Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/3812/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2020.
Дата набрання законної сили: 26.02.2020
Номер судового провадження: 61-14984ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 лютого 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 742/3812/18
		провадження № 61-14984св19
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року у складі судді Циганка М. О. і постанову Чернігівського апеляційного суду від                      05 липня 2019 року  у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Висоцької Н. В. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 липня 2019 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, у якому просила визнати недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, принижує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, яка поширена на Інтернет-ресурсі (веб-сайті) Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_18 , такого змісту:
		«...3 самого початку своєї роботи в податковій, ОСОБА_1 , маючи гарних вчителів одразу пізнала усі «прелесті» роботи по конвертації грошових коштів. При цьому, особливо у період правління «Сім`ї» проявився геній ОСОБА_1 ...».
		«... Спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_5 (колишній співробітник СБУ), під патронатом друга сім`ї - колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_6 угруповання сім`ї ОСОБА_1 прийняли до списку «довірених осіб» у сфері конвертації грошей та включили до т.з. «Державної програми по наповненню, держбюджету» - «конвертаційних площадок...».
		«...Завдяки цьому, ОСОБА_1 не дивлячись на досить молодий вік - 34 роки було призначено Головою Державної податкової адміністрації у Сумській області, а неофіційно - «куратором» діяльності площадок в Сумській області.
		При цьому чоловік узяв на себе всю роботу по організації фірм, каналів надходження тіньових грошей, пошук директорів, які самі не розуміли, що вони керують фірмами з багатомільйонним обігом.
		У період перебування на посаді ДПА в Сумській області ОСОБА_1 разом з чоловіком виконувала роль по створенню «податкової площадки» з метою незаконного формування податкових кредитів з ПДВ та подальшого використання цих кредитів іншими суб`єктами підприємницької діяльності для зниження податкових зобов`язань. Прикриття незаконної діяльності здійснювали також Голова Сумської державної адміністрації ОСОБА_10 .
		Вже за рік, тіньовий обіг грошових коштів за допомогою фіктивних операцій перевищив 2 млрд. грн. Її діяльність навіть не зупинили кримінальні справи, що були порушені Сумським Управлінням СБ України №№ 233, 255.
		Завдяки своєї діяльності (пресинг підприємців, звільнення підлеглих, які не виконували її усні протиправні вказівки), ОСОБА_1 настільки стала відомою (внутрішня безпека податкової вже була не в змозі постійно знищувати матеріали на неї)...».
		«...Прибувши на нове місто роботи ОСОБА_1 одразу вибрала
		собі помешкання для житла - номер « Президентський люкс» у готелі « Феріде плаза» (вартість проживання в якому становить близько 300 доларів за добу). Оплата за вказаний номер відразу лягла на плечі підприємців регіону.
		Схема роботи у Вінницькій області не мінялась, підприємствам примусово нав`язувались «площадочні» фіктивні контрагенти, для обготівкування коштів.
		Така діяльність дозволила ОСОБА_1 «вільготно» себе почувати і зараз:
		*будинок у Вишгороді вартістю біля 5 млн. доларів США;
		* маєток у с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області з окремим виходом до річки Дніпро площею близько 10 га. та вартістю біля 3 млн. доларів.
		І це не рахуючи нерухомого майна (квартир, офісів, розташованих у центрі м. Києва, Київській та інших областях), а також: дорогих автівок (близько 10, вартість кожної з яких перевищує 100 тис. доларів США), що зареєстровані на її чоловіка та членів її родини…».
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 на Інтернет-ресурсі (веб-сайті) Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_19 ». 
		Позивач вважає поширену в наведеній публікації інформацію недостовірною та неправдивою, оскільки вона містить відомості про події, які взагалі не існували, дана інформація створює негативну соціальну оцінку для оточуючих стосовно її особистості, порушує її право на повагу до честі, гідності та ділової репутації. 
		Позивач також зауважує, що автора поширеної інформації встановити неможливо, але, враховуючи, що реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_11 є ОСОБА_2 , який, за відсутності доказів іншого, є власником даного веб-сайту, вона звернулася з відповідним позовом про захист своїх порушених прав саме до цієї особи.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням від 26 березня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд позов ОСОБА_1 задовольнив повністю. 
