Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 499/752/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2020. Зареєстровано: 01.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.03.2020.
Дата набрання законної сили: 18.02.2020
Номер судового провадження: 11-кп/813/847/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017160290000333

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/847/20
		Номер справи місцевого суду: 499/752/17 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.02.2020 року                                 м. Одеса
		 
		 
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючий суддя  ОСОБА_2 ,
		судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		секретаря судового засідання  ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисника - ОСОБА_7 ,
		потерпілих  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 26.11.2019 року відносно ОСОБА_10 за об`єднаними кримінальними провадженнями №1201716029000333, №12017160290000293, №12017160290000292, №12017160290000368, №1201716029000324, яким:
		 
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Радісне, Іванівського району, Одеської області, українця, громадянина України, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого на утриманні неповнолітню дитину, не одруженого, з неповною середньою освітою, інваліда 2-ї групи, офіційно не працюючого, раніше судимого 13.12.2016 року Іванівським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік;
		визнано винним та призначено покарання за вчинення злочинів, передбачених:
		- ч. 2 ст. 185 КК України  до 3 (трьох) років позбавлення волі;
		- ч. 3 ст. 185 КК України  до 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
		- ч. 2 ст. 289 КК України  до 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;
		У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. 
		На підставі ст. 71 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Іванівського районного суду Одеської області від 13.12.2016 року, у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
		Обвинуваченому ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та його взято під варту у залі суду.
		Вироком також вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
		 
		встановив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом обставин.
		Зазначеним вироком суду ОСОБА_10 , визнано винним та засуджено за скоєння злочинів, які було вчинено за наступних обставин:
		Так, обвинувачений ОСОБА_10 , 27.07.2017 року близько 09:00 години, точний час судом не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до будинку своєї тітки ОСОБА_9 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та почав кликати її. Після того, як ОСОБА_10 зрозумів, що ОСОБА_9 немає вдома, шляхом розбиття віконного скла у приміщенні кухні, відкрив двері будинку зсередини та потрапивши у приміщення кухні, таємно викрав звідти алюмінієву каструлю об`ємом п`ять літрів та чавунний казан об`ємом п`ять літрів, після чого покинув територію домоволодіння ОСОБА_9 , а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
		Своїми злочинними діями ОСОБА_10 спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 435,00 грн.
		Надалі, продовжуючи свою злочину діяльність, направлену на заволодіння чужим майном, цього ж дня, 27.07.2017 року близько 10:00 годин обвинувачений ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, пішов до гаражного приміщення свого знайомого ОСОБА_8 , який розташований за адресою АДРЕСА_3 . Зайшовши до приміщення гаражу через незачинену бокову хвіртку, в приміщенні гаражу побачив зварювальний апарат рожевого кольору марки ТЕХ АС ТА 00012 та ящик з гідравлічним комплектом для ремонту кузовних деталей автомобілю «sturn», та з метою особистої наживи, таємно викрав з даного приміщення вищевказані речі, та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, а саме зварювальний апарат реалізував ОСОБА_11 , а гідравлічний інструмент ОСОБА_12 .
		Своїми умисними діями ОСОБА_10 спричинив потерпілому ОСОБА_8 , матеріальну шкоду на загальну суму 1773,00 грн.
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_10 , наприкінці липня 2017 року, точну дату та час не представилося можливим встановити, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля гаражного масиву в смт. Радісне Іванівського району Одеської області поряд зі своїм сараєм, згадав, що неподалік в гаражному приміщенні ОСОБА_13 зберігає свій мопед помаранчевого кольору, після чого у нього виник умисел на заволодіння даним транспортним засобом. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_10 підійшов до приміщення даного гаражу та шляхом збиття навісного замку на металевих дверях гаражу за допомогою молотку потрапив у середину гаражу, звідки викотив мопед марки «Suzuki Letz 2», серійний номер шасі НОМЕР_1 , та відкотив його приблизно на 50 метрів від гаражу. Надалі, він був зупинений місцевими мешканцями та викрадений мопед був повернутий.
		Своїми злочинними діями обвинувачений ОСОБА_10 спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду у розмірі 5500,00 грн.
		Крім цього, наприкінці липня 2017 року, точну дату та час не представилося можливим встановити, ОСОБА_10 , продовжуючи свою злочину діяльність, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, повертаючись з смт. Іванівка Іванівського району Одеської області до місця свого мешкання, зайшов до своєї знайомої ОСОБА_14 , яка мешкає в АДРЕСА_4 , для того щоб випити води. Зайшовши на території домоволодіння та поспілкувавшись з ОСОБА_14 , ОСОБА_10 помітив на території подвір`я вищевказаного домоволодіння велосипед марки «Україна», який належить ОСОБА_15 , та у нього виник умисел на викрадення даного велосипеду для особистого користування. Надалі, впевнившись, що ОСОБА_14 за ним не спостерігає, непомітно для неї, викотив даний велосипед з подвір`я та сівши на нього попрямував в сторону смт. Радісне. По дорозі додому, ОСОБА_10 зустрів свого знайомого ОСОБА_16 та реалізував вищевказаний велосипед останньому за 100,00 грн.
		Своїми злочинними діями ОСОБА_10 завдав потерпілому ОСОБА_15 матеріальних збитків на суму 654,00 грн.
		Надалі, продовжуючи свою злочинну діяльність, 08.08.2017 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_10 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в с. Знам`янка Іванівського району Одеської області біля магазину «Хозтовари» по вул. Генерала Плієва помітив мопед та сумку коричневого кольору, яка знаходилася між кермом та сидінням, таємно для оточуючих, керуючись корисливими мотивами, викрав з мопеду сумку коричневого кольору, в якій знаходилися ремонтні ключі, яка належала ОСОБА_17 та покинув місце злочину. В подальшому ОСОБА_10 реалізував викрадене майно місцевому мешканцю ОСОБА_18 за 40,00 грн.
		Своїми злочинними діями ОСОБА_10 завдав потерпілому ОСОБА_17 матеріальних збитків на суму 646,00 грн.
		 
		Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
		Не погоджуючись із вироком суду захисник обвинуваченого ОСОБА_10  адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, оскільки вважає його незаконним. Просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчинені злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком Іванівського районного суду Одеської області від 13.12.2016 року та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять років) 6 (шість) місяців та на підставі ч. 2 ст. 84 КК України звільнити ОСОБА_10 , від відбування покарання за хворобою. 
		Свої вимоги мотивує тим, що судом порушено вимоги кримінального процесуального закону, право обвинуваченого та потерпілих на укладення угоди про примирення, право на захист, норми матеріального права, зокрема неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого. 
		Крім того, вважає, що суд безпідставно не застосував до його підзахисного положення ст. 75 КК України.
		Вказує, що обвинувачений має ряд тяжких хвороб, які станом на момент ухвалення вироку не дозволяють останньому з об`єктивних причин відбувати покарання та потребує щоденного прийому препаратів під наглядом лікаря. 
		 
		Позиції учасників судового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав доводи уточненої апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін; потерпілих, які просили визначити обвинуваченому більш м`яке покарання, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
		 
		Мотиви суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		В апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини вчинення злочинів, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчинені злочинів, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, в зв`язку з чим апеляційний суд не переглядає вирок у цій частині.
		 
		Згідно з ч.1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно достатті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права обвинуваченого на захист.
		Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права обвинуваченого на захист, у зв`язку з неналежним та формальним виконанням захисником за призначенням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області ОСОБА_19 своїх повноважень, апеляційний суд звертає увагу, що під час судового розгляду від обвинуваченого не надходило жодних заяв про заміну раніше призначеного йому захисника. 
		Відповідно до матеріалів провадження, на стадії досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_10 відмовився від захисника.
		05.10.2017 року в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 відмовився від захисника (т. 2 а.п. 21-22).
		До призначення захисника ОСОБА_19 захист інтересів обвинуваченого на підставі ухвал суду від 10.10.2017 року та 10.04.2018 року відповідно, здійснювали адвокати за призначенням ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Останній в подальшому не зміг приймати участь у розгляді даного кримінального провадження, у зв`язку із зупиненням його права на зайняття адвокатською діяльністю.
		Також слід зазначити, що судом було вжито заходів щодо забезпечення обвинуваченого за кожною його вимогою захисником, а також направлено лист на адресу Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області щодо необхідності забезпечення явки адвоката ОСОБА_19 (т. 7 а.п. 185).
		Крім того, відповідно до матеріалів провадження захисник ОСОБА_19 був присутній в судових засідання суду першої інстанції 21.02.2019 року, 13.03.2019 року, 25.04.2019 року, 04.07.2019 року, 25.11.2019 року (т. 7 а.п. 56, 70, 131, 200; т. 8 а.п. 118). 
		Враховуючи наведене апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги щодо порушення права обвинуваченого на захист безпідставними та необґрунтованими, оскільки судом під час розгляду кримінальних проваджень відносно ОСОБА_10 в повній мірі забезпечено право обвинуваченого на захист. 
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги захисника про розгляд кримінального провадження за відсутності потерпілих та не роз`яснення обвинуваченому права на примирення з потерпілими.
		Відповідно довимог ст.325КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
		Як убачається з матеріалів провадження потерпілі у даному кримінальному проваджені були неодноразово належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду вказаного кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження. 
		При цьому, як убачається з матеріалів, судом перед учасниками процесу ставилося на обговорення питання про можливість розгляду справи за відсутності потерпілих, на що сторона захисту та прокурор погодилися, що знайшло своє відображення у вироку.
		Згідно журналу судового засідання від 21.05.2019 року потерпілий ОСОБА_17 був допитаний (т. 7 а.п. 165-166).
		Потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_15 були допитані в судовому засіданні 06.12.2018 року (т. 6 а.п. 268). 
		В матеріалах провадження наявна заява потерпілого ОСОБА_15 від 25.04.2019 року про розгляд справи без його участі, у зв`язку з неможливістю з`являтися в судові засідання через зайнятість на роботі, яка також містить прохання про призначення обвинуваченому суворого покарання, згідно чинного законодавства та зазначення даних про відсутність до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру (т.7 а.п. 128).
