Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11817/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано судом: 18.03.2020. Зареєстровано: 18.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2020.

Результат оскарження 22.07.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: змінено постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		16 березня 2020 року                               м. Київ                              № 640/11817/19
		          Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у  порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		      До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (01196, м Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 03193459), в якому просить:
		- визнати неправомірною бездіяльність (відмову) Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, щодо видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 - ОСОБА_1 з моменту отримання всіх необхідних документів, а саме з 27.06.2018 року;
		-  притягнути до відповідальності посадову особу, яка допустила бездіяльність, що призвело до порушення її конституційних прав, щодо отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1; 
		-          стягнути з Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 збити понесені нею, через бездіяльність посадових осіб на загальну суму 24  150,90 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що має статус особи, яка постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії та визнана інвалідом другої групи довічно, внаслідок захворювання пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 має право на отримання статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, натомість відповідач протиправно та безпідставно відмовив їй у видачі відповідного посвідчення. Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/14066/18 від 22.04.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, - протиправною. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і видати відповідне посвідчення.
		Проте, як стало відомо 15.02.2019 року, рішенням від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Тому, вважає, що відповідач відмовив у видачі посвідчення 02.08.2018 року без належних на те причин.
		Ухвалою суду від 03 липня 2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
		Відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що  на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2019 року по справі №826/14066/18 департаментом розглянуто подання Управління праці та соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області на оформлення позивачу статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, прийнято рішення про встановлення позивачу зазначеного статусу та видано відповідне посвідчення.
		Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
		Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
		Як встановлено судом, згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 06.07.2017 №47, за результатами розгляду звернення позивача та зареєстрованої в ЦМЕК 12.06.2017 документації на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС позивачу встановлено основний діагноз: Рак щитовидної залози, ст. ІІ, T2N0M0, кл. гр. ІІІ. Згідно експертного висновку захворювання позивача пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
		З 12.06.2018 позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності в зв`язку із захворюванням, пов`язаним із впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №1042263 від 12.06.2018.
		Для встановлення статусу, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації з переліком необхідних документів.
		Департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації, розглянувши подання Васильківської районної державної адміністрації Київської області, надав відповідь листом від 02.08.2018 №1901/02-59 повідомив, що у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» з 01.01.2015 позивач не проживає на території забрудненої зони, у зв`язку з чим втратила статус потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, і тому відсутні правові підстави для видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. При цьому зазначено, що закони не мають зворотної дії в часі. Відповідно, до внесення змін у чинне законодавство не видається можливим вирішити питання про видачу ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
		Позивач не погоджуючись з відмовою звернулася до суду із даним позовом.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/14066/18 від 22.04.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, - протиправною. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і видати відповідне посвідчення.
		Проте, як зазначає позивач, їй  15.02.2019 року стало відомо, що  рішенням від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Тому, вважає, що відповідач відмовив у видачі посвідчення 02.08.2018 року без належних на те причин. У зв`язку з зазначеним просить суд визнати неправомірною бездіяльність (відмову) Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, щодо видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 - ОСОБА_1 з моменту отримання всіх необхідних документів, а саме з 27.06.2018 року.
		На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
		Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 2  ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		Частинами 1-2  ст. 7 КАС України  встановлено, що суд вирішує справи відповідно до  Конституції  та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені  Конституцією  та законами України.
		Відповідно до ч. 2  ст. 2 КАС України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені      Конституцією     та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені      Конституцією України, цим  Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього  Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього  Закону  підлягають примусовому виконанню.
		Судом  встановлено, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/14066/18 від 22.04.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, - протиправною. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і видати відповідне посвідчення.
		При цьому, як вбачається з описової частини рішення, судом надана оцінка рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституційного Суду України, яким  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Також, судом встановлено та покладено в основу рішення, та обставина, що Рішенням від 17.07.2018 №6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема і підпункт 4 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено статтю 23, якою було передбачено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4. Отже, право на компенсації та пільги постраждалих, віднесених до категорії 4, було підтверджено.
		        За таких обставин суд не вважає за необхідне надавати оцінку посиланням позивача на обґрунтування позовних вимог, оскільки, судом вже встановлено дану бездіяльність.
		Враховуючи зазначене, заявлені позивачем вимоги у цій справі на переконання суду є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині притягнення до відповідальності посадової особи, яка допустила бездіяльність, що призвело до порушення її конституційних прав, щодо отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, адже судом не встановлено порушення прав позивача в межах даного позовного провадження.
		Щодо вимоги стягнути з Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 збити понесені нею, через бездіяльність посадових осіб на загальну суму 24  150,90 грн., суд зазначає.
		Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Разом з тим, як зазначено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Отже, факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
		Проте, позивачем не зазначено, в чому саме виразились його моральні страждання, не доведено причинного зв`язку між стражданнями позивача та діями відповідача, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, не надано відповідних доказів.
		Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації за завдану моральну шкоду суд вважає, що мова йде про справедливе та розумне відшкодування, а не про покарання відповідача за його неправомірні дії, що не відповідає принципам та завданням Кодексу адміністративного судочинства України.
		Крім того, зі змісту наведених норми випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018р. у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.
		Суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
		Позивачем не наведено жодних обставин погіршення його самопочуття та психічного стану внаслідок незаконних дій відповідача, як і не надано жодних інших доказів завдання моральної шкоди позивачу, а відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
		Разом з тим, суд не бере до уваги надані позивачем банківські виписки, адже суд не може встановити, що саме було придбано позивачем, та в яких цілях.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволені позову в частині слід відмовити.
		За таких обставин, заявлені позивачем вимоги у цій справі на переконання суду є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на встановлені у справі обставини та положення законодавства в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи відсутність інших доводів позивача на обґрунтування даних позовних вимог, суд вважає вимоги позивача недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені судові витрати стягненню не підлягають.
		Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову   ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому  ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства  та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст.  293,  295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		          Суддя                                                                                      Н.Г. Вєкуа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...