Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-550/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2020. Зареєстровано: 21.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2020.
Дата набрання законної сили: 12.02.2020
Номер судового провадження: 11/803/2/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11/803/2/20 Справа № 1-550/11   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2020 року                                м. Дніпро
		 
		Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
		 
		головуючого:                  ОСОБА_2 ,
		суддів:                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		за участю:
		секретаря                     ОСОБА_5 ,
		прокурора                     ОСОБА_6 ,
		підсудних                  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисника ОСОБА_9 ,
		потерпілої                      ОСОБА_10 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціямипрокурора,який приймавучасть урозгляді справисудом першоїінстанції,підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на вирокПавлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від25квітня 2017року щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ніколай-Поле Запорізького району Запорізької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		засудженого за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 364 КК України,
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		 
		засудженого за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 364 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за: ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна в дохід держави; ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями в органах внутрішніх справ та державної влади на строк 2 роки, зі штрафом в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  8500 грн. в дохід держави; ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями в органах внутрішніх справ та державної влади на строк 2 роки, зі штрафом в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  4250 грн. в дохід держави.
		У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ та державної влади на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна в дохід держави, зі штрафом в сумі 8500 грн. в дохід держави.
		Призначено на підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання майора міліції.
		До строку відбування покарання ОСОБА_7 зараховано перебування під вартою в період з 09 січня 2011 року по 20 липня 2011 року;
		ОСОБА_8 засуджено за: ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах внутрішніх справ і державної влади на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного майна в дохід держави; ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями в органах внутрішніх справ та державної влади на строк 2 роки, зі штрафом в розмірі 4250 грн. в дохід держави.
		У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
		На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_8 позбавлено спеціального звання старшого лейтенанта міліції.
		До строку відбування покарання ОСОБА_8 зараховано перебування під вартою в період з 09 січня 2011 року по 20 липня 2011 року.
		Ухвалено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_10 з ОСОБА_7 91 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 91 грн., з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку 30000 грн.  у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Вирішено питання про речові докази.
		За вироком суду визнано винуватими ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 364 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 364 КК України, за наступних обставин.
		ОСОБА_7 згідно наказу № 155 о\с від 17 вересня 2008 року по УМВС України в Дніпропетровській області з вказаної дати і по 03 березня 2009 року працював на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Павлоградського МВ (з обслуговування міста Павлограда та Павлоградського району) УМВС України в Дніпропетровській області (далі по тексту ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області) і перебував в спеціальному званні майор міліції. Як особа, що постійно знаходиться на службі в органах МВС України, тобто органах державної влади, і здійснює функції цих органів, будучи наділеним правом в межах своєї компетенції пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання всіма фізичними та юридичними особами, незалежно від їх відомчої належності та підпорядкованості, ОСОБА_7 був представником влади, наділеним, згідно примітки 1 до ст. 364 КК України організаційно-розпорядчими повноваженнями, і в своїй службовій діяльності керувався посадовою інструкцією старшого ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області в редакції від 05.01.2008 року та 02.01.2009 року, Законами України «Про міліцію» від 20.12.1990 року (зі змінами та доповненнями), чинними Кримінальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, кодексом України про адміністративні правопорушення, Положенням про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 1212 від 20.10.2003 року, та іншими нормативними актами, що регулюють діяльність органів МВС України.
		Так, ОСОБА_7 ,як старшийДІМ секторуДІМ ПавлоградськогоМВ УМВСУкраїни тапредставник влади,відповідно досвоїх функціональнихобов`язків,а такожзазначеними нормативнимиактами,був наділенийповноваженнями складанняпротоколів проадміністративні правопорушеннята накладенняадміністративних стягненьна громадян,які їхвчинили;затримання ідоставлення доорганів внутрішніхсправ відповіднодо законодавстваУкраїни осіб,підозрюваних увчиненні злочину,або таких,що ухиляютьсявід виконаннякримінального покаранняабо адміністративногоарешту,а такожосіб,щодо якихзапобіжним заходомє взяттяпід варту; застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї в разі опору і протидії; організації роботи дільничних інспекторів міліції з громадськістю та громадськими формуваннями; проведення загально профілактичної роботи з населенням щодо попередження злочинності; організації вивчення, узагальнення та впровадження передових форм і методів роботи дільничних інспекторів міліції; виконання інших функцій, що випливають з покладених на нього завдань. Так само ОСОБА_7 відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року (зі змінами та доповненнями) зобов`язаний виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством, приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, здійснювати дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них; виявляти причини і умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення.
		Однак ОСОБА_7 , працюючи на посаді старшого ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області та будучи представником влади, замість того, щоб належним чином виконувати свої службові обов`язки представника влади, умисно вчинив зловживання службовим становищем, перевищення владних повноважень і одержання неправомірної вигоди, повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з вимаганням неправомірної вигоди.
		ОСОБА_8 згідно наказу № 155 о\с від 17 вересня 2008 року по УМВС України в Дніпропетровській області з вказаної дати і по 03 березня 2009 року працював на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Павлоградського МВ (з обслуговування міста Павлограда та Павлоградського району) УМВС України в Дніпропетровській області і перебував в спеціальному званні старший лейтенант міліції.
		Як особа, яка постійно знаходиться на службі в органах МВС України, тобто органах державної влади і здійснює функції цих органів, будучи наділеним правом в межах своєї компетенції пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання всіма фізичними та юридичними особами, незалежно від їх відомчої належності та підпорядкованості, ОСОБА_8 був представником влади, наділеним, згідно примітки 1 до ст. 364 КК України організаційно-розпорядчими повноваженнями, і в своїй службовій діяльності керувався посадовою інструкцією ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області в редакції від 04.01.2008 року та 02.01.2009 року, Законами України «Про міліцію» від 20.12.1990 року (зі змінами та доповненнями), чинними Кримінальним кодексом України, Кримінально - процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Положенням про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України № 1212 від 20.10.2003 року, та іншими нормативними актами, що регулюють діяльність органів МВС України.
		Так, ОСОБА_8 , як ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України та представник влади, відповідно до своїх функціональних обов`язків, а також зазначеними нормативними актами, забезпечував охорону громадського правопорядку на закріпленій за ним ділянці, контролював несення служби патрульно-постовими нарядами на ділянці, перевіряв і оглядав об`єкти на закріпленій території з метою виявлення і попередження злочинів та інших правопорушень, надавав в межах своєї компетенції допомогу громадянам та посадовим особам в захисті їх законних прав та інтересів, брав участь в розкритті злочинів, скоєних на ділянці, оформляв процесуальні документи, розглядав скарги і заяви громадян, перевіряв їх достовірність і вживав заходів до запобігання та усунення виявлених правопорушень, розкриття злочинів, затримував громадян, які порушують громадський порядок або вчиняють злочин, доставляв їх до чергової частина міськрайоргану, забезпечував дотримання прав і свобод громадянина, виконував інші функції, що випливають з займаної ним посади.
		Також ОСОБА_8 відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року (зі змінами та доповненнями) зобов`язаний виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, здійснювати дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них; виявляти причини і умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення.
		Однак ОСОБА_8 , працюючи на посаді ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області та будучи представником влади, замість того, щоб належним чином виконувати свої службові обов`язки представника влади, умисно вчинив зловживання службовим становищем та одержання неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з вимаганням неправомірної вигоди.
