична накладна, сертифікат якості - у разі поставки залізничним транспортом.
		Постачання товару здійснювалось на підставі шістдесяти двох специфікацій, які є невід`ємними частинами договору 2.
		Також, пунктом 1 додаткової угоди №6 від 06.04.2018 до договору №2 визначено, що розрахунок за зазначеною у такому пункті та майбутньою заборгованістю здійснюється по курсу долара США на дату сплати товару. 
		Ціна перераховується пропорційно зміні офіційного курсу НБУ (гривня/долар США) на 00:00 годин на дату сплати з наступним оформленням коригуючих рахунків, актів узгодження цін та розрахунків коригування до податкових накладних.
		Частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
		Отже, заборгованість у розмірі 211 963,56 дол. США станом на 11.06.2019 (дата звернення із заявою) складає 5        590 543,56 грн. (відповідно до офіційного курсу НБУ: 1 дол. США= 26,375022 грн.).
		Кредитором заявлено заборгованість за 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 3 813 131,52 грн. - 3%.
		Проте, заявником нараховані 3% річних станом на 31.05.2019 включно, що суперечить вимогам як Закону про банкрутство так і Кодексу України з процедур банкрутства.
		Розпорядником майна здійснений перерахунок заявленої заборгованості станом на 30.05.2019, а саме з 27.07.2018 по 30.05.2019 кількість прострочених днів 308 - 3 800 791,29 грн.
		Боржник та розпорядник майна визнали грошові вимоги кредитора у розмірі 166 981 375,22 грн. (4 черга задоволення), 23   413 620,55 грн. (6 черга задоволення) та 3 842,00 грн. судовий збір (1 черга задоволення).
		Господарський суд зазначив, що розпорядником майна правомірно визнані та внесені грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" до реєстру вимог кредиторів.
		Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив, визнати грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 166 981 375,22 грн. (4 черга задоволення); 23 413 620,55 грн. (6 черга задоволення). 
		Розмір грошових вимог скаржником не оспорюється.
		Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, що додані до заяви копії документів не завірені належним чином.
		Відповідно до ч.4 ст.91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. 
		   Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
		Надані кредитором копії документів відповідають наведеним вимогам, а тому такі документи були вмотивовано прийняті судом першої інстанції як належні та допустимі докази відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
		Доводи скаржника щодо ненадання кредитором обгрунтованого розрахунку сум, на які претендує кредитор, спростовуються змістом заяви про визнання грошових вимог.
		Посилання апелянта про необхідність відхилення вимог за договорами поставки №183/15-0246-02 від 31.12.2014 та №17-0510-02 від 17.07.2017, у зв`язку з не поданням заявником жодних первісних документів за цими договорами, колегією суддів відхиляються.
		Так, порушення виконання зобов`язань за спірними договорами встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили та є чинними.  
		Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Доводи скаржника про відсутність перекладу на українську мову наданих кредитором договорів, не приймаються до уваги з підстав, викладених під час розгляду апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».
		Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін ухвалу господарського суду в частині вимог приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив».
		Переглянувши ухвалу господарського суду в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", колегія суддів враховує таке.
		Приватне акціонерне товариство "Єнакіївський металургійний завод" звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 1 788   592,92 грн. та 3 842,00 грн. судового збору.
		В обґрунтування заявлених вимог кредитор зазначає, що 01.08.2017 між приватним акціонерним товариством "Єнакіївський металургійний завод" (кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (боржник) укладено договір оренди рухомого складу №17-0581-02 (надалі договір 1). 
		У відповідності до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором, орендодавець передає орендарю за плату на визначений строк в користування рухоме майно для здійснення господарської діяльності, вказане в додатку №1 до договору.
		Пунктом 2.2. договору передбачено, що приймання-передача об`єкту оренди оформляється актом здачі-прийняття об`єкту оренди (додаток №2), який підписується уповноваженим представниками сторін і завіряється печатками сторін.
		Згідно до п. 2.5 договору строк оренди складає 1 календарний рік з моменту передачі об`єкту оренди від орендодавця орендарю на підставі підписаного сторонами акту здачі-прийняття об`єкту оренди, але не більше строку дії договору. 
		Згідно п. 3.2 договору у редакції додаткової угоди №1 від 01.10.2017 загальна сума орендної плати за 2 автомобіля з врахуванням ПДВ складає 11   817,00 грн.
		Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата за перший календарний місяць оренди виплачується в розмірі, розрахованому пропорційно фактичному строку перебування об`єкту оренди в оренді в цьому місяці, виходячи із розміру орендної плати за перший календарний місяць, визначеного у відповідності до п. 3.2 цього договору.
		Розмір плати за користування об`єктом оренди за кожен наступний календарний місяць визначається на підставі розміру орендної плати за попередній календарний місяць, який орендодавець має право скоригувати на індекс інфляції за попередній календарний місяць.
		У відповідності до акту здачі-приймання об`єкту оренди від 01.08.2017 кредитор передав, а боржник прийняв наступне майно: автомобіль CHEVROLET AVEO SF69E, д. н. НОМЕР_3 , рік випуску 2008; автомобіль SUBARU FORESTER, д.н. НОМЕР_4 , рік випуску 2006; автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, д. н. НОМЕР_5 , рік випуску 2011.
		По акту повернення із оренди об`єкту оренди від 01.10.2017 боржник повернув кредитору автомобіль CHEVROLET AVEO SF69E, д. н. НОМЕР_3 , рік випуску 2008. 
		          Заборгованість боржника перед кредитором виникла у 2018 році по наступним актам здачі-приймання робіт №17 від 28.02.2018, №26 від 31.03.2018, №35 від 30.04.2018, №46 від 31.05.2018, №52 від 30.06.2018, №59 від 31.07.2018, №65 від 31.08.2018, №69 від 30.09.2018, №76 від 31.10.2018, №82 від 30.11.2018, №85 від 31.12.2018 на загальну суму 132 586,74 грн.
		Боржником частково погашено кредитору заборгованість за договором 1 у розмірі 36      160,02 грн., загальний розмір заборгованості за договором 1 становить 96   426,72 грн.
		26.07.2017 між приватним акціонерним товариством "Єнакіївський металургійний завод" (кредитор, постачальник) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір поставки №17-0522-02 (далі - договір 2).
		У відповідності до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця матеріали, що іменуються надалі продукція, а покупець прийняти і сплатити за неї, визначену цим договором грошову суму.
		Пунктом 1.2 договору передбачено, що предметом постачання є продукція з найменуванням, вказаним в специфікаціях до цього договору.
		Згідно до п. 2.1 договору загальна кількість продукції, що підлягає постачанню, одиниці виміру, асортимент, сортамент, номенклатура визначаються специфікацією за згодою сторін.
		Положеннями пункту 3.1 договору визначено, що ціни на продукцію встановлюються у гривнях і вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору.
		У відповідності до п. 11.1 договору у редакції додаткової угоди №2 від 28.01.2019 цей договір набуває чинності з дати підписання його сторонами, що визначається датою, вказаною в правому верхньому куті першої сторінки договору, і діє по 31.12.2019.
		На виконання умов договору сторонами укладено специфікацію №6 від 31.01.2019. 
		За умовами вказаної специфікації приватне акціонерне товариство "Єнакіївський металургійний завод" зобов`язувався поставити публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" продукцію в асортименті, зокрема нижній стакан-дозатор, калібрувальний стакан та відсічну плиту.
		Продукція визначена специфікацією №6 була поставлена на адресу публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" 01.02.201, що підтверджується видатковою накладною №6 від 01.02.2019, яка підписана уповноваженими представниками сторін та є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з постачання продукції.
		Проте, з дати постачання продукції і до теперішнього часу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" свої зобов`язання щодо оплати вартості продукції, поставленої за специфікацією №6 не виконав, відповідно утворилась заборгованість у розмірі 1 692 166,20 гри.
		Факт наявності заборгованості боржника за договором №17-0522-02 від 26.07.2017, також, підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами від 30.04.2019, у відповідності до якого у боржника рахується кредиторська заборгованість перед кредитором у розмірі 1 692 166,20 грн.
		Загальна сума заборгованості публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" перед приватним акціонерним товариством "Єнакіївський металургійний завод" становить 1 788 592,92 грн.
		Боржник та розпорядник майна визнали грошові вимоги ПрАТ "Єнакіївський металургійний завод"  у розмірі 1 792 434,92 грн.
		Встановивши наведені обставини, господарський суд дійшов висновку, що розпорядником майна правомірно визнані та внесені грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" до реєстру вимог кредиторів.
		Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив, визнати грошові приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення) та 1   788   592,92 грн. (4 черга задоволення).
		Розмір визнаних кредиторських вимог скаржником не оспорюється.
		Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника не відсутність розрахунку сум на які претендує кредитор.
		Так, зі змісту заяви про визнання грошових вимог вбачається, що кредитором здійснено розрахунок вимог за договором 1. 
		Щодо розрахунку за договором 2, суд звертає увагу скаржника, що кредитор просив визнати заборгованість за цим договором у розмірі 1 692 166,20 грн., яка підтверджена видатковою накладною № 6 від 01.02.2019 на зазначену суму. Таким чином, у кредитора була відсутня необхідність здійснювати розрахунок заборгованості за договором 2. 
		Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження апелянта про відсутність первинних документів за договором 1, оскільки дослідивши наявні в матеріалах грошових вимог акт здачі-прийому в оренду об`єкта оренди від 01.08.2017 та акт повернення з оренди об`єкта оренди від 01.09.2017, суд встановив наведені акти містять усі необхідні реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме: назву документа; дати складання актів; місце їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; кількість та вартість переданого майна; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також скріплені печатками підприємств.
		Таким чином, підписані сторонами акти у даному випадку є первинними документами, що підтверджують передачу кредитором в оренду рухомого майна та прийняття цього майна боржником, тобто підтверджують реальність здійснених кредитором господарських операцій.
		Помилковий переклад кредитором українською мовою назви договору як «договір оренди рухомого складу № 17-0581-02 від 01.08.2017» замість «договір оренди рухомого майна № 17-0581-02 від 01.08.2017», не звільняє боржника від обов`язку виконання зобов`язань за цим договором.
		Колегія суддів відхиляє посилання, що договір № 17-0581-02 від 01.08.2017 фактично є нікчемним, адже, підписаний, на думку заявника апеляційної скарги, підписаний особою без підтвердження її обсягу цивільної дієздатності.
		Зміст договору № 17-0581-02 від 01.08.2017 свідчить про те, що з боку орендатора цей договір підписано комерційним директором Березіним М.Н. на підставі довіреності № 65 від 06.07.2017.
		Колегія суддів вважає, що Березін М.Н. під час підписання договору № 17-0581-02 від 01.08.2017, діяв в межах наданих йому довіреністю № 65 від 06.07.2017, що підтверджується обставинами встановленими судом під час розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський механічний завод».
		З аналогічних підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про підписання неуповноваженою особою договору поставки №17-0522-02 від 26.07.2017.
		Доводи скаржника про відсутність перекладу на українську мову наданих кредитором документів, не приймаються до уваги з підстав, викладених під час розгляду апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».
		З урахуванням наведеного колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства "Єнакіївський металургійний завод" - без змін.
		Щодо грошових вимог приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", колегія суддів приймає до уваги наступне.
		 Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт оскаржує ухвалу господарського суду в частині визнання грошових вимог у розмірі 11   380,81 грн.
		Заява про визнання грошових вимога мотивована посиланням на те, що 13.09.2018 між приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (орендодавець, кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (орендар, боржник) укладено договір № 1766/18-1061-02 (далі - договір).
		Відповідно до п.1.1. договору 2 в порядку та на умовах, передбачених даним договором орендодавець передає орендарю за плату на визначений строк у користування рухоме майно - транспортний засіб, що знаходиться на балансі орендодавця. 
		Строк оренди - 4 (чотири) календарних місяці з моменту передачі об`єкта оренди орендодавцем орендарю (п.2.5 договору).
		Розмір орендної плати за календарний місяць оренди визначається за погодженням сторін та складає 11   380,81 грн. з ПДВ. (п.3.2 договору)
		01.09.2018 між сторонами підписано акт здачі - приймання в оренду об`єкта оренди - легковий універсал - В TOYOTA LANDCRUISER, вартістю 508 871,00 грн. 
		Кредитором були надані послуги на загальну суму 102 427,29 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих ТМЦ/ послуг.
		Боржником було частково оплачені послуги на суму 91 046,48 грн., у зв`язку з цим заборгованість складає 11   380,81 грн.
		У зв`язку з порушенням встановлених п.3.7 договору строків на оплату послуг (по актам з вересня 2018 по квітень 2019) кредитором нараховано: 3% річних - 310,55 грн.; інфляційні втрати - 1 307, 37 грн. (без квітня 2019).
		У пункті 7.2 договору передбачена відповідальність за порушення строку оплати наданих послуг - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від розміру суми, простроченої до сплати, за кожен день прострочення.
		Розмір нарахованих кредитором штрафних санкцій становить - 3 696,13 грн. У наведеній частині ухвала господарського суду не оскаржується.
		Перевіривши ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині, колегія суддів вважає апеляційну скаргу аргументованою та такою, що підлягає задоволенню.
		Відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Кодексу України з процедур банкрутства, грошові вимоги кредитора, що виникли в день та/або після відкриття провадження у справі про банкрутство є поточними.
		В обґрунтування заявлених вимог у розмірі 11   380,81 грн. кредитор посилається на акт №92566699 від 31.05.2019 (день відкриття провадження у справі про банкрутство). 
