Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16806/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано судом: 25.02.2020. Зареєстровано: 26.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2020 (частково)
Результат оскарження 18.11.2020 Північний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		25.02.2020Справа №  910/16806/19
		Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
		 
		За позовом          Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
		          "ПТАХІВНИК" вул. Колгоспна, буд. 12, с. Токарів, Новоград-Волинський                     район, Житомирська область, 11754
		до          Приватного підприємства "ВІНТЕРМ"
		          вул. Академіка Кримського, буд. 4-А, м. Київ, 03142
		про          стягнення 130 594 грн. 42 коп.
		 
		Без повідомлення (виклику) учасників справи
		 
		ВСТАНОВИВ:
		28.11.2019 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПТАХІВНИК" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ВІНТЕРМ"  про стягнення 130      594 грн. 42 коп.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватним підприємством "ВІНТЕРМ" не виконано своїх зобов`язань із поставки товару, внаслідок чого сума основного боргу відповідача становить 116 400 грн.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/16806/19 від 03.12.2019 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХІВНИК" залишено без руху. 
		13.12.2019 від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХІВНИК" надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2019.
		18.12.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16806/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
		22.01.2020 від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав того, що обов`язок відповідача поставити товар виникає у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги про його поставку, проте за твердженням відповідача такої вимоги від позивача не надходило.
		28.01.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив, якою спростовує твердження відповідача стосовно відсутності вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХІВНИК" про поставку оплаченого товару.
		07.02.2020 до суду представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якій стверджує, що позивачем доказів того, що останній не зміг забрати оплачений товар, а підстави повертати гроші за товар у відповідача відсутні.
		Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
		Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
		При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
		Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		У зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному з 17.02.2020, рішення у справі ухвалено після виходу судді з лікарняного.
		Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ПТАХІВНИК» (далі - СТОВ «Птахівник», Покупець. Позивач) та Приватним підприємством "ВІНТЕРМ" (далі - ПП "ВІНТЕРМ", Постачальник, Відповідач) були узгоджені умови поставки, за якими СТОВ «Птахівник» оплачує та приймає товар - котел KOSTRZEWA TWIN BIO Luxury (24кВт) ЕЕІ (далі - Товар) на умовах здійснення попередньої оплати Товару, у розмірі 100% від вартості Товару. В свою чергу ПП "ВІНТЕРМ" передає Товар з моменту отримання коштів від СТОВ «Птахівник». Характеристика товару міститься на сайті Відповідача, витяг з якого додається до позову.
		За твердженням позивача, 05.10.2018р. на електронну пошту СТОВ «Птахівник» від представника ПП "ВІНТЕРМ" надійшов рахунок-фактура № Вт-0000964 від 05.10.2018р. на оплату Товару, загальна вартість якого становить 116 400,00 грн.
		СТОВ «Птахівник» оплатив Товар 08.10.2018р., що підтверджується платіжним дорученням №1966 від 08.10.18 р. та випискою Банку за 08.10.2018 р. 
		За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем та підтверджене матеріалами справи, зобов`язання щодо поставки товару, оплаченого СТОВ «Птахівник» на суму 116 400,00 грн. відповідачем не виконано.
		Наявність заборгованості ПП "ВІНТЕРМ" перед СТОВ «Птахівник» у розмірі 116  400,00 грн. підтверджена підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 28.08.2019.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.
		Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
		За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
		При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. 
		Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
		У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
		Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
		Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом перерахування позивачем 100% попередньої оплати за котел KOSTRZEWA TWIN BIO Luxury (24кВт) ЕЕІ на суму 116  400,00 грн. відповідно до виставленого рахунку-фактури від № Вт-0000964 від 05.10.2018р. 
		Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
		У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. 
		Згідно з ч. З ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання зобов`язання і вимагати відшкодування збитків.
		Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
		11.10.2019. СТОВ «Птахівник» на адресу відповідача було направлено лист-вимогу №309 про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар у 7-ми денний термін з моменту отримання листа.
		За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з повернення попередньої оплати у сумі 116  400,00 грн. відповідачем не виконано.
		Доказів повного поставки товару або повернення  частини попередньої оплати матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується.
		Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З матеріалів справи судом встановлено, що наявність заборгованості ПП "ВІНТЕРМ" перед СТОВ «Птахівник» у розмірі 116  400,00 грн. підтверджена підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 28.08.2019.
		Надаючи правову оцінку вказаному акту судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.
		Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. 
		Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості  ПП "ВІНТЕРМ" перед СТОВ «Птахівник» у розмірі 116  400,00 грн. документально підтверджена та  належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача за період з 09.10.2018 по 25.11.2019 3% річних у сумі 3  951,22 грн. та інфляційних втрат у сумі 10  243,20 грн.
		Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних необхідно зазначити, що така відповідальність за порушення грошового зобов`язання встановлена положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.
		З встановлених обставин справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, а саме котлу KOSTRZEWA TWIN BIO Luxury (24кВт) ЕЕІ на суму 116  400,00 грн., в межах яких позивач прийняв на себе зобов`язання оплатити та прийняти товар, а відповідач передати товар з моменту отримання коштів.  
		Зобов`язання з передачі товару за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.
		Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за невиконане поставку товару. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України.
		Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 у справі №910/9288/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 01.07.2019 у справі №910/5773/18, від 26.10.2018 у справі №910/1775/18, від 18 грудня 2019 року у справі №906/190/19.
		З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем на суму попередньої оплати.
		Стосовно заявлених позивачем до стягнення 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. 
		Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).
		Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. 
		На підтвердження надання адвокатських послуг, представником позивача надано: Договір про надання юридичних послуг від 13.11.2019, розрахунок вартості послуг та роботи адвоката від 25.01.2020, ордер КС №511940 про надання правової допомоги від 27.11.2019, копію платіжного доручення №918 від 26.11.2019 на суму 12  000,00 грн. та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Кочмарьової Т.С.
		Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника  адвоката, визначається згідно з  умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
		Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також заперечення відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката,  суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак, суд вважає, що обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. 00 коп.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХІВНИК" до Приватного підприємства "ВІНТЕРМ" про стягнення 130  594,42 грн. підлягають частковому задоволенню.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підляганню стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1746,00 грн.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129,  233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХІВНИК" задовольнити частково. 
		2. Стягнути з Приватного підприємства "ВІНТЕРМ" (вул. Академіка Кримського, буд. 4-А, м. Київ, 03142, ідентифікаційний код - 34645747) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХІВНИК" (вул. Колгоспна, буд. 12, с. Токарів, Новоград-Волинський район, Житомирська область, 11754, ідентифікаційний код - 05521152) 116 400 (сто шістнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 8  000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 1 746 (одну тисячу сімсот сорок шість) грн. 00 коп. - судового збору. 
		3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI.
		 
		 
		Суддя                                                                                М. О. Лиськов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...