Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/2170/15-к : Окремі процесуальні питання; Заява про відвід судді.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2020.
Дата набрання законної сили: 26.02.2020
Номер судового провадження: 51-5229км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013180030000102

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		26 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 552/2170/15-к
		провадження № 51-5229 км 19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		 
		головуючого ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		захисника  ОСОБА_6 ,  
		засудженого  ОСОБА_7 , 
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду 
		м. Полтави від 22 грудня 2015 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013180030000102, щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2015 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 365-2 КК до покарання у виді штрафу 
		з урахуванням ч. 2 ст. 53 КК у розмірі майнової шкоди, що становить 471400 447 грн, з позбавленням права займати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно- господарських та організаційно-розпорядних функцій підприємств усіх форм власності, на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна.
		Цивільний позов ВАТ «Бурова компанія Букрос» задоволено частково. Стягнуто з 
		ОСОБА_7 на користь товариства 471400 447 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди. 
		Вирішено питання щодо судових витрат у кримінальному провадженні. 
		Полтавський апеляційний суд ухвалою від 19 вересня 2019 року зазначений вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
		ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого 
		ч. 3 ст. 365-2 КК, а саме, у зловживанні ним своїми повноваженнями як особою, 
		яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг арбітражного керуючого, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки, за таких обставин. 
		ОСОБА_7 , маючи ліцензію арбітражного керуючого № 600827 серії АВ 
		від 15 червня 2012 року, видану згідно з наказом Міністерства юстиції України від 
		5 червня 2012 року № 824/5, будучи призначеним відповідно до постанови господарського суду Полтавської області від 4 грудня 2012 року у справі № 18/257 ліквідатором боржника ВАТ «Бурова компанія «Букрос» та наділеним повноваженнями керівника (органів управління) банкрута, в тому числі з управління та розпорядження майном банкрута, реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, в період ліквідаційної процедури з 4 грудня 2012 року до 
		19 березня 2013 року всупереч цілям та завданням зі здійснення заходів щодо задоволення в порядку вказаного Закону вимог кредиторів шляхом продажу майна боржника, заради досягнення і вирішення яких він ними наділений, незважаючи на покладені на нього обов`язки під час реалізації своїх прав та обов`язків діяти сумлінно і розумно з урахуванням інтересів боржника і його кредиторів, додержуватися вимог Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв), діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 
		з метою надання неправомірної вигоди для ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» 
		у вигляді набуття за договором купівлі-продажу цією юридичною особою права власності на 12 свердловин за ціною 852 500 грн, яка станом на 1 березня 2013 року є нижчою за мінімальну ринкову на 471400 447 грн, підписав від імені ВАТ «Бурова компанія «Букрос» договір купівлі-продажу 12 свердловин.
		Так, 1 березня 2013 року, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_7 
		в м. Києві (вул. Марини Раскової, 23, офіс 216) уклав шляхом підписання від імені 
		ВАТ «Бурова компанія «Букрос» (Продавець) з директором ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» (Покупець) ОСОБА_8 договір купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупцеві індивідуально-визначене майно: 
		- свердловину № 455 «Тищенківська» (Шишацький р-н, Полтавська обл.) за ціною 
		73 000 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 40 889 810 грн;
		- свердловину № 1 «Славківська» (Решетилівський р-н, Полтавська обл.) за ціною 
		74 200 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 41076 406 грн;
		- свердловину № 2 «Шкурупіївська» (Решетилівський р-н, Полтавська обл.) за ціною 72 800 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 38876 882 грн;
		- свердловину № 3 «Шкурупіївська» (Решетилівський р-н, Полтавська обл.) за ціною 71 900 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 40278 211 грн;
		- свердловину № 4 «Тищенківська» (Шишацький р-н, Полтавська обл.) за ціною 
		66 700 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 38669 290 грн;
		- свердловину № 100 «Новогригоріївська» (Машівський р-н, Полтавська обл.) за ціною 58 900 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 34524 398 грн;
		- свердловину № 107 «Кошевойська» (Миргородський р-н, Полтавська обл.) за ціною 73 100 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 38981 017 грн;
		- свердловину № 108 «Сорочинська» (Миргородський р-н, Полтавська обл.) за ціною 73 000 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 38030 260 грн;
		- свердловину № 138 «Краснознамянська» (Гадяцький р-н, Полтавська обл.) за ціною 67 700 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 38367 470 грн;
		- свердловину № 140 «Краснознамянська» (Гадяцький р-н, Полтавська обл.) за ціною 72 200 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 38087 323 грн;
		- свердловину № 141 «Краснознамянська» (Гадяцький р-н, Полтавська обл.) за ціною 74 900 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 45383 342 грн;
		- свердловину № 147 «Клинсько-Краснознаменська» (Гадяцький р-н, 
		Полтавська обл.) за ціною 74 100 грн без ПДВ, мінімальна ринкова ціна якої становила 39088 538 грн, а Покупець зобов`язується прийняти зазначені об`єкти 
		і сплатити Продавцеві договірну ціну за них.