		Отже вимоги у розмірі 11 380,81 грн. є поточними.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про підписання апеляційної скарги неуповноваженою особою, оскільки наведене спростовується наявною в матеріалах справи довіреністю від 27.12.2018 № 379, якою приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" уповноважує начальника юридичного управління Грильову Г.К. представляти інтереси товариства, зокрема, з всіма правами, які надані кредитору згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Повноваження Грильової Г.К. як адвоката підтверджено свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю. 
		Встановивши наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про зміну ухвали господарського суду в оскаржуваній частині, шляхом викладення в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  2 148                   833,52 грн. (4 черга задоволення), 3 696,13 грн. (6 черга задоволення); грошові вимоги у розмірі 11 380,81 грн. - відхилити".
		Переглянувши ухвалу господарського суду в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз", колегія суддів враховує таке.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз" звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 513 864,00 грн. та 3   842,00 грн. судового збору.
		В обґрунтування заявлених вимог, кредитор посилається на те, що 15.02.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз" (продавець, кредитор) та публічним акціонерним товраиством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець, боржник) укладено договір № 19-0475-02 (далі - договір).
		Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає і зобов`язується сплатити відповідно до пункту 2 цього договору, а виконавець зобов`язується виконати роботи з наладки обладнання АСУТП для регулювання витрат зон ВО, що знову встановлюються 5-ю зоною вторинного охолодження ПАТ "ДМК".
		За умовами п.2.4 договору, розрахунок за виконанні роботи боржник здійснює на підставі оформленого акту здачі-приймання виконаних робіт в строк 30 календарних днів з дати підписання акту, після надання кредитором рахунку на оплату. 
		В підтвердження факту поставки продукції кредитором надані наступні документи: рахунок на оплату №19002/2А від 14.05.2019 на суму 513 864,00 грн.; акт надання послуг №110 від 14.05.2019 на суму 513 864,00 грн.
		Заборгованість ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" перед ТОВ "Азов Контролз" становить 513 864,00грн.
		Боржник та розпорядник майна визнали грошові вимоги ТОВ "Азов Контролз" у розмірі 513 864,00грн.
		Господарський суд вважає, що розпорядником майна правомірно визнані та внесені  грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз" до реєстру вимог кредиторів.
		Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив, визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз" у сумі 3 842,00 грн.(1 черга задоволення); 513        864,00 грн. (4 черга задоволення).
		Розмір визнаних судом грошових вимог апелянтом не заперечується.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про необхідність віднесення визнаних грошових вимог до поточних, оскільки Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» пов`язує статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання, а не зі строком його виконання. 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає ухвалу господарського суду  в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз" без змін.
		Що стосується грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-УКРСНАБПРОМ", суд апеляційної приймає до уваги наступне.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТС-Укрснабпром" звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 1 609   693,73 грн. та 3 842,00 грн. судового збору.
		Заявлені грошові вимоги умотивовані посиланням на те, що 09.08.2017 між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВТС -Укрснабпром" (постачальник) було укладено договір №17-0547-02 (далі - договір).
		Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця вогнеупорну продукцію, а покупець зобов`язується прийняти її та сплатити за неї, визначену даним договором грошову суму.
		Предметом поставки є продукція з найменуванням зазначеним в специфікаціях к даному договору.
		За умовами п.4.5 договору поставлену продукцію повинен супроводжувати наступний пакет документів: рахунок - фактура; товаротранспортна чи товарна накладна; сертифікат якості.
		Пунктом 5.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити продукцію на умовах СРТ - ст.Правда, Придніпровська з.д. у редакції Інкотермс 2010.
		Період поставки зазначається у специфікаціях.
		Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом відповідно до заявки покупця.
		29.08.2018 між сторонами підписано специфікацію №17, якою погоджено поставку продукції на загальну суму 246 792,00 грн.
		27.09.2018 між сторонами підписано специфікацію №18, якою погоджено поставку продукції на загальну суму 855 120,00 грн.
		15.11.2018 між сторонами підписано специфікацію №19, якою погоджено поставку продукції на загальну суму 201 600,00 грн.
		13.12.2018 між сторонами підписано специфікацію №20, якою погоджено поставку продукції на загальну суму 684   096,00 грн.
		29.01.2019 між сторонами підписано специфікацію №21, якою погоджено поставку продукції на загальну суму 1 128   000,00 грн.
		18.02.2019 між сторонами підписано специфікацію №22, якою погоджено поставку продукції на загальну суму 3 024 0000,00 грн.
		18.04.2019 між сторонами підписано специфікацію №23, якою погоджено поставку продукції на загальну суму 419 136,00 грн.
		24.04.2019 між сторонами підписано специфікацію №24, якою погоджено поставку продукції на загальну суму 180    000,00 грн.
		Кредитором до заяви на підтвердження заявлених грошових вимог додано: договір; видаткові накладні та товаро-транспортні накладні, банківські виписки, специфікації.
		Зазначеними документами підтверджується поставка  продукції на загальну суму 5 555                     602,32 грн., та оплату за продукцію - 3 945 908,60 грн. Залишилась не погашеною заборгованість у розмірі 1 609   693,72 грн.
		Боржник та розпорядник майна визнали грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-Укрснабпром" у розмірі 1   609   693,72 грн. та 3 842,00 грн. судовий збір.
		Господарський суд дійшов висновку, що розпорядником майна правомірно визнані та внесені грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС -Укрснабпром" до реєстру вимог кредиторів.
		Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив, визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-Укрснабпром" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 609 693,72 грн. (4 черга задоволення). 
		Розмір визнаних судом грошових вимог апелянтом не заперечується.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про відсутність доказів сплати судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог, оскільки наведене спростовується наявним в матеріалах справим платіжним дорученням №136 від 27.06.2019 про сплату судового збору за подання заяви кредиторів у розмірі 3   842,00 грн.
		При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідність поданої заяви вимогам Закону України про банкрутство та Господарського процесуального кодексу України і як наслідок перевірка факту сплати судового збору, була встановлена судом першої інстанції під час постановлення ухвали від 22.07.2019 про прийняття до розгляду заяви конкурсного кредитора. 
		З приводу твердження скаржника щодо пропуску заявником тридцятиденного строку на подання заяви з грошовими вимогами, суд враховує наступне.
		За приписами ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
		Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
		Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
		Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
		31.05.2019 за № 59961 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат».
		У даному випадку перебіг строку на заявлення кредиторами вимог до боржника починається з 01.06.2019 та спливає 01.07.2019 (30.06.2019 - вихідний день).
		Заява кредитора про визнання грошових вимог була направлена до суду засобами поштового зв`язку 27.06.2019, що підтверджено відбитком поштового штемпелю на конверті.
		Отже, заява з грошовими вимогами до боржника подана товариством з обмеженою відповідальністю "ВТС -Укрснабпром" у тридцятиденний строк, визначний ч.1 ст.23 Закону про банкрутство.
		Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає ухвалу господарського суду в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС -Укрснабпром" без змін. 
		Переглянувши ухвалу господарського суду в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ", колегія суддів приймає до уваги таке.
		          Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" звернулося до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 525   475,94 грн. та 3   842,00 грн. судового збору.
		В обгрунтовані поданої заяви, кредитором зазначено, що 01.01.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" (виконавець) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (замовник) укладено договір №19-0099-02/340 про надання інформаційно-технологічних послуг (надалі договір). 
		Відповідно до п.1.1. договору виконавець приймає на себе обов`язок по наданню наступних видів інформаційно - технологічних (ІТ) послуг і послуг інформаційної безпеки: послуги по підтримці користувачів; документальний супровід наданих за договорами Послуг; підтримка мережевої інфраструктури, сервісної інфраструктури та інше, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю послуги в порядку, передбаченому даним договором.
		Перелік послуг відповідно до п.1.2 договору визначається в каталозі ІТ послуг у відповідності до додатку 1 до договору.
		Здача-приймання наданих послуг в рамках договору здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками обох сторін акту здачі - приймання наданих послуг.
		Відповідно до п.5.1. договору оплата замовником наданих виконавцем послуг здійснюється в національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі - приймання наданих послуг.
		Загальна орієнтовна вартість послуг по даному договору складає 10 196 609,94 грн. (п.5.3 договору)
		В підтвердження виконаних зобов`язань за договором кредитором надано акти виконаних робіт на загальну суму 2 448 710,89 грн. 
		Боржником було частково здійснено оплату за актами у розмірі 1 923 234,95 грн.
		Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" не виконано свої зобов`язання з оплати вартості відповідних послуг та наданий час заборгованість боржника перед кредитором становить 525 475,94 грн.
		Боржник та розпорядник майна визнали грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" у розмірі 525 475,74 грн. та 3 842,00 грн. судового збору. 
		Господарський суд дійшов висновку, що розпорядником майна правомірно визнані та внесені  грошові вимоги ТОВ "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" до реєстру вимог кредиторів.
		Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив, визнати грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення), 525 475,94 грн. (4 черга задоволення).
		Проте, колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим.
		Так, з матеріалів грошових вимог вбачається, що виникнення у боржника зобов`язань на загальну суму  525 475,94 грн. підтверджено відповідними актами виконання робіт (надання послуг) № 182 та № 173 від 31.05.2019.
		Отже, грошові вимоги кредитора, виникли в день відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому є поточними відповідно до положень як Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» так і Кодексу України з процедур банкрутства.
		Наведені обставини є підставою для відхилення грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" на суму 525 475,94 грн. та 3                  842,00 грн. судового збору.
		З урахуванням наведеного колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та змінює ухвалу господарського суду в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ", шляхом викладення у наступній редакції: "Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" у сумі 525 475,94 грн. - відхилити у повному обсязі".
		Щодо кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет", колегія суддів враховує таке.
		Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що оскаржує визнані судом грошові вимоги, які виникли на підставі договорів №2905/01 від 29.05.2014, №13-0764-02 від 01.04.2013, №17-0001-02 від 03.01.2017, № 15-0786 від 20.04.2015.
		З матеріалів грошових вимог вбачається, що 29.05.2014 між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "ДЄВАЛ ІНЖИНІРИНГ" укладено договір поставки №2905/01 (надалі договір №2905/01).
		У відповідності до п.1.1. договору №2905/01 постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити, на умовах визначених договором товар, кількість, вартість та якість, якого визначена у протоколі погодження ціни або у специфікаціях до договору поставки. 
		Специфікаціями № 29 та 30 сторони визначали порядок сплати та поставки чергової партії продукції, а саме трубної заготівки. Марок сталей 45 та 40Х.
		На виконання умов договору №2905/01 товариством з обмеженою відповідальністю "ДЄВАЛ ІНЖИНІРИНГ" було здійснено передплату за товар у загальному розмірі 80 566 401,67 грн., а боржником було поставлено продукцію на загальну суму 64 628 128,12 грн. 
		Боржником не поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "ДЄВАЛ ІНЖИНІРИНГ" товару на суму 15   938 276,55 грн. 
		Факт здійснення оплати зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "ДЄВАЛ ІНЖИНІРИНГ" на користь боржника підтверджується наявними в матеріалах грошових вимог платіжними дорученнями, засвідченими підписом та печаткою банківської установи.
		30.05.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "ДЄВАЛ ІНЖИНІРИНГ" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРІНГ» (фактор) укладено договір факторингу №30-05/18, за умовами якого клієнт відступає (передає) факторонві право вимоги до боржника, що належить клієнту на підставі договору поставки №2905/01 від 29.05.2014, а фактор зобов`язується сплатити грошові кошти на умовах факторингу у розмірі ціни договору за відступлене право вимоги на умовах даного договору.
		Відповідно до п.5.4 договору факторингу №30-05/18 право вимоги до боржника переходить в момент підписання даного договору.
		25.05.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет" (фактор) укладено договір факторингу № 25-05/18.
		За умовами п.2.1 договору факторингу № 25-05/18 у відповідності до умов ст. 1077 Цивільного кодексу України та цього договору, клієнт відступає (передає) факторові право вимоги до ПАТ «ДМК» (боржник) за договором поставки, що планується набути клієнтом на підставі договору факторингу, укладеного між клієнтом та первісним кредитором (ТОВ «ДЄВАЛ ІНЖИНІРИНГ»), а фактор зобов`язується сплатити грошові кошти на умовах факторингу у розмірі ціни договору за відступлене право вимоги на умовах даного договору.
		Загальний розмір основної заборгованості боржника перед клієнтом складає 15 938 276 (п`ятнадцять мільйонів дев`ятсот тридцять вісім тисяч двісті сімдесят шість) гривень 55 копійок (п. 5.2. договору факторингу № 25-05/18).
		Відповідно до п.5.4. договору факторингу № 25-05/18 від 25.05.2018  право вимоги до боржника переходить в момент підписання акту прийому-передачі прав вимоги. Після переходу до фактора права вимоги до боржника, фактор стає кредитором по відношенню до боржника стосовно заборгованості з урахуванням положень цього договору та договору поставки.
		За актом прийому-передачі прав вимоги від 31.05.2018 до договору факторингу № 25-05/18 клієнт передав, а фактор набув усі права кредитора за договором поставки 2905/01 від 29.05.2014, з усіма змінами та додатками до нього до публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат».
		Платіжне доручення №73 від 29.05.2018 містить електронний підпис ПАТ «ПУМБ», отже даний документ був прийнятий та виконаний банком.  
		У відповідності до вищенаведених обставин та враховуючи зміст договору факторингу №25-05/18 від 25.05.2018, у зобов`язаннях на суму 15 938 276,55 грн., що виникли з договору поставки №2905/01 від 29.05.2014, відбулась заміна кредитора з товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» на товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРИОРИТЕТ».
		Крім того кредитором додатково нараховано на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних - 476 838,29 грн.
		Заборгованість боржника перед кредитором за договором факторингу № 25-05/18 становить 16   415 114,84 грн.
