Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 572/1684/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи.
Надіслано судом: 20.02.2020. Зареєстровано: 21.02.2020. Оприлюднено: 24.02.2020.
Дата набрання законної сили: 20.10.2022
Результат оскарження 20.10.2022 Апеляційний суд Рівненської області: скасовано вирок повністю з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/572/109/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019180200000224

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Сарненський районний суд 
		Рівненської області 
		____________________________________________________________________
		Справа № 572/1684/19 
		Провадження № 1-кп/572/109/20
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		20 лютого 2020 року                                м.Сарни
		Сарненський районний суд Рівненської області в складі
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		при секретарі - ОСОБА_2 
		з участю прокурора - ОСОБА_3 
		захисника         - ОСОБА_4 
		обвинуваченого - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни кримінальне провадження №12019180200000224 від 06.03.2019 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Серники, Зарічненського району, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, не судимогов скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Згідно обставин, викладених в обвинувальному акті, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він діючи умисно, 06 березня 2019 року під час особистої зустрічі запропонував та 12 березня 2019 року надав старшому слідчому слідчого відділу Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітану поліції ОСОБА_6 , неправомірну вигоду, у виді грошових коштів в розмірі 200 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 12.03.2019 становить 5917 грн. 04 коп., за невчинення останньою дій з використанням свого службового становища, за наступних обставин.
		06 березня 2019 року о 15 год. 45 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні службового кабінету № 236 Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, діючи умисно, в ході бесіди запропонував старшому слідчому слідчого відділу Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 200 доларів США за вирішення питання про повернення автомобіля марки «ВМW X5» на литовській реєстрації, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був вилучений 05.03.2019 та поміщений для тимчасове зберігання на майданчик для арештованих та тимчасово вилучених транспортних засобів Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018180200000218 від 05.03.2019, за ознаками вчинення, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України.
		12.03.2019 о 10 год. 10 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні службового кабінету № 236 Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, за адресою: Рівненська область, м. Сарни, вул. Технічна, 1, діючи умисно, надав старшому слідчому слідчого відділу Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітану поліції ОСОБА_6 , посада якого відноситься до категорії посад осіб, що займають відповідальне становище, неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 200 Євро, за вирішення питання про повернення автомобіля марки «ВМW X 5» на литовській реєстрації, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був вилучений 05.03.2019 та поміщений на тимчасове зберігання на майданчик для арештованих та тимчасово вилучених транспортних засобів Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018180200000218 від 05.03.2019, за ознаками вчинення, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, за фактом заздалегідь не обіцяного придбання або отримання, зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
		Згідно висновків обвинувального акту, своїми умисними діями, які виразились у пропозиції, а так само наданні службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь якої дії з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_5  вчинив злочин, передбачений ч. 3ст. 369 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість по пред`явленому обвинуваченню не визнав, та дав показання про те, що 05.03.19 року його зупинили працівники поліції, вилучили автомобіль. В подальшому щоб повернути автомобіль, звернувся до слідчої, щоб заплатити за штрафмайданчик. Слідча ОСОБА_6 йому повідомила, що може посприяти в поверненні автомобіля. Ціна питання буде в районі 200-400 доларів США. Слідча дала обвинуваченому свій номер телефону та просила перетелофонувати за кілька днів для уточнення суми, за яку автомобіль може бути повернуто. ОСОБА_5 телефонував слідчій, і вона повідомила йому, що ціна, за яку можна повернути автомобіль становить 200 доларів США. Приїхавши до відділення поліції, обвинувачений передав грошові кошти слідчій, вважаючи, що передає гроші, які по суті є штрафом та послугами евакуатора.
		На запитання учасників процесу  ОСОБА_5 показав, що не припускав та не міг припустити, що вказані гроші можуть бути як хабар, або щось незаконне. 
