Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/15091/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: 18.03.2020. Зареєстровано: 19.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2020.
Дата набрання законної сили: 09.06.2020
Результат оскарження 09.06.2020 Вінницький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/127/2495/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                    Справа № 127/15091/18
		   Провадження № 2/127/2495/18
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.02.2020 року                            Вінницький міський суд Вінницької області 
		 
		в складі: головуючого судді Короля О.П., 
		секретаря Крижанівського В.В., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання та припинення шлюбних відносин, та визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання та припинення шлюбних відносин та визнання особистою власністю майна, набутого за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин. 
		Позовна заява мотивована тим, що між Позивачем і Відповідачем 10 квітня 2017 року було укладено договір про поділ майна подружжя. В подальшому, 27 жовтня 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області по справі № 127/20934/17 було ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено, шлюб розірвано, це рішення суду набрало законної сили 07 листопада 2017 року, однак 28 лютого 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області по справі №127/20934/17 було постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2017 року скасовано, призначено в цій справі підготовче засідання. 30 березня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області по справі № 127/20934/17 було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено, шлюб розірвано. Позивачем у проміжок часу від дня набрання рішенням суду від 27 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили 07 листопада 2017 року до постановлення ухвали 28 лютого 2018 року, якою заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2017 року скасовано, а згодом вирішено спір рішенням суду від 30 березня 2018 року, яке набрало законної сили 03 травня 2018 року, про розірвання шлюбу, було набуто ряд об`єктів нерухомого майна. Позивач вказує на те, що шлюбні відносини припинились між подружжям ще з 2015 року, оскільки сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, спільного побуту та бюджету не мають, а з 10 квітня 2017 року припинились будь-які взаємні права та обов`язки подружжя майнового характеру, оскільки здійснено поділ майна подружжя. Майно, набуте після розірвання шлюбу та після поділу майна, є особистою власністю Позивача, оскільки придбане ним не під час перебування у шлюбі, за особисті грошові кошти, в результаті особистої праці. Просив суд встановити юридичний факт, а саме факт окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 (1970 року народження) та ОСОБА_2 (1968 року народження) з 10 квітня 2017 року. Визнати особистою власністю ОСОБА_1 майно, набуте за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин, а саме житловий будинок, загальною площею 186,7 кв.м, житловою площею 91,3 кв.м, опис : житловий будинок літ «А», 1961 року побудови, підвал літ «п/А», веранда «а» , сарай літ «В», що розташований за адресою : АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510136600:02:053:0023, цільове призначення: для комерційного використання, площею 0,0801 га; земельну ділянку, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510136600:02:053:0028, цільове призначення: для комерційного використання, площа 0,0410 га; 47/100 часток житлового будинку, загальною площею 189,7 кв.м, що складається з приміщення АДРЕСА_2 1 по АДРЕСА_3 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , 47/100 часток земельної ділянки, розташованої за адресою : АДРЕСА_4 , кадастровий номер 0510100000:02:052:0267, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,0881 га.
		Ухвалою від 25 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
		19 липня 2018 року до суду надійшов відзив представника ОСОБА_2  адвоката Берегович О.О., яка заперечувала проти позову. Вказувала, що шлюбні відносини не припинені з огляду на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом були присутні на урочистому заході, присвяченому відкриттю клубного ресторану «Велюр», власницею якого зараз є ОСОБА_2 . Сторони, перебуваючи в шлюбі, разом їздили на відпочинок, зокрема в квітні-травні 2014 року подружжя їздило відпочивати в готель «Сольва», що знаходиться в Свалявському районі Закарпатської області, разом зі старшою донькою - ОСОБА_4 були на відпочинку за кордоном, в Італії. В 2015 році разом святкували ОСОБА_5 та день народження дочки ОСОБА_6 в ресторані «Велюр», разом брали участь в організації похорон матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , разом шукали місце для поховання, залучалися підтримкою один одного, разом з Відповідачем святкували День народження батька ОСОБА_7 , якому виповнилося 80 років, разом були присутні на урочистій події друзів у ресторані «Mont Blanc». Також Позивач надавав підтримку ОСОБА_2 коштами після пожежі в будинку, які були використані на ремонт у будинку. Відзив було мотивовано, що Відповідач з 2006 року і по теперішній час займає посаду заступника директора ПП «Продкомпанія», директором якого є ОСОБА_3 , і винаймає в оренду приміщення на 3 поверсі, яке належить ОСОБА_2 та безкоштовно ним користується. Просила у задоволенні позову відмовити. 
		17 вересня 2018 року на адресу Вінницького міського суду Вінницької області надійшла відповідь Позивача на відзив, а 08 жовтня 2018 року заперечення представника Відповідача на відповідь на відзив, в яких підтримано попередньо висловлені позиції сторін. 
		В підготовчому судовому засіданні 17 вересня 2018 року представником Позивача заявлено клопотання про допит його як свідка, а також про виклик і допит свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,      ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Представником Відповідача заявлено клопотання про виклик і допит свідків:  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Ухвалою суду від 17 вересня 2018 року, постановленою без складання окремого процесуального документа, вказані клопотання сторін задоволені в повному обсязі. 
		У підготовчому засіданні 22 жовтня 2018 року, постановленою без складання окремого процесуального документа, задоволено клопотання представника Відповідача  адвоката Берегович О.О. про долучення до матеріалів справи доказу  висновку експерта від 19 жовтня 2018 року. 
		Ухвалою від 22 жовтня 2018 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 та постановлено витребувати зВінницького відділення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (адреса: м.Вінниця, вул. К.Василенка, 21) податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки на ім`я ОСОБА_13 ; витребувати з Вінницького відділення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (адреса: м.Вінниця, вул. К.Василенка, 21) податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015-2017 роки на ім`я ОСОБА_22 , адреса місця проживання : АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		Ухвалою від 27 листопада 2018 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Берегович О.О. та витребувано зВінницького відділення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (адреса: м. Вінниця, вул. К.Василенка, 21) податкові декларації про майновий стан і доходи за період з 2015 по 2017 роки включно на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
		Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2  ОСОБА_23 та витребувано зВінницького відділення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (адреса: м.Вінниця, вул. К.Василенка, 21) податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015-2017 роки на ім`я ОСОБА_2 , адреса місця проживання : АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
		27 листопада 2018 року до суду надійшли документи, надані представником позивача, в тому числі ті, які витребовувались ухвалами суду 22 жовтня 2018 року та 27 листопада 2018 року, а саме копії податкових декларації ФОП ОСОБА_22 за 2013-2017 року, податкових декларацій ПП «ЮК «Ютерра» за 2013-2017 року, договору купівлі-продажу частки у статутному фонді (капіталі) ПП «МПК «Арка», витягу з ЄДР щодо реєстрації ПП «МПК «Арка». 
		Ухвалою від 27 грудня 2018 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Рибачок В.А. та витребувано зПриватного підприємства «ПРОДКОМПАНІЯ» оригінали документів (не менше 10 примірників), оформлених від імені Приватного підприємства «ПРОДКОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 30295100), що містять відтиск печатки за період з 01.11.2017 року по 01.12.2018 року та витребувано з ТОВ «ВКП «ВЕРБІВСЬКЕ» оригінал листа ТОВ «ВКП «ВЕРБІВСЬКЕ» від 14 вересня 2018 року вих. №26 про перебування у період з 20 травня 2008 р. по 19 липня 2016 р. ОСОБА_2 у складі учасників ТОВ «ВКП «Вербівське» та про несплату будь-яких доходів на користь ОСОБА_2 
		20 березня 2018 року до суду на виконання вимог ухвали від 27 грудня 2018 року ПП «Продкомпанія» було надано 10 (десять) примірників оригіналів документів, оформлених ПП «Продкомпанія» за період з 01 листопада 2017 року по 01 грудня 2018 р. 