		01.04.2013 між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕФФІЛД РЕФРАКТОРІС УКРАЇНА" (постачальник) укладено договір № 13-0764-02 (далі - договір № 13-0764-02).
		У відповідності до умов п.п.1.1.-1.2. договору № 13-0764-02 постачальник зобов`язаний поставити, а покупець зобов`язаний прийняти на оплатити товар, кількість, якість та вартість, якого визначена у специфікаціях до договору.
		На виконання умов договору № 13-0764-02 товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕФФІЛД РЕФРАКТОРІС УКРАЇНА" було здійснено поставку товару на загальну суму 100                     766 928,91 грн. 
		Боржником було здійснено часткову оплату товару у розмірі 93 135   453,78 грн. 
		Заборгованість боржника перед кредитором за договором№ 13-0764-02 становить 7   631 475,13 грн.
		03.01.2017 між публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕФФІЛД РЕФРАКТОРІС УКРАЇНА" (постачальник) укладено договір №17-0001-02 (далі - договір №17-0001-02).
		У відповідності до умов  п.п.1.1.-1.2. договору № 17-0001-02 постачальник зобов`язаний поставити, а покупець зобов`язаний прийняти на оплатити товар, кількість, якість та вартість, якого визначена у специфікаціях до договору.
		Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕФФІЛД РЕФРАКТОРІС УКРАЇНА" здійснено поставку товару на загальну суму 40 106 900,66 грн. 
		Боржником було здійснено часткову оплату товару у розмірі 39   828   238,82 грн. 
		Отже, заборгованість боржника за договором № 17-0001-02 становить 278 661,83 грн.
		Загальний розмір заборгованості за договорами № 13-0764-02 та № 17-0001-02 становить 7   910   136,96 грн.
		13.06.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕФФІЛД РЕФРАКТОРІС УКРАЇНА», як клієнтом, та товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ», як фактором, укладено договір факторингу №13-06/18, відповідно до якого, клієнт відступає (передає) факторові право вимоги до боржника - публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», що належить клієнту на підставі договорів поставки № 13-0764-02 від 01.04.2013 та № 17-0001-02 від 03.01.2017, а фактор зобов`язується сплатити грошові кошти на умовах факторингу у розмірі ціни договору за відступлене право вимоги на умовах даного договору.
		Відповідно до п.5.4. договору факторингу №13-06/18 від 13.06.2018 право вимоги до боржника переходить в момент підписання даного договору.
		11.06.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРИОРИТЕТ» (фактор) укладено договір факторингу № 11-06/18.
		За умовами п.2.1 договору у відповідності до умов ст. 1077 Цивільного кодексу України та цього договору, ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» (клієнт) відступає (передає) ТОВ «ФК «ПРИОРИТЕТ» (фактор) право вимоги до ПАТ «ДМК» (боржник) за договорами поставки, що планується набути клієнтом на підставі договору факторингу, укладеного між клієнтом (ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» та первісним кредитором (ТОВ «ШЕФФІЛД РЕФРАКТОРІС УКРАЇНА»), а фактор зобов`язується сплатити грошові кошти на умовах факторингу у розмірі ціни договору за відступлене право вимоги на умовах даного договору.
		Відповідно до п. 1.1. договору факторингу сторони узгодили, що боржником за цим договором є публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат», яке має грошові зобов`язання перед первісним кредитором за договором поставки № 13-0764-02 від 01.04.2013 та договором поставки № 17-0001-02 від 03.01.2017, укладеним між боржником та товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕФФІЛД РЕФРАКТОРІС УКРАЇНА».
		Відповідно до п.5.5. договору факторингу №11-06/18 право вимоги до боржника переходить в момент підписання сторонами акту прийому-передачі прав вимоги.
		          Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРИОРИТЕТ» було здійснено оплату ціни договору факторингу на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ», що підтверджується платіжним дорученням № 79 від 12.06.2018 на суму 4 809 363,00 грн.
		Платіжне доручення №79 від 12.06.2018 містить електронний підпис ПАТ «ПУМБ», тобто даний документ був прийнятий та виконаний банком.
		Отже, у зобов`язаннях на суму 7 910   136,96 грн., що виникли з договорів № 13-0764-02 та № 17-0001-02, відбулась заміна кредитора з товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» на товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРИОРИТЕТ».
		Кредитором на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних - 222                     350,69 грн.
		Таким чином, заборгованість боржника перед кредитором за договором факторингу №11-06/18 становить 8   132 487,65 ,96 грн.
		20.04.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (боржник) укладено договір № 15-0786-02 (далі - договір № 15-0786-02).
		Відповідно до  п.п.1.1.-1.2. договору № 15-0786-02 постачальник зобов`язаний поставити, а покупець зобов`язаний прийняти на оплатити товар кількість, якість та вартість, якого визначена у специфікаціях до договору. 
		На виконання умов договору № 15-0786-02 товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" було здійснено поставку товару на загальну суму 8 799 266,18 грн. 
		Боржником було здійснено часткову оплату товару у розмірі 5   765 364,00 грн. 
		Заборгованість складає 3 033 902,18 грн.
		02.10.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ», як клієнтом, та товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ», як фактором, було укладено договір факторингу №02-10/18, відповідно до якого, клієнт відступає (передає) факторові право вимоги до боржника, що належить клієнту на підставі договору поставки №15-0786-02 від 20.04.2015, а фактор зобов`язується сплатити грошові кошти на умовах факторингу у розмірі ціни договору за відступлене право вимоги на умовах даного договору.
		02.10.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ»  (клієнт) та  товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРИОРИТЕТ» (фактором) було укладено договір факторингу №01.02-10/18.
		Згідно п.2.1 договору у відповідності до умов ст. 1077 Цивільного кодексу України та цього договору, клієнт відступає (передає) факторові право вимоги до боржника за договором поставки, що набуваються клієнтом на підставі договору факторингу, укладеного між клієнтом (ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ») та первісним кредитором (ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ»), а фактор зобов`язується сплатити грошові кошти на умовах факторингу у розмірі ціни договору за відступлене право вимоги на умовах даного договору.
		У п.1.1 договору сторони дійшли згоди, що боржником за цим договором є публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат», яке має грошові зобов`язання перед первісним кредитором за договором № 15-0786-02 від 20.04.2015, укладеним між боржником, як покупцем, і первісним кредитором, як постачальником.
		Відповідно до п.5.4. договору факторингу №11-06/18 від 11.06.2018 право вимоги до боржника переходить в момент підписання сторонами акту прийому-передачі прав вимоги.
		Акт прийому- передачі прав вимоги підписаний 21.06.2018.
		03.10.2018 товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРИОРИТЕТ» здійснено оплату ціни договору факторингу на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ», що підтверджується платіжним дорученням № 177 від 03.10.2018 на суму 1 692 918,00 грн.
		Платіжне доручення №177 від 03.10.2018 містить електронний підпис ПАТ «ПУМБ», отже даний документ був прийнятий та виконаний банком.
		Отже до товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРИОРИТЕТ» перейшло право вимоги за договором № 15-0786-02 на суму 3 033 902,18 грн.
		Крім того кредитором додатково нараховано на підставі ст.625 ЦК України 3% річних 57                     851,94 грн.
		Таким чином, заборгованість боржника перед кредитором за договором факторингу №02-10/18 становить 3 091   754,12 грн.
		Встановивши наведені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнані грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Приоритет», які виникли на підставі договорів №2905/01 від 29.05.2014, №13-0764-02 від 01.04.2013, №17-0001-02 від 03.01.2017, № 15-0786 від 20.04.2015.
		Доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують.
		З урахуванням наведеного колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Приоритет» - без змін.
		Стосовно кредиторських вимог приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод", колегія суддів приймає до уваги наступне. 
		Зі змісту апеляційної скарги вбачається, скаржник не погоджується з ухвалою господарського суду в частині визнання грошових вимог приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" за договорами №МКЗ-614572/08/17/334-0545-01 від 01.08.2017 та № №19-0140-02/106 від 15.02.2019.
		Переглянувши ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині, колегією суддів встановлено, що 01.08.2017 між приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод" (кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (боржник) укладено договір №МКЗ-614572/08/17/334-0545-01 (далі - договір №МКЗ-614572/08/17/334-0545-01).
		Пунктом 1.1. договору №МКЗ-614572/08/17/334-0545-01 визначено, що кредитор зобов`язується передати, а боржник прийняти й оплатити матеріали - металопродукція (ресурс), на умовах передбачених договором.
		Відповідно до пункту 2.1. договору №МКЗ-614572/08/17/334-0545-01 кількість, номенклатура, ресурсів вказуються в специфікаціях, що становлять невід`ємну частину договору.
		Пунктом 3.1. договору 1 передбачено, що поставка здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях.
		За умовами п.4.1. договору №МКЗ-614572/08/17/334-0545-01, поставка здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати кредитора пов`язані з поставкою ресурсів.
		Умовами специфікації №24/WR, специфікації №25/WR, передбачено, що при експедиції рухомого складу експедитором кредитора, витрати по транспортуванню до станції призначення оплачуються боржником.
		Відповідно до рахунків №6264 від 31.12.2017 та №6265 від 31.12.2017 кредитором виставлено боржнику вартість витрат з організації перевезення у розмірі 27 688,20 грн. та 22   212,01 грн.
		Крім того, кредитором заявлено 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період з 15.02.2018 по 30.05.2019 у розмірі 1   927,65 грн.
		В підтвердження надання послуг за договором №МКЗ-614572/08/17/334-0545-01 кредитором надано акт виконаних робіт №31/12/2017 від 31.12.2017, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Шиппінг» та публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат» про надання послуг на суму 49 900,21 грн. 
		Таким чином, кредитором не надано належних та допустимих доказів (первинних бухгатерських документів) в підтвердження надання боржнику послуг за договором №МКЗ-614572/08/17/334-0545-01 саме приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод", що є підставою для відхилення грошових вимог за цим договором у розмірі 51   827,86 грн.  
		Наведені обставини не заперечувалися представником кредитора під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що кредитором не надано переклад на українську мову специфікації №24/WR, специфікації №25/WR та акту виконаних робіт № 31/12/УЭТ від 31.12.2017, з підстав викладених судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) на ухвалу господарського суду від 14.11.2019 в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь».
		15.02.2019 між приватним акціонерним товариством "Дніпровський коксохімічний завод" (кредитор) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (боржник) укладено договір №19-0140-02/106 (далі - договір №19-0140-02/106).
		Пунктом 1.1. договору №19-0140-02/106 визначено, що кредитор передає боржнику за плату на певний строк у користування (оренду) рухоме майно (майно), яке належить кредитору.
		Відповідно до пункту 1.6. договору №19-0140-02/106, строк користування майном складає з 15.02.2019 по 15.01.2022.
		Пунктом 2.1. договору 2 визначено, що кредитор передає майно боржнику за актом прийому-передачі.
		Відповідно до пункту 3.1.8. договору №19-0140-02/106 передбачено, що боржник зобов`язаний вносити плату за користування майном незалежно від результатів господарської діяльності.
		За умовами п.п.5.2.- 5.4. договору №19-0140-02/106 за користування майном, боржник зобов`язаний сплатити 5 689   273,54 грн., крім того податок на додану вартість у розмірі 1137 854,71 грн., що разом складає 6 827 128,25 грн.
		Орендна плата сплачується боржником до 15-го числа кожного поточного (оплачуваного) місяця на рахунок орендодавця.
		Рахунок кредитора не є обов`язковою умовою перерахування орендної плати, даний договір є достатньою підставою для проведення платежів по орендній платі.
		Кредитором до заяви, окрім копії договору №19-0140-02/106 надано акт приймання-передачі майна до договору від 15.02.2019, акт №92573722 прийому-передачі наданих послуг від 31.05.2019, рахунок-фактуру №92573722 від 31.05.2019 на суму 7   031   942,10 грн.
		Кредитором не надано доказів сплати орендної плати до 15 числа поточного місяця, що є порушенням умов договору №19-0140-02/106.
		Доводи скаржника про те, що рахунок-фактура від 31.05.2019 виставлений з метою оплати за червень 2019, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки скаржником не надано доказів оплати заборгованості за договором за травень 2019. 
		При цьому, як вже було зазначено, рахунок кредитора не є обов`язковою умовою перерахування орендної плати, даний договір є достатньою підставою для проведення платежів по орендній платі.
		Зазначена кредитором у розрахунку сума 7   031 942,10 грн. не суперечить п.5.5 договору, яким передбачено, що орендна плата сплачується боржником з врахуванням інфляційних процесів, підтвердженням яких є офіційно опубліковані дані Державного комітету статистики України. 
		Таким чином, відсутні підстави для відхилення грошових вимог за договором №19-0140-02/106 на суму 7    031 942,10 грн.
		Доводи скаржника про відсутність доказів сплати судового збору за подання заяви про визнання грошових вимог спростовується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №45000014090 від 06.06.2019 про сплату судового збору за заяву кредитора у справі №904/2104/19 у розмірі 3   842,00 грн., на зворотньому боці якого міститься відмітка банку про перерахування цих коштів до бюджету.
		          З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну ухвали господарського суду в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод", шляхом викладення у наступній редакції "Визнати грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга), 8 514 223 680,01 грн. (4 черга), 265 066,10 грн. (6 черга); грошові вимоги у розмірі 51 827,86 грн. - відхилити".
		Відносно грошових вимог компанії NERSELIA HOLDING LTD, суд апеляційної інстанції приймає до уваги таке. 