		Так, 22 січня 2009 року приблизно о 09.00 годині, перебуваючи при виконанні службових обов`язків в районі будівлі Павлоградської районної державної адміністрації за адресою: вул. К. Маркса, 98 у м. Павлограді, старшим ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 і ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 без участі в передбаченому чинним законодавством України порядку понятих був проведений огляд особистих речей ОСОБА_10 , в ході якого в належній їй сумочці було виявлено та вилучено шприц з наркотичною речовиною. 
		В цей же день ОСОБА_10 була доставлена ?? ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в міське відділення міліції № 1 (МВМ-1) Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області за адресою: м. Павлоград, вул. Ленінградська, 26-а, для проведення перевірки та документування факту незаконного обороту наркотичних речовин. В той же день приблизно о 10.15 годині, в процесі з`ясування обставин придбання ОСОБА_10 вилученої у неї наркотичної речовини між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , який залишив в цей час приміщення МВМ-1 Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області, відбулася телефонна розмова, в ході якої у них виник злочинний корисливий умисел на отримання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди в сумі 3000 грн. за приховування факту скоєння нею незаконного обігу наркотичних речовин.
		Досягнувши між собою домовленості про суму неправомірної вигоди за виконання зазначених дій ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , будучи представником влади, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , перебуваючи в МВМ-1 Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області за адресою: м. Павлоград, вул. Ленінградська, 26-а, став вимагати у ОСОБА_10 передати йому і ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 3000 грн. за приховування факту скоєння нею незаконного обігу наркотичних речовин, погрожуючи в разі її відмови виконати їх злочинні вимоги настанням негативних наслідків у вигляді залучення її до адміністративної, а при наявності підстав і до кримінальної відповідальності.
		Таким чином, ОСОБА_10 , не маючи іншої можливості уникнути настання зазначених наслідків, змушена була дати згоду на передачу ОСОБА_7 і ОСОБА_8 неправомірної вигоди в сумі 3000 грн.
		22 січня 2009 року приблизно об 11.00 годині, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 доставили ОСОБА_10 до магазину «Хаус», розташованого за адресою: м. Павлоград, вул. К. Маркса, 90, де вона отримала від продавця зазначеного магазину частину грошових коштів в сумі 1500 грн., що підлягали передачі зазначеним працівникам Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області. Тоді ж, там же, продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на особисте збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою, отримали від ОСОБА_10 частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1500 грн., яку вони раніше вимагали у неї за приховування факту скоєння нею незаконного обігу наркотичних речовин. Отриманими коштами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 розпорядилися на власний розсуд.
		Після цього, в період з 22 січня 2009 року по 05 лютого 2009 року ОСОБА_7 неодноразово дзвонив ОСОБА_10 і особисто зустрічався з нею, вимагаючи передачі йому і ОСОБА_8 суми неправомірної вигоди, що залишилася, знизивши її при цьому до 1000 грн.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 05 лютого 2009 року приблизно о 14.20 годині, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1 , в районі будинку № 90 по вул. К. Маркса в м. Павлограді, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою, отримали від ОСОБА_10 другу частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1000 грн., яку вони раніше вимагали у неї за приховування факту скоєння нею незаконного обігу наркотичних речовин. Після отримання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 неправомірної вигоди оперативними співробітниками управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області була реалізована операція по їх затриманню, однак останнім з місця події вдалося зникнути, а грошовими коштами в сумі 1000 грн., отриманими від ОСОБА_10 , розпорядитися на свій розсуд.
		Крім того, отримавши згоду ОСОБА_10 на передачу неправомірної вигоди в сумі 3000 грн., старший ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 і ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , перебуваючи на службі в органах МВС України, здійснюючи функції цих органів, будучи наділеними повноваженнями в межах своєї компетенції пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання всіма фізичними і юридичними особами, незалежно від їх відомчої належності та підпорядкованості, будучи, таким чином, представниками влади, достовірно знаючи про вчинення останньою 22 січня 2009 року діяння, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних речовин, маючи достатні підстави вважати про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення або кримінально караного діяння, зловживаючи владою, в порушення ст. 10 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року (зі змінами та доповненнями), згідно з якою вони зобов`язані виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення, припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них, виявляти причини і умови, що сприяють вчиненню правопорушень, приймати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення, проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, умисно, з корисливих мотивів - з метою отримання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди і в інтересах останньої, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою між собою, в період з 22 січня 2009 року по 05 лютого 2009 року первинні перевірочні дії по встановленню походження шприца з наркотичною речовиною в межах своїх повноважень не провели, даний факт в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини Павлоградського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області не зареєстрували, а вилучений у ОСОБА_10 шприц з наркотичною речовиною в установленому порядку на судово-хімічне дослідження не направили, розпорядившись ним на свій розсуд, що спричинило істотні збитки нематеріального характеру у вигляді підриву авторитету органів державної влади в особі Павлоградського МВ (з обслуговування міста Павлограда та Павлоградського району) УМВС України в Дніпропетровській області, що виразилося в неможливості притягнення ОСОБА_10 до передбаченої чинним законодавством України юридичної відповідальності.
		Крім того, 05 лютого 2009 року приблизно о 14.30 годині, перебуваючи при виконанні службових обов`язків, старший ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 і ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , які є представниками влади, працівниками правоохоронного органу, знаходячись в автомобілі марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 в районі будинку № 90 по вул. К. Маркса в м. Павлограді, отримавши від ОСОБА_10 , яка перебувала в салоні вказаного автомобіля, другу частину неправомірної вигоди в сумі 1000 грн., яку вони, за попередньою змовою між собою, в період з 22 січня 2009 року по 05 лютого 2009 року вимагали у неї за приховування факту скоєння незаконного обігу наркотичних речовин, переконавшись в тому, що факт одержання неправомірної вигоди фіксувався співробітниками управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області, з метою уникнення покарання за скоєний злочин покинули місце події. У процесі руху автомобіля марки "Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 по вул. Полтавській в м. Павлограді, старший ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , будучи представником влади, перебуваючи при виконанні покладених на нього службових обов`язків, з метою припинення спроб ОСОБА_10 , яка знаходилася на задньому пасажирському сидінні цього ж автомобіля, повідомити про своє місцезнаходження оперативним працівникам управління СБ України в Дніпропетровській області, в порушення ст. 29 Конституції України, згідно з якою кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність, і посадової інструкції старшого ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області, згідно з якою останній у своїй діяльності повинен дотримуватися законності, гуманізму і поваги до особистості, діючи умисно, усвідомлено, явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, завдав їй не менше 3 ударів кулаками в область волосистої частини голови, чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді забою голови, струсу головного мозку, які за своїм характером відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, заподіявши, тим самим, істотну шкоду охоронюваним Конституцією України та законами України прав і інтересів ОСОБА_10 на особисту свободу та недоторканність.
