Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/20522/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 03.03.2020. Зареєстровано: 04.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/761/317/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016100000000855

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/20522/16-к
		Провадження №1-кп/761/317/2020 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		03 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадженні № 420161000000 0855, внесенео 07.12.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ананьїв, Ананьївського району Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, перебуваючого на посаді поліцейського 10 роти батальйону №1 УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції, капрал поліції, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
		за участю сторони обвинувачення:
		прокурорів ОСОБА_7 , 
		потерпілої ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), представників потерпілої ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		сторони захисту: захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_6 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу, порушив Правила безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_14 за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_6 на підставі пункту 9 та 12 розділу Х1 Закону України «Про національну поліцію» та наказу Головного управління Національної поліції у м.Києві 114о/с від 07.11.2015 призначений на посаду поліцейського 10 роти батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції.
		Отже згідно із ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-Х11від 23.12.1993 року був працівником правоохоронного органу. 
		12.09.2016, приблизно о 20 год.00 хв., поліцейський 10 роти батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 , разом з лейтенантом ОСОБА_15 , заступив на добове чергування у складі автопатруля (патрульний екіпаж «1020») «Toyota Prius» днз 1527 (на синьому фоні) для несення служби з охорони громадського порядку в межах адміністративної території Шевченківського району м.Києва. 
		В подальшому, близько 4 години 55 хв. 13.09.2016, патрульний екіпаж «1020» у складі обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_15 прибув на перехрестя вулиць Назарівської та Льва Толстого. При цьому службовий автомобіль розмістили біля правого краю проїжджої частини дороги напроти будинку № 42/67.
		Перебуваючи на тротуарі біля свого службового автомобіля поліцейські ОСОБА_6 та ОСОБА_15 побачили автомобіль, який рухався по вул.Льва Толстого в напрямку вулиці Саксаганського без порушень вимог Правил дорожнього руху. 
		Діючи всупереч вимог ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», що регламентує вичерпний перелік підстав для зупинення транспортного засобу, поліцейські ОСОБА_6 та ОСОБА_15 прийняли безпідставне рішення щодо переслідування вказаного автомобіля з метою його зупинки. При цьому ОСОБА_6 зайняв місце водія патрульного екіпажу «1020» «Toyota Prius» днз 1527, а ОСОБА_15 зайняла місце на передньому пасажирському сидінні даного автомобіля. 
		При технічно справному стані автомобіля ОСОБА_6 виїхав на проїжджу частину дороги та продовжив рух в лівій полосі попутного напрямку вулиці Льва Толстого в напрямку перехрестя з вулицею Саксаганського із ввімкненим проблисковим маячком синього кольору, з метою переслідування даного автомобіля. 
		Наближаючись до перехрестя вулиця Льва Толстого та Саксаганського, на швидкості 77-96 км/год,. ОСОБА_6 побачив, що його подальший рух забороняє червоний сигнал світлофора, розташованого на перехресті. 
		За відсутності реальної необхідності здійснювати порушення ПДР, маючи технічну можливість зупинити транспортний засіб у своїй смузі руху, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння та легковажно розраховуючи на їх відвернення, маючи на меті відступити від вимог ПДР та перетнути перехрестя на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, ОСОБА_6 увімкнув проблисковий маячок червоного кольору, вимкнувши проблисковий маячок синього кольору, та продовжив свій рух без спеціального звукового сигналу. При цьому у порушення вимог п.3.1 та 12.3 ПДР ОСОБА_6 не вжив заходів забезпечення безпеки дорожнього руху та зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та в`їхав на автомобілі патрульного екіпажу «1020» «Toyota Prius» днз 1527 у межі перехрестя в умовах обмеженої оглядовості.