		З матеріалів грошових вимог NERSELIA HOLDING LTD вбачається, що 23.10.2013 між ЗАТ "Курганський машинобудівний завод конвеєрного обладнання" (надалі - ЗАТ "КМЗ конвеєрного обладнання, продавець) та ПАТ "Дніпровський Металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" правонаступником якого, у зв`язку із зміною найменування є ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (надалі - ПАТ "ДМК"), як покупцем з іншої сторони, а разом сторони уклали контракт № 13-1978-12.
		Згідно п. 1.1. контракту №13-1978-12  продавець зобов`язався передати покупцю продукцію за ціною, в кількості та строки, погоджені сторонами в специфікаціях, доданих до дійсного контракту, а покупець зобов`язався сплатити вартість продукції та прийняти її.
		Відповідно до специфікації № 1 від 23.10.2013 до контракту № 13-1978-12 та додаткової угоди № 1 до контракту № 13-1978-12 від 04.12.2013 продавець поставив продукцію покупцю. 
		В свою чергу, покупець прийняв продукцію та частково оплатив її вартість.
		Заборгованість ПАТ "ДМК" за вказаним контрактом складає 691 338,92 російських рублів.
		Уповноваженими особами сторін підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2013 по 30.06.2018 між ЗАТ "КМЗ конвеєрного обладнання" та ПАТ "ДМК".
		24.10.2018 ЗАТ "КМЗ конвеєрного обладнання" та компанія Palermita Management LTD (Беліз) уклали договір поступки прав вимоги № 24-10/2018, за умовами якого, первісний кредитор ЗАТ "КМЗ конвеєрного обладнання" передало (відступило) компанії Palermita Management LTD, а остання набула права вимоги до ПАТ "ДМК", серед іншого, залишок основної заборгованості по контракту № 13-1978-12 від 23.10.2013 в сумі 691 338,92 російських рублів.
		З 24.10.2018 компанія Palermita Management LTD стала кредитором за контрактом № 13-1978-12 від 23.10.2013 в сумі 691 338,92 російських рублів.
		17.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD укладено договір відступлення права вимоги № АА 1-05\19 (надалі - договір) за умовами якого, серед іншого, Palermita Management LTD передало (відступило) компанії NERSELIA HOLDING LTD, а остання набула право вимоги до ПАТ "ДМК", яке складається з заборгованості за контрактом № 13-1978-12 від 23.10.2013 в сумі 691 338,92 російських рублів.
		21.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі прав вимоги за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019.
		23.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі документів за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019.
		Заборгованість ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" перед компанією NERSELIA HOLDING LTD, яка виникла на підставі контракту № 13-1978-12 від 23.10.2013 та набута на підставі договору відступлення права вимоги № АА 1-05/19 від 17.05.2019 становить 691 338,92 російських рублів, що станом на час подання заяви про визнання грошових вимог) складає 284 562,01 грн.
		Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання грошових вимог кредитора у розмірі 284 562,01 грн., оскільки заявником не надано первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження цієї заборгованості.
		Наданий акт звірки взаємних розрахунків не приймається колегією суддів до уваги, оскільки цей акт не є первинним документом.
		23.01.2014 між ЗАТ "Курганський машинобудівний завод конвеєрного обладнання" (надалі - ЗАТ "КМЗ конвеєрного обладнання, продавець) та ПАТ "Дніпровський Металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" правонаступником якого, в зв`язку із зміною найменування, є публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (надалі - ПАТ "ДМК"), як покупцем з іншої сторони, а разом сторони уклали контракт № 14-0124-12.
		Згідно п.1.1. контракту № 14-0124-12 продавець зобов`язався передати покупцю продукцію за ціною, в кількості та строки, погоджені сторонами в специфікаціях, доданих до дійсного контракту, а покупець зобов`язався сплатити вартість продукції та прийняти її.
		Відповідно до cпецифікації № 1 від 23.01.2014 до контракту № 14-0124-12 та додаткових угод до нього ЗАТ "КМЗ конвеєрного обладнання" поставила продукцію ПАТ "ДМК". 
		В свою чергу, ПАТ "ДМК" прийняло продукцію, виконало лише часткову оплату за контрактом № 14-0124-12 від 23.01.2014 року. Заборгованість ПАТ "ДМК" за вказаним контрактом складає 229 494,24 російських рублів.
		Розмір заборгованості, окрім іншого, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків з 01.01.2013 по 30.06.2018 між ЗАТ "КМЗ конвеєрного обладнання" та ПАТ "ДМК", який підписано уповноваженими особами та скріплено печатками сторін.
		24.10.2018 між ЗАТ "КМЗ конвеєрного обладнання" та компанією Palermita Management LTD (Беліз) укладено договір поступки прав вимоги № 24-10/2018, за умовами якого, первісний кредитор ЗАТ "КМЗ конвеєрного обладнання" передало (відступило) компанії Palermita Management LTD, а остання набула права вимоги до ПАТ "ДМК", серед іншого, залишок основної заборгованості по контракту № 14-0124-12 від 23.01.2014 в сумі 229 494,24 російських рублів.
		Отже, з 24.10.2018 року Компанія Palermita Management LTD стала кредитором за контрактом № 14-0124-12 від 23.01.2014 на загальну суму 229 494,24 російських рублів.
		17.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD укладено договір відступлення права вимоги № АА 1-05\19 (надалі - договір) за умовами якого, серед іншого, Palermita Management LTD передало (відступило) компанії NERSELIA HOLDING LTD, а остання набула право вимоги до ПАТ "ДМК", яке складається з заборгованості за контрактом у розмірі 229 494,24 російських рублів.
		21.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі прав вимоги за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019.
		23.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі документів за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019.
		          Заборгованість ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" перед компанією NERSELIA HOLDING LTD, що виникла на підставі контракту № 14-0124-12 від 23.01.2014 та набута на підставі договору відступлення права вимоги № АА 1-05/19 від 17.05.2019  становить 229 494,24 російських рублів, що станом на час подання заяви про визнання грошових вимог складає 94 462,12 грн.
		          Суд апеляційної інстанції відхиляє грошові вимоги кредитора у розмірі 94 462,12 грн., оскільки заявником не надано первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження цієї заборгованості.
		Наданий акт звірки взаємних розрахунків не приймається колегією суддів до уваги, оскільки цей акт не є первинним документом.
		01.01.2016 між компанією ТРБ САС, як продавцем з однієї сторони, та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" правонаступником якого, в зв`язку із зміною найменування є публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (надалі - ПАТ "ДМК"), як покупцем з іншої сторони, а разом сторони уклали контракт № 16-1409-12.
		Згідно п.1.1. контракту № 16-1409-12 продавець зобов`язався продати покупцю продукцію за ціною, в кількості та строки, погоджені сторонами в специфікаціях, доданих до дійсного контракту, а покупець зобов`язався сплатити вартість продукції та прийняти її.
		Відповідно до специфікації № 1 від 01.12.2016 до контракту № 16-1409-12 від 01.12.2016 компанія ТРБ САС поставила продукцію та виставила на оплату рахунки на загальну суму 142 420,00 євро. 
		В свою чергу, ПАТ "ДМК" прийняло продукцію та при цьому, не виконало оплату. 
		Заборгованість ПАТ "ДМК" за даним контрактом складає 142 420,00 євро.
		Розмір заборгованості, окрім іншого, підтверджується товарно-транспортними накладними та рахунками на оплату, а також актом звірки взаємних розрахунків № 1 розрахунків з 01.12.2016 по 22.10.2018 між ТРБ САС та ПАТ "ДМК".
		29.10.2018 компанія ТРБ САС (Франція) та компанія Palermita Management LTD (Беліз) уклали договір відступлення прав вимоги № 29/10-18, за умовами якого, первісний кредитор компанія ТРБ САС передало (відступило) компанії Palermita Management LTD, а остання набула права вимоги до ПАТ "ДМК", серед іншого, залишок основної заборгованості по контракту № 16-1409-12 від 01.12.2016 року в сумі 142 420,00 євро.
		З 29.10.2018 компанія Palermita Management LTD стала кредитором за rонтрактом № 16-1409-12 від 01.12.2016 на загальну суму 142 420,00 євро.
		17.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD укладено договір відступлення права вимоги № АА 1-05\19 (надалі - договір) за умовами якого, серед іншого, Palermita Management LTD передало (відступило) компанії NERSELIA HOLDING LTD, а остання набула право вимоги до ПАТ "ДМК", яке складається з заборгованості за контрактом № 16-1409-12 від 01.12.2016 у розмірі 142 420,00 євро.
		21.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі прав вимог за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019.
		23.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі документів за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019.
		Заборгованість ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" перед компанію NERSELIA HOLDING LTD, що виникла на підставі rонтракту № 16-1409-12 від 01.12.2016 та набута на підставі договору відступлення права вимоги № АА 1-05/19 від 17.05.2019 становить 142 420,00 євро, що станом на 20.06.2019 складає 4   203 213,11 грн.
		Кредитором в підтвердження заборгованості за договором відступлення права вимоги №29/10-18 від 29.10.2018 надані належні та допустимими докази, а тому заборгованість у розмірі 4 203   213,11 грн. обгрунтовано визнана судом першої інстанції. 
		12.06.2019 компанія RHI Magnesita Gmbh (раніше відома як "RНІ Feuerfest Gmbh", правонаступник RНІ АG), товариство з обмеженою відповідальністю, засноване та діюче відповідно до австрійського законодавства (надалі - продавець, первісний кредитор) та компанія Palermita Management LTD уклали договір відступлення прав вимоги №01-12.06.19 (договір №01-12.06.19) за контрактами №15-1617-12 від 12.10.2015, №16-0313-12 від 01.03.2016, №16-0314-12 від 01.03.2016, №16-0315-12 від 01.03.2016 укладеними з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
		Розділом 1 договору №01-12.06.2019 сторони домовилися, що в цьому договорі та в додатках до нього наведені нижче терміни, при відсутності вказівок на інше їх застосування та/або тлумачення, мають таке значення: боржник - юридична особа - ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ЇМ. Ф.Е. ДЗЕРЖИНСЬКОГО" (ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ") (код за єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (скорочено - ЄДРПОУ): 05393043) (найменування за контрактами поставки), правонаступником якого, в зв`язку зі зміною найменування, згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 15.12.2016 (протокол №19 від 15.12.2016) є ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", який має грошові зобов`язання перед первісним кредитором за контрактами №15-1617-12 від 12.10.2015, №16-0313-12 від 01.03.2016, №16-0314-12 від 01.03.2016 та №16-0315-12 від 01.03.2016; (далі по тексту - контракти купівлі-продажу), укладені між боржником, як покупцем, і первісним кредитором, як продавцем.
		Первісний кредитор - RHI Magnesita Gmbh (раніше відома як "RНІ Feuerfest Gmbh", правонаступник RНІ АG), товариство з обмеженою відповідальністю, засноване та діюче відповідно до австрійського законодавства. 
		Документація - документи, що засвідчують права, що передаються за цим договором, а саме: (і) контракти з усіма додатками до них (у т.ч. але не обмежуючись - специфікаціями, інвойсами (рахунками) і т.д.), додатковими угодами, змінами і доповненнями з урахуванням викладів положень/умов контрактів купівлі-продажу повністю або частково його в новій редакції, (за умови їх наявності у первісного кредитора), (іі) вимоги про сплату боргу, претензії, підтвердження балансу боржником, позовні заяви, розрахунки сум позовних вимог (якщо вони є у первісного кредитора), акт/акти звірки, інші документи або інформація в паперовому та / або електронному вигляді, в оригіналах (при наявності) та/або завірених первісним кредитором копіях, які були отримані від боржника та/або згенеровано первісним кредитором за контрактами купівлі-продажу або в процесі їх обслуговування на момент оформлення даного договору (у разі наявності у первісного кредитора). Вичерпний перелік Документації наведений у Акті прийому-передачі документів.
		Заборгованість - всі невиконані (несплачені) боржником грошові зобов`язання, також, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому, перед первісним кредитором в день укладення цього договору, зокрема, але не виключно: весь залишок основної заборгованості за контрактами у сумі 573 720,71 доларів США та 94 642,11 євро, у тому числі: за контрактом № 15-1617-12 від 12.10.2015 у сумі 94 642,11 євро; за контрактом № 16-0314-12 від 01.03.2016 у сумі 208 866,31 доларів США; за контрактом № 16-0313-12 від 01.03.2016 у сумі 182 427,20 доларів США; за контрактом № 16-0315-12 від 01.03.2016 у сумі 182 427,20 доларів США; 
		Контракти: контракти № 15-1617-12 від 12.10.2015, № 16-0313-12 від 01.03.2016, № 16-0314-12 від 01.03.2016 та № 16-0315-12 від 01.03.2016, укладені між первісним кредитором і боржником, разом з усіма доповненнями (додатками до контрактів), змінами і додатковими угодами (якщо такі є) до зазначених контрактів. Право вимоги - право грошової вимоги первісного кредитора до боржника, термін платежу за якою настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому щодо погашення (сплати) заборгованості, а також сплати інших платежів, що виникли на підставі і виходячи з умов укладених між первісним кредитором і боржником контрактів. 
		Ціна продажу (ціна договору) - сума коштів, що сплачується новим кредитором первісному кредитору, за відступлення права вимоги відповідно до п.6.1, а також умов цього договору.
		Відповідно до п. 2.1. договору № 01-12.06.19 первісний кредитор відступає (передає) за плату новому кредитору право вимоги до боржника, що належить первісному кредитору на підставі контрактів купівлі-продажу, а новий кредитор зобов`язується сплатити грошові кошти в розмірі ціни договору за право вимоги, що відступається на користь нового кредитора.
		12.06.2019 між RHI Magnesita Gmbh та Palermita Management LTD підписано акт прийому-передачі прав вимог за договором відступлення права вимоги № 01-12.06.19 від 12.06.2019.
