Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/9901/871/18 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2020.
Дата набрання законної сили: 04.02.2020
Номер судового провадження: 11-617заі19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     
		 
		4 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		Справа № П/9901/871/18
		Провадження № 11-617заі19        
		                       
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Прокопенка О. Б., 
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
		позивачки ОСОБА_1 ,
		представника Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л.,
		розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа на стороні відповідача - Вища ради правосуддя (далі - ВРП), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року (судді Стародуб О. П., Берназюк Я. О., Гриців М. І., Коваленко Н. В., Пасічник С. С.),
		УСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції, з позовом, в якому просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 6 вересня 2018 року № 1480/ко-18 (далі - рішення ВККС);
		- зобов`язати ВККС повторно призначити їй інтерв`ю з психологом та провести співбесіду відповідно до вимог законодавства України.
		На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що рішення ВККС є незаконним, невмотивованим та ухваленим з порушенням законодавства та актів Комісії.
		Посилалась на те, що рішення ВККС ґрунтуєтся на висновку психолога про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей та прийнятих нею рішень щодо розгляду 27 - 28 січня 2018 року двох клопотань слідчого відділу поліції № 4 Шевченківського управління полції ГУ Національної полції у м. Києві Цьопича О. С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 15 статті 194 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Крім того, посилалась на те, що під час проведення з нею співбесіди члени Комісії ставили їй запитання, які не стосуються ні показників, оголошених під час доповіді, ні суддівського досьє, та дійшли висновку про невідповідність її займаній посаді. Також посилається на те, що рішення ВККС є невмотивованим, не містить інформації про те, за яким саме критерієм вона не відповідає займаній посаді, що унеможливлює вирішення в подальшому питання про звільнення її з посади та прямо суперечить встановленій Конституцією України меті кваліфікаційного оцінювання.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 20 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
		Відмовляючи в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення ВККС, передбачених частиною третьою статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1402-VIII).
		Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з підстави невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, у червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. 
		На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, та зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих та незаконних висновків про ненаведення позивачкою фактів та обставин, які б викликали розумні сумніви у професійності та компетентності спеціалістів, які здійснювали перевірку її морально-психологічних якостей, а також законності та безсторонності проведення процедур. 
		ОСОБА_1 також зазначає, що ВККС перевищила свої повноваження, надавши оцінку судовим рішенням щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Крім того, позивачка вважає, що на порушення підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі - Положення), відповідачем не вказано бали, які вона набрала за кожним із критеріїв компетентності - особистої, професійної, соціальної.
		ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не надано оцінку її доводам про відсутність у рішенні ВККС мотивів щодо встановлення відповідних балів.
		Позивачка стверджує, що на етапі кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» психолог неправдиво та хибно оцінила її за критерієм соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності, безпідставно та незаконно поставивши їй оцінку з низьким та середнім рівнем показників.
		Натомість представник ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимог апеляційної скарги та зі свого боку доводить, що скарга позивачки не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду щодо цієї категорії справ.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП надав пояснення про те, що до ВРП надійшла рекомендація ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді. Наразі рекомендація перебуває на розгляді члена ВРП. Будь-яких рішень щодо судді ОСОБА_1 . ВРП не приймала.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року, а ухвалою від 30 серпня 2019 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
		Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзивів представників ВККС та ВРП, заслухавши позивачку та представника ВРП, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.
		Суд першої інстанції встановив таке.
		Указом Президента України від 14 вересня 2009 року № 740/2009 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва строком на пять років, а відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 444/2017 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 обрана суддею Шевченківського районного суду м. Києва безстроково.
		Рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
		Рішенням Комісії від 6 лютого 2018 року № 13/зп-18 визначено графік складення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання стосовно 11 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
		Рішенням Комісії від 2 березня 2018 року № 33/зп-18 визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання стосовно 1673 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18; встановлено мінімально допустимий бал іспиту - 50 % від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання; визначено кількість практичних завдань для виконання суддями - 1; встановлено, що виконання практичного завдання здійснюватиметься із використанням компютерної техніки, а також встановлено тривалість стадій складення іспиту, місце проведення іспиту.
