Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/1952/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2020. Зареєстровано: 22.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2020.

Номер судового провадження: 2074/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"11" лютого 2020 р. справа № 300/1952/19
		м. Івано-Франківськ 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
		судді Кафарського В.В.,
		за участю секретаря судового засідання Вакун В.М.,
		представників позивача Михайлюка Н.М., Тринчук Л.Б., Семеген В.П.,
		представників відповідача Гавадзина М.В., Галій Г.Й.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за позовом акціонерного товариства «Оріана» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2019 за №0005081401 та №0005091401, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		27.09.2019 акціонерне товариство «Оріана» (далі  позивач, АТ «Оріана») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі  відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2019 за №0005081401 та №0005091401.
		Позов мотивовано тим, що висновки контролюючого органу під час проведення перевірки позивача щодо заниження податку на додану вартість в березні 2018 року на 29 431 791,00 грн. при відчуженні об`єктів нерухомого майна ТОВ «Оріана-Еко» та порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є помилковими та необгрунтованами. Позивач вказує, що ТОВ «Оріана-Еко» в березні 2018 року лише набуло право власності на об`єкти нерухомості, а фактична передача нерухомого майна відбулась в квітні 2018 року, тобто після державної реєстрації прав на нерухоме майно. Так, 12.03.2018 АТ «Оріана» не передавало будь-яких право на майно. Дані права ТОВ «Оріана-Еко» отримало після державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 06.04.2018 і нотаріального засвідчення підписів учасників, а саме: ОСОБА_1  керуючою санацією АТ «Оріана» та учасником, що володіє 100% частки ТОВ «Оріана-Еко» та ОСОБА_2 як директором ТОВ «Оріана-Еко», що отримувало дану частку в статутний капітал. Щодо реєстрації податкових накладних, то позивач зазначає, що декларація з ПДВ за квітень 2018 року по ВАТ «Оріана» надіслана до Калуської ОДПІ ГУ ДФС 17.05.2018, прийняттям декларації пакетом документів є її реєстраційний № НОМЕР_1 на Квитанції №2, відправником якої є Державна фіскальна служба України. Повідомлення про відмову у прийнятті з будь-яких причин декларації з ПДВ за квітень 2018 року AT «Оріана» не отримувало від Калуської ОДПІ ГУ ДФС.
		15.10.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 продовжено на тридцять днів підготовче провадження в адміністративній справі №300/1952/19 за позовною заявою товариства «Оріана» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2019 за №0005081401 та №0005091401.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №300/1952/19 за позовом акціонерного товариства «Оріана» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2019 за №0005081401 та №0005091401 та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.11.2019 (т. 1 а.с. 132-137). У відзиві представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позову, та зазначив, що акціонерним товариством «Оріана» згідно акту оцінки вартості та приймання-передачі майна АТ «Оріана», що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» від 12.03.2018 внесено до статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» майно на загальну суму 187 751 682,00 грн., в тому числі ПДВ 31 291 947,00 грн. Тобто, передача основних засобів (майна) АТ «Оріана» до ТОВ «Оріана-Еко» згідно акту оцінки вартості та приймання-передачі майна АТ «Оріана», що вноситься до Статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» від 12.03.2018 є передача права на розпорядження майном як власником. По вказаній операції AT «Оріана» складено податкові накладні:
		-№448 від 12.03.2018 на суму 290 040,00 грн., в тому числі ПДВ 48 340,00 грн.;
		-№449 від 29.03.2018 на суму 10 870 896,00 грн., в тому числі ПДВ 1 811 816,00 грн.;
		-№553 від 06.04.2018 на суму 176 590 746,00 грн., в тому числі ПДВ 29 431 791,00 грн.
		В податковій декларації з ПДВ за березень 2018 року позивачем задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 1 948 100,00 грн. Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов`язань за березень 2018 року у сумі 29 431 791,00 грн.
		Разом з тим, перевіркою встановлено, що в порушення вимог пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України AT «Оріана» не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема:
		-податкової накладної від 29.03.2018 за №449 на загальну суму 10 870 896,00 грн., в тому числі ПДВ  1 811 816,00 грн. Дана податкова накладна відображена в додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2018 року (реєстраційний №9071376962 від 18.04.2018);
		-податкової накладної на загальну суму 176 590 746,00 грн., в тому числі ПДВ 29 431 791,00 грн.
