Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 50/311-б : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2020.
Дата набрання законної сили: 28.01.2020
Номер судового провадження: 12-143гс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		28 січня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 50/311-б
		Провадження № 12-143гс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., 
		Ткачука О. С., Яновської О. Г., 
		за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
		позивача - Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича,
		кредитора - Акціонерного товариства «Альфа-банк» (представник - адвокат Атаманенко О. П.),
		розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння в межах справи № 50/311-б за заявою компанії «Тікон Бізнес ЛТД» до Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» про банкрутство за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду 
		від 03 квітня 2019 року (головуючий суддя Грек Б. М., судді Отрюх Б. М., 
		Остапенко О. М.) й ухвали Господарського суду міста Києва від 22 листопада 
		2018 року (суддя Пасько М. В.) та
		УСТАНОВИЛА:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.     У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство «Київський завод гумових та латексних виробів» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича (далі - ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів») звернулося до Господарського суду міста Києва в межах справи № 50/311-б про банкрутство ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» з позовом до ОСОБА_6 про витребування з чужого незаконного володіння останнього квартири 
		АДРЕСА_1 .     27 квітня 2018 року позивачем подано позовну заяву (уточнену) із зазначенням співвідповідачем ОСОБА_5 та вимогами про витребування спірної квартири у нього й у ОСОБА_6 (як орендаря). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 травня 2018 року залучено до участі у справі співвідповідачем   ОСОБА_5 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження в межах справи про банкрутство № 50/311-б.
		3.     01 листопада 2018 року позивачем подано ще одну позовну заяву (уточнену) про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірної квартири АДРЕСА_2 та визнання за ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» права власності на це нерухоме майно (квартиру).
		4.     Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначена спірна квартира незаконно вибула з володіння позивача. 23 лютого 2018 року проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 без належних документів, які б передбачали перехід права власності від позивача до ОСОБА_5 . Крім того, позивач зазначив, що йому стало відомо, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір оренди житлового приміщення, а отже, останні незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи спірною квартирою.
		5.     У квітні 2018 року ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» звернулося до Господарського суду міста Києва в межах справи № 50/311-б про банкрутство ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» з позовом до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння останньої квартири 
		АДРЕСА_3 .     У листопаді 2018 року позивачем подано позовну заяву (уточнену) із вимогами про витребування спірної квартири у ОСОБА_1 та визнання за ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» права власності на це нерухоме майно (квартиру).
		7.     Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначена спірна квартира незаконно вибула з володіння ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», оскільки 23 лютого 2018 року було проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 без належних документів, які б передбачали перехід права власності від позивача до ОСОБА_1 , а тому нерухоме майно підлягає поверненню шляхом витребування у останньої та визнання за позивачем права власності на неї.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		8.     Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року частково задоволено заяву ліквідатора ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» арбітражного керуючого Кіцула С. Б. та витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_4 . Визнано за ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» право власності на це нерухоме майно (квартиру). Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 048,00 грн.
		9.     Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року у справі № 50/311-б, частково задоволено заяву ліквідатора ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» арбітражного керуючого Кіцула С. Б. та витребовано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 за ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» право власності на це нерухоме майно (квартиру). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 048,00 грн.
		10.  Суди попередніх інстанцій зазначили, що за відсутності правовстановлюючих документів, які б підтверджували перехід права власності на активи ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» шляхом проведення аукціону або продажу безпосередньо юридичній чи фізичній особі, відчуження (передача) активу - спірної квартири суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто є незаконним. Крім того, суди зазначили, що позивач не міг втратити право власності на спірну квартиру на підставі документів, які були надані відповідачем для державної реєстрації права власності на цю квартиру, отже, переходу права власності на спірну квартиру в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та чинним законодавством, не відбулося.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		11.  У травні 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у справі № 50/311-б, в яких вони просили оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		12.  Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , призначив справу до розгляду, задовольнив клопотання про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у справі № 50/311-б, надав учасникам справи строк для подання відзивів на касаційні скарги та витребував з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 50/311-б.