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити: виключити з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання підсудним «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб»; виключити з резолютивної частини вироку при призначенні покарання ОСОБА_7 додаткового покарання за ч. 2 ст. 365 КК України та ч. 1 ст. 70 КК України «зі штрафом в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. на користь держави», за ч. 1 ст. 70 КК України зазначити «зі штрафом в розмірі 4250 грн. на користь держави». Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції необґрунтовано, в порушення ст. 67 КК України, врахував вчинення злочину групою осіб як обставину, що обтяжує покарання, в той час, коли остання передбачена як ознака злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Крім того, всупереч вимогам ст. 65 КК України суд призначив обвинуваченим покарання у виді штрафу, в той час коли ст. 365 КК України такого додаткового виду покарання не передбачає. 
		В апеляційній скарзі підсудний ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок, яким виправдати його за ч. 3 ст. 368 КК України. Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, засуджений посилається на істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, у зв`язку з чим вирок вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки він не ґрунтується на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Так, підсудний вказує, що вирок суду не містить редакції ст. 368 КК України, яка впродовж досудового розслідування та судового розгляду неодноразово змінювалась. За таких обставин вважає, зміна прокурором обвинувачення не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при цьому подальша кваліфікація його дій судом за ч. 3 ст. 368 КК України не відповідає за текстом тій, що була зазначена прокурором в постанові про зміну обвинувачення. Поряд з цим посилається на те, що досудове розслідування було проведено з порушеннями, оскільки слідчий ОСОБА_11 , який намагався затримати його разом з ОСОБА_7 , відповідних повноважень на проведення оперативно-розшукових дій не мав. На його переконання, вказаним слідчим разом за попередньою змовою зі співробітниками СБУ було свідомо створено умови для отримання хабара з метою викриття його отримувача. Серед іншого, підсудний зазначає, що суд необґрунтовано у вироку посилався на посадову інструкцію, якою було визначено його повноваження, оскільки з такою посадовою інструкцією він ознайомлений не був. Також вважає, що при ухваленні вироку суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що досудове розслідування було проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а саме порядку використання технічних засобів, надання дозволу на проведення слідчих дій, а також порядку їх проведення та фіксування, що дає підстави визнати недопустимими докази у справі. При цьому вважає, що суд залишив поза увагою ті обставини, що докази у справі є суперечливими між собою та не можуть вказувати на наявність його вини. Поряд з цим підсудний зазначає, що при проведенні очних ставок слідчим не роз`яснювалось його право на захист. Крім того, на його переконання, висновок суду про наявність в його діях ознаки вимагання є безпідставним, оскільки в даному випадку законні права потерпілої не порушувались, що виключає можливість такої кваліфікації. При цьому цивільний позов потерпілої, на думку підсудного, було задоволено необґрунтовано, оскільки жодних злочинів відносно неї він не вчиняв. Застосування судом додаткового покарання ОСОБА_8 також вважає безпідставним, оскільки згідно з вироком він вчинив злочин будучи представником влади та не виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції. 
		В доповненнях до апеляції підсудний ОСОБА_8 просить надати оцінку всім фактам фальсифікації матеріалів кримінальної справи та грубого порушення судом закону при винесенні рішення: факту умисного розгляду кримінальної справи.
		В зміненій апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить постановити свій вирок, яким виправдати його, визнавши невинуватим в пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України, скасувавши повністю оскаржуваний вирок. 
		В апеляційній скарзі підсудний ОСОБА_7 просить зняти гриф секретно з кримінальної справи, визначеної співробітниками СБУ як соціальне замовлення, дати оцінку всім порушенням КПК та КК України, скасувати вирок суду та винести виправдувальний вирок, у задоволенні цивільного позову потерпілої відмовити, визнати бездіяльність прокурора ОСОБА_12 за фактом приховування виявлених в суді злочинів, дати оцінку незаконного порушення його прав на волю та утримання в місцях позбавлення волі посиленого режиму, яке обмежувало його право на свободу з роз`ясненням норм Конституції відносно такого утримання з точки зору Конвенції та рішень ЄСПЛ, зобов`язати прокуратуру внести до Єдиного реєстру його заяви про злочини, відмежувати його та його родину від подальших провокацій та злочинів зі сторони співробітників СБУ та прокуратури. Свої вимоги підсудний обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам та доказам на їх підтвердження, що кримінальна справа за його обвинуваченням сфабрикована. Вважає, що суд посилався на обвинувачення, за яким ухвалювався виправдувальний вирок щодо нього, який було скасовано судом апеляційної інстанції, при цьому вважає, що зміна обвинувачення була здійснена з порушенням вимог КПК України. Обґрунтовуючи свої вимоги про необхідність ухвалення виправдувального вироку ОСОБА_7 вказує на порушення його права на захист, на використання судом обвинувачення, яке не є чинним, на прийняття рішення без урахування встановлених судом касаційної інстанції порушень, а також на порушення порядку збирання доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, їх суперечливість та неузгодженість між собою, яка судом усунена не була, хоча такі клопотання стороною захисту неодноразово заявлялись. Крім того, вказує на неправомірність дій працівників СБУ та прокуратури, які, за його думкою, беззаперечно вказують на наявність особистої зацікавленості. При цьому посилається на бездіяльність органів досудового розслідування, які жодних рішень за результатами його неодноразових звернень не прийняли. 
		   В доповненнях до апеляції підсудний ОСОБА_7 вказує на те, що обвинувачення, які змінювались протягом судового розгляду, пред`явлені йому з порушенням вимог КПК України, оскільки останні попередньо не затверджувались. Також посилається на обставини порушення його прав та фальсифікацію порушеної відносно нього кримінальної справи. Крім того, просить провести судове слідство у повному обсязі, дослідити всі докази та винести свій вирок, свої вимоги обґрунтовує раніше зазначеними в апеляції та доповненнях до неї обставинами.
		Заслухавши доповідь судді, думку підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_13 , які підтримали вимоги апеляцій підсудних, заперечували проти задоволення апеляції прокурора та просили вирок суду скасувати та виправдати їх у зв`язку з відсутністю в їх діях складу злочинів, пояснення прокурора, який заперечував про задоволення апеляцій підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , та підтримав апеляцію прокурора і просив змінити вирок суду, перевіривши матеріали справи, провівши часткове судове слідство та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, апеляції підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з наступних підстав.
		Перевіривши доводи в апеляціях підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що суд першої інстанції постановив обвинувальний вирок з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що висновки суду не відповідають фактичним даним, частково дослідивши в судовому засіданні докази, допитавши підсудних, потерпілу та свідків, апеляційний суд приходить до наступного.
		Відповідно до змісту ст. 22 КПК України 1960 року прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цій кримінальній справі зроблено не було.
		Як слідує із матеріалів справи ОСОБА_7 органом досудового слідства обвинувачується за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 364 КК України в отриманні службовою особою неправомірної вигоди за невиконання такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди; перевищенні владою, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, які супроводжувалися насильством, за відсутністю ознак катування; зловживанні владою, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним інтересам.
		ОСОБА_8 органом досудового слідства обвинувачується за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 364 КК України в отриманні службовою особою неправомірної вигоди за невиконання такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади, за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди; зловживанні владою, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним інтересам.
