Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/755/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2020. Зареєстровано: 13.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2020.
Дата набрання законної сили: 10.03.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.03.2020 року                               м. Дніпро                           Справа №  908/755/19
		       Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді  Кощеєва     І.М. ( доповідач )     
		суддів:                       Кузнецової І.Л., Чус О.В.
		 
		секретар судового засідання Пінчук Є.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
		Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича  
		на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 р. 
		(суддя Дроздова С.С., Федорова О.В., Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст постанови складено 20.12.2019 р.) по справі
		за позовом            Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича 
		                              ( Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, село Водяне)
		до відповідача 1: Головного управління Національної поліції в Запорізькій області 
		                              ( м. Запоріжжя ) 
		до відповідача 2: Прокуратури Запорізької області 
		                              ( м. Запоріжжя )
		до відповідача 3: Головного управління державної казначейської служби України 
		                              у Запорізькій області 
		                              ( м. Запоріжжя )
		про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури
		                              ВСТАНОВИВ:  
		Фізична особа-підприємць Чорний Андрій Іванович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Прокуратури Запорізької області, Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури, в якому просив суд: стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області 281 217 грн. збитків, понесених у зв`язку із втратою майна; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області 100   000 грн.; стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратури Запорізької області на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича  всі документально підтверджені судові витрати.
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 р.  в позові відмовлено.
		Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємць Чорний Андрій Іванович подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення   та прийняти нове рішення, яким   позов  задовольнити частково, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь  Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та прокуратурою Запорівзької області 100 000,00 грн. 
		В обгрунтування апеляційної скарги, щодо відшкодування моральної шкоди Скаржник з посиланням на ст. 23 ЦК України зазначає, що для відновлення попереднього стану ділової репутації Позивача необхідні значні час та зусилля. В даному випадку мало місце завдання моральної шкоди Позивачу, оскільки останній дійсно зазнав втрат немайнового характеру. Враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації Позивача, тривалість неможливості здійснювати господарську діяльність, користуватися майном, час та зусилля необхідні для відновлення репутації Позивача, виходячи із засад розумності та справедливості, Скаржник вважає, що обгрунтованим є розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, що підлягає стягненню з Відповідачів, у розмірі 100 000,00 грн. 
		Скаржник наголошує на тому, що невиконання Відповідачами -1, -2 покладених на них Кримінальним процесуальним кодексом України обов`язку щодо повернення майна, свідчить про вчинення ними протиправних дій, які призвели до настання наслідків у вигляді заподіяння Позивачу збитків ( на той момент ). Протиправна діяльність Відповідача -1, -2 встановлена не лише ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 р. та ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 р., які в силу ч. 6 ст. 75 ГПК України є обов`язковими для господарського суду, а й рішенням Ради бізнес омбудсмена № DCR-2019/3/5-17655 від 05.03.2019 р. 
		Водночас, на думку Скаржника, наявність шкоди, завданої Позивачеві, полягає у протиправному позбавленні Позивача об`єктів права приватної власності на загальну суму 281 217,00 грн., що й складає розмір завданої шкоди. Крім того, неправомірні дії Відповідача -1, -2 щодо вилучення майна, прийняття незаконного рішення про передачу такого майна сторонній особі без правової підстави та неповернення його власнику призвели до завдання Позивачу збитків, оскільки він втратив належне йому майно, що свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між цими діями, рішеннями та бездіяльністю та шкодою, що завдано.
		При цьому Скаржник зазначає, що станом на сьогоднішній день майно вилучене у ході проведення обшуку було повернуто власнику ( Позивачу у справі ), однак повернення майна відбулось виключно з підстав подання позовної заяви та наявності підстав для її задоволення. Невиконання цього обов`язку є порушенням, на яке Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу в своїх численних рішеннях, в тому числі у справах проти України.
		Відтак, на думку Скаржника, правовому захисту на підставі норм Конвенції підлягають як право Позивача вимагати виконання судового рішення про повернення майна, так і право мирного володіння майном, яке полягає у отриманні ( поверненні у власність ) майна і отриманні прибутків від нього. У зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню із самостійних, зазначених вище підстав, які ґрунтуються на приписах Конвенції.
		Від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Головне управління не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
		Зокрема, Головне управління посилається на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлені процесуальні рішення, які б приймались слідчим органу досудового розслідування в структурі Головного управління Національної поліції в Запорізькій області із порушенням КПК України.
		Відповідач-1 також вказує на те, що Позивачем не надано суду доказів на підтвердження душевного болю, страждань, дискомфорту, що порушувало його душевний спокій, принижувало його честь, гідність та ділову репутацію, а також спричинило втрату ділової активності. Тобто, вимоги Позивача не мають обґрунтованого підтвердження і не підкріплені належними доказами.