		Щодо не роз`яснення обвинуваченому права на примирення з потерпілими, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що згідно з матеріалами провадження на стадії судового розгляду судом неодноразово в судових засідання було роз`яснено права обвинуваченого ОСОБА_10 , в тому числі і право на примирення з потерпілими, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає доводи сторони захисту в цій частині необґрунтованими. 
		Так,відповідно доч.1ст.469КПК України угода пропримирення можебути укладеназа ініціативоюпотерпілого,підозрюваного абообвинуваченого.Домовленості стосовноугоди пропримирення можутьпроводитися самостійнопотерпілим іпідозрюваним чиобвинуваченим,захисником іпредставником абоза допомогоюіншої особи,погодженої сторонамикримінального провадження(крімслідчого,прокурора абосудді). Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.
		Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. При цьому, слід відмітити, що відповідно до положень ст. 474 КПК України угоду про примирення може бути укладено не тільки на стадії досудового розслідування, а й під час судового розгляду.
		Під час судового розгляду справи в суді, обвинувачений не був ізольований від суспільства, що у разі наявності передбачених кримінальним процесуальним законом підстав, не перешкоджало останньому укладенню відповідної угоди з потерпілими.
		Водночас, апеляційний суд враховує ту обставину, що за обвинуваченням у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, угоду про примирення не може бути укладено, оскільки даний злочин відноситься до категорії тяжкого.
		Таким чином, апеляційний суд не вбачає істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства з боку суду, зокрема в частині здійснення судового провадження за відсутності потерпілих, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання та перешкоджання в укладанні з потерпілими угоди. 
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги захисника про призначення обвинуваченому суворого покарання та безпідставне незастосування судом першої інстанції вимог ст. 75 КК України, апеляційний суд вважає необхідним зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути прийнято, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи.
		Згідно з ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		   Згідно до вироку Іванівського районного суду Одеської області від 13.12.2016 року, ОСОБА_10 був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік.
		Санкція ч.2 ст.289 КК України, тобто за злочин, за вчинення якого ОСОБА_10 засуджений оскаржуваним вироком, передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, а тому районний суд визначив покарання за цією статтею у її мінімальних межах.
		Враховуючи те, що ОСОБА_10 було визначено покарання з застосуванням вимог ст.70 та ст. 71 КК України, в тому числі за сукупністю вироків, яке можливо лише шляхом часткового чи повного приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком Іванівського районного суду Одеської області від 13.12.2016 року, застосування відносно обвинуваченого положень ст. 75 КК України є неможливим, в зв`язку з чим доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.
		Крім того, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що посилання сторони захисту на порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК України є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки судом здійснено розгляд справи в загальному порядку, досліджено необхідні докази та допитано свідків. При цьому, обвинувачений свою вину щодо епізодів стосовно крадіжок майна визнавав повністю, однак вважав, що мопед він таємно викрав, тому не погоджувався із кваліфікацією його дій по цьому епізоду за ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
		Вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що досліджені під час судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, узгоджуються між собою та підтверджують причетність ОСОБА_10 до вчинення злочинів, за якими він обвинувачується.
		Більш того, апеляційний суд приймає до уваги обставину визнання обвинуваченим своєї винуватості у скоєні інкримінованих йому злочинів, що було підтверджено останнім і в апеляційному суді. 
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги про звільнення обвинуваченого від відбування покарання за хворобою на підставі ст. 84 КК України.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» N 8 від 28.09.1973 року (із змінами від 03.12.1997 року), при вирішенні питання про звільнення від відбуття покарання через хворобу суди мають забезпечити індивідуальний підхід до кожного засудженого. При цьому факт захворювання засудженого на тяжку хворобу само по собі не тягне обов`язкового звільнення від відбуття покарання.
		Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.