		13.  15 серпня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою заяву ліквідатора ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» Кіцула С. Б. про відвід суддів залишив без розгляду, у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи № 50/311-б відмовив та передав цю справу разом з касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		14.  Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		15.  З огляду на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 оскаржують постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у цій справі з підстав порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції, ухвалою від 29 серпня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду Великої Палати Верховного Суду.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		16.   ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у своїх касаційних скаргах зазначають, серед іншого, про порушення судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено перелік справ, розгляд спорів у яких відноситься до юрисдикції господарських судів, та положень частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими передбачено розгляд господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, спорів з майновими вимогами, у яких боржник є відповідачем. Скаржники зауважили, що справи, порушені з ініціативи боржника як позивача, розглядаються в загальному порядку із врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору та характеру спірних правовідносин.
		17.  Скаржники доводять, що спір, який виник між позивачем як юридичною особою - боржником та відповідачами - фізичними особами, не має ознак господарського спору, який би підлягав розгляду в межах справи про банкрутство позивача, оскільки спір щодо віндикації у фізичних осіб - відповідачів квартир та визнання за позивачем права власності на спірні об`єкти нерухомості виник з цивільних правовідносин між фізичними особами - власниками нерухомого майна (відповідачем), орендарем спірного майна як його володільцем, та позивачем - юридичною особою (ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»). Відповідачі у справі не є суб`єктами господарювання в розумінні частини другої статті 55 Господарського кодексу України, а суб`єктний склад учасників цієї справи відповідає положенням частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, тому розгляд цього майнового спору віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
		18.  Крім того, скаржники вказують, що судами було розглянуто справу не за тією позовною заявою, за якою порушено провадження у справі, суд, на їхню думку, прийняв до розгляду три позовні заяви з різними предметами, підставами та змістом позову. Також зазначають, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги подані докази, а саме засвідчені належним чином копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, тому постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам обґрунтованості судового рішення. Зазначають, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, зробив свої висновки на порушення презумпції правомірності правочину, презумпції достовірності даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не дослідив правильність обрання способу захисту, оскільки, на думку скаржників, позивач не є власником спірних квартир, а тому не мав права витребувати це майно.
		Позиція ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»
		19.  ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» у відзиві на касаційну скаргу вказало, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси. Цей Закон охоплює всі майнові спори за участю боржника, у зв`язку з чим відповідні спори розглядаються у межах справи про банкрутство незалежно від того, який процесуальний статус у такому спорі (позивача чи відповідача) має боржник (банкрут).
		20.  Крім того, зазначає, що станом на 16 листопада 2017 року за даними Реєстру права власності на нерухоме майно (далі - Реєстр) власником спірних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, що знаходяться в будинку №  АДРЕСА_1, є ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21 серпня 2008 року б/н та витягом з Реєстру від 16 листопада 2017 року. Отже, передача активу - квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є незаконною. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою для набуття права власності, а лише підтверджує відповідний факт, тому посилання відповідачів на підтвердження переходу права власності лише на витяг з Реєстру є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
		21.  У судовому засіданні арбітражний керуючий Кіцул С. Б. повністю підтримав доводи, викладені у відзиві, та вказав, що касаційні скарги ОСОБА_6 й ОСОБА_1 є необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні.
		22.  Представник кредитора (Акціонерного товариства «Альфа-банк») у судовому засіданні підтримав позицію позивача та зазначив про законність рішення суду апеляційної інстанції.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо юрисдикції суду
		23.  Обґрунтовуючи касаційні скарги, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зазначили, що спір у цій справі стосується права володіння нерухомим майном як однієї з правомочностей власника - юридичної особи, щодо якої розглядається справа про банкрутство, при цьому позовні вимоги заявлено боржником до двох фізичних осіб, які не є підприємцями, тому розгляд такої справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
		24.  Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. 