		Крім того, Відповідач-1 зазначає про те, що Позивачем не надано доказів щодо втрат немайнового характеру та моральних страждань, хоча чинним законодавством він зобов`язаний надати докази до суду. Його вмотивування моральної шкоди грунтуються лише на його поясненнях та особистих твердженнях, що не може бути належним доказом у справі.
		Від прокуратури Запорізької області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокуратура не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
		Зокрема, Відповідач-2 посилається на те, що слідчим відділом Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080060001294 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 188-1, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України. У межах указаного кримінального провадження 25.07.2018 р. на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018  р. проведено обшук будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено 23 технічні прилади з написом Antminer S9 із блоками живлення, які належать Чорному А.І . Таким чином, співробітниками правоохоронних органів проведено вказані обшуки та вилучення предметів і речей на законній підставі.
		З огляду на проведення обшуку, накладення арешту на майно Позивача та призначення щодо нього експертизи на підставі ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018 р., 26.07.2018 р., 09.08.2018 р. відповідно, повного виконання прокурором ухвали слідчого судді Орджоніківського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 р., а також об`єктивну неможливість повернути Позивачу вилучене майно, Прокурор вважає безпідставними доводи Скаржника щодо протиправності дій Відповідача - 2 у спірних правовідносинах.
		Відповідач-2 також вказує на те, що ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 р. та слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 р. не є належними, достовірними та достатніми доказами на підтвердження протиправності, незаконності рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження № 12018080060001294. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації учасникам кримінального провадження свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, рішень слідчого судді, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством. Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.01.2019 р. по справі № 638/1413/17 та від 13.03.2019 р. по справі № 454/1462/16-ц.
		Крім того, прокуратура Запорізької області зазначає про те, що Позивачем не обгрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами та засобами доказування наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідачів такої міри відповідальності як відшкодування збитків. Зокрема, як під час слухання справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі ФОП Чорний Л.І. не підтвердив факт спричинення йому збитків в розмірі 281 217 грн., у зв`язку з втратою майна, оскільки спірне майно отримано ним. Отже, підстави для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків відсутні.
		З огляду на недоведеність факту знищення або пошкодження вилученого майна, зниження престижу, ділової репутації Позивача, за думкою Прокурора безпідставним є і вимоги останнього про стягнення з бюджету 100 000 грн. моральної шкоди, розмір якої Позивач жодним чином не обґрунтував. 
		У відзиві на апеляційну скаргу, Головне управління державної казначейської служби України у Запорізькій області просить апеляційний суд винести судове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича відмовити в повному обсязі, а рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 р. по справі № 908/755/19 - залишити без змін. Розглядати апеляційну скаргу за відсутністю представника Головного управління державної казначейської служби.
		Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2020 р.   апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича  на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 р. у справі № 908/755/19 залишено без руху, та надано Скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: для надання письмової заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 р. у справі № 908/755/19, з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження і поновлення такого строку та докази направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Прокуратури Запорізької області, Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області, листом з описом вкладення.
		Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2020 р. поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження  у справі та призначено апеляційну скаргу  до розгляду в судове засідання на 10.03.2020 р. 
		Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
		Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.      
		У судовому засіданні 10.03.2020 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Відповідача-1 та Відповідача-2, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи,  колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної  скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,  згідно з витягом з ЄРДР - в провадженні слідчого відділу Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області знаходились матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120180800601294 від 11.05.2018 р., за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 1881, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.
		На підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018 у справі № 335/7706/18, провадження № 1-кс/335/5664/2018, 25.07.2018 р. прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2, в межах кримінального провадження № 120180800601294 від 11.05.2018 р., проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1.