		Рішенням від 24 травня 2018 року № 114/зп-18 Комісія затвердила та оприлюднила результати складеного суддями 26 березня 2018 року анонімного письмового тестування і виконання практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді згідно з додатком, зокрема судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
		За результатами складення анонімного письмового тестування суддя ОСОБА_1 отримала 76,5 бала, за виконання практичного завдання - 90,5 бала. В загальному на етапі іспиту суддя набрала 167 балів та була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
		Рішенням Комісії від 25 травня 2018 року № 118/зп-18 призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та затверджено графік його проведення.
		Рішенням Комісії від 30 травня 2018 року № 119/зп-18 призначено проведення другого етапу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей - інтерв`ю з психологом - у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
		ОСОБА_1 пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
		Рішенням від 20 червня 2018 року № 145/зп-18 Комісія вирішила провести другий етап тестування особистих морально-психологічниї якостей і загальних здібностей - інтерв`ю з психологом - у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18, зокрема судді ОСОБА_1 , а також затвердила графік його проведення згідно з додатком.
		6 вересня 2018 року Комісією проведено співбесіду з суддею Левицькою Т. В., під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
		Дослідивши досьє судді, надані суддею пояснення, врахувавши результати співбесіди, під час якої вивчено питання про відповідність ОСОБА_1 критеріям кваліфікаційного оцінювання, Комісія дійшла таких висновків:
		за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрала 318 балів. За вказаним критерієм суддю оцінено на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1 - 5 глави 2 розділу ІІ Положення (професійна компетентність), а також на підставі тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6 - 7 глави 2 розділу ІІ Положення (особиста та соціальна компетентність);
		за критерієм професійної етики позивачка набрала 140 балів. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди;
		за критерієм доброчесності суддя набрала 153 бали. За цим критерієм суддю оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься в досьє, та співбесіди.
		Комісією встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 набрала 611 балів, що становить менше 67 % від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
		Рішенням від 6 вересня 2018 року № 1480/ко-18 Комісія вирішила, що суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 611 балів; визнано її такою, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
		Не погодившись з правомірністю такого рішення, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
		Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
		Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
		Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 цього ж Закону).
		За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
		Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія.
		ВККС рішенням від 3 листопада 2016 року затвердила Положення, а рішенням від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 затвердила Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
		Відповідно до пунктів 1, 2 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
		Показники відповідності суддів критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
		Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.
		У пункті 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено максимально можливий бал оцінювання за кожним із критеріїв, зокрема: за критерієм компетентності - 500 балів (у т. ч. професійна компетентність - 300 балів, особиста компетентність - 100 балів, соціальна компетентність - 100 балів), за критерієм професійної етики - 250 балів, за критерієм доброчесності - 250 балів.
		Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
		Пунктами 10 та 11 розділу V Положення встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
		Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 % від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
		Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.
		Рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово висловлювала правову позицію з приводу меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням ВККС під час вирішення цим органом питання відповідності судді (кандидата на посаду судді) визначеним у законі критеріям у ході кваліфікаційного оцінювання (зокрема, постанови від 27 березня 2018 року у справі № П/800/409/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 800/328/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 26 червня 2018 року у справі № 800/264/17, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/354/17).
		Так, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що установлена легітимна мета дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. 
		Вмотивованість кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії і ВККС у цілому закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.
		Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
		Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
		Оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності, яка має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, покладена на членів ВККС і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення. Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого колегіального органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою.
		З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим.
		Зокрема, ЄСПЛ указав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
		Як убачається з матеріалів справи, за результатом кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 набрала 611 балів з максимально можливих 1000 балів.
		Так, суд першої інстанції встановив, що за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) позивачка набрала 318 балів, за критерієм професійної етики - 140 балів, за критерієм доброчесності - 153 бала.
		При цьому за критерієм професійної компетентності   ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу II Положення. За критеріями особистої та соціальної компетентності    ОСОБА_1 оцінено Комісією на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 розділу II Положення.
		За критерієм професійної етики суддю оцінено за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє та співбесіди.
		За критерієм доброчесності позивачку оцінено за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення, на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди.
		Велика Палата Верховного Суду погоджується із доводами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про безпідставність доводів позивачки про те, що рішення Комісії ґрунтується виключно на підставі висновку психолога та на оцінці постановлених нею судових рішень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Таких висновків суд дійшов, зокрема, дослідивши аудіозапис проведеної з позивачкою співбесіди, у ході якої обставини, з якими позивачка пов`язувала протиправність дій Комісії під час співбесіди, не знайшли свого підтвердження.
