Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/1299/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з діяльністю органів управління товариства.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2020. Зареєстровано: 03.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2020.
Дата набрання законної сили: 25.02.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 лютого 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  915/1299/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І., 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - не з`явився, 
		відповідача - не з`явився,
		третьої особи - не з`явився,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"
		 
		на рішення Господарського суду Миколаївської області
		у складі судді Семенчук Н. О.
		від 12.08.2019 та
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 
		у складі колегії суддів: Таран С. В., Будішевська Л. О., Поліщук Л. В.,
		від 18.11.2019
		 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради
		про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі,      
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі від 20.09.2018, який став підставою для здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно зміни складу або інформації про засновників відповідача.
		 
		Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , яка є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", не підписувала акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, який став підставою для проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до установчих документів вказаної юридичної особи (зміна складу/інформації про засновників) та зміни керівника останньої.
		 
		2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" створено на підставі рішення загальних зборів учасників №1 від 04.01.2000 та зареєстровано Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 09.02.2000.
		 
		Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" №16/11-1 від 04.11.2016 вирішено, зокрема, ввести ОСОБА_1 до складу учасників вказаного товариства з часткою в статутному капіталі, що еквівалента 52500 грн; призначити ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", надавши їй право першого підпису на банківських, фінансових та інших документах (без обмежень) з 05.11.2016; затвердити зміни та статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" в новій редакції та зареєструвати їх відповідно до вимог законодавства.
		 
		Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників №16/11-1 від 04.11.2016, ОСОБА_1 є єдиним учасником товариства.
		 
		За умовами пункту 3.1 статуту від 04.11.2016 розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" складає 52500 грн, він поділений на 100 часток по 525 грн кожна частка. Частка ОСОБА_1 становить 52500 грн, що складає 100% статутного капіталу та відповідає 100 голосам на зборах учасників.
		 
		Наказом №16 від 05.11.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" з посадовим окладом згідно із штатним розписом та правом першого підпису. Вищезазначені відомості було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		 
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004614497 від 06.11.2018 державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною 17.10.2018 до зазначеного реєстру було внесено реєстраційний запис №15221050025003227 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу або інформації про засновників), а 18.10.2018 - реєстраційний запис №15221070026003227 про зміну керівника юридичної особи. Зокрема, у вказаному витязі зазначено, що єдиним засновником, учасником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" є ОСОБА_2 .
		 
		Підставою для внесення реєстраційного запису №15221050025003227 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу або інформації про засновників) є акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, згідно з яким      ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" у розмірі 100%, яка в грошовому еквіваленті становить 52500 грн.
		 
		На зворотному боці вищезазначеного акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" міститься напис приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Зуєвої Н.В. щодо засвідчення нею справжності підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		 
		В подальшому 16.10.2018 ОСОБА_2 прийнято рішення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" №18, яким знято з ОСОБА_1 повноваження з виконання обов`язків керівника, звільнено останню з посади директора товариства з 17.10.2018 та призначено, починаючи з вказаної дати, новим керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" ОСОБА_2.
		 
		Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" №2 30.11.2018, яке в цей же день було нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. та зареєстровано в реєстрі за №5281, вирішено, зокрема, затвердити і зареєструвати нову редакцію статуту товариства та внести відповідні зміни в державний реєстр.
		 
		Згідно із пунктами 1.1, 2.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", затвердженого рішенням учасника №2 від 30.11.2018, останнє створено з метою отримання прибутку громадянином України ОСОБА_2 ; для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника створюється статутний капітал, розмір якого складається з номінальної вартості часток його учасника, виражених в національній валюті України, та становить 52500 грн; частка ОСОБА_2 складає                    52500 грн, що становить 100% статутного капіталу.
		 
		Відповідно до висновку експерта № 79 від 15.05.2019, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 у справі №915/1299/18, підпис від імені ОСОБА_1 в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
		 
		Згідно із листами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. №33/01-16 та №34/01-16 від 10.07.2019, адресованих представнику позивача у відповідь на адвокатські запити останнього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталися до вказаного нотаріуса за вчиненням будь-яких нотаріальних та/або реєстраційних дій, в тому числі щодо нотаріального посвідчення та реєстрації акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018.
		 