		Ухвалою від 20 березня 2019 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Рибачок В.А. та призначено в справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставлено питання: чи виконано договір поруки, що був укладений між громадянином України ОСОБА_22 та Приватним підприємством «Продкомпанія»,20 грудня 2017 року? Та чи виконано договір поруки, що був укладений між громадянином України ОСОБА_22 , та Приватним підприємством «Продкомпанія» від 20 грудня 2017 року та лист ТОВ «ВКП «Вербівське» про невиплату дивідендів ОСОБА_2 від 14 вересня 2018 року вих. №26 в один і той же день? Провадження у справі зупинено. 
		Ухвалою від 03 червня 2019 року поновлено провадження в справі. 
		Ухвалою від 13 червня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Рибачок В.А. та доручено проведення технічної експертизи, що була призначена ухвалою суду від 20 березня 2019 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива» (м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 35252831). Провадженняв справі зупинено на час проведення судової експертизи.
		Ухвалою від 26 вересня 2019 року провадження у справі поновлено. 
		В підготовчому засіданні 21 жовтня 2019 року ухвалою, постановленою без складання окремого процесуального документа, було задоволено клопотання Відповідача та долучено до матеріалів справи доказ  висновок експерта №129/19 від 15 жовтня 2019 року. 
		21 жовтня 2019 року було постановлено ухвалу, якою підготовче провадження у справі закрито. 
		У судовому засіданні Позивач ОСОБА_15 та його представник  адвокат Марцинковський Л.В. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили їх задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2 та її представники  адвокати Берегович О.О., Рижий В.І. та Рибачок В.А. проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, просили відмовити у його задоволенні. 
		Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, показання свідків, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
		В судовому засіданні Позивач ОСОБА_15 надав суду пояснення про те, що в середині 2014 року ОСОБА_2 запідозрила його у подружній зраді і у зв`язку з цим у сім`ї почались конфлікти. Десь в листопаді-грудні 2014 року вони помирились, але в березні-квітні 2015 року розійшлись остаточно. Після цього вони більше нормально не спілкувались, крім цього,  більше разом не жили, не їздили на жодні урочисті заходи разом, а якщо й були разом на деяких заходах, то сиділи за різними столами, навіть поруч стільці не стояли. В тому числі і на ювілеї ОСОБА_2 (50-річчя), де він сидів за іншим столом. ОСОБА_2 знала про всі фінансові питання, орієнтувалась у фінансових потоках, знала про всі борги. Залишалась значна сума боргу за кредитним договором з АТ «Райффайзен Банк Аваль». Цей борг був забезпечений іпотекою торговельного комплексу «Бастилія» та ОСОБА_15  братом Позивача. Позивач також був позичальником в «Кредитпромбанку». Крім цього були приватні борги перед фізичними особами біля 2 млн. доларів США. При поділі майна всі боргові зобов`язання позивач залишив за собою. Сторони разом вирішували питання щодо утримання дітей. Кошти за оренду площ в торговельному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розподілялись таким чином : 1/5 частина надходила дочці ОСОБА_4 , 4/5 часток  надходило Відповідачу ОСОБА_2 . Між Сторонами велись перемовини щодо укладення мирової угоди. ОСОБА_2 пропонувала 100 % торговельного комплексу «Бастилія» передати їй. Але Позивач погодився на іншу схему поділу : 4/5 часток ОСОБА_2 , 1/5 частку дочці ОСОБА_4 . Був впевнений у тому, що оскільки є договір поділу майна, то вони як подружжя, розійшлись остаточно. Був період, коли вони навіть не спілкувались півтора року  це десь з 2015 року до середини 2017 року. Протягом 4-х років, крім тих 1,5 року, коли вони не спілкувались, він намагався знайти з Відповідачем спільну мову. Інколи вони зустрічались вчотирьох, разом з дітьми. Але про відновлення сім`ї мови не йшлось. Відповідач стверджує, що з березня 2015 року вони нікуди разом не їздили. Так, вони разом могли бачитись на чиїхось днях народження, але вони намагались приїхати в різний час і сидіти в різних місцях. Наголошує на тому, що вони зустрічались за одним столом тільки коли ділили майно або щось обговорювали по справах, але разом не снідали і не вечеряли. Вказував на те, що шкодує через ситуацію з повістками, які відправлялись не на ту адресу, жалкує, що особисто не взяв повістку й не заніс її Відповідачу власноручно в справі про розірвання шлюбу. Він не був зацікавлений у приховуванні повісток, оскільки Відповідач була не проти розлучитись. Коли з Відповідачем підписували договір про поділ майна подружжя, претензій до нього не було, як і в нього до Відповідача. Наголошував на тому, що сім`ї з Відповідачкою уже давно не існує, спільне господарство вони не ведуть, спільного бюджету не мають. Підтвердив, що на придбання майна дійсно отримав позику від ОСОБА_22 Купівлю об`єктів нерухомості здійснював самостійно, будучи переконаним в тому, що шлюб розірваний. Спірне майно є його особистою власністю, оскільки його колишня дружина ніякої участі у купівлі цього майна не приймала, ні грошима, ні працею, ні будь-якою іншою допомогою. 
		В судовому засіданні Відповідач ОСОБА_2 надала пояснення про те, що вона з Позивачем 30 років прожили в шлюбі і їй зараз образливо, бо вона чекала його 6 років до весілля і з армії. Вона була вірною Позивачеві й хотіла від нього такого самого відношення. Допомагала Позивачу заробляти гроші, а коли були «наїзди» зі сторони бандитів вона продала квартиру, тільки щоб не чіпали сім`ю. Виходила заміж досить багатою нареченою, в неї були будинок, квартира, автомобіль. Наголошувала, що завжди працювала. Вказувала, що Позивач просив зберегти сім`ю, натомість, він оформить на неї весь бізнес. Повідомила, що їй дуже боляче пережити зраду, що вона була вагітна і через Позивача втратила дитину, чого йому ніколи не пробачить. Тому вона і запропонувала Позивачу все поділити порівну. Наголошувала, що домовилась з Позивачем поділили майно за умови збереження сім`ї, а у разі розлучення поділ має бути іншим. Зазначала, що у неї є папір, де вони з Позивачем розписували майно і там написано, що в Позивача є борг  мільйон доларів і ОСОБА_24 винен мільйон доларів, і що борги, на її думку, перекриваються. А Позивач повідомив, що коли ОСОБА_24 поверне гроші і вони будуть розлучатись, то вони поділять все до кінця. Є ще декілька автомобілів на фірмі, і два автомобілі «Ауді». ОСОБА_22 був присутній при поділі майна. В них з Позивачем були практично прекрасні стосунки, доки в них не втрутився ОСОБА_22 , бо йому були потрібні гроші, щоб себе фінансувати й утримувати. Вказує, що готова була перший раз розлучитись без її погодження, але тільки якщо вони все поділять до кінця. Пояснила, що з Позивачем домовились, що вона віддає йому м`ясокомбінат, який був оформлений на її матері, а Позивач віддає їй торговельний комплекс «Бастилію». Стверджує, що хотіла сама розлучитись, але її впрошував ОСОБА_22 та сказав, що на неї оформлять весь бізнес, аби тільки вона не розлучалась. Вона чесно вчинила. Також Відповідач заявила, що врятувала Позивача від того, що своїми аферами ОСОБА_22 разом з ОСОБА_25 хочуть забрати в нього все майно. Зазначила, що Позивач хотів розлучитись, приховавши це від Відповідача, оскільки не розлучився одразу після поділу майна. Обурена зазначенням Позивачем в позовній заяві про розлучення про відсутність у подружжя дітей. Зазначала, що будинок і квартира, які належали батьку Позивача, не повинні були ділитись, бо були їй подаровані свекром. Завод також належав її матері, він не мав ділитись. Вказала, що Позивач брав поручителів ОСОБА_26 і їх духовного отця, щоб вмовити її подарувати Позивачу заводи, а їй за це  торговельний комплекс «Бастилію». Їй більше нічого не потрібно. Позивач обіцяв при розлученні поділити все те, що є на його водіях, на ОСОБА_10 , «Маяк», землі господарського призначення та інше майно. 
