Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11461/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2020. Зареєстровано: 20.03.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/947/638/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017161480001813

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 520/11461/17
		Провадження № 1-кп/947/638/20
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19.03.2020                                            м.Одеса
		 
		Київський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово, 
		секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду кримінальне провадження №12017161480001813 від 18.07.2017 в редакції від 10.10.2019, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Речули Республіки Молдова, молдаванина, громадянина України, працює за наймом екскаваторником, з середньою освітою, не одружений, має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, в силу ст.89 КК України вважається таким, не має судимості, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.123 КК України,
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 
		потерпілого ОСОБА_13 та його представника  адвоката ОСОБА_14 , 
		обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника  адвоката ОСОБА_15 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		17.07.2017, приблизно 21:00, між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , які йшли по внутрішньо будинковій території вздовж буд.   АДРЕСА_2 , виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_13 словами, що принижують честь і гідність чоловіка, зневажливим ставленням і байдужою поведінкою на звернення почав ображати ОСОБА_9 та погрожувати фізичною розправою. Наближаючись до першої парадної вказаного будинку у ОСОБА_9 в результаті багаторічного систематичного психологічного знущання, приниження гідності і образ з боку ОСОБА_13 , виникло сильне душевне хвилювання, перебуваючи в якому ОСОБА_9 умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень наявним у нього складним ножем наніс удар ОСОБА_13 в область грудної клітини, від чого ОСОБА_13 разом з ОСОБА_9 впали на землю. Під час боротьби на землі, яка виникла між ними, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 тим же ножем в різній послідовності наніс хаотичні удари в область грудної клітини, в область шиї та руки потерпілого ОСОБА_13 , спричинивши йому тілесні ушкодження у виді: різаної рани грудної клітини зліва не проникаюче у плевральну порожнину, різаної рани шиї, різаної рани лівої кісті, а також колото-різане поранення грудної клітки справа проникаюче у плевральну порожнину, яке, згідно висновку експерта відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
		Вказані умисні дії  ОСОБА_9  суд кваліфікує за ст.123 ККУкраїни заознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного поводженням, що принижує честь і гідність особи.
		Наведене обвинувачення підтверджується наступними доказами, безпосередньо дослідженими судом у судовому засіданні.
		Так, обвинувачений ОСОБА_9 вину у скоєнні злочину, передбаченого ст.123 КК України, визнав повністю, щиро покаявся та показав, що потерпілий  ОСОБА_13 є ріднимбратом його,на тойчас,дружини ОСОБА_16 ,який з середини2015року почаввсіляко втручатисьв йогосімейні стосункиіз дружиною,зневажливо відзиватисьпро ньогов присутностідружини таінших родичіві знайомих,обзивати «дебілоїдомі ніщебродом»,не здатнимзабезпечити достатніматеріальні потребисестри іїх спільноїдитини ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Такі приниженняі необґрунтованіпретензії невідповідали дійсності,оскільки він, ОСОБА_9 ,на тойчас постійноофіційно працював екскаваторником в ТОВ «КаркасБуд»,ТОВ «Центрдемонтажних технологій»,зараз працюєв ТОВ«ЕКСТЕ»,регулярно отримувавбіля 6тисяч гривеньзаробітної плати,яка,на йогодумку,у тойчас значноперевищувала середнійзаробіток пом.Одесі.  