Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/41/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2020. Зареєстровано: 13.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2020.
Дата набрання законної сили: 29.09.2020
Результат оскарження 29.09.2020 Північно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Господарський суд Рівненської області 
		вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"10" березня 2020 р.                                  м. Рівне                              Справа № 918/41/20 
		 
		           Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
		за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури (33001, м. Рівне, вул. Гарна 29, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12-а, код ЄДРПОУ 34847334)            
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестбуд" (33013, м. Рівне, вул. Небесної сотні, 66)
		про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
		В судовому засіданні приймали участь:
		від позивача: Поліщук І.С.;
		від відповідача: не з`явився;
		від органу прокуратури: Безпалов А.В.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестбуд", в якому просить зобов"язати товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестбуд" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,2947 га та привести її у попередній стан шляхом знесення паркану.
		Свої вимоги мотивує тим, що спірна земельна ділянка площею 0,2947 га, яка є суміжною із земельною ділянкою площею 0,1119 га із к.н.5610100000:01:001:0044, що перебуває в суборенді ТОВ "Рівнеінвестбуд", відноситься до земель запасу Рівненської міської ради, однак відповідачем без належного на те дозволу, самовільно здійснено дії фактичного використання цієї земельної ділянки шляхом влаштування металевого паркану. Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури вважає, що ТОВ "Рівнеінвестбуд" зобов"язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,2947 га, яка перебуває у власності територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради.
		       Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 січня 2020 року позовну заяву Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради залишено без руху.  Зобов`язано Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати докази сплати судового збору за подання позовної заяви у порядку та розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір".
		           20.01.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури надійшла заява із доказами сплати судового збору.
		                     Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
		     Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 10 березня 2020 року.
		          Відповідач відзиву на позов суду не надав. В судове засідання 10.03.2020 року повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №33013 10611259 7. 
		        Відповідно до ч. 4  ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		      Згідно з ч. 9  ст. 165 Господарського процесуального кодексу України   у разі ненадання            Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		       Згідно з ч. 1  ст. 202 Господарського процесуального кодексу України  неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		        Неявка Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи.
		Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.
		Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши учасників процесу, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
		   Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		       Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		     Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		    Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		          Разом з тим, поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
		     При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
		      У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України Лг° З-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		      Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як вцілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (Жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
		Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. З ;т. 23 Закону України «Про прокуратуру».
		     Вказане свідчить про наявність передбачених ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.
		    Фактично, звернення місцевої прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вчиненні самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та необхідності повернення самовільно зайнятої земельної ділянки власнику - територіальній громаді.
		      Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму тішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).
		Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		     Земля, як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу.
		     Таким чином, спірні правовідносини, пов`язані з самовільним зайняттям земельної ділянки комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а неповернення вказаної земельної ділянки територіальній громаді м.Рівного порушують права територіальної громади та Рівненської міської ради як розпорядника вказаної земельної ділянки.
		     «Суспільним», «публічним» інтересом звернення місцевої прокуратури до суду з вимогою про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захисту суспільних інтересів загалом, та права власності на землю Українського народу зокрема.
		Важливим обов`язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов`язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов`язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов`язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.
		Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної клади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		     Статтею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
		      Відповідно ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною класністю.
		     На підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України в комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		      Згідно з положеннями ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		        У відповідності до п. 5 ст. 16 вказаного Закону, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		     Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
		       Відповідно до ст. 33 даного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.
		     Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
		      Однак, на даний час Рівненська міська рада як власник земельної ділянки, всупереч своїм повноваженням щодо здійснення контролю за використанням та схороною земель, жодних заходів щодо усунення вказаного порушення не вгашала.
		     Про вищевказані порушення міській раді стало відомо ще у травні 2019 року після направлення Рівненською місцевою прокуратурою відповідного листа щодо вжитих заходів, у якому викладено результати перевірки Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та суть виявлених порушень.
		     Так, у листі Рівненської міської ради на адресу ТОВ «Рівнеінвестбуд» МЭ5-1306 від 11.07.2019 вказано, що у разі не звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, міська рада має право передати даний спір на вирішення до суду.
		      Разом з тим, до тепер відповідачем самовільно зайняту земельну ділянку не звільнено. Попри вказане, Рівненською міською радою відповідний позов до суду Рівненською міською радою досі (понад 8 місяців) не пред`явлено.
		       Слід наголосити, що сам факт не звернення до суду міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в суді.
		     Аналогічну позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
		      Враховуючи викладене, оскільки Рівненською міською радою жодних ефективних заходів щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та демонтажу розміщеного на вказаній ділянці паркану, що свідчить про неналежне здійснення покладених на неї обов`язків щодо захисту інтересів територіальної громади та держави в цілому, Рівненською місцевою прокуратурою пред`явлено даний позов.