		Того ж дня ОСОБА_7 від імені ВАТ «Бурова компанія «Букрос» та 
		ОСОБА_8 від імені ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» на виконання умов договору купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 1 березня 2013 року підписали акт приймання-передачі майна, тобто відбулася фактична передача майна, що було предметом купівлі-продажу. 
		22 березня 2013 року ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» перерахувало на рахунок ВАТ «Бурова компанія «Букрос» № НОМЕР_1 у ПАТ «Мегабанк» оплату за вказане майно в розмірі 852 500 грн згідно з договором купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 1 березня 2013 року.
		За цим договором було відчужено 12 свердловин за загальною ціною 852 500 грн без ПДВ, мінімальна ринкова вартість яких на час укладення договору становила 472252 947 грн, унаслідок чого ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» одержало неправомірну вигоду у вигляді набуття права власності на зазначене майно за ціною на 471400 447 грн, нижчою за мінімальну ринкову, а ВАТ «Бурова компанія «Букрос» було спричинено тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди в розмірі 471400 447 грн, що в 821 971 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати постановлені щодо засудженого ОСОБА_7 вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України 
		про кримінальну відповідальність. Суть доводів захисника зводиться до тверджень про те, що за ч. 3 ст. 365-2 КК ОСОБА_7 засуджено необґрунтовано, оскільки 
		в його діях відсутній склад злочину. Захисник зазначає, що у зв`язку з тим, що ВАТ «Бурова компанія «Букрос» не заподіяно матеріальних збитків, у діях ОСОБА_7 відсутня об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК. Вказує, що однією з ознак складу цього злочину є спричинення тяжких наслідків у вигляді заподіяння збитків, але поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 
		21 листопада 2013 року у справі № 910/7708/13 визнано недійсним договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна від 1 березня 2013 року, укладений між товариствами, вказана постанова набрала законної сили та є чинною. Про те, що право власності на свердловини не змінювалося свідчать і відомості у Реєстрі нафтогазових свердловин, що власником вказаних 12 свердловин з часу корпоратизації ВАТ «Бурова компанія «Букрос» є саме це товариство, свердловини згідно з щорічним інвентарним описом товарно-матеріальних цінностей перебували на його балансі.
		Крім того, вважає, що не отримання ОСОБА_7 особисто неправомірної вигоди та відсутність у нього корисного мотиву на вчинення службового злочину вказує на відсутність в його діях суб`єктивної сторони інкримінованого йому злочину. 
		Захисник звертає увагу на те, що вирок стосовно ОСОБА_7 винесено 
		з порушенням правил територіальної підсудності.
		Також вказує, що постанову прокурора Київського району м. Полтави від 
		27 листопада 2014 року про скасування постанови про закриття кримінальної справи прийнято поза межами компетенції прокурора та кримінального процесуального закону, вона є незаконною, а тому постанова старшого слідчого Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 6 жовтня 2014 року про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) є чинною та законною. Захисник вважає, що внаслідок незаконного і необґрунтованого прийняття прокурором рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження вчинені у ньому процесуальні дії та прийняті процесуальні рішення, у тому числі притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності з 27 листопада 
		2014 року, є недопустимими та незаконними і мали стати підставою для скасування вироку та ухвали і закриття кримінального провадження.
		Сторона захисту стверджує, що правові висновки, зроблені в судових рішеннях під час призначення покарання ОСОБА_7 , суперечать статтям 5, 53 КК, а крім того судом порушено норми права при вирішенні цивільного позову.
		Оскільки апеляційний суд усе це залишив поза увагою, захисник вважаєухвалу цього суду також незаконною і такою, що суперечить вимогам статей 7, 9, 10, 404, 409 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник  адвокат 
		ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу.
		Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника і просила залишити судові рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни. 
		Мотиви Суду
		Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено 
		в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. 
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 про необґрунтованість засудження ОСОБА_7 за 
		ч. 3 ст. 365-2 КК були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки вони не були підтверджені. Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.