ОСОБА_13 постійно налаштовував Еллу, яка легко піддавалась його впливу, проти нього, ОСОБА_9 , неодноразово в брутальній формі заявляв, що його сестра жити з ним, ОСОБА_9 , не буде, а з ким вона продовжить проживати - буде вирішувати лише він сам - ОСОБА_13 . ОСОБА_13 періодично, без попередження, застосовуючи психічне насильно, щоб унеможливити спілкування його, ОСОБА_9 , із дружиною і дитиною, забирав їх до квартири своєї матері  ОСОБА_18 . В травні 2016 року ОСОБА_13 разом його сестрою ОСОБА_19 , з їх матір`ю, та племінником ОСОБА_20 , таємно змінили місце проживання і виїхали з попередньої квартири у невідомому напрямку, змінили номери засобів зв`язку, щоб він не знав, де вони. На протязі більше одного року - з травня 2016 року, приблизно, по червень 2017 року він, ОСОБА_9 , постійно розшукував ОСОБА_21 і сина ОСОБА_20 на вулицях міста, опитував родичів і знайомих, шукав через соціальні мережі тощо. Він сильно переживав розлуку з сім`єю, був розгублений і засмучений неможливістю виховувати сина, жалкував, що через незрозумілу поведінку родини ОСОБА_22 його дитина позбавлена батьківської любові і піклування, а сім`я руйнується. Весь вказаний час він перебував у стресовому, пригніченому стані. Пізніше, приблизно в червні 2017 року, він випадково зустрів дружину на проспекті Академіка Глушко в м.Одесі, яка також зраділа їх зустрічі, дізнався від неї її нову адресу і номер телефону, вияснив, що та не проти відновлення стосунків, але дуже сильно боїться гніву матері і свого брата. Він тричі, таємно від ОСОБА_13 та його матері, зустрічався з дружиною та сином на нейтральній території, між зустрічами спілкувався з нею за допомогою СМС-повідомлень. Дружина розповідала йому, що її мати і брат сварять її за те, що вона не проти відновлення спілкування з ним і побачень з сином. Його життя вперше за останній рік заграло райдужними фарбами, він отримав надію у відновленні сімейних відносин і шлюбу. Однак, в кінці червня 2017 року ОСОБА_13 випадково зустрів їх з дружиною і дитиною під час спільної прогулянки. Тоді ОСОБА_13 в грубій, зневажливій і принизливій формі заставив свою сестру йти додому, а його, ОСОБА_9 , в брутальній формі став залякувати і погрожувати фізичною розправою, пригрозив, що «закопає», якщо ще раз побачить в цьому районі чи біля їх будинку. Подальші спроби переконати ОСОБА_13 в необхідності спокійного обговорення ситуації в родинному колі і про недопустимість позбавлення його, як батька, можливості виховання і утримання малолітнього сина, яке здійснювались ним, його родичами та друзями, які допомагали матеріально, до позитивних наслідків не призвели. В день події злочину - 17.07.2017 року, коли він у черговий раз прийшов до під`їзду будинку   АДРЕСА_2 ,де проживалиСинельникови,в надіїпобачитись здружиною тадитиною,він випадковозустрів ОСОБА_13 ,який ставв черговийраз образливо,принизливо висловлюватисяв йогосторону,зневажливо ставлячисьдо нього,на проханняспокійно поговоритине реагував,весь часзневажливо повертавсядо ньогоспиною тайшов,роблячи від,що його, ОСОБА_9 ,не існує.Коли він, ОСОБА_9 ,перебуваючи позаду ОСОБА_13 ,спробував притриматийого заруку,той зрозвороту ударивйого кулакомв грудита вчерговий развисловився найого адресунепристойними іпринизливими словами,та зноввідвернувся.Це іпризвело дораптового емоційногозриву,що сталоостанньою краплеюв довготерпінні.Від люті,яка несподіваноохопила йоговнаслідок пережитихпротягом останніхроків стресу,постійних втручань ОСОБА_13 в стосункив йогосім`ї,систематичних приниженьі створення«принципових» перешкодв правіна вихованнята зустрічахз власноюдитиною,він, ОСОБА_9 ,втратив контрольнад своїмидіями.Не пам`ятаючисебе,всю своюнакопичену більі гніввін вимістивв ударіскладним перочиннимножем кудисьв областьтулуба ОСОБА_13 .Подальші подіївін, ОСОБА_9 ,практично,не пам`ятає,знає проних зотриманої відпрацівників поліціїінформації,а колиотямився відкрику когосьз перехожих,відразу покинувпотерпілого,що лежавна асфальті,підвівся ікинувся тікати.Деякий часвін посидівна зупинцігромадського транспорту,а колиз жахомдля себеусвідомив,що накоїв,відразу зателефонувавв Таїровськевідділення поліціїм.Одеси,заявив прозлочин ісам з`явивсяв поліціюдля добровільноїздачі правоохоронниморганам.В завершенняобвинувачений показав,що узв`язку ізкримінальним переслідуваннямйого звільнилиз офіціальноїроботи в ТОВ «Центр демонтажних технологій» за власним бажанням, але він надає послуги екскаваторника за разовими договорами, у т.ч у ТОВ «ЕКСТЕ». 
