Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18993/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2020. Зареєстровано: 27.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2020.
Дата набрання законної сили: 25.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		24 лютого 2020 року                      №640/18993/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, 
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра), в якому позивач просив суд:
		- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04.09.2019 р. №175-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
		- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління відповідача з дати звільнення;
		- стягнути з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду та вирішення справи визначено суддю Бояринцеву М.А.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Бояринцева М.А.) від 11.10.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/18993/19 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		У зв`язку із перебуванням у тривалій відпустці судді Бояринцевої М.А., у провадженні якої перебувала справа та нею не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т.
		Ухвалою суду від 06.11.2019 р. справу прийнято до провадження судді Шрамко Ю.Т., справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивача протиправно звільнено з посади начальника Юридичного управління Держгеонадра у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більше як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, не врахувавши того, що такі 150 календарних днів протягом року відсутні.
		Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного управління Держгеонадра здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
		Наказом Держгеонадра від 16.01.2013 р. №3-к ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу господарського обслуговування Департаменту організаційно-аналітичної та кадрової роботи з 16.01.2013 р.
		Наказом Держгеонадра від 14.02.2013 р. №27-к ОСОБА_1 переведено на посаду начальника юридичного управління з 14.02.2013 р.
		Разом з тим, наказом Держгеонадра від 04.09.2019 р. №175-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника юридичного управління 04.09.2019 р. у зв`язку нез`явленням державного службовця на службу протягом більше як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (ч. 2 ст. 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII).
		Вважаючи протиправним вказане вище звільнення позивача із займаної посади, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
		Згідно з ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. 
		Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. 
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. 
		Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені Кодексом законів про працю України.
		Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 4 Кодексу законів про працю України, цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
		Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
		Згідно з ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється:
		1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);
		2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);
		3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);
		4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону);
		5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);
		6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);
		7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
		8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
		Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону №889-VIII, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
		Вказаною вище нормою умовно виділено дві підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у випадку нез`явлення державного службовця на службу внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), а саме: 
		1) протягом більш як 120 календарних днів підряд, якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання;
		2) більш як 150 календарних днів протягом року, якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.
		Наявність таких підстав припинення державної служби обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу.
		Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що до періоду тимчасової непрацездатності у першому випадку зараховуються всі календарні дні звільнення від роботи за листком непрацездатності, у тому числі святкові, неробочі і вихідні дні, які припадають на такий період.
		Отже, при визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється безперервно, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність. У такому разі, вихід державного службовця на службу до закінчення зазначеного періоду (120 календарних днів) - перериває такий строк та, у наступному, цей період тимчасової непрацездатності не враховується при визначенні наявності підстав припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
		Разом з тим, при визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється не підряд, а сумарно протягом року, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність. Також у цьому разі, вихід державного службовця на службу не є тією обставиною, яка перешкоджає суб`єкту призначення реалізувати його право на припинення державної служби за його ініціативою.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 р. у справі №815/3259/17 (провадження №К/9901/8557/18).
		З оскаржуваного наказу та відзиву, вбачається, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного управління відбулось у зв`язку нез`явлення позивача на службу протягом більше як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, а саме: з 12.10.2018 по 02.11.2018 (22 дні) за листком непрацездатності АДХ №488632; з 16.11.2018 по 22.11.2018 (7 днів) за листком непрацездатності АДХ №085670; з 15.01.2019 по 18.01.2019 (4 дні) за листком непрацездатності АДХ №091548; з 27.08.2019 по 03.09.2019 (8 днів) за листком непрацездатності АДД №262896; з 18.03.2019 по 07.04.2019 та з 27.05.2019 по 26.08.2019 листки непрацездатності не надано.
