Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/1968/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; внутрішньо переміщених осіб.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2020. Зареєстровано: 19.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2020.
Дата набрання законної сили: 10.03.2020
Номер судового провадження: 857/13492/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1968/19 пров. № 857/13492/19Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: 
		          головуючого судді Довгополова О.М., 
		          суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вичинити дії, - 
		 
		суддя (судді) в суді першої інстанції - Кафарський В.В., 
		місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яким просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість із виплати пенсії за період з 01.06.2018 року до 30.04.2019 року на рахунок в відділенні уповноваженому банку Ощадбанку в розмірі 18954,57 грн. з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії, та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. 
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року позов задоволено частково: стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії за період з 01.06.2018 року до 30.04.2019 року включно на рахунок в відділенні уповноваженому банку Ощадбанку; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.06.2018 року до 30.04.2019 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Рішення мотивоване тим, що порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України. На думку суду, безпідставними є посилання відповідача як на перешкоду виплати заборгованості позивачу на відсутність визначеного постановою Кабінету Міністрів України порядку виплати пенсії за минулий період, відмінного від порядку, визначеного ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, якою передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. За таких обставин суд дійшов висновку, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від асигнувань на виплату таких коштів. Також суд зазначив, що у даній справі встановлено порушення пенсійним органом строків виплати пенсії ОСОБА_1 і несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Отже, оскільки встановлено порушення відповідачем строків виплати ОСОБА_1 пенсії, що носило триваючий характер, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії. Водночас, суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивач не обґрунтувала своїх вимог в цій частині, зокрема, не довела факту заподіяння їй такої шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між цим та діями відповідача. 
		Рішення в частині задоволення позову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. 
		На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що стягнення на користь позивача невиплаченої пенсії за період з 01.06.2018 року до 30.04.2019 року в розмірі 18954,57 грн. є протиправним, оскільки рішення суду про поновлення ОСОБА_1 пенсійних виплат перебуває на виконанні і частково виконане, в зв`язку з чим таке стягнення, на думку апелянта, спричиняє подвійну відповідальність, що є неприпустимим. Також відповідач вважає безпідставним зобов`язання його здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати вказаної суми пенсії, оскільки відповідно до норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, право особи на таку компенсацію пов`язується з настанням такого юридичного факту як невиплата грошового доходу у встановлені законом строки із простроченням на один і більше календарних місяців з вини уповноваженого органу. Отже, враховуючи, що поточна пенсія позивачу виплачується вчасно, а в позові йдеться про нарахування компенсації на доходи, отримання яких вирішено в судовому порядку, апелянт вважає, що відсутні правові підстави для нарахування спірної компенсації. 
		Рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, тому відповідно до норм ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається. 
		Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому виклала свої заперечення, вважає вимоги та доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 
		В зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вважає за можливе відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядати справу в порядку письмового провадження. 
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Як встановив суд, ОСОБА_1 з 2011 року отримує пенсію за віком. 
		З березня 2016 року позивача взято на облік в Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську як внутрішньо переміщену особу відповідно до довідки Департаменту соціальної політики Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.08.2016 року № 2615001979. 
		З 01.06.2018 року орган Пенсійного фонду України припинив виплату пенсії позивачу. 
		ОСОБА_1 оскаржила такі дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську і рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 0940/1855/18, яке набрало законної сили, відповідача було зобов`язано поновити виплату пенсії позивачу з 01.06.2018 року. 
		На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 було поновлено виплату пенсії з 01.06.2018 року, виплачується поточна пенсія, однак заборгованість за період з 01.06.2018 року до 30.04.2019 року, яка становить 18954,57 грн., не виплачено. 
		Представник позивача 07.06.2019 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із запитом, в якому просила надати довідку про розмір заборгованості, повідомити причини невиплати пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 року до 01.06.2019 року, а також здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії по віку за період з 01.06.2018 року. 