		Обвинувачення вважає, що винуватість Бідуна та ОСОБА_8 у вчиненні зазначених злочинів при вказаних обставинах підтверджується наступними доказами: заявою ОСОБА_10 про вчинений злочин, протоколом огляду ділянки вулиці Добролюбова м. Павлограда від 05 лютого 2009 року, протоколом огляду та вручення ОСОБА_10 грошових коштів від 05 лютого 2009 року, висновком експерта № 70/12-800 від 06 квітня 2009 року про виявлення у салоні автомобіля марки Daewoo Lanos люмінесцентного засобу, протоколом обшуку автомобіля Деу Ланос від 02 березня 2009 року, інформацією про вхідні та вихідні дзвінки з мобільного телефону ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , протоколами огляду, перегляду та прослуховування компакт-дисків з відео та аудіозаписами оперативної зйомки, висновком за матеріалами службового розслідування, копією журналу відвідувачів МОМ-1 22 січня 2009 року, довідками про місце проходження служби дільничних інспекторів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх посадовими інструкціями, видатковими касовими ордерами ПП «Ужва Т.П.».
		Також, за думкою обвинувачення, винуватість підсудних в скоєному підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_10 , а також свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 .
		Погодившись з пред`явленим  ОСОБА_7 обвинуваченням за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 364 КК України, суд визнав ОСОБА_7 винним в отриманні службовою особою неправомірної вигоди за невиконання такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди; перевищенні владою, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, які завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, які супроводжувалися насильством, за відсутністю ознак катування; зловживанні владою, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним інтересам.
		Також судпогодився зпред`явленимобвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 364 КК України та визнав його винним в отриманні службовою особою неправомірної вигоди за невиконання такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади, за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з вимаганням неправомірної вигоди; зловживанні владою, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе, використанні службовою особою влади всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним інтересам.
		Як на докази підтвердження винуватості підсудних суд послався на показання потерпілої ОСОБА_10 , яка раніше вживала наркотичні засоби. Через давність часу вона не пам`ятає, коли вона передавала підсудним, яких знає як працівників міліції, 2000 грн. за те, щоб щодо неї не порушувалась кримінальна справа за незаконний обіг наркотичних засобів. ОСОБА_7 пропонував їй дружбу, яка складалася з того, що вона повинна була при кожній зустрічі з ним давати йому гроші. В кінці січня 2009 року вона звернулася з заявою до СБУ м. Павлограда за фактом вимагання грошей з боку ОСОБА_7 05 лютого 2009 року вона зустрілась з засудженими, працівники СБУ завчасно передали їй диктофон та відеокамеру, її особисті кошти в сумі 1000 грн. ксерокопіювали, помітили спеціальним порошком та переписали. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під`їхали до неї на автомобілі марки «Деу Ланос», вона сіла до автомобілю на заднє сидіння та поклала гроші між сидіннями, оскільки ОСОБА_7 відмовився їх брати, так як запідозрив, що його можуть затримати при отриманні грошей. В цей час підбігли працівники СБУ, ОСОБА_8 різко почав їхати, а ОСОБА_7 наносив їй удари руками в область голови. ОСОБА_8 казав тому, щоб той зібрав гроші та викинув їх. Її висадили в районі вул. Полтавської м. Павлограда. Після нанесених їй тілесних ушкоджень вона звернулася в лікарню, під час огляду лікарем у неї на голові була виявлена гематома; її чоловіка ОСОБА_15 .
		Також у вироку суд послався на показання свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_28 , які працювали в СБУ Дніпропетровської області та були задіяні у затриманні підсудних; слідчого ОСОБА_11 , який проводив досудове розслідування цієї кримінальної справи; помічника прокурора ОСОБА_29 , який видавав направлення потерпілій ОСОБА_10 у лікарню на зняття побоїв; начальника дільничного сектору Павлоградського МО ОСОБА_18 , який характеризував підсудних; свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які були понятими при передачі грошових коштів в якості взятки; свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_30 , працівників Павлоградської МЛ № 4, куди звернулася ОСОБА_10 зі скаргами після побиття; свідка ОСОБА_31 , працівника Павлоградського МО, який брав участь у огляді автомобіля ОСОБА_8 ; свідків ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , які були присутніми при проведенні обшуку в квартирі ОСОБА_7 ; свідка ОСОБА_34 , який приїжджав разом з ОСОБА_7 до експерта ОСОБА_35 з приводу тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 ; свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , які були запрошені в якості понятих при проведенні огляду автомобіля, який належить ОСОБА_8 ; свідка ОСОБА_39 , у якого ОСОБА_10 просила в борг гроші; експертів ОСОБА_35 , ОСОБА_40 ОСОБА_41 ; показання свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_42 та ОСОБА_25 , дані ними під час досудового слідства, щодо взяття ОСОБА_43 в магазині ЧП «Ужва» грошей в борг.
		Як на докази підтвердження винуватості підсудних, суд першої інстанції також послався на протокол огляду ділянки вулиці Добролюбова м. Павлограда від 05 лютого 2009 року (т. 1 а.с. 2-6), заяву ОСОБА_10 про скоєний злочин (т. 1 а.с. 8), протокол огляду та вручення ОСОБА_10 грошових коштів від 05 лютого 2009 року (т. 1 а.с. 10-12), довідки про місце проходження служби дільничних інспекторів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх посадові інструкції (т. 1 а.с. 16-18, 20-25, т. 2 а.с. 92-104), копію журналу відвідувачів МВМ 22 січня 2009 року (т. 1 а.с. 33), протокол обшуку автомобіля Деу Ланос, д.н. НОМЕР_1 від 02 березня 2009 року (т. 1 а.с. 120), інформацію про вхідні та вихідні дзвінки з мобільного телефону ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , (т. 1 а.с. 143-189, 231-234, т. 2 а.с. 33), протоколи огляду, перегляду та прослуховування компакт-дисків з відео та аудіозаписами оперативної зйомки (т. 1 а.с. 236-237, 238-240, 241), видаткові касові ордери ПП « ОСОБА_44 » (т. 2 а.с. 105-107), висновок комплексної судової криміналістичної експертизи № 11257/11258 від 21 січня 2014 року про встановлення того, що відеофонограми є не оригіналами, а копіями (т. 4 а.с. 237-255), висновок фототехнічної експертизи № 12816 від 10 серпня 2016 року про неможливість встановлення з відеозапису, який здійснювався у салоні автомобіля марки Daewoo Lanos, що собою уявляють відображені на відеозапису сліди (т. 7 а.с. 28-31), висновок експертизи відео-, звукозапису № 12815-12816 від 30 листопада 2016 року про результати співставлення голосів (т. 7, а.с. 34-43), висновок експерта № 70/12-800 від 06 квітня 2009 року про виявлення у салоні автомобіля марки Daewoo Lanos слідів сторонніх хімічних засобів з люмінесценцією жовтого кольору (т. 1 а.с. 124-126), висновок експерта № 79 від 02 березня 2009 року про наявність у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 59).
		Проте такі висновки суду, всупереч вимогам ст. 323, ч. 1 ст. 334 КПК України 1960 року, не грунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та не підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції і які були повторно досліджені в апеляційному суді.
		Як слідує з матеріалів кримінальної справи, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не визнавали себе винуватими у скоєнні інкримінованих їм злочинів та повністю заперечували наявність складу злочинів у їх діях.
