Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/537/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2020. Зареєстровано: 19.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2020.
Дата набрання законної сили: 17.04.2020
Номер судового провадження: П/9901/159/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		16 березня 2020 року 
		Київ
		справа №800/537/16
		адміністративне провадження №П/9901/159/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О. А.,
		суддів: Бевзенка В.М., Загороднюка А.Г., Калашнікової О. В., Соколова В.М.
		за участю: секретаря судового засідання Кривохижої О.О., 
		позивача - ОСОБА_1 
		представника позивача - Кочана В.М., 
		представника позивача - Сухова Ю.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		1. ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом до Верховної Ради України, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 №1623-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
		ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.01.2016 Вища рада юстиції прийняла рішення №1/0/15-16 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді». За наслідками оскарження цього рішення у судовому порядку, постановою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2016 року рішення Вищої ради юстиції від 14 січня 2016 року №1/0/15-16 визнано незаконним та скасовано. Не погодившись із рішенням суду, Вища рада юстиції звернулась до Верховного Суду України із заявою про його перегляд, однак судового рішення ще не було прийнято. Незважаючи на цю обставину, 29 вересня 2016 року на засіданні Верховної Ради України прийнято оскаржуване рішення, яким позивача звільнено з посади. За таких обставин вважає, що відповідач не мав права порушувати питання про її звільнення з посади. На думку ОСОБА_1 , за відсутності остаточного судового рішення щодо законності рішення Вищої ради юстиції від 14 січня 2016 року №1/0/15-16 у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення її з посади судді.
		2.1. Крім того, наголошує на порушення процедури звільнення судді, оскільки відповідач не повідомив її про розгляд питання про звільнення не пізніше ніж за три дні до засідання, як це передбачено    ст. 216-1    Регламенту Верховної Ради України. Позивач зазначає, що письмового повідомлення щодо розгляду питання про її звільнення вона не отримувала, не сповіщалася належним чином про проведення позачергового пленарного засідання Верховної Ради України. Так, 27.09.2016 на сайті Верховної Ради України, в розділі новини о 19:15 з`явилось повідомлення від прес служби апарату Верховної Ради України про запрошення (в тому числі і позивача) на пленарне засідання Верховної Ради України 29.09.2016. Разом з цим, в цей час вона перебувала у відпустці за межами міста Києва, і не могла скористатися своїм правом бути присутньою на засіданні та надати пояснення. Також, оскаржувану постанову прийнято відповідачем під час першого розгляду даного питання у Верховній Раді України. Між тим, таке питання за відсутності належного повідомлення судді може бути розглянуто тільки у разі повторного неприбуття останнього. Позивач стверджує, що порушення процедури повідомлення про розгляд питання про її звільнення на позачерговій сесії Верховної Ради України та вирішення цього питання за її відсутності, унеможливило реалізацію нею права на виступ та призвело до порушення права на захист.
		2.2. Крім того позивач зазначила, що відповідачем проігноровано вимоги закону про те, що питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні подання Вищої ради юстиції. Водночас головуючим зазначеного порядку дотримано не було. Також відповідачем було порушено порядок обговорення питання про звільнення судді. З відеотрансляції засідання Верховної Ради України вбачається, що Голова Верховної Ради України взагалі не доповів про обставини, підстави, оцінку доказів та висновки з обговорюваного питання щодо звільнення позивача за порушення присяги. Голова Верховної Ради України лише оголошував номер постанови та в деяких питаннях лише зазначав прізвище судді.
		2.3. Крім того, позивач вважає, що народні депутати при прийнятті оскаржуваної постанови порушили процедуру голосування. Позивач вказує на факти, що ставлять під сумнів особисте голосування народних депутатів України при розгляді цього питання, оскільки згідно з відомостями про результати електронної реєстрації народних депутатів України на засіданні 29.09.2016 прийняло участь 264 народні депутати України, а згідно відомостей поіменного        голосування в голосуванні приймали участь 228 народних депутатів. Однак, якщо порівняти дані відомостей про результати електронної реєстрації народних депутатів із відомостями поіменного голосування за прийняття оскаржуваної постанови, то видно що за звільнення позивача проголосувало 23 народних депутатів, які взагалі не були зареєстровані на засіданні.