		Допитаний як свідок представник Позивача  ОСОБА_22 надав суду пояснення про те, що 10 квітня 2017 р. укладено договір про поділ майна подружжя. З моменту укладення договору відпав обов`язок ОСОБА_15 утримувати дружину ОСОБА_2 та спільних дітей. Елементи шлюбних відносин перестали існувати і ОСОБА_15 подав позов про розірвання шлюбу. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2017 р., яке набрало законної сили 07 листопада 2017 р. позов задоволено, шлюб між сторонами розірвано. На момент чинності рішення суду про розірвання шлюбу ОСОБА_15 набув право власності на майно з метою комерційного використання. ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, в якій вказала на те, що суд не врахував інтереси дітей і не зазначала про те, що вона має намір зберегти шлюб і проживати однією сім`єю. Фактичні шлюбні відносини були припинені і майно придбавалось з метою комерційного використання. Відповідачем на заперечення позову і її твердження про проживання сторін однією сім`єю надаються виключно фото про святкування певних подій. Також суду зазначив, що в позовній заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_15 не зазначав про відсутність дітей. Але в рішенні суду від 27 жовтня 2017 р. була допущена описка і вказано про те, що сторони не мають дітей, яка була усунена в ухвалі про виправлення описки. ОСОБА_15 , звертаючись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, не мав наміру приховувати про відкрите провадження в справі. Адреса відповідача ОСОБА_15 була зазначена за місцем її реєстрації, тобто відповідно до положень ЦПК України. Після набрання рішенням суду від 27 жовтня 2017 р. про розірвання шлюбу законної сили згоди ОСОБА_2 на укладення правочинів про придбання майна ОСОБА_15 не було потрібно. Позивач звернувся з цим позовом до суду, щоб підтвердити укладені правочини, тому що ОСОБА_2 звернулась до суду з іншим позовом про поділ майна, в тому числі приміщень і земельних ділянок по АДРЕСА_7 . Ці об`єкти були придбані ОСОБА_15 за позичені кошти у ОСОБА_22 , які він мав і має можливість позичати. Так, є висновок спеціаліста про те, що нібито ОСОБА_15 не підписував договір позики, Але в судовому засіданні Позивач підтвердив укладення договору позики, і є його нотаріально посвідчена заява про укладення договору позики з ОСОБА_22 . Встановлення факту окремого проживання та припинення шлюбних відносин доводиться тими обставинами, що сторони припинено ведення спільного господарства, їх не проживання спільно, відсутність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, укладення Позивачем договору оренди квартири. 
		Представники Віповідача  адвокати Рижий В.І. та Рибачок В.А. надали суду пояснення про те, що факти, зазначені в позовній заяві, не відповідають дійсності. Згідно з лінгвістичною експертизою всі пояснення свідків зі сторони Позивача продиктовані однією особою. Свідки  різні особи за професією та віком. Ці свідки не можуть дати показання щодо періоду, який зазначений позивачем у позовній заяві. Натомість відповідачем надані світлини, на яких разом зображені Сторони і вони можуть пояснити де і на якому святі були разом у 2015-2017 роках. У Сторін був спільний побут, вони разом харчувалися. Офіс Позивача розташований в торгівельному комплексі «Бастилія» за адресою : м. Вінниця, вул. Пирогова, 31. Квартира Позивачем орендувалась для поселення гостей, про її найм знала і дружина ОСОБА_2 . Поховання в січні 2017 р. матері ОСОБА_15 були організовані ОСОБА_2 . Так само вона займалась і похованням його батька в 2019 р. Сума позики, надана ОСОБА_22 складає 240 тис. доларів США (6672000 грн.) Але його задекларований дохід від підприємницької діяльності за 2013-2016 роки  2000000 грн. і дохід від відчуження корпоративних прав у Приватному підприємстві «МКП «АРКА»  2700000 грн. не покривають суму позики 6672000 грн. Якщо Позивач не доведе джерело коштів на придбання цих об`єктів, це є спільна сумісна власність сторін. 
		Свідок ОСОБА_10 надав суду показання про те, що працює заступником директора ПП «Продкомпанія». Знайомий з колишнім подружжям ОСОБА_27 більше 15 років. Йому відомо, що ОСОБА_15 не проживав спільно з ОСОБА_2 з кінця 2014 року. Йому відомо про це, оскільки він щодня зустрічається з ОСОБА_15 на роботі. Повідомив, що з кінця 2014 року між Кожухівськими існували відносини, які були пов`язані виключно з поділом майна. В 2015-2016 роках свідок 6 днів на тиждень бував у квартирах, які знімав ОСОБА_15 . Був свідком спілкування саме щодо поділу майна та іноді навіть виступав посередником. Йому відомі проміжки часу, коли ОСОБА_15 та ОСОБА_2 взагалі не спілкувались. Йому відомо, що на початку 2017 року ОСОБА_15 та ОСОБА_2 поділили майно, і ОСОБА_15 передав ОСОБА_2 суттєву частину майна. Також йому відомо, що борги ОСОБА_15 залишив за собою. Зі слів ОСОБА_15 він знав, що шлюб було офіційно розірвано в кінці 2017 року. 
		Свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що працює водієм ОСОБА_15 з 2015 р. Кожного робочого дня, в окремих випадках і у вихідні дні, здійснював керуванням автомобілем, який належить ОСОБА_15 , в переважній більшості випадків у його присутності. У робочі дні приїздив та забирав ОСОБА_15 з дому. До травня 2017 року ОСОБА_15 мешкав на АДРЕСА_8 . В кінці дня завозив ОСОБА_15 додому на АДРЕСА_8 . Були випадки і не один раз, коли він був у квартирі, де проживав ОСОБА_15 ОСОБА_2 він ніколи там не бачив. ОСОБА_15 та ОСОБА_2 він разом ніколи нікуди не возив. Йому відомо, що з 2015 року ОСОБА_15 спільно не проживає з ОСОБА_2 . ОСОБА_15 ніколи не надав йому доручень завезти чи привезти ОСОБА_2 . Відомо, що був конфлікт між Сторонами через поділ майна. Відомо, що на початку 2017 року ОСОБА_15 та ОСОБА_2 поділили майно, а пізніше розлучились. 
		Свідок ОСОБА_12 дав показання про те, що з 2013 р. працював водієм ОСОБА_15 , а також був помічником його сім`ї. Як водій керував автомобілем, який належить ОСОБА_15 .. Також як водій він кожного робочого дня забирав ОСОБА_15 з дому та відвозив на роботу, а ввечері завозив додому. ОСОБА_15 проживав по АДРЕСА_6 , а в кінці 2014 р. вони з ОСОБА_2 розійшлись і Позивач став мешкати в найманій квартирі по АДРЕСА_9 . Потім він став мешкати в найманій квартирі по АДРЕСА_10 . АДРЕСА_8 . Свідок возив ОСОБА_15 на автомобілі по місту та у різні поїздки, як в робочі дні, так і на вихідних. Також у разі необхідності відвозив на святкування днів народжень. Також виконував доручення ОСОБА_15 на авто, якщо потрібно було щось кудись завести чи привезти. Разом ОСОБА_15 та ОСОБА_2 жодного разу нікуди не возив. Відомо, що на початку 2017 року вони поділили майно, а пізніше розлучились. Харчувався Позивач вдома (сніданок і обід) в період, коли мешкав по АДРЕСА_10 . І.Богуна, а після переїзду на найману квартиру іноді харчувався в ресторані «Велюр». В цей час свідок купляв йому каструлі, наймав повара, він вчився собі готувати їжу сам. Коли ОСОБА_15 мешкав на АДРЕСА_10 . Зодчих він снідав в піцерії «Біатріче». В ресторані «Велюр» ОСОБА_15 також харчувався, мав свій рахунок із знижкою 15 %. Такі рахунки свідок оплачував за наданими рестораном чеками на виділені ОСОБА_15 гроші.      