		Крім показань обвинуваченого, його провина у вчиненні злочину, передбаченого ст.123 КК України, доказується іншими доказами, безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні.
		Так, допитані в судовому засіданні в якості свідків: дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_16 , мати обвинуваченого - ОСОБА_23 , рідний брат ОСОБА_9 - ОСОБА_24 , подруга обвинуваченого - ОСОБА_25 , теща ОСОБА_9 - ОСОБА_18 , кожний окремо, дали покази про обставини життя подружжя ОСОБА_26 , взаємних стосунків між подружжям та їх спільною дитиною, між подружжям ОСОБА_26 і їх іншими родичами, які повністю відповідають обставинам, викладених обвинуваченим і узгоджуються з цими показами.
		Крім того, свідок ОСОБА_16 додатково показала, що ініціатором розлучення з ОСОБА_9 була вона, оскільки він безпідставно через надумані ревнощі поводився агресивно, постійно висловлював їй претензії з приводу відсутності порядку вдома, приготовленої їжі, що дитина недоглянута, брудна, а коли з дитиною щось траплялось, наприклад, чашку на себе прокинув, ногу в окропі обпік або коли поламав ногу, він дуже сварив її за це та, навіть, підняв руку за те, що не доглянула дитину. Зароблені гроші він віддавав їй, а через деякий час міг забрати гроші і витратити на власні потреби. ЇЇ мати і брат радили їй розлучитися з ОСОБА_9 , стали опікати її, але не забороняли зустрічатися з ним, і в решті решт  вони: мама, брат, син і вона, не попередивши ОСОБА_9 , переїхали з вул.Паустовського на вул.Ак.Глушко в м.Одесі. Коли ОСОБА_9 випадково зустрів її, вона погодилася таємно зустрічатися з ОСОБА_9 та давати йому дитину для побачень. Під час прогулянок ОСОБА_9 , між іншим, влаштовував їй допити, морально давив на неї, висловлював погрози в бік її родини, звинувачував їх в тому, що вони розлучилися. Вона бачила у нього складний ніж, який він постійно носив із собою та лякав її, що поріже собі вени. Зустрічі з ОСОБА_9 вона приховувала від матері та брата, щоб не лютувати їх. При цьому вона говорила матері і брату, що колишній чоловік намагається повернути її і сина і що вона не проти його побачень з сином, але це треба було якось владнати, можливо, через судове рішення. Про поранення брата ножем колишнім чоловіком вона дізналася зі слів мами. Вона, ОСОБА_16 , допускає, що у такий спосіб ОСОБА_9 за невдале спільне життя помстився її братові. 
		Потерпілий ОСОБА_13 в ційчастині такожпідтвердив показиобвинуваченого іне заперечувавфакти йогонеприязних стосунківз ОСОБА_9 ,таємним переїздомдо новогожитла таподальших випадковихзустрічах.При цьомупотерпілий показав,що віннамагався нелізти встосунки йогосестри іїї чоловіка,наскільки цевиходило. ОСОБА_9 мав можливістьзустрічатися зісвоєю дитиною,але протицього заперечувалайого сестра,яка систематично терпіла побої з боку ОСОБА_9 . Тому вона і вирішила розлучитися з ОСОБА_9 та змінити місце проживання. Коли сестра подала на розлучення, вони разом переїхали. Він попереджав ОСОБА_9 , щоб той залишив колишню дружину у спокої і не турбував їх родину. Про обставини подій, що відбулися 17.07.2017, потерпілий показав, що між 21.00 та 22.00 годинами він вийшов з парадної будинку         АДРЕСА_2 , щоб зустріти свою сестру ОСОБА_27 , яка поверталася після роботи. Біля парадної будинку він випадково побачив ОСОБА_9 , який хотів поговорити з ним. Оскільки ОСОБА_9 був запальним, неврівноваженим, він не бажав з ним спілкуватися та йшов, не звертаючи уваги на нього. ОСОБА_9 став його переслідувати, наздогнав його та з за спини вдарив ножем у область груді. Від удару він відразу ж впав на землю, відмахуючись руками від ОСОБА_9 , який падаючи разом з ним, продовжував наносити удари ножем в різні частини тіла. ОСОБА_9 порізав йому шию, руку та наніс проникаюче поранення грудної клітини. 