		3. Представник відповідача у запереченнях на позовну заяву просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Вважає, що приймаючи спірну постанову, Верховна Рада України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України.
		3.1. При цьому, відповідач посилається на те, що однією з підстав звільнення судді органом, що його обрав або призначив, є порушення суддею присяги. Звільнення судді з посади на підставі пункту 4 частини 5    статті 126 Конституції України    за порушення суддею присяги здійснює Верховна Рада України за поданням Вищої ради юстиції, яка наділена виключними повноваженнями встановлювати факт порушення суддями присяги.
		3.2. Крім того, посилається на те, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд питання про його звільнення, розпорядження Голови Верховної Ради України від 27.09.2016 № 352 про скликання 29.09.2016 позачергового засідання Верховної Ради України опубліковано на офіційному веб-сайті Верховної Ради України; на виконання цього розпорядження у той же день позивачу надіслана урядова телеграма про розгляд на позачерговому засіданні Верховної Ради України подання про звільнення її з посади судді у зв`язку з порушенням присяги.
		3.3. Рішення про звільнення позивача з посади судді прийнято відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України та оформлено відповідною постановою від 29.09.2016 №1623-VIII.
		3.4. Також відповідачем зазначено, що частина четверта статті 216-1 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» не містить положень, які б зобов`язували головуючого на пленарному засіданні зачитувати або оголошувати весь текст подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, тому твердження позивача про порушення відповідачем вказаної норми закону є безпідставними та необґрунтованими.
		ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
		4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2016 відкрито провадження у даній справі, а ухвалою від 14.11.2016 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № П/800/98/16 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 14.01.2016 №1/0/15-16 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді» .
		5. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції. 
		6. На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		7.Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_1 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2018 справу №800//537/16 прийнято до провадження та ухвалою від 13.01.2020  поновлено провадження у справі.
		9. В судове засідання з`явилися позивач та її представники, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов в повному обсязі.
		9.1. При цьому, позивач та її представники наголосили, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 грудня 2019 року у справі №800/623/16 (800/98/16) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, яка є правонаступником Вищої ради юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від            01 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позову    про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді скасувала та ухвалила нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити частково. Скасувала рішення Вищої ради юстиції від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді. З огляду на вказане відсутніми є підстави для прийняття оскаржуваної постанови про звільнення позивача з посади судді.
		IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
		10. Указом Президента України від 04 червня 1999 року № 626/99 ОСОБА_1 було призначено строком на п`ять років на посаду судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. 
		11. Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2005 року №2582-ІV позивач була обрана на посаду судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська безстроково. 
		12. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 301-VI ОСОБА_1 обрана на посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області. 
		13. Постановою Верховної Ради України від 7 липня 2011 року № 3615-VІ ОСОБА_1 обрана на посаду судді Шевченківського районного суду м. Києва.
		14. 10 червня 2015 року Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції було затверджено висновок за №53/02-15, у якому йдеться, що в діях ОСОБА_1 , як судді Шевченківського районного суду міста Києва, під час ухвалення тішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 та при розгляді адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 наявні ознаки порушення присяги. Цей Висновок з матеріалами перевірки направлений до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.
		15. Ухвалою Вищої ради юстиції від 17 листопада 2015 року №874/0/15-15 було вікрито дисциплінарну справу щодо ОСОБА_1 .
		16. 14 січня 2016 року Вищою радою юстиції було ухвалено рішення за №1/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 . 
		17. Постановою Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2016 року у справі №800/98/16 визнано протиправним та скасовано вищевказане рішення Вищої ради юстиції.
		18. Не погоджуючись з ухваленим Вищим адміністративним судом України рішенням, Вища рада юстиції звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд судового рішення.
		19. Президент України, відповідно до частини другої    статті 83 Конституції України, звернувся до Голови ВР України з вимогою скликання не пізніше 29 вересня 2016 року позачергового пленарного засідання ВР України та визначив, що до порядку денного необхідно включити розгляд питання про звільнення суддів, оскільки дана обставина може негативно позначитись на функціонуванні судової системи та проведенні судової реформи. Дана вимога оформлена листом.
		20. 27 вересня 2016 року Голова ВР України видав розпорядження «Про скликання позачергового пленарного засідання ВР України восьмого скликання» № 352 на 10 годину 29 вересня 2016 року.