		У результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, зроблено з дотриманнямст. 23 КПКна підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно дост. 94 вказаного Кодексу.
		Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаного в судовому засіданні засудженого ОСОБА_7 , який вину 
		у вчиненому злочині визнав повністю; показань представників потерпілої юридичної особи  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 ; постанови господарського суду Полтавської області від 4 грудня 2012 року у справі № 18/257 про визнання банкрутом ВАТ «Бурова компанія «Букрос» та призначення ОСОБА_7 ліквідатором цього товариства; ліцензії на право провадження діяльності арбітражного керуючого серії АВ № 600827, виданої ОСОБА_7 на підставі наказу Міністерства Юстиції України від 5 червня 2012 року № 824/5 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 355670 щодо ФОП ОСОБА_7 ; вилученого під час обшуку 18 березня 2015 року протоколу комітету кредиторів ВАТ «Бурова компанія «Букрос» від 17 березня 2013 року; виконаного на бланку арбітражного керуючого ОСОБА_7 безадресним замовленням на оцінку  визначення ринкової вартості майна в процедурі ліквідації  12 споруд ліквідованих з геологічних причин свердловин, що належать ВАТ «Бурова компанія «Букрос», на території Полтавської області від 22 лютого 2013 року; договору купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 1 березня 2013 року, укладеного в м. Києві між ВАТ «Бурова компанія «Букрос» в особі ліквідатора ОСОБА_7 та ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» в особі директора ОСОБА_8 ; акта приймання-передачі майна від 1 березня 
		2013 року,укладеного ОСОБА_7 від імені ВАТ «Бурова компанія «Букрос» та ОСОБА_8 від іменіТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування»; вилучених 
		у порядку тимчасового доступу матеріалів банківської справи ПАТ «Мегабанк» щодо розрахункового рахунку ВАТ «Бурова компанія «Букрос» № НОМЕР_1 ; вилучених в порядку тимчасового доступу з господарського суду Полтавської області 
		з матеріалів господарської справи № 18/257 належних чином засвідчених копій документів; звітів ОСОБА_7 про проведену роботу в процедурі ліквідації ВАТ «Бурова компанія «Букрос» від 18 лютого 2013 року та про проведену роботу в процедурі розпорядження майном ВАТ «Бурова компанія «Букрос» від 31 травня 2013 року; рішення господарського суду м. Києва у справі № 910/7708/13 від 
		21 травня 2013 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 1 березня 2013 року, укладеного між ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» та ВАТ «Бурова компанія «Букрос» та визнано право власності за ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» на 12 відповідних свердловин; ухвали господарського суду Полтавської області від 29 липня 2013 року № 18/257; постанови Харківського апеляційного господарського суду Полтавської області від 12 вересня 2013 року у справі № 18/257; постанови Київського апеляційного господарського суду Полтавської області від 21 листопада 2013 року у справі 
		№ 910/7708/13, якою визнанонедійсним договір купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 1 березня 2013 року і згідно зі змістом якого цей договір було укладено з боку ВАТ «Бурова компанія «Букрос» розпорядником майна 
		ОСОБА_7 з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ним не було дотримано процедури відчуження майна боржника, встановленої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також з перевищенням наданих йому повноважень; висновками будівельно-технічних експертиз щодо дійсної вартості свердловин від 29 грудня 2014 року 
		№ 1093, № 1094 та № 1098, від 30 грудня 2014 року № 1092, № 1095, 
		№ 1097 та № 1100, від 26 січня 2015 року № 1089, від 27 січня 2015 року № 1090,від 28 січня 2015 року № 1091, від 30 січня 2015 року № 1096 та № 1099; висновком судової економічної експертизи № 173 від 26 лютого 2015 року, а також на підставі інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку.
		Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що в сукупності та взаємозв`язку вони є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7 . Порушень порядку збирання (формування) й оцінки доказів у аспектіст. 94 КПКдопущено не було.
		Усупереч доводам захисника протягом розгляду справи зазначений суд, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предметадоказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_7 суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 365-2 КК.
		Доводи, наведені у касаційній скарзі захисника, про те, що в діях ОСОБА_7 немає складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК, через відсутність однієї з кваліфікуючих ознак об`єктивної сторони складу злочину  спричинення тяжких наслідків у вигляді заподіяння збитків, а також через відсутність суб`єктивної сторони злочину, є неспроможними.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365-2КК, характеризується трьома обов`язковими ознаками:діянням використанням особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, своїх повноважень всупереч своїм повноваженням, що полягає в певних діях або бездіяльності суб`єкта з метою отримання неправомірної вигоди;наслідками,що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;причинним зв`язкомміж діянням і наслідками. Злочин єзакінченимз моменту заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб (матеріальнийсклад).