		Під час судового розгляду була допитана свідок ОСОБА_6 ,яка судупоказала,що 05.03.2019року виїхала на подію, де було зупинено автомобіль та виявлено каміння схоже на каміння бурштину-сирцю. Обвинувачений ОСОБА_5 , який перебував за кермом автомобіля, відмовлявся на добровільний огляд автомобіля, поводив себе агресивно. В подальшому автомобіль було вилучено, доставлено на штрафмайданчик та арештовано. В подальшому в кабінеті слідчого, ОСОБА_5 запропонував «вирішити питання без суду», пропонуючи грошові кошти, достовірно знаючи, що клопотання про арешт автомобіля подано до суду. В подальшому 12.03.19року ОСОБА_5 зустрівся зі слідчою та передав неправомірну вигоду в сумі 200 євро, хоча під час розмови в кабінеті слідчого попереджався про кримінальну відповідальність. Слідчу ОСОБА_6 повторно було допитано в якості свідка, де на запитання учасників процесу вона неодноразово змінювала покази щодо обставин які існували в період 06.03-12.03.2019 року. Під час повторного допиту, як повідомила суду для уточнення своїх показів, - користувалася копією протоколом допиту її в якості свідка під час досудового розслідування.
		Під час судового розгляду, за клопотанням сторони захисту було допитано свідка ОСОБА_7 , який суду показав, що саме він, всі рази був присутнім при розмовах з слідчою, оскільки обвинувачений користувався його телефоном. Свідок чув як слідча повідомляла обвинуваченому що погодила меншу суму для повернення автомобіля.
		Стороною обвинувачення, окрім цього, в якості доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 369 КК України, також надані наступні досліджені судом під час судового розгляду докази:
		-витяг з ЄРДР №12019180200000224 від 06.03.2019 року (а.п.1);
		-рапорт від 06.03.2019 року (а.п. 8);
		-витяг з ЄРДР №12019180200000218 від 05.03.2019 року (а.п.14);
		-копія протоколу огляду місця події від 05.03.2019 року (а.п 19);
		-копія постанови про прилучення речових доказів (а.п. 20);
		-копія клопотання про накладення арешту на майно (а.п. 21-22);
		-копія журналу обліку відвідувачів №625 (а.п. 25-27, 33-35);
		-копія наказу на призначення слідчої ОСОБА_6 та її функціональні обов`язки (а.п. 28-30);
		-заява про надання дозволу на огляд приміщення (а.п.36);
		-протокол огляду місця події від 12.03.2019 року (а.п. 37-39);
		-постанова про прилучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження та передачу їх на зберігання від 12.03.2019 року (а.п.41-42);
		-клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 06.03.2019 року (а.п. 49-50);
		-ухвала про надання дозволу на проведення НСРД від 07.03.2019 року (а.п. 51);
		-протокол проведення НСРД від 27.03.2019 року (а.п. 52-55);
		-лист ПАТ «Державний ощадний банк України» від 12.03.2019 року №100 (а.п.59);
		-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.03.2019 року (а.п. 62-67);
		-клопотання про накладення арешту на майно від 13.03.2019 року (а.п.86-89);
		-ухвала про накладення арешту на майно від 15.03.2019 року (а.п.92-94);
		-клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 14.03.2019 року (а.п.98-105);
		-ухвала про застосування запобіжного заходу від 14.03.2019 року (а.п.108-110);
		-характеризуючі дані на обвинуваченого (а.п.188,119,120-131);
		Згідно вимог ч. 1ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідност. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність , чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Згідност. 86 КПКУкраїни, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідност. 87 КПК Українинедопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи , яка не булаповідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		Стороною захисту було подано клопотання про визнання недопустимими наступних доказів:
		-рапорту старшого слідчого СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 від 06.03.2019, у якому остання інформує т.в.о. начальника Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 про пропозицію надання їй неправомірної вигоди;
		- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що міститься в матеріалах кримінального провадження;
		- протоколу огляду місця події, складений 12.03.2019 заступником начальника СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 у службовому кабінеті старшого слідчого СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 та речові докази у справі;
		- протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, відео-контролю особи від 27.03.2019;
		- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.03.2019.
		В своєму клопотанні захисник посилається на наступне. 
		Щодо недопустимості як доказів рапорту старшого слідчого СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, додержання вимог КПК України при внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то вказує, що рапорт не містить відміток про його передачу слідчому для внесення відомостей до ЄРДР, містить відомості, що спростовані при безпосередньому допиті ОСОБА_6 в судовому засіданні.
