Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/14533/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2020. Зареєстровано: 01.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2020.

Номер судового провадження: 2/760/3373/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 760/14533/19
		 
		2-3373/20
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2020 року м. Київ
		 
		Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Українця В.В.
		при секретарі Трофимчук К.О.
		розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Нова інформація» про визнання інформації недостовірною, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», ТОВ «Видавничий дім «Нова інформація», ТОВ «Європейська медіа група» про визнання інформації недостовірною, зобов`язання вчинити дії.
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року вимоги позовної заяви роз`єднано у самостійні провадження. 
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
		Позивач зазначає, що вказана стаття містить недостовірну та негативну інформацію щодо нього, яка міститься у наступних фрагментах:
		- «Більше того, штаб ОСОБА_2 в Дніпрі знаходиться під повним контролем ОСОБА_1 . За словами ОСОБА_3 , наразі, Днпропетровський осередок партії не може говорити про підтримку ОСОБА_2 в області, натомість виступає за очищення команди кандидата від одіозних особистостей.»;
		- «Дійсно, 12 березня, на зустрічі кандидата у Президенти ОСОБА_2 з активом та журналістами у Дніпрі були помічені люди, наближені до ОСОБА_1 . Так, на зустрічі з опозиційним кандидатом були присутні формально досі функціонери «УКРОПа» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яких називають довіреними особами ОСОБА_1 . Захід, проведений у Дніпрі, навіть отримав «лайк» від ОСОБА_1 під відповідним повідомленням на сторінці ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook.»;
		- «Дніпровська журналістка ОСОБА_6 вважає, що « ОСОБА_1 , який спрямував свого молодшого партнера ОСОБА_7 трудитись на ниві забезпечення рейтингу чинному Президенту, не надто вірить у перемогу ОСОБА_8 і воліє розкласти яйця у різні кошики».
		За заявою адвоката Лазаренко Е.О. від 25 березня 2019 року Департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» було виготовлено Експертний висновок № 96/2019-ЕВ-ЦК від 27 березня 2019 року за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет. 
		03 квітня 2019 року за запитом його представника від 25 березня 2019 року на проведення лінгвістичної експертизи виготовлено Висновок експерта № 14763 від 03 квітня 2019 року. На розгляд експерта були постановлені такі питання: 
		- чи містить текстовий матеріал публікації інформацію про ОСОБА_1 , яка може завдати шкоди його честі, гідності й діловій репутації?;
		- чи містить текстовий матеріал публікації негативну інформацію про ОСОБА_1? ;
		- якщо тексти публікацій містять негативну інформацію про ОСОБА_1 , то в якій формі її висловлено: фактичного твердження чи оціночного судження?
		З висновку експерта вбачається, що поширена інформація має негативний характер щодо особи ОСОБА_1 . Крім того, встановлено, що у досліджуваному текстовому матеріалі публікації негативна інформація щодо особи ОСОБА_1 виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень. 
		Таким чином, інформація, розміщена відповідачем у публікації є неправдивою, негативною інформацією, зазначеною у формі фактичних тверджень та такою, що наносить шкоду честі, гідності та діловій репутації позивачу, а тому вказана інформація підлягає визнанню недостовірною та спростуванню. 
		Просить суд ухвалити рішення, яким:
		1. визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Видавничий дім «Нова інформація» у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» на інтернет порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що: 
		- «Більше того, штаб ОСОБА_2 в Дніпрі знаходиться під повним контролем ОСОБА_1 . За словами ОСОБА_3 , наразі, Днпропетровський осередок партії не може говорити про підтримку ОСОБА_2 в області, натомість виступає за очищення команди кандидата від одіозних особистостей.»;
		- «Дійсно, 12 березня, на зустрічі кандидата у Президенти ОСОБА_2 з активом та журналістами у Дніпрі були помічені люди, наближені до ОСОБА_1 . Так, на зустрічі з опозиційним кандидатом були присутні формально досі функціонери «УКРОПа» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яких називають довіреними особами ОСОБА_1 . Захід, проведений у Дніпрі, навіть отримав «лайк» від ОСОБА_1 під відповідним повідомленням на сторінці ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook.»;
		- «Дніпровська журналістка ОСОБА_6 вважає, що « ОСОБА_1 , який спрямував свого молодшого партнера ОСОБА_7 трудитись на ниві забезпечення рейтингу чинному Президенту, не надто вірить у перемогу ОСОБА_8 і воліє розкласти яйця у різні кошики»;
		2. зобов`язати ТОВ «Видавничий дім «Нова інформація» в строк не пізніше десяти календарних днів з дати набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Видавничий дім «Нова інформація» у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» на інтернет порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 недостовірну інформацію шляхом розміщення на інтернет порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідного повідомлення. 
