Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16) : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.03.2020. Зареєстровано: 03.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2020.
Дата набрання законної сили: 02.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/20343/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		02 березня 2020 року 
		Київ
		справа №175/4084/16-а(2-а/175/86/16)
		касаційне провадження №К/9901/20343/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                 Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 (головуючий суддя: Ребров С.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (головуючий суддя:           Баранник Н.П., Добродняк І.Ю., Щербак А.А.) у справі №175/4084/16-а за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
		В С Т А Н О В И В:
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Дніпровського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просила:
		визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в застосуванні при здійсненні розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до вимог частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), а саме: за 2013-2015 роки в розмірі 3263,44 грн; в підвищені розміру пенсії за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини третьої статті 29 цього Закону та у виплаті їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV;
		зобов`язати відповідача здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням при здійсненні розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2013-2015 роки в розмірі 3263,44 грн відповідно до вимог частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, підвищити розмір пенсії за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини третьої статті 29 цього Закону та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV з 31.05.2016.
		На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що реалізувала своє право на пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV вперше, а тому пенсія їй має бути розрахована з урахуванням вимог частини другої статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески , за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2013-2015 роки). Також позивачка зазначила, що в силу положень частини третьої статі 29 Закону №1058-IV жінкам, які народились у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку. З огляду на те, що позивачка вийшла на пенсію у пізньому віці (57, 6 років), то відповідно набула право на підвищення розміру пенсії за віком на 12,5 відсотків. Окрім того, позивачка вказала на те, що набула право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
		Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2017, адміністративний позов задоволено.
		Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка 31.05.2016 вперше звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, а тому при розрахунку пенсії відповідач повинен був розрахувати пенсію з урахуванням заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії згідно вимог частини 2 статті 40 цього Закону. Крім того, суди встановили, що оскільки позивачка на момент виходу на пенсію за віком не отримувала будь-яку пенсію, досягла пенсійного віку та працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років та має стаж роботи на відповідних посадах більше 30 років, то має право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV. Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про протиправність відмови пенсійного органу у підвищенні позивачці розміру пенсії за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону №1058-IV, з огляду на пізній вихід на пенсію.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що в даному випадку за заявою позивачки мало місце переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком), у зв`язку з чим пенсійним органом було правомірно застосовано норми частини третьої    статті 45 Закону №1058-IV, а тому відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Також скаржник зазначив, що оскільки має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії, то відповідно відсутні правові підстави для підвищення розміру пенсії на підставі частини третьої статті 29 Закону №1058-IV. Щодо виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV, то скаржник вказав на те, що таке право виникає, зокрема, за умови, неотримання особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії. У спірному випадку позивачка була одержувачем пенсії за вислугу років, виплата якої була припинена 20.11.2009 у зв`язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
		15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і    набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким    КАС України    викладено в новій редакції.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону    передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 14.06.2019 визначений новий склад суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
		На адресу суду касаційної інстанцій надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких остання з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанція просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачці з 19.11.2009 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII). З 20.11.2009 виплата пенсії припинена у зв`язку із працевлаштуванням позивачки за спеціальністю.
		31.05.2016 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком з підстав, визначених Законом №1058-IV.
		Рішенням відповідача, з 31.05.2016 позивачку було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Пенсію обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2008 рік - 1    573,99 грн. 
		28.09.2016 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою щодо наявності порушень законодавства при здійсненні їй розрахунку пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-IV, а саме: 1) не застосовано при здійсненні розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки; 2) не встановлено підвищення розміру її пенсії за віком на 12,5 відсотки відповідно до вимог частини третьої статті 29 №1058-IV; 3) не виплачено грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу Прикінцевих положення Закону №1058-IV.
		Листом від 06.10.2016 №3890/02/22 ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за віком та відповідно у виплаті грошової допомоги. Відмова в застосуванні при здійсненні розрахунку пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до вимог частини другої статті 40 Закону України №1058-IV, тобто за 2013-2015 роки, та у встановленні підвищення розміру пенсії позивачки за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини третьої статті 29 цього Закону вмотивована тим, що має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення вперше, як того вимагає законодавець. Невиплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV відповідач мотивує фактом призначення позивачці на 1 день пенсії по вислузі років на підставі Закону №1788-XII.
		Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		Статтею 19 Конституції України    передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України.
		Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV    за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
		За правилами частини другої статті 40 Закону №1058-IV    заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
		Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
		Таким чином, частиною третьою статті 45 Закону №    1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
		Водночас, позивачці раніше було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивачка звернулася вперше 31.05.2016. 
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість використання відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчислені        пенсії необхідно було застосувати розмір середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, як того вимагає частина 2    статті 40 Закону №1058-ІV.
		Наведений правовий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17.
		Щодо права позивачки на отримання підвищення розміру пенсії за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини третьої статті 29 Закону №1058-IV, колегія суддів зазначає таке.
		За правилами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
		До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають, зокрема, жінки віку 57,6 років, які народилися з 01 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року. 
		Судами попередніх інстанцій на підставі інформації, зазначеної у паспорті, встановили, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком їй виповнилося 57 років 6 місяців.
		Частиною третьою статті 29 Закону №1058-IV передбачено, що жінкам, які народились у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
		Отже законодавець пов`язує набуття особою права на підвищення розміру пенсії відповідно до частини 3 статті 29 Закону України №1058-IV з часом виходу на пенсію за віком. 
		Відтак, з огляду на те, що позивачка вийшла на пенсію в 57 років 6 місяців, при необхідних 55 роках, то є правильними висновки судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 набула право на підвищення розміру пенсії за віком на 12,5 відсотків відповідно до вимог частини третьої статті 29 Закону №1058-IV.
		Щодо права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
		За змістом наведених норм законодавства Верховний Суд доходить до висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
		Водночас, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
		Верховний Суд зазначає, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
		Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, за заявою позивачки їй з 19.11.2006 вже призначалася пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена 20.11.2006 у зв`язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
		Тобто до призначення позивачці пенсії за віком вона один день отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1    розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій, задовольнивши позов в цій частині, дійшли помилкового висновку та допустили неправильне застосування норм матеріального права, що полягало у неправильному тлумаченні закону.
		Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 27.11.2018 у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 11.07.2019 у справі №350/294/16-а.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України    підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною третьою вказаної статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		За встановлених у справі обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV та зобов`язання відповідача виплатити їй зазначену грошову допомогу з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		В решті постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 слід залишити без змін.
		Керуючись статтями    345,    349,    351,    355,    356 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Дніпровського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задовольнити частково.
		Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі №175/4084/16-а в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій Дніпровського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання пенсійного органу виплатити їй зазначену грошову допомогу скасувати та у цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		В решті постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 у справі №175/4084/16-а залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                     С. М. Чиркін
		                                                                                    А. А. Єзеров
		                                                                                               І. В. Саприкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...