		21. 27 вересня 2016 року прес-служба Апарату ВР України на веб-сайті ВР України розмістила інформацію із запрошенням для участі суддів у розгляді на пленарному засіданні питання про звільнення суддів, у тому числі і позивача. Крім того, про проведення позачергового пленарного засідання ВР України 29 вересня 2016 року на ім`я позивача також було направлено урядову телеграму, яка була надіслана за місцем її роботи до Шевченківського районного суду міста Києва.
		22. Згідно з телеграмою поштового відділення (Київ 53/123 45 28/9 1Ч55=) вказана урядова телеграма вручена уповноваженому на прийом канцелярії ( ОСОБА_5 ) 28 вересня 2016 року.
		23. Водночас відповідно до матеріалів справи та наданих представником позивача пояснень, у період з 15 серпня 2016 року по 26 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці (наказ в. о. голови Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року № 02-04-В-468), та у період з 27 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року позивачу була надана додаткова оплачувана відпустка (наказ в. о. голови Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року № 02-04-В-467).
		24. 29 вересня 2016 року на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України було прийнято постанову 1623-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді, відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
		25. Вважаючи вказану постанову Верховної Ради України протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.
		V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД
		26. Відповідно до частини другої    статті 19 Конституції України    органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України.
		27. Порядок призначення та звільнення суддів визначається    Конституцією України,    Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI,    Законом України «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.1998 №22/98-ВР,    Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 № 1188-VII    та    Регламентом Верховної Ради України, затвердженим    Законом України від 10.02.2010 № 1861-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
		28. Відповідно до    статті 126 Конституції України    (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) однією з підстав для звільнення судді з посади є порушення присяги.
		29. Відповідно до пункту 1 частини першої    статті 131 Конституції України    в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
		30. Згідно з частинами 2, 3, 5    статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»    факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до    Закону України «Про Вищу раду юстиції». На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
		31. Частиною 1    статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції»    передбачено, що питання про звільнення судді, зокрема, з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п`ятої    статті 126 Конституції України    (порушення суддею присяги), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб`єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою.
		32. Відповідно до частини першої і другої    статті 122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»    порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та    Регламентом Верховної Ради України.
		Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
		33. Частиною першою    статті 216 Регламенту Верховної Ради України    передбачено, що Верховна Рада звільняє з посад суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою, та суддів, обраних безстроково, відповідно до частин п`ятої, шостої    статті 126 Конституції України,    статті 23 Закону України «Про Конституційний Суд України»    та    Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		34. За змістом пункту 2 частини першої    статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України    відповідно до    статті 126 Конституції України,    Закону України «Про судоустрій і статус суддів»    Верховна Рада звільняє суддів, обраних Верховною Радою безстроково.
		35. Відповідно до частини третьої    статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України    подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п`ятою    статті 126 Конституції України.
		36. За частиною другою    статті 83 Конституції України    позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
		37. Відповідно до частини першої    стаття 11 Регламенту Верховної Ради України    позачергові сесії Верховної Ради, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України відповідно до частини другої    статті 83 Конституції України.
		38. Згідно з частиною восьмою    статті 19 Регламенту Верховної Ради України    у невідкладних випадках у період між пленарними засіданнями під час сесії Верховної Ради на вмотивовану вимогу осіб, які згідно з    Конституцією України    мають право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради, а також за пропозицією Погоджувальної ради (пункт 4 частини чотирнадцятої статті 73 цього Регламенту) Голова Верховної Ради України не пізніш як у триденний строк скликає позачергове пленарне засідання Верховної Ради. До порядку денного такого засідання включаються лише питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про скликання такого засідання.
		39. За змістом пункту 4 частини першої    статті 20 Регламенту Верховної Ради України    до порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування питання, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених    Конституцією України    та законами України, зокрема, про звільнення з посад.
		40. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 216-1 Регламенту обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції.
		41. Відповідно до частини п`ятої статті 216-1 Регламенту після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ. При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п`ятої    статті 126 Конституції України    присутність судді є обов`язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.
		42. За частиною шостою статті 216-1 Регламенту кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
		43. Згідно з частиною сьомою статті 216-1 Регламенту за наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та не відкликання внесеного подання.