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року вимоги позовної заяви роз`єднано у самостійні провадження. 
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.
		Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову (т. 2, а.с. 20-29).
		Посилається на те, що позивач оскаржує статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка розміщена на інтернет порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6. Як доказ позивач надає Еспертний висновок Центру компетенції Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» № 96/2019-ЕВ-ЦК від 27 березня 2019 року, яким досліджено зазначену статтю. Разом з тим, в експертному висновку було проведено дослідження змісту зовсім інших веб-сторінок. Крім того, у матеріалах справи відсутнє підтвердження розміщення відповідачем за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6  публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Зокрема, позивачем додано підтвердження розміщення іншої публікації за іншим посиланням, яке містить текст російською мовою, а не українською, як це стверджує позивач. Про відсутність оскаржуваної позивачем статті ТОВ «Видавничий дім «Нова інформація» надало ОСОБА_1 відповідь від 12 квітня 2019 року. 
		Наданий позивачем висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 03 квітня 2018 року № 14763 датований 2018 роком, а оскаржувана публікація за словами позивача була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3. 
		Експерт у цьому висновку не встановлював недостовірність інформації щодо ОСОБА_1 , а зазначив про те, що оцінка достовірності викладеної інформації у наданому на дослідження текстовому матеріалі виходить за межі компетенції експерта. Також, експерт не встановив, що зазначена інформація може завдати шкоди честі, гідності й діловій репутації позивача.  
		Висновок експерта № 14763 від 03 квітня 2019 року підписаний ОСОБА_9 , проте відповідно до трудової крижки останньої вона звільнена з роботи у ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» за згодою сторін на підставі наказу № 216к від 01 листопада 2016 року. Тобто, висновок складений з порушенням ч. 6 ст. 102 ЦПК України та п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. 
		Зазначено, що формулювання, в яких згадується позивач, ніяким чином не можуть порушувати особисті немайнові права ОСОБА_1 або завдавати шкоди особистим немайновим благам. Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи, яким є ОСОБА_1 , неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. 
		Представник позивача направила до суду відповідь на відзив (т. 2, а.с. 44-57).
		Зазначає, що позивачем додано до позовної заяви підтвердження розміщення оскаржуваної публікації, а саме додано роздруківку із веб-порталу ІНФОРМАЦІЯ_4, на якій відображено публікацію та відображено зазначене веб-посилання. Твердження відповідача про відсутність підтвердження розміщення публікації є безпідставними, оскільки на веб-порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 є можливість здійснювати огляд веб-сторінок як українською мовою, так і російською. 
		Дійсно, факт відсутності публікації на веб-порталі позивачем не спростовується та додаються докази про видалення вказаного посилання та публікації. Проте, відповідач є власником веб-порталу ІНФОРМАЦІЯ_4, а отже товариство має можливість додавати, видаляти та змінювати будь-яку інформацію, яка розміщується на веб-порталі. Разом з тим, відсутність публікації на момент подання позовної заяви не свідчить про відсутність підстав для звернення до суду з таким позовом, оскільки поширення вже було здійснено відповідачем, а доведення факту наявності публікації а веб-порталі не передбачено нормами цивільного законодавства. 
		Посилання відповідача на дату складання висновку - 03 квітня 2018 року спростовується змістом висновку, з якого вбачається, що він складений експертом у 2019 році. Зазначення дати - 03 квітня 2018 року є технічною помилкою. 
		Зазначено, що встановлення факту недостовірності інформації не відноситься до компетенції експертів, а лише позивач повинен довести факт недостовірності інформації поданими доказами. При цьому, встановлення експертом негативного характеру інформації в публікації підтверджує порушення особистих немайнових прав позивача. Позивачем в якості доказів недостовірності поширеної відповідачем інформації долучено до позову: відповідь ОСОБА_5 на адвокатський запит; відповідь ОСОБА_4 на адвокатський запит; лист-відповідь Дніпровської міської Ради № 6/10-253 від 08 травня 2019 року. 
		Відповідно до листа-відповіді ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» експерт ОСОБА_9 є особою з підтвердженою кваліфікацією, достатнім досвідом та володіє спеціальними знаннями для проведення семантико-текстуальної експертизи. Між ОСОБА_9 та ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» укладено цивільно-правовий договір, тобто наявність запису у трудовій книжці не свідчить про відсутність підстав та повноважень для складання експертного висновку. 
		Відповідач не є особою, яка може встановлювати наявність оціночних суджень чи фактичних тверджень, висловлених у фрагментах публікації, натомість наявність фактичних тверджень у поширеній публікації підтверджується висновком експерта № 14763. Публікація стосується особи позивача як фізичної особи, а тому застосування засади «допустимості більш широкої межі критики» із посиланням на міжнародні правові акти та практику ЄСПЛ в цьому контексті є безпідставним. 