		Одночасно в межі перехрестя, рухаючись на дозволяючий для нього (зелений) сигнал світлофора, в четвертій смузі руху вулиці Саксаганського в напрямку площі Перемоги зі швидкістю 58 км/год їхав автомобіль Chevrolet Lacetti днз НОМЕР_1 , який перебував у технічно справному стані під керуванням водія ОСОБА_16 та пасажиром на передньому сидінні ОСОБА_14 .
		За наведених обставин, з урахуванням швидкостей на яких рухались вказані транспортні засоби, в межах перехрестя вулиць Льва Толстого та Саксаганського приблизно о 5 годині 07 хв., ОСОБА_6 допустив зіткнення керованого ним транспортного засобу «Toyota Prius» днз НОМЕР_2 з автомобілем Chevrolet Lacetti днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_16 в районі передніх правих дверцят безпосередньо біля місця розміщення пасажира ОСОБА_14 , що спричинило останньому тілесні ушкодження від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Київській міській клінічній лікарні № 17.
		Смерть потерпілого ОСОБА_14 настала від поєднаної травми грудей, живота, тазу, з переломом ребер, кісток тазу, ушкоджень легень, печінки, селезінки, підшлункової залози, спричиненням інших тілесних ушкоджень, які об`єднані одним механізмом травм (автомобільною травмою) в короткий проміжок часу та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, та знаходяться в прямому причинному наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_14 . Дані ушкодження утворились 13.09.2019 від дій тупих предметів, при механізмі удару та струсу при автомобільній травмі  травмі в салоні автомобіля. 
		Дорожньо-транспортна пригода настала з вини водія ОСОБА_6 , який порушив правила безпеки дорожнього руху. 
		Відповідно до п.1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. 
		Відповідно до вимог п.3.1 ПДР: водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18,26,27 та пункту 28.1. цих правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привернення уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений. 
		Пунктом 3.2 Правил передбачено, що у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблесковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу ( і супроводжуючих ним транспортних засобів). На транспортних засобах, які рухаються у супроводжуваній колоні, повинно бути ввімкнене ближнє світло фар. 
		Згідно з п.12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. 
		Таким чином обвинувачений ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.3.1, 12.3 ПДР для невиконання яких у нього не було перешкод об`єктивного характеру. Разом з тим, дії обвинуваченого ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.3.1 ПДР і дана невідповідність перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. 
		Отже ОСОБА_6 порушив правила безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_14 , тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не визнав. Уважав, що виконуючи свої посадові обов`язки, діяв у відповідності до закону, переслідував водія, який грубо порушував Правила дорожнього руху, завчасно включив проблескові маячки на патрульному автомобілі, отже мав пріоритет у проїзді на забороняючий сигнал світлофора. А тому, переконавшись у безпечності подальшого руху, побачивши, що один із автомобілів, який рухався по вул. Саксаганського зупинився, він виїхав на перехрестя, однак в цей момент побачив світло від фар іншого автомобіля, який рухався на значній швидкості і зненацька з`явився на перехресті, після чого сталось зіткнення. 
		Зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія ОСОБА_17 , який перебував у стані наркотичного сп`яніння, а тому своєчасно не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не зупинив транспортний засіб, що і стало наслідком зіткнення автомобілів. 
		Суд, дослідивши у сукупності докази, надані сторонами, уважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України є доведеною та підтверджується у повному обсязі, а саме: 
		 