		25.  У статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		26.  Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
		27.  Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		28.  При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 Цивільного процесуального кодексу України і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		29.  При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.
		30.  Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 травня 2010 року за заявою компанії «Тікон Бізнес ЛТД» було порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Київський завод гумових та латексних виробів».
		31.  Як зазначено в позовних заявах ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» та підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2013 року у справі № 50/311-б ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
		32.  19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.
		33.  Частиною першою статті 2 Закону № 2343-XII встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
		34.  У пункті 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		35.  У лютому 2018 року ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спірної квартири АДРЕСА_2 та визнання за ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» права власності на це нерухоме майно (квартиру).
		36.  У квітні 2018 року ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння останньої спірної квартири АДРЕСА_8 та визнання за ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» права власності на це нерухоме майно (квартиру).
		37.  Таким чином, зважаючи на те, що ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» звернулося до суду із зазначеними позовами після 19 січня 2013 року, а справа про його банкрутство була порушена 17 травня 2010 року, ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру 11 вересня 2013 року, вирішуючи питання щодо підсудності спору за позовом ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», суди першої та апеляційної інстанцій мали керуватися приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону № 4212-VI та чинними процесуальними законами.
		38.  Однак суди попередніх інстанцій помилково застосували положення частини дев`ятої статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та дійшли висновку, що спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння відносяться до категорії спорів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника, а отже, відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		39.  Так, норми частини дев`ятої статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) кореспондуються із частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII, якою визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
		40.  Як на момент звернення до суду із зазначеними позовами, так і на момент постановлення оскаржуваних судових рішень суди мали б керуватися пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, чинним з 15 грудня 2017 року в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
		41.  Крім названих у наведених нормативних приписах спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, до них також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
		42.  Зазначені майнові спори підлягали розгляду та вирішенню за правилами цивільного судочинства або ж відносились до повноважень суду господарської юрисдикції та мали розглядатися останнім в окремому позовному провадженні (не у межах провадження у справі про банкрутство) залежно від суб`єктного складу, а саме з огляду на те, хто є позивачем у такому спорі.
		43.  У цій справі з позовом до суду звернувся боржник - ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», відповідачами за цим позовом є фізичні особи, а предметом позову є вимога щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
		44.  Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
		45.  За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		46.  Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
		47.  Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		48.  Звідси Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позовні вимоги ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» - боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, мали розглядатися із врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору та характеру правовідносин в порядку цивільного судочинства.
		49.  За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до повноважень суду господарської юрисдикції та має вирішуватися господарським судом у межах справи про банкрутство без порушення нових справ, є помилковими.
		50.  Проте Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що після ухвалення оскаржуваних судових рішень законодавство було змінено, зокрема 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.
		51.  У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
		52.  Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		53.  Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
		54.  Згідно з частинами першою - третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час касаційного перегляду) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		55.  Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.
		56.  Закон № 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
		57.  Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс України з процедур банкрутства передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.
		58.  Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Водночас Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що в разі скасування судових рішень із закриттям провадження у цій справі позивач буде змушений знову звернутися до суду тієї ж самої юрисдикції. Тому виходячи з принципу процесуальної економії Велика Палата Верховного Суду вважає можливим визначити юрисдикцію у цій справі виходячи з процесуального законодавства, чинного на час касаційного розгляду, тобто застосувати норми Кодексу України з процедур банкротства.
		59.  Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.
		60.  Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
		61.  Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), відступати від яких правових підстав немає.
		Щодо позовних вимог ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_1
		62.  Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		63.  Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (статті 328 Цивільного кодексу України).
		64.  Відповідно до вимог статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
		65.  Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		66.  Постановою Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2013 року у справі № 50/311-6 боржника - ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
		67.  Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 травня 2014 року ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Кіцула С. Б.
		68.  Як установили суди попередніх інстанцій, 16 листопада 2017 року з метою реалізації належного банкруту майна ліквідатором отримано відомості з Реєстру, згідно з яким банкруту на праві власності належить квартира  АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності б/н від 21 серпня 2008 року, реєстраційний номер 24433282.