		Таким чином, на підставі висновків акта перевірки, ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019 за №0005081401 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 36 789 739,00 грн., в тому числі на 29 431 791,00 грн. за основним платежем та на 7 357 948,00 грн. за штрафними санкціями, а також за №0005091401 про застосування до позивача 15 621 803,50 грн. штрафних санкцій за нездійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі наведеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
		19.11.2019 позивач подав суду відповідь на відзив від 18.11.2019 за №1423, в якій позивач зазначає, що відзив відповідача повністю грунтується на матеріалах акту №474/09-19-14-01/05743160 від 31.05.2019 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ «Оріана» та фактично переписано даний Акт і сформовано відзив (заперечення) на позовну заяву без наведення підстав незгоди з основними положеннями позовної заяви (т. 1 а.с. 156-157).
		Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, дослідивши позовну заяву, відзив, письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
		Акціонерне товариство «Оріана» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.01.1996 зареєстроване в якості юридичної особи.
		У період з 20.05.2019 по 24.05.2019 заступником начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС у Івано-Франківській області відповідно до пункту 20.1 статті 20, статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 82.2 статті 82глави 8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VІ, на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 16.05.2019 за №747 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Акціонерного товариства «Оріана» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при відчуженні об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко».
		За результатами перевірки складено акт №474/09-19-14-01/05743160 від 31.05.2019, яким зроблено висновки, зокрема, про порушення позивачем:
		- пункту 187.1 статті187 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2018 року в сумі 29 431 791,00 грн.; 
		- пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого в березні 2018 року не складено податкову накладу на загальну суму 176 590 746,00 грн., в тому числі ПДВ 29 431 791,00 грн. та не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 31 243 607,00 грн. (т. 1 а.с. 36-51).
		Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що 12.03.2018 акціонерним товариством «Оріана» згідно акту оцінки вартості та приймання-передачі майна АТ «Оріана», що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» від 12.03.2018 внесено до статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» майно на загальну суму 187 751 682,00 грн., в тому числі ПДВ 31 291 947,00 грн. Однак за даними Єдиного реєстру податкових накладних позивачем не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ при реалізації об`єктів нерухомості. Перевіркою встановлено, що право власності на об`єкти нерухомості у ТОВ «Оріана-Еко» виникло 12.03.2018. Також перевіркою встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з ПДВ.
		13.06.2019 позивачем подано відповідачу заперечення до акту перевірки №474/09-19-14-01/05743160 від 31.05.2019 (т. 1 а.с. 52-56).
		Відповідач листом від 24.06.2019«Щодо надання відповіді на заперечення» повідомив позивача, що висновок, викладений в акті №474/09-19-14-01/05743160 від 31.05.2019 залишено без змін (т. 1 а.с. 57-59).
		За наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено:
		- податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 за №0005081401, яким збільшено суми грошового зобов`язання з ПДВ на 36 789 739,00 грн., в тому числі на 29 431 791,00 грн. за основним платежем та на 7 357 948,00 грн. за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 61);
		- податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 за №0005091401 про застосування до позивача 15 621 803,50 грн. штрафних санкцій за нездійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 1 а.с. 62).
		Дані податкові повідомлення-рішення позивач отримав 01.07.2019.
		09.07.2019 АТ «Оріана» подало відповідачу скаргу №747 від 09.07.2019 (т. 1 а.с. 64-69), доповнення до скарги за вих. №748 від 10.07.2019 (т. 1 а.с. 70-74), доповнення №2 за вих. №895 від 09.08.2019 (т. 1 а.с. 75-76).
		Відповідач рішенням про продовження строку розгляду скарги від 31.07.2019 за №36486/6/99-99-11-04-02-25 продовжив розгляд скарги до 13.09.2019 (т. 1 а.с. 77).
		Рішенням про результати розгляду скарги від 11.09.2019 за №.1337/6/99-00-08-05-03 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 25.06.2019 за №0005081401 та №0005091401, а скаргу  без задоволення (т. 1 а.с. 78-82).
		Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом свого права в суд.
		Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 за №2755-VI.
		Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
		За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Як встановлено судом, згідно акту оцінки вартості та приймання-передачі майна ВАТ «Оріана», що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» від 12.03.2018, позивач вніс до статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» майно на загальну суму 187 751 682,00 грн., в тому числі ПДВ 31 291 947,00 грн. (т. 1 а.с. 11-12).
		Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №119960060 від 06.04.2018, №119956531 від 06.04.2018, №119962844 від 06.04.2018, право власності на нерухоме майно, отримане Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко» згідно вищезазначеного акту приймання-передачі нерухомого майна, було зареєстроване за цим товариством в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2018, індексний номер 40529673, 40529194 та 40530235 відповідно (т. 1 а.с. 13-18).
		При цьому, позивач вважає, що хоча право власності на об`єкти нерухомого майна, переданого ТОВ «Оріана-Еко» згідно вищенаведеного акту приймання-передачі нерухомого майна було оформлено 12.03.2018, однак фактична їх передача Товариству з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко» відбулась тільки 06.04.2018  після їх державної реєстрації, а тому податкові зобов`язання з податку на додану вартість виникли в 06.04.2018, що було відображено в податковій декларації з податку на додану вартість від 17.05.2018 за квітень 2018 року (т. 1 а.с. 32-34).
		Суд погоджується з таким твердженням позивача щодо визначення дати виникнення податкових зобов`язань та зазначає наступне.
		Згідно частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		Таким чином, саме факт здійснення державної реєстрації договору чи іншого правочину, за яким відбувається відчуження нерухомого майна, не лише надає чинності такому договору (правочину), а й свідчить про те, що право власності на нерухомість перейшла до набувача.
		При цьому, згідно частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
		Так, постачання товарів, згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
		Продаж (реалізація) товарів  будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
		Таким чином, дата державної реєстрації права власності вважається настанням першої події у розумінні пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та, відповідно, датою нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
		Отже, позивачем правомірно відображено виникнення податкових зобов`язань згідно акту оцінки вартості та приймання-передачі майна ВАТ «Оріана», що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» від 12.03.2018 в податковій звітності за квітень 2018 року.
		Таким чином, судом встановлено, що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 за №0005081401, яким збільшено суми грошового зобов`язання з ПДВ на 36 789 739,00 грн., в тому числі на 29 431 791,00 грн. за основним платежем та на 7 357 948,00 грн. за штрафними санкціями, при тому, що платником податкове зобов`язання у розмірі фактично відображено в податковій звітності (за квітень 2018 року).
		На правильність відображення даного грошового зобов`язання в податковій звітності позивач неодноразово вказував під час проведення перевірки, запереченнях до акта документальної позапланової виїзної перевірки №474/09-19-14-01/05743160 від 31.05.2019 та скарзі №747 від 09.07.2019 і доповненнях до скарги, проте відповідачем дана обставина була залишена поза увагою.
		Щодо застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7 357 948,00 грн., то суд зазначає, що згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		Однак, як уже встановлено, позивачем було самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2018 року, а тому підстав для нарахування платнику податків фінансових санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у контролюючого органу не було.
		При цьому, порушення щодо помилкового визначення дати виникнення грошового зобов`язання та відображення його в податковій звітності за інший місяць не охоплюється диспозицією пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
		Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ).
		Так, ЄСПЛ неодноразово вказував у контексті податкових спорів, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку є втручанням до майнових прав особи.
		При цьому, таке втручання можливе на умовах, передбачених законом, має бути пропорційним та здійсненим з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
		В даному випадку, суд вважає, що зазначеного балансу не було дотримано відповідачем через помилковість додаткового фінансового обтяження для позивача.
		Враховуючи викладене та те, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області нараховане платнику податків грошове зобов`язання, яке ним вже було відображено в податковій декларації на час винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, а також недопустимість повторного оподаткування одним і тим самим видом податку однієї господарської операції, та враховуючи дискреційні повноваження податкового органу щодо визначення штрафних (фінансових) санкцій за помилкове відображення податкового зобов`язання в іншому періоді, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 за №0005081401.
		Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 за №0005091401, суд зазначає наступне.
		Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних  реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
		Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Як уже відзначалось судом, дата першої події  відвантаження (у розумінні статті 187 ПК України) товарів постачальником та дата їх отримання покупцем можуть бути різними.
		Так, у правовідносинах щодо об`єктів нерухомого майна датою фактичного настання права власності є дата державної реєстрації такого майна й Державному реєстрів прав на нерухоме майно.
		В даному випадку суд погоджується із позивачем стосовно того, що хоча право власності на об`єкти нерухомого майна, переданого ТОВ «Оріана-Еко» згідно акта приймання-передачі нерухомого майна було оформлено 12.03.2018, однак фактична їх передача Товариству з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко» відбулась тільки 06.04.2018  після їх державної реєстрації, а тому податкові зобов`язання з податку на додану вартість виникли в квітні, що було відображено в податковій декларації з податку на додану вартість від 17.05.2018 за квітень 2018 року (т. 1 а.с. 32-34).
