Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/4055/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Надіслано судом: 25.02.2020. Зареєстровано: 26.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2020.
Дата набрання законної сили: 13.09.2021
Результат оскарження 13.09.2021 Запорізький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/336/147/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018080130001623

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                                   336/4055/18
		1-кп/336/147/2020
		14 лютого 2020 року                     м. Запоріжжя
		 
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів:
		головуючого судді      ОСОБА_1 ,
		судді                 ОСОБА_2 ,
		судді             ОСОБА_3 , 
		при секретарі          ОСОБА_4 , 
		за участю прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника         адвоката ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої          ОСОБА_7 , 
		перекладача          ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню: 
		ОСОБА_7 , яка народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нікополі, Дніпропетровської області, громадянки України, не працює, незаміжня, без освіти, яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судимостей не має, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 звинувачується у вчиненні злочину за наступних обставин.
		У невстановлений час у ОСОБА_7 виник умисел на незаконний збут наркотичних засобів наркозалежним особам на території міста Запоріжжя.
		З метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на збут наркотичного засобу, ОСОБА_7 при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, незаконно придбала наркотичний засіб  метадон, який незаконно зберігаючи при собі, перенесла за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де продовжила незаконно зберігати з метою подальшого збуту.
		Далі, 04.06.2018 року приблизно о 12-00 год., знаходячись за місцем свого проживання, ОСОБА_7 , взяла частину раніше придбаного наркотичного засобу, який продовжуючи незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту, перенесла його на територію, розташовану поряд з будинком № 1 по вулиці Бочарова в м. Запоріжжв, де була зупинена працівниками поліції.
		4 червня 2018 року в період часу з 12 години до 13 годин 21 хвилину проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_2 , за участю ОСОБА_7 , в ході проведення якого у останньої в сумці виявлено та вилучено 70 (сімдесят) згортків з порошкоподібною речовиною білого кольору та один полімерний пакет з крупнокристалічною речовиною білого кольору. Крім того, в приміщенні балкону на підлозі, в спальній білизні ОСОБА_7 виявлено та вилучено 7 (сім) згортків з порошкоподібною речовиною білого кольору, які ОСОБА_7 , діючи з єдиним умислом, незаконно зберігала з метою подальшого збуту.
		Згідно висновку експерта № 7-1032 від 05.06.2018 року два зі згортків, вилучених у ОСОБА_7 , містить у своєму складі наркотичний засіб - метадон та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол). Маса метадону складає 0,2910 г, маса дифенгідраміну (димедролу) складає 0,0628 г.
		Згідно висновку експерта № 7-1040 від 07.06.2018 у складі вилучених у ОСОБА_7 , полімерному прозорому, безкольоровому пакеті, що містить білий крупнокристалічний порошок, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 16,9343 г; у 68 (шістдесят вісім) згортках з прозорої безкольорової полімерної клейкої стрічки, кожен з яких містить запаяний полімерний непрозорий згорток білого кольору, що містить білий порошок, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого склала 5,6760 г; у 7 (сім) запаяних полімерних непрозорих згортках білого кольору, що містить білий порошок, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,5815 г.
		Загальна маса вилученого у ОСОБА_7 особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого обмежено  метадон, складає 23,4828 г, що згідно таблиці №1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 01.08.2000 року №188 зі змінами, є особливо великим розміром, який ОСОБА_7 діючи з єдиним умислом зберігала з метою збуту. 
		Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу в особливо великих розмірах.