		44. Відповідно до частини восьмої статті 216-1 Регламенту рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п`ятої    статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.
		45. За частиною дев`ятою    статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України    у разі неодержання необхідної для прийняття рішення кількості голосів народних депутатів за звільнення з посади судді, обраного безстроково, з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п`ятої    статті 126 Конституції України, проводиться повторне голосування.
		46. Відповідно до частини першої    статті 56 Регламенту Верховної Ради України    протокол, стенограма, стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою. Вони надаються народним депутатам для ознайомлення за їх письмовими зверненнями до керівника Апарату Верховної Ради.
		47. Згідно з частиною другою статті 105 Регламенту Верховної Ради законопроект вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні повноваження народного депутата - ініціатора його внесення достроково припинено.
		48. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 89 Регламенту Верховної Ради право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради: проектів законів, постанов.
		49. Згідно з пунктами 1 і 2 частини шостої статті 89 Регламенту Верховної Ради: законопроект - проекти законів, постанов Верховної Ради, які містять положення нормативного характеру; проект іншого акта - проекти постанов, резолюцій, декларацій, звернень, заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій Верховної Ради.
		VI. ОЦІНКА СУДУ
		50. Розглядаючи дану справу, суд оцінює оскаржуване рішення відповідача на відповідність    ст. 19 Конституції України,    ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України    (далі -    КАС України).
		51. Суть позову полягає у протиправності, на думку позивача, постанови Верховної Ради України, прийнятої на позачерговому пленарному засіданні, якою позивача звільнили з посади судді.
		52. Частиною 2    ст. 2 КАС України    передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією    та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед    законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		53. Оцінюючи аргументи сторін щодо порушення Верховною Радою України процедури звільнення з посади судді, зокрема щодо повідомлення позивача про проведення засідання та розгляду питання про звільнення з посади судді за її відсутності, суд виходить з наступних мотивів.
		54. У справі щодо оскарження дій та акта Верховної Ради України суд перевіряє їх на відповідність критеріям, визначеним у частині другій    статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими є вчинення/прийняття їх: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією України    (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії/прийняття рішення (пункт 3); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9).
		55. Таким чином, встановлення невідповідності дій суб`єкта владних повноважень хоча б одному із визначених у частині другій    статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України    критеріїв може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій або рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
		56. Критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Верховна Рада України як орган державної влади зобов`язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо це рішення матиме несприятливі наслідки для особи. В свою чергу особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.
		57. Аналіз положень    статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України    свідчить про те, що присутність судді при розгляді питання про його звільнення є обов`язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє Верховній Раді України розглянути питання про його звільнення за його відсутності.
		58. Судом встановлено, що позивач на момент прийняття оскаржуваної постанови перебувала у щорічній черговій відпустці і в цей період була відсутня за місцем роботи, куди 27.09.2016 було направлено Урядову телеграму про розгляд подання про звільнення її з посади судді 29.09.2016.
		59. Так, вказану Урядову телеграму про розгляд подання про звільнення позивача з посади судді вручено працівнику канцелярії Шевченківського районного суду м.Києва 28.09.2018, тобто з порушенням строку, визначеного Регламентом.
		60. Доказів того, що керівник Шевченківського районного суду м.Києва чи працівник канцелярії сповістив позивача про розгляд питання про її звільнення на засіданні Верховної Ради України в матеріалах справи відсутні, що свідчить про те, що позивач не була належним чином повідомлена про розгляд питання про її звільнення.
		61. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04    листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		62. Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
		63. Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).
		64. Доводи відповідача про належне повідомлення позивача про розгляд питання про її звільнення, враховуючи що 27.09.2016 на офіційному веб-сайті Верховної Ради України опубліковано розпорядження Голови Верховної Ради України від 27.09.2016 №352 про скликання 29.09.2016 позачергового засідання Верховної Ради України, на якому розглядатимуться питання про звільнення суддів, у тому числі позивача, є необґрунтованими, оскільки Закон зобов`язує відповідача повідомити суддю про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня засідання.
		65. Оприлюднення такого розпорядження на офіційному веб-сайті свідчить про дотримання відповідачем вимог щодо оприлюднення певної інформації та висвітлення своєї діяльності, однак не може бути доказом того, що позивачу було повідомлено про дату та час розгляду питання про його звільнення.