		За результатом проведення обшуку складено відповідний протокол від 25.07.2018 р.,  згідно з яким, Прокурор вилучив майно, яке належить Позивачу, а саме:
		 
		1.          Технічний прилад Antminer S9 s/n bld1mpag2a2bb0118 з блоком живлення;
		2.          Технічний прилад Antminer S9 s/n djz14vag3ag1982 з блоком живлення;
		3.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pahjbjb9173 з блоком живлення;
		4.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ypft14pagjijf4344 з блоком живлення;
		5.          Технічний прилад Antminer S9 s/n chdz14qafagaa5501 з блоком живлення;
		6.          Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14gagjcaf2631 з блоком живлення;
		7.          Технічний прилад Antminer S7 s/n ckdz11iafgage1404 з блоком живлення;
		8.          Технічний прилад Antminer d3 s/n hqdz71 dagajaf0713 з блоком живлення;
		9.          Технічний прилад Antminer S9 s/n byt14qagaaj10336 з блоком живлення;
		10.Технічний прилад Antminer S9 s/n dgzt14pagaaag1984 з блоком живлення;
		11.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagjhaa2889 з блоком живлення;
		12.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pahgbjb9251 з блоком живлення;
		13.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14bahjbjb9234 з блоком живлення;
		14.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pahjbjb9204 з блоком живлення;
		15.Технічний прилад Antminer S9 s/n dgzt14pagaaag1954 з блоком живлення;
		16.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagjhjb3785 з блоком живлення;
		17.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagjijg5808 з блоком живлення;
		18.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagjhaf3151 з блоком живлення;
		19.Технічний прилад Antminer S9 s/n dgcc14pagapja3103 з блоком живлення;
		20.Технічний прилад Antminer S9 s/n pydt14pagaap11064 з блоком живлення;
		21.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydfd14pagjhaae1199 з блоком живлення;
		22.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydfd14pagjhjb3794 з блоком живлення;
		23.Технічний прилад Antminer S9 s/n ydft14pagaabb4786 з блоком живлення.
		26.07.2018 р. за результатом розгляду клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Некрашевича В.В. про накладання арешту на вилучене майно, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у справі № 335/7706/18 виніс ухвалу, якою заявлене клопотання задовольнив, наклав арешт на майно ФОП Чорного А.І., яке було вилучено 25.07.2018 р. в ході обшуку та зазначено у протоколі обшуку від 25.07.2018 р.
		Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 р. задоволено клопотання прокурора та доручено проведення комплексної електротехнічної експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса ( Харківський НДІСЕ  ). На дослідження передані виявлені та вилучені під час обшуку 23 технічні прилади з написом Antminer S9 із блоками живлення (перелік міститься вище).
		Вказане майно, на виконання судового рішення, супровідним листом від      28.08.2018 р. № 1294/46/-/04-2018 передане Харківському НДІСЕ.
		Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 р. у справі № 335/7706/18 ( провадження № 11-сс/778/952/18 ) задоволено апеляційну скаргу власника майна - ФОП Чорного А.І. - скасовано ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2018 р., із прийняттям нової ухвали, якою у задоволені клопотання прокурора Некрашевича В.В. про накладення арешту на майно залишено без задоволення.
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 р., у справі № 335/7706/18 ( провадження № 1-кс/З35/6676/2018 ), задоволено скаргу власника майна - ФОП Чорного А.І., зобов`язано групу процесуальних прокурорів Запорізької місцевої прокуратури № 2, зокрема: Некрашевича В.В. , Масалова П.В. , Смірнова В.Ю. , Пам`ятку А.С. , Ковалевського М.А. , негайно повернути ФОП Чорному А.І. все тимчасово вилучене майно.
		Листами від 17.09.2018 р. № 9155вих18 та від 22.10.2018 р. № 50-10241вих-18 Прокурор звертався до Харківського НДІСЕ з вимогою забезпечити можливість повернення вилученого спірного майна.
		Відповідно до абз. 2 п. 2.2 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи, експерт зобов`язаний негайно повернути матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
		Вказаною нормою передбачено повернення предметів, що використовувалися для проведення експертизи лише на підставі ухвали суду.
		У зв`язку вищевикладеним, листом від 20.10.2018 № 3581/10-4/18 Харківський НДІСЕ повідомив про неможливість повернення переданих на дослідження 23 технічних приладів з написом Antminer S9 із блоками живлення, в зв`язку з відсутністю ухвали про скасування ухвали слідчого судді.
		Позивач зазначає, що станом на день подання позову майно вилучене у ході проведення обшуку не було повернуто власнику. В зв`язку з чим, Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області 281 217 грн. збитків, понесених у зв`язку із втратою майна
		За твердженням Позивача відповідачі - 1, -2 не повернули вилучене майно позивачу, як це вимагає ст. 169 КПК України, навпаки, в супереч відсутності накладеного на нього арешту, без згоди Позивача незаконно передали його після скасування арешту на експерте дослідження до Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Як наслідок, невиконання відповідачами - 1, -2 покладених на них Кримінальним процесуальним кодексом України обов`язку щодо повернення майна, свідчить про вчинення ними протиправних дій, які призвели до настання наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків. Наявність шкоди, завданої Позивачу, полягає у протиправному позбавленні об`єктів права приватної власності на загальну суму 281    217 грн., що й складає розмір завданої шкоди. Неправомірні дії відповідачів - 1, - 2 щодо вилучення майна, прийняття незаконного рішення про передачу такого майна сторонній особі без правової підстави та неповернення його власнику призвели до завдання позивачу збитків, оскільки він втратив належне йому майно, що свідчить про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між цими діями, рішеннями та бездіяльністю, та шкодою, що завдано.