		Допитана у судовому засіданні ОСОБА_7 свою провину не визнала та пояснила, що її син ОСОБА_9 винаймав квартиру в м. Запоріжжі, та інколи вона приходила до нього у гості, при цьому допомагала грошами в оплаті за квартиру її власнику. Крім того, обвинувачена зазначила, що займалася торгівлею речами на ринку, які зберігала у сина на квартирі, тому того дня вона і завітала до нього, щоб винести на базар частину товару, при цьому її син ОСОБА_10 на деякий час вийшов у магазин. Під час, коли вона перебувала у сина на квартирі, він зателефонував їй з вулиці та попросив спуститися до нього і винести з квартири два згортки у вигляді чоловічих шкарпеток, що знаходилися на спальному місці, розташованому на балконі. Виконуючи його прохання, вона знайшла такі згортки зі шкарпеток і, не розгортаючи їх, поклала до своєї сумки та вийшла з ними з квартири. Самого ОСОБА_10 вона зустріла вже біля будинку і саме в цей час до них підійшли співробітники поліції та разом привели їх знову до квартири, де проживав ОСОБА_10 . Поняті були запрошені лише хвилин через 30-40 після того, як вона була затримана співробітниками поліції біля будинку. На початку обшуку квартири слідчий обшукав її сумку, де виявив вищевказані згортки зі шкарпеток. Також обвинувачена вказала суду, що вона не була обізнана про вміст вищевказаних згортків, а тому не має жодного відношення, а ні до виявлених у них речовин, а ні до речовин, які були виявлені у ліжку на балконі квартири сина, відповідно, не знала, що вилучені речі містять наркотичні засоби. Крім того, ОСОБА_7 ще додала, що співробітники поліції примусово її привели до квартири сина, бо утримували її поряд, вели під руки, нащо вона заперечувала. Зазначила суду, що під час обшуку до житла не впустили її захисника, хоча він вже на той час стояв біля дверей. 
		Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення, виходячи з наступного.
		Статтею 7КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до вимог ст. 8КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Як випливає із ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки її провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і неупередженим судом.
		Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції прозахист праві основнихсвобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". 
		Стаття 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики ЄвропейськогоСуду зправ людини" передбачає, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права". 
		У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).
		Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 р. та рішенні Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.
		Згідно з положеннями ст. 17КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.         Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
		Судовий вирок, який проголошується ім`ям держави, має бути законним, обгрунтованим і справедливим.
		У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з`явився перед судом, має бути визнаний винуватим.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		За змістомрішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Як встановлено судом, 21 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідуваня за № 12017080130003497 були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 307 КК України, за фактом незаконного збуту невстановленою особою наркотичних засобів (метадону) наркозалежним особам на території м. Бердянська та Запорізької області /а.с. 242 т.1/. 
		У межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчий СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізької області ОСОБА_11 звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі та окремих кімнатах, яка розташована за адресою: будинок АДРЕСА_2 , де фактично проживає гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою відшукання і вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин, знарядь злочину, речей і цінностей, добутих злочинним шляхом, а також інших предметів й документів, що мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
		Власне клопотання слідчий обґрунтував тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який займається незаконним виготовленням, зберіганням та збутом наркотичного засобу «метадон» наркозалежним особам на території м. Бердянська та м. Запоріжжя.
		За результатами судового розгляду клопотання слідчого ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_12 від 31 травня 2018 року було надано дозвіл на проведення обшуку слідчому СВ Бердянського ВП ГУНП ОСОБА_11 в квартирі та окремих кімнатах, яка розташована за адресою: будинок АДРЕСА_2 , де фактично проживає гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою відшукання і вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин, знарядь злочину, речей і цінностей, які були здобуті злочинним шляхом, а також інших предметів й документів, що мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні /а. с. 245 т. 1/.
		На підтвердження викладеного вище обвинувачення стороною обвинувачення були надані суду наступні докази. 
		Так, згідно складеного 4 червня 2018 року слідчим СВ Бердянського ВП ГУНП у Запорізькій області ОСОБА_11 протоколу того ж дня у період з 12-24 год. по 13-21 год. був проведений обшук житла за адресою: АДРЕСА_2 /а. с. 246-250 т. 1/.
