Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/6297/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2020. Зареєстровано: 29.02.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Номер судового провадження: К/9901/510/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		27 лютого 2020 року 
		Київ
		справа №820/6297/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/510/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Томах О.О.,
		позивача - не з`явилась,
		представника відповідача - Левченко В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції
		касаційну скаргу ОСОБА_1                   
		на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року (Судді: П`янова Я.В., Зеленський В.В., Чалий І.С.),
		по справі №   820/6297/13-а
		за позовом    ОСОБА_1                   
		до Харківської митниці Міндоходів (правонаступник Слобожанська митниця Держмитслужби)                                                                                             
		про   скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2013 року № № 72, 73, 74, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці (правонаступник Слобожанська митниця Держмитслужби, далі - відповідач), в якому просила суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 року: № 72 яким позивачу нараховано мито на товари, що ввозяться на територію України на загальну суму 1   494,81 грн (з яких 1   195,85 грн - основний платіж, 298,96 грн штрафні санкції); № 73 про нарахування акцизного податку на загальну суму 11   116, 19 грн (основний платіж 8   892, 95 грн, штрафні санкції 2   223,24 грн); № 74 про нарахування податку на додану вартість з товарів, увезених  на митну територію України в загальному розмірі 5   511,81 грн, з яких основний платіж - 4   409,45 грн, штрафні санкції в розмірі 1 102,36 грн.
		 
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року позов задоволено. 
		 
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив, що відповідач не уповноважений визначати донарахування до сплати сум податку на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 року по справі № К-28231/10, оскільки такі питання повинні вирішуватись цим судом відповідно до статей 265 та 266 КАС України (поворот виконання судового рішення). При цьому додатково зазначила, що на питання про поворот виконання рішення не поширюється строк, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки це питання пов`язано лише з датою скасування судом вже виконаного рішення суду. Крім цього скаржником зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 року по справі № 21-390а11 та від 26 червня 2012 року по справі № 21-130а12, про які йдеться у висновках Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України). До того ж, склад вчиненого позивачем правопорушення на думку скаржника, повинен кваліфікуватись за статтею 485 Митного кодексу, однак до відповідальності за зазначеною нормою Митного кодексу України позивач не притягувався, та протокол про порушення митних правил не складався.
		 
		З огляду на викладене, оскільки рішення суду апеляційної інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, скаржник просив касаційну скаргу задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		 
		25.02.2017 року відповідачем на адресу Вищого адміністративного суду України надіслані письмові заперечення проти доводів касаційної скарги, з врахуванням яких, з посиланням на те, що відповідальність позивача за вчинене правопорушення передбачена вимогами Податкового кодексу України, а митниця в межах наданих ст. 54 Податкового кодексу України повноважень наділена правом самостійно визначати до сплати податкові зобов`язання платнику податків, з посиланням на те, що поворот виконання судових рішень не здійснювався, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. 
		 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано на розгляд колегії суддів Верховного Суду: Васильєвій І.А. (суддя-доповідач), судді Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
		 
		Розгляд справи призначений у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції на 13 лютого 2020 року, про що повідомлено осіб, які беруть участь у справі.
		 
		07 лютого 2020 року на адресу Верховного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, доводи касаційної скарги підтримала в повному обсязі. 
		 
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів касаційної скарги з посиланням на надіслані раніше на адресу суду доводи. З врахуванням викладеного просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
		 
		Розгляд справи було відкладено на 27 лютого 2020 року для надання пояснень відповідачем з приводу дотримання граничних строків, встановлених статтею 102 ПК України для прийняття податкових повідомлень-рішень та пояснень щодо обов`язку подання позивачем нової митної декларації після прийняття судових рішень у справі №4470/10/2070. 
		 