		Вина  ОСОБА_9  у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується наступними доказами, безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні:
		- показами свідка  ОСОБА_28 - сусіда ОСОБА_22 з першої парадної, який бачив, як незнайома йому особа, розмахуючи ножем, наносила удари в різні частини тіла ОСОБА_13 , який захищався від цих ударів, лежачі спиною на землі. Потім незнайомець підскочив та став тікати, а він,  ОСОБА_28 , став переслідувати його, але не догнав. Через деякий час незнайомець сам повернувся і здався поліцейським. Зі слів ОСОБА_13 , на нього напав ОСОБА_9 ;
		- повідомленням лікаря про надходження ОСОБА_13 з ножовими пораненнями, заподіяними колишнім чоловіком його сестри;
		- протоколом огляду місця події з фототаблицею, яким оглянута ділянка місцевості за адресою: м. Одеса, пр.Академіка Глушко, буд.6-Б, звідки вилучені змиви речовини бурого кольору;
		- протоколом прийняття заяви від потерпілого  ОСОБА_13  про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання з фототаблицею, згідно якого свідок ОСОБА_28 впізнав серед пред`явлених осіб ОСОБА_9 , як особу, яка нанесла потерпілому ножеві поранення;
		- заявою ОСОБА_9 , якою він добровільно видав працівникам поліції складний ніж, яким він поранив ОСОБА_13 , та свої футболку і джинси, на яких були плями бурого кольору;
		- протоколом огляду предметів з фототаблицею, яким оглянуті речі добровільно видані ОСОБА_9 та речі ОСОБА_13 ;
		- висновком судово-медичної імунологічної експертизи №698 від 29.08.2017, згідно якої встановлена групова приналежність крові потерпілого ОСОБА_13 , 1987 р.н. На ватному тампоні зі змивом з місця події виявлена кров людини, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_13 ;
		- висновком судово-медичної імунологічної експертизи №702 від 01.09.2017, згідно якої встановлена групова приналежність крові потерпілого ОСОБА_13 , 1987 р.н. На клинку ножа, виданого підозрюваним ОСОБА_9 ,
		виявлена кров людини, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_13 ;
		- висновком судово-медичної імунологічної експертизи №723 від 01.08.2017, згідно якої встановлена групова приналежність крові потерпілого ОСОБА_13 , 1987 р.н. На футболці, виданій підозрюваним ОСОБА_9 , знайдено кров людини, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_13 ;
		- висновком судово-медичної кримінологічної експертизи №430 від 17.08.2017 з фототаблицею, згідно якої на футболці ОСОБА_13 виявлено два колото-різаних пошкодження, які могли бути утворені клинком представленого ножа;
		- висновком судово-медичної кримінологічної експертизи №437 від 19.08.2017 з фототаблицею, згідно якої колото-різані рани грудної клітки у ОСОБА_29 відповідають по локалізації колото-різаним ушкодженням на його футболці. Колото-різані ушкодження на футболці і відповідні їм колото-різані рани на тілі ОСОБА_13 могли бути заподіяні клинком складного ножа, який був досліджений раніше висновком експерта №430 від 17.08.2017;
		-висновком судово-медичноїімунологічної експертизи№760від 14.09.2017,згідно якої встановлена групова приналежність крові потерпілого ОСОБА_13 , 1987 р.н. На футболці, яка належить потерпілому ОСОБА_13 , знайдено кров людини, походження якої не виключається від
		потерпілого ОСОБА_13 ;
		- висновком судово-медичної експертизи №2095 від 18.09.2017, згідно якої У гр. ОСОБА_13 малися наступні тілесні ушкодження: колото-різане поранення грудної клітки справа проникаюче у плевральну порожнину, різана рана грудної клітки зліва не проникаюча в плевральну порожнину, різані рани шиї, лівої кисті. Зазначені ушкодження утворилися від дії колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок складного ножа. Дані ушкодження утворилися незадовго до надходження ОСОБА_13 до стаціонару (ООКМЦ), і таким чином, могли бути заподіяні 17.07.17 Колото-різане поранення грудної клітки справа проникаюче у плевральну порожнину, згідно п.2.1.3 «й» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1995 р.) відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Різана рана грудної клітки зліва не проникаюча в плевральну порожнину, різані рани шиї та лівої кисті, як у сукупності, так і окремо, не були небезпечними для життя, а викликають розлад здоров`я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 день), і за цим критерієм, згідно п.п.2.3.3 і 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1995 р.), відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;