		У протоколі вищевказаної слідої дії, зокрема, зазначено наступне:
		«У приміщенні кухні знаходиться ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зі слів), яка одягнена у халат та в руках якої знаходиться жіноча сумка коричневого кольору. ОСОБА_7 добровільно дала працівникам поліції свою сумку для огляду. В ході огляду сумки, було виявлено одну шкарпетку чорного кольору, в якій знаходиться предмет зовні схожий на ваги. Далі, виявлено ще одну шкарпетку чорного кольору, при відкритті якої встановлено, що в ній знаходиться один поліетиленовий згорток з кристалічною речовиною білого кольору та поліетиленовий згорток, в якому знаходяться три менших поліетиленових згортка, при відкритті яких виявлено 70 маленьких згортків (поліетиленові) з порошкоподібною речовиною білого кольору. Після чого, виявлені 77 поліетиленових згортків та один поліетиленовий пакет із речовиною білого кольору вилучаються та поміщуються до трьох поліетиленових пакетів, які опечатані бірками і пояснювальними написами. Крім того, предмет схожий на ваги та фрагмент паперу з написом вилучається до поліетиленового пакету, опечатаний пояснювальною запискою. Далі, мобільний телефон «Nokia»в корпусі чорно-червоного кольору вилучається та поміщується в поліетиленовий пакет, опечатаний пояснювальною запискою. Виявлені вищевказані речовини та предмети вилучені для подальшого розслідування» /а. с. 246-250 т. 1/.
		Натомість, суд дійшов висновку про те, що отримані за результатом проведення вказаної слідчої дії фактичні дані в силу положень ч.1 та ч.3 ст. 87 КПК України необхідно визнати недопустимими доказами. 
		Як вже зазначав суд, ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою: будинок АДРЕСА_2 , де фактично проживає гр. ОСОБА_9 .
		Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія (ч.3 ст. 236 КПК України).
		Натомість, як слідує з протоколу обшуку від 4 червня 2018 року напочатку процесуальної дії слідчий вручив копію відповідної ували слідчого судді саме обвинуваченій, а не присутньому при цьому ОСОБА_9 , у фактичному володіння якого й перебувала вищевказана квартира, про що достовірно вбачається з договору оренди житлового приміщення від 13.04.2018 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , та, й власне, про таке слідує, навіть, зі змісту самої ухвали слідчого судді. 
		З викладеного вбачається, що органом досудового розслідування вже на початковому епаті проведення обшуку до обвинуваченої була застосована неналежна правова процедура. 
		За положеннями ч.1 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
		Крім того, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист (ч.1 ст. 63 Консттуції України). 
		Суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, зокрема, таке діяння, як порушення права особи на захист (п.3 ч.2 ст. 87 КПК України).
		Крім того, згідно положень п. 3 ч.3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. 
		Так, свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні повідомив, що обвинувачену він побачив вже під час обшуку. Так, одного дня він прогулювався по вул. Бочарова в м. Запоріжжі зі своїм приятелем на ім`я ОСОБА_10 . Події відбувалися у 2018 році, коли до них звернувся співробітник поліції з проханням того, щоб вони взяли участь як поняті при проведенні обшуку квартири, на що свідок та його приятель надали згоду. Разом вони зайшли у під`їзд одного з багатоповерхових будинків та піднялися на якийсь поверх, де біля однієї з квартир побачили обвинувачену. Під час обшуку квартири спочатку співробітники поліції обшукали сумку ОСОБА_7 , з якої вилучили маленькі ваги та шкарпетки з маленькими зготками, в яких містилися гранули білого кольору. На балконі лежав матрац, під яким також виявили такі ж згорки, що були і в шкарпетках. Крім того, свідок додав, що під час обшуку в квартирі був присутній й син обвинуваченої на ім`я ОСОБА_10 . 
		ОСОБА_15 , будучи допитаним у судовому засіданні, пояснив, що він дійсно був залучений до проведення обшуку в якості понятого десь на початку червня 2018 року. Так, він прогулювався з товарищем по вул. Бочарова в м. Запоріжжі, коли біля опівдня до них підійшов співробітник поліції та запросив їх. Згодом вони разом піднялися до однієї з квартир, поряд з якою зустріли ОСОБА_7 , а з нею був якийсь був хлопець циганської зовнішності та співробітники поліції. При цьому, у обвинуваченої при собі була сумка чорного кольору. Слідчий зачитав права, після чого розпочався обшук, який фіксувався на відеокамеру. Спочатку всі пройшли до кухні, де слідчий обшукав сумку обвинувачної, в якій знайшли речовину білого кольору. Потім пройшли на балкон, на якому лежав матрац, в якому також знайшли таку ж речовину білого кольору. При цьому, сама ОСОБА_7 плуталася у власних свідченнях, то говорила, що знайшла, а потім говорила - що вона купила, та ще й стверджувала, що виявлена на спальному місці речовина належить саме їй. 
