Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 675/2408/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.
Надіслано судом: 16.03.2020. Зареєстровано: 17.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2020.

Номер судового провадження: 11-кп/4820/262/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12009000000000250

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 11-кп/4820/262/20 
		Справа № 675/2408/19 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія :ухвала суду               Доповідач                 ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12 березня 2020 року                                 м. Хмельницький
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Хмельницького апеляційного суду 
		в складі:      головуючої  судді ОСОБА_2 ,
		       суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		       секретаря  ОСОБА_5 ,
		з участю:         прокурора  ОСОБА_6 ,
		       засудженого  ОСОБА_7 ,
		                захисника-адвоката  ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Ізяславського районного суду Хмельницької області кримінальне провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та його захисника  адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання про заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, -
		в с т а н о в и л а :
		Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання більш м`яким з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
		Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що заміна покарання більш м`яким з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, як і похідна вимога засудженого про зарахування невідбутого строку покарання до покарання у вигляді позбавлення на певний строк не підлягає задоволенню, оскільки така можливість не передбачена діючим законодавством України.
		Непогоджуючись з даним рішенням суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2020 року скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Суд вирішив вимоги, які він не заявляв, оскільки з клопотанням про звільнення його умовно-достроково або заміну покарання йому на більш м`яке у порядку ст.ст. 81, 82 або 87 КК України він не звертався. Підставою для його звернення до суду стало ухвалення Європейським судом з прав людини рішення у справі «Пєтухов проти України», у якому зазначено, що довічне позбавлення волі в такому вигляді, що існує на сьогодні, суперечить нормам Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
		В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_7 зазначив, що має намір працювати в державній установі «Замкова виправна колонія № 58», про що подав відповідну заяву, однак йому безпідставно було у цьому відмовлено.
		Захисник засудженого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі, просив ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_7 задовольнити.
		В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що засуджений ОСОБА_7 вважає ухвалу суду незаконною, та такою, що прийнята з порушенням норм закону про кримінальну відповідальність, оскільки судом першої інстанції безпідставно не було застосовано прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
		Подальше відбування ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі без реальної можливості дострокового звільнення або пом`якшення покарання є несправедливим та таким, що порушує норми міжнародного права і не відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема справам «Вінтер та інші проти Об`єднаного Королівства», «Ласло Магьяр проти Угорщини», «Пєтухов проти України».
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , на підтримку поданих апеляційних скарг з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність рішення суду першої інстанції, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_7 засуджений вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 вересня 2017 року до довічного позбавлення волі.
		07 листопада 2019 року засуджений ОСОБА_7 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з клопотанням, в якому просив замінити йому призначене судом покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді позбавлення волі на певний строк та зарахувати вже відбутий строк покарання до покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		Статтею 51 КК Українипередбачені види покарань для осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, зокрема, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
		Згідно ст. 152 КВК України, підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.
		Покарання у виді довічного позбавлення волі не має кінцевого терміну відбуття покарання. 
		ОСОБА_7 засуджений до довічного позбавлення волі, тому вимоги ст. 152 КВК України до нього застосовані бути не можуть.
		Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким визначені положеннями ст.ст. 81, 82 КК України. Однак, відповідно до п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», такі можуть бути застосовані лише до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. 
		Отже, вимогами національного законодавства не передбачено умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким для осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, про що обґрунтовано було зазначено в оскаржуваному рішенні. 
		Разом з тим, суд правильно вказав, що заміна призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі можлива виключно у порядку ст.87 КК України, тобто шляхом помилування.
		При прийнятті ухвали, суд першої інстанції проаналізував норми національного законодавства, практику Європейського суду з прав людини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 .
		Посилання в апеляційних скаргах засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на те, що покарання у виді довічного позбавлення волі є несправедливим та таким, що порушує норми міжнародного права і не відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема справі «Пєтухов проти України», апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц (п. 36) звернула увагу на те, що 12 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Петухов проти України». У цьому рішенні Європейський Суд визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить ст.3 Конвенції. Для вирішення цієї проблеми держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачити, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці ЄСПЛ (§194).
		Однак, на даний час система перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі не реформована, зміни до законодавства не внесені, тому на даний час відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, про що правильно було зазначено в оскаржуваній ухвалі.
		Твердження захисника ОСОБА_8 про те, що подальше відбування ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі без реальної можливості дострокового звільнення або пом`якшення покарання є таким, що не відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема справам «Вінтер та інші проти Об`єднаного Королівства», «Ласло Магьяр проти Угорщини», апеляційний суд не бере до уваги.
		Так, враховуючи позиції Європейського Суду з прав людини, викладені у справі «Ласло Магьяр проти Угорщини» від 20 травня 2014 року суд першої інстанції правильно зазначив, що на виконання рішень Європейського суду держава повинна внести відповідні зміни до законодавства, провести реформи механізму перегляду покарання у виді довічного ув`язнення, тому на даний час відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням.
		Крім того, колегія суддів, зазначає, що при розгляді справи «Вінтер і інших проти Об`єднаного Королівства» 09.07.2013 року в Європейському суді було обговорено питання законності застосування довічного ув`язнення в Договірних країнах, де Україна була згадана в числі 5 країн, в якій хоча законодавством і не передбачено умовно-дострокове звільнення при пожиттєвому ув`язненні, проте довічно засудженим дозволено клопотати перед Президентом про помилування, що не було визнано порушенням міжнародних норм.
		Таке право на помилування в Україні передбачено ст.87 КК України, де в ч. 1 зазначеної статті, передбачено можливість заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років, актом про помилування, якийналежить до компетенції Президента України, що не було визнано порушенням міжнародних норм.
		Судом першої інстанції роз`яснено засудженому ОСОБА_7 що відповідно до пунктів 2-5, 9 Положення «Про порядок здійснення помилування», затвердженогоУказом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223/2015, помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років; повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань.
		Отже, чинним законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогамКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта практиці Європейського суду з прав людини.
		Інші доводи апеляційних скарг не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.
		Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.
		Керуючись ст. ст.405, 407, 419 КПК України,колегія суддів, -
		п о с т а н о в и л а:
		Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_7 та його захисника  адвоката ОСОБА_8  без задоволення.
		Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
		 
		Головуюча                             ОСОБА_2 
		 
		Судді                                 ОСОБА_3 
		                                       
		                                        ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...