		За правилами статті 85 Закону № 1402-VIII для цілей формування суддівського досьє Комісія може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання.
		До участі у кваліфікаційному оцінюванні за результатами тендеру Комісієї було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ОС Україна». Підтримку у проведенні Комісією тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді було надано Проектом Європейського Союзу «Підтримка реформи з розвитку верховенства права в Україні (ПРАВО)».
		Судом першої інстанції встановлено, що до початку процедури проведення тестування морально-психологічних якостей позивачка не висловлювала жодних заперечень як проти такого тестування, так і проти осіб, які будуть його проводити. Крім того, ОСОБА_1 не навела фактів та обставин, які б викликали розумні сумніви у професійності та компетентності спеціалістів, які здійснювали перевірку її морально-психологічних якостей, а також законності та безсторонності проведених процедур, а сама по собі її незгода з результатами тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей не може бути підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення.
		За таких обставин Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами ОСОБА_1 про те, що на етапі кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» психолог неправдиво та хибно оцінила її за критерієм соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності, безпідставно та незаконно поставивши їй оцінку з низьким та середнім рівнем показників.
		Матеріалами справи підтверджується, що показники відповідності судді ОСОБА_1 критеріям кваліфікаційного оцінювання були досліджені окремо один від одного та у сукупності, при цьому відповідність кожному з критеріїв оцінена членами Комісії за їх внутрішнім переконанням на підставі інформації, отриманої одночасно з кількох джерел (дослідження суддівського досьє, співбесіда, результати тестування тощо), що в цілому свідчить про повноту та всебічність проведеного оцінювання.
		Як установлено у справі, за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв суддя   ОСОБА_1 набрала 611 балів, що становить менше 67 % від суми максимально можливих балів, у зв`язку із чим на підставі пункту 11 розділу V Положення Комісія визнала її такою, що не відповідає займаній посаді.
		Ураховуючи наведені відповідачем мотиви прийняття спірного рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ВККС містить достатню інформацію щодо критеріїв, які вплинули на остаточну оцінку відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, та не вбачає підстав стверджувати, що висновки відповідача є свавільними.
		На думку Великої Палати Верховного Суду, ВККС дотрималася імперативних вимог статті 88 Закону № 1402-VІІІ щодо потреби прийняття саме мотивованого рішення як гарантії дотримання прав особи, щодо якої проводилося кваліфікаційне оцінювання.
		Зі змісту оскаржуваного рішення убачається, що воно містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		Доводи скаржниці з приводу відсутності в оскаржуваному рішенні оцінок за кожним із критеріїв компетентності - особистої, професійної, соціальної, не заслуговують на увагу, оскільки норми чинного законодавства не ставлять вимог до рішення, яке ухвалюється за результатами кваліфікаційного оцінювання, щодо зазначення у ньому оцінок за кожним із показників щодо кожного критерію із обґрунтуванням кожної з цих оцінок.
		Перевіряючи наявність визначених у Законі № 1402-VІІІ підстав для скасування оскаржуваного рішення ВККС та відповідність його критеріям, передбаченим у статті 2 КАС, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно з`ясував, що кваліфікаційне оцінювання проводив повноважний склад членів ВККС, рішення підписали усі члени ВККС, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні та його ухваленні, рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		Отже, визначені у частині третій статті 88 Закону № 1402-VІІІ підстави, за яких рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути скасоване, - відсутні.
		Як убачається з матеріалів справи, кваліфікаційне оцінювання позивачки проведено ВККС на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», глави 1 розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VІІІ, а також Положення, затвердженого Комісією на виконання положень частини п`ятої статті 83 згаданого Закону.
		Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що в цьому випадку Комісія, діючи відповідно до наведених правових норм, надала оцінку фактам, які можуть свідчити про відповідність або невідповідність судді, зокрема, критерію компетентності (професійної, особистої та соціальної) за визначеними у Положенні показниками, використавши наявні у неї висновки психолога, отримані у порядку, встановленому законодавством.
		Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
		Згідно зі статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає.
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                   20 травня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя  В. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкО. Р. Кібенко  Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко  С. В. БакулінаН. П. Лященко  В. В. БританчукВ. В. Пророк  Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач  Д. А. ГудимаО. С. Ткачук  В. І. ДанішевськаВ. Ю. Уркевич  Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська  О. С. Золотніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...