		69.  Звідси судами попередніх інстанцій установлено, що станом на 16 листопада 2017 року за даними Реєстру власником спірної квартири є боржник - ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів».
		70.  23 лютого 2018 року рішенням державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Євко В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 лютого 2018 року № 39842431 проведено державну реєстрації права власності на спірну квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_1
		71.  Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою виникнення права власності на квартиру ОСОБА_1 зазначено: наказ № 172И, виданий ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» 15 грудня 2008 року; додаткова угода № 1, укладена 04 травня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»; лист ліквідатора ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» арбітражного керуючого Кіцула С. Б. 
		від 15 червня 2016 року № 27; акт приймання - передачі від 17 грудня 2008 року 
		№ 2, підписаний між ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» та ОСОБА_1 
		72.  Копії зазначених документів надані суду Броварською районною державною адміністрацією Київської області та долучені до матеріалів справи № 50/311-б на підставі листа від 16 жовтня 2018 року № 2675/01-11.
		73.  Відповідно до статті 44 Закону № 2343-XII передача активів боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, можлива лише такими способами, як продаж майна шляхом проведення аукціону або продаж безпосередньо юридичній чи фізичній особі. Цей перелік є вичерпним.
		74.  Позивач наголошував, що жоден з перелічених вище згідно із Законом 
		№ 2343-XII способів не є підставою для переходу права власності на спірну квартиру від боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, третій особі та, як наслідок, не може свідчити про законність передачі активів боржника третім особам.
		75.  Звідси суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за відсутності правовстановлюючих документів, які б підтверджували перехід права власності на активи ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» шляхом проведення аукціону або продажу безпосередньо юридичній чи фізичній особі, відчуження (передача) активу - спірної квартири суперечить вимогам Закону № 2343-XII, тобто є незаконним.
		76.  Однак Велика Палата Верховного Суду вважає ці висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
		77.  Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		78.  Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		79.  Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.
		80.  Підстави набуття права власності поділяють на первісні (набуття права власності вперше, незалежно від волі попередніх власників) і похідні (зміна власника). 
		81.  Відповідно до норм Цивільного кодексу України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331), переробка речі (стаття 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (стаття 333), набувальна давність (стаття 344) та інші.
		82.  Найбільш поширеним похідним способом набуття права власності є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 Цивільного кодексу України).
		83.  Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 Цивільного кодексу України).
		84.  Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
		85.  Судами попередніх інстанційвстановлено, що спір у справі стосується права власності фізичних осіб - громадян на відповідні об`єкти нерухомості - квартири. Право власності фізичних осіб (відповідачів) на відповідні квартири підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		86.  Суди зазначили, що підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру АДРЕСА_3 зазначено: наказ № 172И, виданий ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» 15 грудня 2008 року; додаткова угода № 1, укладена 04 травня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» та ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів»; лист ліквідатора ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» арбітражного керуючого Кіцула С. Б. від 15 червня 2016 року № 27; акт приймання - передачі від 17 грудня 2008 року № 2, підписаний між ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» та ОСОБА_1 . Вищезазначені документи (крім листа від 15 червня 2016 року № 27) укладалися, видавалися та були підписані до початку процедури банкрутства ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів».
		87.  Проте судами попередніх інстанцій не надана правова оцінка вищевказаним документам, не встановлено обставин укладення відповідного правочину як підстави виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_1
		88.  Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості з`ясувати вказані обставини, оскільки відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		89.  З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо витребування спірного нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 , оскільки судами не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи.
		90.  У той же час, обґрунтовуючи вимогу про визнання права власності ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» на спірну квартиру АДРЕСА_1, позивач посилався на статтю 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		91.  Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
		92.  У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 Цивільного кодексу України, є неефективними.
		93.  Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.