		      Пред`явлення даної позовної заяви місцевою прокуратурою спрямовано на захист інтересів держави, оскільки протиправне утримання відповідачем земельної ділянки суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України, що призводить до порушення інтересів держави. Подання даного позову викликане винятково здійсненням заходів щодо захисту порушених інтересів держави та спрямоване на відновлення порушених інтересів держави, так як предметом позову є самовільно захоплена земельна ділянка комунальної власності. Використання самовільно зайнятої земельної ділянки в порушення вимог земельного законодавства, позбавляє орган місцевого самоврядування права користуватися земельною ділянкою та одержувати відповідні доходи від розпорядження земельною ділянкою. 
		     Проведеним Рівненською місцевою прокуратурою вивченням стану додержання вимог земельного законодавства на території м. Рівного встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальність «Рівнеінвестбуд» здійснено самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,2947 га, розташованої в районі вулиць Соборної та Млинівської у м.Рівне, яка перебуває у комунальній власності, шляхом влаштування паркану.
		    При цьому, факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки комунальної власності підтверджується матеріалами перевірок Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області.
		Відповідно до договору суборенди від 23.12.2015 земельну ділянку площею 0,1119 га, к.н.5610100000:01:001:0044, розміщену в районі вул. Соборної та вул. Млинівської у м. Рівне, орендовану Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради у Рівненської міської ради, передано в суборенду ТОВ «Рівнеінвестбуд» для іншої житлової забудови (для будівництва та обслуговування житлового кварталу).
		13.12.2018 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні ТОВ Рівнеінвестбуд» вказаної земельної ділянки.
		На вказаній земельній ділянці здійснюється будівництво багатоквартирного будинку.
		Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що окрім зазначеної земельної ділянки ТОВ «Рівнеінвестбуд» використовується суміжна земельна ділянка зі сторони вул. Млинівської площею 0,2947 га шляхом влаштуванням металевого паркану, що свідчить про порушення вимог статей 125,126 Земельного кодексу України.
		    За результатами перевірки спеціалістами Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1224-ДК/1372/АП/09/01/-18 від 13.12.2018 та складено акт обстеження земельної ділянки №124-ДК/3/АО/10/01 /-19 від 17.01.2019.
		     Згідно топографічного плану розташування земельних ділянок в районі вулиць Соборної та Млинівської встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,2947 га розташована саме біля переданої в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:001:0044.
		      Відповідно до даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,2947 га відноситься до земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської ради.
		    Враховуючи виявлені порушення, відносно директора ТОВ "Рівнеінвестбуд" ОСОБА_1 складено протокол №1224-ДК/0000049П/07/01/- 19 від 17.01.2019 про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП.
		     Окрім того, спеціалістами Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 здійснено розрахунок шкоди, заподіяної територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та нараховано шкоду у розмірі 31613,05 грн., яку ОСОБА_1 добровільно сплачено, що підтверджується банківською квитанцією від 25.01.2019..
		     Крім того, директору ТОВ «Рівнеінвестбуд» ОСОБА_1 внесено припис від 17.01.2019 №1224-ДК/9Пр/03/01/-19 з вимогою усунути порушення вимог земельного законодавства у строк до 18.02.2019.
		      В подальшому, старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області 19.03.2019 проведено позапланову перевірку стану виконання вимог припису від 17.01.2019 №1224-ДК/9Пр/03/01/-19 директором ТОВ «Рівнеінвестбуд» ОСОБА_1. Під час проведення перевірки з виїздом на місце було встановлено, що вимоги приписів не виконано.
		       У зв`язку з невиконанням ТОВ «Рівнеінвестбуд» припису щодо необхідності звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки 20.03.2019 спеціалістами Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області складено протокол про адміністративне правопорушення №181-К/0000131П/07/01/-19 за ст. 188-5 КУпАП та 20.03.2019 винесено постанову Лз 181-ДК/0000131П0/08/01/-19 про притягнення директора ТОВ Рівнеінвестбуд» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн. Даний штраф сплачено у добровільному порядку, що підтверджується банківською квитанцією від 26.03.2019.
		    Зі змісту ст. 122 Земельного кодексу України вбачається, що право розпоряджатися землями комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб належить сільським, селищним, міським радам.
		    Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		    Згідно визначеного статтею 123 Земельного кодексу України порядку одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, особа звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		    При цьому, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність у цієї особи даних документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.
		    Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2947 га становить 4 680 140,01 грн.
		        Так, використання ТОВ «Рівнеінвестбуд» земельної ділянки комунальної власності, яка не виділялась відповідачеві у власність чи користування, свідчить про порушення вимог земельного законодавства та кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки.
		     Визначення факту самовільного зайняття земельної ділянки міститься у ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», згідно якої будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, вважаються самовільним зайняттям земельних ділянок.
		      Статтею 90 Земельного кодексу України визначено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
		     Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню пій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків.
		       Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		       Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.
		   Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
		      Відповідно до ч. 1,2 статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
		       Статтею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
		      Відповідно ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною класністю.
		     На підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України в комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		      Згідно з положеннями ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		     У відповідності до п. 5 ст. 16 вказаного Закону, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		    Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
		       Відповідно до ст. 33 даного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.
		    Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
		     Відтак, судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,2947 га, яка є суміжною з земельною ділянкою площею 0,1119 га з к.н.5610100000:01:001:0044,  перебуває в суборенді ТОВ «Рівнеінвестбуд», відноситься до земель запасу Рівненської міської ради, а відповідачем без належного на те дозволу, самовільно здійснено дії з фактичного використання цієї земельної ділянки шляхом влаштування металевого паркану.
		У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
		Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		      Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестбуд" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,2947 га шляхом знесення паркану.
		На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.
		Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради задоволити.
		     2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестбуд" (33013, м. Рівне, вул. Небесної сотні, 66, ЄДПОУ 33538564) звільнити самовільно зайняту земельної ділянку загальною площею 0,2947 га та привести її у попередній стан шляхом знесення паркану.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестбуд" (33013, м. Рівне, вул. Небесної сотні, 66, ЄДПОУ 33538564 ) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Держказначейська служба України, код класифікації видатків 2800) 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
		4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		      Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		     Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду  протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2020 року.
		 
		Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
		 
		               Суддя                                                     Марач В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...