Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/2340/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2020. Зареєстровано: 15.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2020.
Дата набрання законної сили: 13.03.2020
Номер судового провадження: К/9901/36058/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		13 березня 2020 року 
		Київ
		справа №805/2340/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/36058/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В.,
		суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу 
		за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
		на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (головуючий суддя - Голубова Л.Б.) 
		та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Ястребова Л.В., Сухарьок М.Г.) 
		у справі №805/2340/17-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Прокуратури Донецької області 
		про визнання протиправним та скасування висновку.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.          У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати висновок №7757/10/05-99-13-55 від          19 травня 2017 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про очищення влади»; скасувати наказ Прокурора Донецької області №1116-к від 19 червня             2017 року про звільнення з посади прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області у зв`язку з припиненням трудового контракту відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України; поновити в органах прокуратури Донецької області на посаді прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області; стягнути з Прокуратури Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 червня 2017 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі. 
		2.          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від  13 вересня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок Головного управління ДФС у Донецькій області №7757/10/05-99-13-55 від 19 травня 2017 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», складений Головним управлінням ДФС у Донецькій області відносно ОСОБА_1 .
		Скасовано наказ Прокурора Донецької області №1116-к від 19 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області у зв`язку з припиненням трудового контракту відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України.
		Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури Донецької області на посаді прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області.
		Стягнуто з Прокуратури Донецької області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 червня 2017 року по день поновлення на посаді у загальному розмірі 15 038,98 гривень.
		Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, звернуто до негайного виконання.
		Стягнуто з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 здійснені нею документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640 гривень.
		3.          Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		4.          Судами встановлено, що 27 січня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Костянтинівської міської прокуратури Донецької області.
		5.          Наказом Прокурора Донецької області №1116-к від 19 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України.
		6.          Підставою для звільнення ОСОБА_1 визначено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» та висновок №7757/10/05-99-13-55 від 19 травня 2017 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» Головного управління ДФС у Донецькій області.
		7.          Довідкою про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», підписаною прокурором Донецької області, встановлено, що до позивачки застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 вказаного закону.
		8.          Висновком Головного управління ДФС України у Донецькій області №7757/10/05-99-13-55 від 19 травня 2017 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», встановлено, що позивачкою у декларації за 2015 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого нею за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про її майно (майнові права). 
		9.          Так, у позиції 24 розділу ІІІ декларації не відображено відомості щодо будинку, про який, як місце реєстрації та фактичного проживання зазначено у позиції 2 розділу І декларації. Згідно з письмовим поясненням та копією свідоцтва про право власності на житловий будинок від 9 січня 2003 року власником цього будинку є ОСОБА_2 (батько декларанта).
		10.          У висновку зазначено, що з вересня 2013 року позивачка перебуває на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади».
		11.          Перевіркою встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного позивачкою у декларації за 2015 рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел. 
		12.          У декларації позивачка в позиції 26 «Садовий (дачний) будинок в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» задекларовано будинок загальною площею            30,0 кв. м., розташований за адресою: Україна, Донецька область, Лиманський район, с. Рубці. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у власності позивачки зазначене майно не перебуває.
		13.          Позивачкою до перевірки не надано документи для підтвердження вартості набутого майна та джерел отриманих коштів на придбання, зазначеного у розділі ІІІ декларації майна (будинок загальною площею 30,0 кв.м., розташований за адресою: Україна, Донецька область, Лиманський район, с. Рубці), у зв`язку з чим неможливо здійснити порівняльний аналіз наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна, вказаного в декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини  першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел.
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		14.          Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з необґрунтованості висновку податкового органу №7757/10/05-99-13-55 від 19 травня 2017 року.
		15.          Суди у своїх висновках зазначили, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, що належить особі. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Закону України "Про очищення влади" в частині звільнення особи з посади в разі, якщо вказане майно набуте особою на законних підставах, та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.
		16.          Сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може слугувати підставою для застосування заборони без врахування обов`язкових умов, а саме що таке майно (майнові права) набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», і його вартість відповідає доходам, отриманим із законних джерел.