		12.06.2019 між RHI Magnesita Gmbh та Palermita Management LTD підписано акт прийому-передачі документів за договором відступлення права вимоги № 01-12.06.19 від 12.06.2019.
		З 12.06.2019 компанія Palermita Management LTD на підставі договору відступлення права вимоги № 01-12.06.19 від 12.06.2019 року стала кредитором за контрактами № 15-1617-12 від 12.10.2015, № 16-0313-12 від 01.03.2016, № 16-0314-12 від 01.03.2016 та № 16-0315-12 від 01.03.2016, укладені між RHI Magnesita Gmbh (первісним кредитором/продавцем) і ПАТ "ДМК" (покупцем/боржником) на загальну суму 573 720,71 доларів США та 94 642,11 євро.
		13.06.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD укладено договір відступлення права вимоги № АА 2-06/19 (надалі - договір) за умовами якого, серед іншого, Palermita Management LTD передало (відступило) компанії NERSELIA HOLDING LTD, а остання набула право вимоги до ПАТ "ДМК", яке складається з заборгованості за контрактами № 15-1617-12 від 12.10.2015, № 16-0313-12 від 01.03.2016 року, № 16-0314-12 від 01.03.2016 та № 16-0315-12 від 01.03.2016 на загальну суму 573 720,71 доларів США та 94 642,11 євро.
		13.06.2019 року між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі прав вимог за договором відступлення права вимоги № АА 2-06\19 від 13.06.2019.
		13.06.2019 року між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі документів за договором відступлення права вимоги № АА 2-06\19 від 13.06.2019.
		Заборгованість ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" перед компанією NERSELIA HOLDING LTD, що виникла на підставі контрактів № 15-1617-12 від 12.10.2015, № 16-0313-12 від 01.03.2016, № 16-0314-12 від 01.03.2016 та № 16-0315-12 від 01.03.2016 та набута на підставі договору відступлення права вимоги № 01-12.06.19 від 12.06.2019 і договору відступлення права № АА 2-06\19 від 13.06.2019 року становить 573 720,71 доларів США та 94 642,11 євро, що станом на 20.06.2019 складає 17 901 661,79 грн.
		19.06.2019 Palermita Management LTD (первісний кредитор), NERSELIA HOLDING LTD (новий кредитор) та ПАТ "ДМК" (як боржник) уклали договір відступлення права вимоги № ААЗ-06\19 (надалі - договір № ААЗ-06\19).
		Розділом 1 договору № ААЗ-06\19 сторони домовилися, що в цьому договорі та в додатках до нього наведені нижче терміни, при відсутності вказівок на інше їх застосування та/або тлумачення, мають таке значення: боржник - юридична особа - ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ЇМ. Ф.Е. ДЗЕРЖИНСЬКОГО" (ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ") (код за єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (скорочено - ЄДРПОУ): 05393043) (найменування за контрактами поставки), правонаступником якого, в зв`язку зі зміною найменування, згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 15.12.2016 (протокол № 19 від 15.12.2016) є ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (код ЄДРПОУ: 05393043), який має грошові зобов`язання перед первісним кредитором за: контрактомРLМ-DМК-18С/17-1030-12 від 26.12.2017; контрактом РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017; контрактом РLМ-DМК-19NТМК/19-0461-12 від 05.04.2019; контрактом 18-1397-12 від 10.12.2018 (разом далі за текстом - контракти купівлі-продажу). 
		Первісний кредитор - Palermita Management LTD, засноване і діє відповідно до законодавства Белізу, зареєстровано 15.09.2017, реєстраційний номер: 168,073. 
		Документація - документи, що засвідчують права, що передаються за цим договором, а саме: (і) контракти купівлі-продажу з усіма додатками до них (у т.ч. але не обмежуючись - специфікаціями, інвойсами (рахунками) і т.д.), додатковими угодами, змінами і доповненнями з урахуванням викладів положень/умов контрактів купівлі-продажу повністю або частково його в новій редакції, (за умови їх наявності у первісного кредитора), (іі) вимоги про сплату боргу, претензії, підтвердження балансу боржником, позовні заяви, розрахунки сум позовних вимог, рішення суду (якщо вони є у первісного кредитора), (ііі) акт/акти звірки, інші документи або інформація в паперовому та / або електронному вигляді, в оригіналах (при наявності) та/або завірених первісним кредитором копіях, які були отримані від боржника та/або згенеровані первісним кредитором за контрактами купівлі-продажу або в процесі їх обслуговування на момент оформлення даного договору (у разі наявності у первісного кредитора). 
		Заборгованість - всі невиконані (несплачені) грошові зобов`язання боржника перед первісним кредитором, на день укладення цього договору, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому, зокрема, але не виключно у сумі 2 619 435, 96 USD (два мільйони шістсот дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять п`ять доларів США 96 центів) у тому числі: за контрактом РLМ-DМК-18С/17-1030-12 від 26.12.2017 у сумі 653174,29 USD (шістсот п`ятдесят три тисячі сто сімдесят чотири долари США 29 центів); за контрактом РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 у сумі 504 477,89 USD (п`ятсот чотири тисячі чотириста сімдесят сім доларів США 89 центів); за контрактом РLМ-DМК-19NТМК/19-0461-12 від 05.04.2019 сумі 864 418,41 USD (вісімсот шістдесят чотири тисячі чотириста вісімнадцять доларів США 41 цент); за контрактом 18-1397-12 від 10.12.2018 у сумі 597 365,37USD (п`ятсот дев`яносто сім тисяч триста шістдесят п`ять доларів США 37 центів). 
		Контракти купівлі-продажу: всі вищезазначені контракти купівлі-продажу разом з усіма доповненнями (додатками до контрактів купівлі-продажу), змінами і додатковими угодами (якщо такі є) до зазначених контрактів купівлі-продажу.
		Право вимоги - право грошової вимоги первісного кредитора до боржника, термін платежу за якою настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому щодо погашення (сплати) заборгованості, а також сплати інших платежів, що виникли на підставі і виходячи з умов укладених між первісним кредитором і боржником контрактів купівлі-продажу. 
		Ціна продажу (ціна договору) - сума коштів, що сплачується новим кредитором первісному кредитору, за відступлення права вимоги відповідно до умов цього договору. 
		Загальний розмір ціни продажу становить 2 619 435, 96 USD (два мільйони шістсот дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять п`ять доларів США 96 центів), що на дату цього договору є еквівалентом 2 341499,92 EUR (два мільйона триста сорок одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять євро 92 євроцента) і складає 100% від заборгованості.
		Відповідно до п. 2.1. договору № ААЗ-06\19 первісний кредитор за згодою боржника відступає (передає) за плату новому кредитору право вимоги до боржника, що належить первісному кредитору на підставі контрактів купівлі-продажу, а новий кредитор зобов`язується сплатити грошові кошти в розмірі ціни договору за право вимоги, що відступається на користь нового кредитора.
		Відповідно до умов п. 5.3 договору № ААЗ-06\19 для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документацію за актом прийому-передачі документації не пізніше одного місяця з дня підписання цього договору.
		Умовами п. 5.4 договору визначено, що право вимоги до боржника переходить до нового кредитора після підписання цього договору та виплати загальної суми ціни продажу в розмірі 2 341 499,92 EUR  (два мільйона триста сорок одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять євро 92 євроцента) на розрахунковий рахунок первісного кредитора, як зазначено у п.15 цього договору, про що сторонами підписується акт прийому-передачі прав вимог не пізніше п`яти робочих днів з дня повного розрахунку.
		На виконання умов договору № ААЗ-06\19 компанією NERSELIA HOLDING LTD була здійснена оплата відповідно до вищевказаних умов договору, а також між сторонами підписано акт прийому-передачі прав вимог за договором відступлення права вимоги № ААЗ-06\19 від 19.06.2019 та акт прийому-передачі документів за договором відступлення права вимоги № ААЗ-06\19 від 19.06.2019.
		Отже, компанія NERSELIA HOLDING LTD на підставі договору відступлення права вимоги № ААЗ-06\19 від 19.06.2019 стала кредитором за контрактом РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 у сумі 504 477,89 USD; за контрактом РLМ-DМК-19NТМК/19-0461-12 від 05.04.2019 у сумі 864 418,41 USD; за контрактом 18-1397-12 від 10.12.2018 у сумі 597 365,37 USD, а всього на загальну суму - 2 619 435.96 USD. 
		Заборгованість ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" перед компанією NERSELIA HOLDING LTD, що виникла на підставі контрактів № РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017, №РLМ-DМК-19NTМК/19-0461-12 від 05.04.2019, №18-1397-12 від 10.12.2018 становить 2 619 435,96 USD, що за офіційним курсом складає 68  980 897,14 грн.
		26.12.2017 між компанією Palermita Management LTD та публічним акціонерним  товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ  МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" укладено контракт № РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 (далі - контракт).
		Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов`язався продати, а покупець зобов`язався придбати та оплатити енергетичне вугілля. 
		Згідно п. 3.2. контракту валютою контракту та валютою платежу є долар США.
		За умовами п.3.3 контракту загальна вартість контракту визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно додатків (Специфікацій). 
		Відповідно до п. 4.1 контракту, датою поставки та переходу права власності та ризиків на товар вважається дата штемпеля станції прикордонного переходу на залізничній накладній. 
		Контрактом визначено, що остаточна оплата за поставлений товар має бути проведена протягом 5 календарних днів від дати поставки товару (п. 6.1. контракту).
		На виконання контракту, відповідно до додатків №№ 1,2 до контракту компанія Palermita Management LTD зобов`язалась поставити ПАТ "ДМК" товар на загальну суму 1 354 966,21 доларів США.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2018 у справі №904/1768/18 позовні вимоги Palermita Management LTD задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача -публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (надалі - ПАТ "ДМК", відповідач, боржник) на користь позивача - Palermita Management LTD: заборгованість за контрактом РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 в розмірі 1 354 966 доларів США 21 цент, 3% річних в розмірі 219 683,43 грн., 2 402 244,90 грн. - неустойки за контрактом № РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 та судовий збір у розмірі 573 264,00 грн.
		Загальна сума заборгованості за контрактом РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2018 у справі №904/1768/18 становить -1 354 966,21 дол. США та 3 195 192,33 грн.
		10.08.2018 на виконання вищезазначеного рішення суду господарським судом Дніпропетровської області було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.
		17.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD укладено договір відступлення права вимоги № АА 1-05\19 (надалі - договір) за умовами якого, серед іншого, Palermita Management LTD передало (відступило) компанії NERSELIA HOLDING LTD, а остання набула право вимоги до ПАТ "ДМК", яке складається з заборгованості за контрактом № РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017, що підтверджена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2018 у справі №904/1768/18, в розмірі 1354 966 доларів США 21 цент, 3% річних в розмірі 219 683,43 грн., 2 402 244,90 грн. - неустойки за контрактом № РLМ-DМК-18МТ/17-1032- 12 від 26.12.2017 та судовий збір у розмірі 573 264,00 грн., а всього - 1 354 966,21 дол. США та 3 195 192,33 грн.
		Відповідно до умов п. 5.3 договору для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документацію за актом прийому-передачі документації не пізніше одного місяця з дня підписання цього договору.
		21.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі прав вимог за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019 .
		23.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі документів за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019.
		Укладений між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD договір є підставою для заміни стягувача за наказом про примусове виконання вищезазначеного рішення суду у справі № 904/1768/18 - з компанії Palermita Management LTD на його правонаступника - компанію NERSELIA HOLDING LTD, що обумовлено приписами діючого законодавства України.
		30.05.2019 компанія NERSELIA HOLDING LTD звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про процесуальне правонаступництво у справі №904/1768/18.
		04.06.2019 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області заяву NERSELIA HOLDING LTD у справі №904/1768/18 задоволено та замінено сторону (стягувана) Palermita Management LTD на його правонаступника NERSELIA HOLDING LTD,  стягувачем у справі №904/1768/18 за наказом про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2018 у справі №904/1768/18 про стягнення заборгованості за контрактом РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 в розмірі 1 354 966 доларів США 21 цент, 3% річних в розмірі 219 683,43 грн., 2 402 244,90 грн. - неустойки за контрактом № РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 та судовий збір у розмірі 573 264 грн.
		Заборгованість ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" перед Компанією NERSELIA HOLDING LTD, що виникла на підставі контракту РLМ-DМК-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 та набута за договором відступлення права вимоги № АА 1-05/19 від 17.05.2019 становить: основний борг в розмірі 1354 966 доларів США 21 цент, 3% річних в розмірі 219 683,43 грн., 2 402 244,90 грн. - неустойки за контрактом та судовий збір у розмірі 573 264,00 грн., а всього -1 354 966,21 доларів США та 3 195192,33 грн.
		26.12.2017 між Palermita Management LTD (далі - продавець) та публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (Україна) (далі -покупець) був укладений контракт № РЬМ-ОМК-18С/17-1030-12 (далі - контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити вугілля і концентрат вугілля кам`яного (далі - товар) покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар. За умови затвердження плану перевезення російськими залізницями у власному або орендованому парку ВАТ "ПГК" або іншого власника/орендатора та достатній подачі напіввагонів (п. 1.1 контракту).
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 у справі №904/1769/18 позовні вимоги Palermita Management LTD задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача - публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (надалі - ПАТ "ДМК", боржник) на користь позивача - Palermita Management LTD: заборгованість за контрактом РLМ-DМК-18С/17-1030-12 від 26.12.2017 в розмірі 3 217 686,95 доларів США, 3% річних у сумі 1 062 861,82 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 616 700,00 грн. Загальна сума заборгованості за контрактом РLМ-DМК-18С/17-1030-12 від 26.12.2017 стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 у справі № 904/1769/18 становить - 3 217 686,95 дол. США та 1 679 561,82 грн.