		Представником відповідача подані до суду заперечення, у яких підтримано викладене у відзиві на позовну заяву (т. 2, а.с. 85-87).
		Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на веб-порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (т. 1, а.с. 60-61).
		Позивач зазначає, що вказані статті містять недостовірну та негативну інформацію щодо нього, яка міститься у наступних фрагментах:
		- «Більше того, штаб ОСОБА_2 в Дніпрі знаходиться під повним контролем ОСОБА_1 . За словами ОСОБА_3 , наразі, Днпропетровський осередок партії не може говорити про підтримку ОСОБА_2 в області, натомість виступає за очищення команди кандидата від одіозних особистостей.»;
		- «Дійсно, 12 березня, на зустрічі кандидата у Президенти ОСОБА_2 з активом та журналістами у Дніпрі були помічені люди, наближені до ОСОБА_1 . Так, на зустрічі з опозиційним кандидатом були присутні формально досі функціонери «УКРОПа» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яких називають довіреними особами ОСОБА_1 . Захід, проведений у Дніпрі, навіть отримав «лайк» від ОСОБА_1 під відповідним повідомленням на сторінці ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook.»;
		- «Дніпровська журналістка ОСОБА_6 вважає, що « ОСОБА_1 , який спрямував свого молодшого партнера ОСОБА_7 трудитись на ниві забезпечення рейтингу чинному Президенту, не надто вірить у перемогу ОСОБА_8 і воліє розкласти яйця у різні кошики».
		Позивач вказує на те, що відповідачем було розповсюджено недостовірну інформацію, що призвело до порушення його особистих немайнових прав. 
		Згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		У ч. 2 ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 302 ЦК України.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови від 27 лютого 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Нормами статей 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).
		У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). 
		Позивач на підтвердження своїх вимог посилається на висновок експерта № 14763 від 03 квітня 2019 року, з якого вбачається, що поширена інформація має негативний характер щодо особи ОСОБА_1 . Крім того, встановлено, що у досліджуваному текстовому матеріалі публікації негативна інформація щодо особи ОСОБА_1 виражена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень (т. 1, а.с. 141-159). 
		Пунктом 19 зазначеної постанови визначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 
		Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. 
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		З Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи вбачається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права. Так, статтею 10 Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.
		Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яновський проти Польщі» від 21 січня 1999 року суд зазначив, що державні службовці, які виступають в своїй офіційній якості, повинні бути готові витримувати більше критики, ніж приватні особи.
		У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.
		Разом з цим, в таких справах як «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.
		У рішенні ЄСПЛ у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom» від 26 листопада 1991 року суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства».
		З аналізу зазначених рішень випливає, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням ст. 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.
		У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 742/1159/18.
		З позову вбачається, що ОСОБА_1 є публічною особою, останній займається активною політичною та громадською діяльністю. 
		Суд критично ставиться до наданого стороною позивача висновку експерта № 14763 від 03 квітня 2019 року, оскільки у висновку експертного дослідження прямо зазначено, що оцінка достовірності викладеної інформації у наданому на дослідження текстовому матеріалі публікації виходить за межі компетенції експерта. 
		Позивачем не надано доказів, які б підтверджували відповідність вимогам ч. 3 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» особи, яка здійснювала експертне дослідження.
		Крім того, із змісту наданого висновку неможливо зрозуміти, чи у повній мірі відповідає методика, застосована при експертному дослідженні, методикам, які містяться у Реєстрі методик проведення судових експертиз, відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 року № 1666/5.
		На вирішення експертизи було поставлене питання про те, чи містить текстовий матеріал публікації інформацію про ОСОБА_1 , яка може завдати шкоди його честі, гідності й діловій репутації. Відповіді на зазначене питання висновок експертизи не містить. 
		З матеріалів справи не вбачається, що поширена інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація дискредитує його або призвела до негативних наслідків.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року в справі № 757/29455/16-ц.
		Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. 
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
		Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження поширення відповідачем недостовірної інформації у мережі Інтернет, а також на підтвердження того, що така інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації, тому суд приходить до висновку, що такі вимоги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
		У такому випадку не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов`язання ТОВ «Видавничий дім «Нова інформація» в строк не пізніше десяти календарних днів з дати набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 ТОВ «Видавничий дім «Нова інформація» у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» на інтернет порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 недостовірну інформацію шляхом розміщення на інтернет порталі ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідного повідомлення.
		Зазначена вимога є похідною від первісної вимоги позивача про визнання інформації недостовірною.
		З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
		Керуючись статтями 3, 32, 34, 40 Конституції України, статтями 16, 201, 277, 297, 299, 302 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», пунктами 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, 
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Відмовити в задоволенні позову  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Нова інформація» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 38936930) про визнання інформації недостовірною, зобов`язання вчинити дії.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...