		З цього випливає, що висновки податкового органу стосовно порушення позивачем пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є також помилкові, адже вони ґрунтуються на тому, що позивач мав обов`язок скласти та зареєструвати податкову накладну, зокрема, в березні 2018 року на загальну суму 176 590 746,00 грн., в тому числі ПДВ 29 431 791,00 грн. Однак, як вже суд встановив, такий обов`язок у позивача виник не у березні, а у квітні  06.04.2018,  після державної реєстрації нерухомого майна, яке перейшло до ТОВ «Оріана-Еко» згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.03.2018.
		Як слідує із матеріалів справи, податкова накладна №553 на загальну суму 176 590 746,00 грн., в тому числі ПДВ 29 431 791,00 грн. складено позивачем 06.04.2018, а також позивачем 17.05.2018 подано відповідачу декларацію з ПДВ за квітень 2018 року, яку прийнято податковим органом пакетом документів згідно квитанції №2, реєстраційний №9095459984 (т. 1 а.с. 31).
		Крім того, суд звертає увагу, що порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абзаци двадцять один двадцять два пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
		Платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом (пункт 201.14 статті 201 Податкового кодексу України).
		Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних передбачена статтею 120-1 Податкового кодексу України.
		Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу, зокрема, в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.
		Стаття 120-1 ПК України встановлює штрафні санкції для платників податків за порушення строків реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних). При цьому норми містять виключення для певних податкових накладних. Як випливає зі змісту позовної заяви та пояснень сторін спірним є питання щодо виключень, на які не поширюються норми по застосуванню штрафних санкцій.
		Такі виключення для застосування штрафів, визначених статтею 120-1 ПК України, передбачають два варіанти граматичного тлумачення: на думку позивача штраф не застосовується в трьох окремих випадках: а) якщо податкові накладні не надаються покупцю; б) якщо податкові накладні складаються на операції, звільнені від оподаткування; в) якщо податкові накладні складаються на операції, які оподатковуються за нульовою ставкою; на думку відповідача штраф не застосовується в таких випадках (за дотримання двох умов одночасно): а) податкові накладні не надаються покупцю та складаються на операції, звільнені від оподаткування; б) податкові накладні не надаються покупцю та складаються на операції, які оподатковуються за нульовою ставкою.
		Також суд зазначає, що граматичний спосіб тлумачення не дозволяє однозначно встановити дійсний зміст правової норми. Граматичний спосіб є початковим серед усіх способів тлумачення правової норми та не враховує системності норм права, необхідності забезпечення єдності «букви» і «духу» закону, які виявляються за допомогою логічного, систематичного, цільового способів тлумачення тощо.
		Всі податкові накладні, які звільнені від оподаткування ПДВ, не видаються покупцю. Податкові накладні, які складені на операції, що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою, можуть бути як такими, що надаються покупцю, та такими, що не надаються покупцю.
		Механізм застосування штрафу за статтею 120-1 ПК України передбачає наявність бази для його нарахування - сума ПДВ, зазначена в податковій накладній - яка помножується на вказаний в нормі відсоток.
		Варіант тлумачення спірної норми, якого дотримувався відповідач, не враховує контексту правової норми та її внутрішньої логіки, а також зв`язку із іншими нормами ПКУ. Зокрема, враховуючи, що всі податкові накладні по звільнених від оподаткування операціях не надаються покупцю, не було необхідності в спірній нормі окремо встановлювати як додаткову умову не надання податкових накладних покупцеві; у податкових накладних по операціях, які звільнені від оподаткування ПДВ, та по операціях, що оподатковуються за нульовою ставкою, відсутня база для нарахування штрафу, оскільки сума ПДВ у таких податкових накладних, незалежно від того, чи надаються вони чи не надаються покупцю, дорівнюватиме нулю; при варіанті тлумачення спірної норми відповідачем повністю втрачається значення першої частини виключення в пунктах 120-1.1, 121-1.2 ПК України «крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю)», дана фраза не несе жодного змістовного навантаження, її наявність або відсутність в нормі не впливає на можливість застосування штрафу (за умови неможливості обчислення розміру штрафу (бази для його застосування) не має жодного значення факт надання чи ненадання податкової накладної покупцю), більш того при даному варіанті тлумачення, якщо взагалі виключити повний текст винятку в дужках, то зміст норми (наслідки) жодним чином не змінюються.