		Рішення мотивоване тим, що інформація, викладена на сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» у статті « ІНФОРМАЦІЯ_9» стосовно позивача ОСОБА_1 за своїм змістом вказує на вчинення нею протиправної поведінки, звинувачуючи її у вчиненні протиправних дій, тобто, ця інформація не є оціночним судженням чи вираженням суб`єктивної думки й поглядів, адже автор статті висловив негативну інформацію щодо позивача та її нібито неправомірних дій під час роботи на керівних посадах у податкових органах, чим порушив її особисті немайнові права, при цьому зі сторони відповідача не було надано належних і допустимих доказів, що поширена інформація на сайті є дійсною, тому ця інформація є такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. На момент здійснення публікації статті: « ІНФОРМАЦІЯ_9» реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_11, власником веб-сайта ІНФОРМАЦІЯ_11 був саме ОСОБА_2 , тому він як власник веб-сайта відповідає за розміщену на ньому інформацію та за дотримання прав інших осіб при використанні сайту шляхом розміщення на ньому будь-якої інформації.
		Доводи відповідача про те, що він не є власником веб-сайта ІНФОРМАЦІЯ_11 спростовуються довідкою від 16 жовтня 2018 року Консорціума «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» (далі -УЦПНА) за № 238/2018-Д-ЦК, що є належним і допустимим доказом у цій справі. 
		Аргументи щодо незгоди відповідача з тим, що УЦПНА уповноважений надавати інформацію про власника веб-сайту спростовуються наявністю свідоцтва про акредитацію, виданого відповідно до закону.
		Посилання на те, що зміст поширеної інформації, не є таким, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки позивач є публічною особою та інформація про неї може викликати підвищений інтерес в суспільстві, а отже, може бути вільно висвітлена, суперечать змісту публікації, яка містить фактичні дані, а не оціночні судження, а викладені в ній відомості порочать честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 .
		На підтвердження того, що викладена у публікації статті інформація є такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, нею надано суду довідки Міністерства внутрішніх справ, Головного слідчого управління Служби безпеки України, управління Служби безпеки України в Сумській області та Генеральної прокуратури, згідно з якими відомості щодо кримінальних проваджень, повідомлень про підозру у вчиненні злочинів, направлення обвинувальних актів щодо ОСОБА_1 відсутні.
		Заява відповідача щодо застосування судом строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність на них не поширюється.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року змінено шляхом викладення резолютивної частини рішення в такій редакції: «Позов ОСОБА_1 до             ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково. Визнати недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права, поширену відносно ОСОБА_1 інформацію на Інтернет ресурсі (веб-сайті) «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_18 ), наступного змісту: «У період перебування на посаді ДПА в Сумській області ОСОБА_1 разом з чоловіком виконувала роль по створенню «податкової площадки» з метою незаконного формування податкових кредитів з ПДВ та подальшого використання цих кредитів іншими суб`єктами підприємницької діяльності для зниження податкових зобов`язань… Вже за рік, тіньовий обіг грошових коштів за допомогою фіктивних операцій перевищив 2 млрд. грн. Її діяльність навіть не зупинили кримінальні справи, що були порушені Сумським Управлінням СБУ України №№ 233, 235», в іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що УЦПНА за чинним на час розгляду справи законодавством надає послуги щодо фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет на підставі Порядку надання послуг з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтеренет, затвердженого Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (далі - ОП УМІЦ) від 01 серпня 2016 року. ОП УМІЦ уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет відповідно до статті 56 Закону України «Про телекомунікації» та розпорядження Кабінету Міністрів Уераїни від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA». 
		Власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та (або) отримувач послуг хостингу. Отже, наявна презумпція щодо власника веб-сайту, і доводити зворотну інформацію мав саме ОСОБА_2 . Відтак, його посилання на безпідставне покладення на нього обов`язку щодо доведення його непричетності до сайту ІНФОРМАЦІЯ_11, є хибними.