		17.          Також в порушення вимог частини десятої 10 статті 5 Закону України "Про очищення влади", пункту 27 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 та алгоритму проведення перевірки, визначеного підпунктами 3-6 пункту 3 Порядку №1100, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області під час проведення перевірки повідомлено позивача лише про виявлені розбіжності між даними, зазначеними у декларації, та інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; запропоновано надати пояснення причин таких розбіжностей та копії підтверджуючих ці пояснення документів. Про виявлену перевіркою невідповідність вартості майна доходам, отриманим із законних джерел, позивача не було повідомлено.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		18.          В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що ОСОБА_1 до перевірки не надано документи (які є обов`язковими для розгляду та врахування при підготовці висновку) для підтвердження вартості набутого майна та джерел отриманих коштів на придбання зазначеного у III розділі декларації майна (будинок загальною площею 30,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), у зв`язку з чим не було можливо здійснити порівняльний аналіз наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна, вказаного в декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел. Враховуючи відсутність підтвердних документів, перевіркою встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону, вказаних ОСОБА_1 у декларації.
		19.          Також скаржник вважає, що всупереч вимогам статті 159 КАС України рішення судів попередніх є необґрунтованими у зв`язку з тим, що вони прийняті судами з порушенням норм процесуального права, а саме без повного з`ясування обставин справи.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		20.          Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		21.          Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		22.          Пунктом 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України "Про очищення влади", згідно з частиною другою якої у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".
		23.          Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади".
		24.          Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
		25.          Згідно з частиною восьмою статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених підпунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		26.          Питання застосування Закону України "Про очищення влади" регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від                     16 жовтня 2014 року №563 (далі - Порядок №563), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року №1100 (далі - Порядок №1100).
		27.          Перелік органів, що проводять перевірки та форма запиту, затверджені Порядком №563, зокрема такими є: Державна фіскальна служба України (ДФС), Державна судова адміністрація України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України.
		28.          Так, Порядком №563 деталізовано норми Закону та зазначено, що виключно органом ДФС на запит формується висновок про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна, зазначених у декларації (форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України №1100 від 3 листопада                2014 року), інші органи перевірки надають на запити відповіді та судові рішення (пункти 29, 30, 35).
		29.          Пунктом 3 Порядку №1100 визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові:
		1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
		2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
		3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
		- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
		- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особо, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
		- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
		4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
		5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов`язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
		6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
		30.          Пункт 4 згаданого Порядку №1100 передбачає, що при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. 
		31.          При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб`єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
		32.          Згідно з пунктом 6 Порядку №1100 для перевірки використовуються дані, що зазначені у відповідних розділах декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також дані про фізичних осіб, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інформаційної системи «Податковий блок», зокрема про: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; суму нарахованих та/або виплачених доходів.
		33.          Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.
		34.          За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		35.          Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
		36.          Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
		37.          Про встановлення недостовірності відомостей, які підлягали перевірці згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону, вказується у висновку про результати перевірки у разі, якщо вартість майна (майнових прав), набутого (набутих) особою, стосовно якої проводилася перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
		38.          Отже, враховуючи викладене, інформація щодо особи, які є предметом перевірки контролюючим органом, може бути надана не тільки особою, стосовно якої проводиться перевірка, але й отримана з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, в установленому законом порядку. Тобто відсутність здійснення повноцінної перевірки ДФС у встановленому законодавством порядку, який передбачає можливість використання інформації про особу щодо якої здійснюється перевірка за запитом контролюючого органу, який передбачає витребування необхідних документів, є зловживанням повноваженнями органу державної влади. 
		39.          Водночас, Верховний Суд наголошує, що органи державної влади створюються відповідно до чинного законодавства і зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
		40.          Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права. Позаяк законність висунуто щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії та в наступному діяли в межах повноважень, наданих їм, і як наслідок - дотримувалися процесових і матеріальних приписів права (пункт 45 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).
		41.          Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності (стаття 19 Конституції України) та принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України) і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи контролюючим органом, встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
		42.          Визначена цим Порядком №1100 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює межі вчинення повноважень контролюючим органом щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
		43.          Усі передбачені цим порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у частині другій статті 1 Закону України «Про очищення влади» принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права та законності.
