Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 626/447/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого.
Надіслано судом: 10.03.2020. Зареєстровано: 11.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2020.
Дата набрання законної сили: 10.04.2020
Номер судового провадження: 1-кп/626/72/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220350000660

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 626/447/20
		Провадження № 1-кп/626/72/2020 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   10 березня 2020 року м.Красноград
		Красноградський районний суд Харківської області
		у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участі секретаря ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в матеріали кримінального провадження № 12019220350000660 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, неодруженого, непрацюючого , раніше засудженого: 17.06.1997 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст.140,ч.1 ст.141 КК України до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 10.12.1997 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровськ за ч.2 ст.140 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 04.04.2000 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.1 ст.101 КК України до 5 років позбавлення волі; 15.05.2000 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст.140, ч.1 ст.215-3 , ст.208 КК України до 6 років позбавлення волі; 24.05.2006 року Кегичівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, 09.08.2011 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 186, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1 ст.304, ч.1 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.2 ст.185 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, 12.08.2019 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі, відповідно до ст.75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.297 КК України,- 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 в ніч на 13 листопада 2019 року повторно, з корисливих мотивів проник через хвіртку на територію садиби за адресою: АДРЕСА_2 . Після цього обвинувачений ОСОБА_4 виявив і викрав в кімнаті будинку одностулкове металопластикове вікно з відкриванням ТМ "Rota", що коштувало 2223 грн., одностулкове металопластикове вікна без можливості відкривання (глухе) ТМ "Rota", що коштувало 2048 грн., москітну сітку за ціною 25 грн та пластиковий підвіконник, що коштував 370 грн. Своїми діями ОСОБА_4 завдав потерпілій ОСОБА_5 збитки на 4666 грн. Викраденим майном розпорядився на свій розсуд, цивільний позов не заявлено.
		ОСОБА_4 у період часу з 01 грудня до 27 грудня 2019 року, точна дата не встановлена, перебуваючи на території цвинтарю по вул. Богдана Хмельницького в с. Піщанка Красноградського району Харківської області, керуючись умислом спрямованим на заволодіння предметами, які перебувають на могилі, викрав з могили ОСОБА_6 , померлого в 2012 році, три металеві труби, що використовувалися як опори для надгробної плити. Після чого обвинувачений залишив територію цвинтаря, спричинивши шкоду потерпілій ОСОБА_7 .
		Також ОСОБА_4 у період часу з 01 грудня до 27 грудня 2019 року, точна дата не встановлена, повторно, перебуваючи на території цвинтарю по вул. Богдана Хмельницького в с.Піщанка Красноградського району Харківської області, керуючись умислом спрямованим на заволодіння предметами, які перебувають на могилі, повторно викрав з могили ОСОБА_8 , померлої в 1991 році, дві металеві труби, що використовувалися як опори для надгробної плити. Після чого обвинувачений залишив територію цвинтаря, спричинивши шкоду потерпілій ОСОБА_9 .
		Крім цього, 07 січня 2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, обвинувачений ОСОБА_4 , з корисливих спонукань та повторно, пошкодив запірний пристрій дверей і проник до гаражу, за адресою: вул. Дзержинського с.Піщанка Красноградського району Харківської області. Пошкодивши стіни, обвинувачений викрав три металеві труби виготовлені із чорного металу загальною вагою 320 кг., що коштували 1184 гри., які слугували опорою для бетонного перекриття гаража. Своїми діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому КлєвайкінуВ.1. матеріальну шкоду в сумі 1184 грн. Викраденим майном розпорядився на свій розсуд, цивільний позов не заявлено.
		   У пред`явленому обвинуваченні  ОСОБА_4 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 297 КК Українивизнав повністю. Не оспорював факти викладені в обвинувальному акті та показав, як викладено вище, підтвердивши обставини вчинених ним кримінальних правопорушень. Просив суворо його не карати, розкаявся у скоєному. 
		   Суд, відповідно до ч.3ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		   Суд вважає доведеним, що обвинувачений  ОСОБА_4 13 листопада 2019 року, 07 січня 2020 року, умисно, таємно, із корисливих спонукань, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно та з проникненням до житла , ці дії необхідно кваліфікувати за ч.3ст.185 КК України.
		   Дії обвинуваченого в період з 01 грудня до 27 грудня 2019 року суд кваліфікує за ч.3 ст.297 КК України, тобто незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, вчиненому з корисливих мотивів та повторно.