		24 лютого 2020 року на адресу суду через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких представником повідомлено, що оскільки транспортний засіб марки «ВАЗ - НОМЕР_1 ОКА» було випущено у вільний обіг за митною декларацією від 15.09.2011 №807070009/2011/599625, то нарахування грошових зобов`язань ОСОБА_1 згідно з податковими повідомленнями -рішеннями від 17.07.2013 №№ 72, 73, 74 здійснено митним органом у строки, визначені пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України. До того ж, відповідно до п. 6.6 Порядку № 314 реєстраційний номер ВМД, за якою відмовлено в митному оформленні, підлягає анулюванню. У справах митного органу залишаються картка відмови й перший аркуш ВМД. Інформація про анулювання реєстраційного номеру ВМД заноситься в графу «Примітки» Журналу обліку ВМД. Анульований реєстраційний номер ВМД не може бути присвоєний іншій ВМД. З викладеного вбачається, що після оформлення картки відмови митницею поверталися декларанту всі аркуші ВМД (крім першого) та всі документи, які надавалися разом з такою ВМД. При цьому, законодавством яке діяло на час винесення судових рішень по справі № 2-а-4470/10/2070 не передбачалося можливості повернення митницею в роботу митної декларації, за якою було відмовлено у митному оформленні, якщо в подальшому така картка відмови була скасована.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, та підтверджено матеріалами справи, 25.03.2010 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) подано до Харківської митниці для митного оформлення ВМД 800000023.2010.902030, за якою декларувався легковий автомобіль марки "ВАЗ-1111 ОКА", 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , належний громадянці України ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_5 , виданого Державтоінспекцією м. Рибниця Придністровської Молдавської Республіки (арк. справи 60-61). 
		Харківською митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації № 800000023/0/00001 від 26.03.2010 року (арк. справи 62-63).
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 року у справі № 4470/10/2070, скасовано рішення Харківської митниці, яке містилося у картці відмови № 800000023/0/00001 від 26.03.2010 року та зобов`язано Харківську митницю здійснити пільгове митне оформлення (без сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість) легкового автомобіля марки "ВАЗ-1111 ОКА", номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , належного громадянці України ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_5 , виданого Державтоінспекцією м. Рибниця Придністровської Молдавської Республіки (арк. справи 51, 53). Харківським окружним адміністративним судом 29.06.2010 року видано виконавчий лист по даній справі (арк. справи 52).
		Як встановлено судами, на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2010 р. по справі №4470/10/2070 митницею здійснено митне оформлення транспортного засобу позивача з наданням пільг в оподаткуванні за заявою ОСОБА_2 від 22.08.2011 р. 
		Митне оформлення зазначеного автомобіля здійснено за поданою позивачем ВМД від 15.09.2011р. № 807070009/2011/599625 (арк. справи 49). У графі 44 ВМД від 15.09.2011р. № 807070009/2011/599625 зазначено реквізити наступних документів:
		- під цифровим кодом 1300, ВМД, яка передувала оформленій і в оформленні якої відмовлено: від 25.03.2010р. № 800000023/2010/902030;
		- під цифровим кодом 1703, картки відмови у митному оформленні від 26.03.2010р. №800000023/2010/00001;
		- під цифровим кодом 9504, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2010р. по справі № 2а-4470/10/2070;
		- під цифровим кодом 9504, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010р. по справі № 2а-4470/10/2070.
		Судами встановлено, що в подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 року задоволено касаційну скаргу Харківської митниці, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 року по справі № К-38231/10 та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову. Скасовуючи вищенаведені судові рішення Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про законність рішення Харківської митниці про відмову в пільговому митному оформленні зазначеного автомобіля на підставі ВМД № 800000023.2010.902030 від 25.03.2010 р (арк. справи 16-19).
		На виконання наказу Харківської обласної митниці від 03.06.2013 року № 389 проведена документальна невиїзна перевірка факту митного оформлення легкового автомобілю марки "ВАЗ-1111 ОКА" (далі - Товару) по митній декларації №807070009/2011/599625 від 15.09.2011 р., ввезеного громадянкою України ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_6 виданий Київським РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області 18.06.2009, місце проживання: АДРЕСА_1 ). ОСОБА_2 змінила прізвище та на момент перевірки є ОСОБА_1 ) (арк. справи 40-41). Підставою для проведення невиїзної документальної перевірки були: 1) статті 336, 345, 351 Митного кодексу України, у зв`язку з виявленими ознаками, що свідчать про порушення податкового законодавства при митному оформленні товару; та 2) постанова Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 року по справі №К-38231/10.
		За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.06.2013 року № 0031/13/807000000/ НОМЕР_7 в якому, з посиланням на висновки постанови Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 р. по справі № К-38231/10 відповідач дійшов висновку про порушення громадянкою України ОСОБА_2 вимог статті 5 та статті 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів, транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», а саме: неправомірно отримано пільги по сплаті платежів, в результаті чого останньою занижено податкові зобов`язання на загальну суму 14 498,25 грн., у тому числі: ввізного мита - 1 195,85 грн., акцизного податку - 8 892,95 грн., ПДВ - 4 409,45 грн (арк. справи 11-15).
		На підставі висновків акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 17.07.2013 року, якими позивачу визначено до сплати:
		№ 72 - суму податкового зобов`язання «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 1   494,81 грн, з яких: основний платіж - 1   195,85 грн, штрафні санкції - 298,96 грн (арк. справи 8);
		 
