Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/8813/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2020. Зареєстровано: 01.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 28.02.2020
Номер судового провадження: 22-ц/812/419/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		28.02.20
		22-ц/812/419/20
		Справа №490/8813/14-ц Головуючий суду першої інстанції - Чулуп О.С.
		Провадження №22-ц/812/419/20           Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		28 лютого 2020 року м.Миколаїв
		 
		 
		 
		Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
		головуючого - Локтіонової О.В.,
		суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
		розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства фірма «Айлама» на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 серпня 2019 року, ухвалене о 10 год. 35 хв. під головуванням судді Чулупа О.С., за позовом  ОСОБА_1 до приватного підприємства фірма «Айлама», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області простягнення майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок неякісного медичного обслуговування,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У липні 2014 року ОСОБА_1  подала до суду позов до                              приватного підприємства фірма «Айлама» (далі - ППФ «Айлама») простягнення майнової шкоди у сумі 5678 грн. та моральної шкоди у сумі 20 000 грн., завданих внаслідок неякісного медичного обслуговування. Крім того, просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
		У березні 2017 року позивач зменшила позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди до суми 4008 грн.
		Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 зазначала, що у червні 2012 року вона звернулася до ППФ «Айлама» з метою отримання медичних послуг з лікування зубів та їх протезування.
		Надання зазначених послуг здійснювалося лікарем ОСОБА_2 
		18 липня 2012 року з позивачем було погоджено план протезування зубів та проведено обстеження опорних зубів, обробка (підпилювання зубів) та зняття відбитків.
		27 липня 2012 року були приміряні опорні коронки.
		З серпня 2012 року внаслідок тяжкого матеріального становища вона не мала змоги продовжити протезування зубів.
		Така можливість з`явилася тільки 29 жовтня 2013 року, а тому вона в цей день звернулася до ППФ «Айлама» для продовження здійснення протезування. Під час прийому у лікаря вона скаржилася йому на систематичні болі в області зубів, що були попередньо оброблені лікарем у 2012 році.
		Незважаючи на її скарги та хворобливі відчуття, лікар ОСОБА_2 продовжив здійснювати протезування зубів та провів у цей же день фіксацію металевого мостовидного протезу на 14, 15 та 16 зуби.
		За надані їй медичні послуги 27.07.2012 р., 18.08.2012 р. та 29.10.2013 р. позивачем було сплачено 1308 грн.
		Позивач зазначала, що за рекомендаціями лікаря вона протягом двох місяців після встановлення протезу терпіла зубний біль, бо він вказував, що це є природним, доки протез не приживиться. 
		Однак, після погіршення її стану вона 31 грудня 2013 року була вимушена звернутися до приватного стоматолога ОСОБА_5 та стоматологічної поліклініки №1, де їй було здійснено зняття раніше встановленого зубного протезу та здійснено курс лікування. Позивач вказувала, що на зазначене лікування нею було витрачено 2700 грн. (600 грн. у приватного стоматолога та 2100 грн. у поліклініці).
		З метою отримання відшкодування за неякісно надані медичні послуги позивач 15 січня 2014 року зверталася до відповідача з вимогою про повернення їй 3614 грн. за неякісне лікування та протезування.
		23 січня 2014 року відповідачем їй було надано відповідь про неможливість задоволення її заяви до встановлення наявності недоліків у наданих послугах.
		Посилаючись на положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просила стягнути з ППФ «Айлама завдану їй майнову шкоду в сумі 4008 грн. та моральну шкоду у сумі 20 000 грн., яка полягала у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з переживаннями щодо стану здоров`я та свого зовнішнього вигляду, а також втрати довіри до закладів охорони здоров`я. 
		Заперечуючи проти задоволення позову, ППФ «Айлама» вказувало, що надало позивачу якісні стоматологічні послуги, які відповідали встановленим законодавством медичним протоколам лікування, а виготовлений та встановлений їй мостовидний протез відповідав вимогам нормативно-правових документів.
		Посилаючись на зазначене, ППФ «Айлама» просило відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. З ППФ «Айлама» на користь позивача стягнуто майнову шкоду в сумі 2910,95 грн. та моральну шкоду в сумі 15 000 грн.
		Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що дослідженими судом доказами доведено факт надання відповідачем позивачу неякісної медичної допомоги, що слугує підставою для стягнення доведеної майнової шкоди у сумі 2910,95 грн. (810 грн. - витрати позивача на встановлення протезу, вартість яких була підтверджена у запереченнях відповідача, 2100,95 грн. - витрати позивача на лікування у стоматологічній поліклініці №1) та моральної шкоди у сумі 15 000 грн. 
		Не погодившись з рішенням суду, ППФ «Айлама» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач вказував, що позивач належними та допустимими доказами не довела факт спричинення їй відповідачем майнової та моральної шкоди.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.
		Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		Згідно з ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).
		Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Отже, для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
		Законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
		Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14.
		Відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
		Згідно з нормами наказу Міністерства охорони здоров`я від 22.11.2000 р. №305 «Про затвердження Критеріїв медико-економічної оцінки надання стоматологічної допомоги на І, ІІ та ІІІ рівнях (амбулаторна допомога)» та Положення про встановлення гарантійного терміну та терміну служби на роботу при наданні стоматологічної допомоги в медичному закладі державної, муніципальної та приватної форм власності на території України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, гарантійний термін та термін служби користування зубними протезами становить: для штамповано-паяних мостоподібних (зі спеціальної нержавіючої сталі) - 12 та 18 місяців; штамповано-паяних з захисним покриттям (зі спеціальної нержавіючої сталі, покриття на основі нітриду титану) - 6 та 12 місяців.
		Заклади, що надають стоматологічну допомогу, є виготовлювачами (і, одночасно, продавцями стоматологічних послуг), а пацієнти - споживачами (чи покупцями) цих послуг. Стоматологічні заклади, як продавці стоматологічних послуг, несуть відповідальність за їхню якість, матеріали. У зв`язку з цим виникає необхідність у встановленні термінів гарантії і термінів служби при наданні стоматологічної допомоги. Відповідно до діючого законодавства пацієнт, що є споживачем послуг, у випадку виявлення у виконаних послугах недоліків, має право висунути вимоги щодо усунення недоліків і відшкодування збитків.
		Гарантійний термін - це період, протягом якого у випадку виявлення недоліків у виконаній роботі, пацієнт має право по своєму вибору зажадати: безоплатного усунення недоліків виконаної роботи; відповідного зменшення ціни за виконану роботу; повторного виконання частини роботи чи роботи в цілому з матеріалу такої ж якості; відшкодування зазнаних витрат щодо усунення недоліків виконаної роботи самотужки або третіми особами.
		Недолік - це невідповідність наданої стоматологічної послуги обов`язковим вимогам медичних стандартів.
		Гарантійний термін обчислюється з моменту передачі результату роботи пацієнту, тобто з моменту надання послуги.
		Термін служби товару розраховується з дня його виготовлення і визначається періодом часу, протягом якого товар (послуга) придатний до використання.
		Протягом установлених термінів служби, стоматологічний заклад відповідає за істотні недоліки, що виникли з вини виконавця. Істотний недолік - це недолік, що унеможливлює чи робить неприпустимим використання результату роботи відповідно до його цільового призначення, або який не може бути усунений або на усунення якого вимагається великі витрати (наприклад повний перелом протеза чи випадання пломби).
		У випадку виявлення істотних недоліків у виконаній роботі, допущених з вини виконавця, пацієнт вправі пред`явити виконавцю вимоги про безоплатне усунення недоліків після закінчення встановленого гарантійного терміну, у межах терміну служби. Якщо термін служби не встановлений, то протягом 10 років із дня прийняття виконаної роботи. Зазначені вимоги повинні бути усунуті виконавцем протягом 20 днів із дня пред`явлення вимоги пацієнтом, якщо коротший термін не встановлений договором.
		Якщо дана вимога не задоволена у встановлений термін, пацієнт на свій розсуд має право зажадати: відповідного зменшення ціни за виконану роботу; відшкодування зазнаних їм витрат щодо усунення недоліків виконаної роботи самотужки чи третіми особами; розірвання договору про виконання роботи і відшкодування збитків.
		Відповідно до чинного законодавства виконавець (в особі стоматологічного закладу або лікаря) зобов`язаний: протягом встановленого гарантійного терміну усувати всі недоліки, виявлені пацієнтом, протягом установленого терміну служби - усувати тільки істотні недоліки.
		З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з метою проведення лікування зубів. 
		Того ж дня її було обстежено лікарем ОСОБА_2 та здійснено рентгенограму. ОСОБА_1 запропоновано протезування п`ятого зубу мостовидним металевим протезом та знято відбитки.
		27 липня 2012 року ОСОБА_1 здійснено примірку опорних коронок. 02 серпня 2012 року вона на примірку каркасу не з`явилася. 
		Для продовження лікування позивач звернулася до відповідача 21 жовтня 2013 року: було здійснено обстеження, припасування каркасу та гігієнічна обробка порожнини рота. 
		29 жовтня 2013 року позивачці зафіксовано металевий мостовидний протез на 16, 15 та 14 зуби.
		За вказані стоматологічні послуги позивач сплатила ППФ «Айлама» 810 грн., що не заперечувалося відповідачем.
		31 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до лікаря-стоматолога ОСОБА_5 за наданням невідкладної стоматологічної допомоги у зв`язку з гострим болем. Під час прийому їй було знято мостовидний протез з опорою на 6 та 3 зуби. Після його зняття виявлено глибоку корозійну порожнину та пролежень.
		15 січня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ППФ «Айлама» із заявою про відшкодування коштів за неналежне лікування в сумі 3614 грн.
		23 січня 2014 року ППФ «Айлама» надало позивачу відповідь про відмову у відшкодуванні шкоди, оскільки вона не представила доказів недоліків протезу.