		- протоколом і відеозаписом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_9 , згідно якого ОСОБА_9 показав місце, спосіб та обставини, за яких було вчинено ним кримінальне правопорушення;
		- повідомленням 102 від випадкового перехожого про подію;
		- висновком амбулаторної судової комісійної психолого-психіатричної експертизи №58 від 13.02.2019, згідно якої ОСОБА_9 в період часу, що відноситься до вчинення інкримінованого йому у вину діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждав, ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, тому перешкод за його психічним станом у здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними не виявлено, але, поряд з тим, обвинувачений перебував у стані вираженого емоційного напруження, що істотно впливало на його поведінку, як дуже інтенсивний стрес на стадії виснаження, який в силу певної констеляції особистих індивідуально-психологічних проявів і тривалої психотравмуючої ситуації не знаходив розрядки в реакції збудження, але тим не менш виник раптово та на висоті свого розвитку цей стан викликав часткове звуження свідомості і відповідно обмеження можливості усвідомлено і довільно регулювати свої дії. За своєю вираженістю звуження свідомості і порушенням регуляції поведінки цей емоційний стан не поступається аналогічним порушенням при фізіологічному і кумулятивному афекту, тому за своїм емоційним станом обвинувачений ОСОБА_9 не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_9 будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждає, за своїм станом він здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, може приймати участь у судово-слідчих діях та стати перед судом. Він застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. 
		Оцінюючи вищезазначені докази, суд приходить висновку, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду дійти однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ст.123 КК України, доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.
		В судовому засіданні прокурор відповідно до ч.1 ст.338, ч.2 ст.338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації і зменшення обсягу обвинувачення на підставі висновку амбулаторноїсудової комісійноїпсихолого-психіатричноїекспертизи,яка непроводилася підчас досудовогорозслідування, 10.10.2019 змінив обвинувачення з ч.1 ст.121 на ст.123 КК України.
		Потерпілий ОСОБА_13 та його представник  адвокат ОСОБА_14 не погоджуючись з позицією прокурора, який зменшив обсяг обвинувачення і застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, скориставшись правом відповідно до ч.3 ст.338 КПК України, виявили бажання підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі за ч.1 ст.121 КК України, раніше висунутому ОСОБА_9 за кваліфікуючими ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення.
		Дослідивши докази, суд дійшов висновку, що обвинувачення у попередній редакції за ч.1ст.121 КК України, підтримане потерпілим і його представником, не знайшло свого підтвердження.
		Так, потерпілий наполягає на обвинуваченні ОСОБА_9 за ч.1ст.121 КК України, оскільки дії обвинуваченого ОСОБА_9 були цілеспрямованими, він фактично реалізував погрози, які раніше висловлював, що підтверджують свідки: ОСОБА_16 , ОСОБА_18 .
		Потерпілий і його представник, які не були обмежені у свободі відшукання і надання доказів суду, доведеності їх переконливості в суді, будь-яких інших доказів на підтвердження обвинувачення за ч.1ст.121 КК України не надали, спираючись лише на докази, які були досліджені судом і яким судом надана відповідна процесуально-правова оцінка. 
		Обвинувачений ОСОБА_9 в цій частині показав, що він під час досудового розслідування і в суді не визнавав своєї провини у вчиненні злочину, передбаченому ч.1ст.121 КК України, оскільки діяв у стані сильного душевного хвилювання в результаті систематичного психологічного знущання і образ з боку ОСОБА_13 .