		Також, Позивач вказав на те, що протиправність поведінки відповідачів - 1, -2 щодо безпідставного та необґрунтованого кримінального переслідування та незаконного вилучення майна встановлена ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 р. у справі № 335/7706/18 та ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 р. у справі № 335/7706/18 та не потребує доказування у даній справі. Безпідставне вилучення майна позивача та незаконна відмова у його поверненні є не лише позбавленням права власності позивача на таке майно, а й позбавлення права на здійснення господарської діяльності, адже майнінг криптовалют можливо здійснювати лише за наявності відповідного обладнання. Позивач з метою відновлення своїх прав, порушених відповідачами - 1, 2 був змушений звертатися до суду з скаргами на дії відповідача - 2, користуватися адвокатськими послугами, доводити свою невинуватість та нести інші витрати пов`язані із захистом порушених прав. Повернення незаконно вилученого майна триває вже понад вісім місяців. Враховуючи час, який довелось Позивачу витрати на відновлення його порушених прав та безумовне позбавлення його можливості користуватися незаконно вилученим майном та здійснювати за допомогою нього господарську діяльність, Позивач вважає, що ступінь зниження престижу, ділової репутації внаслідок протиправних дій відповідачів - 1, -2 є значним. А тому для відновлення попереднього стану ділової репутації позивача необхідні значні час та зусилля. З огляду на викладене вище, Позивач зазначає, що в даному випадку мало місце завдання моральної шкоди, оскільки він зазнав втрат немайнового характеру.
		Враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації, тривалість неможливості здійснювати господарську діяльність, користуватися майном, час та зусилля необхідні для відновлення репутації, виходячи із засад розумності та справедливості, Позивач вважає, що обґрунтованим є розмір відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, та просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області в розмірі 100   000 грн. 
		Як встановлено місцевим господарським судом, незважаючи на скасування арешту на тимчасово вилучене майно, зобов`язання усієї групи прокурорів повернути це майно, а також неодноразові вимоги Позивача щодо його повернення, станом на день подачі позовної заяви майно власнику повернуто не було. Вартість неповернутого майна, згідно з звітом про оцінку вартості обладнання Asic-майнінгу від 18.03.2019 р., складає 281 217,00 грн. З моменту винесення ухвали Апеляційним судом Запорізької області від 28.08.2018 р. вилучене майно в ході обшуку має статус тимчасово вилученого майна та у відповідності до імперативної вимоги ст. 169 КПК України повинно негайно бути повернене його власнику. Слідчому, прокурору КПК України не надає права без згоди власника майна проводити будь-які процесуальні дії з майном, за відсутності ухвали суду про арешт такого майна.
		В процесі розгляду справи, Позивачем було отримано спірне обладнання, про що свідчить копія розписки від 16.08.2019 р., якою підтверджується отримання Чорним А.І . вилученого в ході обшуку комп`ютерного обладнання в кількості 23 штук. Як зазначив суд першої інстанції - оригінал зазначеної розписки знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12018080060001294, яке перебуває в СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області. 
		В основу оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича покладено висновок місцевого господарського суду про не доведення Позивачем належними та допустимими доказами та засобами доказування наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до Відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Позивач не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами того, що в наслідок неправомірних дій відповідачів йому спричинені збитки в розмірі 281 217,00 грн., у зв`язку з втратою майна, оскільки спірне майно отримано Позивачем, отже, підстави для застосування до відповідачів такої міри відповідальності як відшкодування збитків відсутні.
		Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 р. та слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 р. не є належними, достовірними та достатніми доказами на підтвердження протиправності, незаконності рішень, дій або бездіяльності слідчого, Прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження № 12018080060001294. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації учасникам кримінального провадження свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, рішень слідчого судді, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.
		Що стосується вимоги Позивача про стягнення 100 000 грн. моральної шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратурою Запорізької області, то суд першої інстанції відмовим в задоволенні даної вимоги, з огляду на те, що Позивачем не було додано жодних доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди, а також не подано доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та протиправним діями відповідачів -1, -2. Позивачем належними засобами доказування не доведено суду знищення або пошкодження майна або зниження престижу, ділової репутації позивача.
		Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволені позовних вимог пов`язаних зі стягненням моральної шкоди, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги: в даному випадку мало місце завдання моральної шкоди Позивачу, оскільки останній зазнав втрат немайнового характеру, враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації, тривалість неможливості здійснювати господарську діяльність, користуватися майном, час та зусилля необхідні для відновлення репутації Позивача.