		Розмір шкоди, заподіяної ВАТ «Бурова компанія «Букрос» неправомірними діями ОСОБА_7 , підтверджено висновкамисудової економічної експертизи від 
		26 лютого 2015 року № 173, якою встановлено, що ринкова вартість об`єктів, переданихТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» відповідно договору купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 1 березня 2013 року, станом на 
		1 березня 2013 року становила 472252 947 грн. Унаслідок продажу свердловин за заниженою ціною ВАТ «Бурова компанія «Букрос» було завдано збитків у сумі 
		471400 447 грн, а також виведено дані про порядок надходження та використання коштів за період з 1 січня по 1 червня 2013 року на рахунок цього товариства 
		№ НОМЕР_1 у ПАТ «Мегабанк».
		За приміткою 4 до ст. 364 КК, тяжкими наслідками у статтях 364367 КК, якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у 250 
		і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		З урахуванням наведених законодавчих приписів і того, що неправомірними діями ОСОБА_7 ВАТ «Бурова компанія «Букрос» завдано збитків на суму 
		471400 447 грн, що на час вчинення кримінального правопорушення більше ніж у 250 разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян, доводи захисника про відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як спричинення тяжких наслідків позбавлені підстав.
		Є непереконливими і доводи, наведені у касаційній скарзі захисника, про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину у зв`язку з тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2013 року у справі 
		№ 910/7708/13 визнано недійсним договір купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 1 березня 2013 року.
		Зазначеним судовим рішенням усуваються тільки наслідки злочинних дій ОСОБА_7 .
		Крім того, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 365-2 КК з матеріальним складом, визначається психічним ставленням особи до самого діяння та передбачає спеціальну мету одержання неправомірної вигоди як особисто так і для іншої фізичної або юридичної особи зловживаючи повноваженнями, що відображено в ст. 364 КК, яка є загальною нормою по відношенню до інших кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за злочини у сфері службової діяльності (розділ XVII Особливої частини КК), у зв`язку з чим доводи 
		у скарзі захисника про відсутність в діях засудженого суб`єктивної сторони злочину позбавлені підстав.
		Доводи сторони захисту про те, що в основу вироку покладені недопустимі докази, колегія суддів також вважає неспроможними, як і твердження у скарзі про те, що прокурор Київського району м. Полтави незаконно скасував постанову слідчого про закриття кримінального провадження, внаслідок чого вирок обґрунтовано недопустимими доказами, які отримано під час проведення незаконного досудового розслідування.
		Так, за ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
		Відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК прокурор району у місті при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведеного розслідування має право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 219 КПК загальний строк досудового розслідування не може перевищувати 12 місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого злочину.
		Злочин, передбачений ч. 3 ст. 365-2 КК, інкримінований ОСОБА_7 , належить до тяжких.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені 30 серпня 2013 року.
		6 вересня 2013 року заступник прокурора Київського району м. Полтави 
		прийняв процесуальне рішення про призначення прокурора та перекваліфікацію складу злочину, а 16 вересня 2013 року старший прокурор прийняв рішення про об`єднання матеріалів кримінального провадження№ 42013180030000102 від 
		30 серпня 2013 року та № 12013180020002121 від 6 вересня 2013 року.
		Постановою від 6 жовтня 2014 року слідчий закрив кримінальне провадження 
		№ 42013180030000102 від 30 серпня 2013 року.
		27 листопада 2014 року прокурор Київського району м. Полтави скасував зазначену постанову про закриття кримінального провадження. 
		У ході досудового розслідування було прийнято процесуальні рішення та проведено процесуальні дії, за результатами яких ОСОБА_7 оголошено про підозру 
		і допитано його як підозрюваного.
		Таким чином, посилання захисника на відсутність у прокурора відповідно до вимог ч. 6 ст. 284 КПК повноважень на скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не ґрунтуються на вимогах закону.
		У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання 
		й закріплення доказів, які би викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо 
		їх допустимості, достовірності й достатності. 
		Не були підтверджені і доводи сторони захисту про неправильне застосування 
		ст. 5 КК під час призначення ОСОБА_7 покарання.
		Санкцією ч. 3 ст. 365-2 КК (чинною на час вчинення злочину) було передбачено покарання у виді штрафу від 10 тисяч до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна або без такої.