		Спірні податкові накладні не підлягали наданню отримувачу (покупцю), а тому жоден з контрагентів позивача не зазнав і не міг зазнати шкоди через невключення сум ПДВ до податкового кредиту.
		При відсутності реєстрації (несвоєчасній реєстрації) податкових накладних, які не надаються покупцю державний бюджет жодним чином не зазнає негативних наслідків, оскільки згідно пункту 201.10 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів (послуг) податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, тобто не відбувається впливу на податковий облік платника податку чи його контрагентів, отже накладення штрафу за відсутність реєстрації (несвоєчасну реєстрацію) податкових накладних, які не надаються покупцю, зі стимулюючої функції перетворюється на каральну, оскільки за наведених обставин вбачається очевидним, що мету дисциплінувати постачальників - платників ПДВ не можна досягнути щодо податкових накладних, які не надаються покупцю.
		Отже, системний аналіз правовідносин у даній справі свідчить про невідповідність дійсному змісту статті 120-1 ПК України варіанта тлумачення спірної норми відповідачем.
		Крім цього, з точки зору (синтаксичного, граматичного) тлумачення пунктів 120-1.1, 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, в частині фрази: «крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою» виходить, що:
		- словосполучення «що не надається отримувачу (покупцю)» за своїм сенсовим навантаженням не деталізує наступну частину фрази «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою» оскільки тоді/інакше вся фраза в цілому мала б бути побудована таким чином: «крім податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, що не надається отримувачу (покупцю)»;
		- частина фрази «що не надається отримувачу (покупцю)» за своїм сенсовим навантаженням деталізує словосполучення «податкової накладної», відтак цілком грамотною є фраза «крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю)»;
		- слово «складеної» за своїм сенсовим навантаженням не деталізує попередню частину фрази «що не надається отримувачу (покупцю)», оскільки тоді/інакше вся фраза в цілому мала б бути побудована таким чином: «крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складається на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою»;
		- слово «складеної» за своїм сенсовим навантаженням деталізує словосполучення «податкової накладної», відтак маємо розуміти: «крім податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою».
		Так, суд встановив, що в повідомленні-рішенні від 25.06.2019 №0005091401 зазначено пункт 120-1.2 ПК України (відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних) (т. 1 а.с. 62), а в розрахунку вказано пункт 120-1.1 ПК України (т. 1 а.с. 63).
		Окрім того, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві №1153/09-19-08-02 від 01.11.2019 та акті перевірки №474/09-19-14-01/05743160 від 31.05.2019 щодо того, що 29.03.2018 AT «Оріана» складено податкову накладну №449 на суму 10 870 896,00 грн., в тому числі ПДВ 1 811 816,00 грн. та перевіркою встановлено порушення AT «Оріана» вимог пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України».
		Так, дані твердження спростовуються самою податковою накладною №449 (т. 1 а.с. 20), з якої слідує, що вона складена 12.03.2018, а також квитанцією №1 Державної фіскальної служби України (т. 1 а.с. 19), згідно якої накладна №449 складена 12.03.2018.
		Також суд підкреслює, що ТОВ «Оріана-Еко» не була платником ПДВ в період до 01.04.2018 (т. 1 а.с. 165), що звільняє АТ «Оріана» від обов`язку реєстрації податкової накладної згідно 120-1.2 ПК України.
		Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 за №0005091401.
		Суд також звертає увагу, що посилання позивача на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у справі №909/230/19 суд не бере до уваги, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень дана постанова скасована постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2019 у справі №909/230/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86245279).
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд зазначає, що відповідачем не доказано правомірності оскаржених рішень, при цьому, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлена їх протиправність, а тому суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
		Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області на користь акціонерного товариства «Оріана» сплачений судовий збір у розмірі 19 210,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №132 від 20.09.2019 (а.с. 3), №199 від 04.10.2019 (а.с. 126) та квитанцією №0.0.1488135688.1 від 09.10.2019 (а.с. 125).
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		позов акціонерного товариства «Оріана» (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, код ЄДРПОУ 05743160) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2019 за №0005081401 та №0005091401 задовольнити. 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 25.06.2019 за №0005081401.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 25.06.2019 за №0005091401.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463) на користь акціонерного товариства «Оріана» (вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська обл., 77300, код ЄДРПОУ 05743160) сплачений судовий збір у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		Суддя Кафарський В.В. 
		 
		Рішення складене в повному обсязі 21 лютого 2020 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...