		Доводи про те, що особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати, так і не співпадати, а також на те, що реєстрація доменного імені не потребує жодної ідентифікації і додаткових перевірок даних особи реєстранта є безпідставними. ОСОБА_2 зазначає, що його дані були використані при реєстрації веб-сайту можливо ОСОБА_15 , який є співзасновником Громадської організації «Комітет по протидії корупції в органах влади» (далі - ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади»), що, на його думку, підтверджується доданою до відзиву на позов довідкою від 14 листопада 2018 року. В указаній довідці на запит адвоката УЦПНА надає відповідь про те, що у разі, якщо в матеріалах справи міститься підписаний лист від імені ОСОБА_15 , що він особисто реєстрував доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_18 .com.ua, зазначивши дані ОСОБА_2 , можливо зробити висновок, що саме ОСОБА_15 є відповідальним за функціонування цього веб-сайту. Проте матеріали цивільної справи не містять заяв ОСОБА_15 щодо реєстрації ним доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_11 з використанням даних ОСОБА_2 .
		Клопотання про залучення ОСОБА_15 як належного відповідача (або третьої особи) у суді першої інстанції не заявлялося, вказана особа, як свідок не допитувалася. Відповідь УЦПНА, на яку посилається ОСОБА_2 , була надана не на запит суду, а на адвокатський запит, отже, неможливо зробити висновок про те, чи існувала певна цивільна справа та чи була в ній наявна заява                    ОСОБА_15 і якого змісту, тощо. При цьому, УЦПНА, надаючи адвокату відповідь, припустило можливість того, що він є відповідальним за функціонування                      веб-сайту за умови визнання самим ОСОБА_15 цієї обставини. Разом з тим, доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Також є припущенням, а тому відхиляються апеляційним судом посилання відповідача на те, що адреса електронної пошти ОСОБА_15 відповідає адресі електронної пошти, яка була зазначена при реєстрації веб-сайту, як електронна адреса ОСОБА_2 , відповідач, як і ОСОБА_15 , є співзасновником ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади».
		Позивач, звернувшись з даним позовом відповідно до визначених вимог законодавства надала суду інформацію про власників веб-сайтів. Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, вказану інформацію на предмет достовірності і належності доказів, у тому числі заперечення ОСОБА_2 , перевірив у уповноваженої особи на можливість здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет установи та з посиланням на довідку УЦПНА зазначив, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі. Відповідач у поданій апеляційній скарзі не спростував у належний спосіб інформацію щодо того, що реєстрантом доменного імені був ОСОБА_2 .
		Безпідставними є доводи відповідача про те, що позивачем не залучено до участі у справи відповідачем автора статті - ОСОБА_17 ОСОБА_1 у порядку досудового врегулювання спору зверталась до Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» і просила вилучити зі шпальт газети спірну статтю, проте її звернення повернулось неврученим з відміткою «не розташовано», отже, цей Інтернет-ресурс за місцем його офіційної реєстрації не розташований. З інформації про портал, яка знаходиться в загальному доступі на сайті Національного антикорупційного порталу, вбачається, що ОСОБА_17 не входить до редакційної колегії, не є журналістом цього Інтернет-ресурсу. У матеріалах даної цивільної справи відсутня жодна інформація відносно того, що указана особа реально існує та її можливо ідентифікувати. Отже, автора статті встановити неможливо. 
		Суд не взяв до уваги посилання ОСОБА_2 на низку судових рішень, у яких суд відмовив у задоволенні позовів про захист честі і гідності з огляду на незалучення належного відповідача, оскільки в зазначених справах автори статті були реальними людьми, особа яких сторонам по справі була відома.
