Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/6549/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2020. Зареєстровано: 23.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2020.
Дата набрання законної сили: 18.02.2020
Номер судового провадження: 14894/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2020 р.Справа № 520/6549/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Старостіна В.В.,
		Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
		за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
		представника позивача Міліруд Є.О.
		представника відповідача Лук`янцева С.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.11.2019 року по справі № 520/6549/19
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Головного управління ДПС у Харківській області 
		про скасування податкових повідомлень-рішень,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:
		- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2019 року №00008751306 (з Додатком), №00008761306, №00008771306.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для висновку про порушення, яке призвело до заниження ПДВ на загальну суму 48490,00 грн., на думку перевіряючих, стало включення до податкового кредиту у декларації з ПДВ сум сплачених за ремонт автомобілів, придбання шин, придбання побутової техніки (кухонна мийка, граніт, машина посудомийна, витяжка кухонна, піч мікрохвильова, м`ясорубка, холодильник), придбання меблів для кухні та будматеріалів (плитка, ламінат та інше) та, які використані не в господарській діяльності платника податку. Так, щодо віднесення до податкового кредиту окремих сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів/послуг на загальну суму 32147,22 грн. позивач частково не погоджується із висновком відповідача щодо використання не в господарській діяльності платника податку, в тому числі: витрат на сплату ПДВ на утримання автомобілів (здійснення ремонту, придбання шин) таких марок: Ford Transit НОМЕР_1 дата реєстрації 11.09.2013р., ВАЗ НОМЕР_2 дата реєстрації 29.07.2016р., ВАЗ 21134 НОМЕР_3 дата реєстрації 29.07.2016р. Jeep НОМЕР_4 дата реєстрації 07.12.2016р., Mercedes-benz, vito 115 cdi, 2005 (14.01.2017р. перереєстрований за новим власником) на загальну суму - 27597,39 грн.; витрат на сплату ПДВ за придбаним холодильником на суму - 4449,83 грн. та витрат на сплату ПДВ за придбаним тросом стрічковим Белавто 8т. 6м на суму - 100,00 грн.
		Таким чином, позивач вважає, що у висновках акту перевірки мало бути зазначено порушень платником податків ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 16342,78 грн., замість зазначених 48490,00 грн., а тому, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту вищезазначені окремі суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів/послуг на загальну суму 32147,22 грн., а відповідачем неправомірно нарахований штраф 50% (16 073,61 грн.) та пеня 25% (8 036,81 грн.) від суми 32147,22 грн.
		Крім того, зазначив, що у зв`язку із тим, що автомобілі були придбані у власність саме фізичної особи ОСОБА_1 , то на баланс ФОП- ОСОБА_1 дані автомобілі неможливо було оприбуткувати. Внаслідок чого, і повідомлення щодо придбаних автомобілів, зареєстрованих за ОСОБА_1 , як за фізичною особою, за формою № 20-ОПП до Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням не надавалися, хоча автомобілі і використовувалися у господарській діяльності ФОП- ОСОБА_1 .
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 адміністративний позов задоволено частково.
		Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2019 року №00008751306 в частині збільшення суми грошового зобов`язання Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за податковим зобов`язанням в сумі 27597,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6899,35 грн.
		Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2019 року №00008761306 в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафу в сумі 13798,64 грн.
		Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2019 року №00008771306 у повному обсязі.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
		Стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) суму сплаченого судового збору у розмірі 425,14 грн. (чотириста двадцять п`ять гривень 14 копійок).. 
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
		В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно наданих до перевірки документів (чеків, видаткових накладних, зареєстрованих податкових накладних) виявлено включення до податкового кредиту у декларації з ПДВ сум сплачених за ремонт автомобілів, придбання шин, придбання побутової техніки (кухонна мийка UP, граніт, машина посудомийна PYRAMIDA, витяжка кухонна PYRAMIDA, піч мікрохвильова SAMSUNG, м`ясорубка MOULINEX, холодильник HITACHI), придбання меблів для кухні та будматеріалів (плитка, ламінат та інше) та використанні вказаних товарів не в господарській діяльності платника податку. Крім того, зазначив, що платник податків ФОП ОСОБА_1 , повідомлення за формою №20-ОПП до Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо використання у господарській діяльності рухомого майна не надавав.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 замінено відповідача по справі - Головне управління ДФС у Харківській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.02.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
		Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 01.04.2012р. перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку за ставкою 3% (свідоцтво платника єдиного податку серія А №075271 від 13.03.2012 р.) та є платником податку на додану вартістю за ставкою 20% (свідоцтво НБ №151061 №100216375 від 17.03.2009 р).
		Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_5 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р.
		Результати перевірки викладені в акті №1653/20-40-13-06-08/ НОМЕР_5 від 15.05.2019 року.