		Відповідач листом від 10.07.2019 року № 729/М-15 повідомив, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 0940/1855/18 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.06.2018 року. Виплата пенсії проводиться щомісячно з травня 2019 року додатковими відомостями після фінансування Пенсійним фондом України. Також зазначено, що відповідно до п. 15 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На теперішній час за пенсійною справою ОСОБА_1 обліковується борг в сумі 18954,57 грн., який буде виплачено після прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України. 
		12.08.2019 року представник позивача звернулась до відповідача із вимогою про виплату вказаної заборгованості. 
		Відповідач листом від 28.08.2019 року № 1053/М(М)-15 повідомив, що після опрацювання рекомендацій, наданих за результатами верифікації Міністерства фінансів України, виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2018 року була припинена, однак на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 0940/1855/18 позивачу поновлено виплату пенсії з 01.06.2018 року. З травня 2019 року виплата пенсії позивачу не припинялась і проводиться щомісяця з поточним розміром пенсії 1610,40 грн. Також повідомлено, що по пенсійній справі ОСОБА_1 обліковується борг за період з 01.06.2018 року 30.04.2019 року в загальній сумі 18954,57 грн. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскарженої відмови відповідача, зважаючи на таке. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. 
		Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. 
		Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, введених Законом України від 14.01.1998 року № 16/98-ВР, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. 
		Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. 
		Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. 
		Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. 
		Частиною 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено вичерпний перелік припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного органну або за рішенням суду, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. 
		При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, останній пункт цієї норми (в інших випадках, передбачених законом) відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів. 
		Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії, а інші пункти даної норми в спірних правовідносинах відсутні. 
		Отже, держава зобов`язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України. 
		Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на норми «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, зважаючи на таке. 
		Так, п. 15 цього Порядку передбачено, що орган, який здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. 
		Як описано вище, розмір заборгованості із виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2018 року до 30.04.2019 року становить18954,57 грн., виплату якої призупинено до прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. 
		Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, посилання відповідача на відсутність такого порядку є безпідставним, оскільки порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України, а Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України шляхом припиняння законів, або приймати підзаконні нормативно-правові акти, які підміняють або суперечать законам України. 
		При цьому, суд також обґрунтовано врахував, що за загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Водночас, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому ними не можуть бути внесені будь-які зміни до законів. 
		Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у справі № 805/402/18, в якій, зокрема, зазначено, що конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню. Закон України - це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. 
		Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від асигнувань на виплату таких коштів. 
		Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суд першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 заборгованості із виплати пенсії за період з 01.06.2018 року до 30.04.2019 року в розмірі 18954,57 грн. 
		Доводи відповідача про те, що стягнення цієї суми є протиправним, оскільки рішення суду про поновлення ОСОБА_1 пенсійних виплат перебуває на виконанні і частково виконане, в зв`язку з чим таке стягнення спричиняє його подвійну відповідальність, колегія суддів відхиляє як безпідставні, так як самостійно нарахована відповідачем сума пенсії позивача за період з 01.06.2018 року до 30.04.2019 року останнім не виплачується за відсутності правових підстав для цього, а тому, на думку колегії суддів, саме стягнення цієї суми у спірному випадку є належним та ефективним способом реалізації права позивача на її отримання. 
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від асигнувань на виплату таких коштів. 
		Також колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. 
		Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. 
		Відповідно до п. 2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). 
		Як правильно вказав суд першої інстанції, відповідно до змісту наведених норм основною умовою для виплати такої компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.  
		При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). 
		Також виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. 
		Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2018 року у справі № 336/4675/17 та від 21.06.2018 року у справі № 523/1124/17. 
		Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає безпідставним у спірному випадку посилання відповідача на те, що поточна пенсія позивачу виплачується вчасно, а в позові йдеться про нарахування компенсації на доходи, отримання яких вирішено в судовому порядку. 
		Отже, як описано вище, має місце факт порушення відповідачем строків виплати пенсії ОСОБА_1 , що відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виплати ОСОБА_1 пенсії, що носило триваючий характер, наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії. 
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. 
		Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд - 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. 
		Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 300/1968/19 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим   В. В. Святецький  Повне судове рішення складено 18 березня 2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...