		66. Отже, оголошення на веб-сайті ВРУ про дату і час позачергового пленарного засідання, на якому мало б розглядатися питання про звільнення судді, не є і не може вважатися належним повідомленням судді про це засідання і не звільняє парламент від обов`язку дотримуватися вимог статті 216-1 свого Регламенту.
		67. З цього приводу, Суду також вважає за необхідне звернути увагу на слідуюче.
		68. ЄСПЛ у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №    29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість іхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі «Лелас проти Хорватії», заява №    55555/08, п.    74).
		69. У рішенні від 19 січня 2017 року у справі «Куликов проти України» ЄСПЛ визнано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та неупередженості під час звільнення заявників з посад суддів національних судів. Зокрема, у вказаній справі Європейський суд, розглядаючи скарги заявників за ст. 6 Конвенції, послався на свої висновки у справі «Олександр Волков проти України», у якій зазначив, що провадження у ВРЮ і ВРУ характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості.
		70. У рішенні ЄСПЛ від 27 травня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №    21722/11) у пункті 87 зазначив, що трудові спори між державними службовцями та державою можуть бути поза межами цивільного аспекту ст. 6 Конвенції за умови виконання двох сукупних умов. По-перше, держава у своєму законодавстві повинна чітко виключити можливість доступу до суду для відповідних посад або категорій працівників, про яких йдеться. По-друге, таке виключення повинно бути виправдане об`єктивними підставами в інтересах держави (див. рішення у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» (Vilho Eskelinen and Others v. Finland) [ВП], заява № 63235/00, п. 62, ECHR 2007-IV)».
		71. Пунктом 88 даного рішення встановлено, що у контексті першої умови Судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії». Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що призведе до можливості застосування ст. 6 Конвенції до спорів державних службовців (див. рішення у справах «Аргіру ті інші проти Греції» (Argyrou and Others v. Greece), заява № 10468/04, п. 24, від 15 січня 2009 року, та «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), заяви №№ 17214/05,20329/05 та 42113/04, пп. 72-75, від 28 квітня 2009 року). Проте висновок щодо застосовності ст. 6 Конвенції не перешкоджає розгляду питання дотримання процесуальних гарантій у такому провадженні (див. вищезазначене рішення у справі «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), п. 72)».
		72. Відповідно до п. 90 цього рішення, Судом встановлено, що, вирішуючи справу заявника та виносячи обов`язкове для виконання рішення, ВРЮ, парламентський комітет та пленарне засідання парламенту разом виконували функцію суду.
		73. У п. 143 зазначено, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту. 
		74. Таким чином, невиконання відповідачем вимог частини п`ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради про обов`язкове повідомлення судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
		75. Встановлені судом обставини свідчать про порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення та спростовують доводи відповідача про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд питання щодо її звільнення. При цьому відповідач також не виконав приписи Регламенту про неможливість розгляду питання про звільнення судді у випадку його першої неявки на засідання парламенту і обов`язок відкладення розгляду питання із повторним повідомленням судді.
		76. Оцінюючи аргументи сторін щодо наявності/відсутності у Верховної Ради України обов`язку перевіряти законність рішення Вищої ради юстиції, Суд звертає увагу на те, що    Верховна Рада України як орган державної влади зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України (ч. 2    ст. 19 Конституції України).
		77. Згідно статті 216-1 Регламенту вирішення Верховною Радою України питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради здійснюється за обов`язковою участю судді, питання щодо якого розглядається.
		78. Вирішення цього питання передбачає процедуру обов`язкового обговорення. Головуючий оголошує подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, заслуховується доповідь, після якої суддя, його представник має право на виступ. 
		79. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
		80. При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п`ятої    статті 126 Конституції України    присутність судді є обов`язковою. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності. У разі наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється лише за умови перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та не відкликання внесеного подання.
		81. Така процедура розгляду питання про звільнення судді (як і її неухильне дотримання) є, з одного боку, засобом захисту прав та інтересів судді (адже будучи присутнім на засіданні він може взяти участь в обговоренні питання стосовно свого звільнення), а з іншого має на меті гарантувати законність самого процесу звільнення судді з посади, який, з огляду на сферу правовідносин, є публічним, що, відповідно, вимагає дотримання «безсторонності» в усіх її аспектах.