		Крім того, свідок ОСОБА_16 повідомив суду, що на початку літа 2018 році він брав участь у проведенні обшуку квартири на 6-му чи 7-му поверсі будинку по в АДРЕСА_3 . Слідчий, що проводив обшук, сам був з Бердянського відділу поліції, як й інші співробітники поліції. Того дня, ще з ранку, свідок разом з іншими співробітниками поліції чекав біля будинку на проведення обшуку. Обвинувачена разом із сином ОСОБА_10 вийшли з квартири, і тоді вони були затримані співробітниками поліції, після чого усі піднялися на поверх до квартири. Обшук проводився в присутності їх та понятих, під час огляду вмісту сумки обвинуваченої були виявлені шкартеки, в одній парі зберігалися ваги, а в іншій  метадон. Крім того, в квартирі так само знайшли ще метадон - білі кристалоподібні камінчики. Під час обшуку велася відеозйомка, а за його результатами було складено протокол, який свідок і підписав. Все вилучене під час обшуку було упаковано та завірено підписами учасників слідчої дії. Сама ОСОБА_7 плуталася у свідченнях, коли пояснювала походження знайденого. При цьому, її син ОСОБА_10 зазначав, що це саме його спальне місце, де були знайдені згортки з метадоном, а обвинувачена стверджувала, що саме вона проживає у квартирі, а її син просто завітав до неї у гості. Крім того, свідок також зазначив суду, що ОСОБА_7 була затримана того дня близько 12-00 год.
		Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що з квітня по червень 2018 року він здавав квартиру сину обвинуваченої ОСОБА_10 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , задля чого з ОСОБА_10 було укладено відповідний договір. Після цього у травні 2018 року свідок двічі приходив на вказану адресу для отриманням оплати за винайм житла, під час чого у квартирі окрім ОСОБА_10 були присутні його дружина ОСОБА_17 з дитиною близько 10 років та його мати ОСОБА_7 , але свідок не пам`ятає, хто саме передавав йому гроші за оренду. Крім того, ОСОБА_13 згадав, що під час укладення договору з ОСОБА_10 він не обговорював, хто саме буде проживати у його квартирі: чи сам ОСОБА_10 чи разом з членами своєї родини, хоча у самій угоді було зазначено, що ОСОБА_10 вселяється до квартири разом зі своєю родиною, але без уточнення, з ким саме, тобто він міг вселити у таке житло будь-кого, нащо ОСОБА_13 заперечень й не мав. 
		Отже, з вказаних показань судом достовірно встановлено, що ОСОБА_7 разом із сином біля 12-00 год. 4 червня 2018 року була зупинена співробітниками поліції біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 ,після чого, підкоряючись їх наказу та залишаючись поряд, змушена була повернутися до квартири АДРЕСА_4 будинку за вищевказаною адресою, в якій залишалася до кінця проведення в ній слідчим СВ Бердянського ВП ГУНП у Запорізькій області ОСОБА_11 обшуку, тобто фактично ОСОБА_7 була затримана спвробітниками поліції з подальшим позбавленням права на вільне пересування. 
		Вказаний висновок суду підкріплюється й тим, що 4 червня 2018 року о 22 годині 05 хвилин на підставі ч. 1 ст. 208 КПК України обвинувачена була затримана та поміщена до ІТТ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, а а ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_18 від 7 червня 2018 року до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з утриманням у Вільнянській УВП УДПтС України в Запорізькій області (№ 11).