		   При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень. Відповідно дост.12 КК України, злочини передбачені ч.3ст. 185, ч.3 ст.297 КК Україниє тяжкими.
		   Враховуються дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що  ОСОБА_4 був раніше засудженим, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, проживає за рахунок випадкових заробітків.
		   Згідност. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують його.
		   Обставинами, які пом"якшують покарання, згідно зіст.66 КК України, суд вважає те, що обвинувачений  ОСОБА_4 розкаявся у вчинених злочинах, активно сприяв у їх розкритті, заподіяна потерпілим матеріальна шкода відшкодована. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно дост.67 КК України, є рецидив злочинів.
		   Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2ст.50 КК України,відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		   Згідно зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		   Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання, в тому числі і в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, суд керується висновками Верховного Суду України, зазначеними у постанові № 5-48к-13 від 23 січня 2014 року.
		Зокрема в цій постанові Верховним Судом України сформульовано правовий висновок щодо реалізації в судовій практиці поняття судової дискреції (судового розсуду), яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судової дискреції (судового розсуду) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого  ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити  ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу обвинуваченого, пом`якшуючих покарання обставин, позиції сторони обвинувачення, захисту висловлену під час судових дебатів, в межах санкції 3 ст.185, ч.3 ст.297 КК Україниіз застосування ст.70 КК України. 
		Визначаючи остаточне покарання обвинуваченому, суд вважає доцільним призначити покарання за сукупністю злочинів відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.
		Згідно правової позиції, викладеної у п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", у разі призначення покарання за кількома вироками суд на підставі ст.71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, приєднує повністю або частково покарання (або його невідбуту частину), яке було призначене за попереднім вироком.
		Як передбачено ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
		Суд, призначаючи покарання  ОСОБА_4 враховує, що після постановлення вироку Красноградського районного суду Харківської області від 12 серпня 2019 року, яким він засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, відповідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки, обвинувачений до повного відбуття покарання за даним вироком вчинив нові злочини. Тому суд вважає вірним, на підставі ст.71 КК України, що до покарання призначеного за новим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, приймаючи до уваги положення ст.72 КК України.
		Початок строку відбування покарання суд вважає правильним рахувати з 16 січня 2020 року, відповідно до ухвали Красноградського районного суду Харківської області від 16 січня 2020 року про застосування щодо  ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. 
		   Питання про речові докази та документи суд вирішить відповідно до ст.100 КПК України. Заходи забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 17 січня 2020 року підлягають скасуванню. Запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити до вступу вироку в законну силу.
		   Керуючись ст.ст. 368-374 КПК Українисуд,-
		УХВАЛИВ:
		 
		   Визнати  ОСОБА_4 винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.297 КК України.
		Призначити  ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч.3 ст.297 КК України у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі. 
		   Відповідно до ст. 70, ст.72 КК України, за сукупністю вказаних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначити  ОСОБА_4 покарання 3 (три) роки позбавлення волі.
		   Відповідно до ст.71, ст.72 КК України до покарання за даним вироком приєднати  ОСОБА_4 частково покарання, призначене за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 12 серпня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років обмеження волі, та визначити  ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі. 
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_4 відраховувати з дня його фактичного затримання 16 січня 2020 року. Запобіжний захід у виді тримання під вартою  ОСОБА_4 продовжити до вступу вироку в законну силу.
		   Арешт накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 17 січня 2020 року - скасувати.
		   Речові докази по справі: фрагменти металевих труб, що передані ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - вважати повернутим законному володільцю. Металопластикові вікна ТМ "Rota", що передані ОСОБА_5 - вважати повернутими власнику. 
		   Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області впродовж 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.
		   
		   Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...