		Свідок ОСОБА_13 надала показання про те, що ОСОБА_15 орендував у неї квартиру АДРЕСА_11 з 10 лютого 2016 року по 10 лютого 2017 р. Повідомила, що їй відомо про припинення шлюбних відносин між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_15 квартира йому була потрібна саме через те, що він розійшовся з дружиною. 
		Свідок ОСОБА_11 дала показання про те, що вона була власником нерухомості по АДРЕСА_1 . На початку 2018 року ОСОБА_15 купив у неї цю нерухомість. Під час продажу нерухомості їй стало відомо про те, що ОСОБА_15 придбавав майно для бізнесу, у планах було здійснити будівництво. Повідомила, що вона як продавець майна дізнавалась, чи можливо буде зробити реконструкцію і провести будівництво, тому що в разі неможливості будівництва, ОСОБА_15 нерухомість не була потрібна. Лише після того, як всі переконались, що нерухомість можна буде використати для бізнесу, ОСОБА_15 погодився її купити. Відомо, що нерухомість куплено за позичені кошти. Як продавця нерухомості її було ознайомлено із договором позики. Повідомила, що їй було відомо, що на момент оформлення купівлі-продажу нерухомості ОСОБА_15 був розлучений, вона була ознайомлена з рішенням суду про розлучення. 
		Свідок ОСОБА_14 надав показання про те, що він працює вахтером у будинку по АДРЕСА_12 . Навесні 2017 року ОСОБА_15 заселився у квартиру в цьому будинку та проживає там сам. Пояснив, що дружини ОСОБА_15 не знає. ОСОБА_15 не повідомляв йому про дружину, чи хоча б про якусь жінку, яку б можна було пропускати до будинку як його дружину. Під час його роботи жодного разу не бачив ОСОБА_15 з жінкою. З ОСОБА_2 свідок не знайомий. 
		Свідок ОСОБА_15 надав показання про те, що є рідним братом ОСОБА_15 , а відтак знає, що ОСОБА_15 та ОСОБА_2 разом не проживають з кінця 2014 року і з того ж часу сімейні відносини між ними припинені. З того часу їх спілкування було пов`язане лише з поділом майна. Неодноразово був свідком розмов саме щодо такого поділу. ОСОБА_15 радився щодо поділу майна з ним як з братом. Знає, що ситуація була доволі конфліктною та напруженою, а процес поділу майна був доволі тривалим. Йому відомо, що майно поділили на початку 2017 року, а в кінці того ж року ОСОБА_15 розлучився з ОСОБА_2 . Вказав, що йому відомо, що ОСОБА_15 має дуже великі борги, але від ОСОБА_2 нічого не вимагав, віддав значну частину майна, передав повністю торговий комплекс «Бастилію». ОСОБА_15 розповідав свідку про те, що бори буде погашати сам. 
		Свідок ОСОБА_17 повідомила, що подружжя ОСОБА_27 знає біля 20 років. Їй відомо, що подружжя не проживає разом вже два роки, з часу пожежі в будинку по АДРЕСА_6 , яка сталась в грудні 2018 р. Для неї це зразкова родина. Разом їх часто бачила, наприклад, в ОСОБА_2 на дні народженні, на похованні батька ОСОБА_15 . Знала, що в них не все гладко, але коли їх бачила разом, проявів неповаги одне до одного не помічала. Чи проживали вони разом не знає, не цікавилась цим. Зі слів ОСОБА_2 знає про факт зради і що це призвело до розлучення. Але цей конфлікт вони не виносили на люди. ОСОБА_2 жалілась їй, що зрада трапилась десь за пів року чи сім місяців до дати, коли їй стало відомо про розлучення. Після того, як їй стало відомо, що вони розійшлись, свідок дізналась, що вони ділять майно. Чи поділили чи ні, їй не відомо. Бувала в їхньому будинку часто. З 2015 року щороку з сім`єю приходить до них колядувати й на свято Водохреща. Бувало таке, що вдома була лише ОСОБА_28  мати відповідача. ОСОБА_15 вона у будинку не бачила. Заяву до суду писала сама у липні 2018 року, вказавши в заяві, що їй відомо. Акцентувала увагу на 2014-2018 роках, тому що ОСОБА_2 їй сказала, що важливий саме цей період. До 2018 року не знала, що вони розлучені. Стверджувати, що вони за цей період жили разом в одній квартирі не буде, бо не знає цього, але знала, що вони не розлучені. На тих урочистих заходах, де бачила вдвох ОСОБА_27 , вони разом за столом не сиділи.
		Свідок ОСОБА_18 надала суду наступні показання. Знала сім`ю з 2013 року лише з позитивної сторони, вони дуже гарно виховували разом дітей. Про факт їх окремого проживання до 2018 р. вона не знала, не володіє такими відомостями, знає, що вони жили разом на І.Богуна. Свідок бачила, що ОСОБА_15 часто сам їздить за кермо. Про пожежу дізналась від ОСОБА_2 . Свідку відомо, що ОСОБА_15 брав активну участь у відновленні майна як справжній чоловік. ОСОБА_2 тоді жила окремо, бо ОСОБА_15 дав їй можливість не бачити наслідки пожежі. Їй відомо, що в Позивача було авто Ауді десь в 2014-му, її колишній громадянський чоловік ОСОБА_29 придбав це авто в ОСОБА_15 , але де-юре, це авто було оформлене на водія. Гроші сплачувались власнику авто  ОСОБА_15 . Свідком передачі грошей ОСОБА_15 була опосередковано. Свідок стверджує, що просто так в володіння іншої особи автомобіль не передається і людина, яка його набуває просто так його не обслуговує протягом 3 років. Наголосила, що власником автомобіля Ауді був ОСОБА_15 . Про пожежу дізналась від ОСОБА_2 в січні 2018. З її слів знає, що ОСОБА_15 вважав за необхідне відновити майно. Свідком конфлікту між ОСОБА_27 , як такого, не була. Знає, що з моменту розлучення вони не проживають, це десь з середини 2018 року. До того часу вони жили разом. Про те, що до розлучення вони жили разом дійшла висновку сама. Акцентувала увагу в своїй заяві на тому, що вони жили саме як сімейна пара до розлучення, бо знала, що буде про це свідчити. В ОСОБА_2 вдома не була, зустрічались в місті. Була присутня на різних заходах, де ОСОБА_2 і ОСОБА_15 сиділи за одним столом. На ювілеї ОСОБА_2 ОСОБА_15 сказав, що « ОСОБА_30  це найкраща дружина». Він тоді їй подарував коштовний подарунок  шапку за 18 тис.грн. Може сказати, що в них були дуже теплі стосунки. ОСОБА_2 відомий організатор, вона могла взяти організацію похорону мами ОСОБА_15 на себе. Від колишнього чоловіка ОСОБА_31 їй відомо, в період шлюбу Сторін ОСОБА_24 позичав в них 1 млн. доларів США.