		Стаття 276 КПК України передбачає, що підозрюваним є, в тому числі, особа, затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а згідно ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи у приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Згідно ст. 208 ч.4 КПК України, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов`язана негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину від підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст.213 КПК України та забезпечити затриманій особі реалізацію прав, передбачених ст.213 цього Кодексу.
		З моменту фактичного затримання біля 12-00 год. 4 червня 2018 року ОСОБА_7 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, проте всупереч вимогам ст.ст. 208, 213 КПК України їй не роз`яснили підстави та мотиви затримання, право мати захисника та інші положення КПК України, які є засадничими для забезпечення затриманій особі права на захист, що не було спростовано під час судового розгляду представником державного обвинувачення.
		Європейський Суд з прав людини у рішенні «Родіонов проти Росії» (№ 9106/09) зазначив, що навіть за наявності очевидних доказів вчинення злочину при затриманні на місці злочину, правоохоронці повинні дотримувати всіх гарантій прав підозрюваного в контексті концепції справедливого суду. У зв`язку з тим, що під час затримання заявника та складання протоколу огляду його машини, він не був належним чином поінформований про право на юридичну допомогу та про право не свідчити проти самого себе, ЄСПЛ зробив висновок, що право заявника на юридичну допомогу було обмежено, а обвинувачення у кримінальній справі базувалося переважно на протоколі огляду транспортного засобу, при складанні якого були порушені права заявника. Сукупність зазначених фактів привела до порушення ст.ст. 3, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		В даному випадку 04.06.2018 року при затриманні та проведенні слідчих дій за участю ОСОБА_7 співробітниками поліції не було надано останній можливості скористатися допомогою адвоката, не здійснено роз`яснення підозрюваній її прав та обов`язків, що мало своїм наслідком істотне порушення вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
		Крім того, судом було досліджено аудіо- та відеозапис на доданому до протоколу обшуку диску для лазерних систем зчитування, що був долучений до матеріалів кримінального провадження, на якому відображена повна фіксація здійсненого обшуку та його результатів /а. с. 250 т. 1/. 
		Відповідно до абз. 3 ч.3 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.
		Як слідує зі змісту дослідженого судом аудіо- та відеозапису, на початку обшуку (1 хв. 54 сек. першого файлу відеозапису) слідчий звертається до ОСОБА_7 і з`ясовує, чи є у неї діючий адвокат, з яким укладено договір, та роз`яснює їй, що вона має право запросити його для участі у проведені названої слідчої дії, на що обвинувачена відповідає стверджувально, повідомляючи слідчого про те, що такий адвокат зараз підійде. Далі слідчий цікавиться у ОСОБА_7 , чи уклала вона з таким адвокатом офіційний договір, на що обвинувачена відповідає, що ні, але вона має намір зараз укласти такий договір, після чого слідчий констатує, що у ОСОБА_7 на даний час немає ніякого договору, і розпочинає проведення обшуку житла за вищевказаною адресою за зачиненими дверима. Надалі, під час здійснення слідчої дії (16 хв. 45 сек. другого файлу відеозапису) обвинувачена звертається з проханням подвонити адвокату, на що слідчий надає їй згоду. Крім того, ОСОБА_7 повідомляє учасників обшуку, про те, що хтось перебуває біля дверей. Надалі, (00 хв. 44 сек. третього файлу відеозапису) обвинуваченій телефонують та вона веде бесіду, під час якої звертається до слідчого із запитанням, чи впустять «його» (за змістом розмови  адвоката), бо він дзонить у дзвінок, більш того, вона починає просити про це слідчого, на що отримує відмову з роз`ясненням того, що адвоката впустять у житло лише після закінчення проведення слідчої дії. Наприкінці здіснення обшуку (24 хв. 23 сек. третього файлу відеозапису) на питання слідчого, чи є у ОСОБА_7 якісь претензії до співробітників поліції, обвинувачена говорить, що там стукають та просить, щоб хоч хтось підійшов, подивився та впустив таку особу. 
		При цьому, зроблені під час обшуку вищевказані заяви ОСОБА_7 слідчий на порушення приписів ч.8 ст. 236 КПК України навіть не вніс до прокотолу слідчої дії. 