		Усі подальші редакції санкції ч. 3 ст. 365-2 КК передбачали основне покарання лише у виді позбавлення волі на певний строк.
		Згідно із Загальною частиною КК серед покарань, зазначених у ст. 51 КК, штраф є найм`якішим видом покарання.
		Суд урахував вимоги ст. 5 КК та призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 365-2 КК (в редакції Закону від 5 грудня 2012 року) у виді штрафу.
		Дотримався суд і вимог ч. 2 ст. 53 КК про те, що за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК і, на переконання колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Крім того, аналогічні за змістом доводи засудженого та його захисника щодо необґрунтованості засудження ОСОБА_7 та неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином перевірив усі аргументи скаржників івмотивовано з посиланням на матеріали провадження визнав їх необґрунтованими.
		Позбавлені підстав і доводи захисника про те, що вирок щодо ОСОБА_7  винесено з порушенням правил територіальної підсудності.
		Згідно з ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
		Зі змісту обвинувального акта і встановлених судом обставин справи вбачається, що 1 березня 2013 року ОСОБА_7 у м. Києві підписав від імені ВАТ «Бурова компанія «Букрос» із директором ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» ОСОБА_8 договір купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна, 
		а саме 12 свердловин, розташованих на території Полтавської області.
		Договір-купівлі продажу майна не обмежується лише діями щодо його підписання, а тому доводи захисника у касаційній скарзі про те, що місце підписання договору збігається з місцем вчинення злочину, є хибними.
		Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 було закінчене у межах територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Полтави, вирок щодо нього ухвалено цим судом із дотриманням правил підсудності.
		Крім того, судові рішення в цьому кримінальному провадженні неодноразово були предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанцій і сторони не заявляли про порушення правил підсудності, з цих підстав ні вироків суду першої інстанції, ні ухвали апеляційного суду не було скасовано.
		Враховуючи викладене у зазначеній частині постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення відповідаютьст. 370 КПК, а твердження сторони захисту про необґрунтованість йогозасудження є неспроможними.
		Разом із тим доводи сторони захисту щодо істотного порушення норм права під час вирішення судами нижчих інстанцій цивільного позову, заявленого до 
		ОСОБА_7 , є слушними.
		За змістом ч. 1ст. 129 КПКсуд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Частиною 5ст. 128 КПКпередбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
		Виходячи із законодавчих приписів у рішенні суд повинен навести точний розрахунок присуджених сум для відшкодування матеріальної шкоди.
		Цих вимог закону місцевий суд не дотримався.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ВАТ «Бурова компанія «Букрос», місцевий суд зазначив, що ОСОБА_7 свою вину визнав, розміру заподіяних збитків не оскаржував.
		Між тим, за матеріалами справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2013 року у справі № 910/7708/13 визнано недійсним договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна від 1 березня 2013 року, укладений між ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» і ВАТ «Бурова компанія «Букрос», вказана постанова набрала законної сили та є чинною. В Реєстрі нафтогазових свердловин є відомості, що власником вказаних 12 свердловин з часу корпоратизації ВАТ «Бурова компанія «Букрос» є саме це товариство, свердловини згідно з щорічним інвентарним описом товарно-матеріальних цінностей перебували на балансі ВАТ «Бурова компанія «Букрос».
		Стягуючи з ОСОБА_7 на користь ВАТ «Бурова компанія «Букрос» кошти 
		у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, суд залишив поза увагою і те, що згідно з обвинувальним актом кримінальним правопорушенням ВАТ «Бурова компанія «Букрос» завдано майнової шкоди в розмірі 471400447 грн, яку відшкодовано в повному обсязі у зв`язку з поверненням зазначених свердловин 
		у власність ВАТ «Бурова компанія Букрос» за постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2013 року (т. 1, а.к.п. 4).
		Крім того, апеляційний суд усупереч вимогамст. 419 КПКне проаналізував і не дав вичерпних відповідей на доводи,наведені в апеляційній скарзі, про порушення норм права під час вирішення судом цивільного позову.
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані вирок та ухвалу 
		в частині вирішення цивільного позову ВАТ «Бурова компанія «Букрос» було постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Тому судові рішення в цій частині підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а провадження у вказаній частині  призначенню на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.
		Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою скасування оскаржуваних судових рішень в іншій частині, під час касаційного розгляду не встановлено.
		З огляду на викладене касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_6 потрібно задовольнити частково.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2015 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову ВАТ «Бурова компанія «Букрос» скасувати і в зазначеній частині призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		В решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.  
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...