		даними про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 13.09.2016 о 05.00 годині, в ході якої сталось зіткнення автомобіля «Шевроле`АА 6939 Мі під керуванням водія ОСОБА_16 та службового автомобіля «Тойота Пріус» днз 1527 під керуванням працівника патрульної поліції ОСОБА_6 , в наслідок чого два пасажира та водії отримали тілесні ушкодження (т.1 а.с.29).
		 
		Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.09.2016 (т.1 а.с.124-129) та схемою до нього, яким встановлено місце вчинення злочину  перехрестя вулиці Саксаганського та вул. Льва Толстого у м.Києві. Зафіксовано у місці ДТП наявність дорожніх знаків 2.1 та 2.3, 5.16 Правил Дорожнього руху. Встановлена локалізація пошкоджень на транспортних засобах, де в автомобілі «Тойота Пріус» деформовано передній бампер та декоративні решітки радіатора, передній капот, переднє праве та ліве крила, ліва блокфари та інші. 
		На автомобілі «Шевроле» встановлена деформація переднього бампера, деформація капоту, правого та лівого переднього крила, правої та лівої блок фари, переднього правого та лівого колісного диску, розбите вітрове скло, деформація правої та лівої передніх дверей, заднього правого крила та інші пошкодження. 
		Зазначені пошкодження транспортних засобів вказують на механізм скоєння дорожньо- транспортної пригоди, яким є зіткнення саме автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_18 з автомобілем під керуванням ОСОБА_17 . 
		Цим протоколом зафіксована наявність характерних для даного ДТП слідів на транспортних засобах-учасниках ДТП де, «Тойота» має деформацію передньої частини автомобіля, а «Шевроле» - правої бічної частини автомобіля. 
		Зазначеним доказом встановлений механізм зіткнення транспортних засобів та беззаперечно підтверджується, що саме автомобіль під керуванням обвинуваченого здійснив удар передньою частиною свого автомобіля у праву бокову частину автомобіля під керуванням ОСОБА_17 .
		 
		Вина обвинуваченого підтверджується й іншими доказами: 
		 
		Даними СД диску, на якому відображені фотознімки, що виконані під час огляду місця події (т.1 а.с.132), які відображають розташування автомобілів після дорожньо-транспортної пригоди, фіксують місце вчинення ДТП з прив`язкою до об`єктів нерухомості. 
		 
		Протоколом огляду речей (т.1 а.с.123) від 26.09.2016, в ході якого оглянуто флеш накопичувач на якому міститься відеозапис, що був переглянутий у судовому засіданні з відображенням руху транспортних засобів до моменту зіткнення на перехресті вул. Толстого та Саксаганського в м.Києві. 
		 
		Даними флеш накопичувача № D 14525 8372/ d 33193 з відеозображенням руху транспортних засобів до моменту зіткнення на перехресті вул.Саксаганського та вул. Л.Толстого. 
		 
		Протоколом огляду речей від 26.09.2019 під час якого проведено огляд вмісту оптичного носія інформації, який містить файли з інформацією про геолокацією автопатруля (т.1 ас.136), вказаними даними підтверджується рух патрульного автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_6 та його дислокацію у місці скоєння ДТП. 
		 
		Даними цього ж диску з інформацією, що викладена вище (т.1 а.с.137).
		 
		Протоколом огляду від 26.09.2016 в ході якого оглянуто переглянутий відеофайл, що міститься на ноутбуці свідка ОСОБА_19 , відеозапис якого відображає момент вирушення з місця автомобіля патруля ФОРТ-1020 та його подальший рух до моменту зіткнення транспортних засобів (т.1 а.с.146).
		 
		Даними, що містяться на диску та відтворені в ході судового засідання, з інформацією, викладеною вище (т.1 а.с.117).
		 
		Протоколом пред`явлення трупа для впізнання під час проведення даної слідчої дії, яка відбулась 19.09.2016 ОСОБА_8 впізнала особу покійного, як свого сина ОСОБА_14 , який загинув внаслідок ДТП, що сталось 13.09.2016 року (т.1 а.с.148-149).
		 
		Аналогічним протоколом від 19.09.2016 де зафіксовано, що свідок ОСОБА_20 впізнав особу покійного, як свого двоюрідного брата - ОСОБА_14 , який загинув внаслідок ДТП, що сталось 13.09.2016 року (т.1 а.с.148-151).
		 
		Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 18.10.2016 (т.1 а.с.155) в ході проведення якого були отримані дані медичної документації: 
		-довідка відділення політравми Київської міської клінічної лікарні № 17 про доставку до лікарні ОСОБА_14 13.09.2016 о 6 год.10 хв, який з тяжкими травмами та в тяжкому стані поміщений у відділення реанімації. 
		 