		Суд першої інстанції не врахував, що на момент публікації спірної статті позивач була публічною особою, обіймала посаду керівника Державної податкової служби у Вінницькій області та залишив поза увагою те, що частина висловлювань, які позивач просить спростувати, не містять конкретних даних щодо оцінки її дій в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використання у них мовних засобів. Доводи позивача щодо характеру оціночних суджень, викладених у спірній статті, ґрунтуються на власному розумінні і трактуванні тез і висловлювань, що з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують їх зміст як оціночних суджень. Частина наведених вище фраз, які позивач просить визнати недостовірними, позивачем вирвані з контексту статті і без взаємозв`язку з іншими викладеними в ній обставинами самі по собі окремо негативної інформації не містять. З огляду на характер висловлювань та використання мовних засобів (написання слів у дужках, алегорій), автор статті скоріше не викладав у ній факти щодо трудової діяльності позивача, а поширював критичні зауваження або припущення щодо неї, які ґрунтувалися на його власному розумінні та трактуванні обставин, про які він писав. 
		Частина ж інформації не є оціночними судженнями автора і прямо звинувачує ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення при виконанні посадових обов`язків під час роботи у податкових органах, що мало на меті зниження податкових зобов`язань для суб`єктів підприємницької діяльності, що зумовило порушення щодо неї СБУ кримінальних справ. Оскільки матеріалами цивільної справи підтверджено відсутність щодо позивача будь-яких кримінальних проваджень, повідомлень про підозру у вчиненні злочинів або направлення обвинувальних актів, суд першої інстанції правильно визнав зазначену інформацію недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права позивача.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		05 серпня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 липня 2019 року, в якій просила суд касаційної інстанції скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 липня 2019 року та залишити в силі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від                         26 березня 2019 року.
		08 серпня 2019 року ОСОБА_2 через представника                                      ОСОБА_18 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 липня  2019 року, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції  і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Також відповідач просив зупинити дію рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 05 липня 2019 року.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
		Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 05 липня 2019 року.
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неправомірно визначив оціночними судженнями та такими, що не містять зазначення на конкретні правопорушення, фактичні дані частину поданої на веб-сайті інформації, які не є такими. Зазначена апеляційним судом як оціночна інформація містить фактичні дані. Така інформація є оціночною, спрямована на повідомлення третім особам про вчинення позивачем правопорушень і дій, що є неприйнятними в суспільстві з точки зору моралі, етики, не є оціночними, не містить алегорії, сатири, гіперболи, не є припущеннями та критикою діяльності, її можна перевірити на достовірність, а тому вона може бути спростована. Ця інформація є інсинуацією, навмисним повідомленням негативних, неправдивих відомостей з метою зганьбити, заплямувати, знеславити позивача, що подається натяком, а не прямою вказівкою на факти і обставини. Така інформація має надзвичайно злісний і образливий характер, навмисно повідомляє негативні факти та неправдиві відомості з метою зганьбити та заплямувати позивача, позивач звинувачена у злочинній діяльності в сфері конвертації грошей, створено уявлення про існування злочинного угрупування, яке займається незаконною діяльністю у сфері конвертації грошей, до складу якого належить і позивач. 
		Позивач не має тієї нерухомості та дорогих автомобілів, про які йдеться у повідомленні, що спростовується даними відповідних реєстрів, довідки з яких наявні в матеріалах справи. Позивач не притягалася до кримінальної відповідальності, щодо неї відсутні кримінальні провадження, що також підтверджено документально. Перед публікацією таких відомостей щодо позивача вони не були перевірені Інтернет-ресурсом. Зазначеним обставинам суд першої інстанції надав належну оцінку, проте апеляційний суд скасував рішення першої інстанції неправомірно. Часткове визнання негативної і недостовірної інформації, поширеної щодо позивача, не поновлює її немайнові права. 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що він не є належним відповідачем, оскільки інформація, на яку посилається позивач, як на підтвердження того, що веб-ресурс «АНТИКОР» зареєстрований відповідачем, є недостовірною, його дані неправомірно використані при реєстрації доменного імені ОСОБА_15 
		 Інформація, надана УЦПНА з Інтернет-сервісу «WHOIS Server», є недостовірною, оскільки згідно з Регламентом публічного Інтернет-сервісу «WHOIS Server» він є джерелом публічної інформації про доменні імена, адміністратор не несе відповідальності за достовірність та актуальність інформації, що надається таким сервісом. 