		14.08.2018 на виконання вищезазначеного рішення суду господарським судом Дніпропетровської області було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення у справі № 904/1769/18.
		17.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD укладено договір відступлення права вимоги № АА 1-05\19 (надалі - договір) за умовами якого, серед іншого, Palermita Management LTD передало (відступило) компанії NERSELIA HOLDING LTD, а остання набула право вимоги до ПАТ "ДМК", яке складається з заборгованості за контрактом № РLМ-DМК-18С/17-1030-12 від 26.12.2017, що підтверджена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 у справі №904/1769/18, в розмірі 3 217 686,95 доларів США, 3% річних у сумі 1 062 861,82 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 616 700,00 грн., а всього - 3 217 686,95 дол. США та 1679 561,82 грн.
		Відповідно до умов п. 5.3 договору для підтвердження дійсності права вимоги первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документацію за актом прийому-передачі документації не пізніше одного місяця з дня підписання цього договору.
		21.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі прав вимог за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019.
		23.05.2019 між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD підписано акт прийому-передачі документів за договором відступлення права вимоги № АА 1-05\19 від 17.05.2019.
		Укладений між Palermita Management LTD та NERSELIA HOLDING LTD є підставою для заміни стягувача в наказі про примусове виконання вищезазначеного рішення суду у справу № 904/1769/18 - з компанії Palermita Management LTD на його правонаступника - компанію NERSELIA HOLDING LTD, що обумовлено приписами діючого законодавства України.
		30.05.2019 компанія NERSELIA HOLDING LTD звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про процесуальне правонаступництво у справі №904/1769/18.
		06.06.2019 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області заяву NERSELIA HOLDING LTD про процесуальне правонаступництво у справі № 904/1769/18 задоволено та в порядку процесуального правонаступництва замінено Palermita Management LTD на правонаступника NERSELIA HOLDING LTD стягувача за наказом про примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1769/18 від 14.08.2018 про стягнення основного боргу в сумі 3 217 686,95 доларів США, 3 % річних у сумі 1 062 861,82 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 616 700,00 грн.
		Заборгованість ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" перед компанією NERSELIA HOLDING LTD, що виникла на підставі контракту № РLM-DМК-18С/17-1030-12 від 26.12.2017 та набута за договором відступлення права вимоги № АА 1-05/19 від 17.05.2019 становить: основний борг в розмірі 3 217 686,95 доларів США, 3% річних в розмірі 1 062 861,82 грн. та судовий збір у розмірі 616 700,00 грн., а всього 3 217 686,95 дол. США та 106% 861,82 грн., що підтверджені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 у справі №904/1769/18 та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019 у справі № 904/1769/18.
		Також вимоги кредитора грунтуються на наступних договорах та рішеннях: контракт №PLM-DMK-18AL/17-1031-12 від 26.12.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2018 у справі № 904/1771/18; контракт №DTH-013-14/14-0315-12 від 14.02.2014 та рішення МКАС при ТПП України від 15.09.2017 у справі АС № 177/2017 та ухвала апеляційного суду м. Києва від 03.04.2018 у справі № 796/33/2018; контракт №DTH-025-13/13-0555-12 від 04.03.2013 та рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 у справі АС № 192у/2017, ухвала апеляційного суду м.Києва від 05.04.2018  у справі №796/34/2018; контракт №DTH-025-14/14-0314-12 від 14.02.2014 та рішення МКАС при ТПП України від 15.09.2017 у справі АС № 188у/2017, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 23.04.2018 у справі № 796/35/2018; контракт №DTH-004-16/16-0157-12 від 28.01.2016 та рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2017 у справі АС № 193у/2017, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2018 у справі № 796/36/2018; контракт №14-0298-12 від 13.02.2014, рішення МКАС при ТПП України від 20.09.2018 у справі № 68/2018 та ухвала Київського апеляційного суду від 18.12.2018 у справі №824/216/2018; контракт № 16-0065-12 від 15.01.2016 та рішення МКАС при ТПП України від 18.09.2018 у справі № 67/2018, ухвала Київського апеляційного суду від 29.11.2018 у справі № 824/218/2018, контракт №14-1654-12 від 24.09.2014 та рішення МКАС при ТПП України від 24.10.2018 у справі № 11/2018, ухвала Київського апеляційного суду від 11.02.2019 у справі № 824/253/2018.
		Право вимоги по наведеним контрактам кредитор отримав на підставі договору відступлення права вимоги №АА 1-05\19 від 17.05.2019 від PALERMITA MANAGEMENT LTD.
		Заборгованість за контрактами №PLM-DMK-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017, №PLM-DMK-18С/17-1030-12 від 26.12.2017, №PLM-DMK-18AL/17-1031-12 від 26.12.2017, №DTH-013014/14-0315-12 від 14.02.2014, №DTH-025-13/13-0555-12 від 04.03.2013, №DTH-025-14/14-0314-12 від 14.02.2014, №DTH-004-16/16-0157-12 від 28.01.2016, №14-0298-12 від 13.02.2014, №16-0065-12 від 15.01.2016, №14-1654-12 від 24.09.2014 становить 793 606 778,80 грн.
		Крім того, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України кредитором на суму заборгованості за контрактами нараховано 3% річних на загальну суму 30 896 799,99 грн.
		Встановивши наведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково та змінити ухвалу господарського суду в частині грошових вимог компанії NERSELIA HOLDING LTD,  шляхом викладення у наступній редакції:  "Визнати грошові  вимоги компанії "Nerselia Holding LTD" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення), 900 709 220,13грн. (4 черга задоволення вимог кредиторів); 9 760 925,80 грн. 6 (черга задоволення); грошові вимоги у розмірі 379    034,13 грн.- відхилити".
		Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції клопотань про колегіальний розгляд справи та порушення судом приписів ст.238 Господарського процесуального кодексу України, з підстав викладених судом під час розгляду апеляційної скарги ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA).
		Також колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про порушення господарським судом ч.4 ст.196 Господарського процесуального кодексу України та ч.8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з огляду на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA).
		Переглянувши ухвалу господарського суду в частині грошових вимог публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод», колегія суддів враховує таке.
		Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» звернулось до суду із грошовими вимогами до боржника на загальну суму 927 562 661,93 грн. та 3842,00 грн. судового збору.
		С матеріалів грошових вимог вбачається, що 03.01.2010 між відкритим акціонерним товариством "Алчевський коксохімічний завод", як постачальником та відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як покупцем укладено договір № 03-11/10-125ю/10-0190-02 (надалі - договір 1).
		Відповідно до п. 1.1. договору 1 постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця дріб`язок коксовий, відповідний ТУ У 322-00190443-011-96, марки МК-1, МК-2, надалі по тексту - продукція. 
		Згідно п. 2.1. договору 1 покупець зобов`язаний прийняти продукцію та провести повний розрахунок за фактично поставлену постачальником продукцію, згідно умов, строків та цін вказаних в специфікаціях до даного договору, що є його невід`ємною частиною.
		У відповідності до п. 4.2. договору 1 оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом десяти банківських днів з моменту виставлення рахунку. 
		На підтвердження факту здійснення поставки, окрім копії відповідного договору та протоколу розбіжностей та протоколу погодження розбіжностей до нього, кредитором додано розрахунок суми вимог до боржника; роздруківку з офіційного сайту ПАТ "ДМК" "Річна інформація емітента цінних паперів за 2017 рік"; роздруківку з офіційного сайту ПАТ "ДМК" "Річна інформація емітента цінних паперів за 2018 рік";  витяг з акту про результати виїзної планової перевірки ПАТ "ДМК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
		Посилаючись на укладення договору 1 та його невиконання боржником кредитором заявлено вимоги до боржника у розмірі 1 268 629,10 грн. - сума основного боргу, що виникла у зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо оплати за поставлену продукцію відповідно до цього договору за період з 31.01.2010 по 28.02.2011. 
		01.01.2007 між відкритим акціонерним товариством "Алчевський коксохімічний завод", як постачальником та відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як покупцем укладено договір №61/954ю/27-099-02 (надалі - договір 2).
		Згідно п.1.1. договору 2 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі 2, кокс доменний, іменований далі по тексту - товар - сортамент, кількість та ціна якого зазначено в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід`ємною частиною.
		Згідно п.2.1. договору 2 кількість товару оговорюється в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.
		Відповідно до п.3.1. ціна товару за одиницю та за позиціями зазначається в специфікаціях до договору. Ціна товару приймається на умовах, викладених в специфікаціях до договору.
		Згідно п. 5.2. договору 2 розрахунки за поставлену партію товару здійснюються шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів від дати надання покупцю документів, зазначених в п. 6.1. цього договору.
		У відповідності до п. 6.1. договору 2 постачальник зобов`язаний повідомляти покупця про здійсненні відвантаження товару протягом 24 годин, а також протягом 3 днів з моменту відвантаження надати покупцю (його представнику) оригінали наступних документів: рахунок-фактура; сертифікат (посвідчення) якості; залізнична накладна; податкова накладна.
		 На підтвердження вимог до боржника за договором 2 кредитором, окрім копії договору 2 та протоколу розбіжностей та протоколу погодження розбіжностей до нього, надано господарському суду розрахунок суми вимог до боржника; роздруківку з офіційного сайту ПАТ "ДМК" "Річна інформація емітента цінних паперів за 2017 рік"; роздруківку з офіційного сайту ПАТ "ДМК" "Річна інформація емітента цінних паперів за 2018 рік";  витяг з акту про результати виїзної планової перевірки ПАТ "ДМК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
		Посилаючись на укладення договору 2 та його невиконання боржником, кредитором заявлено вимоги до боржника у розмірі 926 294 032,83 грн. - сума основного боргу, що виник зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань щодо оплати поставленого товару.
		Від кредитора на адресу господарського суду надійшли наступні документи: заява від 08.08.2019 щодо заперечень боржником грошових вимог кредитора у зв`язку з пропуском позовної давності; пояснення від 08.08.2019 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року.
		Крім того на адресу суду надійшли на електронному носієві: сканкопії залізничних накладних та документ Microsoft Excel з переліком фінансових операцій.
		Повідомленням про розгляд грошових вимог та повторним повідомленням про розгляд грошових вимог розпорядник майна не визнав грошові вимоги кредитора в повному обсязі, оскільки кредитором документально не підтверджено  розмір грошових вимог до боржника.
		Також розпорядник майна зазначає про відсутність у кредитора оригіналів документів, які підтверджують грошові вимоги кредитора, невірність розрахунків процентів за користування коштами. 
		Окрім того, розпорядник майна посилається на те, боржником подано заяву про застосування строків позовної давності до грошових вимог кредитора, що є самостійною підставою для відхилення грошових вимог розпорядником майна. 
		Боржник не визнав грошові вимоги кредитора, подавши заяву про відхилення грошових вимог кредитора.
		Боржником до господарського суду подано окрему заяву про застосування до грошових вимог кредитора строків позовної давності від 14.08.2019, заяву про неможливість надання суду витребуваних документів від 20.09.2019; заяву про неналежність доказів від 09.10.2019; заяву про визнання дій кредитора процесуальним зловживанням та застосування заходів процесуального примусу від 09.10.2019 № 01/978.
		         Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		За приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.
		Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.
		Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).
		Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
		Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. 
		Аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі 927/313/18, від 11.09.2019 р. у справі № 902/1260/15, від 25.02.2019 у справі №  909/327/18.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ,  який  містить  відомості  про її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		        Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
		         Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		            Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
		             Положення частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		         Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		           Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
		              При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що належне документальне оформлення вчинення господарської операції є складовою фінансової дисципліни, яка має підтримуватись учасниками будь-яких правовідносин. 
		Кредитором до заяви з вимогами до боржника не додано документи первинного бухгалтерського обліку за поставками, здійсненими відповідно до умов договору 1 та договору 2 (акти приймання-передачі продукції, видаткові накладні, рахунки-фактури або будь-які інші документи, які дають змогу встановить кількість поставленої продукції та її ціну). 
		Також кредитором не додано специфікації, які, як зазначено у договорі 1 та договорі 2 можуть визначати ціну та строк оплати продукції.
		Судом першої інстанції аргументовано визнано неналежними доказами надані на електронному носієві: сканкопії залізничних накладних та документ Microsoft Exsel з переліком фінансових операцій, оскільки дані документи не вставнолюють за якими договорами були здійснені поставки, з даних документів неможливо ідентифікувати договірні відносини, вартість продукції, яка поставляється.
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на роздруківку з офіційного сайту ПАТ "ДМК" "Річна інформація емітента цінних паперів за 2017 рік"; роздруківку з офіційного сайту ПАТ "ДМК" "Річна інформація емітента цінних паперів за 2018 рік";  витяг з акту про результати виїзної планової перевірки ПАТ "ДМК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
		Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ,  який  містить  відомості  про її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		         Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
		           Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		             Положення частин 1, 2    статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		            Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		            Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
		          Надані скаржником докази не встановлюють розмір заборгованості боржника перед кредитором та не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
		За вказаних обставин суд позбавлений можливості встановити на підставі яких саме договорів було здійснено поставку продукції, чи здійснювалась поставка за договором 1 та договором 2, яким був обсяг поставленої продукції, її ціна тощо.
		Кредитором не виконано вимогу суду першої інстанції, не надано для огляду та дослідження у судовому засіданні оригінали первинних документів, якими останній обґрунтовує свої вимоги до боржника, а також оригінали інших письмових доказів, поданих кредитором на підтвердження вимог до боржника.
		У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №910/12809/16 Верховний Суд зазначив, що хоча ксерокопії і можна вважати належними доказами, проте вони не можуть бути допустимими, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справа повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до ст.ст.77,91 Господарського процесуального кодексу України для того щоб бути допустимим доказом будь який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі або із відміткою про засвідчення копії документа.
