Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/473/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано судом: 17.03.2020. Зареєстровано: 18.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2020.
Дата набрання законної сили: 12.05.2020
Результат оскарження 12.05.2020 Київський апеляційний суд: скасовано ухвалу (постанову) повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/367/608/2020
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014110040001661

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           Справа № 367/473/20
		                   Провадження №1-кп/367/608/2020
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		12 березня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		секретаря                         ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора                     ОСОБА_3 ,
		захисника                         ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальне провадження по обвинуваченню  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 19.09.2014 року за № 12014110040001661,-
		 
		встановив:
		 
		20.01.2020 року до Ірпінського міського суду Київської області, в порядку ст. 293 КПК України, від заступника начальника Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
		У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 висловила думку про те, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстави для закриття провадження відсутні, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного обвинувального акту у відкритому судовому засіданні у строки визначені КПК України.
		Захисник ОСОБА_7 заперечував проти призначення кримінального провадження до слухання. Заявив клопотання про повернення обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків. Вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме: обвинувальний акт не скріплено печаткою, письмове повідомлення про підозру вручено обвинуваченому не належним прокурором, відсутнє чітке формулювання обвинувачення. 
		Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
		Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
		Також, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 р. № 223-1430/0/4-12 зазначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.
		Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.
		Частиною першою ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).
		В рішенні від 25.07.2000 року, у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «В» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
		Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001р. по справі «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «В» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).
		Вивчивши обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 19.09.2014 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014110040001661 по обвинуваченню  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому не дотримано положень передбачених ст. 291 КПК України.
		Слідчий, кваліфікуючи дії ОСОБА_5 щодо вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України вказав, що він, зловживаючи своїм службовим положення, тобто умисно, з метою одержання будь  якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використав своє службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам. Однак,при викладенніфактичних обставинвчинення інкримінованогообвинуваченому кримінальногоправопорушення таформулювання обвинувачення,слідчий незазначив,які іншіфізичні особиотримали неправомірнувигоду,та вчому вона(неправомірнавигода)заключається. Також,згідно п.1ч.1ст.481КПК України,письмове повідомленняпро підозруздійснюється: адвокату-Генеральним прокурором,його заступником,керівником регіональноїпрокуратури в межах його повноважень. Відповідно до ч. 2 вказаної статті КПК України, Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник регіональної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченомучастинами першоюідругоюстатті 278 цього Кодексу. Як зазначили в судовому засіданні захисник та обвинувачений, письмове повідомленняпро підозру було вручено обвинуваченому ОСОБА_5 прокурором Ірпінського відділення Києво  Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_8 . Однак, це суперечить вимогам ч. 1 вищезазначеної статті КПК України, т. я. ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОД № 003407 являється адвокатом. Дану обставину (вручення письмової підозри не належним прокурором), прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні спростувати або підтвердити не змогла. Вказане можливе порушення діючого КПК України може потягнути в подальшому скасування судового рішення по провадженню. 
		Згідно ч.1ст.32КПК України,кримінальне провадженняздійснює суд,у межахтериторіальної юрисдикціїякого вчиненокримінальне правопорушення.
		Відповідно до наданого суду обвинувального акту, ОСОБА_5 20.12.2013 (точний час не встановлено), будучи заступником начальника Головного управління Держземагенства у Київській області, перебуваючи на своєму робочому місці, а саме в Головному управлінні Держземагенства у Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Серпова, 3/14 (точне місце не встановлено) діючи в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, передбачаючи їх суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, використовуючи своє службове становище як заступника начальника Держземагенства у Київській області, без погодження Верховною Ради України припинив право постійного користування земельної ділянки площею 47, 6806 га, із кадастровим номером 32109000000:01:182:0001, що є особливо цінною землею та перебуває на праві постійного користування в Університеті, та особисто підписавши наказ «Про припинення права користування земельною ділянкою» № КИ/3210900000:01:182/000011081 від 20.12.2013, відніс вказану земельну ділянку до складу земель сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Ірпінської міської ради Київської області.
		Також, ОСОБА_5 у період часу з 12.03.2014 по 21.03.2014 (точний час не встановлено), будучи заступником начальника Головного управління Держземагенства у Київській області, перебуваючи на своєму робочому місці, а саме в Головному управлінні Держземагенства у Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Серпова, 3/14 (точне місце не встановлено), діючи в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, передбачаючи їх суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, використовуючи своє службове становище як заступника начальника Держземагенства у Київській області, без погодження Верховною Ради України, достовірно розуміючи, що право постійного користування припинено" незаконно, особисто підписав накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», якими за рахунок вказаної земельної ділянки надано у власність 16 громадянам земельні ділянки площею по 2 га кожна для ведення особистого селянського господарства. 
		Таким чином, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення мало місце в м. Києві, що межах територіальноїюрисдикції невідноситься докомпетенції Ірпінськогоміського судуКиївської обл.Виходячи ззазначеного,прокурору необхідноприйняти рішенняпро направленняобвинувального актудо відповідногосуду увідповідності доч.1ст.32КПК України. 
		Отже, у зв`язку із наведеним обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України та підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
		Запобіжний захід обвинуваченому судом не обирається.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 376 КПК України суд,-
		 
		ухвалив:
		 
		Повернути прокуроруобвинувальний актпо кримінальномупровадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014110040001661 по обвинуваченню  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
		Запобіжний захід обвинуваченому судом не обирається.
		Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом 10 днів.
		На ухвалу може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.
		Повний текст ухвали буде складено у строк до п`яти днів і проголошено 17.03.2020 р. о 08 год. 30 хв.
		 
		Суддя:                                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...