		Сама реєстрація доменного імені здійснюється в онлайн-режимі та на підставі даних, повідомлених особисто заявником (реєстрантом доменного імені) без проведення ідентифікації його особи та додаткових перевірок таких даних реєстратором доменного імені. 
		УЦПНА, надаючи довідку, що власника веб-сайту, не здійснило перевірки відповідної інформації, в тому числі шляхом звернення до реєстратора та хостинг-провайдера доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_11 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостпро» (далі - ТОВ «Хостпро»). 
		Відповідач звертався до УЦПНА, посилався на заяву ОСОБА_15 про те, що він був реєстрантом зазначеного доменного імені, вказавши при цьому дані відповідача, і УЦПНА надало відповідь, що могла відбутися ситуація, яка зазначена у заяві ОСОБА_15 . Тому відповідач вважає, що саме ОСОБА_15 є особою, яка відповідальна за функціонування зазначеного веб-сайту.
		Відповідач посилається на лист, наданий ТОВ «Хостпро» до Стятошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року № 73, в якому зазначено, що в онлайн-замовленні на сайті hostpro клієнт вказав своє прізвище, ім`я, по батькові -                    ОСОБА_15 .  Це спростовує дані, надані УЦПНА, про те, що реєстрантом цього веб-са йті був позивач. Зазначеним обставинам суди не дали належної оцінки. Крім того, при реєстрації доменного імені зазначена електронна пошта                         ОСОБА_15 - ІНФОРМАЦІЯ_21, також відповідач не має відношення до адреси, зазначеній під час реєстрації - ця адреса є адресою Національного антикорупційного порталу «Антикор». 
		Органом, уповноважений надавати дані щодо реєстрантів доменних імен відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р є ОП УМІЦ. У цьому розпорядженні не йдеться про право цього суб`єкта делегувати надані повноваження. 
		Крім того, відповідач вважає, що і ОП УМІЦ не може надавати достовірної інформації щодо власника веб-сайту, оскільки не є володільцем такої інформації, а інформація, яка ним надається, є припущеннями. Достовірна інформація про власника веб-сайту може бути отримана в хостинг-провайдера веб-сайту, про що зазначено ОП УМІЦ у відповіді від 28 грудня 2016 року № 5-189/16. У довідці УЦПНА від 16 жовтня 2018 року № 238/2018-Д-ЦК наведена інформація про хостинг-провайдера веб-сайту - Variti International GmbH. 
		Заснований на припущенні висновок суду про те, що ОСОБА_2 є реєстрантом доменного імені та власником веб-сайту, оскільки в соціальній мережі www .facebook.comзареєстрована сторінка «ІНФОРМАЦІЯ_22», яку підтримує відповідач, на якій зазначено номер телефону, вказаний під час реєстрації веб-сайту. Суд не роз`яснив, що мається на увазі під підтримкою сторінки в соціальній мережі та як це стосується веб-ресурсу «АНТИКОР».
		Припущенням є висновок, наведений у довідці УЦПНА від 16 жовтня 2018 року            № 238/2018-Д-ЦК про те, що ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади» може мати відношення до створення та функціонування сайту ІНФОРМАЦІЯ_11 та є ймовірним власником останнього, оскільки така інформація розміщена в Інтернет-архіві веб сайту ІНФОРМАЦІЯ_11, де зазначено, що даний ресурс створено за сприянням цієї громадської організації. Проте при цьому мало бути доведено походження такої інформації за допомогою належних і допустимих доказів. Оскільки таких доказів немає, то ця інформація є припущенням. 
		На даний час в Україні відсутній Єдиний реєстр власників веб-сайтів, про що зазначено у відповіді УЦПНА від 05 жовтня 2018 року № 79-ЦК. Це, а також відсутність порядку створення та реєстрації веб-сайтів, виключає можливість достовірного встановлення факту реєстрації цих сайтів певною особою.
		Належними відповідачами в цій справі є автор статті та власник веб-сайту. Автор статті не був залучений до участі у справі. Позивач не надала належних і допустимих доказів того, що інформація поширена невідомою особою.
