Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/15328/18 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2020.
Дата набрання законної сили: 25.02.2020
Номер судового провадження: 61-22723ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 523/15328/18
		 
		провадження № 61-22723св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		суб?єкт оскарження - державний виконавець першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Михайловський Станіслав Олегович,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року у складі судді Шепітко І. Г. та постанову Одеського апеляційного суду 
		від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., 
		Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Михайловського С. О.
		 
		Скарга мотивована тим, що держвиконавець може проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до частини третьої статті 11 Розділу 11 Закону України «Про виконавче провадження», однак заявнику не було відомо про видачу судом виконавчого листа від 08 грудня 2016 року. Протягом 2 років заявник намагався налагодити відносини із колишньою дружиною та донькою, надавав фінансову допомогу. Держивконавець ВДВС має право проводити перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників, однак ніякого запиту до його місця роботи не було. Він є співробітником департаменту охорони здоров`я і не робить з цього таємницю. Держвиконавець також може викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників-юридичних осіб або боржників-фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання судових рішень.
		 
		Жодним, з вищезазначених прав для виконання рішення, державний виконавець ВДВС не скористався, що свідчить про те, що виконавчі дії ще не проведені.
		 
		ОСОБА_1 просив визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28 вересня 2018 року № 57274735 за виконавчим листом № 523/9735/16ц від 08 грудня 2016 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини зі всіх заробітків щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 липня 2016 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року скаргу залишено без задоволення.
		 
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, виходив з того, що під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець ВДВС порушень не допустив, державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження діяв правомірно.
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну каргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року залишено без змін.
		 
		залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		16 грудня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
		 
		Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що державним виконавцем не дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» оскільки ОСОБА_1 не було відомо про видачу виконавчого листа від 08 грудня 2016 року № 523/9735/16-ц; державним виконавцем запиту до робочого місця заявника не направлялося; державний виконавець не викликав 
		ОСОБА_1 до виконавчої служби для надання пояснень; 
		ОСОБА_1 не отримував постанову державного виконавця 
		від 28 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Суворовського районного суду міста Одеси.
		 
		У лютому 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги  ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2016 року у справі 
		№ 523/9735/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітків щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 липня 2016 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		21 вересня 2018 року ОСОБА_2 подала заяву до ВДВС про прийняття на виконання виконавчого листа Суворовського районного суду міста Одеси, виданого 20 вересня 2018 року.
		 
		28 вересня 2018 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 57274735 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .
		 
		 
		Постанова від 28 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження направлена сторонам виконавчого провадження, крім того, 28 вересня 
		2018 року державний виконавець у виконавчому провадженні № 57274735 прийняв постанову про арешт майна боржника.
		 
		 
		Під час проведення виконавчий дій державним виконавцем встановлено, що боржник отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України та працює в департаменті охорони здоров`я Одеської обласної держадміністрації.
		 
		Державним виконавцем направлені вимоги стосовно надання відомостей про доходи боржника для складання розрахунку заборгованості.
		 
		Станом на час розгляду справи в суді із заробітної плати ОСОБА_1 та його пенсії, у примусовому порядку, стягуються аліменти й погашається заборгованість по аліментам.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Судові рішення ухвалюються судами і є обов`язковими до виконання на всій території України. Однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішення суду.
		 
		Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
		 
		Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (частина перша, третя стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (пункт 1 частина перша, частина п?ята стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.
		 
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановив, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, виконавчий лист відповідає вимогам, передбаченим Закону України «Про виконавче провадження» і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, боржнику відомо про наявність у нього зобов`язань перед ОСОБА_2 стосовно сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам закону, підстави для визнання незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження, відсутні.
		 
		Аргументи ОСОБА_1 про те, що суд не повідомив його про видачу виконавчого листа, державний виконавець не викликав його для надання пояснень щодо невиконання рішення суду про стягнення аліментів не ґрунтуються на законі і не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження про стягнення аліментів на неповнолітню дитину або для повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Висновок за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси 
		від 15 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду 
		від 07 листопада 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 рокузалишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		 
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...