		Проте, з матеріалів справи, зокрема, з листків непрацездатності ОСОБА_1 , вбачається, що загальний період тимчасової непрацездатності позивача протягом останніх 12 місяців до дня звільнення (з 04.09.2018 по 04.09.2019) становить 144 дні, а саме:
		- з 12.10.2018 по 02.11.2018 (22 дні) - листок непрацездатності АДХ №488632;
		- з 16.11.2018 по 22.11.2018 (7 днів) - листок непрацездатності АДХ №085670; 
		- з 15.01.2019 по 18.01.2019 (4 дні) - листок непрацездатності АДХ №091548; 
		- з 18.03.2019 по 27.03.2019 (10 днів) - листок непрацездатності АДС №858814; 
		- з 28.03.2019 по 08.04.2019 (12 днів) - листок непрацездатності АДХ №490062; 
		- з 27.05.2019 по 14.06.2019 (19 днів) - листок непрацездатності АДХ №507298; 
		- з 18.06.2019 по 27.06.2019 (10 днів) - листок непрацездатності АДХ №507500; 
		- з 01.07.2019 по 26.07.2019 (26 днів) - листок непрацездатності АДХ №420035;
		- з 29.07.2019 по 07.08.2019 (10 днів) - листок непрацездатності АДХ №176692; 
		- з 08.08.2019 по 12.08.2019 (5 днів) - листок непрацездатності АДХ №639236; 
		- з 13.08.2019 по 22.08.2019 (10 днів) - листок непрацездатності АДХ №421632;
		- 23.08.2019 (1 день) - листок непрацездатності АДХ №601608; 
		- з 27.08.2019 по 03.09.2019 (8 днів) - листок непрацездатності АДД №282896.
		Враховуючи вищезазначене, в межах спірних правовідносин відсутній факт нез`явлення державного службовця на службу внаслідок тимчасової непрацездатності протягом більш як 120 календарних днів підряд та/або більш як 150 календарних днів протягом року, а тому відсутні правові підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на підставі ч. 2 ст. 87 Закону №889-VIII. 
		При цьому, суд критично відноситься до тверджень відповідача відносно ненадання позивачем листків непрацездатності за період нез`явлення на службу з 18.03.2019 по 07.04.2019 та з 27.05.2019 по 26.08.2019, а також до тверджень щодо необґрунтованості видачі позивачу листів непрацездатності, оскільки вказаний період Держгеонадра сприймається саме як період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , та відповідно не застосовано відносно позивача відповідні правові наслідки у випадку ненадання відповідних листків непрацездатності та/або у випадку необґрунтованості видачі позивачу листів непрацездатності.
		Крім того, інших підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення відповідачем не зазначено, а судом не встановлено.
		Таким чином, оскаржуваний наказ від 04.09.2019 р. №175-к "Про звільнення ОСОБА_1 " прийнятий з порушенням вимог законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
		Враховуючи встановлену протиправність оскаржуваного наказу необхідним також є поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Держгеонадра з 05.09.2019 р.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), згідно з пп. "з" п. 1 якого, цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу.
		Відповідно до абз.абз. 1 - 4 п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. 
		Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. 
		У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. 
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.   
		Згідно з абз.абз. 1 - 3 п. 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
		При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. 
		В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
		Так, згідно з наданою Держгеонадра довідкою №365 від 03.12.2019 р., заробітна плата (оклад) ОСОБА_1 , що беруть участь у розрахунку середнього заробітку відповідно до Порядку, в липні-серпні 2019 року становить 11400,00 грн., кількість робочих днів за графіком установи, які беруть участь у розрахунку середнього заробітку відповідно до Порядку становить 23 - за липень 2019 р., 21 - за серпень 2019 р., середньоденне грошове забезпечення - 518,18 грн. 
		Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача складає 119 днів. Відповідно середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 05.09.2019 р. по 24.02.2020 р. складає 61663,42 грн. (518,18 х 119 = 61663,42).
		Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.
		Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
		Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
		Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
		Крім того, згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Отже, застосування заходів судового контролю за виконанням рішення є правом суду, яке використовується ним на власний розсуд за наявності відповідних підстав для цього. Разом з тим, виходячи зі змісту обставин даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі, за умови набрання ним законної сили у встановленому порядку. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого.
		На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної служби геології та надр України (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16; код ЄДРПОУ 37536031) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 04.09.2019 р. №175-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
		3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05.09.2019 р.
		4. Стягнути з Державної служби геології та надр України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 61663,42 грн. (шістдесят одна тисяча шістсот шістдесят три гривні сорок дві копійки).
		5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного управління Державної служби геології та надр України з 05.09.2019 р.
		6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державної служби геології та надр України на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за один місяць в сумі 11400,00 грн. (одинадцять тисяч чотириста гривень нуль копійок). 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя          Ю.Т. Шрамко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...