		При цьому допитаний в апеляційному суді підсудний ОСОБА_7 пояснив, що працював на посаді старшого ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області. В той день він та ОСОБА_8 їхали на автомобілі по службових справах. В цей час йому на мобільний телефон подзвонила ОСОБА_10 , яка є особою, що перебуває в колі наркоманів, та надавала йому інформацію. Вони по дорозі зупинилися, вона сіла в автомобіль і вони почали розмовляти. Грошових коштів вона їм не передавала. Чому ОСОБА_8 швидко поїхав, йому не відомо. Він ніколи не вилучав без документів наркотичні засоби. Неправомірну вигоду він не отримував, ніколи ні від кого не вимагав грошей. ОСОБА_10 вживає наркотики, вважає, що вона звернулась до суду, так як бажає у такий спосіб заробити грошей. 
		Допитаний в апеляційному суді підсудний ОСОБА_8 пояснив, що працював на посаді ДІМ сектору ДІМ Павлоградського МВ УМВС України в Дніпропетровській області. 05 лютого 2009 року він разом з ОСОБА_7 на його автомобілі «Деу Ланос» їхали з райвідділу за документами, на пропозицію останнього вони зупинилися, щоб послухати якусь наркоманку, яка хотіла дати ОСОБА_7 інформацію, прізвище якої, як потім з`ясувалося, ОСОБА_10 , про що, він не слухав. Потім він швидко поїхав з місця парковки, так як побачив раніше незнайомих людей, які підбігали до його автомобіля, ОСОБА_10 залишилася в машині, через квартал вони зупинилися і вона вийшла. Грошові кошти ОСОБА_10 в автомобілі нікому не передавала. Тілесних ушкоджень ОСОБА_10 ніхто не наносив. Остання говорить неправду, так як є наркозалежною людиною та бажає у такий спосіб заробити грошей. Неправомірну вигоду він не отримував та ніколи ні від кого не вимагав. Він ніколи не проводив незаконних оглядів, не вилучав без документів наркотичні засоби.
		Допитана в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що вона раніше вживала наркотичні засоби. Через давність часу вона не пам`ятає, коли вона передавала підсудним, яких знає як працівників міліції, 2000 грн. за те, щоб щодо неї не порушувалась кримінальна справа за незаконний обіг наркотичних засобів. ОСОБА_7 пропонував їй дружбу, яка складалася з того, що вона повинна була при кожній зустрічі з ним давати йому гроші. В січні 2009 року вона звернулася з заявою до СБУ м. Павлограда за фактом вимагання грошей з боку ОСОБА_7 05 лютого 2009 року вона зустрілась з підсудними, працівники СБУ завчасно передали їй диктофон та відеокамеру, її особисті кошти в сумі 1000 грн. ксерокопіювали, помітили спеціальним порошком та переписали. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під`їхали до неї на автомобілі марки «Деу Ланос», вона сіла до автомобілю на заднє сидіння та передала гроші ОСОБА_7 , поклавши їх йому на коліна або на груди, точно не пам`ятає, оскільки ОСОБА_7 відмовився їх брати. В цей час до автомобіля почали підходити працівники СБУ, ОСОБА_8 різко почав їхати, а ОСОБА_7 наносив їй удари руками в область голови. ОСОБА_8 казав тому, щоб той зібрав гроші та викинув їх. ОСОБА_7 зібрав гроші, а куди вони ділись далі, вона не пам`ятає, коли вони зупинились, вона вийшла з автомобіля. Після нанесених їй тілесних ушкоджень вона звернулася в лікарню, оскільки погано почувала себе після побоїв.
		Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_26 пояснив, що працює лікарем нейрохірургом Павлоградської МЛ № 4. В прийомному відділенні він оглядав ОСОБА_10 , не пам`ятає, на що вона скаржилась, сказала, що побита, але не вказувала, при яких саме обставинах. Він провів лікарський огляд та поставив попередній діагноз  струс головного мозку. Від госпіталізації та проведення рентгенограми вона відмовилась. Видимих тілесних ушкоджень він у потерпілої не побачив.
		В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_27 надала показання про те, що працює лікарем неврологом Павлоградської МЛ № 4. До неї звернулася ОСОБА_10 , яка скаржилась на головний біль та казала, що її побили. Їй було видано направлення на стаціонарне лікування з попереднім діагнозом  струс головного мозку, забій голови. Від госпіталізації вона відмовилась. Видимих тілесних ушкоджень у потерпілої не було.
		Свідок ОСОБА_45 в суді апеляційної інстанції пояснила, що працює в аптеці фармацевтом та видавала ОСОБА_10 копію товарно-касового чеку на медичні препарати, в якій не вказується прізвище, кому саме вона видається. В той час касові апарати видавали чеки, в яких просто було написано: медичні препарати на суму, а в копії вони розписували, які саме медичні препарати були куплені. Копія товарно-касового чеку виписується на проханням покупця на підставі оригіналу фіскального чеку та без нього є недійсним.
		Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_46 пояснила, що вона працювала в долікарняному кабінеті, в якому ставились відмітки про сліди ін`єкцій, чи є вони, чи їх не має. Відмітки робляться в журналі та в амбулаторній картці. В амбулаторній картці ОСОБА_10 слово «нет» з приводу наявності ін`єкцій не ставила, почерк не її. 
		Свідок ОСОБА_47 в суді апеляційної інстанції пояснив, що в березні 2009 року він разом з батьком ОСОБА_8 їздили до міліції, де опечатали машину останнього. На наступний день він був запрошений в якості понятого при проведенні обшуку в гаражі, де за допомогою лампи ультрафіолетового випромінювання в салоні автомобіля були виявлені декілька плям різного кольору, приблизно три чи чотири, які знаходились в різних місцях.
		Свідок ОСОБА_48 суду апеляційної інстанції пояснив, що приблизно в лютому-березні 2009 року був присутнім при огляді салону автомобіля, який належить ОСОБА_8 , де були виявлені 4 плями. Через кілька днів за проханням ОСОБА_7 він був присутнім при огляді того ж автомобіля, де були виявлені плями вже в кількості 6 чи 7.
		Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_49 пояснив, що на початку березня 2009 року був присутній при огляді автомобіля, який належить ОСОБА_8 , де були виявлені якісь 7 плям, які були зняті ватою з рідиною, покладені до кулька, які були опечатані, про що був складений протокол. Протокол він підписував з зауваженнями, оскільки казали, що щось повинно відсвічувати якимсь кольором, а воно не відсвічувало, машина, про яку вони казали, що була опечатана, була не зовсім опечатана, деякі листочки трохи відходили.
		В суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_50 пояснив, що ОСОБА_7 зателефонував йому та запросив його з ще одним знайомим ОСОБА_51 бути присутніми при проведенні обшуку в квартирі. Слідчий прокуратури ОСОБА_11 та ще дві особи проводили обшук, під час якого був виявлений мобільний телефон, модель він не пам`ятає.
		Свідок ОСОБА_17 в суді апеляційної інстанції пояснив, що 10 років тому його з його знайомою ОСОБА_16 зупинили та чоловік, який представився співробітником СБУ, запросив бути понятими при передачі грошових коштів в якості хабаря. У відділенні СБУ гроші в сумі близько 1000 грн. були помічені якимось засобом, переписані та були передані жінці віком за 30 років разом з технічним засобом. Передача грошей повинна була бути в автомобілі в м. Павлограді по вул. Карла Маркса в районі ринку квітів. Після чого на вул. Добролюбова був проведений огляд місця скоєння злочину, так як надійшла інформація, що там викинули гроші.