		За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення:
		- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 «г» ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями встановлено заниження ПДВ на загальну суму 48490,00 грн.;
		- п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, не реєстрація податкових накладних на загальну суму ПДВ 48489,00 грн.;
		- порушення п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, а саме, не надано повідомлення за формою №20-ОПП до Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.
		Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення, проте висновки акту перевірки залишені без змін.
		На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення  рішення від 07.06.2019 року:
		- №00008751306, яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 66612,50 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 48490,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12122,50 грн.;
		- №00008761306, яким до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф в сумі 24244,95 грн.;
		- №00008771306, яким до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф в сумі 170,00 грн.
		Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.
		Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що ремонт автомобілів та придбання шин, суми витрат на які попередньо позивачем були включені до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ на загальну суму 27597,39 грн., були використані позивачем у власній господарській діяльності.
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. 
		Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.
		Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).
		Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
		Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
		За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
		Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
		Відповідно до п.п. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Відповідно до п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
		До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
		У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
		У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Підпунктом «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
		Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Таким чином, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
		Обов`язковою ж умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
		Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень був викладений в акті перевірки висновок відповідача про не нарахування податкових зобов`язань в порядку пункту 198.5 «г» статті 198 Податкового кодексу України за операціями, які попередньо позивачем були включені до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ сум сплачених за ремонт автомобілів, придбання шин, придбання побутової техніки (кухонна мийка UP, граніт, машина посудомийна PYRAMIDA, витяжка кухонна PYRAMIDA, піч мікрохвильова SAMSUNG, м`ясорубка MOULINEX, холодильник HITACHI), придбання меблів для кухні та будматеріалів (плитка, ламінат та інше), тобто товари та послуги, які не використовувались в господарській діяльності платника податку.
		За актом перевірки, в порушення пункту 198.5 «г» статті 198 Податкового кодексу України, перевіркою встановлено не нарахування податкових зобов`язань за включеними до складу податкового кредиту сумами ПДВ 48489,90 грн. (за ціною придбання), по операціях, що не відносяться до господарської діяльності, а відповідно, в порушення п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 48489,90 грн.
		Позивач в наданих до суду поясненнях зазначив, що частково погоджується з висновками контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, однак, не погоджується з висновками перевіряючих щодо не нарахування ним податкових зобов`язань за операціями, які попередньо позивачем були включені до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ на загальну суму 32147,22 грн. стосовно використання придбаних товарів та послуг не у власній господарській діяльності платника податку, в тому числі: витрат на сплату ПДВ на утримання автомобілів (здійснення ремонту, придбання шин) таких марок: Ford Transit НОМЕР_1 дата реєстрації 11.09.2013р., ВАЗ НОМЕР_2 дата реєстрації 29.07.2016р., ВАЗ 21134 НОМЕР_3 дата реєстрації 29.07.2016р. Jeep НОМЕР_6 дата реєстрації 07.12.2016р., Mercedes-benz, vito 115 cdi, 2005 (14.01.2017 р. перереєстрований за новим власником) на загальну суму 27597,39 грн.; витрат на сплату ПДВ за придбаним холодильником на суму - 4449,83 грн. та витрат на сплату ПДВ за придбаним тросом 1 мм 1*19 НЕРЖ на суму - 100,00 грн.
		Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом за наслідком перевірки було збільшено податкове зобов`язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в порядку пункту 198.5 «г» статті 198 Податкового кодексу України за операціями, які попередньо позивачем були включені до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ сум сплачених за послуги та товари, які не використовувались в господарській діяльності платника податку.
		Стосовно використання придбаних товарів та послуг не у власній господарській діяльності платника податку, а саме, витрат на сплату ПДВ на утримання автомобілів (здійснення ремонту, придбання шин): Ford Transit НОМЕР_1 дата реєстрації 11.09.2013р., ВАЗ НОМЕР_2 дата реєстрації 29.07.2016р., ВАЗ 21134 НОМЕР_3 дата реєстрації 29.07.2016р. Jeep НОМЕР_6 дата реєстрації 07.12.2016р., Mercedes-benz, vito 115 cdi, 2005 дата реєстрації 28.04.2011р. (14.01.2017 р. перереєстрований за новим власником) на загальну суму 27597,39 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		Як свідчать матеріали справи, видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: 28.25 виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування - основна, 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування.
		Відповідно до абзацу 2 п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 №1388, транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
		Згідно технічних паспортів, наявних в матеріалах справи, власником транспортних засобів Ford Transit НОМЕР_1 дата реєстрації 11.09.2013р., ВАЗ НОМЕР_2 дата реєстрації 29.07.2016р., ВАЗ 21134 НОМЕР_3 дата реєстрації 29.07.2016р. Jeep НОМЕР_6 дата реєстрації 07.12.2016р., Mercedes-benz, vito 115 cdi, 2005 дата реєстрації 28.04.2011р. (14.01.2017 р. перереєстрований за новим власником) є ОСОБА_1 .
