Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 716/1511/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2020.
Дата набрання законної сили: 27.02.2020
Номер судового провадження: 51-6058км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016260090000204

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		27 лютого 2020 року
		м. Київ
		справа № 716/1511/16-к
		провадження № 51-6058км19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції:
		захисника  ОСОБА_6 ,
		законного представника особи, 
		щодо якої застосовані примусові 
		заходи медичного характеру ОСОБА_7 ,
		розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 , його законного представника ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу судді Чернівецького апеляційного суду від 07 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги, 
		встановив:
		Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівців від 24 листопада 2016 року застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_7 , його законний представник ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 звернулися до апеляційного суду зі скаргою на зазначену ухвалу суду першої інстанції.
		Ухвалою судді Чернівецького апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 , його законного представника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 повернуто законному представнику та захиснику на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особи, які її подали, не порушують питання про поновлення цього строку, а ОСОБА_7 як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі ОСОБА_7  його законний представника ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушують питання про скасування ухвали судді апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції в частині повернення ОСОБА_7 апеляційної скарги. Вважають, що суддя всупереч практиці ЄСПЛ безпідставно повернув подану апеляційну скаргу з тих підстав, що він не є особою, яка може оскаржити рішення суду. Зазначають, що при прийнятті рішення поза увагою апеляційного суду залишилося те, що ухвала суду першої інстанції про застосування відносно ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.
		У судовому засіданні захисник та законний представник підтримали подану скаргу, а прокурор не заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи законного представника та захисника, позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Доводи сторони захисту, де висловлена незгода з рішенням суду першої інстанції про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру в силу вимог ст. 424 КПК України не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки ухвала суду першої інстанції по суті в апеляційному порядку не переглядалась.
		У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
		Посилання сторони захисту про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є слушними.
		Так, з ухвали апеляційного суду вбачається, що рішення про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7 було прийнято на підставі ч.3 ст. 399 КПК України, оскільки суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження.
		При цьому суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що положеннями ч.1 ст. 393 КПК України не передбачено право на подання апеляційної скарги особою, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру. 
		Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
		Так, хоча статтею 393 КПК України визначено коло осіб, яким надано право наапеляційне оскарження. Пунктом 5 ч. 1 ст. 393 КПК України визначено суб`єктів, які мають право подати апеляційну скаргу щодо особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, проте відповідно до п. 10 ч. 1 даної статті, крім зазначених упунктах 1-9 ч. 1 статті, апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з положеннями п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, є стороною кримінального провадження.
		Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються наїїоснові та повинні їй відповідати. В Основному законі зафіксовано основні засади судочинства, його відповідні положення єскладовою частиною кримінального процесуального законодавства України, поряд із міжнародними договорами, що обов`язкові для України, та іншими законами, про що йдеться у ч. 2 ст. 1 КПК України. Засади законності у кримінальному провадженні вимагає застосовувати кримінальне процесуальне законодавство України зурахуванням практики ЄСПЛ та передбачає застосування загальних засад кримінального провадження у випадках, коли положення КПК України нерегулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, що зазначено у ч. 6 ст. 9 КПК України. 
		Статтею 7 КПК України установлено загальні засади кримінального провадження, серед яких, зокрема, визначені принцип верховенства права рівність перед законом і судом, доступ до правосуддя тазабезпечення права на оскарження процесуальних рішень. 
		Відповідно до вимог ст.ст. 10, 24 КПК України не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. У випадку і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. При цьому, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. 
		Згідно з положенням ст. 3 КПК України особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та його законний представник є сторонами кримінального провадження.
		Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відбувається в особливому порядку, який викладено в главі 39 чинного кримінального процесуального закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 506 КПК України особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника та захисника.
		Стаття 516 КПК України передбачає, що ухвала суду, постановлена в межах такого провадження, може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК України.
		Право кожної особи на доступ до суду гарантовано пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція). Питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї належить доюрисдикції ЄСПЛ, урахування практики якого згідно із ч. 5 ст.9 КПК України є обов`язковим під час застосування кримінального процесуального законодавства України. Окрім того, п. 4 ст. 5 Конвенції закріплено, що кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
		У рішенні у справі «Горшков проти України» від 08 листопада 2005 року у пункті 44 ЄСПЛ зазначив, що ключовою гарантією за п. 4 ст. 5 Конвенції є те, що особа, яка примусово утримується у психіатричному закладі, повинна мати право на судовий перегляд за її власним бажанням. Пункт 4 ст. 5 Конвенції вимагає в першу чергу наявність незалежного правового засобу, за допомогою якого особа, яка утримується, має можливість постати перед суддею, який визначить законність триваючого утримання.
		Таким чином, з одного боку, конституційні положення та конвенційні норми закріплюють повноту права особи в частині доступу до правосуддя, а з іншого - ряд норм чинногоКПКтекстуально містять обмеження щодо кола учасників, наділених правом подання скарги на судове рішення. Однак із вузьким та буквальним підходом до тлумачення таких норм у категорично обмежувальний спосіб - як заборони права на подання скарги для особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, - погодитись не можна. Вбачається очевидним, що законодавець при встановленні положення п. 5 ч. 1 ст.393 КПК України виходив із того, що особа, яка в належний спосіб самостійно не може реалізувати своє право на подання касаційної скарги, повинна мати додаткові гарантії у вигляді автономних дій законного представника або захисника. Причому стан неспроможності особи в період дії права на апеляцію має бути дійсним. У кожному випадку має бути у фактичний спосіб з`ясовано, в якому стані перебуває особа, чи є можлива мета обмеження її у праві на доступ до правосуддя законною, чи є можливий засіб такого обмеження належним та пропорційним.
		На переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7 , як такої, що подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження судового рішення, не з`ясував всіх зазначених обставин, а також наявності законної мети обмеження такої особи у праві на доступ до правосуддя, та чи є можливий засіб такого обмеження належним і пропорційним, наявності у особи додаткових гарантій у вигляді автономних дій законного представника або захисника на реалізацію прав особи.
		Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7 постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		З огляду на викладене, касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, ухвала судді апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід перевірити апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст.396 КПК України та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
		Керуючись статтями 403, 432, 441 КПК України, Суд
		постановив: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 його законного представника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 задовольнити.
		Ухвалу судді Чернівецького апеляційного суду від 07 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7 на ухвалу Садгірського районного суду м.Чернівці від 24листопада 2016 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...