		- виписка із медичної карти хворого ОСОБА_16 № 1357, який з 13.09 по 15.09.2016 перебував на лікуванні з діагнозом забої та садна м`яких тканин голови, обличчя, шиї. 
		Висновком експерта № 2619, даними якого підтверджено причину смерті ОСОБА_14 , що настала від поєднаної травми грудей, живота і тазу, з переламами ребер, кісток тазу, ушкоджень легень, печінки, селезінки підшлункової залози, брижі тонкого і товстого кишечника, крововтратою, шоком, флеботромбозом вен ніг, тромбозом та тромбоемболією правої легеневої артерії, двобічною тотальною плевропневмонією та легенево-сердцевою недостатністю. 
		Всі зазначені ушкодження об`єднанні одним механізмом травми (автомобільною травмою) виникли в короткий проміжок часу, вони мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_14 . 
		Виявленні ушкодження виникли 13.09.2016 від дії тупих предметів, по механізму удару та струсу при автомобільній травмі  травмі в салоні автомобіля. 
		Отже зазначеним висновком достеменно встановлено механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_21 , причина його смерті та причинно-наслідковий зв`язок з дорожньо- транспортною пригодою, що сталась 13.09.2016. 
		Висновком експерта №1732/Е, яким ОСОБА_6 після подій 13.09.2016 року встановлено діагноз закрита травма грудної клітки. Забій грудної клітки (т.1 а.с.179-181).
		Даними судово-медичної експертизи № 1733/е згідно висновку якого патрульній ОСОБА_15 у наслідок ДТП були спричинені легкі тілесні ушкодження (т.1 а.с. 183-187).
		Даними судово-медичної експертизи № 1731/е висновком якої визначено ступінь тяжкості ОСОБА_16 тілесних ушкоджень  які віднесені до легких тілесних ушкоджень, що були спричинені унаслідок ДТП ( т.1 а.с.191-192). 
		Даними акту судово-автотехнічної експертизи від 26.10.2016 № 14221/16231/16-52 відповідно до висновку якого автомобіль «Тойота» у момент ДТП знаходився у функціонально придатному стані. Будь-яких технічних непридатностей при експертному дослідженні не було виявлено (т.1 а.с. 193-204). 
		Даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю експерта, свідка ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_18 . Відповідно до якого експериментальним шляхом встановлено час- 1,5 секунди до зіткнення з якого наступає видимість з робочого місця водія Тойоти (т.1. а.с.205- 208).
		 
		Даними комісійної комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної та фототехнічної експертизи від 14.11.2016 у відповідності до висновків якої в даній дорожній обстановці водій атомобіля Тойота ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.3.1 та 12,3 ПДР, а водій автомобіля Шевроле ОСОБА_16 у відповідності до вимог п.3.2 ПДР. 
		В даній дорожній обстановці водій Шевроле ОСОБА_16 не мав технічної можливості попередити зіткнення із автомобілем Тойота.
		В даному випадку технічна можливість попередження ДТП з боку водія автомобіля ОСОБА_18 забезпечувалась дотриманням ним вимог п.3.1 ПДР в частині забезпечення безпеки дорожнього руху для невиконання яких не було перешкод технічного характеру.
		Дії водія ОСОБА_16 відповідали вимогам п.3,2 та 12,3 ПДР та не знаходились в причинному зв`язку із виникненням даної пригоди.
		Дії водія ОСОБА_18 не відповідали вимогам п.3,3 ПДР і дана невідповідність з технічної точки зору знаходилась в причинному зв`язку із виникненням даної пригоди (т.1 а.с.211-228). 
		Отже вказаним доказом встановлено, що саме дії обвинуваченого ОСОБА_18 , який порушив Правила дорожнього руху призвели до дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої сталась загибель ОСОБА_14 (т.1 а.с. 209-228).
		 
		Даними постанови від 26.09.2016 якою оптичні носії інформації, флешнакопичувач на яких зафіксовані відеозображення та фототаблиці, автомобіль Шевроле  визнано речовими доказами. 
		 
		Витягом з наказу № 114 о/с від 07.11.2015, яким ОСОБА_6 призначено поліцейським, з призначенням спеціального звання капрал поліції по батальйону № 1 по роті №10 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції. 
		 