		Ст. 269 ГПК України     встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди з огляду на таке. 
		Згідно зі ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		За відсутності підстав для застосування положень ч. 1 ст. 1176 зазначеного Кодексу в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами ( ст. ст. 1173, 1174 ЦК України ).
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.
		Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
		Відповідно до частини 2 статті   2, частини 1 статті 170 цього Кодексу учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
		Дії відповідного органу ( у цьому випадку Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та прокуратури Запорізької області ), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
		У   ст. 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Як зазначалося раніше, слідчим відділом Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080060001294 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 188-1, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.
		В межах указаного кримінального провадження 25.07.2018 р. на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2018 р. проведено обшук будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено 23 технічні прилади з написом Antminer S9 із блоками живлення (перелік міститься вище), які належать Чорному А.І .
		З метою виконання вказаних вимог законодавства прокурор звертався до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про арешт вилучених під час обшуку 25.07.2018 р. технічних приладів.
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2018 р. вказане клопотання було задоволено.
		Отже, як слушно зауважив суд першої інстанції саме внаслідок вказаного вище судового рішення було накладено арешт на вилучені під час обшуку 25.07.2018 р. технічні прилади.
		Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2018 р. задоволено клопотання прокурора та доручено проведення комплексної електротехнічної експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса ( Харківський НДІСЕ ). На дослідження передані виявлені та вилучені під час обшуку 23 технічні прилади з написом Antminer S9 із блоками живлення (перелік міститься вище).
		Вказане майно, на виконання судового рішення, супровідним листом від 28.08.2018 № 1294/46/-/04-2018 було передане Харківському НДІСЕ.
		Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
		Водночас у ч. 4 ст. 168 цього Кодексу унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		У Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 р. № 1104 ( далі - Порядок ), визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
		Відповідно до пункту 27 Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1 - 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
		За змістом ч.  1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 5 статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
		Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після винесення прокурором відповідної постанови прямо передбачено у чинному законодавстві.
		За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		У частинах 1, 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.
		За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
		Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		При цьому згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У ст.  1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.
		Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.
		У ч. 2 ст. 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд з огляду на положення частини 1 статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Розглядаючи спір та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, місцевий господарський суд урахував наведені норми законодавства, дослідив матеріали справи та наявні у ній докази, установив, що в процесі розгляду справи, Позивачем отримано спірне обладнання за яке останній мав намір стягнути з відповідачів його вартість, що  свідчить про належне його зберігання, без пошкодження. Разом з тим, ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 28.08.2018 р. та слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2018 р. не є належними, достовірними та достатніми доказами на підтвердження протиправності, незаконності рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження № 12018080060001294. Такі ухвали підтверджують лише факт реалізації учасникам кримінального провадження свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, рішень слідчого судді, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством.
		Отже, відмовляючи Позивачу в задоволенні вимоги про стягнення 281 217,00 грн. збитків, понесених у зв`язку з втратою майна, суд першої інстанції встановив, що Позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами та засобами доказування наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідачів такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. 
		Скаржник не оскаржує рішення  Господарського суду Запорізької області у вказаній частині.
		Поза тим, як уже зазначалося, Позивач також просив стягнути на його користь         100 000,00 грн. моральної шкоди, наголошуючи, зокрема, що зазнав втрат немайнового характеру, враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації, тривалість неможливості здійснювати господарську діяльність, користуватися майном, час та зусилля необхідні для відновлення репутації Позивача.
		За змістом ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння Позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі Позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Апеляційний   господарський суд дослідив обставини та матеріали справи і дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, зважаючи на недоведеність Позивачем факту спричинення йому моральної шкоди у заявленій сумі. 
		Як вірно наголосив суд першої інстанції - належних і достатніх доказів у розумінні положень статей 76, 78, 79 ГПК України, які би свідчили про наявність зазначених обставин, Позивач не надав і в матеріалах справи немає.
		Викладені в апеляційній скарзі аргументи Скаржника не може бути взято до уваги, оскільки їм уже надав оцінку суд першої інстанції, такі твердження не спростовують викладеного та установленого господарським судом.
		У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
		Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
		Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
		Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними відповідачами у відзивах на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
		За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги  в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення  залишенню без змін.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чорного Андрія Івановича  залишити без задоволення. 
		 
		Рішення  Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 р. у справі № 908/755/19 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
		 
		          Повний текст постанови складено  12.03.2020 р.
		 
		Головуючий суддя                                                                           І.М. Кощеєв
		Суддя                                                                                             І.Л. Кузнецова
		Суддя                                                                                           О.В. Чус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...