Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1740/2484/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; адвокатури.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2020. Зареєстровано: 15.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2020.
Дата набрання законної сили: 13.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/2888/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		13 березня 2020 року 
		Київ
		справа №1740/2484/18
		адміністративне провадження №К/9901/2888/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В., 
		суддів Калашнікової О.В., Соколова В.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження справу
		за касаційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області
		на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року (у складі судді Махаринець Д.Є.)
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Заверухи О.Б., суддів: Багрія В.М., Ніколіна В.В.)
		у справі №1740/2484/18
		за позовом ОСОБА_1 
		до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області
		про визнання протиправним та скасування рішення.
		I. ПРОЦЕДУРА
		1.  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області (далі - КДКА Рівненської області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області №Д/13-4 від 13 вересня 2018 року про накладення на адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік з 13 вересня 2018 року по 13 вересня 2019 року на підставі пунктів 3, 6 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено дію рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області №Д/13-4 від 13 вересня 2018 року про накладення на адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк один рік з 13 вересня 2018 року по 13 вересня 2019 року на підставі пунктів 3, 6 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (порушення Правил адвокатської етики, невиконання рішень органів адвокатського самоврядування) за скаргою Ради адвокатів Рівненської області до набрання рішенням по справі законної сили; зобов`язано КДКА Рівненської області повідомити Раду адвокатів Рівненської області про прийняте судом рішення для внесення відповідних відомостей в Єдиний реєстр адвокатів України про зупинення судом дії рішення №Д/13-4 від 13 вересня 2018 року дисциплінарної палати КДКА Рівненської області про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокату ОСОБА_1 на строк один рік з 13 вересня 2018 року по 13 вересня 2019 року на підставі пунктів 3, 6 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (порушення Правил адвокатської етики, невиконання рішень органів адвокатського самоврядування) за скаргою Ради адвокатів Рівненської області.
		3. У поданій касаційній скарзі КДКА Рівненської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нову постанову про відмову позивачу у забезпеченні позову.
		II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
		4. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
		5. Також суд виходив з того, що спірним рішенням у цій справі до ОСОБА_1 було застосовано один із найбільш суворих видів покарання до того ж на максимально можливий строк, водночас характер порушень про які йдеться в рішенні дисциплінарної палати не стосувався дій (бездіяльності) його як адвоката при здійсненні професійної діяльності.
		6. Застосований захід забезпечення позову, на переконання суду першої інстанції, відповідає і є співмірним заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаний з предметом спору, необхідний і достатній для забезпечення виконання судового рішення.
		7. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не зможе надавати професійну правничу допомогу в кримінальному процесі, а також представляти інтереси клієнтів в адміністративних, цивільних справах у судах, що може призвести до позбавлення його будь-яких засобів до існування, а його клієнтів права на правову допомогу, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення адміністративного позову істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача.
		III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		8. КДКА Рівненської області у своїй касаційній скарзі зазначає, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» оскарження спірного у цій справі рішення не зупиняє його дію.
		9. Зазначає, що позивачем не були доведені та документально підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, та які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а також не надані докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		10.          Відповідач вважає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив не із вимог закону, а з власних припущень.
		11.          Задовольняючи зазначену заяву, суд фактично без розгляду справи по суті спору вирішив позовні вимоги, чим вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України, звертає увагу відповідач.
		12.          На думку відповідача висновки суду апеляційної інстанції про те, що у провадженні адвоката ОСОБА_1 перебуває 40 кримінальних та цивільних справ і усунення його від участі в якості захисника у цих справах призведе до порушення його права на здійснення незалежної професійної діяльності та права на працю, є припущеннями, оскільки долучені позивачем копії договорів не свідчать про те, що адвокат дійсно здійснює захист чи представництво у справах (кримінальних чи цивільних).
		13.          Також поза увагою суду апеляційної інстанції, зазначає відповідач, залишилась та обставина, що позивач є пенсіонером МВС і отримує високу пенсію, тобто є матеріально забезпеченим і зайняття адвокатською діяльністю не є єдиним джерелом доходів.
		14.          У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач не погоджується з нею, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		15.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
		16.          Положеннями статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		17.          Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		18.          Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України (в редакції на час постановлення ухвали про забезпечення позову) позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		19.          Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб..
		20.          Підстави забезпечення позову, визначенні статтею 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		21.          Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
		22.          Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		23.          При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
		24.          Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		25.          Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		26.          Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		27.          Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
		28.          Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що в його провадженні знаходиться 46 цивільних та кримінальних справ, по яких «проходять» 51 особа, з якими укладено договори та угоди про надання юридичних та адвокатських послуг. Більшість цих справ знаходяться на розгляді в судах. Тому, на його думку, необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта - спірного рішення дисциплінарної палати КДКА Рівненської області №Д/13-4 від 13 вересня 2018 року.
		29.          Верховний Суд зазначає, що наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини під час її розгляду судом першої інстанції не були підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
		30.          Більше того, позивач не навів жодних мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
		31.          При цьому висновки судів попередніх інстанцій (в межах розгляду клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову) про те, що наявні ознаки протиправності спірного рішення відповідача, оскільки до ОСОБА_1 було застосовано один з найбільш сурових заходів видів покарання на максимально можливий строк, а характер порушень, про які йдеться в спірному рішенні відповідача, не стосується дій (бездіяльності) його як адвоката при здійсненні професійної діяльності, є передчасними, та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.
		32.          В разі забезпечення позову з підстав, зокрема, передбачених пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України необхідно враховувати, що, по-перше: виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
		33.          Таке тлумачення зазначеної пункту 2 частини другої статті 150 КАС України зроблено в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19.
		34.          З огляду на зміст заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення відповідача, не встановлено таких ознак і судами попередніх інстанцій.
		35.          За таких обставин, а також за відсутності підстав, передбачених статтею 150 КАС України, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є помилковими.
		36.          Згідно з частиною першою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		37.          За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
		Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області задовольнити.
		Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року скасувати.
		Ухвалити постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		О.В. Калашнікова
		В.М. Соколов,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...