		Відтак кредитором не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами факт поставок продукції за договором 1 та договором 2 у заявленому кредитором розмірі. 
		Щодо заяви боржника про застосування позовної давності, колегія суддів враховує, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Встановивши відсутність порушеного права кредитора, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відхилення цих вимог та залишив без розгляду заяву боржника про застосування позовної давності.
		Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про підтвердження розміру грошових вимог річною інформацією емітента цінних паперів за 2017 та 2018 роки звітністю боржника, оскільки згідно вимог процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують вимоги кредитора до боржника можуть бути документи первинного обліку, складені у зв`язку з виконанням договору 1 та договору 2.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, акти звірки не є первинними документами, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. 
		Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції ч.4 ст.196 Господарського процесуального кодексу України, ч.8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» колегією суддів відхиляються, з підстав викладених судом під час розгляду апеляційної скарги ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA).
		Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника щодо його неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи.
		Так, ухвалою господарськго суду від 06.11.2019 призначено судове засідання на 14.11.2019 у приміщенні актової зали Соборної районної у місті Дніпрі ради.
		Зазначена ухвала 06.11.2019 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень та надіслана на адресу учасників справи.
		Згідно даних офіційного сайту «Укрпошта» поштове відправлення за №493001049649 отримано апелянтом 11.11.2019.
		Крім того, 29.10.2019 у судовому засіданні ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» було заявлено відвід судді Владимиренко І.В.
		          Ухвалою суду від 29.09.2019, яка постановлена за наслідками розгляду заяви ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» про відвід судді Владимиренка І.В., було, зокрема, відкладено попереднє засідання на 14.11.2019. При проголошенні цієї ухвали був присутній представник кредитора.
		          Отже, ухвалою від 06.11.2019 було лише змінено місце проведення судового засідання, що, враховуючи місцерозташування Собороної у місті Дніпрі ради, не позбавило апелянта прийняти участь у судовому засіданні місцевого господарського суду. 
		Твердження скаржника про безпідставне відхилення господарським судом клопотання кредитора про призначення і проведення судово-економічної експертизи, не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм процесуального права.
		Так, відповідно до положень частини першої  статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для можливості  встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
		У даному випадку відсутні питання, які вимагають спеціальних досліджень, їх вирішення віднесено до компетенції суду, вони входять до предмету доказування у цій справі та підлягали дослідженню судом.
		          Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду в частині грошових вимог публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» - без змін.
		Що стосується апеляційної скарги компанії VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с), суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.
		Компанія  VITKOVICE STEEL, a.s. (надалі -  кредитор) звернулось до суду із грошовими вимогами до боржника на загальну суму 29 533 567,00 грн.
		Місцевим господарським судом встановлено, що 28.01.2016 між кредитором (покупець) та боржником (продавець) укладено контракт № DMKD/ Vitkovice (контракт).
		У відповідності до п.1.1. контракту продавець зобов`язується поставити покупцю металопродукцію в кількості визначеній у специфікаціях до цього контракту, які є його невід`ємними частинами. 
		Відповідно до п.9.2 договору, покупець повинен оплатити вартість товару банківським переказом у доларах США на банківський рахунок продавця, вказаний у даному контракті. Валюта платежу не повинна відрізнятись від валюти ціни та від валюти, вказаної у відвантажувальних документах. Платежі, здійсненні в доларах США, використовуються для оплати товару, поставленого в доларах США.
		Пункт 9.7. контракту визначено, що при здійснені поставки товару у кількості меншій, ніж оплату якої здійснено покупцем, продавець здійснює повернення грошових коштів на рахунок покупця протягом 15 банківських  днів з дня письмового повідомлення покупця при наявності акту звірки. 
		Пунктом 12.1 договору визначено, що контракт регулюється нормами права України.
		Специфікацією № 2 від 18.05.2016 боржник та кредитор погодили поставку товару у кількості 10 800 МТ на загальну суму 4 189 920 доларів США у строк до 25.06.2016. 
		Додатковою угодою №5 від 06.07.2016 до договору, сторони погодили внесення змін до специфікації №2 від 18.05.2016 в частині обсягу товару: 3 лоти загальною вартістю 2 026 236,63 долари США.
		Кредитор у своїй заяві зазначає, що ним на користь боржника було перераховано 3 100 000,00 доларів США, а боржником поставлено товару на 2 026 236,63 доларів США. Відтак, боржник має повернути переплату у розмірі 1 073 763,37 доларів США (3 100 000,00 - 2 026 236,63).
		При цьому, 06 липня 2016 року покупець та продавець уклали додаткову угоду №5, в якій виклали специфікацію № 2 в новій редакції. 
		Згідно з новою редакцією специфікації № 2 постачанню підлягає товар на суму 2 026 236,63 доларів США.      
		В якості обґрунтування своїх доводів, кредитором до заяви було додано копії наступних документів: контракт №DMDK / Vitkovice від 28.01.2016 з додатковими угодами, проформа інвойси (№2016-2 від 20.05.2016, №2016-2/1 від 26.05.2016, №2016-2/2 від 26.05.2016), копії банківських виписок, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25.05.2018 №1205/14-6, ухвалу Київського апеляційного суду від 20.09.2019 по справі №824/131/19 якою надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 25.08.2018.
		Посилаючись на наявність рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торговій палаті України у справі АС № 323у/2017 від 25.04.2018, яким з боржника на користь кредитора стягнуто 1 073 763,37 доларів США - основного боргу, 4 147,96 - трьох відсотків річних за період 26.01.2018 по 06.04.2018, а також витрати зі сплати арбітражного збору у розмірі 13 705,41 доларів США, кредитор звернувся із заявою про визнання грошових вимог у розмірі визначеному рішенням МКАС. 
		Крім того, кредитором нараховані три відсотки річних у розмірі 37 066,89 доларів США за період з 07.04.2018 по 31.05.2019.
		Боржником та розпорядником майна вимоги кредитора відхилено у повному обсязі оскільки кредитором не надано доказів визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25 квітня 2018 року по справі АС №323у/2017, не надано документи первинного обліку, що підтверджують вимоги кредитора до боржника.
		Відповідно до ч.2,3 статті 66 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України,  арбітражне рішення виконується сторонами добровільно в установлені строки. Якщо строки виконання у рішенні не визначені, воно підлягає негайному виконанню. При відмові від добровільного виконання рішення підлягає виконання примусово у відповідності з процесуальним законодавством та міжнародними договорами держави, де вимагається виконання такого рішення.
		За приписами ст.35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону.
		Згідно ч. 3 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України  справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються: 1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу; 2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
		У відповідності до ч.1 ст. 482 Цивільного процесуального кодексу України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.
		Згідно ч.1 ст. 479 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
		Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2019 відкрито провадження у справі № 824/131/19 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20.09.2019 у справі 824/131/19 про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25 квітня 2018 року у справі АС №323у/2017, господарський суд дійшов умотивованого висновку, що зазначення рішення не набрало законної сили.    
		Відтак кредитором не надано доказів визнання та надання компетентним судом України дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України № 323у/2017 відповідно до приписів законодавства України.
		Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ч. 8 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.
		Таким чином, відповідно до приписів діючого законодавства України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, якщо воно не визнано у встановленому законом порядку не має преюдиційного значення, а встановлені у ньому обставини підлягають доказуванню в загальному порядку.
		Тобто, рішення міжнародного комерційного суду, без ухвали про надання дозволу на примусове виконання такого рішення (яка набрала законної сили), не є самостійною підставою для звільнення кредитора від доказування обставин на які він посилається. 
		Отже, заява кредитора правомірно розглянута судом першої інстанції без врахування рішення Міжнародного комерційного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25 квітня 2018 року по справі АС №323у/2017.
		В якості підстави для заявлення вимог до боржника, кредитор посилається на наявність переплати за контрактом у розмірі 1 073 763,37 доларів США. 
		Заявник стверджує, що ним було сплачено боржнику 3 100 000,00 доларів США, а товару було поставлено лише на 2 026 236,63. 
		З метою доведення зазначених обставин кредитор надає виписки ING Bank N.V. та Чеського ощадного банку. 
		З урахуванням приписів ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  обгрунтовано зазначив, що  надані кредитором виписки не можуть вважатись належними та допустимими доказами, які вказують на наявність зобов`язання боржника з повернення грошових коштів.
		Так, відповідно до п.9.7 договору, при поставці товару в кількості меншій, ніж було сплачено, продавець здійснює повернення грошових коштів за недопоставлений товар на рахунок покупця протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту письмового повідомлення покупця при наявності підписаного акту звірки.  
		Проте кредитором не було надано доказів письмового повідомлення боржника та не надано підписаного акту звірки. 
		За умовами п.9.2 договору, покупець повинен оплатити вартість товару банківським переказом у доларах США на банківський рахунок продавця, вказаний у даному контракті (26004601005097). 
		Виписки надані кредитором містять інформацію про перерахування грошових коштів на рахунок 260096001005100, тобто інший рахунок ніж зазначено у контракті.
		Виписки надані кредитором у формі звичайних роздруківок: без підписів/печаток відповідальних осіб банківської установи, посилань на наявність електронних підписів та/або будь яких інших реквізитів, які даються змогу впевнитись в належності відповідного документа, а тому вказані документи не можуть вважатись належним доказами перерахування грошових коштів на рахунок боржника без посилання на норми матеріального права Республіки Чехії, які обґрунтовують подібну форму банківських виписок.   
		Отже, кредитором не доведено наявність грошових вимог до боржника у розмірі 1 073 763,37 доларів США. 
		При цьому, недоведеність факту наявності основної заборгованості виключає можливість заявлення вимог по 3% річних та інфляційним, нарахованим на таку заборгованість.
		Дана правова позиція викладена у пункті 21 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №904/453/16: "Аналіз положень статті 23 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем покладено обов`язок доказування обґрунтованості своїх вимог саме на кредитора, який їх заявляє до боржника, суд не зобов`язаний здійснювати запити певних документів на обґрунтування грошових вимог кредитора, разом з тим, суд може це зробити, для забезпечення кредитору необхідних умов для встановлення певних фактичних обставин справи".
		Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд правомірно відхилив грошові вимоги VITKOVICE STEEL, a. s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.) у сумі 29 533 567,00 грн. 
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №824/131/19, якою апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 20.09.2019 - без змін, оскільки зазначені обставини не існували як на момент подання кредитором заяви про визнання грошових вимог так і на момент постановлення оскаржуваної ухвали.
		          З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та залишає ухвалу господарського суду в частині грошових вимог VITKOVICE STEEL, a. s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.) без змін.
		Переглянувши ухвалу господарського суду в частині грошових вимог компанії LANDMONT LIMITED колегією суддів приймається до уваги таке.
		Компанія LANDMONT LIMITED звернулась до суду із грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 311 753 729.54 грн. з яких: 1 155 496 584,76 грн. заборгованість до договорам, 156 253 302.78 грн. заборгованість зі сплати відсотків та 3842,00 грн. судовий збір
		З матеріалів грошових вимог вбчається, що 19.11.2007 між кредитором та боржником укладено договір позики (надалі договір 1). 
		Відповідно до умов договору 1 кредитор (позикодавець) зобов`язується надати позичальнику (боржнику) позику на максимальну суму 34 169 999,69 євро (в редакції додаткової угоди від 10.10.2016).
		Згідно реєстраційного свідоцтва №751 від 11.01.2008 та графіку повернення позики (додаток №4 до договору 1) строк повернення позики - 16.04.2016.
		У відповідності до п.6.1. договору 1 позичальник зобов`язується повернути всі кошти, які отримані протягом періоду нарахування рівними 14-ма частинами відповідно до встановленого графіку.
		Мета позики - для сплати компанії Danieli & C Officine Meccaniche S.p.A. всіх сум, що належать до сплати відповідно до договору поставки №27-1101-12 від 18.04.2007.
		На виконання умов договору 1 за твердженнями кредитора, останнім видано позику боржнику у загальному розмірі 34 169 999,96 євро. 
		Кредитором зазначено, що боржником було частково повернуто позику у розмірі 2 263 185,60 євро.
		Таким чином за підрахунками кредитора заборгованість боржника за договором від 19.11.2007 становить 31 906 814,36 євро (951 663 397,70 грн. за курсом на 26.06.2019).
		Крім того, кредитором також нараховані відсотки за користування коштами у розмірі 4 386 749,12 євро. 
		З врахуванням викладеного, кредитором заявлено про грошові вимоги до боржника за договором від 19.11.2007 у загальному розмірі 36 293 563,48 євро (1 082 504 055,92 грн.).
		На підтвердження вимог за договором 1 кредитором надано наступні копії документів: копію договору позики, копії додаткових угод до договору позики від 04.08.2008, 04.05.2009, 08.02.2010, 10.08.2010, 21.10.2010, 10.12.2010, 01.06.2011, 18.05.2012, 11.06.2015, 20.07.2015, 13.09.2016, 10.10.2016, листи повідомлення щодо листування з банками, реєстраційне свідоцтво № 750 з додатком до свідоцтва, роздруківка річної звітності публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», рішення у адміністративній справі №160/1062/19.
		27.11.2007 між кредитором та боржником укладено договір позики (надалі договір 2). 
		Відповідно до змісту договору 2 кредитор (позикодавець) зобов`язується надати позичальнику (боржнику) позику на максимальну суму 13 434 000,00 євро.
		Згідно реєстраційного свідоцтва №750 від 11.01.2008 та графіку повернення позики (додаток №4 до договору 1) строк повернення позики - 09.11.2012.
		Відповідно до п.6.1. договору 2 позичальник зобов`язується повернути всі кошти, які отримані протягом періоду нарахування рівними 7-ма частинами відповідно до встановленого графіку.