		Свідок ОСОБА_19 дала показання суду про те, що працювала барменом. Вона бачила, що доволі часто ОСОБА_27 разом обідали, вечеряли, були разом на якихось бенкетах. Вони не сварились. Зазвичай їжу замовляли водії ОСОБА_15 , а ОСОБА_2 все контролювала, страви були не з меню. Рахунки за ці обіди чи вечері не оплачувались. Звільнилась свідок в 2019 році, до того часу постійно їх бачила разом. Працювала приблизно 16 років на ПП «Продкомпанія». Мала обов`язки бармена, з нею проводили розрахунки за алкоголь. Їй як бармену ОСОБА_15 за своє харчування не платив, водії теж. З нею вони не повинні були розраховуватись за їжу. Знає, що ПП «Продкомпанія» надає послуги з роздрібної торгівлі алкоголем, а не харчування. Вказує, що в її розумінні бачились «постійно»  це кілька разів на тиждень. Але вона не вела підрахунки цих зустрічей. В обідній час вона та інший персонал часто носили обіди ОСОБА_15 в його офіс. Навесні 2018 р. їй стало відомо, що ОСОБА_27 не живуть разом. Наскільки їй відомо, коли трапилась пожежа, ОСОБА_2 була за кордоном, а багато хто з колективу їздили на ліквідацію наслідків пожежі.
		Свідок ОСОБА_20 надав суду показання про те, що знає ОСОБА_27 16 років. Досить часто бував у них вдома, бо привозив різні речі, або дітей зі школи. Був там також і в період з весни 2017 р., на його погляд в будинку нічого не змінилось. Чоловічі речі так само висіли на вішаках в коридорі. Влітку 2017 р. вони разом з Відповідачем та Позивачем були в ОСОБА_26 на дні народженні, яке відбувалось в м. Києві, Кожухівські сиділи за одним столом. Свідок був організатором цього заходу. Також влітку 2017 р. він був організатором весілля свого колеги діджея Жені, воно відбувалось в ресторані «Казка». Кожухівські там теж були разом, сиділи за одним столом. Доволі часто ОСОБА_2 купувала для ОСОБА_15 в аптеках ліки, окремо купували й запарювали льон, купували м`ясо кроля, бо Позивач має проблеми зі здоров`ям. Свідок є правою рукою ОСОБА_2 , тому часто займається питаннями страхування на перебування за кордоном ОСОБА_2 і ОСОБА_15 , а також їхніх дітей. Для їхніх спільних поїздок теж оформлював страхування в Європу, але коли - не може зараз згадати. За страхування розраховувалась і ОСОБА_2 , і в ОСОБА_32 брав гроші. Разом з ОСОБА_2 він купував для ОСОБА_15 речі, так як в нього схожий з ОСОБА_15 розмір одягу, приміряв його на собі. Це було в 2018-2020 роках. Одного разу він з ОСОБА_2 їхали на зустріч на таксі, він підвозив її до нотаріуса на АДРЕСА_13 , там треба був її підпис для продажу квартири, яка знаходиться на АДРЕСА_14 ». В нього є копії, бо ОСОБА_2 часто залишає йому документи на зберігання. Це було 12 червня 2017 року. Квартира на АДРЕСА_10 . Зодчих знімалась для заселення гостей, які до них приїжджали, а також там жили технічні працівники артистів, які приїжджали до м. Вінниці. Він був там з ОСОБА_2 , знімали постільну білизну для хімчистки. Нічого не вказувало на те, що там жив хтось постійно. Ніяких підозр про те, що в Кожухівських є негаразди в стосунках не виникало, бо вони ніколи не сварились в ресторані чи при ньому. ОСОБА_15 має посвідчення водія, часто сам водить авто, профінансував ремонт будинку після пожежі, біля 25 тис. доларів. Був там, допомагав розбирати речі. Коли розбирали шафи, то бачив, що там були чоловічі сорочки, шкарпетки, верхній одяг, взуття. Протягом 2014-2020 років бував часто в будинку по АДРЕСА_6 . Приїжджав в такий час, коли не зустрічав там ОСОБА_15 . Присутнім при передачі речей, куплених ОСОБА_2 для ОСОБА_15 не був. ОСОБА_2 телефонувала, щоб замовити на кухні парові котлети чи тушкованого кролика. На його думку, Кожухівські жили разом протягом 2014-2018 років, бо вони вітались одне з одним, не скандалили та й їхні діти нічого про це не говорили, тобто виглядало все як завжди. На квартирі, що на АДРЕСА_15 , свідок був двічі, коли заселяв технічний персонал артистів. Це десь було в 2017-2018 роках. ОСОБА_33 , фотографував квартиру на робочий телефон, вона особисто міняла постільну білизну. До того як трапилась пожежа ОСОБА_2 мешкала на АДРЕСА_6 , а доки тривав ремонт, ОСОБА_2 проживала на найманій квартирі в ЖК « ОСОБА_6 ». Думає, що ОСОБА_2 там проживала з ОСОБА_15 , але не може про це стверджувати, бо заходив туди, коли там нікого не було, щоб лише занести якісь речі. 
		24 листопада 1991 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Вінницької області, за актовим записом №3350. 
		   10 квітня 2017 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ майна подружжя, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 711. Згідно з п.п. 5, 7 Договору Сторонами визначено порядок поділу майна та визначене майно, яке є особистою власністю кожної із сторін. Відповідно до п.8 Договору майнові претензії Сторін щодо визначеного в даному договорі майна та будь-якого іншого майна, яке не визначене даним договором, однак набуте в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, вважаються врегульованими. 
		Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2017 року у справі №127/20934/17 було розірвано шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 , зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадського стану управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 3350. Рішення суду набрало законної сили 07.11.2017 року. Рішення було мотивоване тим, що сторони не бажають миритися, причиною розладу в сім`ї стали різні характери і погляди на сімейне життя, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе, а позивач ОСОБА_15 наполягав на розлученні та мав стійке волевиявлення до розірвання шлюбу. 
		   14 лютого 2018 року ОСОБА_2 до Вінницького міського суду Вінницької області було подано заяву про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2017 року у справі №127/20934/17. Заяву було мотивовано тим, що суд, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу не врахував, що у подружжя є спільна неповнолітня донька  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та при розірванні шлюбу не встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. 
		   30 березня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення у справі №127/20934/17, яким розірвано шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 , зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадського стану управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 3350. Судом встановлено, що сторони не бажають миритися, кожен з подружжя стверджує, що подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе і суперечить їх інтересам. Рішення суду мотивовано тим, що подальше спільне життя подружжя неможливе, а кожен з подружжя стверджує, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання суперечить інтересам кожної зі сторін. Рішення Вінницького міського суду від 30.03.2018 року набрало законної сили 03.05.2018 року. 
		   У період часу з 07.11.2017 року (момент набрання законної сили рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2017 року у справі №127/20934/17) по 30.03.2018 року (момент ухвалення Рішення Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/20934/17 за результатами перегляду заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2017 року) ОСОБА_15 було придбано майно: 
		-    житловий будинок, загальною площею 186,7 кв.м, житлова площа 91,3 кв.м, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком П.Л., зареєстрованим в реєстрі за № 5., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №110388701 від 11.01.2018 року, реєстраційний номер об`єкту 1036824705101; 
		-    земельна ділянка, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510136600:02:053:0023, цільове призначення: для комерційного використання, площа 0,0801 га, придбана на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.01.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком П.Л., зареєстрованим в реєстрі за № 7, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №110388737 від 11.01.2018 року, реєстраційний номер об`єкту 1036806305101; 
		-    земельна ділянка, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510136600:02:053:0028, цільове призначення: для комерційного використання, площа 0,0410 га, придбана на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком П.Л., зареєстрованим в реєстрі за № 6, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 110388979 від 11.01.2018 року, реєстраційний номер об`єкту 1459726505101; 
		-    47/100 часток житлового будинку, загальною площею 189,7 кв.м, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_4 , придбаних на підставі договору купівлі-продажу 47/100 часток житлового будинку від 05.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованим в реєстрі за № 166, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 112863363 від 05.02.2018 року, реєстраційний номер об`єкту 112863363;
		-    47/100 часток земельної ділянки, що розташована за адресою : АДРЕСА_4 , кадастровий номер 0510100000:02:052:0267, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площа 0,0881 га, придбаних на підставі договору купівлі-продажу 47/100 часток земельної ділянки від 05.02.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В, зареєстрованим в реєстрі за № 167, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №112868989 від 05.02.2018 року, реєстраційний номер об`єкту 1371675905101. 