		Свідок ОСОБА_11 в суді апеляційної інстанції пояснив, що працював слідчим прокуратури м. Павлограда, у відношенні підсудних було порушено кримінальну справу. Детально справу не пам`ятає, так як багато часу минуло. Пам`ятає, що при проведенні обшуку в автомобілі ОСОБА_52 вилучалися речові докази, а скільки саме, не пам`ятає. Особисто проводив обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , але що було вилучено, не пам`ятає.
		Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що працював начальником дільничного сектору Павлоградського МО. За період проходження служби в міліції дільничними інспекторами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 характеризувались з позитивної сторони. Їх робоче місце знаходилось на Шевченка, 51, службового кабінета у них не було, в Павлоградському МОМ-1 вони не працювали.
		Свідок ОСОБА_29 в суді апеляційної інстанції пояснив, що працював помічником прокурора м. Павлограда та видавав направлення потерпілій ОСОБА_10 у лікарню на зняття побоїв. Він не пам`ятає, чи були на момент, коли він видавав направлення, на ОСОБА_10 тілесні ушкодження.
		Показання свідків сторони обвинувачення суд першої інстанції розцінив, як такі, що містять відомості, які вказують на наявність в діях підсудних ознак злочинів.
		Проте з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може і вважає їх необгрунтованими, оскільки не підтверджуються доказами, які досліджував суд першої інстанції і які біли повторно досліджені апеляційним судом.
		Згідно зі ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Обвинувальний вирок відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України 1960 року не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведено, тобто безумовно підтверджено доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 65 КПК України 1960 року доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно із ст. 67 КПК України 1960 року суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка проводить дізнання, не мають наперед встановленої сили. 
		Цих вимог суд першої інстанції належним чином не дотримався.
		Бепосередньо, повторно допитавши підсудних, потерпілу, свідків та дослідивши інші докази кримінальної справи апеляційний суд вважає, що не можуть бути покладені в основу обвинувачення показання потерпілої ОСОБА_10 , оскільки вони є суперечливими між собою та не підтверджуються дослідженими під час судового слідства доказами.
		Так, потерпіла ОСОБА_10 в суді першої інстанції 27 грудня 2011 року пояснювала, що 05 лютого 2009 року гроші в сумі 1000 грн. в автомобілі вона за вказівкою ОСОБА_7 поклала між передніми сидіннями. 23 квітня 2014 року в судовому засіданні ОСОБА_10 заявила, що в момент передачі грошей ОСОБА_7 останній гроші не взяв і вона «прихлопнула» гроші йому на груди. В судовому засіданні 25 квітня 2017 року пояснювала, що 05 лютого 2009 року вона передала гроші ОСОБА_7 , але він їх не взяв, тому вона положила їх на сидіння. В суді апеляційної інстанції 09 вересня 2019 року потерпіла ОСОБА_10 пояснювала, що поклала гроші ОСОБА_7 на коліна або на груди, точно не пам`ятає, оскільки ОСОБА_7 відмовився їх брати.
		Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_7 05 лютого 2009 року, перебуваючи в автомобілі Деу Ланос, наніс їй кілька ударів рукою по голові та завдав тілесні ушкодження.
		Визнаючи ОСОБА_7 винуватим у перевищенні владою за ч. 2 ст. 365 КК України, суд першої інстанції виходив з того, що він у процесі руху автомобіля марки "Деу Ланос», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , перебуваючи при виконанні покладених на нього службових обов`язків, завдав ОСОБА_10 не менше 3 ударів кулаками в область голови, чим заподіяв останній тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Апеляційним судом встановлено, що за медичною допомогою до лікарні № 4 м. Павлограда ОСОБА_10 звернулася 09 лютого 2009 року, а в подальшому ще 16 лютого 2009 року. Цей факт находить підтвердження в матеріалах кримінальної справи та, зокрема, копіях амбулаторної картки, яка містить записи з вищевказаними датами, а також листі міської лікарні № 4 м. Павлограда (т. 3 а.с. 129-131).
		Допитані в суді апеляційної інстанції в якості свідків лікарі ОСОБА_27 та ОСОБА_26 пояснювали, що наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 не виявили, записи в амбулаторній картці робили з її слів, а діагноз їй виставлявся попередній, так як кінцевий діагноз можна було встановити тільки при госпіталізації, а від стаціонарного лікування та проходження рентгенобстеження ОСОБА_10 категорично відмовилась.
		Як слідує з акту судово-медичного дослідження № 65 від 17 лютого 2009 року ОСОБА_10 , на висновки якого посилається судово-медичний експерт ОСОБА_53 у висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_10 № 79 від 02 березня 2009 року, висновки про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 робились на підставі записів у амбулаторній картці. В акті медичного обстеження та висновку судово-медичної експертизи експерт не вказав конкретну дату завдання ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, а вказав, що не виключається давність їх завдання в день, вказаний в направленні та медичній документації.
		В матеріалах справи мається копія товарного чеку по факту придбання ОСОБА_10 медичних препаратів в ПП лікувально-діагностичному центра «Турбота» (т. 2 а.с. 173).
		Як пояснила допитана судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_54 , копію товарного чеку вона виписала за проханням ОСОБА_10 в приватному порядку. Дані в товарний чек вона вносила з її слів, не перевіряючи їх. Копія товарно-касового чеку виписується на прохання покупця на підставі оригіналу фіскального чеку та без нього є недійсним. Чи був їй наданий фіскальний чек на отримання копії товарного чеку, ОСОБА_54 пояснити суду не змогла.
		При цьому судом встановлено, що в кримінальній справі фіскальний чек з вказівкою його номера, дати та часу придбання лікарських препаратів відсутній, не змогла пояснити про місце його знаходження і ОСОБА_10 .
		Таким чином, як встановлено апеляційним судом, фактично ОСОБА_10 не пройшла належним чином медичного обстеження. Звернувшись за медичною допомогою через чотири дня після, з її слів, завданих їй тілесних ушкоджень, вона відмовилася від госпіталізації, проходження рентгену та обстеження. Всі записи в амбулаторну картку лікарями заносилися виключно з її слів. 
		За зазначеним вище обставинам суд не може приймати як докази винуватості ОСОБА_7 в завданні ОСОБА_10 тілесних ушкоджень акт судово-медичного дослідження № 65 від 17 лютого 2009 року (т. 1 а.с. 57) та висновок судово-медичного експерта № 79 від 02 лютого 2009 року (т. 1 а.с. 59).
		При цьому 05 лютого 2009 року ОСОБА_10 звернулася з заявою на ім`я начальника УСБУ за фактом вимагання у неї хабаря (т. 1 а.с. 8), а про завдання їй тілесних ушкоджень з заявою не зверталася.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України, відповідно до редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованих дій, полягає в самому факті отримання хабаря. Оскільки предмет хабаря має майновий характер і від його розміру залежить кваліфікація злочину, особа повинна отримати грошову оцінку в національній валюті України. В даному випадку обов`язковою умовою є наявність предмету злочину  грошового визначення неправомірної вигоди, в даному випадку  грошей.
