Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 594/996/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2020.
Дата набрання законної сили: 25.02.2020
Номер судового провадження: 51-3610км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018210050000162

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		25 лютого 2020 р.
		м. Київ
		Справа № 594/996/18
		Провадження № 51-3610км19
		Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		потерпілої ОСОБА_6 , 
		представника потерпілої ОСОБА_7 в режимі відеоконференції,
		захисника ОСОБА_8 в режимі відеоконференції
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2019року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у кримінальному провадженні № 120182100050000162 відносно 
		ОСОБА_9 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Панівці Борщівського району Тернопільської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
		Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини:
		Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2019року відносно ОСОБА_9 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді його госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом. 
		Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 .
		Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 12 червня 2018 року біля 19.00 год. ОСОБА_9 , знаходячись на узбіччі дороги вулиці Шевченка, що в с.Панівні Борщівського району Тернопільської області, поряд із домогосподарством № 34, де він проживає, під час суперечки, яка переросла у конфлікт, з ОСОБА_10 , наніс останньому декілька ударів дерев`яною палицею в область голови та тулуба, тим самим заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року зазначену ухвалу місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 зазначає про незаконність судових рішень в частині вирішення цивільного позову та порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог потерпілої, що батьки ОСОБА_11 знали про його психічний стан і не зробили нічого для відвернення завданої шкоди. Також вказується, що суд безпідставно не визнав доказами документи на підтвердження матеріальних збитків.
		У запереченнях на касаційну скаргу потерпілої захисник ОСОБА_9  адвокат ОСОБА_8 вказує на безпідставність доводів касаційної скарги потерпілої та просить залишити судові рішення без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Потерпіла ОСОБА_6 та її представник підтримали касаційну скаргу, просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Потерпіла при цьому зазначила, що вважає також незаконною в частині вирішення цивільного позову і ухвалу суду першої інстанції.
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілої.
		Захисник ОСОБА_8 , яка взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважала її безпідставною.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанції встановлено факт вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та застосовано до нього, як до особи, ще на момент вчинення нею цього діяння і на час постановлення судових рішень не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, примусові заходи медичного характеру.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1186 Цивільного кодексу України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв`язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, неповнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.
		Тобто правила цієї норми матеріального закону передбачають такі основні вимоги, яким повинні відповідати такі особи на момент завдання шкоди  це проживати разом з цією особою та знати про її психічний розлад або недоумство.
		Суд першої інстанції відмовив потерпілій ОСОБА_6 у задоволенні її цивільного позову з тих підстав, що в ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б вказували на те, що батьки ОСОБА_9 достовірно знали про психічний розлад та не вжили заходів щодо запобігання шкоди. 
		Також суд зазначив, що на обліку в психіатра ОСОБА_9 не перебував, будь-які дані щодо його незадовільного психічного стану за період більше 20 років відсутні, за місцем проживання не проявляв по відношенню до інших осіб будь-яких дій негативного характеру. Крім цього суд вказав, що відсутні дані, які б безперечно вказували на те, що батьки були належним чином обізнані про незадовільний психічний стан сина.
		З наведеними висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд.
		За положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Перевіривши доводи касаційної скарги потерпілої, матеріали кримінального провадження та судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що положення ст.370 КПК України судом першої інстанції у повному обсязі не дотримані, що в подальшому залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
		Зокрема, як було зазначено вище, суд першої інстанції відмовив у задоволенні цивільного позову з тих підстав, що не встановлено обставин, які б свідчили, що батьки ОСОБА_9 достовірно знали про психічний розлад та не вжили заходів щодо запобігання шкоди.
		Проте, в цій же ухвалі суд першої інстанції наводить показання законного представника ОСОБА_12 , яка є матір`ю ОСОБА_9 , відповідно до яких у останнього після розлучення з дружиною погіршився стан здоров`я, а тому приблизно у 1994 році його обслідували та дали направлення на лікування у м. Тернопіль, проте син не бажав лікуватись, тому у м. Тернопіль не поїхав. Також зазначила, що син замкнутий, ні з ким не спілкується. При цьому законний представник цивільний позов не визнала з тих підстав, що психічний стан здоров`я її сина для неї та чоловіка був прийнятний, що він ніколи не проявляв агресії по відношенні до них чи інших осіб. 
		Тобто, виходячи з наведеного, ухвала суду першої інстанції містить протиріччя щодо того, чи знали батьки про психічний розлад ОСОБА_9 , чи не знали, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 є передчасними. Крім того, в ухвалі апеляційного суду додатковою підставою для відмови в задоволенні позову вказується те, що відповідно до ст. 1186 Цивільного кодексу України шкода може бути стягнута з батьків особи, яка завдала шкоди, але не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, якщо вони є працездатними. Однак такий висновок апеляційного суду не узгоджується ані зі змістом указаної норми, яка такої умови не містить, ані з практикою Касаційного цивільного суду Верховного Суду (див., зокрема, постанова від 11 липня 2019 року у справі №717/304/16-ц).
		За положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		У касаційній скарзі потерпілої зазначається про незаконність як ухвали суду першої інстанції, так і ухвали суду апеляційної інстанції, проте у вимогах порушується питання про скасування лише ухвали апеляційної інстанції.
		У зв`язку з тим, що у касаційній скарзі оскаржуються судові рішення в частині цивільного позову, і цим не погіршується становище особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги потерпілої, скасувати як ухвалу апеляційного суду, так і ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову.
		При цьому, твердження потерпілої, які наводяться у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для задоволення її цивільного позову як в частині відшкодування моральної шкоди, так і в частині відшкодування матеріальної шкоди, мають бути перевірені судом першої інстанції під час нового розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 440, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга потерпілої ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
		З цих підстав Верховний Суд постановив:
		Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року та в порядку ч. 2 ст.433 КПК України ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2019 року відносно ОСОБА_9  скасувати в частині вирішення цивільного позову та призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...