		№ 73 - суму акцизного податку з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами на загальну суму 11   116, 19 грн (основний платіж 8   892, 95 грн, штрафні санкції 2   223,24 грн) (арк. справи 9); 
		 
		№ 74 про нарахування податку на додану вартість з товарів, увезених  на митну територію України в загальному розмірі 5   511,81 грн, з яких: основний платіж - 4   409,45 грн, штрафні санкції в розмірі 1 102,36 грн (арк. справи 10).
		Скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з невідповідності вимогам чинного законодавства оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки Харківською обласною митницею проводилась перевірка факту митного оформлення автомобіля «ВАЗ-1111 ОКА» по зовсім іншій митній декларації, а саме ВМД № 807070009/2011/599625 від 15.09.2011 р., рішення по якій не оскаржене позивачем, ні скасовано і є чинним, в тому числі не було предметом розгляду Вищим адміністративним судом України по справі № 4470/10/2070 (арк. справи 69-71).
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції посилався на помилковість викладених вище висновків суду першої інстанції, у зв`язку з неврахуванням, що ВМД від 25.03.2010 р. №800000023/2010/902030 та картка відмови у митному оформленні від 26.03.2010 р. №800000023/2010/00001 співвідносяться із ВМД від 15.09.2011 р. №807070009/2011/599625 як причина і наслідок, оскільки митне оформлення товару з присвоєнням ВМД від 15.09.2011р. нового №807070009/2011/599625 здійснено на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2010 р. по справі №4470/10/2070. Крім цього суд апеляційної інстанції зазначив на помилковості висновків суду першої інстанції, що митниця може визначити суму грошового зобов`язання платника податків тільки у випадку скасування митної декларації та/або розгляду спору з приводу митної декларації судом, оскільки це спростовується статтями 54 та 345 Митного кодексу України (арк. справи 113-118). 
		 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
		 
		Відповідно   ст. 252 Митного кодексу України   товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України. 
		 
		Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 345 Митного кодексу України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.
		 