		   Згідно з договором оренди житла від 10.02.2016 року Орендодавець ОСОБА_13 передала Орендарю ОСОБА_1 в оренду частину квартири площею 104 кв. м, розташованої за адресою : АДРЕСА_11 . 
		Відповідно до п. п. 1.1, 2.1. договору позики, укладеним між ОСОБА_22 та ОСОБА_15 20.12.2017 р. на умовах визначених цим Договором Позикодавець ОСОБА_22 передає у власність Позичальникові ОСОБА_15 грошові кошти  безпроцентну грошову позику, а Позичальник зобов`язується повернути надану позику у повному обсязі і у визначений даним договором строк. Сума позики становить еквівалент 240000,00 доларів США. 
		Згідно із заявою ОСОБА_15 від 14.03.2019 р., посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. 14.03.2019 р. та зареєстрованої в реєстрі за №394, ОСОБА_15 підтверджує укладення договору позики від 20 грудня 2017 року з ОСОБА_22 та отримання позики в сумі 240000,00 доларів США. 
		Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку  фізичної особи-підприємця ОСОБА_22 за період 2013-2017 р.р., загальна сума доходу скала 3644410,00 грн. Згідно з податковими деклараціями платника єдиного податку  юридичної особи Приватного підприємства «Юридична компанія «Ютерра», директором та одноособовим власником якого є ОСОБА_22 за період 2013-2017 рр., загальна сума доходу склала 3430629,65 грн. 
		Згідно з п.п. 1.1., 2.1., 2.2 Договору купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) Приватного підприємства ПП «МПК «Арка», укладеного між ОСОБА_22 (Продавець) та ОСОБА_34 (Покупець), Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає і зобов`язується оплатити належну продавцю частку в статутному фонді (капіталі) ПП «МПК «Арка». Продаж здійснюється Продавцем за 2700000,00 грн. Покупець сплатив Продавцю готівкою ціну відповідної частки у статному фонді (капіталі) ПП «МПК «Арка» до оформлення та підписання договору. 
		Згідно з п. п. 1.1., 3.1. кредитного договору №3.01.3ВН/04/10-Склт від 02.09.2010 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» і ОСОБА_1 , Банк зобов`язується надавати Позичальнику кредити згідно з додатковими договорами в межах суми, вказаної в п. 1.1. цього договору, тобто в межах 4553670,87 грн. 
		Відповідно до п. 1 договору №23/К про відступлення прав вимоги від 28.08.2017 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Райт Партнер», первісним кредитором відступлено новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором №3.01.3ВН/04/10-Склт від 02.09.2010 року.
		Згідно з позовною заявою ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , Приватного підприємства «ТК Домострой» про солідарне стягнення боргу за кредитним договором №3.01ВН/04/10-Склт від 02.09.2010 року та договорами поруки від 03.09.2010 р. (справа №127/1468/13-ц) ціна позову становила 7912036,70 грн., з яких сума за кредитами (траншами) у розмірі 4553670,87 грн. 
		Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 від 07.08.1985 р. ОСОБА_2 з 01.06.2006 року працює у ПП «Продкомпанія» заступником директора з комерційних питань. 
		Відповідно до довідки №34 від 16.07.2018 р., виданою ПП «Продкомпанія», заробітна плата ОСОБА_2 за період з 01.06.2017 р. по 30.06.2018 р. склала 70247,65 грн. 
		Згідно з довідкою №17 від 14.09.2018 р., виданою ТОВ «Ритон», у період з 04.04.2003 року по 10.04.2017 року ОСОБА_2 перебувала у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ритон». Загальними зборами ТОВ «Ритон» рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів учасникам не приймалось. Будь-яких доходів на користь ОСОБА_2 не сплачувалось. 
		Згідно з довідкою №26 від 14.09.2018 р., виданою ТОВ «ВКП «Вербівське», у період з 20.05.2008 року по 19.07.2016 року ОСОБА_2 перебувала у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Вербівське». Загальними зборами ТОВ «ВКП «Вербівське» рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів учасникам не приймалось. Будь-яких доходів на користь ОСОБА_2 не сплачувалось. 
		Згідно з довідкою №1720 від 08.11.2017 р., виданою Вінницьким міським управлінням Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, 15 жовтня 2017 року орієнтовно о 17 год. 57 хв. виникла пожежа у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_6 . 
		Згідно з висновком експерта Шевченко Лариси Іванівни, заслуженого діяча науки і техніки України, члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри стилістики та мовної комунікації інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з 25 вересня по 19 жовтня 2018 року проведено лінгвістичне дослідження на підставі заяви адвоката Рижого В.І. Експертом сформовані наступні висновки: проаналізовані лінгвістом-експертом тексти заяв свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , дозволяють зробити висновки та відповісти на поставлені експерту запитання: 
		У запропонованих для лінгвістичної експертизи текстах (заяв) мовні одиниці чи фрагменти тексту мають спільні ідентифікаційні ознаки. 
		Запропоновані для лінгвістичної експертизи тексти (заяв) можна вважати аналогічними за ідентифікаційними характеристиками. Використання в текстах заяв спільної юридичної лексики громадянам різної професій, віку, статі, різної освіти, свідчать про несамостійність викладення показів авторами досліджених заяв. 
		Згідно з висновком експерта №129/19 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за листом ПП «Юридичне бюро Рижого», складеного ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» 15 жовтня 2019 року, експерт дійшов до висновку, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у графі «ПОЗИЧАЛЬНИК:» у технічній копії договору позики від 20 грудня 2017 року, укладеного від імені ОСОБА_37 та ОСОБА_22 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_15 Підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у графі «ПОРУЧИТЕЛЬ:» у технічній копії договору поруки від 20 грудня 2017 року, укладеного від імені ОСОБА_22 та приватного підприємства «ПРОДКОМПАНІЯ» в особі директора Кожухівського В.С., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_7 .
		Визначаючись щодо задоволення позовної вимоги про встановлення юридичного факту, а саме факту окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10 квітня 2017 року, суд дійшов до наступних висновків. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
		Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
		Таким чином, для можливості застосування судом ч. 6 ст. 57 СК України, є необхідним встановити не лише факт окремого проживання, але й фактичне припинення шлюбних відносин, а саме відсутність спільного побуту, спільного господарства, спільного бюджету, відсутність взаємних прав і обов`язків подружжя. 
		Суд вважає доведеним факт окремого проживання Сторін, яке не було пов`язане у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми чи з інших поважних причин. Факт окремого проживання доводиться поясненнями ОСОБА_15 , договором оренди квартири від 10.02.2016 р., поясненнями представника Позивача  ОСОБА_22 , показаннями свідків  ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , які підтвердили те, що Сторони не проживають разом ще з кінця 2014 р.  початку 2015 р. Суд враховує, що показання свідків ґрунтуються на фактичних даних щодо місця проживання Позивача, перебування свідків у нього вдома та відсутності там дружини. Показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою та з письмовим доказом  договором оренди квартири від 10.02.2016 р. 