		Відповідач не має відношення до поширеної інформації і веб-сайту, на якому вона поширена. 
		Інформація, поширена щодо позивача, є оціночними судженнями, а її зміст не порушує прав позивача. Позивач є публічною особою, щодо якої допустима ширша критика порівняно з пересічним громадянином.   
		Твердження судів попередніх інстанцій про те, що відповідач має спростовувати інформацію, яка надана УЦПНА, є неправильним, адже обґрунтування належності відповідача є обов`язком позивача. 
		У заяві, надісланій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2020 року, відповідач просив застосувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18 та від             18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17.
		Доводи відзивів сторін 
		У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, в якій просила залишити його касаційну скаргу без задоволення, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги щодо неналежного відповідача суперечить статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідно до якої власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
		Відповідно до частини третьої пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. 
		Зазначені приписи позивач виконала, надавши відповідну довідку УЦПНА від                16 жовтня 2018 року № 238/2018-Д-ЦК, відповідно до якої власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_11 є відповідач. Заперечення відповідача проти цих даних ґрунтуються виключно на припущеннях. Судами обох інстанцій була надана належна оцінка всім наявним у справі доказів щодо власника веб-сайту, наданим як позивачем, так і відповідачем. Відповідач не надав належних доказів на спростування інформації, що він є власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_11, тоді як вина відповідача презумується. 
		Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень  ОСОБА_2 є відповідачем у десятках справ, пов`язаних із захистом честі, гідності, ділової репутації осіб у зв`язку з публікацією статей на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_11. Проте відповідач не вчинив дій щодо виключення даних про себе як реєстранта цього доменного імені. Відповідачем не надано доказів передання прав на це доменне ім`я іншим особам. 
		Доводи про протиправне незалучення співвідповідачем автора поширеної інформації, спростовуються обставинами та доказами у справі. Адвокатом позивача робився запит Національному антикорупційному порталу «АНТИКОР» на зазначену на порталі адресу, проте запит повернувся без вручення. На порталі наведений склад авторів порталу, серед якого немає ОСОБА_17 , зазначеного у публікації. Тому відсутня можливість встановлення дійсного автора поширеної інформації, з огляду на що власник веб-сайту несе відповідальність за розміщену на веб-сайті інформацію. 
		Твердження відповідача про оціночний характер поширеної щодо позивача інформації спростовується змістом такої інформації, що має твердження про факти, які є недостовірними, а сама інформація є негативною, що порушує немайнові права позивача. 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення. 
		Фактичні обставини, встановлені судом 
		08 жовтня 2014 року на Інтернет ресурсі (веб-сайті) Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» з доменним ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_11 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_18 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 », що містить інформацію, яку позивач просила визнати недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, принижує честь, гідність та ділову репутацію:
		УЦПНА надав довідку від 16 жовтня 2018 року №  238/2018-Д-ЦК, відповідно до якої власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та (або) отримувач послуг хостингу. За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_11 встановлено, що інформаційна діяльність на ньому здійснюється від імені «Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР». Даний ресурс створений за сприянням ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади», що дозволяє зробити висновок, що громадська організація може мати відношення до створення та функціонування веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_11, зокрема, станом на 08 жовтня 2014 року, та ймовірно є власником останнього.
		При цьому, в Реєстрі громадських об`єднань, розміщеному на веб-сайті Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, міститься інформація про ГО «Комітет по протидії корупції в органах влади», зокрема, що одним із її засновників є ОСОБА_2 
		Реєстратору доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_11 - компанії Gransy s .r.o. , реєстрантом цього доменного імені були повідомлені наступні дані: ОСОБА_2 ,                             тел.: НОМЕР_3; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_21. При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, містяться, зокрема, такі відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 - місце проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 .
		Також у довідці зазначено, що станом на 08 жовтня 2014 року власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_11 є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_11 - ОСОБА_2 , а станом на дату видачі цієї довідки - компанія Teka-Group Foundation, якщо інше не визначене умовами договору між останнім та отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній. 