		Показання потерпілого ОСОБА_13 ,свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 в частинітого,що обвинувачений ОСОБА_9 діяв цілеспрямовано,з метоюзаподіяння тяжкихтілесних ушкоджень,чим фактичнореалізував погрози,які ранішевисловлював,суд приймаєдо уваги,але невважає вирішальнимипри кваліфікаціїфактичних дійобвинуваченого.Покази названихосіб вцій частині,які єрідними міжсобою особами,а отже,певною мірою,зацікавленими особами,є їхвласними судженнямипро мотивиі цілідій обвинуваченого ОСОБА_9 ,які укожного зних склалисявпродовж сумісногопрожиття іподій,які йогосупроводжували.Але цісудження близькихродичів сім`ї ОСОБА_22 суперечатьвстановленим судомфактичних обставинсправи івисновку амбулаторної судової комісійної психолого-психіатричної експертизи обвинуваченого, згідно якого обвинувачений ОСОБА_9 за своїм емоційним станом у момент вчинення злочину не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто перебував у стані сильного душевного хвилювання. 
		Тому прокурор дійшов правильного висновку і обґрунтовано змінив обвинувачення. За таких обставин ОСОБА_9 підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1ст.121 КК України.
		Крім того, обвинувачення за ч.1ст.121 КК України не може ґрунтуватися на наданих представником потерпілого документах, які містять відомості про заборгованість ОСОБА_9 у сплаті за рішенням суду аліментів на утримання дитини. Ці документи є неналежними доказами, оскільки вони прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Відомості з цих документів суд приймає до уваги як характеризуючи особу обставини. 
		Потерпілий ОСОБА_13 за участю професійного адвоката  ОСОБА_14 після оголошення обвинувального акту під час встановлення порядку і обсягу дослідження доказів у справі подав до суду цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 моральної і матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
		Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Оскільки потерпілий, користуючись послугами професійного адвоката, невчасно подав цивільний позов у кримінальному провадженні (після початку судового розгляду), то цей позов необхідно залишити без розгляду. 
		Згідно ч.7 ст.128 КПК України особа,яка непред`явила цивільногопозову вкримінальному провадженні,а такожособа,цивільний позовякої залишенобез розгляду,має правопред`явити йогов порядкуцивільного судочинства. 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує обставинами, які пом`якшують покарання, явку із зізнанням, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину. Суд також враховує, що обвинувачений позитивно характеризується по місцю проживання і роботи, займається суспільно-корисною працею, публічно надав негативну оцінку ним вчиненого, а також попросив вибачення у потерпілого, який не відреагував на вибачення.
		Згідно висновку пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_9 та ризик небезпеки його для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Його перевиховання можливо без ізоляції від суспільства.
		Питання щодо речових доказів вирішується на підставі ст.100 КПК України. 
		На підставі викладеного і керуючись ст.ст.369-370, 373-374 КПК України, суд - 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_9  визнати невинуватим і виправдати за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1ст.121 КК України.
		ОСОБА_9  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.123 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.
		Речові докази, зазначені в постанові слідчого від 19.07.2017 (т.1 л.д.120-121), які зберігаються в камері зберігання речових доказів Київського ВП в м.Одесі ГУНП Одеської області, після набрання вироком законної сили: 
		-складний металевий ніж чорного кольору з золотою оправою, довжиною 24 см., лезо 11 см.  конфіскувати;
		-футболка чоловіча біла, з надписами по всій площі, в області груді наявний малюнок з надписом; джинси чоловічісинього кольору;сіра чоловічафутболка;шорти чорнічоловічі знадписом «UMBRO»;тапочки знадписом «ADIDAS»чорного кольору,підошва коричнева знищити. 
		Раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження втратили дію.
		Цивільний позов ОСОБА_13 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 моральної шкоди в сумі 70000 грн. і матеріальної шкоди, заподіяної злочином, в сумі 2738,30 грн., залишити без розгляду. Роз`яснити, що потерпілий не позбавлений права заявити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства. 
		На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		   Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...