		Показаннями потерпілої ОСОБА_8 яка зазначила, що про обставини ДТП дізналась зі слів доньки та слідчого. Просила стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду у розмірі 161897,41 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн., стверджуючи, що зазнала глибоких моральних страждань у зв`язку з втратою сина. 
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_16 , який підтвердив, що 13.09.2016 близько 6 ранку разом з ОСОБА_22 рухався на автомобілі Шевроле в третій полосі руху по вул.Саксаганського зі швидкістю близько 60 км/год. На перехресті з вулицею Льва Толстого горів дозвільний сигнал світлофора, вони продовжили рух після чого відбувся удар та він втратив свідомість. Після ДТП декілька днів перебував на лікуванні. Під час керування транспортним засобом не перебував під дією наркотичних або алкогольних речовин. Проходив експертизу яка підтвердила, що він перебував у тверезому стані. Зазначив, що видимість на перехресті обмежена та його не було видно рух патрульної машини. 
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_23 , який підтвердив, що був очевидцем ДТП, вранці 2016 року рухався по вул.Саксаганського, доїхавши до перехрестя Льва Толстого бачив, як позаду на зелене світло світлофора рухався автомобіль Шевроле. Він (свідок) почав пригальмовувати, в цей час попереду нього проїхав автомобіль Шевроле, в який на перехресті в`їхав патрульний автомобіль. Уважає, що обвинувачений рухався з перевищенням швидкості близько 100 км/год. 
		 
		   Свідок ОСОБА_19 - працівник патрульної поліції підтвердив, що екіпаж під керування ОСОБА_18 направився на патрульному автомобілі за іншим авто, з метою перевірки водія на стан алкогольного сп`яніння. 
		Бачив, як в патрульному автомобілі працював маячок та була включена сирена. Автомобілі, що рухались по вул. Саксаганського зупинились після чого патрульний автомобіль почав рух на перехрестя, одразу відбувся удар та сталось ДТП. 
		 