		44.          Здійснення належної (справедливої) процедури перевірки достовірності відомостей та майна щодо особи, є забезпечення справедливого ставлення суб`єкта владних повноважень до особи щодо якої здійснюється така перевірка. Критерієм виміру такого справедливого ставлення до особи, є встановлення факту, наскільки особа була почутою під час здійснення цієї перевірки, чи була вона належним чином повідомлена про результати перевірки, чи могла вона вчасно надати відповідні документи та  пояснення щодо них.
		45.          Вказана процедура такої перевірки, визначена Порядком №1100, вона встановлює чіткі межі вчинення повноважень контролюючим органом щодо проведення перевірки і у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
		46.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено лише про виявлені розбіжності між даними, зазначеними у декларації, та інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; позивачу запропоновано надати пояснення причин таких розбіжностей та копії підтверджуючих ці пояснення документів. Про виявлення будь-яких інших недостовірностей та/або невідповідностей позивач поінформований не був.
		47.          При цьому, про виявлену перевіркою невідповідність вартості майна доходам, отриманим із законних джерел, позивача не повідомлено. Не повідомлення особи про результати перевірки і ненадання можливості особі дати пояснення щодо неї, порушується фундаментальне право особи бути почутою, що ставить її у нерівні умови з контролюючим органом під час здійснення перевірки за відповідною процедурою і в такий спосіб, порушує права і свободи людини, що є підставою для скасування такого акту перевірки.
		48.          Верховний Суд зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
		49.          Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може слугувати підставою для застосування заборони без врахування обов`язкових умов, без надання можливості особи, щодо якої здійснюється перевірка, "бути почутою" передбаченим порядком здійснення такої перевірки. Зокрема йдеться про відібрання пояснення особи, стосовно якої проводиться перевірка, з приводу виявлених недостовірностей та/або невідповідностей та подані неї підтвердні документи є обов`язковими для розгляду та врахування органом ДФС під час підготовки висновку про перевірку.
		50.          Зважаючи на викладене, Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що ненадання ОСОБА_1 до перевірки документи, що є обов`язковими для розгляду та врахування при підготовці висновку, не дозволили йому здійснити порівняльний аналіз наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна, вказаного в декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, оскільки законодавець покладає відповідний обов`язок не тільки на особу щодо якої здійснюється перевірка, а і на орган перевірки, про що зазначено вище.
		51.          Водночас, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що порівняльний аналіз щодо правових норм, які передбачають порядок інформування особи за результатами перевірки і відповідно отримання пояснення від особи щодо якої здійснюється ця перевірка, дає підстави вважати, що пункт 12 Порядку №1100 не відповідає пункту 27 Порядку №563 та частини десятої статті 5 Закону №1682.
		52.          Так, згідно з пунктом 12 Порядку №1100 у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.
		53.          Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.
		54.          Відповідно до пункту 27-28 Порядку №563 у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 5 Закону, ДФС протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх фактів недостовірності та/або невідповідності відомостей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня надходження запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них зазначеній особі.
		55.          Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за фактами, зазначеними у пункті 27 цього Порядку, та підтвердні документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування ДФС під час підготовки висновку про перевірку.
		56.          Приписи частини десятої статті 5 Закону №1682 передбачають, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
		57.          Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що застосовуючи до спірних правовідносин частина десята статті 5 Закону №1682 та пункту 27 Порядку №563 як нормативно-правові акти, що мають вищу юридичну силу по відношенню до пункту 12 Порядку №1100, є правильними, а тому ГУ ДФС у Донецькій області зобов`язаний був повідомити позивача про всі виявлені під час перевірки недостовірності та невідповідності.
		58.          Верховний Суд також погоджується з обґрунтуванням судів попередніх інстанцій про те, що такий висновок узгоджується з алгоритмом проведення перевірки, визначеним пунктом 3 Порядку №1100, згідно з яким проведення перевірки, (яке крім іншого включає порівняльний аналіз наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна, вказаного у декларації, доходам, отриманим із законних джерел), має передувати повідомленню особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей.
		59.          Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості висновку податкового органу №7757/10/05-99-13-55 від 19 травня 2017 року, що є підставою для задоволення позову.
		60.          Доводи касаційної скарги вказаного висновку не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.
		61.          З огляду на наведене, Верховний Суд вважає зазначені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		62.          Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		63.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. 
		Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,           
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року у справі №805/2340/17-а - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		О.В. Калашнікова,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...