		З викладеного вище суд може констатувати те, що під час проведення обшуку обвинувачена дійсно висловила слідчому бажання скористатися правовою допомогою адвоката шляхом залученя його до участі в обшуку та підтримувала таке клопотання протягом усієї слідчої дії. Натомість, слідчий на порушення ч.1, абз. 3 ч.3 ст. 236 КПК України заперечив на прохання ОСОБА_7 , заборонивши допускати у житло адвоката до закінчення слідчої дії, чим фактично позбавив її, як учасника обшуку, користуватися при цьому правовою допомогою адвоката. 
		Такий висновок суду підкріплюється й тим, що за положеннями ч.1 ст. 48 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв`язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв`язку для запрошення захисника. 
		При цьому, на правильність вказаного висновку суду не впливають приписи ч.1 ст. 236 КПК України стосовно того, що слідчий зобов`язаний допустити на місце проведення обшуку захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями ст. 50 КПК України, адже на початку слідчої дії ОСОБА_7 повідомила слідчого про те, що її адвокат зараз прибуде та вона з ним укладе відповідний договір, що було проігноровано слідчим, який розпочав проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 за зачиненими дверими, фактично позбавивши у такий спосіб обвинувачену залучити до участі у слідчій дії її адвоката.
		Крім того, як встановлено судом з дослідженого судом аудіо- та відеозапису проведеного 4 червня 2018 року обшуку та відповідного протоколу названої процесуальної дії, на порушення приписів ч.3 ст. 236 КПК України слідчий навіть не залучив до її участі самого володільця житла, тобто ОСОБА_9 , який, до того ж, був при цьому присутній. 
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що проведений 4 червня 2018 року слідчим СВ Бердянського ВП ГУНП у Запорізькій області ОСОБА_11 обшук житла за адресою: АДРЕСА_2 був вчинений з істотним порушеннямправ людиниі основоположнихсвобод,гарантованихКонституцієюта законамиУкраїни,асаме, порушенняправа ОСОБА_7 на захист,і томуотримані зайого результатом фактичні дані в силу положень п.3 ч.2 та п.3 ч.3 та ст. 87 КПК України суд визнає недопустимими доказами. 
		При цьому, на вказаний висновок суду не впливають положення п. 3 ч.3 ст. 87 КПК України щодо обов`язку адвоката довести в суді під час судового провадження факт його недопущення до участі в обшуку, адже для суду такий факт є очевидним та не викливає будь-яких сумінів, оскільки він достовірно вбачається з дослідженого судом доданого до протоколу обшуку від 04.06.2018 року аудіо- та відеозапису названої слідчої дії. 
		Згідно висновку експерта № 7-1032 від 05.06.2018 року кристалічна речовина білого кольору в двох згортках, містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, і сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол). Маса метадону складає 0,2910 г (в перерахунку на основу). Маса дифенгідраміну (димедролу) складає 0,0628 г (в перерахунку на основу) /а. с. 2-6 т. 2/.
		Згідно висновку експерта № 7-1040 від 07.06.2018 року наданий полімерний прозорий безкольоровий пакет, що містить білий крупнокристалічний порошок, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, а також димедрол. Маса метадону складає 16,9343 г. Надані 68 згортків з прозорої безкольорової полімерної клейкої стрічки, кожен з яких містить запаяний полімерний непрозорий згорток білого кольору, що містить білий порошок, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, а також димедрол. Маса метадону складає 5,6760 г. Надані 7 запаяних полімерних непрозорих згортків білого кольору, що містять білий порошок, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено- метадон, а також димедрол. Маса метадону складає 0,5815 г. Надані порошки у прозорому безкольоровому пакеті; 68 згортках з прозорої безкольорової полімерної клейкої стрічки, кожен з яких містить запаяний полімерний непрозорий згорток білого кольору; 7 запаяних полімерних непрозорих згортків білого кольору, належать до одного роду - порошкоподібних кустарних препаратів метадону, і вірогідно могли мати спільний метод синтезу основного наркотичного компоненту. Надані порошки у 68 згортках з прозорої безкольорової полімерної клейкої стрічки, кожен з яких містить запаяний полімерний непрозорий згорток білого кольору; 7 запаяних полімерних непрозорих згортків білого кольору відрізняються з наданим порошком у прозорому безкольоровому пакеті вірогідно безпосередньо у наданому вигляді не могли раніше складати єдину масу. Надані порошки у 68 згортках з прозорої безкольорової полімерної клейкої стрічки, кожен з яких містить запаяний полімерний непрозорий згорток білого кольору; 7 запаяних полімерних непрозорих згортків білого кольору вірогідно могли мати спільне джерело походження за технологією виробництва та сировиною і безпосередньо у наданому вигляді могли раніше складати єдину масу. Надані портативні електронні ваги у корпусі синього кольору з нашаруваннями білого порошку на платформі, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, а також димедрол /а. с. 7-13 т. 2/.