		82. Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що функції парламенту при вирішенні питання про звільнення судді з посади не є суто церемоніальними. Рішення парламенту за результатами розгляду такого питання має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що забезпечується виконанням передбаченої у законі процедури вирішення такого питання: оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, не голосування у разі наявності зауважень до подання. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення відповідач має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.
		83. Доводи позивача про не дотримання відповідачем вимог частини четвертої    статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України, якими передбачено, що обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції, підтверджуються витягом зі стенограми позачергового засідання від 29.09.2016р.
		84. Згідно з цим витягом головуючий на позачерговому пленарному засіданні 29.09.2016 повідомив про надходження до Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів за порушення присяги та надав слово голові Комітету з питань правової політики та правосуддя та Голові Вищої ради юстиції. При цьому стенограма не містить інформації про початок обговорення питання про звільнення позивача та оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції про її звільнення.
		85. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення принципів та порядку адміністративної процедури, визначених    Конституцією України,    Законом України «Про судоустрій і статус суддів»,    Законом України «Про Вищу раду юстиції»    та    Регламентом Верховної Ради України, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади судді та прийнятті постанови про звільнення позивача з посади судді не в межах закону, необґрунтовано та без забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення відповідачем питання про звільнення позивача з посади судді та законність прийнятої постанови про її звільнення з посади судді.
		86. Аналогічний підхід до застосування зазначених норм національного законодавства висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року по справі № 800/606/16.
		87. Доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку голосування народними депутатами, асаме про те, що присутні на пленарному засіданні народні депутати свідомо та незаконно голосували за відсутніх колег, суд відхиляє з огляду на відсутність достатніх доказів.
		88. Крім того, як було зазначено вище, постановою Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2016 року у справі №800/98/16 визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 14 січня 2016 року №1/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
		89. Не погоджуючись з ухваленим Вищим адміністративним судом України рішенням, Вища рада юстиції звернулася до Верховного Суду України з заявою про перегляд судового рішення.
		90. 25 жовтня 2016 року Верховний Суд України прийняв постанову, якою рішення Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2016 року у справі №800/98/16 скасував, а справу передав на новий розгляд.
		91. 01 листопада 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
		92. Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 грудня 2019 року рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від            01 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позову    про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді скасувала та ухвалила нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити частково. Скасувала рішення Вищої ради юстиції від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді.
		93. Так, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що аналізуючи зміст оскаржуваного Рішення ВРЮ та інші матеріали дисциплінарної справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що характер допущених суддею ОСОБА_1 процесуальних порушень не свідчить про порушення присяги судді, а містить ознаки дисциплінарного проступку, який на час його вчинення міг би кваліфікуватися як істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, зокрема ненаведення достатніх мотивів ухваленого судового рішення.
		94. З огляду на вищенаведене, Суд вважає, що відповідач допустив порушення принципів та порядку адміністративної процедури, визначених    Конституцією України,    Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду юстиції»    та    Регламентом Верховної Ради України, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади судді та прийнятті постанови про її звільнення не в межах    закону, необґрунтовано та без забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення ним питання про звільнення позивача з посади судді та законність прийнятої постанови про її звільнення.
		95. Згідно з частиною 1    статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу.
		96. Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
		97. Відповідно до п.п 1, 3 ч. 4    ст. 266 КАС України    Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені                    статтею 245                 цього Кодексу.
		98. Згідно п. 2 ч. 2    ст. 245 КАС України    у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		99. З урахуванням викладеного, Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016     року №1623-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шнвченківського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
		100. Частиною 1    статті 139 КАС України    передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього    Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст.    139,    244-250,    255,    266,    295,    297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                                                                                                                                        
		ВИРІШИВ:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 мдо Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити.
		2. Визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016    року №1623-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
		Стягнути з Верховної Ради України (м. Київ, вул. Грушевського, б. 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Головуючий                                                                      О. А. Губська
		Судді                                                                                В. М. Бевзенко
		                                                                                 А.Г. Загороднюк
		                                                                                           О.В. Калашнікова          
		                                                                                           В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...