		Так, згідно рапорту: «06.03.2019 близько о 15 годині 45 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , під час особистої зустрічі, запропонував мені неправомірну вигоду в сумі 200 доларів США, за вирішення питання про повернення транспортного засобу, який був тимчасово вилучений 05.03.2019 року у кримінальному провадженні №12019180200000218від 05.03.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України»
		В судовому засіданні ОСОБА_6 вказала на те, що ОСОБА_5 запропонував їй неправомірну вигоду в телефонному режимі, в той час, як згідно рапорту  останній запропонував їй неправомірну вигоду при особистій зустрічі.
		На зазначеномурапорті відсутнівідомості проповідомлення особи,що повідомилапро виявленекримінальне правопорушення,тобто ОСОБА_6 ,яка фактичнодіяла якособа,що повідомляєпро кримінальнеправопорушення,а неяк працівникправоохоронного органу,що йоговиявив,про кримінальнувідповідальність зазавідомо неправдивеповідомлення прозлочин. Реєстрація відомостей у ЄРДР відбулась без відповідного розпорядження керівника підрозділу органу внутрішніх справ (зазначене може свідчити про відповідну спланованість дій працівників правоохоронного органу щодо провокації дій з боку ОСОБА_5 ).
		Щодо недопустимостідоказу протоколу проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії аудіо,відео-контрольособи від27.03.2019року,то захисникпосилається нате,що клопотанняслідчого пронадання дозволуна проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій:аудіо-,відео-контролюособи невідповідає положеннямпункту 8частини 2статті 248КПК України, оскільки вньому відсутнівідомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо. Як наслідок, такі відомості відсутні і в ухвалі Рівненського апеляційного суду; в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про особу чи осіб, що проводила негласну слідчу (розшукову) дію та про осіб, що були залучені до її проведення; протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відео-контроль особи від 27.03.2019 складено особою, повноваження якої відсутні у матеріалах кримінального провадження, а тому стороні захисту відкриті не були; протокол складено з порушенням відповідних строків, що встановлені частиною 3 статті 252 КПК України; у протоколі відсутні відомості про те, якими саме технічними засобами, що пристосовані для відеозапису, фотографування, спеціальні технічні засоби для спостереження були використані, їх характеристики, ким вони використовувались при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості про те, коли, ким та кому були вручені засоби технічної фіксації та коли, ким такому вони були повернуті, стороні захисту такі документи для ознайомлення не надавались; в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про надання дозволу слідчого ОСОБА_6 на доступ до її службового кабінету для встановлення технічних засобів фіксації негласної слідчої (розшукової) дії, разом з тим, остання, в ході допиту в якості свідка в суді вказала на той факт, що їй було відомо про проведення НС(р)Д.
		Щодо недопустимості як доказу - протоколу огляду місця події від 12.03.2019, що проведений у службовому кабінеті старшого слідчого СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 та речових доказів у справі, то захисник посилається на те, що зазначена слідча дія проведена з порушенням КПК України та, зокрема, права особи на захист, а також є недопустимим доказом, так як проведена в результаті слідчих (розшукових) дій, що проведені з порушенням норм КПК України.
		Щодо недопустимості доказу  протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.03.2019 року, то захисник посилається на те, що фактичний час затримання згідно протоколу затримання особи встановлено 10.55 година, однак, ОСОБА_5 затриманий фактично о 10.15, тобто в момент повідомлення йому працівниками поліції про заборону залишати місцеперебування.
		Прокурором неодноразово під час судового розгляду, проте після стадії визначення обсягу та порядку дослідження доказів заявлялося клопотання про дослідження доручення про проведення слідчих (розшукових) дій №204т/205-2019 від 07.03.2019 року, проте судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 12 ст. 290Кримінального процесуального кодексу, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Під час судового розгляду прокурор повідомив, що на стадії досудового розслідування йому було відомо про наявність таємного доручення про проведення слідчих (розшукових) дій №204т/205-2019 від 07.03.2019 року. Проте, вказаний доказ не був розтаємнений, оскільки він був відсутній в матеріалах кримінального провадження. Лише під час судового розгляду, прокурор отримав вказаний документ та розтаємнив. Під час судового розгляду, а саме після допиту свідка та дослідження матеріалів кримінального провадження, прокурором, 16.10.2019 року відкрите стороні захисту вказане доручення та заявлено клопотання про включення його в обсяг дослідження доказів.