		Свідок ОСОБА_24 надав аналогічні показання, вказав, що патрульний екіпаж під керуванням ОСОБА_6 поїхав за автомобілем, який на їх думку порушив Правила дорожнього руху. Після чого на перехресті сталось ДТП за участю патрульного екіпажу поліції. 
		Свідок ОСОБА_15 вказала, що разом з обвинуваченим ОСОБА_6 перебувала на чергування. Ближче до ранку вони під`їхали до колег зі сторони вул. Льва Толстого, повз них проїхав автомобіль на великій швидкості. Вони прийняли рішення переслідувати вказаний автомобіль та з цією метою сіли до патрульної машини, де Івоніч був за кермо, а вона зайняла пасажирське місце поряд з обвинуваченим. 
		На перехресті з вул. Льва Толстого горів червоний сигнал світлофора, Івоніч перед перехрестям зупинився та увімкнув проблесковий маячок. Після чого сталось ДТП, а вона втратила свідомість. 
		Показаннями експертів ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , та ОСОБА_28 які кожен окремо підтвердили у судовому засіданні надані під час досудового розслідування висновки. 
		Показання свідка ОСОБА_15 в частині того, що перед виїздом на перехрестя Івоніч зупиняв автомобіль спростовуються даними відео, яке відтворювалось у судовому засіданні да даними комплексної експертизи, з яких вбачається, що автомобіль Тойота під керуванням ОСОБА_18 виїхав на перехрестя на значній швидкості близько 77,96 км/год. Вказане спростовує доводи про зупинку перед виїздом на перехрестя, отже в цій частині показання судом не приймаються. 
		Суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
		При цьому суд відкидає доводи сторони захисту з приводу його невинуватості з огляду на наступне. 
		Так, саме дії ОСОБА_6 , які полягали у порушенні Правил дорожнього руху призвели до скоєння дорожньо- транспортної пригоди. Оскільки в умовах обмеженої видимості, яким є перехрестя вул. Саксаганського та Льва Толстого, саме водій транспортного засобу «Тойота» повинен був переконатись, що його виїзд на забороняючий сигнал світлофора буде небезпечним для інших учасників дорожнього руху. Водночас він таких умов не дотримався, та не впевнившись у цьому, здійснив виїзд на перехрестя, де в цей час вже знаходився автомобіль під керуванням ОСОБА_17 , та здійснив удар у праву бокову частину автомобіля, де на пасажирському місці знаходився потерпілий ОСОБА_29 , який у наслідок ДТП отримав численні тяжкі тілесні ушкодження від яких останній невдовзі помер. 
		Зазначені обставини судом встановлені в судовому засіданні на підставі висновку комісійної комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної та фототехнічної експертизи від 14.11.2016 та протоколу огляду місця події від 13.09.2016, яким зафіксовано локалізацію ушкоджень транспортних засобів, що вказує на механізм їх зіткнення, та беззаперечно свідчить, що удар здійснено передньою частиною автомобіля під керуванням ОСОБА_18 в праву бокову частину автомобіля під керуванням водія ОСОБА_17 . 
		Такий встановлений у судовому засіданні механізм зіткнення спростовує доводи сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_18 переконався у безпеці руху та виїхав на перехрестя у відсутності інших транспортних засобів. 
		При цьому такі показання ОСОБА_18 , які він надавав у судовому засіданні щодо механізму здійснення ДТП прямо суперечать вищевикладеним доказам, не відповідають фактичним обставинам справи, є неправдивими. Такі показання суд розцінює як спосіб уникнення кримінальної відповідальності. 
		Також не приймаються до уваги доводи сторони захисту з приводу необхідності проведення інших експертиз, оскільки такі клопотання є незмістовними, не обгрунтовані об`єктивними даними. Суд не встановив таких нових даних, а захист не навів обґрунтувань, які були б підставою ставити під сумнів висновки комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної та фототехнічної експертизи та інших експертиз. 
		Судом були допитані експерти ОСОБА_30 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 які, кожен окремо, ґрунтовно підтвердили у судовому засіданні надані ними під час досудового розслідування експертні висновки. 
		Твердження сторони захисту з приводу винуватості водія іншого транспортного засобу  ОСОБА_17 спростовуються вищевикладеними доказами та висновком комплексної судової експертизи, даними протоколу проведення слідчого експерименту, з яких вбачається, що ОСОБА_17 не мав технічної можливості для уникнення ДТП. Така технічна можливість мала бути забезпечена саме обвинуваченим ОСОБА_18 шляхом дотримання ним п.3.1 Правил дорожнього руху в забезпечення безпеки дорожнього руху для невиконання яких не було перешкод технічного характеру.
		При цьому можливе перебування ОСОБА_17 у стані наркотичного сп`яніння не перебуває у прямому причинному зв`язку з наслідками ДТП та не спростовує висновки суду з приводу встановленої вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. 
		Інші доводи сторони захисту не впливають на висновки суду та не спростовують доказів, що були досліджені судом та покладені в основу обвинувального вироку. 
		Висновок службового розслідування та інші документи не містять доказової бази, отже судом не приймаються до уваги. 
		Судом не приймається до уваги висновок, яким встановлено, що 13.09.2016 ОСОБА_16 при обстеженні перебував у стані наркотичного сп`яніння (т.1 а.с.160), так як зазначені дані спростовуються даними судово-медичних обстежень: висновком експерта № 1690/е за даними якого встановлено, що ОСОБА_16 на момент забору сечі 13.09.2016 о 10.05 був тверезий ( т.1 а.с.174-175) та актом судово-медичного дослідження № 2081 згідно даних якого в сечі ОСОБА_16 не знайдено слідів наркотичних речовин (т.1 а.с.176-177).