		Свідоцтвом про акредитацію ОП УМІЦ підтвердило компетентність УЦПНА у проведенні фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, а також видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів або інформацією про їх встановлення відповідно до договору про акредитацію від 11 квітня 2016 року.
		Згідно із статутом ОП УМІЦ останнє не може надавати послуги третім особам у разі, якщо для надання таких послуг воно акредитувало інші організації, а отже, скеровує осіб, які звертаються, та суди до УЦПНА за отриманням інформації, в тому числі, про власників веб-сайту.
		Відповідно до довідки відділу адміністративних послуг Прилуцької міської ради Чернігівської області від 10 грудня 2018 року ОСОБА_2 в реєстрі територіальної громади значиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до довідок Міністерства внутрішніх справ, Головного слідчого управління Служби безпеки України, управління Служби безпеки України в Сумській області та Генеральної прокуратури відомості щодо кримінальних проваджень, повідомлень про підозру у вчиненні злочинів, направлення обвинувальних актів щодо ОСОБА_1 відсутні.
		ОСОБА_1 в порядку досудового врегулювання спору зверталась до Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» і просила вилучити зі шпальт газети спірну статтю, проте її звернення повернулось неврученим з відміткою «не розташовано».
		З інформації про портал, яка знаходиться у загальному доступі на сайті Національного антикорупційного порталу, вбачається, що ОСОБА_17 не входить до редакційної колегії, не є журналістом цього Інтернет-ресурсу.
		Позивач на час розміщення інформації на веб-сайті була публічною особою, обіймала посаду керівника Державної податкової служби у Вінницькій області.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.
		Відповідно до статей 91, 94, 201, 277 ЦК України самостійним об`єктом судового захисту є особисті немайнові права як фізичних, так і юридичних осіб. Особливим способом захисту та відновлення зазначених прав є, зокрема, спростування недостовірної інформації, внаслідок поширення якої такі права порушені.
		Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Для застосування обраного позивачем способу захисту (відновлення) прав необхідно, щоб інформація була поширеною (доведеною до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб), стосувалася позивача, була недостовірною (такою, що не відповідає дійсності), порушувала особисті немайнові права позивача. 
		Поширенням інформації є: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Доводи касаційної скарги відповідача про те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права при визначенні суб`єкта, який несе відповідальність за поширення інформації стосовно позивача на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР», є необґрунтованими.
		Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що електронна (цифрова) інформація - це аудіовізуальні твори, музичні твори (з текстом або без тексту), комп`ютерні програми, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення, що знаходяться в електронній (цифровій) формі, придатній для зчитування і відтворення комп`ютером, які можуть існувати і (або) зберігатися у вигляді одного або декількох файлів (частин файлів), записів у базі даних на зберігаючих пристроях комп`ютерів, серверів тощо у мережі Інтернет, а також програми (передачі) організацій мовлення, що ретранслюються з використанням мережі Інтернет.
		У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що:
		- веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;
		- власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;
		- власник веб-сторінки - це особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;
		- доменне ім`я - це ім`я, що використовується для адресації комп`ютерів і ресурсів в Інтернеті.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
		Відповідно до статті 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції. Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет;                               2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог. Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.
		Отже, дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Відповідно до пункту 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» ОП УМІЦ створено з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру та системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA». 
		Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ОП УМІЦ уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет і з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет акредитувало та підтвердило компетентність УЦПНА у здійсненні відповідних функцій щодо українського сегменту мережі Інтернет. 
		Згідно із статутом ОП УМІЦ останнє не може надавати послуги третім особам у разі, якщо для надання таких послуг воно акредитувало інші організації, і скеровує осіб, які звертаються, та суди до УЦПНА за отриманням інформації, в тому числі, про власників веб-сайту.