		Велика ПалатаВерховного Судуу Постановівід 16.01.2019по справі№751/7557/15-кзазначає: «Відповідно до частини 2статті 290 КПКпрокурор або слідчий за його дорученнямзобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
		На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторінта права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини(далі - ЄСПЛ).
		Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинуваченняі захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає,що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідноз принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять їїу гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року);
		Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкритіне тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуальногозаконустосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		У ПостановіВП ВерховногоСуду від 16.01.2019 (справа №751/7557/15-к)щодо беззаперечної недопустимості доказів (в т.ч. матеріалів НСРД), які не були відкриті прокурором стороні захисту в порядку ст.290 КПК України, а також які були ним відкриті після направлення справи до суду зазначено, що якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення. 
		Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомустаттею 290 КПК Україниз тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
		Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення нормстатті 290 КПК України.
		Аналізуючи вказану Постанову, суд робить висновок про те, що допускати на стадії судового розгляду докази, які не були включені в обсяг та не були відкриті стороні захисту, можливе лише за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
		Як було встановлено під час розгляду клопотання прокурора про дослідження доручення про проведення слідчих (розшукових) дій №204т/205-2019 від 07.03.2019 року, йому було відомо про наявність вказаного доказу, проте, будь яких дій, ні на стадії досудового розслідування, ні на стадії судового розгляду, до дослідження всіх матеріалів кримінального провадження прокурором не вживалося.
		Заслухавши показання свідків, дослідивши вищезазначені письмові докази, суд приходить до наступних висновків. 
		Відповідно дост.91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		Згідност.62Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.
		Згідно з роз`ясненнями у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 29.06.90 р. "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Ст.17КПК України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумнім сумнівом.
		Відповідно до ч.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання, таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
		Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		Згідно з ч.1ст.92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Про це також йдеться у справах «Капо проти Бельгії», «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», де Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Частиною першоюстатті 84 КПК Українипередбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст.85 КПК України).
		Відповідно дост.86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Частиною першоюстатті 87 КПК Українивизначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Згідно зіст.370 КПК Українизаконним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу.
		Відповідно до рішення Конституційного суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КПК України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Яллог проти Німеччини», «Шабельник проти України», зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_5  адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні звернувся з клопотаннями про визнання певних доказів недопустимими, оскільки вони зібрані з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Розглядаючи докази з точки зору їх допустимості, суд звертає увагу, на наступне.
		У відповідності до частини 6 статті 246 КПК України, проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		Відповідно до статті 248 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.
		1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
		2) короткий виклад обставин злочину, у зв`язку з розслідуванням якого подається клопотання;
		3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті)Кримінального кодексу України;
		4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;
		5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;
		6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення;
		7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;
		8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;
		9) обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з`ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.
		До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
		Відповідно до вимог частини 6 статті 246, статті 275 КПК України за рішенням слідчого до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися інші особи. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі статтею 252 КПК України, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.
		Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.
		Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.
		Згідно частини 2, пункту 1 частини 3 статті 104 КПК України, у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. У вступній частині протоколу, серед іншого, зазначається інформація про те, що особи які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристика технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання. 
		Згідно із пунктом 1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним Наказом ГПУ, МВС України, СБУ, Адміністрації ДПСУ, МФУ, МЮУ 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012, аудіо-, відеоконтроль особи (стаття 260 КПК України) полягає у негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.
		Відповідно до статті 253 КПК України, особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.
		Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров`я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
		Надаючи оцінку як доказу у кримінальному провадженні, клопотанню слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових)дій: аудіо-, відео-контролю особи, суд приходить до висновку про його невідповідність зазначеним вище вимогам. Клопотання слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових)дій: аудіо-, відео-контролю особи не відповідає положенням пункту 8 частини 2 статті 248 КПК України, оскільки в ньому відсутні відомості про ідентифікаційніознаки,які дозволятьунікально ідентифікуватиабонента спостереження,телекомунікаційну мережу,кінцеве обладнаннятощо.Разом зтим,в матеріалахкримінального провадженнявідсутні відомостіпро особучи осіб,що проводиланегласну слідчу(розшукову)дію тапро осіб,що булизалучені доїї проведення.Крім того,вматеріалах кримінального провадження відсутні відомості про надання дозволу слідчої ОСОБА_6 на доступ до її службового кабінету для встановлення технічних засобів фіксації негласної слідчої (розшукової) дії.
		Щодо протоколу огляду місця події від 12.03.2019, що проведений у службовому кабінеті старшого слідчого СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , то суд звертає увагу, що зазначена слідча дія проведена з порушенням КПК України та, зокрема, права особи на захист, а також є недопустимим доказом, так як проведена в результаті слідчих (розшукових) дій, що проведені з порушенням норм КПК України.
		Порядок проведення огляду місця події визначено статтею 237 КПК України.
		Відповідно до частини 3 даної статті КПК України, для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
		Згідно частини 4 зазначеної статті КПК України, особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.
		Частиною 6 цієї статті визначено, що слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		Відповідно достатті 209КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Згідно протоколу огляду місця події в ході його проведення присутній ОСОБА_5 , якому, згідно відеозапису даної слідчої дії, було заборонено покидати кабінет слідчого ОСОБА_6 , що засвідчує факт його затримання та вказує на те, що він є підозрюваним. 
		Разом з тим, в ході проведення огляду місця події у ОСОБА_5 , як у затриманої особи та підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, отримано пояснення, що відображені у протоколі огляду місця події
		Водночас, зважаючи на наявність факту затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_5 , у відповідності до вимог частини 4 статті 208 КПК України, не роз`яснено за що він затриманий та його права, зокрема і право на захист.
		Права особи, підозрюваної у вчиненні злочину, роз`яснено ОСОБА_5 лише в період складання протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, який складено у період з 11.00 години до 12.30 години, з яким ОСОБА_5 ознайомився лише о 12.30 годині.
		Згідно з ч. 1ст. 86 КПКдоказ визнається допустимим, якщо він отриманийу порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.
		За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їхв нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1ст. 89 КПК). Однаку певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати. Так, згідно з ч. 2ст. 89 КПКу разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляєїї можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2ст. 87 КПК).
		Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема,не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскількиє їх частиною.
		Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідуванняза ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2ст. 36 КПКпрокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності,то за змістом статей85,92,290 КПКпрокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Крім того, системне тлумаченняст. 290 КПКсвідчить, що у частині 11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.
		При цьому варто враховувати й те, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції та їм було відмовлено в його задоволенні або якщо про ці докази стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3ст. 404 КПК). Якщо у процесі такого дослідження постанов, ухвал та клопотань буде встановлено порушення вимогст. 290 КПК,то відомості наведені у відкритих процесуальних документах, не є допустимими доказами».
		Таким чином,зважаючи навикладене,суд вважаєза необхідневизнати недопустимимита виключитиз обсягудоказівпротокол огляду місця події, складений 12.03.2019 заступником начальника СВ Сарненського ВП ГУНП в рівненській області ОСОБА_9 у службовому кабінеті старшого слідчого СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, відео-контролю особи від 27.03.2019 року та протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.03.2019 року як такі, що отримані з порушенням вимог КПК України.
		Відповідно до вимогст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно вимог ч. 6ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені п. 1, 2 частини першої цієї статті, а це встановлення відсутності події кримінального правопорушення або встановлення відсутності в діях складу кримінального правопорушення, виявлені під час судового розгляду, суд зобов`язанийухвалити виправдувальний вирок.
		Окрім цього, згідно вимог ч. 1ст. 373 КПК України, виправдальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що:
		1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
		2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим;
		3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» 
		Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року.
		Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку вимогст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючисьст. 62 Конституції України,ч. 7 ст.284, ст.373, ст.374КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 визнати невинуватим по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 369 КК України,івиправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину.
		Речові докази - грошові кошти в сумі 200 Євро - повернути обвинуваченому ОСОБА_5 .
		Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...