		Згідно з ч. 1, 2 статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
		 
		Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.
		Відповідно до підпунктів 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий  орган зобов`язаний самостійно визначити зокрема суму грошових зобов`язань, якщо результати митного  контролю,  отримані  після закінчення  процедури  митного  оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або  завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. 
		Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Вказана правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 року по справі № 21-390а11 та від 26 червня 2012 року по справі № 21-130а12.
		Відповідно до підпункту 4 ч. 1 ст. 352 МКУ посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані судові рішення.
		Вищевикладене спростовує доводи касаційної скарги, що митний орган не мав право враховувати при проведенні перевірки постанову Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 року по справі № К-28231/10.
		У відповідності до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		Згідно з абзацом 1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України зокрема передбачено, що у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
		Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) визначалося, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		Таким чином, для виконання обов`язку митниці із самостійного визначення податкового зобов`язання необхідним є встановлення несплати грошових зобов`язань. 
		Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, при перевірці відповідачем враховувалась постанова Вищого адміністративного суду України від 04.04.2013 року по справі № К-28231/10 (якою підтверджено законність відмови позивачу в пільговому митному оформленні автомобіля), у зв`язку з чим відповідачем правомірно визначено позивачу до сплати суму грошового зобов`язання відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України, зокрема: 1195,85 грн. - ввізне мито, 8892,95 грн. - акцизний податок, 4409,45 грн. - ПДВ. Штрафні санкції по кожному виду платежу митницею застосовано на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в розмірі 25 відсотків від суми визначеного грошового зобов`язання. 
		До того ж, на виконання вимог абзацу 1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України листом від 17.07.2013р. № 11/01-14/5475 надіслані позивачу податкові-повідомлення рішення від 17.07.2013 р. №№ 72, 73, 74, які прийняті в строк, встановлений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України з моменту подання до митного органу митної декларації від 15.09.2011 року.
		З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податкові повідомлення-рішення винесені митним органом на підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачений законом, а відповідальність за встановлені порушення передбачена саме вимогами Податкового кодексу України у зв`язку з не сплатою податків, які є обов`язковими для сплати за встановленим фактом відсутності пільг в оподаткуванні, а не вимогами статті 485 МК України.
		До того ж колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 року № 21-390а11, від 26 червня 2012 року № 21-130а12, а навпаки, судом апеляційної інстанції враховані ці висновки, оскільки неправомірність отриманої позивачем пільги по сплаті платежів, чим порушені вимоги законодавства України встановлені за результатами перевірки з врахуванням висновків постанови Вищого адміністративного суду України. 
		Крім цього, суд касаційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 90 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-ІV (чинного на момент здійснення митного оформлення товару) зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу.
		Згідно з п. 6.6 розділу 6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Держмитслужби України від 20.04.2005р. № 314, зареєстрований в Мін`юсті України 27.04.2005р. за № 439/10719 (чинного на момент здійснення митного оформлення товару), у разі надання митним органом відмови в митному оформленні товарів реєстраційний номер ВМД, за якою було відмовлено в митному оформленні, не може бути присвоєний іншій ВМД. При повторному наданні для митного оформлення ВМД на товари, за якими було надано Картку відмови, реквізити цієї Картки відмови наводяться у ВМД згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації.
		Відповідно до п. 5.1 Порядку, відомості,  зазначені у  ВМД,  можуть  бути  змінені  чи 
		доповнені  декларантом  лише  з  дозволу  посадової  особи митного органу до моменту прийняття цієї ВМД до оформлення. 
		Вказані вимоги зазначених нормативних документів митницею виконані. Позивачу відмовлено у митному оформленні товару. Після чого здійснено митне оформлення товару з присвоєнням ВМД від 15.09.2011 р. нового №807070009/2011/599625 та внесено до її графи 44 реквізити попередньої ВМД від 25.03.2010р. № 800000023.2010.902030 та картки відмови у митному оформленні від 26.03.2010р. № 800000023/0/00001.
		Щодо посилання скаржника на те, що визначені відповідачем підстави для проведення перевірки повинні вирішуватись судом відповідно до статей 265 та 266 КАС України (поворот виконання судового рішення) суд не приймає з огляду на наступне.
		Так, поворот виконання судового рішення є способом захисту прав та інтересів боржника і передусім полягає у поверненні стягувачем боржнику одержаного за судовим рішенням у разі скасування цього рішення або зміни його на користь боржника.
		Стаття 265 КАС України регулює порядок вирішення питання про поворот виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням. Стаття спрямована забезпечити інтереси добросовісного боржника, який виконав судове рішення, яке, як згодом виявилося, було помилковим.
		Як встановлено судом касаційної інстанції, предметом у справі № 2а-4470/10/2070 були вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № 800000023/0/00001 від 26.03.2010 року, та зобов`язання митний орган здійснити пільгове оформлення транспортного засобу без сплати мита, акцизного збору та податку на додану вартість. При цьому вимоги про стягнення боргу в межах цієї справи заявлені не були і не розглядались судами. Отже підстави для повороту виконання рішення у справі відсутні.
		Крім цього судом касаційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 27 вересня 2013 року зверталась до Європейського суду з прав людини з заявою в якій посилалась на те, що Вищим адміністративним судом України під час розгляду справи № 2а-4470/10/2070 було порушено право на справедливий судовий розгляд (вимоги п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та вимоги статті 1 протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неналежного її повідомлення про розгляд справи. В іншій частині висновки Вищого адміністративного суду України у справі № 4470/10/2070 не були предметом перегляду Європейського суду з прав людини.
		27 червня 2019 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення по справі «Грица та Шадура проти України» (за результатами розгляду заяв № 3075/13 та 63879/13), в якому ЄСПЛ констатував, що незабезпечення національними судами отримання Заявницями поданих у їхніх справах касаційних скарг або принаймні інформування Заявниць про такі скарги призвело до порушення принципу процесуальної рівності сторін, а отже пункту 1   статті 6   Конвенції. Та присудив заявницям по 500 євро в якості відшкодування моральної шкоди.
		Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що обставини, встановлені Вищим адміністративним судом України у постанові від 04.04.2013р. по справі № К- 38231/10 мають преюдиційне значення в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України.
		Доказів звернення позивача до суду з заявою про перегляд справи № 2а-4470/10/2070 з врахуванням висновків Європейського суду з прав людини (по справі «Грица та Шадура проти України» (за результатами розгляду заяв № 3075/13 та 63879/13) суду касаційної інстанції не надано.
		Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
		 
		Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції  виконано  всі  вимоги  процесуального  законодавства, всебічно  перевірено  обставини  справи,  вирішено  справу  у  відповідності  до  норм  матеріального  права, постановлено  обґрунтоване  рішення,  в  якому  повно  відображені  обставини,  що  мають  значення  для  справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року по справі № 820/6297/13-а залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 Головуючий суддя    І.А. Васильєва Судді:    С.С. Пасічник     В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...