		На підтвердження використання у господарській діяльності платника податку вищевказаних автомобілів позивачем надано до матеріалів справи розпорядження про використання транспортних засобів у господарській діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 б/н від 16.09.2013р., від 01.08.2016р та від 08.12.2016р., згідно яких у зв`язку з виробничою необхідністю, ФОП ОСОБА_1 приймає рішення про використання у власній господарській діяльності автомобілів Ford Transit НОМЕР_1 , ВАЗ НОМЕР_2 , ВАЗ 21134 НОМЕР_3 , Jeep АХ 6577 НОМЕР_7 , Mercedes-benz, vito 115 cdi, НОМЕР_8 , які належать на праві власності ОСОБА_1 , як фізичній особі.
		Згідно розпоряджень автомобілі Ford Transit НОМЕР_1 та Mercedes, vito 115 cdi, НОМЕР_9 можливо використовувати для перевезень важкого холодильного і технологічного вентиляційного обладнання, автомобіль Jeep НОМЕР_4 можливо використовувати для відряджень та представницьких зустрічей із постачальниками та замовниками послуг ФОП- ОСОБА_1 , та, одночасно, усі автомобілі марок Ford Transit НОМЕР_1 , ВАЗ НОМЕР_2 , ВАЗ 21134 НОМЕР_3 , Jeep АХ НОМЕР_10 , Mercedes, vito 115 cdi, 2005 використовувати у господарській діяльності ФОП- ОСОБА_1 при закупці та реалізації матеріалів, комплектуючих для їх подальшого монтажу та ремонту холодильного, технологічного і вентиляційного обладнання у замовників, для транспортування бригад співробітників до місця виконання ними монтажних, ремонтних робіт у замовників.
		Відповідно до розпоряджень б/н від 16.09.2013р., від 01.08.2016р та від 08.12.2016р., право на керування вищезазначеними транспортними засобами надається ОСОБА_1 , а також найманим працівникам ФОП ОСОБА_1 , які мають водійські посвідчення на право керування транспортними засобами даної категорії.
		Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні підтверджують використання фізичною особою  підприємцем ОСОБА_1 автомобілів Ford Transit НОМЕР_1 , Mercedes-benz, vito 115 cdi, НОМЕР_8 у власній господарській діяльності при виконанні умов договорів поставки та постачання. (а.с.26-78 т.1).
		Представником позивача підтверджено, що використання транспортних засобів в господарській діяльності обумовлено необхідністю виконання договірних відносин щодо виконання робіт за наданими договорами. (а.с.143-148 т.1).
		При цьому, колегія суддів зазначає, що факт не подання до контролюючого органу довідки за формою 20-ОПП, не свідчить про не використання вказаних транспортних засобів у власній господарській діяльності.
		Враховуючи специфіку господарської діяльності позивача, на переконання колегії суддів, надані документи підтверджують використання у власній господарській діяльності позивача витрати на ремонт автомобілів, а також спричинення цими господарськими операціями реальних змін майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.
		Всі надані до матеріалів справи документи за спірними договорами підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з надання послуг (робіт), їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.
		Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні або суперечливі.
		За викладених обставин, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів про виконання робіт, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ремонт вищезазначених автомобілів та придбання шин, суми витрат на які визначені в Додатку №2 до акту перевірки та які попередньо позивачем були включені до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ на загальну суму 27597,39 грн., були використані позивачем у власній господарській діяльності, а тому, доводи відповідача, що вказані придбані товари та послуги не призначенні для використання у власній господарській діяльності підприємства, не приймаються судом до уваги та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно, і доводи відповідача, що позивач в порушення вимог п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не здійснив реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ в сумі 13798,64 грн. є також необґрунтованими.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №00008751306 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за податковим зобов`язанням в сумі 27597,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6899,35 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №00008761306 підлягає скасуванню в частині застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафу в сумі 13798,64 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Також з матеріалів справи встановлено, що підставою для застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України штрафу в сумі 170,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №00008771306 від 07.06.2019 р. слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не подання ФОП ОСОБА_1 до Східної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області повідомлення за формою №20-ОПП щодо використання у господарській діяльності рухомого майна.
		Відповідно до п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.
		З аналізу вищезазначеної норми Податкового кодексу України, випливає, що не подання до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП щодо використання у господарській діяльності рухомого майна не передбачає відповідальність визначену статтею 117 Податкового кодексу України, згідно якої накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень передбачено лише за неподання у строки та у випадках, передбачених Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до облікових даних платника податків.
		При цьому, акт перевірки не містить застереження, які саме облікові дані змінюються при поданні форми 20-ОПП.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. на підставі п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України по спірному податковому повідомленню-рішенню від 07.06.2019 року №00008771306, оскільки позивачем вимоги п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України порушено не було. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2019 року №00008771306 підлягає скасуванню у повному обсязі.
		Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року по справі № 520/6549/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді   С.С. Рєзнікова   А.О. Бегунц   Повний текст постанови складено 21.02.2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...