		Позивач зверталася за поновленням своїх прав до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області та Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації.
		Вказаними установами було виявлено порушення лікарем ОСОБА_2 наказу Міністерства охорони здоров`я №507 від 28.12.2002 р. «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги».
		Як свідчить медична картка позивача, у 2014 році вона неодноразово зверталася до стоматологічної поліклініки №1 м.Миколаєва з приводу лікування. Однак, стосовно зубів, про які йде мова щодо лікування та встановлення металевого мостовидного протезу, тільки 14 та 24 січня 2014 року, під час лікування яких нею було сплачено 22,95 грн. та 200 грн. відповідно (т.1 а.с.18-31, т.2 а.с.86-96). 
		Згідно з висновками судово-медичної експертизи (первісним та додатковим) №132-К від 04 серпня 2016 року та №136-К від 12 лютого 2018 року при обстеженні ОСОБА_1 31 грудня 2013 року їй був встановлений діагноз: пролежні в області 4, 6 зубів верхньої щелепи праворуч, глибока каріозна полость 4 зуба верхньої щелепи праворуч. Лікування - розтин каріозної полості і пломбування полості і каналів. Після пломбування каналів зуба передбачений рентгенконтроль якості виконаної маніпуляції. Інформація про здійснення такого контрольного рентгенологічного дослідження позивача лікарем ППФ «Айлама» відсутня, що є порушенням діючих нормативних актів. Виникнення пролежня ясна на рівні 4-5 зубів праворуч на верхній щелепі обумовлено тиском на ясна нижньої кромки встановленого протезу. Це свідчить про те, що мали місце порушення в техніці встановлення протезу, коли не були враховані деякі моменти: порушення прикусу, відсутність частини зубів-антагоністів. Таким чином, є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями лікаря-стоматолога по встановленню протеза на 4-5 зуби і виникнення пролежня під цим протезом (т.1 а.с.216-221, т.2 а.с.113-118).
		Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильним, оскільки дослідженими доказами позивачем доведено факт заподіяння їй шкоди відповідачем у вигляді неякісних медичних послуг та надано суду документи, які підтверджували, на її думку розмір цієї шкоди. Відповідач презумпцію вини не спростував, а отже вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		Між тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково визначив розмір майнової шкоди у сумі 2910,95 грн., тому що наявними у матеріалах справи доказами доведено витрачання позивачем коштів на лікування, протезування та усунення недоліків такого лікування та протезування щодо 14, 15 та 16 зубів тільки на суму 1032,95 грн. Представлені позивачем квитанції про надання стоматологічних послуг за межами вказаної суми стосувалися лікування інших зубів, про які не йшлося при наданні стоматологічної допомоги у ППФ «Айлама». 
		За такого, ці квитанції не можуть братися до уваги при визначенні розміру майнової шкоди.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду щодо визначення розміру відшкодування позивачу майнової шкоди з боку відповідача підлягає зміні в бік зменшення майнової шкоди до 1032,95 грн.
		Що ж стосується заперечень відповідача на розмір морально ї шкоди, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
		Суд першої інстанції визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 , тривалості часу порушення прав позивача, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди.
		Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, який був визначений судом, оскільки при його обрахуванні враховані вимоги розумності та справедливості.
		Посилання відповідача на недопустимість доказів, а саме висновків судово-медичної експертизи, через проведення її не державною, а комунальною установою, колегія суддів вважає безпідставними.
		Судово-медичні експерти, які проводили експертизу, згідно з Реєстром атестованих судових експертів є фахівцями державної спеціалізованої установи Міністерства охорони здоров`я України і наділені правом проведення судово-медичних експертиз. До того ж, згідно з Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 р. №6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 р. за №254/790, судово-медична експертиза здійснюється на принципах законності, об`єктивності, повноти дослідження та незалежності державними установами - бюро судово-медичних експертиз. 
		Отже, Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи є державною установою, яка наділена правом проведення судово-медичних експертиз.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновком суду.
		Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки рішення суду першої інстанції частково змінено та суд першої інстанції при ухвалені рішення не розподілив судові витрати, позов задоволено на 67%, позивач є споживачем, який в силу положень ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то з відповідача на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню судовий збір у сумі 326,42 грн. 
		У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача і наявністю пільги у позивача щодо сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції відповідачу 241,16 грн. судового збору компенсуються за рахунок держави. 
		 
		Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу приватного підприємства фірма «Айлама» задовольнити частково.
		Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 27 серпня 2019 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ППФ «Айлама» про стягнення майнової шкоди змінити.
		Стягнути з приватного підприємства фірма «Айлама» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 1032,95 грн.
		Стягнути з приватного підприємства фірма «Айлама» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 326,42 грн.
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Компенсувати приватному підприємству фірма «Айлама» за рахунок держави сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір у сумі 241,16 грн. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		Головуючий О.В. Локтіонова
		Судді С.Ю. Колосовський 
		О.О. Ямкова
		 
		Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...