		94.  Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про визнання за ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» права власності на спірну квартиру АДРЕСА_3.
		95.  Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_1 - скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		96.  З огляду на направлення справи в частині позовних вимог ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_1 на новий розгляд інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 . Великою Палатою Верховного Суду не оцінюються.
		Щодо позовних вимог ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6
		97.  ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», звертаючись до суду з позовною вимогою, просив витребувати у відповідачів з чужого незаконного володіння та визнати право власності на квартиру  
		АДРЕСА_1 .  За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		99.  Звідси рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		100.     Суд апеляційної інстанції ухвалою від 22 січня 2019 року у справі № 50/311-б відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та об`єднав в одне спільне апеляційне провадження розгляд їх апеляційних скарг.
		101.     За статтею 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
		102.     Відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її прийняття, номера справи; б) найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання; в) імен (найменувань) сторін і особи, яка подала скаргу; г) найменування суду першої інстанції, рішення якого оскаржується, дати ухвалення рішення, прізвища та ініціалів судді (суддів); часу і місця його ухвалення, дати складання повного тексту рішення; 2) описової частини із зазначенням: а) короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; б) короткого змісту вимог апеляційної скарги; в) узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; г) узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; 3) мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; г) строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.
		103.     Господарські апеляційні суди повинні дотримуватись наведених структури та послідовності викладення постанови суду апеляційної інстанції.
		104.  За результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . 03 квітня 2019 року Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, у вступній та описовій частинах якої зазначено, що судом розглянуто дві апеляційні скарги - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 
		105.  У резолютивній частині судового рішення суд апеляційної інстанції постановив залишити без задоволення дві апеляційні скарги - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Натомість суд залишив без змін лише одну ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у справі № 50/311-б, не конкретизуючи за результатами розгляду позовних вимог, до якого з відповідачів була постановлена ця ухвала.
		106.  З тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що у мотивувальній частині рішення наведено встановлені судом обставини, доводи суду, мотиви прийняття відповідних аргументів позивача, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги лише щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 
		107.  З описової та мотивувальної частин оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не були розглянуті судом взагалі.
		108.  Оскільки у постанові суду апеляційної інстанції відсутні мотиви прийняття (або відхилення) відповідних аргументів сторін, не надана правова оцінка позовним вимогам ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це судове рішення постановлене з порушенням норм процесуального права.
		109.  У зв`язку із зазначеним недоліки, яких припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, свідчать про передчасність здійснених висновків про залишення апеляційної скарги ОСОБА_6 без задоволення.
		110.  Звідси Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року у справі № 50/311-б у частині позовних вимог ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа - направленню в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		111.  Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
		112.  Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		113.  Відповідно до частини шостої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		114.  Ураховуючи викладене, судові рішення у частині позовних вимог до ОСОБА_1  підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а у частині позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасуванню підлягає постанова суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
		115.  Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу необхідно спочатку направити до суду першої інстанції для нового розгляду позовних вимог ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_1 , а після закінчення такого розгляду - до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року, постановлену за результатами розгляду позовних вимог ПАТ «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 
		Щодо судових витрат
		116.  З огляду на висновок щодо суті касаційних скарг судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
		Керуючись статтями 300-302, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1.       Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2.       Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2019 року у справі № 50/311-б скасувати.
		3.       Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у справі № 50/311-б, постановлену за результатами розгляду позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		4.       Після закінчення розгляду справи в суді першої інстанції справу направити для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22 листопада 2018 року у справі № 50/311-б, постановлену за результатами розгляду позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» до ОСОБА_6 та  ОСОБА_5 , до Північного апеляційного господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                        В. С. Князєв  Суддя-доповідач               В. Ю. Уркевич Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков   Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко   С. В. Бакуліна  Н. П. Лященко   В. В. Британчук О. Б. Прокопенко   М. І. Гриців В. В. Пророк   Д. А. Гудима Л. І. Рогач   В. І. Данішевська О. М. Ситнік   Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук     О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...