		Відповідно до Інструкції про порядок медичного обстеження засуджених, які страждають тяжкими хворобами, та представлення на них матеріалів у суди про звільнення від дальшого відбуття покарання, затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 13 травня 1992 р., медичне обстеження таких засуджених здійснюють спеціальні лікарські комісії, склад яких затверджують начальники управлінь Міністерства внутрішніх справ у Автономній Республіці Крим та областях. Огляд хворого та розгляд матеріалів медичного обстеження здійснюються комісією після його обов`язкового лікування і ретельного обстеження в умовах стаціонарних лікувальних установ. Матеріали щодо психічно хворих розглядаються за наявності акта психіатричного обстеження засудженого в стаціонарних умовах психіатричної лікарні, акт затверджується судово-психіатричною експертною комісією.
		Пунктом 3 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ передбачено, що вирішуючи питання про звільнення від дальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, крім осіб, які захворіли на хронічну душевну хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.
		Відповідно до п. 5 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ законним приводом до розгляду питання про звільнення від відбуття покарання засудженого, який захворів на тяжку хронічну хворобу, є подання начальника виправно-трудової установи чи слідчого ізолятора, спецчастини яких обслуговують лікарні для засуджених. 
		Як убачається з матеріалів провадження щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_10 , останній страждає на ряд тяжких захворювань, а саме онкологічне захворювання, ВІЛ-інфікований рецидивуючий кандидоз, гепатит С, при цьому обвинуваченому рекомендовано щоденний прийом препаратів під контролем медпрацівника (т. 8 а.п. 95, 99 100). Також обвинувачений має відмороження пальців лівої стопи, язву шийки лівої гомілки, черепно-мозкову травму (т. 8 а.п. 97, 98, 103). 
		Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що положення ст. 84 КК України про звільнення від відбування покарання за хворобою застосовуються до осіб, які вже відбувають покарання, а не до осіб, відносно яких вироки не вступили в законну силу.
		Враховуючи, що оскаржуваний вирок ще не вступив в законну силу та обвинувачений ОСОБА_10 не набув статусу засудженого, апеляційний суд позбавлений можливості розглянути питання про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання на підставі вимог ст. 84 КК України та прийняти рішення, як просить захисник, оскільки законодавством визначений відповідний порядок при звільненні від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу. 
		При цьому,апеляційний судтакож враховує,що стороноюзахисту непредставлено апеляційномусуду відповіднихдоказів,які бсвідчили проте,що станздоров`я обвинуваченого ОСОБА_10 унеможливлює йогоперебування вустанові виконанняпокарань таякі підтверджувалиб ненаданнянеобхідної медичноїдопомоги обвинуваченомув медичнійчастині установи,в якійвін утримується.Також захисникомне наданоданих,які бвказували нанеобхідність проведенняобвинуваченому терміновогооперативного втручання,яке можливелише вспеціальному медичномузакладі,поза межамиустанови виконанняпокарань. 
		Апеляційний суд звертає увагу, що під час виконання вироку сторона захисту не позбавлена права звернутися з відповідним клопотанням до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуватиме покарання, та на підставі п. 6 ч. 1 ст. 537 КПК України, суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання за хворобою.
		 
		Висновки апеляційного суду.
		Приймаючи до уваги викладене, а також досліджені під час апеляційного розгляду обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено здійснено судовий розгляд та досліджено докази, яким надано відповідну правову оцінку, у зв`язку з чим, з урахуванням обставин та тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів, даних про його особу, а також відсутності пом`якшуючих покарання обставин та наявності обтяжуючих обставин, призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам закону та є обґрунтованим і справедливим, у зв`язку з чим підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 та ст. 84 КК України апеляційним судом не встановлено.
		Будь яких інших підстав, які б свідчили про порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства, стороною захисту не наведено та апеляційним судом не встановлено. 
		Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, у відповідності з вимогами п. 1 ч.1 ст. 407 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок  без змін.
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,  
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7  залишити без задоволення.
		Вирок Іванівського районного суду Одеської області від 26.11.2019 року відносно ОСОБА_10 за об`єднаними кримінальними провадженнями №1201716029000333, №12017160290000293, №12017160290000292, №12017160290000368, №1201716029000324, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України  залишити без змін.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою  в той самий строк, з дня вручення йому копії вироку.
		 
		 
		 
		Судді Одеського апеляційного суду
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...