		Постановою слідчогоСВ БердянськогоВП ГУНП уЗапорізькій області ОСОБА_11 від 18.07.2018року речовимидоказами уцьому кримінальномупровадженні буловизнано: два полімерних згортка з кристалічною речовиною білого кольору масами 0,200 г та 0,202 г, які у своєму складі містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою 0,2910 г; полімерний прозорий пакет, що містить білий крупнокристалічний порошок масою 23,4412 г, який містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 16,9343 г; 10 згортків об`єднаних та гомогенізованих масою 2,3279 г та 58 згортків у вихідному вигляді з прозорої безкольорової полімерної клейкої стрічки, кожен з яких містить запаяний полімерний не прозорий згорток білого кольору, що містить білий порошок, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого склала 5,6760 г; 7 (сім) запаяних полімерних не прозорих згортках білого кольору, що містить білий порошок загальною масою 1,6042 г, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,5815 г; портативні електронні ваги в корпусі синього кольору з нашаруваннями білого порошку на платформі, який міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, а також димедрол /а. с. 63, 64 т. 2/
		У рішеннях Європейського суду з прав людини по справах «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року, «Яременко проти України» від 30.04.2015 року викладена концепція, сенс якої зводиться до того, що якщо джерело доказів («дерево») є недопустим, то всі докази, отримані за його допомогою («плоди») будуть такими ж.
		Керуючись цією концепцією, суд в силу також положень ч.1 ст. 87 КПК України визнає недопустими доказами отримані фактичні дані, які вбачаються з отриманих за результами проведення 4 червня 2018 року обшуку наданих під час його проведення пояснень ОСОБА_7 , які, за змістом ч.1 ст. 95 КПК України навіть, не можуть вважатися її показаннями, речових доказів, що визнані такими у цьому кримінальному провадженні постановою слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП у Запорізькій області ОСОБА_11 від 18.07.2018 року /а. с. 63, 64 т. 2/, а також висновків експертів № 7-1032 від 05.06.2018 року та № 7-1040 від 07.06.2018 року, предметом дослідження яких й були такі речові докази /а. с. 2-61 т. 2/. Тому перелічені докази неможливо покласти у підгрунтя обвинувального вироку. 
		Крім того,суд вважає,що надані ОСОБА_7 у судіпоказання,за якимивона повністюзаперечила насвою причетністьдо незаконного придбання та зберігання в особливо великих розмірах наркотичних засобів з метою збуту, виявлених 4 червня 2018 року під час обшуку квартири, що перебувала у володінні саме її сина ОСОБА_9 , який, за версією обвинуваченої, і мав таке відношення до вказаних засобів, не були спростовані стороною обвинувачення, адже суду не було надано жодних доказів на підтвердження винуватості саме ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. 
		На правильність вказаного висновку суду не впливає той факт, що, частина наркотичних засобів під час обшуку в квартирі була виявлена фактично під час проведення особистого обшуку самої обвинуваченої, а точніше  в її сумці, виходячи з наведеного нижче. 
		Дійсно, як передбачено ч.5 ст. 236 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.