		Допитана під час судового слідства ОСОБА_10 пояснила, що куди поділися гроші, які вона передала в якості хабара, не пам`ятає, під час руху автомобіля ОСОБА_8 кричав ОСОБА_7 , щоб той викинув їх у вікно автомобіля.
		Згідно протоколу огляду ділянки місцевості - вул. Добролюбова м Павлограда від 05 лютого 2009 року виявити грошові кошти в сумі 1000 гривень не вдалося (т. 1 а.с. 2-6).
		Таким чином, вказана слідча дія, за думкою апеляційного суду, не підтверджує винуватість підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів і не може бути прийнято судом як доказ вини.
		Згідно протоколу обшуку автомобиля «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_1 , від 02 березня 2009 року під час його проведення в салоні виявлені та вилучені сліди спеціального засобу, який застосовується при документуванні факту передачі хабаря. Однак і цей доказ апеляційний суд вважає недопустимим через нижченаведені доводи.
		Відповідно до матеріалів справи 28 лютого 2009 року в приміщенні гаражу № 16 кооперативу «Будівник» слідчим в присутності понятих ОСОБА_36 та ОСОБА_37 проводилася виїмка автомобілю «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_1 , та в протоколі вилучення вказується, що даний автомобіль вилучається до відділу Павлоградського УСБУ. При цьому в протоколі вилучення відсутні дані про те, чи опечатується вказаний автомобіль і кому він переданий на зберігання (т. 1 а.с. 117). 
		02 березня 2009 року слідчим прокуратури ОСОБА_11 проводиться обшук вказаного автомобіля, але при цьому в самому протоколі не зазначено, де саме був проведений обшук (т. 1 а.с. 120), під час якого були виявлені плями, які світяться в ультрафіолетовому кольорі, при цьому автомобіль володарю не повернений.
		Судом апеляційної інстанції в якості свідків були допитані поняті тієї слідчої дії  ОСОБА_47 та ОСОБА_48 , які пояснили, що обшук автомобілю «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_1 , 02 березня 2009 року проводився на території Павлоградського МО УМВС України. При цьому свідок ОСОБА_47 пояснив, що автомобіль при початку огляду був опечатаний. 
		Судом не встановлено, яким чином вказаний автомобіль опинився на території Павлоградського МВ УМВС України.
		Крім того, під час обшуку слідчим вилучаються сліди спеціального засобу, яке світиться, але як вказано в протоколі від 02 березня 2009 року ( т. 1 а.с. 120 (оборот), вилучені при обшуку предмети у вигляді 4 одиниць направляються до відділу УСБУ в Дніпропетровській області. Дані, що з ними відбувається у відділі УСБУ, в матеріалах справи відсутні.
		При цьому свідки ОСОБА_49 та ОСОБА_48 (останнього через декілька днів після проведення обшуку автомобіля 02 березня 2009 року повторно запросили в якості понятого брати участь при проведенні обшуку автомобілю «Деу Ланос», д.н. НОМЕР_1 ) пояснили в суді апеляційної інстанції, що вказаний автомобіль вже перебував на території відділу УСБУ. Володільця автомобіля вони не бачили, були присутні два експерта, які повідомили, що вилучили сліди плям спецзасобу. При цьому було вилучено шість чи сім місць, на яких була пляма, що світилася під лампою, вказані факти були зафіксовані в протоколі, який був підписаний всіма учасниками.
		В матеріалах справи відсутні протокол даної слідчої дії та постанова суду на проведення обшуку автомобіля вдруге.
		02 березня 2009 року слідчим ОСОБА_55 винесена постанова про призначення судово-хімічної експертизи, де поряд з постановленими питаннями вказується, що надається в розпорядження експерта автомобіль «Деу Ланос», держ. № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 121-122).
		При цьому у висновку експерта № 70/12-800 від 06 квітня 2009 року вказано, що на експертизу надійшли сім пакетів з ватними тампонами, які були вилучені 06 березня 2009 року, але вказаний автомобіль на експертизу не надійшов (т. 1 а.с. 124-125). Сам протокол обшуку автомобіля від 06 березня 2009 року, при проведенні якої були вилучені 7 пакетів, та в подальшому подані на експертизу, відсутній.
		Той факт, що на експертизу надійшли пакети з ватними тампонами, вилученими саме 06 березня 2009 року, підтверджується висновком експерта № 70/12-800 від 06 квітня 2009 року, відповідно до якого на дослідження були надані об`єкти, які знаходились в семи пакетах, на пакетах №№ 2, 4, 5, 6, 7 маються бірки з пояснювальними записами, що ватні тампони зі змивами 06 березня 2009 року.
		Відповідно до ст. 84 КПК України 1960 року при проведенні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи. 
		Судом не встановлено, звідки слідчий взяв надані на експертизу сім пакетів з тампонами, в той час, як при проведенні обшуку автомобіля «Деу Ланос», держ. № НОМЕР_1 , 02 березня 2009 року було вилучено чотири предмети. Таким чином недопустимим доказом є і висновок судово-хімічної експертизи № 70/12-800 від 06 квітня 2009 року. 
		В матеріалах справи містяться істотні невідповідності щодо вхідних та вихідних дзвінків, здійснених з мобільного терміналу з номером ОСОБА_10 НОМЕР_2 та мобільного терміналу з номером НОМЕР_3 ОСОБА_7 . Так, в якості доказу винуватості підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд першої інстанції вказує інформацію про вхідні та вихідні дзвінки, здійснені з мобільного терміналу з номером ОСОБА_10 НОМЕР_2 , згідно якої зафіксовані з`єднання з мобільним терміналом з номером НОМЕР_3 ОСОБА_7 26 січня 2009 року (вхідний дзвінок), 28 січня 2009 року (вхідний дзвінок), 30 січня 2009 року (вихідний дзвінок), 03 лютого 2009 року (вхідний дзвінок), 05 лютого 2009 року (в 08.57 (вхідний дзвінок), в 13.17 (вихідний дзвінок), в 13.44 (вихідний дзвінок), в 14.44 (вхідний дзвінок) (т. 1 а.с. 143-189). 
		Однак в матеріалах справи мається також DVD з інформацією МТС щодо вхідних та вихідних дзвінків, здійснених за період з 01 жовтня 2008 року по 05 лютого 2009 року з мобільного терміналу з номером НОМЕР_3 ОСОБА_7 , згідно якої останній раз зафіксоване з`єднання з мобільним терміналом ОСОБА_10 03 лютого 2009 року (т. 1 а.с. 231-234).
		Відповідно до ст.ст. 62, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		В матеріалах справи маються носії інформації  компакт-диск Verbatim DVD-R № ZE0986-DVRJ47F4 з аудіо та відеоінформацією, а саме двома записами оперативної відеозйомки (т. 1 а.с. 236-237), які відповідно до висновку комплексної судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису та фонотичної експертизи від 21 квітня 2014 року, є не оригіналами, а копіями (т. 4 а.с. 237-255). При його огляді та прослуховуванні в судовому засіданні апеляційного суду на підтвердження даних, які зафіксовані в оперативних матеріалах, записи переривалися, були відсутні будь-які розмови.
		При цьому не надавались суду і не містяться у матеріалах справи оригінали записів оперативної відеозйомки, на якому зафіксовано наявну інформацію, його марка, та коли були виготовлені копії, відомості відсутні.