		Під час розгляду справи відповідач не спростував дані, що підтверджуються  письмовими доказами, наданими позивачем, про те, що відповідач на час поширення інформації щодо позивача був реєстрантом веб-ресурсу, на якому ця інформація була розміщена. Відповідач не надав належних і допустимих доказів доказів того, що власник доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_11 на час зазначеної публікації передав це доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема, на підставі відповідного договору, а також доказів того, що користування цим доменним ім`ям здійснювалося без належної правової підстави іншою особою. 
		Суди попередніх інстанції надали належну оцінку тим доказам, на які відповідач посилався в обґрунтування заперечень про те, що він був вказаний реєстраном доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_11 іншою особою. 
		Наведені з цього приводу доводи у касаційній скарзі відповідача по суті зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не належить до встановлених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України меж перегляду справи.
		Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 742/1159/18 та від 18 грудня 2019 року у справі № 742/286/17 є безпідставними, оскільки їх зміст не свідчить про тотожність обставин цих справ, оскільки факти поширення інформації, з приводу яких у цих справах заявлялися позови, мали місце в інші періоди, а у справах наявний різний обсяг доказів. 
		Безпідставними є доводи відповідача про незалучення до справи як співвідповідача автора публікації.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та (чи) місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Позивачем на підставі письмових доказів доведено факт неможливості встановлення автора зазначеної публікації, відповідачем не надано доказів, на доведення його заперечень з цього приводу, які б містили дані, що дозволяли ідентифікувати автора публікації.
		Доводи касаційної скарги відповідача про неправильне визначення судами попередніх інстанцій розміщеної на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» інформації такою, що порушує права позивача, а також доводи касаційної скарги позивача щодо неправомірного зменшення апеляційним судом обсягу інформації, визнаної недостовірною і такою, що порушує права позивача, є необґрунтованими.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Під час вирішення питання про визнання поширеної інформації недостовірною, повинен визначатися характер такої інформації та з`ясовуватися, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.
		У статті 10 Конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.
		У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.
		Разом з цим, у таких справах як «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), в яких йшлось про публічну критику політиків, ЄСПЛ дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.
		Журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення ЄСПЛ у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom» від 26 листопада 1991 року). 
		ЄСПЛ вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.
		Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не лише «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ у справі «Карпюк та інші проти України»від 06 жовтня 2015 року, заяви № 30582/04, 32152/04).
		Судами попередніх інстанцій правильно встановлено факт порушення прав позивача поширенням щодо неї інформації, з приводу якої заявлений позов, з урахуванням сутності такої інформації, яка містить не лише допустимі оціночні судження, але й негативну недостовірну інформацію, яку не можу бути віднесено до оціночної і такої, яка стосується допустимої критики та оцінки роботи посадової особи, а стосується тверджень про факти, що були спростовані письмовими доказами, наданими позивачем. 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині тієї інформації, що була поширена стосовно позивача та визнається судом недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, апеляційний суд обґрунтовано визначив відмінність між фактичними твердженнями та оціночними судженнями, врахував особливості публічної критики щодо посадових осіб, а також, характер висловлювань і використання мовних засобів (написання слів у дужках, алегорій) щодо критичних зауважень і припущень щодо позивача, які ґрунтувались на власному розумінні та трактуванні обставин, про які писав автор публікації, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		Інша інформація, визнана судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, не є оціночними судженнями автора і прямо звинувачує позивача в скоєнні кримінального правопорушення при виконанні посадових обов`язків під час роботи в податкових органах, що мало на меті зниження податкових зобов`язань для суб`єктів підприємницької діяльності та зумовило порушення щодо неї кримінальних справ. Оскільки судами встановлена відсутність щодо позивача будь-яких кримінальних проваджень, повідомлень про підозру у вчиненні злочинів або направлення обвинувальних актів, суди попередніх інстанцій правильно визнали зазначену інформацію недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача.
		Інші доводи касаційних скарг в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, неправильного розуміння скаржниками вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження, з приводу чого судами попередніх інстанцій докладно викладено мотиви в оскаржуваних рішеннях.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Судом першої і апеляційної інстанції правильно встановлені обставини справи,  застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року у незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 липня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:В. М. Ігнатенко   В. С. Жданова    В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...