		Суд також враховує, що Відповідач не спростовувала факту окремого проживання, та не наполягала на спільному проживанні у конкретно визначеному місці. Суд враховує, що свідки  ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 не підтвердили факт спільного проживання. Зустрічі свідків носили ситуативний характер, а про відносини подружжя вони складали враження або зі слів Відповідача, або із фактів спільної присутності на святкових заходах. Так, свідок ОСОБА_17 повідомила, що з 2015 року приходила щороку колядувати, однак ОСОБА_15 у будинку Відповідача не зустрічала, а свідок ОСОБА_18 повідомила, що жодного разу не була вдома у колишнього подружжя та зустрічалась з ОСОБА_2 в місті, при цьому висновок про спільне проживання подружжя до моменту розлучення зробила сама. Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_17 щодо окремого проживання подружжя з грудня 2018 року, тобто з моменту пожежі у будинку, оскільки відповідно до довідки Вінницького міського управління ГУ ДСНС України у Вінницькій області №1720 від 08.11.2017 року пожежа у будинку по АДРЕСА_6 виникла 15.10.2017 р., а не в грудні 2018 року, як хибно зазначає свідок ОСОБА_17 . 
		Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_20 щодо спільного проживання Сторін з огляду на те, що він бачив чоловічі речі у будинку Відповідача, оскільки це не може слугувати доказом проживання там саме Позивача. При цьому свідок ОСОБА_20 вказав, що не зустрічав в будинку самого Позивача, а відтак суд критично ставиться до тверджень свідка про спільне проживання Сторін і приходить до висновку, що такі показання свідка ґрунтуються не на фактах, а на його припущеннях. 
		Суд вважає доведеним фактичне припинення шлюбних відносин між Позивачем і Відповідачем з 10 квітня 2017 р. Суд, враховуючи доведеним факт окремого проживання, вважає, що фактичного припинення шлюбних відносин доводиться пояснення Позивача, його представника ОСОБА_22 , показаннями свідків ОСОБА_15 ,  ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 . 
		Також суд вважає належним доказом фактичного припинення шлюбних відносин наявність рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2017 року у справі №127/20934/17, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 , зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадського стану управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 3350. Хоча це заочне рішення і було переглянуто судом, сам факт звернення Позивача до суду 27 вересня 2017 р. з позовом про розірвання шлюбу свідчить про відсутність сталих, стабільних та гармонійних стосунків у подружжя та про бажання Позивача припинити шлюб у зв`язку із неможливістю його збереження. При цьому такі твердження Позивача повністю узгоджуються з поясненнями наданими в суді. 
		Суд також приймає до уваги, що у заяві ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2017 року у справі №127/20934/17 відповідач не вказувала на те, що шлюб фактично існує чи існував на момент ухвалення судом рішення від 27.10.2017 р. чи раніше, а сторони в справі проживають разом як сім`я та мають взаємні права та обов`язки подружжя. 
		Суд відхиляє надані Відповідачем роздруківки фото, на яких спільно зображені Сторони як докази про те, що фактично шлюбні відносини не припинились з 10.04.2017 року з огляду на те, що на фото відсутні будь-які зазначення часу і місця. Відтак суд не може оцінювати їх як доказ спільного проведення часу саме у період часу з 10.04.2017 року. Тим більше, спільне перебування на святкуваннях і різного роду урочистих заходах не доводить наявність сталих шлюбних відносин, наявність спільного побуту, бюджету та спільних прав і обов`язків подружжя. 
		Суд не приймає до уваги твердження Відповідача щодо спільного відпочинку з Позивачем у період з 27.10.2017 р., оскільки жодних доказів суду не надано. При цьому суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_20 щодо оформлення полісів страхування для спільного відпочинку сторін у справі, оскільки такі показання не підтверджуються належними письмовими доказами, зокрема полісами страхування та/або договорами із страховою компанією, тощо. При цьому свідок не надав показання щодо конкретних періоду та країн перебування на спільному відпочинку. Відповідач не надала копії свого паспорту для виїзду за кордон, щоб надавало б можливість порівняти відмітки про перетин кордону із паспортом для виїзду за кордон Позивача. Відповідач не зверталась до суду з клопотаннями про витребування доказів щодо перетину нею кордону одночасно з Позивачем, у разі неможливості їх отримання, що вказує на недоведеність Відповідачем тверджень щодо спільного відпочинку з Позивачем у період часу, починаючи з 10.04.2017 р. 
		Суд відхиляє твердження Відповідача відносно того, що підтвердженням наявності шлюбних відносин є те, що Відповідач забезпечувала приготування їжі для Позивача. Суд враховує пояснення сторін і умови договору про поділ майна подружжя від 10.04.2017 р., у якому зазначено, що 4/5 частин торгового комплексу «Бастилія» належать ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності. Саме у торговому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходиться ресторан «Велюр», власником і керівником якого є Відповідач. Як заклад громадського харчування ресторан «Велюр» забезпечує приготування страв та забезпечення їх споживання клієнтами. Відповідач, діючи як керівник закладу харчування при забезпеченні приготування страв і забезпечення можливості споживання їжі Позивачем, діє як посадова особа закладу харчування, а не як дружина. Приготування на прохання Відповідача в кухні закладу громадського харчування їжі для Позивача, яке не включене в меню, не підтверджене письмовими доказами. При цьому така обставина підтверджується показаннями свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Однак суд приходить до висновку, що приготування рестораном їжі для Позивача не доводить факту наявності спільного побуту, бюджету та взаємних прав і обов`язків подружжя. 
		Щодо визначення датою фактичного припинення шлюбних відносин саме з 10 квітня 2017 року, то суд вважає таку дату доведеною договором про поділ майна подружжя від 10.04.2017 р. 
		Главами 6-9 СК України врегульовано особисті немайнові права та обов`язки подружжя, режим спільної сумісної власності подружжя та особистої власності кожного із подружжя, а також права та обов`язки подружжя по утриманню. Такому регулюванню відповідає і визначення сім`ї наведене у ч. 2 ст. 3 СК України, якою визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		До взаємних прав і обов`язків подружжя, належать як особисті немайнові права і обов`язки, так і права та обов`язки майнового характеру, які пов`язані з утриманням подружжя, спільним бюджетом, придбанням майна в інтересах сім`ї, тощо. 
		Суд приймає до уваги умови договору про поділ майна подружжя від 10.04.2017 р. та вважає, що врегулювання Сторонами питання про поділ майна подружжя, та твердження Сторін в п. 8 Договору про відсутність майнових претензій один до одного щодо майна визначеного у договорі, а також будь-якого іншого майна, яке не визначене договором, доводить про припинення взаємних прав і обов`язків майнового характеру, що пов`язані із спільною сумісною власністю подружжя. При цьому, фактичну відсутність особистих немайнових прав і обов`язків подружжя, відсутність спільного побуту та сімейного бюджету станом на 10.04.2017 р. також доведено Позивачем та не спростовано Відповідачем. 
		За таких обставин, суд вважає, що фактичне припинення шлюбних відносин мало місце з 10.04.2017 р., тобто після остаточного поділу майна подружжя. 
		Визначаючись щодо позовної вимоги щодо визнання об`єктів нерухомого майна особистою власністю Позивача, суд дійшов висновку, що така вимога підлягає задоволенню з огляду на наступне. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
		Так, суд враховує, що нерухоме майно, яке є предметом спору, придбане Позивачем за час окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, а відтак, підлягає визнанню особистою власністю Позивача. 