		Натомість, як вже зазначалося, судом достовірно було встановлено, що ОСОБА_7 разом із сином біля 12-00 год. 4 червня 2018 року була зупинена співробітниками поліції біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 ,після чого, підкоряючись їх наказу та залишаючись поряд, змушена була повернутися до квартири за вищевказаною адресою, в якій фактично було проведено її особистий обшук, шляхом дослідження її особитих речей, у даному випадку  вмісту її сумки, на що згоди слідчий від обвинуваченої й не отримував, а надав пряму вказівку ОСОБА_7 викласти на стіл для огляду її особисті речі (4 хв. 20 сек. першого файлу відеозапису).
		Тобто у даному випадку обшук ОСОБА_7 не міг бути проведений слідчим у порядку ч.5 ст. 236 КПК України, оскільки на час обшуку квартири обвинувачена не могла вважатися такою, яка перебувала в житлі свого сина за вищевказаною адресою, оскільки співробітники поліції виявили її поза вказаним житловим приміщенням та, навіть, не у будинку, де воно розташовано, після чого фактично поза її волею привели її до квартири, і саме після цього й був розпочатий сам обшук житла. 
		Обшук ОСОБА_7 міг би мати місце під час її затримання за протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 4 червня 2018 року, тобто у порядку ст. 208 КПК України, проте такого обшуку не відбулося /а.с. 18, 19 т.2/.
		При цьому, суд зауважує на тому, що за ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_12 від 31 травня 2018 року слідчий отримав дозвіл на проведення обшуку саме житла, а не певної особи /а. с. 245 т. 1/.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
		Отже, тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.
		Натомість, суд дійшов висновку про те, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, не доведена з дотриманням при цьому принципу "поза розумним сумнівом". Його зміст сформульовано в п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України", доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення, що в даному випадку стороною обвинувачення дотримано не було.
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді,  є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Подібне роз`яснення зазначеного принципу надає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у п. 54 рішення від 06.12.2007 року в справі «Козинець проти України», та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, висловлене у постанові від 04.07.2018 року у справі № 688/788/15-к провадження № 51-597км17.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушеннявчинене обвинуваченим. 
		Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, які проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечували, в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду не доведено, що ОСОБА_7 вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, за ознаками незаконного придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу в особливо великих розмірах.
		Відтак, ОСОБА_7 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за вказаним обвинуваченням необхідно визнати невинуватою та виправдати.
		Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. 
		Зокрема, долучені стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження диски з відеозаписами, які самі по собі становлять матеріали кримінального провадження, - належить зберігати з матеріалами кримінального провадження, а речі, що вилучені з вільного обігу, підлягають знищенню. 
		Оскільки судом не ухвалюється обвинувальний вирок, суд не вправі стягувати з обвинуваченої здійснені у кримінальному провадженні процесуальні витрати. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 визнати невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, та виправдати, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою. 
		Речові докази: два полімерних згортка з кристалічною речовиною білого кольору масами 0,1700 г та 0,1720 г, які у своєму складі містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою 0,2910 г; полімерний прозорий пакет, що містить білий крупнокристалічний порошок масою 22,2047 г, який містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 16,9343 г; 10 згортків об`єднаних та гомогенізованих масою 2,0779 г та 58 згортків у вихідному вигляді з прозорої безкольорової полімерної клейкої стрічки, кожен з яких містить запаяний полімерний не прозорий згорток білого кольору, що містить білий порошок, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого склала 5,6760 г; 7 (сім) полімерних не прозорих згортках білого кольору, що містить білий порошок загальною масою 1,3542 г, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,5815 г; портативні електронні ваги в корпусі синього кольору з нашаруваннями білого порошку на платформі, який міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, а також димедрол, які знаходяться в спец, пакетах 4035293,2352697, що передані на відповідальне зберігання до камери схову Бердянського ВП Головного управління національної поліції в Запорізькій області  знищити. 
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                          ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		   Суддя                                  ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		   Суддя                                 ОСОБА_3     
		 
		 
		 
		 
		14.02.20

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...