		Також відсутні об`єктивні докази, які б підтверджували необхідність переслідування автомобіля патрульним автомобілем під керуванням ОСОБА_6 . Показання свідків в цій частині носять суб`єктивний характер, іншими допустимими доказами не підтверджуються. 
		Потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на її користь моральну шкоду у розмірі 1000000 гривень та матеріальну шкоду у сумі 161897 грн.
		При цьому ані представники потерпілої  професійні адвокати, ані захисники обвинуваченого не заявляли клопотання про залучення у якості цивільного відповідача представника страхової компанії та Департаменту патрульної поліції, такі особи не були залучені й під час досудового розслідування, а відтак суд розглядав позов в межах заявлених позовних вимог. 
		Вказаний позов підлягає частковому задоволенню у відповідності до вимог ст.
		1166,1167,1168,1187 ЦК України та стягненню на користь потерпілої з обвинуваченого ОСОБА_6 у сумі 43383,18 грн. витрат на лікування, що підтверджується копією фінансових документів, 18514,23 грн  витрат на поховання. В іншій частині позову про стягнення матеріальної шкоди суд відмовив, оскільки не надано документів, які б підтверджували вартість надгробного пам`ятника. 
		В частині моральної шкоди, у відповідності до вимог ст.23,1167,1168 ЦК Україна такий позов підлягає частковому задоволенню та стягненню на користь потерпілої у розмірі 500000 грн. Відмовляючи у іншій частині позову суд виходив із принципів, закріплених у ст.23 ЦК України. І хоча втрата сина є невідворотною та спричинила такі страждання, які неможливо компенсувати будь-якими коштами, втім суд уважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 500000 грн. з огляду на глибину моральних та душевних страждань буде відповідати вимогам розумності та справедливості. 
		Окрім того, потерпіла не позбавлена права звернутись з позовом про відшкодування моральної шкоди до Департаменту поліції України у відповідності до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України, згідно з нормами якої саме юридична особавідшкодовує шкоду,завдану їхнімпрацівником підчас виконанняним своїхтрудових (службових)обов`язків. 
		Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до тяжких злочинів, неумисну форму вини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину не визнав, не здійснив заходів для відшкодування спричиненої шкоди, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який не судимий, працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, на спеціальних обліках не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи. 
		Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено. 
		З урахуванням наведеного, суд уважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів слід обрати покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом. 
		Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 проходить службу в Управлінні патрульної поліції в м.Києві  є поліцейським 10 роти 1 батальону патрульної поліції УПП у м.Києві, йому присвоєно спеціальне звання - капрал поліції. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, направлений проти безпеки руху та експлуатації транспорту з використанням службового автомобіля під час виконання службових обов`язків на посаді поліцейського патрульної поліції. Законом України «Про національну поліцію» саме на працівників поліції, серед інших, покладається обов`язок по здійсненню контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки.
		Грубе порушення ОСОБА_31 правил дорожнього руху під час виконання обов`язків поліцейського створило загрозу здоров`ю та життю, потягло тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого, при тому, що серед завдань поліцейського є забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, як про це зазначено в ст.1,2 Закону України «Про національну поліцію» і своїми діями ОСОБА_6 , будучи поліцейським, діяв всупереч вказаним принципам. 
		Наведені обставини на переконання суду дають підстави для застосування у відповідності до положень ст.54 КК України додаткового покарання у виді позбавлення спеціального звання капрал поліції, а також відповідно до ст.55 КК України з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою, особи обвинуваченого, суд уважає за необхідне позбавити його права обіймати посади поліцейського Національної поліції України на строк 2 роки. 
		Судом встановлено, що обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, а відтак на підставі пункту «в» ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році» він звільняється від відбування покарання у виді позбавлення волі, при цьому з врахуванням вимог ст.15 цього ж Закону суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від відбування додаткових покарань.
		Долю речових доказів визначити у відповідності до ст.100 КПК України. 
		Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ: 
		 
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки. 
		На підставі пункту «в» ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі. 
		На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_6 спеціального звання капрал поліції.
		На підставі ст.55 КК України позбавити ОСОБА_6 права обіймати посади поліцейського Національної поліції України на строк 2 роки. 
		Речові докази: СД диски, флешнакопичувач, залишити при матеріалах справи, автомобіль «Шевроле Лачетті» днз НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_32  залишити власнику за належністю. 
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 61897,41 грн. та моральну шкоду у розмірі 500000 грн., а всього стягнути на її користь 561897 гривень 41 копійка. 
		В іншій частині позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6  відмовити.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...