		3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019, визнано недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018, який став підставою для здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною та внесеного до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" про зміну складу або інформації про засновників.
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що: підпис від імені ОСОБА_1 в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність " Петрівна " від 20.09.2018 виконаний не позивачем, а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на відчуження належних йому корпоративних прав та, як наслідок, невідповідність вказаного правочину приписам частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України; саме оспорюваний акт став підставою для вчинення реєстраційного запису №15221050025003227 про зміну складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", і саме цей документ спричинив для позивача негативні наслідки у вигляді повної втрати корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Петрівна"; ОСОБА_1 не має можливості будь-яким іншим чином ефективно захистити свої права, аніж шляхом визнання недійсним оспорюваного акту приймання-передачі.
		 
		4. Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у даній справі, та передати справу для продовження розгляду.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		- судом першої інстанції було порушено порядок зібрання та надання необхідної кількості експериментальних та вільних зразків підписів для проведення експертизи;
		- місцевим господарським судом позбавлено відповідача права на ознайомлення з висновком експерта, допитати експерта в судовому засіданні та за результатами допиту експерта заявити клопотання про проведення повторної або комплексної експертизи;
		- апеляційний господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи.
		6. Доводи інших учасників справи
		ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
		Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
		Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.
		 
		Із зазначеної норми вбачається можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі подання лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.
		 
		Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.
		Надаючи належну оцінку акту приймання приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права.
		Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 ГК України.
		Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі                                       № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18.
		 
		За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 
		Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (частина 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України).
		Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).
		Враховуючи посилання позивача на підробку його підпису на акті приймання приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018 та подане ним клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, з метою встановлення дійсних обставин справи, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 у цій справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ.
		За результатами проведення судової експертизи було отримано висновок експерта № 79 від 15.05.2019.
		Відповідно до висновку експерта № 79 від 15.05.2019 підпис від імені ОСОБА_1 в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
		Судами надано оцінку даному висновку експертизи та зазначено, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставлених перед експертом питань, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи судами не встановлено.
		Таким чином, оцінивши зазначений висновок експерта, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, його прийняв, як належний, допустимий, достатній і достовірний доказ.
		Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Н.В. заперечує факт звернення до неї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вчиненням будь-яких нотаріальних та/або реєстраційних дій, в тому числі щодо нотаріального посвідчення та реєстрації акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018.
		Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не підписував акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018, який став підставою для проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до установчих документів вказаної юридичної особи (зміна складу/інформації про засновників) та зміни керівника останньої.
		Водночас, встановивши, що волевиявлення позивача під час складення спірного акту не відповідало його внутрішній волі, врахувавши всі докази в сукупності, встановивши факт не вчинення ОСОБА_1 підпису акта приймання-передачі, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018 на підставі статті 203 Цивільного кодексу України.
		Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують. 
		 
		Так, статтею 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта віднесено до доказів у справі. Водночас частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України забороняє суду касаційної інстанції, зокрема, вирішувати питання про достатність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази. Тому доводи скаржника, засновані на його незгоді з висновком експерта, не можуть бути предметом перевірки судом касаційної інстанції. 
		 
		Що ж до призначення у справі повторної експертизи, то вона, за приписом частини 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України, може бути призначена судом за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо). Тобто призначення відповідної експертизи є можливим, а не обов`язковим, наявність підстав для такого призначення визначається самим господарським судом з урахуванням обставин і матеріалів конкретної справи. У даному разі судом апеляційної інстанції таких підстав встановлено не було. 
		Доводи касаційної скарги про те, що місцевим господарським судом позбавлено відповідача права на ознайомлення з висновком експерта, допитати експерта в судовому засіданні та за результатами допиту експерта заявити клопотання про проведення повторної або комплексної експертизи відхиляються колегією суддів, оскільки як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалою від 12.07.2019 було повідомлено скаржника про поновлення провадження в даній справі у зв`язку із надходження висновку експерта та про призначення справи до розгляду на 12.08.2019 (дана ухвала отримана відповідачем 22.07.2019), однак скаржник не скористався своїм правом як на ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі з висновком експерта, до винесення рішення, так і на участь його представника у судовому засіданні, яке відбулося 12.08.2019.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		 
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
		 
		10. Судові витрати
		 
		З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. 
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №915/1299/18 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                      Н.М. Губенко
		 
		 
		Судді                                                                                                                 О.А. Кролевець  
		          
		                                                                                               
		                                                                                                                   В.І. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...