		Мета позики - для сплати Компанії Danieli & C Officine Meccaniche S.p.A. всіх сум, що належать до сплати відповідно до договору поставки №27-1101-12 від 18.04.2007.
		На виконання умов договору 2 за твердженням кредитора, останнім було видано позику боржнику у загальному розмірі 6 834 000,00 євро.
		Боржником не було у строк встановлений договором 2 повернуто позику.
		У зв`язку з чим, за боржником обліковується заборгованість у розмірі 6 834 000,00 євро, що еквівалентно 203 833 187,06 грн. (станом на 26.06.2019).
		Крім того, кредитором нараховано відсотки за користування позикою у загальному розмірі 2 043 444,95 євро, з яких погашено 1 186 171,16 євро, у зв`язку з чим заборгованість за відсотками складає 857 273,79 євро, що еквівалентно 25 569 336,96 грн. (станом на 26.06.2019).
		З врахуванням викладеного, кредитором заявлено про грошові вимоги до боржника за договором від 27.11.2007 у загальному розмірі 7 691 273,79 євро (229 402 524,02 грн.).
		На підтвердження вимог за договором 2 кредитором надано наступні копії документів: копія договору позики, копії додаткових угод до договору позики від 21.01.2008, 04.08.2008, 04.05.2009, 08.02.2010, 10.08.2010, 21.10.2010, 10.12.2010, 01.06.2011, 18.05.2012, 11.06.2015, 20.07.2015, 13.09.2016, листи повідомлення щодо листування з банками, реєстраційне свідоцтво № 750 з додатком до свідоцтва, акт звіряння розрахунків, роздруківка річної звітності публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», рішення у адміністративній справі №160/1062/19.
		Крім того, від кредитора на адресу суду надійшли наступні документи: уточнена заява про грошові вимоги до боржника, клопотання про приєднання доказів, уточнений розрахунок вимог, клопотання про витребування доказів, пояснення щодо розгляду грошових вимог. 
		Розпорядник майна не визнав грошові вимоги в повному обсязі, оскільки кредитором документально не підтверджено  розмір грошових вимог до боржника, невірність розрахунків процентів за користування коштами. 
		Також, розпорядник майна, зазначає, що боржником подано заяву про застосування строків позовної давності до грошових вимог кредитора, що є самостійною підставою для відхилення грошових вимог розпорядником майна. 
		Боржник не визнав грошові вимоги кредитора, подав до суду окремі заяви про застосування до грошових вимог кредитора строків позовної давності, заяву про визнання доказів неналежними, пояснення стосовно грошових вимог кредитора.
		Зазначає, що відсутність у кредитора оригіналів письмових доказів, які підтверджують грошові вимоги до боржника є самостійною підставою для відхилення грошових вимог.
		Відповідно до приписів ч. 6 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Кредитор у заяві про грошові вимоги, зазначив, що угоди на підставі яких виникли грошові вимоги регулюються правом Англії.
		При цьому, в заяві про визнання грошових вимог від кредитором не зазначено норм права Англії, а подані в подальшому предитором пояснення від містять лише посилання на окремі пункти статті права Англії та Кіпру. Проте сам текст норм права Анлгії та Кіпру та його переклад на українську мову кредитором надано не було, незважаючи на те, що судом першої інстанції з метою дотримання права кредитора та балансу інтересів сторін неодноразово відкладався розгляд вимог вказаного кредитора та кредитор не був позбавлений можливості надати суду засвідчений переклад іноземних Законів та офіційних документів, які б встановлювали точний зміст законодавства Англії щодо практики застосування, а також правову доктрину у відповідній іноземній державі. 
		Кредитор подав свою заяву з грошовими вимогами без посилання на право іноземної країни та докази його застосування до спірних правовідносин відповідно до вимог Закону України "Про міжнародне приватне право".
		Так, статтею 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
		З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.
		Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.
		Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.
		Приймаючи до уваги, що незважаючи на вжитті судом заходи, в тому числі неодноразові перерви, що оголошувались судом при розгляді грошових вимог кредитора судом в розумні строки не встановлений зміст норм права Англії, а тому після початку розгляду заяви кредитора по суті господарський суд обгрунтовано застосував до спірних правовідносин виключно право України, що узгоджується з позицією викладеною Вищим господарським судом України зокрема у постанові від 26.06.2014 у справі № 910/19022/13.
		Кредитором не виконані вимоги місцевого господарського суду та не надано суду оригіналів письмових доказів, які підтверджують грошові вимоги кредитора, а також не надано доказів їх знищення чи передачі Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу".
		Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		За приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.
		Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.
		          Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
		          У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).
		          Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
		          Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. 
		          Аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі 927/313/18, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 25.02.2019 у справі №  909/327/18.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ,  який  містить  відомості  про її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		                Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
		                Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		                Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
		                       Положення частин 1, 2        статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"        передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		                Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		                Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.
		        При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що належне документальне оформлення вчинення господарської операції є складовою фінансової дисципліни, яка має підтримуватись учасниками будь-яких правовідносин. 
		          Здійснивши аналіз інформації відомостей "Річна інформація емітента цінних паперів (річний звіт) за 2018 рік", яка розміщена на офіційному сайті публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", судом встановлено, що боржником опублікована лише інформація по наявній у підприємства кредиторській заборгованості, без зазначення контрагентів чи договорів по якій існує заборгованість.
		          Акт податкової перевірки також не встановлює розмір заборгованості боржника перед кредитором та не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
		          Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, акти звірки не є первинними документами, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. 
		З огляду на встановлені судом обставини, господарським судом умотивовано не прийнято як належні, допустимі та достатні докази, що надані кредитором, а саме: річну звітність публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», акт податкової перевірки, акт звіряння розрахунків, оскільки вищевказані докази у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України не можуть підтвердити розмір грошових вимог кредитора до боржника. 
		У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №910/12809/16 Верховний Суд зазначив, що хоча ксерокопії і можна вважати належними доказами, проте вони не можуть бути допустимими, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справа повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до ст.ст.77,91 Господарського процесуального кодексу України для того щоб бути допустимим доказом будь який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі або із відміткою про засвідчення копії документа.
		Судом першої інстанції створено для кредитора усі можливості для реалізації його процесуальних прав, шляхом подання належним чином завірених копій та оригіналів документів, що підтверджують грошові вимоги кредитора до боржника.
		У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №910/12809/16 Верховний Суд зазначив, що хоча ксерокопії і можна вважати належними доказами, проте вони не можуть бути допустимими, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справа повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України та ст. 91 Господарського процесуального кодеску України для того щоб бути допустимим доказом будь який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі або із відміткою про засвідчення копії документа.
		Господарським судом аргументовано відхилено доводи кредитора щодо відсутності у останнього оригіналів документів, що були подані до суду.
		Так, заявником не надано доказів втрати документів на тимчасово окупованій території України, а також доказів закінчення строків зберігання оригіналів документів за законодавством Кіпру.
		Кредитором не подано заяву щодо неможливості отримання оригіналів чи продовження строку на їх подання.
		Судом першої інстанції також умотивовано враховано зміст заяви боржника щодо визнання доказів неналежними та заперечення проти клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів. 
		З врахуванням положень ст.90 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що оригінали письмових доказів були витребувані від кредитора ухвалами суду від 22.07.2019, 07.08.2019, 23.09.2019, 10.10.2019, а також, що боржником ставиться під сумнів відповідність копій поданих документів оригіналам, враховуючи факт відсутності оригіналів документів у боржника, господарський суд правомірно зазначив, що подані кредитором копії документів є неналежними доказами. 
		Встановивши відсутність порушеного права кредитора, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відхилення грошових вимог та залишення без розгляду заяви боржника про застосування строку позовної давності відповідно до приписів ст.261 Господарського процесуального кодексу України.
		Суд апеляційної інстанції залишає без уваги доводи скаржника про те, що акт податкової перевірки від 12.10.2018 № 82/28-10-46-07-05393043 підтверджує факт укладення договірів між кредитором та боржником, факт виконання зобов`язань за вказаними договрами, факт здійснення боржником часткової оплати за договорами.
		Так, зазначений акт перевірки є носієм доказової інформації для контролюючого органу про виявлені ним порушення, на підставі якого приймаються податкові повідомлення-рішення та не може бути належним, повним та допустимим доказом у розумінні вимог господарського процесуального кодексу України, який встановлює та підтверджує обсяг грошових вимог кредитора до боржника.
		Крім того, зазначена у акті перевірки інформація стосовно кредитора є узагальненою та не містить детального опису господарських операцій між кредитором і боржником із зазначенням договорів, податкових накладних, видаткових накладних та інших первинних документів, на підставі яких відбулися господарські операції, що виключає можливість використання цього акту в якості доказу в підтвердження розміру грошових вимог.
		      Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення судової-економічної експертизи, з підстав зазначених судом під час розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод».          
		Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції приписів ч.8 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.ст.196,220 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на обставини, встановлені судом під час розгляду апеляцінйої скарги під час розгляду апеляційної скарги ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA).
		Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта про неповідомлення його судом зміни місця проведення судового засідання.
		Ухвалою господарського суду від 06.11.2019 призначено судове засідання на 14.11.2019 у приміщенні актової зали Соборної районної у місті Дніпрі раді. Копія ухвали 07.11.2019 надіслана учасникам справи, у тому числі заявнику апеляційної скарги.
		           Згідно з частинами 1-4      статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
		          Згідно даних офіційного сайту «Укрпошти» поштове відправлення за №4930010441430 було направлено на адресу кредитора 08.11.2019, з 11.11.2019 це відправлення прибуло у пункт призначення та отримано адресатом 18.11.2019.
		Крім того, на офіційному сайті господарського суду Дніпропетровської області було розміщено оголошення про те, що засідання у справі №904/2104/19 відбудеться 14.11.2019 за адресою: м.Дніпро, вул.Шевченка, буд.7.
		Таким чином, скаржник був своєчасно повідомлений про місце проведення судового засідання. 
		При цьому скаржник у поданій апеляційній скарзі не заперечував про те, що йому було відомо про призначення судового засідання на 14.11.2019. 
		          Приймаючи до уваги місцерозташування Собороної у місті Дніпрі ради, кредитор не був позбавлений можливості прийняти участь у судовому засіданні місцевого господарського суду.
		          Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги LANDMONT LIMITED без задоволення, а ухвали господарського суду в оскаржуваній частині - без змін.
		          Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		          У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
		          Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну ухвали господарського суду в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод", компанії INDUMET LIMITED, компанії "Nerselia Holding LTD", приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ", приватного акціонерного товариства ""Дніпровський коксохімічний завод"; в решті ухвалу господарського суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
		Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України  суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Український графіт", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,   ОСОБА_1 , компанії INDUMET LIMITED, компанії ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA), PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ), VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.), товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів", акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний  завод", LANDMONT LIMITED залишити без задоволення.
		Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод", публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", ДБК-ДОНАУ БРЕННШТОФФКОНТОР ГМБХ (DBK-DONAU BRENNSTOFFKONTOR GMBH) задовольнити частково.
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/2104/19 (в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства "Український графіт", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , компанії ІНДУМЕТ СА (INDUMET SA), PROMERITUM FUND SPC (Промерітум Фанд ЕсПіСІ), VITKOVICE STEEL, a.s. (ВІТКОВІЦЕ СТІЛ, а.с.), товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод неформованих вогнетривів, приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь",  товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТА ІНВЕСТ",  товариства з обмеженою відповідальністю "ТАФФІ ПЛЮС", товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд", товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Промсервіс", товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг", товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг",  публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод", товариства з обмеженою відповідальністю "Азов Контролз", товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-УКРСНАБПРОМ", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приоритет", публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод", LANDMONT LIMITED - залишити без змін.
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/2104/19 (в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод) змінити, виклавши в наступній редакції: "Визнати частково грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський механічний завод" у сумі  3 842,00 грн. (1 черга задоволення); 1 655 671,85,00  грн. (4 черга); грошові вимоги у сумі 47 476,27 грн. - відхилити".      
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/2104/19 ( в частині грошових вимог компанії INDUMET LIMITED) змінити, виклавши в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги компанії INDUMET LIMITED" у сумі 3                      842,00 грн. (1 черга задоволення), 287 379 974,80 грн. (4 черга); грошові вимоги у розмірі 16                283 074 876,84 - відхилити".
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/2104/19 ( в частині грошових вимог компанії "Nerselia Holding LTD") змінити, виклавши в наступній редакції: "Визнати грошові  вимоги компанії "Nerselia Holding LTD" у сумі 3842,00 грн. (1 черга задоволення), 900 709 220,13грн. (4 черга задоволення вимог кредиторів); 6 (черга); грошові вимоги у розмірі 379 034,13 грн.- відхилити".
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/2104/19 (в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"), змінити, виклавши в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" у сумі 3 842,00 грн. (1 черга задоволення);  2 148                 833,52 грн. (4 черга задоволення), 3 696,13 грн. (6 черга задоволення); грошові вимоги у розмірі 11   380,81 грн. - відхилити".
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/2104/19 (в частині грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ", змінити, виклавши в наступній редакції: "Грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ" у сумі 525 475,94 грн. - відхилити у повному обсязі".
		Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/2104/19 (в частині грошових вимог приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод"), змінити, виклавши в наступній редакції: "Визнати грошові вимоги приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" у сумі 3   842,00 грн. (1 черга), 8 514   223 680,01 (4 черга), 265 066,10  грн. (6 черга); грошові вимоги у розмірі 51 827,86 грн. - відхилити".
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		Постанова складена у повному обсязі  20.02.2020.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      В.О.Кузнецов
		 
		Судді                                                                                              О.В.Чус
		          
		                                                                                        І.О.Вечірко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...