		Також суд враховує, що спірне майно набуте позивачем у період, коли було чинним рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2017 року у справі №127/20934/17 про розірвання шлюбу між Сторонами, яке набрало законної сили 07.11.2017 року. Тобто на момент придбання майна, шлюб було розірвано, а рішення суду про розірвання шлюбу не було скасоване. При цьому факт перегляду заочного рішення і прийняття нового рішення про розірвання шлюбу від 30.03.2018 р. не означає про фактичну наявність шлюбу і придбання майна за спільні кошти в інтересах сім`ї. 
		Суд, задовольняючи позовну вимогу про визнання спірного майна особистою власністю Позивача, також виходив з того, що Позивачем доведено факт придбання майна за особисті кошти, що доводиться договором позики від 20.12.2017 р. та кредитним договором №3.01.3ВН/04/10-Склт від 02.09.2010 р., позовною заявою ПАТ «Кредитпромбанк», договором №23/К про відступлення прав вимоги від 28.08.2017 р. 
		Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що ОСОБА_22 не міг надати Позивачу позику, еквіваленту 240000,00 доларів США, оскільки відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку  фізичної особи-підприємця ОСОБА_22 за період 2013-2017 рр., податкових декларацій платника єдиного податку  юридичної особи Приватного підприємства «Юридична компанія «Ютерра», директором та одноособовим власником якого є ОСОБА_22 за період 2013-2017 р.р., договору купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) Приватного підприємства ПП «МПК «Арка» від 14.09.2014 р. доходи ОСОБА_22 сукупно склали 9775039,65 грн., тобто в сумі достатній для позики. 
		Суд не приймає до уваги висновку експерта №129/19 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за листом ПП «Юридичне бюро Рижого», складеного ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» 15 жовтня 2019 року. 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно із ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,  незалежно від суми.
		Таким чином, договір позики від 14.09.2014 р. укладений в належній формі, а сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Позивач у судовому засіданні особисто підтвердив факт отримання позики і підписання договору позики. Також у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_15 від 14.03.2019 р., посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. 14.03.2019 р. у якій Позивач також підтверджує укладення договору позики від 20 грудня 2017 року з ОСОБА_22 та отримання позики в сумі 240000,00 доларів США. 
		За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати договір позики нікчемним. При цьому суду не надано рішення іншого суду, яке б набрало законної сили про визнання недійсним правочину  договору позики від 14.09.2014 р. Зважаючи на це, суд приймає договір позики від 14.09.2014 р. як належний та допустимий доказ факту позики грошових коштів Позивачем. 
		Також суд враховує, що згідно з довідкою №34 від 16.07.2018 р., виданої ПП «Продкомпанія», довідки №17 від 14.09.2018 р., виданої ТОВ «Ритон», довідки №26 від 14.09.2018 р., виданої ТОВ «ВКП «Вербівське», заробітна плата ОСОБА_2 за період з 01.06.2017 р. по 30.06.2018 р. склала 70247,65 грн., а рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів учасникам не приймалось. 
		Відповідачем не надано доказів наявності інших доходів на момент придбання спірного майна, а також доказів, що вона своїми коштами чи працею сприяла придбанню спірного майна. 
		   Відповідно до п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. 
		Згідно з правовою позицією, висловленою в Постанові Верховного суду в складі суддів Касаційного цивільного суду від 29.05.2019 р. у справі №522/19610/15-ц, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
		Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:
		1) час набуття майна;
		2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
		Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
		Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
		Нерухоме майно та земельні ділянки, які є предметом спору, не відповідають критеріям спільної сумісної власності, оскільки: 
		1)набуте Позивачем у період окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин;
		2)набуте Позивачем у момент чинності рішення суду про розірвання шлюбу; 
		3)набуте за особисті грошові кошти Позивача, отримані у позику та кредитні кошти, які не були предметом поділу майна подружжя; 
		4)набуте не в інтересах сім`ї; 
		5)придбане у відсутність будь-якої участі Відповідача. 
		Усі наведені вище обставини вставлені судом і доведені належними, допустимими та достатніми доказами. 
		Неможливість віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя, на переконання суду, також вказує на те, що майно підлягає визнанню особистою приватною власністю Позивача. 
		Також суд не приймає до уваги висновок лінгвістичної експертизи від 19.10.2018 р. з огляду на наступне. 
		Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Згідно з ч.1 ст. 90 ЦПК України показання свідка  це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. 
		Згідно з ч.1 ст. 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.
		Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 230 ЦПК України кожний свідок допитується окремо. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз`яснює його права і з`ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань.
		Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім`я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи".
		Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
		Враховуючи наведені норми ЦПК України, суд наділений правом оцінити показання лише тих свідків, які особисто надали показання в судовому засіданні, які попереджені судом про кримінальну відповідальність та які були приведені судом до присяги. Лише за дотримання таких умов показання свідків можуть бути враховані судом як доказ. 
		Письмова заява свідка, без його допиту в судовому засіданні під присягою, не має для суду юридичного значення та не є доказом в розумінні ЦПК України. 
		Зважаючи на це, висновок лінгвістичної експертизи від 19 жовтня 2018 р., у якому експерт дійшов до висновку, що у запропонованих для лінгвістичної експертизи текстах заяв свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 мовні одиниці чи фрагменти тексту мають спільні ідентифікаційні ознаки та їх можна вважати аналогічними за ідентифікаційними характеристиками не є доказом неправдивості показань свідків. 
		Свідки Позивача були допитані судом у судовому засіданні із приведенням до присяги та попередженням про кримінальну відповідальність. При ухваленні рішення суд приймає до уваги та оцінює як докази, саме показання надані свідками безпосередньо у суді. При цьому письмові заяви свідків, долучені до матеріалів справи представником Позивача не є допустимими доказами в розумінні ЦПК України та не підлягають оцінці судом. 
		Суд не приймає твердження представників Відповідача про те, що ненадання позивачем ОСОБА_15 , Приватним підприємством «Продкомпанія» та ТОВ «ВКП «Вербівське» оригіналів документів для проведення судової технічної експертизи документів, призначеної ухвалою суду від 20.03.2019 р., є підставою відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України для визнання судом факту, для з`ясування якого експертиза була призначена, тому що договір поруки був укладений між громадянином України ОСОБА_22 та Приватним підприємством «Продкомпанія» від 20 грудня 2017 р., та лист ТОВ «ВКП «Вербівське» про невиплату дивідендів ОСОБА_2 від 14 вересня 2018 р. вихідний номер №26, виготовлені особами, які не є учасниками справи. А відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України лише у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. 
		Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч.1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Позивач не наполягав на стягненні судових витрат з Відповідача. 
		Керуючись ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 3, 57, 60 СК України, ст. ст. 15, 16, 204, 215, 1046, 1047 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити. 
		Встановити факт окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 , 1970 року народження, АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , 1968 року народження, АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , з 10.04.2017 року. 
		Визнати особистою власністю ОСОБА_1 майно, набуте за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин, а саме : 
		житловий будинок, загальною площею 186,7 кв.м, житлова площа 91,3 кв.м, опис житловий будинок літ. «А», 1961 року побудови, підвал літ. «п/А», веранда «а», сарай літ. «В», що розташований за адресою : АДРЕСА_1 ;
		 земельну ділянку, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510136600:02:053:0023, цільове призначення : для комерційного використання, площа 0,0801 га;
		 земельну ділянку, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510136600:02:053:0028, цільове призначення : для комерційного використання, площа 0,0410 га;
		 47/100 часток житлового будинку, загальною площею 189,7 кв.м, що складається з приміщення з №1 по №19, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_4 ;
		 47/100 часток земельної ділянки, розташованої за адресою : АДРЕСА_4 , кадастровий номер 0510100000:02:052:0267, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площа 0,0881 га. 
		Судові витрати в справі залишити за сторонами. 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Повне рішення суду складено 20.02.2020 р. 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...