		На запит апеляційного суду надійшла інформація, що у зв`язку із закінченням строків зберігання журнали реєстрації та обліку носіїв інформації були знищені та в Управлінні СБУ у Дніпропетровській області відсутня інформація щодо теперішнього місця зберігання компакт-дисків. 
		До того ж, у матеріалах кримінальної справи відсутня постанова на негласне використання технічних засобів одержання інформації, що стала процесуальною підставою для проведення таких оперативно-розшукових дій щодо підсудних.
		Висновок судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису від 30 листопада 2016 року, також проведеної по копіям відеофонограм, зафіксованих на DVD-R компакт дисках (т. 7 а.с. 34-43), також не може вважатися законним з погляду кримінально-процесуальних норм. Похідні від недопустимих доказів не можуть бути допустимими доказами.
		Крім того, в матеріалах справи відсутній компакт-диск Verbatim CD-R № N121D1C271D815844A2 з аудіозаписом, обл. № 140, який відповідно до постанови слідчого від 12 травня 2009 року визнаний речовим доказом у кримінальній справі та на який посилався як на доказ винуватості підсудних суд першої інстанції. 
		Результати оперативно-розшукових дій можуть бути покладені в основу вироку, якщо вони отримані у відповідності з вимогами закону. Протирічить закону використання при оперативно-розшукових діях, спрямованих на виявлення злочинної діяльності особи, грошових коштів з неналежного джерела.
		Так, ОСОБА_10 в судовому засіданні 18 лютого 2015 року в суді першої інстанції пояснювала, що гроші для передачі підсудним вона отримувала за місцем роботи у начальника в борг. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_10 пояснювала, що передавала підсудним свої особисті гроші. 
		Згідно протоколу обшуку та вручення грошових коштів від 05 лютого 2009 року для участі у проведенні оперативно-розшукових дій ОСОБА_10 оглянуті та помічені спеціальним засобом грошові кошти купюрами достоінством по 100 гривень кожна за такими серіями та номерами: АЧ 2435285, АБ 7447123, АШ 8721602, АН 1338388, АІ 5595958, АФ 3084203, АТ 2621124, АБ 5789247, АШ 0190416, АЖ 0493098 (т. 1 а.с. 10-12). 
		При цьому на відеозапису, який, як пояснювала ОСОБА_10 , виконувався закритою камерою 05 лютого 2009 року при передачі нею грошей ОСОБА_7 , на відеокадрі зафіксована грошова купюра номіналом 100 гривень серії АД 3536476. Даний факт знаходить своє підтвердження у висновку комплексної судово-криміналістичної експертизи відео, звукозапису, та фототехнічної експертизи № 11257\11258 від 21 січня 2014 року (т. 4 а.с. 237-255). Дана купюра не була оглянута та вручена ОСОБА_10 для передачі в якості незаконної винагороди. 
		Під час проведеного службового розслідування докази винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_56 не добувались та в матеріалах службового розслідування їх не має, з Павлоградського МО УМВС України вони звільнилися за власним бажанням.
		Допитаний апеляційним судом в якості свідка ОСОБА_57 , який являвся безпосереднім начальником підсудних, пояснював, що підсудні характеризувалися з позитивної сторони та в Павлоградському МОМ-1 службових кабінетів не мали, оскільки там не працювали.
		Це спростовує доводи обвинувачення в зловживанні владою за ч. 1 ст. 364 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та показання потерпілої ОСОБА_10 в частині того, що ОСОБА_10 підсудними була доставлена в один з кабінетів МОМ-1 м. Павлограда, де ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не зафіксували її в журналі відвідувачів та вимагали у неї незаконну винагороду. 
		Наведені вище та досліджені в судовому засіданні показання підсудних, потерпілої, свідків та всі інші докази по справі дозволяють апеляційному суду зробити висновок про те, що винуватість підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм дій в судовому засіданні обвинуваченням не доведена. Жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження їх винуватості суду надано не було.
		Крім того, показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_29 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_58 , ОСОБА_37 , ОСОБА_59 , якими за вироком суду підтверджується винуватість підсудних у вчиненні інкримінованих ним злочинів, в своїй сукупності не можуть слугувати доказами винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Інших будь-яких доказів на підтвердження дій підсудних по вимаганню ними у ОСОБА_10 хабаря та які б доводили, що своїми діями підсудні з використанням влади та свого службового становища за сокриття факту скоєння нею незаконного обороту наркотичних засобів, вимагали та отримали хабар, органом досудового слідства суду надано не було.
		Апеляційний суд враховує, що усталена практики Європейського суду з прав людини вказує необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10 липня 2001 року у справі «Авшар проти Туреччини»-п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14 серпня 2008 року у справі « Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, братися під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄПСЛ від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечепорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Бербера, Мессеreі Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		Оцінюючи забрані по справі докази в їх сукупності, досліджені під час апеляційного розгляду, враховуючи, що зібрані у справі докази не доводять винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів у встановленому законом порядку належними і допустимими доказами та всі можливості по з`ясуванню обставин та перевірці доказів вичерпані, суд апеляційної інстанції вважає, що пред`явлене  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачення не доведено, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини підсудних слід тлумачити на їх користь.
		При перегляді справи апеляційний суд встановив, що порушення, допущені під час проведення досудового слідства в кримінальній справі, не можуть бути усунуті судом, зважаючи на відсутність у справі достатніх, належних й допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих ним злочинів.
		За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях підсудного ОСОБА_7 відсутні інкриміновані йому склади злочинів, передбачені ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 364 КК України, а в діях ОСОБА_8  ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 364 КК України, а тому вирок суду підлягає скасуванню, а справа закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв`язку з відсутністю в їх діях складу злочинів.
		Щодо вимог апеляції ОСОБА_7 про зняття грифу секретно з кримінальної справи, визначеної співробітниками СБУ як соціальне замовлення, визнання бездіяльності прокурора ОСОБА_12 за фактом приховування виявлених у суді злочинів, дачу оцінки незаконного порушення його прав на волю та утримання в місцях позбавлення волі посиленого режиму, яке обмежувало його право на свободу з роз`ясненням норм Конституції відносно такого утримання з точки зору Конвенції та рішень ЄСПЛ, зобов`язання прокуратуру внести до Єдиного реєстру його заяви про злочини, відмежування його та його родини від подальших провокацій та злочинів зі сторони співробітників СБУ та прокуратури, то їх розгляд не відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції.
		У зв`язку зі скасуванням вироку суду першої інстанції та закриттям справи щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає залишенню без розгляду.
		Таким чином, у зв`язку з відсутністю в діях підсудних інкримінованих їм складів злочинів, апеляції підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 362-366 КПК України 1960 року, пунктами 11-15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, апеляційний суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційні скаргипідсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу прокурора,який приймавучасть урозгляді справисудом першоїінстанції, залишити без задоволення. 
		   Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25квітня 2017року щодо ОСОБА_7 зач.3ст.368,ч.2ст.365,ч.1 ст. 364 КК України та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 364 КК України скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року. 
		Ухвала судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили змоменту їїпроголошення та  може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Судді
		 
		________________ _________________ ________________
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...